Формування готовності майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання учнів

- робота вчителя за покликанням, любов до дітей, відчуття щастя від спілкування з вихованцями;

- наявність гуманістичного світогляду, сприйняття людини як найвищої у світі цінності, повага до дитини, віра в її сили і можливості;

- висока моральність учителя, що ґрунтується на національній самосвідомості, духовному потенціалі та гуманних загальнолюдських якостях (бути, насамперед, людиною, а вже потім - професіоналом);

- громадянська вихованість, законослухняність, активна життєва позиція;

- педагогічна майстерність як сукупність професійно значущих особистісних рис і якостей;

- внутрішня установка на повагу до прав дитини.

Не менш важливою інтегральною якістю педагога, здатного здійснювати гуманістичне виховання, є його інтелігентність, тобто не лише наявність у нього глибокої ерудиції, а й загострене відчуття соціальної справедливості, слідування велінням совісті, тактовності й порядності, відсутність зверхності у спілкуванні, готовність забувати сьогочасні потреби егоїстичного існування, щире, не напоказ, служіння рідному народу та загальнолюдському щастю. Інтелігентність - це стиль життя справжнього вчителя-гуманіста.

Визначено зміст і структурні компоненти - знання, ціннісні орієнтації, уміння, навички, особистісні (професійні) якості - гуманітарної та педагогічної культури вчителя початкових класів, а також ті складники змісту професійної освіти вчителя, які гіпотетично могли б сприяти підготовці майбутнього вчителя до здійснення гуманістичного виховання.

Виділено шість рівнів оволодіння педагогічним фахом: від зацікавленості школяра професією вчителя початкових класів до стійкого інтересу, компетентності, майстерності, творчості та новаторства досвідченого педагога, котрі є фоном, на якому відбувається формування в педагогічному ВНЗ готовності майбутніх учителів до гуманістичного виховання.

Проаналізовано найсуттєвіші професійні якості вчителя, необхідні для здійснення ним своєї гуманістичної місії: любов до дітей, покликання до педагогічної діяльності, висока моральність, тактовність, справедливість, комунікабельність, емоційна щирість, інтелектуальне багатство, вміння прогнозувати педагогічну ситуацію та наслідки педагогічних дій, майстерність рук, здатність вміло координувати зусилля школи і сім'ї, педагогічний оптимізм тощо.

Педагогічний оптимізм - особливо важлива для вчителя-гуманіста, але вона формується поступово, на основі набуття значного педагогічного і життєвого досвіду, впевненості у власних силах. Для цього необхідні і знання про дитину як предмет виховання, і перцептивні здібності, і здатність прогнозувати педагогічні ситуації та близькі й віддалені наслідки виховних дій, і вміння миттєво приймати оптимальні рішення в типових виховних ситуаціях.

Як показало дослідження, значно полегшує і прискорює набуття такого досвіду активне залучення студентів до розв'язування педагогічних і психологічних задач. Ці задачі привчають майбутнього вчителя до того, що в такому багатофакторному процесі, як виховна робота, на відміну від точних наук, не існує єдиної правильної відповіді. Пошук же різних альтернативних сценаріїв дій учителя з урахуванням можливих додаткових умов, привчає студента обов'язково враховувати такі умови. Успіх у розв'язанні навчальних педагогічних задач надає студенту більшої впевненості під час проходження педагогічної практики, стає іноді основою для вдалого експромту і є однією з важливих умов виникнення педагогічного оптимізму.

Щастя від професійної діяльності - це ще одна неодмінна якість справжнього педагога. Та й суть педагогічного покликання полягає в тому, що вчитель відчуває ні з чим не зрівняне піднесення, щастя від того, що робить щасливими своїх вихованців.

За матеріалами дослідження автором сформульовано кодекс національної самосвідомості, що складається з 14 заповідей, дотримання яких сприяє розвитку національної самосвідомості та формуванню гуманістичного світогляду вчителя, унеможливлює міжнаціональну нетерпимість.

