Главная Коллекция "Otherreferats" Педагогика Екскурсія в природу як форма екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку

Екскурсія в природу як форма екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку

Теоретичні передумови ефективності безпосереднього спілкування дітей з природою. Розробка методики проведення екскурсій в природу з дошкільниками. Формування системи знань про природу в процесі організації екскурсій з дітьми старшого дошкільного віку.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 28.09.2011
Размер файла 235,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Дитина цього віку може надавати вихователеві допомогу у догляді за птахами: помити поїлку, налити води, насипати корм тощо. У процесі праці діти спостерігають, як дзьобають птахи, як п'ють, купаються, розбризкуючи воду.

У куточку природи середньої групи можна утримувати морську свинку чи кролика ( якщо є відповідні умови). Тепер спостереження за цими тваринами можуть бути не тільки короткочасними на заняттях, але й під час догляду за ними. ( Кролика не можна тримати в груповій кімнаті). Уявлення дітей про кролика розширюється. Вихователь звертає увагу дітей на його великі вуха ( він їх то піднімає, то притискає, прислухається), на його задні ноги й запитує, передні чи задні ноги у кролика довші. Пояснює, що задніми ногами кролик відштовхується й стрибає, а ходити, як інші тварини, він не може. Діти стежать за його рухами.

В одній із груп дитячого садка нерідко живе білка. Бажано показати її дітям. Вихователь підводить дітей до клітки. Перші хвилини діти з захватом розглядають маленьку тваринку. У неї пухнастий хвіст, швидкі рухи й стрибки, вона їсть, тримаючи у лапах горіх та загризає його. У перші хвилини вихователь не ставить запитань, надаючи дітям можливість уважно роздивитися білку. Старші діти розказують, який корм вини заготовили для білочки - ялинові й соснові шишки, сухі гриби.

У подальшому можна порівняти кролика із білкою, запитати дітей, чим відрізняються ці тваринки.

Навесні та влітку увагу дітей привертають різноманітні комахи. Дітям подобається розглядати жуків, особливо яскравих, блискучих. На лузі можна піймати бабку й принести у куточок живої природи. Для того, щоб роздивитися її необхідно посадити комаху на яку - небудь рослину у баночку. Вихователь звертає увагу дітей на дуже великі очі бабки, чотири великих прозорих крила й довге черевце, нагадує, що бабка гарно літає. Вона ловить дрібних шкідливих комах, тому дуже корисна. Після спостереження, бабку випускають на волю.

Улітку на прогулянках діти бачать жабу. На короткий час її можна принести у групу й розмістити у тераріумі. Необхідно розповісти яку користь приносить жаба. Вона знешкоджує велику кількість шкідливих комах, тому її необхідно охороняти, не можна наступати, кидати у неї каміння, бити палками. Діти спостерігають як стрибає жаба. Вихователь звертає увагу на довгі ноги, за допомогою яких вона може із силою відштовхуватися. Опустіть жабі у таз із водою, і діти зможуть побачити як допомагають їй плавати задні ноги з довгими пальцями, між якими ніби натягнуті тонкі перетинки. Коли діти роздивляться жабу, її необхідно випустити у траву біля ставка.

Старша група - у старшій групі збагачуються уявлення дітей про природу, розвивається спостережливість. Діти вчаться визначати характерні ознаки предметів і явищ природи, порівнювати їх за цими ознаками, об'єднувати предмети за групою ознак, встановлювати прості причинно - наслідкові зв'язки між явищами.

Діти старшої групи можуть чергувати в куточку природи. Озброюючи дітей новими знаннями про природу, слід одночасно формувати розумне, дбайливе ставлення до рослин, тварин, розвивати естетичне сприймання природи.

Основні методи ознайомлення дітей цієї групи з природою забезпечують безпосередній контакт дитини з природою. Крім того, значно частіше, ніж у попередніх групах, проводяться нескладні досліди, використовуються методи, які дають змогу розширити коло знань дітей про природу, вивести їх за межі того, що вони можуть безпосередньо побачити ( розглядання картин, перегляд діафільмів, діапозитивів, читання художньої літератури, розповіді вихователя, бесіди).

