Психологічна готовність дитини до школи та проблема шкільної успішності молодших школярів

Важливе значення має гарне орієнтування дитини у просторі та часі. Буквально з перших днів перебування у школі дитина отримує вказівки, які неможливо виконати без врахування просторових ознак речей, знання спрямованості простору. Наприклад, вчитель пропонує провести лінію "навскіс від лівого верхнього до правого нижнього кутка клітини" або "прямо вниз по правій стороні клітини". Уявлення про час й почуття часу, вміння визначити, скільки його минуло, - важлива умова організованої роботи учня у класі, виконання завдань у зазначений строк.

Особливе місце в психологічній готовності дитини до школи надається оволодінню деякими спеціальними знаннями та навичками, які традиційно відносяться до власно шкільних, - грамотою, лічбою, розв`язуванням арифметичних задач.

Але слід сказати, що початкова школа розрахована насамперед на дітей, які не мають ніякої спеціальної підготовки, і починає навчати їх грамоті та математиці з початку. Тому неможна визнавати відповідні знання та навички обов'язковою складовою частиною підготовки дитини до школи. Разом з тим значна кількість дітей, які збираються до першого класу, вміє читати, а лічбою володіють майже усі. Опанування грамотою та елементами математики в дошкільному віці впливає на успіх шкільного навчання. Позитивне значення має створення у дітей загальних уявлень про звукову сторону мови та її відміни від змістовної сторони, про кількісне співвідношення речей та їх відзнаки від предметного значення цих речей. Допоможе дитині вчитися у школі і засвоєння понять числа та деяких інших математичних понять.

Щодо навичок читання, лічби, рішення задач, то їх корисність залежить від того, на якій основі вони побудовані, наскільки правильно сформовані. Так, навичок читання підвищує рівень готовності дитини до школи тільки при умові, що він будується на базі розвитку фонематичного слуху і усвідомлення звукового складу слова, а само читання є суцільним або поскладовим. Забуквене читання, яке нерідко зустрічається у дошкільників, задає труднощів у роботі вчителя, так як дитину треба перенавчати. Те ж стосується і лічби - вона з`явиться корисною, якщо опирається на розуміння математичних відносин, значення числа, і даремною, якщо засвоєна механічно.

Ще раз підкреслимо, що вирішальне значення в готовності до засвоєння шкільної програми мають не самі по собі знання та навички, а рівень розвитку пізнавальних процесів та пізнавальної діяльності дитини, особливості розвитку її інтересів. Загальне позитивне відношення до школи та навчання, до статусу учня, його правам та обов`язкам недостатньо для того, щоб забезпечити стійке успішне навчання, якщо дитину не привертає зміст знань, які вона отримує у школі, не цікавить те нове, з чим вона знайомиться на уроках, якщо її не приваблює сам процес пізнання.

Ще однією стороною психічного розвитку, який визначає готовність дитини до шкільного навчання, є розвиток її мовлення - уміння зв`язано, послідовно, зрозуміло для інших описати предмет, картинку, передати хід своєї думки, пояснити то чи інше явище.

Таким чином, психологічна готовність дитини до навчання у школі містить:

радісне чекання початку навчання у школі, прийняття позиції учня;

вміння спілкуватися з однолітками та дорослими;

вміння входити до дитячого суспільства, діяти разом з іншими;

мати запас знань про навколишнє середовище;

бажання узнавати нове, допитливість;

вміти приводити до порядку своє робоче місце і підтримувати порядок на ньому;

мати елементарні учбові навички;

позитивне відношення до мети діяльності, прийняття її;

прагнення подолати труднощі навчання;

прагнення до досягнення результатів своєї діяльності;

розвиток мови, пам`яті, мислення, образних уявлень;

здатність підпорядкувати мотиви, керувати своєю поведінкою;

формування емоційних властивостей особистості: вміння співчувати, переживати та ін.

Важливе урахування індивідуальних характерологічних особливостей дошкільника. Якщо він сміливий та впевнений в собі, доцільно починати вчити його критично оцінювати якість зробленої роботи. Якщо соромливий, нерішучий, краще для початку підбадьорити його, доручити виконання полегшених завдань, щоб зафіксувати в ньому почуття подолання труднощів, підтримувати будь-яку ініціативу. Якщо дитина нетерпляча, не доводить до кінця почату справу, прагне відговоритися будь-якою відповіддю, то бажано зацікавити її завданням, навчити знаходити в ньому нові деталі, насичати знання новим змістом. І, навпаки - якщо в ході гри дитина “ув`язує” в різних деталях, що гальмує її рух вперед, краще допомогти їй довести до кінця один з варіантів, залишивши все зайве по боку, обов`язково приділивши увагу тренуванню вміння переходити від однієї ідеї до іншої.

У зв`язку з визначенням в психологічній готовності дітей різних видів відносин, що впливають на розвиток навчальної діяльності, має сенс діагностувати дітей, які поступають до школи, через показники психічного розвитку, що найбільш важливі для успішного навчання у школі.

З проблемою діагностики психологічної готовності дітей до шкільного навчання зустрічаються практичні психологи, які працюють в установах народної освіти. В різних школах існують свої способи та методи організації прийому дітей. Сьогодні практично в усіх школах визначається рівень психологічної готовності дітей до навчання у школі. При цьому кожний психолог в міру своєї компетентності, теоретичних переваг використовує різний набір методичних процедур, що дозволяє отримати дані про сформування психологічної готовності до навчання у школі.

3. Методики дослідження рівня психологічної готовності дітей до шкільного навчання

шкільний дитина педагогічний навчання

Шкільний психолог проводить як масові, так і індивідуальні психологічні обстеження. При масових (групових) обстеженнях дітей визначається рівень інтелектуального розвитку, розвитку дрібної моторики руки, координація рухів рук та зору, вміння дитини наслідувати зразок. Для реалізації цих цілей, щоб скласти загальне уявлення про рівень розвитку готовності дитини до шкільного навчання, можна використовувати, наприклад, орієнтовний тест шкільної зрілості Керна - Йєрасека.

Цей тест має ряд суттєвих достоїнств для початкового обстеження дітей:

не потребує тривалого часу для проведення;

може бути використаний як для індивідуальних, так і для групових обстежень;

має нормативи, що розроблені на значній виборці;

не потребує спеціальних засобів та умов для проведення.

Є.А. Бугріменко, А.Л. Венгер, К.Н. Поліванова, Є.Ю. Сушкова в якості такої діагностичної процедури пропонують комплекс методик (деякі з них ми використовуємо в даному дослідженні), що дозволяють охарактеризувати наступні механізми.