Спостереження за роботою учителів початкових класів з малим досвідом роботи та бесіди з досвідченими вчителями показали, що окремої уваги потребує підготовка майбутнього вчителя до співпраці з батьками учнів. Налагоджуючи роботу з родиною, педагог має розв'язувати паралельно три завдання: забезпечувати позитивні взаємини з учнем, встановлювати стосунки взаємної довіри з його батьками, організовувати активну виховну взаємодію з родиною, спираючись на єдність моральних і педагогічних вимог до дитини. Це вимагає введення роботи з батьками як обов'язкового елемента в педагогічну практику.

Розроблено модель учителя, здатного здійснювати гуманістичне виховання в початковій школі. У цій моделі зібрано і розподілено відповідно до трьох сфер діяльності вчителя - мотиваційної, змістово-процесуальної та дієво-операційної - найнеобхідніші компоненти інтелектуального потенціалу вчителя-гуманіста, його емоційні та морально-вольові якості і відображено основні взаємозв'язки між ними, що допомагає викладачам педагогічного ВНЗ враховувати їх у процесі формування готовності майбутніх учителів до гуманістичного виховання.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури та досвіду роботи початкових шкіл показав, що здійсненню гуманістичного виховання молодших школярів сприяють такі якості вчителя:

- робота за покликанням, любов до дітей та своєї професії;

- обізнаність з вітчизняним та зарубіжним досвідом гуманізації соціального середовища та виховання, вміння творчо використовувати його у своїй професійній діяльності;

- знання об'єктивної історії та вміння розпізнавати її фальсифіковані трактування, вміння використовувати історичні факти для ефективної виховної діяльності з дітьми. Обережність у використанні історичних міфів для виховної роботи, запобігання закладанню в свідомості молодших школярів спотвореного уявлення про минуле свого народу та людства;

- гуманістичне світосприйняття минулого, сучасного і майбутнього, життєвий оптимізм;

- специфіка виховної діяльності з молодшими школярами вимагає від учителя не лише врахування їх вікових особливостей, а й знання фольклору, дитячої літератури та вміння виховувати на прикладі казкових і літературних героїв.

У четвертому розділі “Шляхи формування готовності студентів педагогічного ВНЗ до гуманістичного виховання молодших школярів” подано аналіз пропедевтичної роботи з потенційними абітурієнтами, зміст та реалізацію експериментальної програми.

Зокрема, проаналізовано багаторічний вітчизняний досвід профорієнтаційної діяльності як засобу залучення до навчання на педагогічному факультеті осіб, котрі мають задатки до гуманістичного спілкування з дітьми. Цей аналіз дав підставу для висновку про необхідність відбору студентів не стільки за рівнем знань, як за покликанням до педагогічної діяльності.

Результати опитування 657 студентів, які здобувають кваліфікацію учителя початкових класів у Житомирському державному університеті, Уманському і Мелітопольському державних педагогічних університетах, подані в таблиці 1.

Серед "інших причин" (8,8 % респондентів) найчастіше вказувалося, що професія вчителя була мрією дитинства (без пояснення причин), відвідання педагогічного ВНЗ у "день відкритих дверей", розповіді про цей заклад тих, хто в ньому колись навчався, чи реклама у засобах масової інформації.

Із табл. 1 видно, що найсильніший вплив на вибір професії вчителя початкових класів мають батьки. Не викликає сумніву й те, що меркантильні настрої в багатьох випадках виникають у студентів не без впливу батьків. Викладачам педагогічного ВНЗ варто врахувати все це під час здійснення профорієнтації з метою пошуку "свого" студента.

Таблиця 1. Причини вибору студентами спеціальності "початкове навчання"

Не менш важливими, а подекуди й насторожуючими, є результати виявлення професійних намірів 657 студентів педагогічних факультетів в Умані (1997-2004 рр.) та Житомирі (2004 р.).

Таблиця 2. Професійні наміри студентів педагогічного факультету

Як видно із табл. 2, понад 40 % студентів (варіант відповіді "Д") прямо заявляють, що вони хотіли б працювати за фахом, але можуть відмовитися від цього наміру і не стати вчителями лише із-за недостатнього заробітку. Це дуже великий резерв реального поповнення вчительських кадрів, а як видно із відповідей цих студентів на інші питання, це ще й резерв з великим гуманістичним потенціалом, який школа може втратити. Про те ж свідчать і проведені із студентами бесіди.

