Естетичне виховання молодших школярів у позакласній роботі

Проаналізували методи та визначили, що це найбільш суттєві, принципово відмінні засоби досягнення мети та вирішення окремих завдань виховання. Кожен метод включає в себе як підсистемні утворення окремі прийоми, а також форми організації виховної діяльності; та форми і визначили, що розрізняють масові, групові та індивідуальні форми естетичного виховання молодших школярів у позакласній роботі. Узагальнили шляхи даного виховання молодших школярів у позакласній роботі та визначили, що основне навантаження лежить на предметах художнього циклу: музиці, живопису та літературі. Розробили заходи для 1-4 класів з метою естетичного виховання за наступними назвами : «Чарівний світ моди», «Хто вміє віночок вити- той вміє життя любити», «У дружбі з природою», «Радість спілкування з природою», «Давайте мріяти», «Буду я природі другом», «Музична екскурсія до лісу».

Список використаних джерел

1. Аболина Т.Г., Митропольская Н.Е. Эстетическое воспитание в школе. - К.: Высшая школа, 1987. - 252 с.

2. Артемова Е.С., Чинаева О.П. Некоторые теоретические и практические проблемы эстетического воспитания // Вопросы философии. - 1987. - № 4 - С. 63 - 67.

3. Бекетова Ю.В. Музично-естетичне виховання молодших школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць / За заг. ред. акад. І.Ф.Прокопенка, чл. - кор.В.І.Лозової. - Х.: ХДПУ, 1999. - Вип.10. - ч.2. - С. 39 - 43.

4. Березівська Л. Українські традиції як культурологічні засади спадщини В.О.Сухомлинського // Початкова школа. - 2006. - № 12 . - С. 5 - 8.

5. Блонский П.П. Курс педагогики. - М.: Задруга, 1918. - 202 с.

6. Буров А.И. Предмет и содержание эстетического воспитания, его соотношение с другими видами воспитания. - М.: Просвещение, 1971 . - 134

7. Веркалець М.М. Педагогічні ідеї Б.Д.Грінченка. - К.: Товариство “Знання” УРСР, 1990. - 48 с.

8. Витковская Н.С., Щербо А.Б., Джола Д.Н. Формирование эстетической культуры младших школьников. - К.: Радянська школа, 1980. - 151 с.

9. Гіптерс З. Мистецтво як засіб художньо-естетичного виховання // Рідна школа. - 2001. - № 9. - С.60 - 63.

10. Горобець Н. Формування естетичних почуттів у молодших школярів засобами мистецтва // Рідна школа. - 1999. - № 11. - С. 46 - 49.

11. Грищенко Т. Традиції гімназійного музично-естетичного виховання і сучасна освіта // Рідна школа. - 2001. - № 1. - С.34 - 35.

12. Зязюн І.А. Родчанін Є.Г. Морально-естетичні погляди В.О.Сухомлинського . - К.: Товариство “Знання” УРСР, 1980. - 48 с.

13. Кабалевский Д.Б. Эстетическая культура и школа // Советская педагогіка. - 1970. - № 1. - С. 24 - 25.

14. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: навчальний посібник / Харк. держ. пед. ун-т ім.Г.С.Сковороди. - 2 - е вид., випр. і доп. - Харків: “ОВС”, 2002. - 400 с .

15. . Лобар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки: навчальний посібник. - К.: Знання, 2006.-447 с.

16. Макаренко А.С. Методика виховної роботи. - К.: Знання, 1990. - 353 с.

17. Максимюк С.П. Педагогіка: Навчальний посібник.-К.: Кондор, 2005.-667с.

18. Печерська Е. Інтегрований вплив музики і природи на естетичне виховання // Початкова школа. - 2002. - № 7. - С. 29 - 32.

19. Рева В. Естетичне виховання школярів у процесі сприйняття музики // Мистецтво та освіта. - 1999. - № 1 - С.4 - 8.

20. Рід Г. Проект концепції єдиної системи естетичного виховання у загальноосвітніх школах України // Мистецтво та освіта. - 1998. - № 1. - С. 2 - 7.

21. Рогожкин В.Т. О классификации методов нравственного воспитания // Советская педагогика. - 1971. - № 10. - С. 92 - 95.

22. Рудічева Н. Питання музично - естетичного виховання молоді у спадщині вітчизняних педагогів // Засоби навчання та науково - дослідницькі роботи: Збірник наукових праць - Х.: ХНПУ, 2005. - Вип. 23. - С. 116 - 124.