Рівень розвитку передумов навчальної діяльності: вміння уважно і точно виконувати наступні вказівки дорослого, самостійно діяти за його завданням, орієнтуватися на систему змісту задачі, переборюючи відволікаючий вплив побічних факторів (методики “Графічний диктант”, “Зразок та правила”).

Рівень розвитку наочно-образного мислення (наочно-схематичного), що служить основою для наступного повноцінного розвитку логічного мислення, оволодіння навчальним матеріалом (методика “Лабіринт”). Ця методика розроблена НДІ дошкільного виховання АПН СРСР та спрямована також на виявлення рівня сформування наочно-схематичного мислення (вміння користуватися схемами, умовними зображеннями при орієнтуванні в ситуаціях). Оцінка проводиться в “сирих” балах без перекладу в нормалізовану шкалу.

Вміння уважно слухати і точно виконувати вказівки дорослого, правильно відтворити на аркуші паперу заданий напрямок ліній, самостійно діяти за завданням дорослого (методика “Графічний диктант”, розроблена Д.Б. Ельконіним).

Вміння користуватися системою змісту задачі, переборюючи відволікаючий вплив побічних факторів (методика “Зразок та правило”, розроблена А.Л. Венгером). Результати її виконання також відображають рівень розвитку наочно-образного мислення.

Таким чином, ця методика спрямована на виявлення вміння орієнтуватися в змісті задачі, виявлення переваг в орієнтуванні на наочно-заданий зразок чи мовно-сформульоване правило. Процес виконання завдань також відображає особливості сприйняття наочно-образного мислення і рівень розвитку сенсорно-моторних здібностей дитини. Ця методика дозволяє виявити важливу особливість психологічної готовності дитини - це належність її до “дошкільного” чи “шкільного” типу. Перевага орієнтування на зразок (коли дитина старається відтворити форму трикутника чи ромбу і значно менше приділяє уваги на правило з`єднання крапок) характерно для “дошкільного” типу. Підкреслене старання виконати правильне з`єднання крапок, що характерно для “шкільного” типу, свідчить про готовність до навчання у школі. Якщо у дитини “шкільного” типу спостерігаються труднощі у сприйнятті і зображенні форми зразка, це свідчить про провали образного мислення і потребує додаткового обстеження по іншим методикам.

Всі названі методики бажано проводити при груповому обстеженні, так як вони спрямовані на вміння дитини слідкувати вказівкам дорослих, що адресовані групі чи класу.

Запропоновані методики складають комплекс, сумарні бали якого визначають рівень виконання кожною дитиною завдання. Дані по кожної дитини, що отримані в результаті групового тестування, зводяться у загальну таблицю або індивідуальний листок.

Запропонований в роботі комплекс методик дозволяє психологу практично зразу визначити коло дітей, що потребують уточнення результатів групового обстеження. В основному в цю групу попадають діти з низькими результатами виконання методики Керна - Йєрасека (12 - 15 балів) і низьким рівнем сформування компонентів учбової роботи. Подальший аналіз отриманих результатів групового обстеження може змінити коло дітей, які потребують індивідуального обстеження в основному за рахунок поширення списку.

Таким чином, рівень психічного розвитку дітей 6-7 років часто визначається за допомогою комплексу психодіагностичних методик. Наведемо декілька можливих варіантів таких комплексів. Перший комплекс містить три діагностичні методики: “Графічний диктант”, “Зразок і правило”, “Лабіринт”. За допомогою цього комплексу можна охарактеризувати найбільш важливі для успішності навчання показники психічного розвитку дошкільників, а саме:

1) рівень розвитку передумов учбової діяльності: вміння уважно та точно виконувати послідовні вказівки дорослого, самостійно діяти за його завданням, орієнтуватися на систему умов задачі, переборюючи відволікаючий вплив побічних факторів (методики “Графічний диктант” та “Зразок і правило”);

2) рівень розвитку наочно-образного (зокрема наглядно-схематичного) мислення, що є підставою для наступного повноцінного розвитку логічного мислення, оволодіння учбовим матеріалом (методика “Лабіринт”).

Всі методики проводяться фронтально. Бажана наявність асистента (цю функцію може виконувати вчитель). Методики “Лабіринт” та “Зразок і правило” можуть використовуватись також при індивідуальному обстеженні; методика “Графічний диктант” - тільки фронтально, бо вона спрямована на виявлення вміння дитини дотримуватись вказівок дорослого, що адресовані групі учнів або класу в цілому.

Система оцінювання результатів виконання комплексу методик була розроблена з урахуванням якісних особливостей виконання кожного завдання.

Охарактеризуємо кожну методику.

Методика “Графічний диктант”.

Методика “Графічний диктант” розроблена Д.Б. Ельконіним на виявлення вміння уважно слухати та точно виконувати найпростіші вказівки дорослого, вірно відтворювати на аркуші паперу вказаний напрямок лінії, самостійно діяти за завданням дорослого.

Виконання методики здійснюється в такий спосіб. Кожній дитині видається зошитовий лист у клітину з нанесеними на ньому чотирма точками. Психолог дає докладну інструкцію, як треба малювати візерунок під його диктовку. Після того, як зроблені попередні пояснення, переходять до малювання тренувального візерунка. Психолог диктує: «Малюйте лінію: одна клітинка униз, клітинка вправо, клітинка нагору, одна клітинка вправо, одна клітинка нагору і т.д.» Далі діти продовжують малювати візерунок самі до краю листа.

Через якийсь час проказується наступний візерунок, і так усього чотири візерунки. Загальний час проведення методики - 15 хвилин.

Далі по спеціальній шкалі оцінюються результати виконання методики. Кожна дитина одержує дві оцінки: одну - за виконання диктанту та іншу - за самостійне продовження візерунка. Обидва вони можуть коливатися в межах від 0 до 4 балів. Потім підраховується сумарний бал (СБ) за виконання всіх трьох візерунків. Відповідно, він може коливатися в межах від 0 до 16 балів.

Методика “Зразок і правило”.

Методика спрямована на виявлення уміння керуватися системою умов задачі, долаючи відтяжний вплив сторонніх чинників. Результати її виконання відбивають також рівень розвитку наочно-образного мислення 6-7-літніх дітей.

Матеріалом служить книжечка з завданнями. На першому листі записуються дані про дитину і дата проведення обстеження. Психолог дає дітям докладну інструкцію з виконання завдання. Потім дітям пропонують приступити до його виконання, а в цей час психолог і його асистент стежать за тим, щоб не була пропущена якась задача і т.п. Додаткові роз'яснення дітям не даються, усе їхні дії заохочуються і т.п.