Комплексна програма формування готовності майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання учнів стосувалася таких взаємопов'язаних складових: навчального процесу, виховної роботи, впливу особистості викладача. Робота здійснювалася в наступних напрямках.

1. Пробудження та зміцнення у студентів педагогічного покликання, закріплення в їх емоційній пам'яті приємних ситуацій з шкільного життя, коли практикант мав усі підстави бути задоволеним від свого внеску в успіх дитини.

2. Допомога студенту в усвідомленні його життєвої місії - забезпечення дитині умов природовідповідного розвитку, надання їй щастя повноцінного життя. Це формує у майбутнього вчителя відчуття відповідальності за своїх вихованців, стимулює бажання керувати різностороннім природовідповідним розвитком дитини як передумовою формування щасливої особистості, зміцнює професійний намір бути вчителем.

3. Ознайомлення майбутніх учителів початкових класів із творами вчителів-практиків, розв'язування спеціально підібраних педагогічних та психологічних задач для формування вміння занурюватися у дитяче світосприйняття, оцінювати оточуюче з точки зору моральної свідомості молодших школярів, сприймати все через призму дитячої справедливості.

Допомога кожному студенту в тому, щоб він став цікавою для учнів особистістю та визначився, які особисті якості, захоплення може успішно використовувати для цього.

5. Формування гуманістичного світогляду студента, внутрішньої установки на повагу до прав дитини, здатності рішуче протистояти антигуманним концепціям. Дотримання "кодексу національної самосвідомості".

6. Вироблення у студента педагогічного оптимізму, професійної компетентності та здатності долати тимчасові невдачі.

7. Залучення майбутніх учителів початкових класів до реальної доброчинної діяльності з метою поповнення їх досвіду гуманної поведінки.

8. Ознайомлення студентів з досвідом гуманістичного виховання.

9. Формування у майбутніх учителів здорового способу життя.

10. Забезпечення позитивного впливу на формування у студента професійних та гуманних якостей особистості викладачів, запрошуваних у ВНЗ відомих учителів-практиків, видатних учених.

11. Зміцнення у студента наміру працювати вчителем, усвідомлення, що майбутній професійний успіх - це важлива складова його особистого щастя.

Експеримент показав, що включення в програму навчання майбутніх учителів знань про педагогіку гуманізму, її традиції в історії вітчизняної та світової педагогічної думки і практики, ознайомлення з перспективним досвідом роботи вчителів-гуманістів є ефективним засобом підготовки майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання. Ці знання мають бути введені у зміст наявних психолого-педагогічних дисциплін, доповнених спецкурсами або факультативами, такими, наприклад, як “Історія гуманістичного виховання”, “Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання” тощо.

В учителя-гуманіста має бути система поглядів, переконань та ідеалів, орієнтована не лише на визнання людини як найвищої цінності, а й на пізнання і вдосконалення себе та оточення в повній відповідності до законів матеріального і духовного світу. Така система поглядів визначається терміном "гуманістичний світогляд".

Щоб визначити вплив реалізації експериментальної програми на формування готовності майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання, було виділено три умовні рівні готовності.

У ході експерименту виявилося, що не всіх студентів можна розподілити за цими рівнями, бо існує ще одна категорія - ті, у кого не проявляється намір працювати в школі за фахом. Категоричне небажання студента бути в майбутньому вчителем ми розцінюємо як повну відсутність готовності його до гуманістичного виховання, незалежно від наявності у нього професійно необхідних знань, умінь, переконань та особистісних і професійних якостей. Цих осіб, як і тих, у кого відсутні професійно необхідні знання, уміння та якості, ми зараховували до "нульового" рівня готовності, бо вони неспроможні здійснювати гуманістичне виховання.

Ознаки кожного з наступних рівнів включають у себе ознаки попередніх рівнів (за винятком нульового). Цих критеріїв ми дотримувалися у формувальному експерименті.