23. Савченко О. Школа культури - діалог з В.О.Сухомлинським // Початкова школа. - 2006. - № 12. - С. 1 - 5.

24. Сирітка Г. Виховання естетичних поглядів молодших школярів // Початкова освіта. - 2002. - № 13 - С. 8.

25. Сухомлинский В.О. Вибрані твори в 5-ти томах. - К.: Радянська школа, 1977.

26. Трухін І.О., Шпак О.Т. Основи шкільного виховання: Навчальний посібник.- Київ: «Центр навчальної літератури», 2004,- 386с

27. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищіх навчальних закладів освіти.- К.: Видавничий центр «Академія», 2000.-544с.

28. Чуриліна Л.М. Морально-естетичне виховання підлітків засобами шкільного театру ляльок: Дис...канд. пед. наук. - К., 1995. - 250 с.

29. Шацкий С.Т. Работа для будущего. Документальное повествование/ Сост.В.И.Малинин, Ф.А.Фрадкин. - М.: Просвещение, 1989. - 400 с.

30. Шмит Ф.И. Искусство как предмет обучения // Путь просвещения. - 1923. - № 1. - С.1 - 63.

31. Эстетическое воспитание в начальной школе / Под ред В.Н.Шацкой. - М.: Издательство АПН РСФСР, 1959. - 246 с.

32. Эстетическое воспитание детей . - Свердловск, 1975. - 150 с.

33. Юник Д. Оволодіння музичним матеріалом в процесі інструментальної підготовки школярів // Рідна школа. - 2006. - № 3. - С. 55 - 57.

34. Яновська Н. Мистецтво навчання або навчання через мистецтво // Початкова школа. - 2005. - № 9. - С. 47 - 49. 31. Стеценко К.Г. Луна: Збірник пісень для сім'ї і школи. - К., 1907. - 93 с.

35. Чуриліна Л.М. Морально-естетичне виховання підлітків засобами шкільного театру ляльок: Дис...канд. пед. наук. - К., 1995. - 250 с.

36. Шмит Ф.И. Искусство как предмет обучения // Путь просвещения. - 1923. - № 1. - С.1 - 63.

37. Эстетика / Под.ред. А.А.Радугина. - М.: Просвещение,1998. - 400 с.

38. Эстетическое воспитание в начальной школе / Под ред В.Н.Шацкой. - М.: Издательство АПН РСФСР, 1959. - 246 с.

39. Эстетическое воспитание детей . - Свердловск, 1975. - 150 с.

40. Эстетическое воспитание школьной молодежи / Под ред. Б.Т. Лихачова. - М.: Высшая школа, 1981. - 178 с.

41. Яновська Н. Мистецтво навчання або навчання через мистецтво // Початкова школа. - 2005. - № 9. - С. 47 - 49.

Додаток

«Як хмарка землю напувала»

Дощу давно не було, і земля висохла, потріскалась. І квіти, трави та дерева хотіли пити.

Пролітала одного разу над тим місцем Дощова Хмаринка. Хотіла вона полити землю, напоїти всіх, але налетів Вітер-Суховій і вихлюпнув геть воду з відерця Хмаринки.

Пролетіла тоді Хмарка до Сонця й попросила допомогти їй землю полити. Подарувало Сонечко Дощовій Хмаринці різнокольорове коромисло. Опустила вона один кінець коромисла у воду Дніпра, набрала з нього водиці. Як не намагався Вітер-Суховій вихлюпнути воду з відерця Хмаринки, йому це не вдавалося.

Напоїла Хмаринка землю, ожило все, розцвіло, зазеленіло. А люди те чудодійне коромисло веселкою назвали.

«Злива»

Цілий місяць стояла спека. Вигоріла трава, пожовкли квіти, сухо дзвеніли від вітру дерева. Вулиці вкрилися густим шаром сипучого пилу. Люди раз у раз поглядали у небо і, хитаючи головами, тихо зітхали: посуха!

Та ось одного разу вночі зібрав вітер дощові хмари на небі. Сяйнула блискавка, загримів грім, і пішов теплий літній дощ. Як довго всі на нього чекали! Коли квіти розкривали назустріч важким краплям свої ніжні пелюстки, трава відразу ставала яскравішою. Весело дзвеніли листям дерева, підставляючи запорошені крони життєдайним потокам.

- Лий, лий, не жалій! - співали пшеничні колоски в полі,простягаючи до неба тоненькі ручки.