За кожну із шести задач ставиться оцінка, що може коливатися в межах від 0 до 2 балів. Сумарний бал (СБ), таким чином, може знаходитися в інтервалі від 0 до 12 балів.

Методика «Лабіринт».

Методика спрямована на виявлення рівня сформованості наочно-схематичного мислення (уміння користуватися схемами й умовними зображеннями при орієнтуванні в ситуації). Оцінка результатів виконання даної методики провадиться в «сирих» балах без переведення в нормалізовану шкалу.

Матеріал являє собою комплект аркушів, на яких зображені галявинки з розгалуженими доріжками і будиночками на їхніх кінцях, а також «листи», що умовно вказують шлях до одному з будиночків. Перші два аркуші (А и Б) відповідають вступним задачам, аркуші 1-10 оцінюються балами.

Психолог дає докладну інструкцію, як виконувати завдання. Знайдений будиночок необхідно закреслити.

Перед кожній задачею психолог докладно описує шлях до потрібного будиночка, а діти повинні його знайти і закреслити.

При опрацюванні результатів по кожній із задач 1-6 за кожний правильний поворот начисляється 1 очко. Оскільки в задачах 1-6 необхідно зробити чотири повороти, максимальна кількість очок за кожну з задач - 4. У задачах 7-10 за кожний правильний поворот начисляється 2 очка; відповідно, у задачах 7-8 (два повороти) максимальні кількості очок дорівнює 4, у задачах 9-10 (три повороти) - 6.

Всі оцінки, отримані дитиною за кожну окрему задачу, підсумовуються. Максимальна кількість очок (СБ) - 44.

Підсумкова оцінка результатів обстеження.

Користуючись даним комплексом методик, варто пам'ятати, що надійність групових тестів ніколи не буває стопроцентною.

Для кожній із трьох методик, що входять у названий комплекс, на основі сумарного бала (СБ) визначається рівень виконання завдання дитиною. Виділяється 5 можливих рівнів виконання кожного завдання (див. табл. 1).

Таблиця 1. Значення СБ, що відповідають різним рівням виконання завдань першого комплексу

Рівень	Умовне очко	Графічний диктант	Зразок і правило	Лабіринт
1	0	0-1	0-2	0-13
2	6	2-4	3	14-22
3	9	5-10	4-6	23-28
4	11	11-13	7	29-36
5	12	14-16	6-12	37-44

Підсумкова оцінка виконання дитиною комплексу діагностичних завдань являє собою суму умовних балів (від 0 до 36). По цій підсумковій оцінці визначається рівень сформованості компонентів навчальної роботи (див. табл. 2).

Таблиця 2. Значення підсумкової оцінки, що відповідають різним рівням сформованості компонентів навчальної роботи в дітей 6, 7, 8 років.

Підсумкова оцінка	Вік дитини
	6 років вступ до школи	7 років кінець 1 кл. - початок 2 кл.	8 років кінець 2 кл.
0-12	Особливо низький	Особливо низький	Особливо низький
13-18	Низький	Особливо низький	Особливо низький
14-23	Нижче середнього	Низький	Особливо низький
24-30	Середній	Нижче середнього	Низький
31-33	Вище середнього	Середній	Нижче середнього
34-35	Високий	Вище середнього	Середній
36	Особливо високий	Високий	Вище середнього

Для визначення рівня готовності до шкільного навчання використовується також комплекси психодіагностичних методик, що враховують конкретні умови, у які сьогоднішня школа ставить дитину-першокласника. Сюди ставляться такі методики: бесіда з дитиною, що дозволяє визначити рівень її орієнтування в оточуючому, запас знань, відношення до школи; “Мислення і мовлення”, “Образні уявлення”, “Аналіз зразка”, “Одномоментне сприйняття кількості”, “Розвиток рухів”.

За допомогою цього другого комплексу можна виявити наявність у дитини певного рівня розвитку довільності дій, уміння діяти відповідно до указівок дорослого, аналізувати запропонований зразок (виділяти його з матеріалу), певного рівня розвитку мислення і мовлення, уміння організувати свою рухову активність, наявності бажання йти в школу.

Система оцінювання результатів виконання комплексу методик була розроблена з урахуванням якісних особливостей виконання кожного завдання.

Охарактеризуємо кожну методику.

Орієнтування в оточуючому, запас знань, відношення до школи.

Ці дані виявляються в процесі бесіди з дитиною. При цій бесіді можуть бути присутніми і її батьки, проте вони не мають права втручатися в хід бесіди, підказувати дитині правильну відповідь або відповідати за неї. Психолог не повинний зачитувати свої питання по папірці, розмовляти з дитиною потрібно неофіційно, довірчо. Не варто квапити дитину, а також ні в якому разі не можна виявляти невдоволення і лаяти дитину за погану відповідь.

Рекомендується задавати такі питання.

Як тебе звуть?

Скільки тобі років?

Як звуть твоїх батьків?

Як називається місто (село, село, селище), у якому ти живеш?

Яких домашніх тварин ти знаєш? Яких диких тварин?

У який час року на деревах з'являються листи?

Що залишається на землі після дощу?

Чим відрізняється день від ночі?

Чи хочеш ти йти в школу?

Як ти думаєш, що гарного, цікавого буде в школі?

Як, по-твоєму, краще учитися - удома з мамою або в школі з учителькою?

За результатами бесіди заповнюються перші два пункти протоколу обстеження. Після кожного питання ставляться знак “+” або “-“.

Підсумковий рівень орієнтування в оточуючому і запас знань визначається на основі підрахунку числа плюсів, отриманих за відповіді на питання 1-8, і оцінюється як “високий” - при 7-8 плюсах, “середній” - при 5-6 плюсах, “низький” - при числі плюсів менше 5.

Підсумковий рівень сформованості позитивного відношення до школи визначається на основі підрахунку числа плюсів, отриманих за відповіді на питання 9-11, і оцінюється як “високий” - при 3 плюсах, “середній” - при 2 плюсах, “низький” - при числі плюсів 1 або 0.

Розумовий і мовний розвиток.

Методика 1. “Мислення і мовлення”.

Дитині пропонуються такі завдання.

Розуміння граматичної конструкції.

Психолог вимовляє пропозицію: “Петро пішов у кіно після того, як дочитав книгу”. Пропозицію потрібно вимовляти повільно і чітко. Потім психолог запитує: “Що Петро робив раніш - дивився кіно або читав книгу?”

2. Зміна імен іменників по числах.