Вплив реалізації експериментальної програми на формування готовності майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання показано в таблиці 3.

При обчисленні середніх значень за чотирма рівнями готовності, кожному рівню, як видно з таблиці 3, нараховувалася відповідна кількість балів. Статистична обробка експериментальних даних проведена за допомогою табличного процесора Excel з використанням вміщених у ньому статистичних функцій.

Величина коефіцієнта істотності відмінностей t = 11,15, що значно більше від його критичного значення (tкр = 2,576), а це свідчить: використання експериментальної програми суттєво вплинуло на формування готовності майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання, бо відмінності середніх показників є невипадковими і вищими 95 % ймовірності значущості.

Таблиця 3. Вплив реалізації експериментальної програми на формування готовності майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання

Водночас, дослідження показало, що активне небажання першокурсника пов'язувати свою долю зі школою по закінченню педагогічного ВНЗ, рідко коли змінюється за роки навчання на прагнення стати вчителем. Саме у цієї категорії студентів найменше відчувалися зрушення в формуванні готовності до гуманістичного виховання. Це ще раз свідчить про те, що без ретельного відбору першокурсників у педагогічні ВНЗ за покликанням до вчительської діяльності не можна розраховувати на ефективне використання викладацького потенціалу та державних коштів, виділених на професійну підготовку вчителя.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання учнів, суть якого полягає в цілісній перебудові особистісних орієнтацій студента (покликання до педагогічної діяльності, внутрішньої установки на повагу до прав дитини, дотримання розробленого в дослідженні кодексу національної свідомості, формування гуманістичного світогляду). Проведене дослідження дало підставу зробити такі висновки.

1. Аналіз історії розвитку гуманістичних тенденцій у вітчизняній і світовій педагогіці від античних часів до наших днів дозволив з'ясувати, що ідеї гуманістичного виховання пронизують усю історію розвитку філософії, педагогічної теорії та практики навчання і виховання. У педагогічній спадщині класиків вітчизняної і зарубіжної педагогіки (К.Д. Ушинського, А.С. Макаренка, Я. Корчака, В.О. Сухомлинського та ін.) міститься потужний гуманістичний потенціал, проте він не використовується належним чином як у початковій школі, так і в підготовці учительських кадрів.

Усе це свідчить про доцільність ознайомлення майбутніх учителів із генезисом гуманістичних ідей у педагогіці з метою поліпшення підготовки їх до гуманістичного виховання.

Аналіз досвіду вчителів-практиків минулого і, зокрема, плеяди творців педагогіки співробітництва, показав, що їхні напрацювання (ідеї, методичні прийоми і навіть окремі методики) не є анахронізмом 80-х років ХХ ст., а можуть успішно використовуватися і в наші дні. Доводиться констатувати, що занадто поспішно в педагогічних ВНЗ почали ігнорувати досвід ініціаторів концепції педагогіки співробітництва, адже гуманістичний потенціал цієї концепції не вичерпано й недостатньо трансформовано в інші педагогічні технології.

Аналіз сучасного стану та досвіду зарубіжної практики гуманізації соціального середовища і виховання дозволив виділити ті інтеграційні тенденції в системі педагогічної освіти, що сприяють формуванню у вчителя гуманістично спрямованих професійних якостей, які в багатьох розвинених країнах є не просто актуальними, а й обов'язковими, але для українського вчителя ще залишаються не дуже звичними, наприклад, безумовне визнання права дитини на невтручання педагога в її недеструктивну поведінку або відпочинок, повага до її права на власну точку зору і навіть на помилку, права бути не такою, як інші тощо.

Вивчення зарубіжного досвіду гуманізації освіти та виховання має стати невід'ємною частиною професійної підготовки вчителя. Дослідження показало, що в ході вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду гуманізації виховного впливу на дитину майбутні вчителі здобувають ще й навички толерантного ставлення до незвичного, вчаться не лише критикувати чуже (далеко не все із зарубіжного досвіду заслуговує на запозичення), а й бачити елементи позитивного в тому, що видається, на перший погляд, недоречним.

