Методи та методика педагогічних досліджень

Науково-педагогічне дослідження повинно включати не лише якісний аналіз явищ, що вивчаються, а й кількісний вимір отриманих експериментальних результатів, який підвищує ступінь вірогідності та об'єктивності їх оцінки.

Педагогічні процеси завжди мають імовірний характер, бо зв'язки між причиною і наслідками не є однозначними, а залежать від численних факторів, котрі не можна передбачити напереді повністю врахувати.

Для практичного здійснення розрахунків необхідно: чітко визначити складові педагогічного процесу, які можуть бути зафіксовані у певних одиницях вимірювання (балах, кількості відповідей, виконаних завдань, витраченого часу, подій, що відбулися тощо); розробити експериментальну методику, яка стимулює відповідні дії досліджуваних (тести, опитувальні листки); отримати результати експерименту і надати їм зручного для обчислення вигляду (таблиці, графіки); обрати доцільний для певного педагогічного явища спосіб розрахунків (відсотки, середнє значення характеристик, межі відхилень від середніх значень, дисперсія та ін.); подати кількісні результати у формі, що забезпечує можливість їх педагогічної інтерпретації, тобто єдності якісної кількісної оцінок.

Отже, вже на початку дослідження треба знати, які параметри педагогічного об'єкта вивчатимуться, методику їх актуалізації, засоби збору та фіксації спостережень, техніку обчислення. Інакше кажучи, розробку експериментальної методики важливо розпочати з передбачення кінцевого результату, якому мають підпоряд­ковуватися всі попередні процеси.

Вимірами називають певні відповідності між явищами, що вивчаються, та числами. Вони здійснюються на основі визначення шкали вимірювань, одиниці вимірювань та точності вимірювань.

Найпростішою є шкала найменувань. Вона складається шляхом надання об'єктам вивчення цифрових позначень. Ці цифри вказують найменування об'єктів, їх можна міняти місцями, групувати, підраховувати, скільки раз (як часто) вони зустрічаються, але не можна додавати або віднімати.

На відміну від шкали найменувань шкала порядку (або рангова) дає можливість вирізняти ступінь виявлення певних властивостей чи ознак об'єктів, їх співвідношення типу «більше-менше», «краще-гірше». Така шкала використовується, коли треба врахувати якісні показники педагогічного явища, що не мають суворої кількісної міри. Цифри балів можна складати, ділити, множити, упорядковувати (розміщати) за рангами.

Шкала інтервалів визначає як градації (порядок) властивості об'єкта, так і їх відмінності в однакових інтервалах, тобто встановлює одиницю виміру. Об'єкту надається число, що дорівнює числу таких одиниць. Тому зазначені шкали інтервалів відповідають на питання «наскільки більше?». У педагогічних дослідженнях вибір одиниці виміру с досить складним завданням, яке іноді неможливо розв'язати. Наприклад, кількісно оцінити рівень знань, творчих умінь, старанності. У цих випадках треба відшукувати непрямі ознаки властивостей, що вимірюються, які можна з певною імовірністю зіставити з досліджуваними явищами.

Шкала відносин відрізняється від шкали інтервалів тим, що в ній чітко визначено положення нульової точки. Наприклад, час виконання завдання, вивчення твору напам'ять тощо.

Жодне вимірювання не може бути виконаним абсолютно точно, тим більше педагогічне. Воно не піддається конкретному описові, а тому нісенітницею виглядає обчислення відсоткових розрахунків з точністю до сотих і тисячних долей. Однак методи математичної статистики дають можливість урахувати імовірні неточності і відобразити їх у педагогічній інтерпретації результатів вимірювання, які не вважаються достовірними без такої статистичної обробки.

У процесі спостереження або вимірювання будь-якого показника одержують ряд чисел, які називають статистичною сукупністю. Сукупність усіх значень, котрі можна добути для вивчення об'єкта, називають генеральною сукупністю, а її частину -- вибірковою сукупністю або вибіркою.

Вибірка має відповідати певним правилам. Вона складається за допомогою випадкового добору елементів генеральної сукупності. Одержані кількісні дані записуються у вигляді таблиці з вертикалями (графи, стовпчики) і горизонталями (рядки). Наприклад, по вертикалі фіксується число подій, а по горизонталі -їхня назва (ознаки), що можуть подаватися у балах, оцінках, відсотках тощо.

Перетин вертикальних і горизонтальних значень утворює клітинки для вписування статистичних даних. Якщо у процесі табелювання дані записуються у довільному порядку, вони створюють неупорядкований рядок, якому можна надати рангового порядку (упорядкування статистичних даних за величиною), їх об'єднання в групи (з урахуванням ознак віку, успішності навчання, емоційності реагування та ін.), дає можливість утворити статистичний ряд (ряд розподілу), котрий є необхідним для компактного запису даних.

Числове значення ознаки, за якою групуються дані, називається варіантою, а число випадків, що припадають на кожну групу -- частотою.

Рядок розподілу складає початкову форму репрезентації експериментального матеріалу, ті основі якої дослідником проводиться його подальша кількісна обробка та графічна ілюстрація гістограмами або полігонами розподілу.