Психолог говорить дитині: “Я назву тобі словом один предмет, а ти зміни це слово так, щоб утворилося багато предметів. Наприклад, я скажу: “Олівець”, а ти повинний відповісти: “Олівці”.” Далі психолог називає одинадцять іменників в однині: “книга”, “ручка”, “лампа”, “стіл”, “вікно”, “місто”, “стілець”, “вухо”, “брат”, “прапор”, “дитина”. Якщо дитина не відразу розуміє інструкцію, то необхідно її поправити і знову дати зразок правильної відповіді: “книга - книги”.

Розповідь по картинці.

Перед дитиною безладно кладуть чотири картинки, на яких зображена певна, добре відома їй послідовність подій. Психолог просить дитину розкласти картинки в потрібному порядку і пояснити, чому вона поклала їх так, а не інакше.

Підсумковий рівень розвитку мислення і мовлення оцінюється як «високий», якщо виконання всіх трьох завдань буде оцінено знаком «+», як «низький», якщо виконання всіх завдань буде оцінено знаком «-», як «середній», якщо виконання двох будь-яких завдань буде оцінено знаком «+», а третього - знаком «-».

Методика 2. Образні уявлення.

Дитині пропонуються такі завдання.

Збирання розрізаних картинок.

Дитині пропонують скласти картинку з частин, що лежать перед нею. Психолог говорить при цьому: “Бачиш, картинка зламалася. Полагодь її”.

Якщо дитина не справляється з завданням, то їй пропонують виконати його спрощений варіант. У будь-якому випадку називати зображені предмети не треба.

Малюнок людини.

Дитині пропонують намалювати людину (“дядька”), найкращу, яка у неї утвориться. Якщо дитина говорить, що не вміє малювати, психолог повинний побадьорити її, пояснити, що в даному віці всі діти малюють не дуже добре, але все рівно кожний малюнок по-своєму цікавий. Якщо дитина завзято відмовляється виконати завдання, психолог може запитати в неї: “Що є в людини?” і, отримавши відповідь, наприклад: “Голова”, запропонувати: “Так намалюй голову” і т.д. Наприкінці обов'язково варто запитати дитину: “Чи намальовано усе, що потрібно?”

При оцінюванні малюнка людини враховується:

наявність основних частин: а) голови, б) очей, в) рота, г) носа, д) тулуби, е) рук, ж) ніг; наявність другорядних деталей: а) пальців, б) шиї, в) волосся або шапки, г) взуття, д) одяги;

засіб зображення рук і ніг: одною рисою (“низький”) або двома рисами, так, що видна товщина конечностей (“високий”).

Малюнок оцінюється знаком “+”, якщо є всі сім основних частин і не менше трьох другорядних деталей (поза залежністю від наявності додаткових деталей і від засобу зображення конечностей). У противному випадку малюнок оцінюється знаком “+-“.

Підсумковий рівень розвитку образних уявлень оцінюється як “високий”, якщо обидва завдання методики дитина виконує зі знаком “+”, і як “низький”, якщо він виконує їх із знаком “-”. У проміжних випадках говорять про “середній” рівні.

Методика 3. Аналіз зразка.

На столі перед дитиною викладається із сірників фігурка людини так, щоб зразок не відповідав дитячому стандартному варіанту. Далі психолог говорить: «Я хочу, щоб ти мені зробив таку ж. Уважно подивися. Запам'ятав? Тепер я її закрою, а ти поруч із цим листочком зроби мені точно таку ж людину». Зразок закривають листом, дитині дають сірники і вказують місце на столі поруч, де вона повинна виконати завдання. Під час проведення цієї методики увагу дитини не варто звертати ні на які особливості вихідної фігури.

Дітям, що відразу ж построїли фігуру, точно відповідну зразку, можна додатково запропонувати більш складну конструкцію - “кроватку”, що має асиметричні деталі. Відтворити такий зразок відразу ж без помилок дитині звичайно не вдасться, оскільки він асиметричний, і ця асиметрія не має функціонального пояснення. Проте дорослий наполягає на тому, щоб усе було зроблено в точності так, як у нього. Подальша процедура експерименту така ж, як в основному завданні.

При “високому” рівні готовності дитина спроможна самостійно виявити відхилення від зразка в зробленій нею фігурі і внести необхідні корективи. Цього цілком достатньо: не обов'язково, щоб фігура відразу відповідала зразку, цілком припустимі невеличкі відхилення, важливо тільки вчасно їх виправити. Показником “середнього” рівня готовності є уміння виправити свою фігуру за допомогою дорослого, який фіксує увагу дитини на певних частинах або навіть особливостях зразка (наприклад, говорить: “Подивися, що в людини на ногах”). Дитина з “низьким” рівнем готовності до школи не виправляє помилки у своїй конструкції навіть при максимальній помочі з боку дорослого. (Наприклад, навіть після правильної відповіді на питання: “Що в людини на ногах?” дитина нічого не змінює в розташуванні сірників; а коли її запитують, чи однаково стоять фігурки і прямо підказують: “У твоєї людини ноги широко розставлені, а в моєї зрушені”, вона усе рівно відповідає, що однаково. Іноді у відповідь на навідні запитання такі діти виправляють те, що виправляти зовсім не обов'язково, наприклад, поправляють не дуже акуратно лежачий сірник.)

Орієнтуватися при оцінці готовності дитини до школи за результатами даної методики слід на перше завдання.

Методика 4. Одномоментне сприйняття кількості.

На столі перед дитиною розсипом лежать сірники. Психолог говорить їй: “Бери звідси стільки сірників, скільки буду брати я”. Потім бере один сірник, показує його дитині на долоні і відразу ж затискає в куркулі (час пред'явлення повинно бути коротким, оскільки перевіряється не спроможність до перерахунку, а можливості одномоментного сприйняття кількості). Дитині пропонується, у свою чергу, також узяти відповідну кількість сірників. Кількість сірників, узятих дитиною, фіксується, після чого і дорослий, і дитина знов кладуть їх на стіл. Далі психолог бере і показує 3, 2, 4 і 5 сірників. “Високий” рівень фіксується, коли дитина спроможна до одномоментного сприйняття 4-5 сірників; “середній” - 3 сірників; “низький” - 1-2 сірників.

Розвиток рухів.

Методика 1. Дрібні рухи.

Визначити рівень розвитку дрібних рухів можна за допомогою завдання “їзда по доріжці”.

Психолог пропонує дитині “проїхати по доріжці”, з`єднаючи лінією зображення машини і будинку. Дитині потрібно пояснити, що вона повинна проводити лінію, не відриваючи олівець від паперу. Інструкція звучить так: “Ти - водій. Тобі треба проїхати до цього будиночка. Ти поїдеш от так (на малюнку-зразку психолог показує, як саме треба “їхати по доріжці”). Олівець повинний увесь час рухатися по папері, інакше утвориться, що машина злетіла в повітря, як літак. Їзжай акуратно, щоб машина не з'їхала з дороги”.