Дослідження нинішнього стану гуманізації виховного процесу в початковій школі України, вивчення його методичного забезпечення дозволило констатувати, що сьогодні в Україні є вчителі, здатні здійснювати гуманістичне виховання, але таких учителів потрібно значно більше.

2. Ретроспективний аналіз історії вітчизняного і зарубіжного досвіду підготовки педагогічних кадрів показав, що в цьому досвіді є те, що варте уваги і в наші дні: ретельний відбір студентів на педагогічні спеціальності з урахуванням наявності відповідних задатків та покликання до вчительської діяльності, а не лише рівня знань; посилена увага до практичної підготовки та педагогічної практики й річного стажування по закінченню вивчення теоретичного курсу; наявність при педагогічному ВНЗ своєї школи, в якій викладачі методик у присутності студентів регулярно проводять заняття з дітьми; використання студентського драматичного гуртка та інших форм художньої самодіяльності для відточування окремих елементів педагогічної майстерності; залучення майбутніх учителів до соціальної практики при лазаретах, будинках для самотніх людей похилого віку, дитячих колоніях тощо.

Аналіз роздумів видатних мислителів минулого та класиків педагогіки над проблемою мети виховання став підґрунтям для висновку, що всебічний розвиток особистості - не самоціль виховання, а лише дієвий засіб для того, щоб зробити людину більш щасливою і здатною робити щасливими інших людей, готовою не до споживання забезпеченого кимсь щастя, а створювати його своїми руками. Кінцевим результатом гуманістичного виховання, його метою, має бути щаслива людина, тобто вільна добропорядна особистість з розвиненими задатками, почуттям власної гідності та національною самосвідомістю, впевнена в своїх можливостях повноцінно жити й самореалізовуватися в громадянському суспільстві за рахунок власної праці.

Аналіз різних підходів щодо здійснення національного виховання підростаючого покоління і, зокрема, майбутніх учителів, дозволив нам розробити кодекс національної самосвідомості. Експеримент підтвердив, що використання цього кодексу як критерію поміркованості при розгляді історичних і сучасних національних проблем, позитивно вплинуло на формування гуманістичного світогляду студентів, дозволило їм краще орієнтуватися в національних проблемах сьогодення і зважено використовувати національні аспекти виховання під час педпрактики.

Розроблено модель учителя-гуманіста початкової школи, в якій відображено взаємозв'язки між найважливішими сферами його професійної діяльності: мотиваційною, змістово-процесуальною та дієво-оперативною. Ця модель дозволяє викладачам педагогічного ВНЗ бачити всі ці взаємозв'язки і реалізовувати їх у процесі професійної підготовки нової генерації вчителів, здатних здійснювати гуманістичне виховання.

Спостереження та опитування студентів показали, що і отримання студентами необхідних для професійної діяльності знань, і залучення їх до науково-дослідної роботи, і участь у благодійницьких акціях чи художній самодіяльності здійснюють на майбутнього вчителя особливо сильний гуманістичний вплив за умови, що з ними працює викладач-гуманіст, який є реальним прикладом справжнього громадянина, науковця, вихователя.

Проведене дослідження дає нам підстави стверджувати, що формування готовності майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання учнів має будуватися:

а) на навчанні, серцевину якого складають гуманістично орієнтовані зміст та дидактичні технології, в основу яких покладено загальнолюдські та національні цінності і критерії моралі;

б) на введенні елементів соціальної практики, тобто залученні студентів до практичної діяльності, що вимагає від них прояву співчуття, гуманності, милосердя;

в) на здобутті ними в ході педагогічної практики досвіду гуманізації навчально-виховного процесу в школі та гуманного спілкування з батьками учнів;

д) на гуманній педагогічній взаємодії викладачів і студентів, в процесі якої вони виступають як рівноправні суб'єкти, об'єднані спільною метою підготовки нової генерації педагогічних кадрів для школи.