Радісно дякував дощу високий жовтий соняшник. А маленькі дзвіночки, схиливши до землі сині голівки, пили воду просто з прозорих калюж. І тільки маленьке дурненьке курчатко, сховавшись від дощу під широким листом лопуха, тремтіло від страху:

- Як би мене не намочило! Як би не заляпало моє пір'ячко!

І нікого не було поруч, щоб пояснити йому, що в таку зливу треба бігати по калюжах, розмахувати крильцями, підставляти голівку теплим краплям і радісно вигукувати:

- Лий, лий! не жалій!

- Вірш Ліни Костенко «Дощ полив»

- Дощ ролив, і день такий полив'яний.

- Все блищіть, і люди як нові,

- Лиш дідок старесенький, кропив'яний

- Блискавки визбирує в траві.

- Струшує сад, як парасолька,

- Мокрі ниви і порожній шлях…

- Ген корів розсипала квасолька,

- Доганяє хмари у полях.

«Для чого росте троянда»

Як гарно влітку на бабусиному городі!

Оленка встає рано-ранесенько, коли ще сонечко тільки з-за вишні виглядає, і біжить обніжком поміж грядочками.

Чого тут тільки немає! Ось бабуся насадила бурячків, що рівненькими рядочками поблискують проти сонця смарагдовими листочками, а ось квасолька, тут - горох, а далі - грядка картоплі, що вже зацвіла біло-фіолетовими квіточками.

І як би рано не вставала Оленка, а бабуся вже на городі порається.

- Бабусю, що ти робиш?

- Помідори прополоти треба, - розігнувшись, відповідає бабуся. - Бачиш, бур'яни їх забивають, допомогти треба помідорчикам, а вони потім віддячать нам смачними плодами.

Оленка встає поряд з бабусею, вириває бур'янинку молочаю, потім - колючі кущики осоту.

- Ну от і все, - за який час каже бабуся, - удвох он як швидко упоралися!

Вони йдуть до хати стежкою між грядочками, і бабуся відповідає на нескінченні запитання онучки.

- А на цій грядочці що росте?

- Ця грядочка подарує нам смачні огірочки.

- А оці кучеряві листочки? Що це?

- Це морква. Ти ж любиш солодку моркву?

- Ой, бабусю, а оце величезне листя - що це? Мабуть, їжа для велетнів?

- Можна й так сказати, - сміється бабуся, - бо хто їсть гарбузову кашу, той виростає великим і сильним.

- А що нам подарує он та грядочка?

- А та грядочка подарує нам цибульку, часничок та ще петрушку.

Підходячи до хати, Оленка помічає кущ із темно-зеленими листочками і великими колючками на гілках.

- А цей кущик що нам подарує?

- Це троянда, - каже бабуся.

- А які в неї плоди?

- У неї немає плодів, тільки квіти.

- Ніяких плодів немає? - розчаровано перепитує Оленка. - Навіщо ж ти її посадила?

Бабуся посміхнулася:

- А ось вона розцвіте, й ти сама зрозумієш.

Минув тиждень-другий. Якось уранці бабуся розбудила Оленку раніше, ніж зазвичай.

- А ну, біжи у двір, онучко, подивись на троянду.

Вийшла Оленка на подвір'я, і спинилась вражена. На зеленому кущі троянди розквітла яскрава червона квітка. На кожній пелюсточці сяяли великі краплини роси, від чого здавалося, що квітка всипана коштовними діамантами. Тонке стебло, злегка схилившись під вагою квітки, погойдувалося, і Оленці здалося, що то троянда вітається з нею.

- Здрастуй, трояндо, здрастуй, красунечко! - прошепотіла радісно Оленка, не в змозі відірати очей від чудової квітки.

Вона торкнулася пальчиками тугих пелюсток і відчула їх приємну прохолоду, вдихнула легкий тонкий аромат, і серце її наповнилося радістю і ніжністю.

- Бабусенько, я зрозуміла, що дарує нам троянда, - сказала Оленка бабусі, що стояла поряд і теж милувалася квіткою. - Вона дарує нам радість!

«Як клен листочки загубив»

Маленький кленочок народився на лісовій галявинці в теплій пухкій земельці на початку квітня.

Озирнувшись навкруги, він побачив височезні дуби та липи, поважні клени, стрункі білокорі берізки та ялинки в зелених трикутних сукенках. Навколо Кленочка синіли веселі проліски та зеленіла перша травичка. Кленочок і сам був завбільшки з пролісок, а йому так хотілося швидше вирости, щоб дотягтися вершечком до самого неба, Кленочок спинався навшпиньки, тягнув листочки-долоньки до сонця, пив життєдайні краплинки дощу й швидко ріс. До середини літа він уже мав кілька гілочок, на яких колихалися зелені листочки. Ті листочки -- гордість Кленочка. Широкі та лапаті, вони кидали на землю густу тінь, в якій ховалися від літньої спеки маленькі лісові мешканці.