На основі виконання завдання заповнюється відповідний пункт протоколу. Результат оцінюється, як “високий”, якщо дитина жодного разу не виходить за межі “доріжки” і олівець відривається від паперу не більш трьох разів; і як “низький” - при трьох і більш виходах за межі “доріжки”, наявності слабкої або тремтячої лінії і т.п.; у проміжних випадках результат оцінюється як “середній”. Слід також звернути увагу на те, у якій руці дитина тримає олівець, і відзначити це в протоколі.

Методика 2. Крупні рухи.

При недостатньому рівні розвитку крупних рухів (тобто рухів рук, ніг, усього тіла) у школярів часто виникають трудності на заняттях фізкультурою, у рухливих іграх із ровесниками і т.д. Оцінюється хода дитини (дається завдання принести яку-небудь річ, що лежить в іншому кінці кімнати), уміння ловити м'яч, кидати його дорослому і т.д.

Показниками “низького” рівня розвитку крупних рухів вважають:

хитливу, нерівну ходу;

наявність великої кількості зайвих рухів, що супроводжують основні;

порушення координації рухів.

Якщо одне з названих порушень виражено достатньо яскраво, розвиток крупних рухів рахується “недостатнім”. В усіх інших випадках розвиток крупних рухів оцінюється як “достатній”.

За результатами опитуванння заповнюється протокол такої форми.

Протокол індивідуального психолого-педагогічного обстеження.

Прізвище, ім`я ____________________________________________

Дата народження___________________________________________

Чи відвідував раніше дитячий сад_____________________________

Орієнтування в оточуючому, запас знань

1.___ 2.___ 3.___ 4.___ 5.___ 6.___ 7.___ 8.___

Підсумковий рівень_________________________________________

2. Відношення до школи 9.___ 10.___ 11.____

3. Мислення і мовлення 1.___ 2.___ 3.___ 4.___

Підсумковий рівень_________________________________________

4. Образні уявлення 1.___ 2.___

Підсумковий рівень_________________________________________

Аналіз зразка

Рівень_______________________(високий, середній, низький)_____

6. Одномоментне сприйняття кількості

Рівень_____________________________________________________ 7. Дрібні рухи

Рівень_____________________________________________________

Крупні рухи

Рівень_____________________________________________________

Примітки__________________________________________________

Визначення ступеня психологічної готовності дитини до шкільного навчання.

Методика Ю.З. Гільбуха по визначенню ступеня психологічної готовності дитини до шкільного навчання також подає собою комплекс перевірочних тестів. Цей комплекс складається з трьох простих (“Тест фонематичного слуху”, “Тест словника” і “Тест копіювання безглуздих складів”) і один складного тест (“Тест короткочасної пам'яті й умовиводів”). Дані тести достатньо компактні і порівняно прості по утриманню, що пов'язано з віковими можливостями 6-7-літніх дітей і, зокрема, необхідністю обмежити час тестування 15-20 хвилинами.

Тест фонематичного слуху.

Експериментатор пропонує дитині: “Давай із тобою задумаємо яке-небудь слово, наприклад, “вікно”. Я буду його увесь час повторювати, а потім заміню іншим, приміром, “табуретка”. Ти повинний при цьому ляснути долонькою по столі, цим як би вказуючи на мою помилку. Зрозуміло?”

Іспит включає чотири завдання: перше завдання - тренувальне, інші три - залікові.

Набір слів для російського варіанта:

сон, сон, сон, тон, сон, сон, сон, сон, сон, сон, сом;

коса, коса, коса, коса, коса, коза, коса, коса, коса;

рассвет, рассвет, рассвет, рассвет, расцвет, рассвет, рассвет, рассвет;

сытый, сытый, сытый, сытый, сытый, шитый, сытый, сытый, сытый.

Використовується чотирибальна шкала оцінок (як для дітей шести років, так і для семиліток).

Таблиця 3. Параметри оцінювання розвитку фонематичного слуху.

Кількість отриманих балів	Рівень розвитку фонематичного слуху
0	низький
1	середній
2-3	високий

Тест копіювання безглуздих складів.

Для прогнозування рівня саморегулювання при виконанні дитиною письмових дій традиційно використовувався “тест копіювання фрази” Керна-Йірасека. Проте, як показала практика, розходження в результатах виконання зазначеного тесту визначаються не тільки рівнем сформованості даної спроможності, але і тим, чи може дитина прочитати запропоновану їй фразу. Діти, що вміють читати, за інших рівних умов, справляються з цим завданням краще, чим діти, що читати не вміють. У зв'язку з цим пропонується копіювати не фрази, а безглузді склади, наприклад:

Тор же мур.

Написання складів дитиною (може бути запропоновано 10 варіантів взаємозамінних завдань) оцінюється в балах - від 1 до 5, а потім по спеціальній таблиці оцінюється рівень саморегулювання майбутнього школяра. Критерії оцінки цього рівня, як і в попередньому випадку, однакові як для шестирічних, так і для семирічних дітей.

Таблиця 4. Парметри оцінювання рівня розвитку саморегулювання.

Кількість отриманих балів	Рівень розвитку саморегулювання
1	низький
2-3	середній
4-5	високий

Тест словника.

Тест побудований за принципом вибірки: береться певна (стандартна) сукупність слів (кількість їх обмежується 10) і визначається, які з них дитині відомі. На підставі отриманих відповідей судять про словниковий розвиток дитини взагалі. Існує 8 стандартних наборів слів, що можна чергувати.

Набір слів для російського варіанта (приклад):

велосипед, цвях, лист, парасолька, хутро, герой, початися, з'єднувати, кусати, гострий.

Оцінкою за даний тест служить сума балів, виставлених за кожне з 10 слів набору (від 1 до 2 балів). Таким чином, максимальне число балів - 20. У цьому випадку до дітей семи років пред`являються більш високі вимоги, чим до шестирічних дітей, і рівень розвитку в дітей даної здібності визначається за допомогою такої таблиці:

Таблиця 5.Параметри оцінювання рівня словникового розвитку.

Вікові групи	Рівень словникового розвитку (сума балів)
	низький	середній	високий
шестирічні діти	6,5	7-12	12,5
семирічні діти	11,5	12-15	15,5

Тест короткочасної пам'яті й умовиводів.

Даний тест носить комбінований характер. Один і той же навчальний матеріал використовується для оцінювання двох, хоча і взаємозалежних, але якісно різних здібностей - короткочасної пам'яті і логічного мислення.