3. Дослідженням доведено, що підвищенню гуманістичної спрямованості професійної підготовки вчителів початкових класів сприяють такі організаційно-педагогічні умови:

- підбір емоційно насичених інформаційних джерел, рекомендованих студентам для підготовки до семінарських занять;

- дотримання кодексу національної самосвідомості;

- органічне поєднання громадянського виховання з національним;

- обізнаність студентів із спадщиною видатних педагогів та з досвідом сучасних творчо працюючих учителів;

- підготовка студентів до гуманістичного спілкування з учнями та їх батьками;

- сприяння об'єднанню студентів у добровільні групи, що регулярно здійснюють благодійницькі заходи для вихованців дитячого будинку, одиноких людей похилого віку, інвалідів.

4. У ході педагогічного експерименту підтверджено доцільність таких доповнень у зміст фахової підготовки майбутніх учителів:

- виділення, як лейтмотиву, генезису гуманістичних ідей у педагогіці при вивченні курсу “Історія педагогіки”;

- засвоєння студентами основних ідей та шляхів реалізації педагогіки співробітництва під час опрацювання “Основ педагогічної майстерності”, “Дидактики”, окремих методик, а також у ході виконання курсових та дипломних робіт;

- ознайомлення майбутніх учителів з основними тенденціями іншого, альтернативного стилю життя і виховання в ході вивчення спецкурсу “Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання”.

Перегляд та розстановка в ході експерименту нових акцентів курсів “Історії педагогіки”, “Теорії виховання”, “Практикуму з виховної роботи”, “Основ педагогічної майстерності”, “Психології” свідчать, що коригування змісту психолого-педагогічної та професійної підготовки майбутнього вчителя може відбуватися не лише за рахунок упровадження нових спецкурсів, а й шляхом акцентування уваги студентів на найважливіших положеннях типових навчальних дисциплін.

5. Багаторічна апробація розроблених в ході дослідження програм та методичних рекомендацій зі спецкурсів “Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання” та “Історія гуманізації освіти та виховання” підтвердила суттєвий позитивний вплив на формування у майбутніх учителів початкових класів готовності до гуманістичного виховання учнів.

Подальше дослідження проблеми вбачаємо в пошуку ефективних шляхів здійснення в загальноосвітній школі профорієнтації на вчительські професії, розвитку ще в стінах школи необхідних для педагогічної діяльності задатків; розробці нової системи відбору студентів у педагогічні ВНЗ, де основним чинником зарахування в студенти було б педагогічне покликання та намір пов'язати свою долю з учительською професією; вивченні питання про запровадження в педагогічних ВНЗ соціальної практики як обов'язкового компонента професійної підготовки вчителя початкових класів.

Список опублікованих праць за темою дослідження

Монографії

1. Пащенко Д.І. Формування готовності майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання учнів: Монографія. - К.: Науков. світ, 2005. - 372 с.

2. Пащенко Д.І. Генезис гуманістичних ідей у педагогіці: Монографія. - К.: Науков. світ, 2001. - 278 с.

3. Пащенко Д.І. Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання: Монографія. - К.: Знання, 1999. - 208 с.

4. Пащенко Д.І. Педагогічні роздуми над уроками минулого: Монографія. - К.: Вища школа, 1998. - 185 с.

5. Розвиток педагогічної думки і освіти на Черкащині: Монографія / Л.М. Андрощук, Л.Д. Березовська, О.А. Біда, Д.І. Пащенко та інші; За заг. ред. Н.С. Побірченко. - К.: Науков. світ, 2003. / Авторським є розділ ІІ, п. 2.2. “Основні віхи розвитку педагогічної освіти на Черкащині”. - С. 70 - 83.

Навчальні посібники та програми з грифом МОН України

6. Спецкурс “Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання”: Навчальний посібник для вищих педагогічних навчальних закладів / Уклад. Пащенко Д.І. - К.: НПУ ім. М. Драгоманова. - 1999. - 58 с. // Лист МО України № 2/208 від 25.11.1999.

7. Історія педагогіки: Навчальний посібник / За ред. Левківського М.В., Дубасенюк О.А. - Житомирський ДПУ. - 1999. - 336 с. / Авторським є розділ ХІХ “Педагогічна система А.С. Макаренка”. - С. 257 - 270.