Усі, хто бачив Кленочка, милувалися ним:,

-- Яке гарне кучеряве деревце! Які ніжні смарагдові листочки, як гарно шумлять вони під теплим вітерцем!

Минало літо. Якось вересневого прохолодного ранку, прокинувшись, Кленочок побачив, що його зелені листочки вкрилися яскравою позолотою, вони блищали на сонці й нібито світилися наскрізь. Кленочок радів і не міг натішитися такою красою. От тільки незрозуміло було, чому завжди спокійні поважні клени і могутні дуби тривожно шуміли, ніби відчуваючи якусь небезпеку.

Кілька днів щасливий Кленочок плескав золотими долоньками, вітаючи зграйки птахів, що все частіше пролітали над ним, тужливо перегукуючись між собою.

Здавалося, природа тривожно чекає чогось. Чого? Кленочок цього не міг зрозуміти.

Та ось якось під вечір налетів холодний північний вітер і став безжалісно зривати з Кленочка його золоті листочки. Кленочок з усіх сил намагався утримати своє листячко, але сили були нерівні, і до ранку на ньому не залишилося жодного листочка.

Зіщулившись під безжалісним вітром, Кленочок заплакав, по його стовбурцеві покотилися холодні сльозинки осіннього дощу.

І тоді Берізка, що росла поруч, схилившись до Кленочка, прошепотіла:

-- Не плач, маленький, скоро прийде зима й подарує тобі білу пухнасту ковдру, під якою буде тепло та затишно. А потім весна поверне тобі твоє зелене вбрання.

І коли невдовзі прийшла зима й закутала дерева в білі ковдри, Кленочок заснув тихим спокійним сном. Снилися йому проліски на теплій квітневій землі та смарагдові листочки, що тягнулися долоньками до Сонця.

«Як приходить зима»

На останньому уроці вчителька, загадково посміхнувшись, сказала:

Хочете побачити прихід Зими?

Хочемо, звичайно, хочемо! А як це зробити? -- защебетали діти.

А от послухайте. Завтра -- 1 грудня, а ви ж знаєте, що грудень -- це вже зимовий місяць. І може, сніг ще й не випаде, але Зима обов'язково навідається до нас сьогодні вночі. Щоб ЇЇ побачити, треба лягти спати раніше, і лежати із заплющеними очима тихо-тихо, щоб її не сполохати. А вранці ви намалюєте те, що побачили.

Увечері Оленка на подив матусі лягла спати раніше, ніж звичайно. Вмостилася зручненько в ліжку, заплющила очі й стала чекати.

За вікном шумів вітер, у шибку постукував дрібний осінній дощик. Як він уже набрид, як хотілося, щоб швидше прийшла зима! «Ось, може, сьогодні дочекаюсь», -- думала Оленка. Вона уявляла, як земля вкриється снігом і вони з друзями побіжать до гірки кататися на санчатах. А потім будуть ліпити великого кумедного сніговика.

Щось стиха постукало в шибку. Оленка прислухалась. Ні, то просто гілка яблуні, що росте під вікном. Треба ще чекати. Невже й справді вона побачить, як прийде Зима? Тільки б не заснути! Оленка лежить, напружено вслухаючись у нічний шум вітру й дощу...

І раптом вона чує, що у вікно хтось тихо, але владно стукає тричі. Дівчинка відкриває очі, обережно підходить до вікна й завмирає, зачудована побаченим.

Під вікном, узявшись за руки, танцюють у хороводі маленькі дівчатка-сніжинки разом із смішними сніговичками. Сукні на дівчатках білі-білі, всіяні сяючими зірочками. А у сніговичків на головах чудернацькі капелюхи, і такі вони незграбні, але веселі і потішні, просто не можна на них дивитися без посмішки. Звідкілясь згори лине чудова музика, і їй у такт у повітрі кружляє сніг, вкриваючи землю пухнастою білою ковдрою.

Та нараз музика стихає, все завмирає і під вікном з'являється чудова красуня у білому, розшитому сріблом кожушку, в кришталевих чобітках і з срібною діадемою на голові. Довгі білі коси її спадають до самої землі, а в кожній косі мерехтять яскраві срібні зорі.

-- Так ось яка вона, Зима-красуня, -- шепоче Оленка.

