Підготовка майбутніх учителів початкової школи до педагогічної імпровізації

На рис. 1 представлена порівняльна характеристика готовності студентів контрольної та експериментальної груп до педагогічної імпровізації до та після завершення експерименту.

Рис. 1 Порівняльна характеристика готовності студентів ЕГ і КГ до педагогічної імпровізації до та після завершення формуючого експерименту

Про зростання рівня готовності студентів до педагогічної імпровізації засвідчує і той факт, що у процесі дослідницько-експериментальної роботи у них до кінця навчання у вищому педагогічному навчальному закладі відбулись зміни окремих особистісних характеристик, наявність яких є показниками готовності до педагогічної імпровізації. Змінились такі особистісні характеристики як оригінальність мислення і винахідливість у нестандартних ситуаціях; підвищився рівень розподіленої та одночасно сконцентрованої уваги.

Після проведення дослідницько-експериментальної роботи з підготовки майбутніх учителів початкової школи до педагогічної імпровізації було проведене опитування студентів, 87% яких вказали на ефективність розробленої системи підготовки спеціалістів; 75% - вважають, що у процесі цілеспрямованої роботи у них з'явився інтерес до професійно-педагогічної діяльності, виникло бажання працювати над своєю майстерністю як майбутнього педагога-професіонала, розвивати професійну культуру.

Результати дослідницько-експериментальної роботи засвідчили, що розроблена система поетапної підготовки студентів до педагогічної імпровізації створює необхідні умови для підвищення рівня їхньої готовності до творчої діяльності. Порівнявши дані констатуючого і формуючого етапів експерименту, можна стверджувати про приріст основних показників готовності майбутніх учителів до педагогічної імпровізації.

Дослідження дало підстави зробити такі висновки:

1. Проаналізований стан вивчення проблеми у психолого-педагогічній літературі, вивчений досвід підготовки педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах освіти, визначено суть основних понять проблеми. Виявлено, що одним із шляхів підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи є використання можливостей змісту навчальних предметів щодо формування у студентів знань і умінь з педагогічної імпровізації, готовності до імпровізаційної діяльності.

Основне поняття готовності до педагогічної імпровізації визначається як результат професійної підготовки майбутнього вчителя до творчої педагогічної діяльності, що передбачає потребу у використанні імпровізації під час розв'язання різних педагогічних ситуацій і внутрішній настрій на неї у конкретний момент; глибокі знання психолого-педагогічних дисциплін, предмету викладання та теоретичних основ педагогічної імпровізації; імпровізаційні вміння і навички; комплекс певних особистісних характеристик, таких як гнучкість і оригінальність мислення, винахідливість, педагогічна інтуїція і уява, широкий кругозір тощо. Функціональна структура підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів забезпечується єдністю мотиваційно-орієнтаційного, змістово-операційного і оцінювально-рефлексивного компонентів.

2. Розроблена дидактична система підготовки майбутніх учителів початкової школи до педагогічної імпровізації; теоретично обґрунтована доцільність її використання; визначені компоненти та педагогічні умови ефективного функціонування даної системи, які представлені сукупністю заходів, необхідних для досягнення студентами відповідного рівня готовності у рамках даної системи.

3. Розроблені критерії готовності майбутніх учителів початкових класів до педагогічної імпровізації та з'ясовані їх суттєві показники. В якості критеріїв даної готовності виділено сформованість мотиваційно-потребнісного ставлення студентів до педагогічної імпровізації і процесу підготовки до неї; повнота, глибина, міцність, усвідомленість, системність знань; сформованість імпровізаційних умінь; наявність певних особистісних характеристик; відсутність бар'єрів творчої педагогічної діяльності; здатність об'єктивно оцінити рівень власної готовності до педагогічної імпровізації.

4. У ході дослідження визначені рівні готовності студентів до педагогічної імпровізації: низький (репродуктивний), середній (адаптивний), достатній (локально-моделюючий), високий (системно-моделюючий).

Репродуктивний рівень характеризувався слабкою сформованістю умінь майбутніх учителів до педагогічної імпровізації, низьким об'ємом предметних, психолого-педагогічних і загальнокультурних знань; стереотипністю педагогічних рішень.

Адаптивний рівень позначився переважно фрагментарним характером діяльності студентів; навчальні завдання виконувались за відомими зразками, але останні пристосовувались, адаптувались студентами до конкретних обставин, вносились відповідні зміни.