Випробування полягає в тому, що експериментатор розповідає дитині невеличку розповідь і просить повторити її. Приклад: “Жили-були три хлопчики - Коля, Петро і Іван. Коля нижче Петра, Петро нижче Івана. Повтори”. Потім дитині задаються питання: “Хто з хлопчиків найвищий? А хто найнижчий?” Чим менше повторень, тим вище рівень пам'яті в дитини. Для оцінювання цього рівня використовується така таблиця:

Таблиця 6. Параметри оцінювання рівня розвитку смислової пам`яті.

Вікові групи	Рівень розвитку короткочасної смислової пам`яті (кількість повторень)
	низький	середній	високий
шестирічні діти	не менш, ніж 8	5-7	1-4
семирічні діти	не менш, ніж 7	4-6	1-3

При визначенні рівня розвитку в дитини здібності здійснювати найпростіші умовиводи враховується загальна кількість повторень, що треба буде їй для виконання даного тест у цілому (починаючи з запам'ятовування). При цьому використовується така таблиця:

Таблиця 7. Параметри оцінювання рівня розвитку здібності робити найпростіші умовиводи.

Вікові групи	Рівень розвитку здібності робити найпростіші умовиводи
	низький	середній	високий
шестирічні діти	не менш, ніж 10	5-9	1-4
семирічні діти	не менш, ніж 8	4-7	1-3

Рівень активності дитини визначається за підсумками спостереження за виконанням нею усіх чотирьох описаних вище тестів. При цьому використовуються визначені критерії. За результатами всього комплексу тестів заповнюється спеціальна картка, що має таку форму:

Картка психологічного обстеження першокласника.

Прізвище, ім'я ____________________________________________

Дата народження __________________________________________

Дата обстеження __________________________________________

Протокол обстеження.

Копіювання безглуздих складів (саморегулювання)___________

Фонематичний слух _____________________________________

Словник _______________________________________________

Короткочасна пам'ять ____________________________________

Умовиводи _____________________________________________

Розумова активність ______________________________________

Оцінки за результатами обстеження.

П сихологічні показники готовності	Оціночні рівні
	низький	середній	високий
1. Розумова активність
2. Саморегулювання
3.Фонематичний слух
4. Словник
5.Короткочасна пам`ять
6. Умовиводи
Висновок експериментатора та асистента

Таким чином, за результатами кожного з трьох наведених комплексів оцінюввання рівня психологічної готовності дитини до школи можуть бути зроблені висновки про рівень шкільної зрілості дитини та припущення відносно її наступної шкільної успішності.

Опишемо далі основні принципи та шляхи профілактичної корекційно-розвивальної роботи, яку може здійснювати шкільний психолог з дітьми з недостатнім рівнем готовності до шкільного навчання.

4. Рекомендації щодо проведення корекційно-розвивальної роботи з дітьми з недостатнім рівнем готовності до шкільного навчання

У випадку слабкої підготовленості до школи в дитини відзначається відставання практично у усіх відзначених вище психічних сферах: афективно-потребносній, довільній, інтелектуальній і мовній. При цьому одна сфера може бути розвита ледве краще, а інша ледве гірше. Але, як правило, такі діти відрізняються відсутністю або дуже слабкою виразністю пізнавальної потреби, і цей момент є ключовим при створенні кореккційно-розвиваючих програм.

Неразвиненість пізнавальної мотивації не дозволяє дітям включитися в навчальний процес, оскільки навчальні завдання не викликають у них інтересу, неразвиненість афективно-потребносної сфери затримує формування потреб у навчальній діяльності. Доти, поки дитина не почне приймати поставлені перед нею задачі, ні про який розвиток не може бути і мови. Але яким чином може прийняти завдання і розгорнути цілеспрямовану діяльність учень із слабким розвитком довільності, якщо в мотиваційній сфері ще не відпрацьований механізм супідрядності мотивів? Очевидно, це можливо в тому випадку, якщо завдання здається для учня привабливим саме по собі або через опосередкування.

Створюючи кореційно-розвиваючу програму для дітей, не готових до шкільного навчання, доцільно використовувати завдання у формі ігри-змагання: мотив «виграшу в грі настільки сильний, що завдяки йому починає формуватися ієрархія мотивів, свідомо виділятися завдання як ціль і розвертатися довільне поводження. Коли дитина починає справлятися з завданням і виграє, вона відчуває подвійне задоволення: від виграшу і від виконання завдання. У цій ситуації дитина потребуває в похвалі, що виступає як підтвердження його успіхів дорослим. Поступово мотив «виграшу» відсувається на другий план, а на перший виходить прагнення якісно виконати завдання, тобто здійснюється зсув мотиву на ціль, унаслідок чого народжується новий навчальний мотив.

Розвиваючи в такий спосіб мотиваційну сферу, ми одночасно розвиваємо довільні форми діяльності й інтелект.

Традиційно робота з дітьми проводиться в групі розвитку у відповідності з такими принципами:

1) розвиток окремих психічних процесів відбувається через перебудову і розвиток афективно-потребносної сфери дитини;

2) робота, що розвиває, будується на основі індивідуального підходу, що враховує «зону найближчого розвитку» дитини;

3) заняття проходять в ігровій формі і викликають в учасників групи жвавий інтерес;

4) відношення до дитини повинно бути суб'єктним, а не об'єктним: необхідно домагатися того, щоб дитина стала союзником дорослого і сама побажала домогтися того ж, що пропонує їй цей дорослий;

5) в основі відносин із дітьми лежить доброзичливий і дружелюбний підхід, що виключає менторський тон і осудження за неуспіх;

6) позитивна емоційна оцінка з боку психолога будь-якого досягнення учня;

7) розвиток у дітей спроможності до самостійної адекватної оцінки своєї роботи.

Останнє потребує додаткового пояснення. Під оцінкою розуміється не оцінка, виражена тим або іншим балом, а словесний розгорнутий аналіз гідностей і хиб якості виконаної роботи. Спочатку дорослий сам пояснює дитині, що в неї утворилося добре, а що не вдалося, причому такого роду пояснення повинно бути в максимально доброзичливій формі, ні в якому разі не можна лаяти учня за помилки. Потім психолог разом із дитиною оцінює результати її роботи. Через якийсь час учню пропонується самостійно проаналізувати якість своєї роботи. Можна пропонувати учням оцінювати роботу один одного. Такого роду навчання самоаналізу результатів власної роботи сприяє розвитку самоконтролю під час виконання завдання, а також адекватному сприйняттю оцінки вчителя.

Група розвитку повинна бути невеличкою - 4-6 чоловік (бажано перне число учасників для організації в ході ігор двох команд). Тривалість заняття - 1 година із перервою через 5-10 хвилин. Частота і систематичність занять забезпечують їхню ефективність. За ходом діяльності групи можуть спостерігати батьки дітей, що дозволить їм надалі організувати роботу зі своєю дитиною в домашніх умовах.