Зима легенько змахнула рукою -- і знову задзвеніла музика, знову закружляли в хороводі сніжинки.

А Зима підійшла до вікна й запросила Оленку до таночка. Дівчинка розгублено оглянулась: як же вона вийде роздягнена? І раптом вона побачила, що на ній така ж сукня, як у сніжинок -- біла і вся у зірочках. Дівчинка незчулася, як опинилася на вулиці й закружляла в хороводі сніжинок.

Усю ніч біля Оленчиного вікна дзвеніло зимове свято. Оленка ніби на крилах літала поміж сніжинками, не відчуваючи ні втоми, ні холоду.

А коли почало розвиднятися і над обрієм загорілася рожева зоря, Зима сказала Олеиці теплим маминим голосом:

-- Пора вставати, Оленочко. Щось ти розіспалася, весь вихід ний проспиш.

Дівчинка відкрила очі й озирнулася довкола. Мама, посміхаючись, стоїть біля її ліжка і поправляє ковдру.

-- Таки заснула, -- розчаровано думає Оленка.

І раптом згадує: ні, вона ж таки бачила Зиму, бачила її прихід. Чи, може, це їй тільки наснилося?

Оленка схоплюється з ліжка й босоніж біжить до вікна. Ні, зима не прийшла, нема снігу. Правда, дощ перестав, а калюжі вкрилися тоненькою мережаною кригою.

-- Та це ж Зима залишила сліди своїми кришталевими чобітками, -- здогадалася Оленка. -- Отже, вона і справді приходила!

А Зима легенько постукала у вікно яблуневою гілочкою і прошепотіла:

-- Я скоро прийду! Чекай на мене, Оленко!

Вірш М. Познанської «Конвалії»

Із зеленої сорочки,

Що зіткав весною гай,

Білі дивляться дзвіночки,

Як зовуть їх - відгадай.

Це конвалії у гаї

На галявині цвітуть.

І ніде, ніде немає

Кращих квіточок, мабуть.

Вірш М. Познанської «Ромашка»

На стрункій високій ніжці

Біля річки на лужку

У косинці-білосніжці

Стрів я квітоньку таку.

Ясним оком жовтуватим

Усміхається мені.

Я хотів її зірвати,

А бджола сказала: - Ні!

«Паперові квіти»

-- Сьогодні на четвертому уроці ми підемо до весняного лі су -- сказала Галина Петрівна, -- будемо спостерігати, які зміни відбуваються в лісі з приходом весни.

Усі страшенно зраділи і з нетерпінням чекали четвертого уроку.

Та ось нарешті пролунав довгожданий дзвінок, закликаючи школяриків до класів, а першокласники, наче галасливі шпаченята, висипали на шкільне подвір'я. Ліс зовсім недалечко від школи, - ген за спортивним майданчиком.

Учителька сказала, що у лісі треба поводитись тихо та чемно, як у гостях. Бо ми ж і справді йдемо в гості до мешканців лісу.

Але ж тихо поводитись у лісі ну просто неможливо!

Онде якась пташина пурхнула в гілках ліщини. Хто це? Як вона зветься?

. А ось який чудовий жучок повзе по білому стовбуру берези, йдіть швидше, подивіться!

Ой, а це хто стукає так дрібно-дрібно? Та це ж дятел, справжній дятел! Швидше сюди, погляньте! Та он же він, угорі!... Ну от, полетів. Може, нас злякався?

А он, дивіться, на кущику маленькі сірі пухнасті клубочки, наче манюсінькі кошенятка.

Це верба цвіте, -- пояснила Галина Петрівна, -- люди її цвіт так і називають -- котиками.

Вийшли на галявину, яка вже звільнилася від снігу, й завмерли, вражені; вся галявина миготіла синіми іскорками, наче хтось порозкидав на ній шматочки весняного неба.

-- Проліски розцвіли! -- вигукнули радісно діти. ...Додому Марійка прийшла якась замріяна, із світлою посмішкою на вустах.

Увечері, вивчивши уроки, дівчинка дістала кольоровий папір, ножиці й довго вирізала сині пелюсточки, складаючи їх у квіти та наклеюючи на зелений аркуш.

-- Що це в тебе? -- спитав її Дмитрик, старший брат.

Квіти роблю, мамі подарувати. Ми сьогодні в лісі такі бачили.

Чому ж ти не нарвала справжніх? -- здивувався Дмитрик.

Шкода було нищити таку красу,-- відповіла Марійка.

Размещено на Allbest.ru