Локально-моделюючому рівню притаманні були такі характеристики навчальної діяльності студентів - майбутніх учителів як активність і самостійність під час аналізу педагогічних ситуацій і доборі способів їх розв'язування, прояв самоаналізу і самооцінки педагогічної діяльності, знань з теоретичних основ педагогічної імпровізації.

Системно-моделюючий рівень позначився яскраво вираженою творчою спрямованістю діяльності студентів, здатністю оперативно і правильно використовувати форми, методи і прийоми навчально-пізнавальної діяльності учнів; швидким використанням прийомів активізації уваги і мотивації до навчання; здатністю об'єктивно оцінювати всі компоненти готовності до педагогічної імпровізації, намаганням миттєво оцінити свою діяльність, а також діяльність і стан учнів під час і після імпровізації.

5. Науково обґрунтована та експериментально перевірена доцільність поетапного формування імпровізаційної готовності в єдності виявлених послідовних, взаємообумовлених етапів: мотиваційно-пізнавального (1-2 курси, пропедевтичний), тренувально-виконавчого (3-4 курси, бакалаврська підготовка) і рефлексивно-творчого (5-й курс, підготовка спеціалістів).

6. На основі результатів педагогічного дослідження обґрунтовані методичні рекомендації щодо практичного втілення педагогічної імпровізації у процес підготовки майбутніх учителів початкової школи. До них належать: використання потенціалу всіх навчальних психолого-педагогічних дисциплін і видів педагогічної практики для формування готовності до педагогічної імпровізації; наступність і взаємодоповнюваність різних видів діяльності майбутнього учителя, що забезпечується єдністю теоретичної і практичної підготовки студентів на кожному з етапів процесу формування імпровізаційних умінь; розв'язання педагогічних ситуацій і завдань різного ступеня проблемності і нестандартності у навчально-виховному процесі, починаючи з типових стандартних і закінчуючи нетрадиційними (творчими); включення у програму підготовки студентів спецкурсу “Педагогічна імпровізація і імпровізаційна готовність”; залучення студентів до аналізу і самоаналізу творчої професійної діяльності; використання методів, прийомів і дидактичних засобів, адекватних процесу формування готовності студентів до педагогічної діяльності протягом усього періоду навчання у педагогічному закладі освіти.

Проведене дослідження не вичерпує розв'язання означеної проблеми. Перспективними напрямами її дослідження є вивчення спільної діяльності закладів педагогічної освіти і загальноосвітніх шкіл із формування імпровізаційної готовності; використання потенціалу наукової і виховної роботи вищої школи з формування імпровізаційних умінь; вивчення специфіки формування імпровізаційної готовності у процесі підготовки магістрів педагогічної освіти.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ОДНООСІБНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Дубяга С.М. Педагогічна імпровізація як професійно необхідна умова творчої діяльності вчителя // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. - Вип.4 (14). - К.: НПУ, 2005. - С. 27-32.

2. Дубяга С.М. Підготовка майбутніх учителів до розв'язання непередбачуваних педагогічних ситуацій // Рідна школа. - 2006. - № 1. - С. 28-29.

3. Дубяга С.М. Технологічне забезпечення підготовки студентів ВПНЗ до педагогічної імпровізації // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - № 3. - Бердянськ: БДПУ, 2006. - С. 112-118.

4. Дубяга С.М. Формування імпровізаційної готовності в студентів у практиці навчання у вищому навчальному закладі // Вісник Черкаського університету. Серія Педагогічні науки: Збірник наукових праць. - Вип. 101. - Черкаси: ЧНУ, 2007. - С. 18-23.

5. Дубяга С.М. Дидактична модель готовності спеціаліста до педагогічної імпровізації // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. 2007. - Випуск ХV-ХVІ. Частина 1: Матеріали ІІ Міжнародної конференції “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” / Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов. 8-9 листопада 2007 р. - Івано-Франківськ. Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету, 2007. - С.153-161.

6. Дубяга С.М. Творча імпровізація вчителя в навчальному процесі // Матеріали ІІ Міжнародної Інтернет-конференції “Нові виміри сучасного світу”. Том 1. - Мелітополь: МДПУ, 2006. - С. 51-52.

7. Дубяга С.М. Творчість у професійній діяльності вчителя // Актуальні проблеми підготовки педагогічних кадрів до творчої професійної діяльності: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (16-17 листопада 2006 р.). - Мелітополь: МДПУ, 2006. - С. 42-44.

8. Дубяга С.М. Формування імпровізаційної готовності в студентів у практиці навчання у вищому навчальному закладі // Вища школа України: поступ у майбутнє: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Черкаси: ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2007. - С. 89-90.

Размещено на Allbest.ru