8. Історія гуманізації освіти та виховання: Програма спецкурсу і методичні рекомендації на допомогу студентам та магістрантам вищих педагогічних навчальних закладів / Уклад. Пащенко Д.І. - К.: Науков. світ, 2002. - 100 с. // Лист МОН № 14/18.2-2071 від 07.11.2002.

9. Педагогічна профорієнтація учнів загальноосвітніх шкіл та механізм їх відбору на педагогічні спеціальності вищих навчальних закладів: Методичні рекомендації для вчителів шкіл, викладачів пед. інст. та універ., пед. фак. вищих навч. закладів / Уклад.: Кузь В.Г., Коберник О.М., Мішкурова В.Ф., Пащенко Д.І., Ткачук Л.В. - К.: Науков. світ, 2004. - 43 с. // Лист МОН № 14/18.2-962 від 11.05.2004. / Авторським є аналіз історичного досвіду проведення вступних випробовувань та розробка одного з альтернативних варіантів здійснення набору студентів у педагогічні ВНЗ (довідка 97/01 від 07.02.3005).

Статті у фахових виданнях з педагогічних наук

10. Пащенко Д.І. Підготовка вчителя до гуманістичного виховання: Зарубіжний досвід // Рідна школа. - 1999. - № 12. - С. 74 - 77.

11. Пащенко Д.І. Динамізм освітньої ідеології України // Шлях освіти. - 2000. - № 2. - С. 2 - 5.

12. Пащенко Д.І. Шляхи гуманізації набору студентів у педагогічний ВНЗ: досвід та перспективи // Освіта і управління. - 2002. - Т. 5. - № 4. - С. 114 - 125.

13. Пащенко Д.І. Патріотичне й національне виховання - складові становлення громадянина // Шлях освіти. - 2002. - № 1. - С. 9 - 14.

14. Пащенко Д.І. В.О. Сухомлинський про якості педагога-гуманіста // Наука і сучасність. Зб. науков. праць НПУ ім. М. Драгоманова. - К.: ІЗМН, 1998. - Ч. ІІ. - С. 119 - 125.

15. Пащенко Д.І. Підготовка вчителя початкових класів до гуманістичного виховання // Придніпровський науковий вісник. Гуманітарні науки: філологія, педагогіка, історія, філософія. - № 106 (173). - 1998. - С. 1 - 7.

16. Пащенко Д.І. Гуманістичні риси в підготовці вчителя за К.Д. Ушинським // Наука і сучасність: Зб. науков. праць НПУ ім. М. Драгоманова. - К.: Логос, 1999. - Ч. І. - С. 72 - 79.

17. Пащенко Д.І. В.О. Сухомлинський про творення щастя як мету виховання // Наукові записки XXXV: Зб. науков. статей НПУ ім. М. Драгоманова, 1999. - Ч. І. - С. 130 - 136.

18. Пащенко Д.І. Підготовка вчителя до здійснення гуманізації навчально-виховного процесу // Соціалізація особистості: Зб. науков. праць / За заг. ред. А.Й. Капської. - К.: НПУ, 1999. - Вип. 2. - С. 104 - 112.

19. Пащенко Д.І. Педагогічні аспекти проблеми щастя // Наука і сучасність: Зб. науков. праць НПУ ім. М. Драгоманова. - К.: Логос, 1999. - Вип. 2. - Ч. 1. - С. 3 - 9.

20. Пащенко Д.І. Гуманістичні аспекти системи оцінювання знань за рубежем // Соціалізація особистості: Зб. науков. праць / За заг. ред. А.Й. Капської. - К.: НПУ, 1999. - Вип. 4. - С. 235 - 242.

21. Пащенко Д.І. Гуманістичні поради С. Оріховського на користь сучасним менеджерам // Наука і сучасність: Зб. науков. праць НПУ ім. М. Драгоманова. - К.: Логос, 2000. - Вип. 2. - Ч. 1. - С. 3 - 9.