Гістограма -- це послідовність стовпчиків, кожний з яких спирається на один розрядний інтервал, а висота його відображає число подій або їх частоту в цьому розряді.

Побудова полігону розподілу нагадує побудову гістограми. Але на відміну від гістограми, в якій стовпчик закінчується горизонтальною лінією на висоті, що відповідає частоті в цьому розряді, в полігоні він закінчується точкою над серединою свого розрядного інтервалу на тій самій висоті. Далі точки з'єднуються відрізками прямих.

Властивості сукупності, що вивчаються, характеризуються за певною ознакою трьома середніми величинами: середньою арифметичною, серединною (медіаною), модою.

Найчастіше використовується середня арифметична, що узагальнює кількісні ознаки ряду однорідних показників (сукупності). Середня арифметична, яка виражає одним числом деяку сукупність, неначебто послаблює вплив випадкових індивідуальних відхилень і акцентує певну узагальнену кількісну характеристику, найтиповішу властивість ряду показників, котрі вивчаються.

У педагогічних дослідженнях середня арифметична, як правило, умовно позначається через X. Цей показник обчислюється шляхом додавання всіх одержаних числових значень (які називаються варіантами) і діленням суми на їх число

Середня арифметична може бути простою незваженою, коли кожний з варіантів варіаційного ряду зустрічається лише один раз. Якщо ж варіанти або інтервали повторюються різну кількість разів, то при цьому середня обчислюється з урахуванням так званої статистичної ваги й називається зваженою середньою арифме­тичною (статистичною вагою або частотою називають число повто-1 юнь варіантів або інтервалів).

Важливою вимогою статистичного аналізу є визначення характеру зв'язку між явищами, що вивчаються, який може бути кількісно виражений коефіцієнтом кореляції.

Кореляційний зв'язок не виявляється в кожному окремому випадку; при певному стані одного явища Інше явище, що знаходиться у зв'язку а ним, може мати різну величину. Наявність кореляційного зв'язку виявляється лише статистичним шляхом у процесі дослідження маси Випадків однорідної сукупності.

При статистичному вивченні кореляційний зв'язок виявляється як взаємозв'язок у варіаціях двох або більше кількісних ознак, котрі характеризують досліджуване явище. Кореляційна залежність розкривається тільки у середніх величинах на основі деякого числа випадків і відбиває закон множинності причин та наслідків.

Кожний майбутній педагог так само, як і молодий вчений, повинен оволодіти методами кількісної характеристики педагогічних явищ, оскільки вони дають можливість глибше пізнати їх природу і ефективніше використовувати у професійній діяльності.

Висновки

Відповідно до поставлених нами завдань ми можемо зробити такі висновки: у діяльності і педагогічній практиці сучасних учителів необхідним є уміння самостійного проведення теоретичних і практичних досліджень. Завдяки таким умінням вони зможуть самостійно вирішувати найбільш насущні і актуальні питання сучасного педагогічного процесу.

Одним з основних методів педагогічних досліджень є педагогічний експеримент, який є науково поставленим досвідом в області учбової або виховної роботи, з метою пошуку нових, ефективніших способів вирішення педагогічної проблеми.

Одним з найбільш важливих етапів проведення експерименту є формулювання і висунення наукової гіпотези і її перевірка. В процесі висунення гіпотези дуже важливим є облік принципів її правильної побудови, таких як обгрунтованість, несуперечність і так далі

Перевірка істинності або хибності висуненої гіпотези відбувається в ході дослідно-експериментальної роботи.

Література

1. Болотин И, Березовский А. Кадры современной высшей школы. -- //Высшее образование в России. -- 1998 -- №2. -- С. 22-27

2. Волгин В. Н. Молодежь в науке. М.; 1964. -- 135 с.

3. Волнова Н.Н. Педагогіка: Посібник. - К. : ВЦ “Академія”, 2001. - 576с.

4. Громкова М. О педагогической подготовке преподавателя высшей школы. -- //Высшее образование в России. -- 1994. --№4. -- С. 105-108.

5. Коджаспирова Г.М., Коджаспиров А.Ю. Педагогический словарь: Для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведений. - М.: Издательский центр “Академия”, 2003. - 176 с.

6. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс. В 2-х кн. Кн. 1 - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000 - 576с.

7. Ростопшин П. Психология и педагогика. - М.: «Издательство ПРИОР», 2000. - 96 с.

8. Селиванов В.С. Основы общей педагогики: Теория и методика воспитания / Под ред. В.А. Сластенина. - М.: Издательский центр «Академия», 2000. - 336 с.

9. Современный словарь по педагогике / Сост. Рапацевич Е.С. - Мн.: «Современное слово», 2001. - 928 с.

10. Харламов И.Ф. Педагогика. Изд. 2-е перераб. и доп. - М.: Высшая школа, 1990 - 576с.

11. Чепиков В.Т. Педагогика. Краткий учебный курс. - М.: Новое издание, 2003. - 173 с.

Размещено на Allbest.ru