З урахуванням виявленої структури неготовності шестирічних дітей до шкільного навчання в заняття такої групи доцільно включити спеціальні вправи з розвитку зорово-моторної координації та наочно-схематичного мислення.

Наведемо декілька прикладів таких вправ.

!) Копіювання фігур, моделювання з деталей.

Готуються спеціальні картки з шести квадратів; в трьох верхніх квадратах малюються різні за конструкцієї фігури. Саме такі фігури дитина повинна намалювати в квадратах, що розташовані нижче.

При оцінюванні роботи потрібно обов`язково звернути увагу дитини на помилки (невідповідність розмірів, неправильне співвідношення рис, елементів, невірне розміщення в квадраті, чіткість ліній і т.д.) та пояснити, як потрібно робити правильно. При необхідності завдання можна виконувати неодноразово, ускладнюючи його. Наприклад, зробити “правий” або “лівий” поворот фігури; запам`ятати, що намальовано, а потім перевернути картку і намалювати фігуру, що зображена на ній і т.д.

2) Тренування здатності розташувати фігури одну стосовно іншої.

Дитину просять намалювати овал (круг) та поставити крапки посередині, зверху, знизу, справа, сліва.

Потім дитині надають поняття про симетрію та просять намалювати квадрат, а біля нього розташувати по два кружки зверху і знизу та по одному праворуч і ліворуч так, щоб вони були симетрічні.

3) Розвиток дрібної моторики.

На нелінованому аркуші паперу дитину просять намалювати 10-15 крапок та зірочок. Потім вона повинна об`єднати однією лінією всі зірочки, а іншою - всі крапки. Завдання може бути ускладнено за рахунок введення такої умови: лінії повинні перехрещуватися.

Для того, щоб навчитися “вести” руку, можна запропонувати дитині “розкрутити” спіраль управо та уліво, намалювати “хвилі”, штрихувати і т.п.

4) Тренування здатності розрізнювати фігури, букви, запам`ятовувати їх конфігурацію та співвідношення їх елементів.

Дитині пропонують знайти на малюнку круги (трикутники, квадрати) та обвести їх олівцями різного кольору.

Можна також запропонувати дітям зіграти в лото, але в лото спеціальне, де кожний квадрат - це частина букви, що розрізана по горизонталі та по вертикалі. На кожному боці квадрата повинна бути половина букви, а всього доцільно використовувати від 4-х до 6-ти букв.

Це завдання можна зробити більш складним, якщо на квадратах буде надано зображення елементів букв.

Наведемо також деякі рекомендації для батьків та вчителів початкових класів щодо підвищення позитивного відношення шестирічної дитини до школи.

Рекомендації для батьків.

1. Будите дитину спокійно; прокинувшись, вона повинна побачити вашу посмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте з ранку, не смикайте по дрібницях, не докоряйте за помилки і хиби, навіть якщо «учора попереджали».

2. Не квапите. Уміння розрахувати час - ваша задача, і якщо це погано вдасться, це не провина дитини.

3. Ні в якому разі не попереджайте, коли прощаєтеся з дитиною на порозі школи: “Дивися, не балуйся”, “Поводься добре”, “Щоб сьогодні не було поганих оцінок” і т.п. Побажайте дитині удачі, знайдіть декілька ласкавих слів - у неї попереду важкий день.

4. Забудьте фразу: “Що ти сьогодні одержав?” Зустрічайте дитину після школи спокійно, не обрушуйте на неї тисячу питань, дайте розслабитися. Якщо ж дитина надто збуджена, якщо жадає чимсь поділитися, не відкладайте на потім, вислухайте, це не займе багато часу.

5. Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не задавайте багато зайвих питань, нехай заспокоїться, тоді і розповість усе сама.

6. Вислухавши зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати прочухан; постарайтеся, щоб ваша розмова з учителем відбувалася без дитини. До речі, завжди не зайве вислухати обидві сторони і не поспішати з висновками.

7. Після школи не поспішайте відразу сідати з дитиною за уроки, їй необхідно 2-3 години відпочинку (добре б поспати) для відновлення сил. Кращий час для готування уроків із 15 до 17 годин.

8. Не змушуйте дитини робити всі уроки відразу, після 15-20 хвилин занять необхідні 10-15-хвилинні “перерви”, краще, якщо вони будуть рухливими.

9. Під час готування уроків не сидить “над душею”, дайте можливість дитині працювати самій, але якщо вже потрібна ваша поміч, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка (“не хвилюйся, усе утвориться”, “давай розберемося разом”, “я тобі допоможу”) - необхідні.

10. Пам'ятайте, що протягом навчального року є критичні періоди, коли учитися складніше, швидше наступає стомлення, знижується працездатність. Для першокласників це перші 4-6 тижнів, кінець другої чверті (приблизно з 15 грудня), перший тиждень після зимових канікул, середина третьої чверті. У ці періоди варто бути особливо уважним до стана дитини.

Рекомендації для вчителів початкових класів.

1. При несформованості позитивного відношення до школи необхідно приділяти дитині на уроках якнайбільше уваги.

Спілкування з нею повинно будуватися не в шкільних, а в дошкільних формах. Воно повинно бути безпосереднім, емоційно насиченим.

Від такої дитини не можна строго потребувати дотримання правил шкільного життя, не можна лаяти і карати її за їхнє порушення: це може призвести до появи стійкого негативного відношення до школи, навчанню, учителю. Необхідно дочекатися, поки дитина сама, спостерігаючи за іншими дітьми, прийде до правильного усвідомлення свого нового положення (ролі школяра) і вимог, що випливають із нього, до поводження.

2. Учню необхідно дати можливість проявити себе з найкращої сторони: може бути, він гарний товариш, співає, малює, танцює, знає і любить тварин, знає всі марки машин і т.п. Пам'ятайте, що навчальні успіхи - це ще не усе. Повага інших адже починається з поваги себе, і це дуже важливо.

3. Довіру і повагу дитини можна завоювати, тільки проявляючи терпіння, доброзичливість, розташувавши до себе малюка. Можна спробовати поговорити з ним серйозно, “по-дорослому”, але не при всіх, а наодинці. І, звісно ж, потрібно обов'язково помічати і відзначати при усіх однокласниках навіть найменші успіхи учня.

4. Варто дуже уважно ставитися до скарг дитини на головний біль, утому, поганий стан: частіше усього це об'єктивні показники труднощів (що, можливо, пов'язані з настанням одного з критичних періодів, про наявність та терміни яких ми говорили вище).