22. Пащенко Д.І. Проблема щастя як мети виховання - один з аспектів гуманістичного світогляду вчителя // Наукові записки. - Вип. 32. - Ч. ІІ. - Серія: Пед. науки. - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. - С. 117 - 120.

23. Пащенко Д.І. Педагогічні аспекти національної ідеї: від національної самосвідомості до дії // Наукові записки Вінницького ДПУ. - Серія: Педагогіка і психологія. - Вип. 6. - Ч. 1, 2002. - С. 123 - 126.

24. Пащенко Д.І. Елементи гуманістичного світогляду філософів античності // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Науков. збірник Уманського ДПУ. - Вип. 1. - К.: Науковий світ, 2002. - С. 217 - 224.

25. Пащенко Д.І. Гуманістичний імідж учителя і фактори, які впливають на нього: історія та сучасність // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Науков. збірн. Уманського ДПУ. - Вип. 2. - К.: Науковий світ, 2002. - С. 179 - 187.

26. Пащенко Д.І. Підготовка майбутніх учителів початкових класів до гуманістичної співпраці з батьками учнів // Проблеми сучасного мистецтва і культури (Соціально-педагогічні аспекти професійного навчання): Зб. науков. праць Харківського обласного методкабінету закладів мистецтва та культури. - К.: Науков. світ, 2002. - С. 143 - 150.

27. Пащенко Д.І. Гуманістичний потенціал вальдорфської педагогіки // Проблеми сучасного мистецтва і культури (Сучасні проблеми методичного аспекту освіти та мистецтвознавства): Зб. науков. праць Харківського обласного методкабінету закладів мистецтва та культури. - К.: Науков. світ, 2002. - С. 116 - 127.

28. Пащенко Д.І. Генезис підготовки вчителя до гуманістичного виховання на тлі розвитку педагогічної освіти в Україні // Зб. науков. праць Уманського ДПУ: Спеціальний випуск: К.: Науков. світ, 2002. - С. 63 - 67.

29. Пащенко Д.І. Риси педагога-гуманіста у творах Януша Корчака // Зб. науков. праць Уманського ДПУ: Спеціальний випуск: Гуманістичні ідеї педагогічної спадщини Януша Корчака в ХХІ ст. - К.: Науков. світ, 2003. - С. 110 - 117.

30. Пащенко Д.І. Характерні риси педагога-гуманіста та його світогляду // Зб. науков. праць Уманського ДПУ. - К.: Науков. світ, 2003. - С. 95 - 105.

31. Пащенко Д.І. Педагогіка співробітництва - анахронізм 80-х років ХХ ст. чи гуманістична технологія ХХІ ст.? // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Науков. збірник Уманського ДПУ. - Вип. 8. - К.: Науков. світ, 2004 - С. 206 - 214.

32. Пащенко Д.І. Понятійний апарат з проблеми гуманізації та гуманітаризації освіти і виховання // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Науков. зб. Уманського ДПУ. - Вип. 9. - К.: Науков. світ, 2004. - С. 134 - 146.

Матеріали конференцій, тези доповідей

33. Пащенко Д.І. Формування вчителя-гуманіста // Педагогічний вісник. - Черкаси. - 1998. - № 4. - С. 6 - 8.

34. Пащенко Д.І. Використання емоційного фактору для формування готовності вчителя до гуманістичного виховання // Матеріали Всеукр. конф. “Формування творчої особистості вчителя національної школи ХХІ ст.”. - 2000. - К.: Науков. світ. - С. 28 - 29.

35. Пащенко Д.І. Формування гуманістичного світогляду вчителя // Матеріали Всеукр. конф. “Удосконалення навчально-виховного процесу як засіб розвитку творчої особистості вчителя та учнів”. - Умань, 2000. - К.: Науков. світ, 2000 - С. 14 - 16.

36. Пащенко Д.І. Гуманістичні аспекти світогляду вчителя // Матеріали Всеукр. науково-практичної конф. “Формування гуманістичного світогляду вчителя”. - Умань, 27.09.2001 р. - К.: Науков. світ, 2001. - С. 35 - 39.

Размещено на Allbest.ru