5. Наявність негативного відношення до школи часто сполучається з наявністю низького рівня розвитку мислення і мовлення. У цьому випадку дитині із самого початку навчання в школі повинні бути забезпечені додаткові індивідуальні заняття, спрямовані на більш повне засвоєння нею навчальної програми (надалі ліквідувати прогалини, що утворилися, буде сутужніше). Корисно збільшити обсяг пропедевтичних знань, що даються дитині (особливо по математиці).

При цьому не потрібно поспішати з виробленням навичок: працювати треба над розумінням матеріалу, а не над швидкістю, точністю і безпомилковістю відповідей на запитання або виконання яких-небудь дій.

Таким чином, вивчення рівню готовності кожної окремої дитини до шкільного навчання дозволить вчасно оказати їй необхідну психологічну допомогу та усунути багатьох майбутніх проблем (зокрема - пробему шкільної успішності).

Висновки

На підставі вивчення науково-теоретичної літератури з проблеми психологічної готовності дитини до шкільного навчання та аналізу результатів проведеного психологічного дослідження можна зробити такі висновки.

Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної програми в умовах навчання в колективі ровесників.

З метою дослідження рівню готовності шестирічних дітей до шкільного навчання найчастіше використовуються комплекси методик “Готовність дітей до школи. Діагностика психічного розвитку та корекція його несприятливих варіантів” (за редакцією О.Л. Венгера, Є.А. Бугрименко, ВНІК “Школа”) та “Психолого-педагогічні основи диференціації навчання в початковому ланці загальноосвітньої школи” (за редакцією Ю.З. Гільбуха, Київський науково-дослідний інститут психології), або окремі методики з цих комплексів.

Перший комплекс методик передусім орієнтовано на діагностику невербального інтелекту, а комплекс Ю.З. Гільбуха - на діагностику вербального інтелекту дошкільників.

Психологічна готовність до шкільного навчання вимірюється, перш за все, з метою визначення дітей, які не готові до шкільного навчання і потребують індивідуального підходу та додаткової корекційно-розвивальної роботи з профілактики шкільної неуспішності та дезадаптації. Робота корекційно-розвиваючих груп спрямована на профілактику шкільної неуспішності і дезадаптації. Основним моментом у таких групах є мотиваційний розвиток дитини, як-от розвиток пізнавального інтересу і навчальної мотивації. Спочатку дорослий будить у дітях бажання навчитися чомусь новому, а вже потім, коли дитина стає активним суб'єктом діяльності, психолог починає роботу з розвитку вищих психічних функцій.

Слід також обов`язково враховувати роль батьків, вихователів та вчителів як у формуванні психологічної готовності дитини до школи, так і в організації плідного та цікавого навчання, що допоможе запобігти багатьох проблем (в тому числі - психологічних) та сприятиме швидкій адаптації та успіхам протягом всього навчання.

Література

Акимова М.К., Козлова В.Т. Индивидуальность учащегося и индивидуальный подход. - М., 1992. - 80 с.

Бардин К.В. Ваш ребенок не хочет учиться. - М., 1980. - 203 с.

Безруких М.М., Ефимова С.П. Знаете ли вы своего ученика? - М., 1992.

Березина Р.Л., Данилова В.В., Рихтерман Т.Д. и др. Математическая подготовка детей в дошкольных учреждениях. - М., 1987. - 175 с.

Богоявленская Д.Б. Метод исследования уровней интеллектуальной активности. // Вопросы психологии. - 1971. - № 1, с. 146.

Богуш А.М. Підготовка руки дитини. - К., 1976. - 80 с.

Бодалев А.А. Популярная психология для родителей. - М., 1989. - 256 с.

Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М., 1968. - 465 с.

Бугрименко Е.А., Венгер А.Л., Поливанова К.Н., Сушкова Е.Ю. Готовность детей к школе. Диагностика психического развития и коррекция его неблагоприятных вариантов. - М.: ВНИК «Школа», 1989. - 90 с.

Бурменская Г.В., Карабанова О.А., Лидерс А.Г. Возрастно-психологическое консультирование. Проблемы психического развития детей. - М.: Изд-во МГУ, 1990. - 136 с.

Венгер А.Л., Эльконин Д.Б. Особенности психического развития детей 6-7 летнего возраста. - М., 1988. - 140 с.

Венгер А.Л., Венгер Л.А. Домашняя школа мышления. - М., 1985. - 82 с.

Венгер Л.А. Психологическое развитие в игре и подготовка детей к школе. // Дошкольное воспитание. - 1993. - № 12.

Венгер Л.А. Развитие познавательных способностей в процессе дошкольного воспитания. - М., 1986. - 224 с.

Венгер Л.А., Холмовская В.Ф. и др. Диагностика умственного развития дошкольников. - М., 1978. - 248 с.

Венгер Л.А., Венгер А.Л., Марцинковская Т.Д. Готов ли ваш ребенок к школе. - М., 1994. - 192 с.

Виноградова А.М., Журова Л.Е. Готов ли ваш ребенок к школе. - М., 1992. - 16 с.

Гильбух Ю.З. Учебная деятельность младшего школьника: диагностика и коррекция неблагополучий. - К., 1993. - 93 с.

Гильбух Ю.З. Темперамент та пізнавальні здібності школяра. - К., 1992. - 216 с.

Гильбух Ю.З. Учитель и психологическая служба школы. - К.: Институт психологии АПН Украины, 1993. - 142 с.

Гуревич К.М., Горбачева Е.И. Умственное развитие школьников: критерии и нормативы. - М. - 80 с.

Гуревич К.М. Психологическая диагностика. Проблемы и исследования. - М., 1981. - 232 с.

Гуткина Н.И. Психологическая готовность к школе. - М., 1993.

Диагностика учебной деятельности и интелектуального развития детей/ Под ред. Д.Б. Эльконина. Л.А. Венгера. - М., 1981.

Диагностика умственного развития дошкольника/ Под ред. Л.А. Венгера и П.А. Холмовской. - М., 1978.

Дубровина И.В. Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога. - М., 1987. - 156 с.

Дубровина И.В. и др. Рабочая книга психолога. - М., 1991. - 303 с.

Дьяченко О.М., Агеева Е.Л. Чего на свете не бывает? - М., 1991. - 64 с.

Житникова Л.М. Учите детей запоминать. - М., 1985. - 96 с.

Забрамная С.Д. Наглядные материалы для психолого-педагогического обследования детей в медико-педагогических комиссиях. - М., 1981. - 45 с.

Зак А. Дебют мыслителя. Как проверить и развить интеллект ребенка 6 - 10 лет. - М.: НИИ ОСО АПН РФ, 1992. - 107 с.