Тут куточок природи повинен відрізнятися від куточка середньої групи як за кількістю, так і за різноманітністю мешканців. Значно розширюється об'єм знань, які отримують діти старшої групи, завдяки детальному знайомству з життям різноманітних рослин і тварин, а також в результаті заохочення дітей до більш складних видів догляду за ними.

Спостерігати - це означає уміти бачити, помічати характерні особливості кожної рослини, зміни, що відбуваються в її рості та розвитку. Дитина може правильно осмислити те, що спостерігає, якщо її сприйняттям керує дорослий. Оглядаючи рослини після роботи, вихователь запитує дітей: "Якими стали рослини після того, як їх помили?". Спостереження за кімнатними рослинами. Кімнатні рослини - цінний навчальний посібник, якщо вихователь вміло використовує їх у своїй роботі. П'ять - шість рослин у групі вже дають можливість вихователеві проводити цікаву роботу з дітьми.

У куточку природи середньої та старшої груп можна мати однакових тварин, але знання 5 - 6 річних дітей, уміння, навички, пов'язані з доглядом за мешканцями куточка, повинні ускладнюватися. У старшій групі бажано тримати в акваріумі таких рибок як гуппій, мечоносців, макропода, скалярій тощо. Це надасть можливість вихователеві не тільки розширити уявлення дітей про життя риб, підвищити цікавість до них, але й підвести малят до узагальнення накопичених уявлень.

Для підігрівання води використовується спеціальний підігрівник або звичайна електрична лампочка, яку підвішують збоку акваріума, нижче рівня води. Тепловодні риби цікаві тим, що вони розмножуються в акваріумі. Коли з'являються мальки, дорослих риб необхідно відділити, інакше вони можуть з'їсти своє потомство. Годують малят циклопами та інфузоріями. Для того щоб створити нормальні умови для життя тварин у куточку природи й організувати правильний догляд та спостереження за ними, вихователям необхідно познайомитися з біологічними особливостями тварин, з їхнім життям у природних умовах, із правильним утримуванням.

РОЗДІЛ ІІ. ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЙ З ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1 Аналіз стану роботи дошкільного навчального закладу щодо організації екскурсій в природу

Організація навчально-виховного процесу у дошкільному навчальному закладі здійснюється відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту" ( 2628-14 ) і спрямована на реалізацію основних завдань дошкільного навчального закладу. Зміст навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі визначається Базовим компонентом дошкільної освіти відповідно до програм розвитку, навчання, виховання дітей "Дитина", "Малятко", "Українське дошкілля", "Дитина в дошкільні роки", "Зернятко", що рекомендовані Міністерством освіти і науки України. Допускається одночасне використання варіативних програм, визначених Переліком програм, підручників та навчальних посібників, рекомендованих МОН для використання у загальноосвітніх навчальних закладах. Дошкільний навчальний заклад та його окремі групи обирають для роботи одну із зазначених програм. Рішення про вибір програми обговорюється та схвалюється педагогічною радою закладу.

Відповідно до Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 N 305 ( 305-2003-п ), навчальний рік у ньому розпочинається 1 вересня і закінчується 31 травня. Діяльність дошкільного навчального закладу регламентується планом роботи на рік, що схвалюється педагогічною радою закладу, затверджується його керівником і погоджується з відповідним органом управління освітою. Рекомендації щодо змісту та форми річного плану надано в інструктивно-методичному листі Міністерства освіти і науки України від 01.10.2002 N 1/9-434.

У навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу використовуються такі основні форми організації дітей: спеціально організована навчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, походи, свята та розваги, гуртки тощо. Вони можуть бути організовані фронтально, підгрупами, індивідуально залежно від віку дітей, педагогічної мети, матеріально-технічного забезпечення закладу, професійної майстерності педагога. Основною формою організованої навчальної діяльності дітей дошкільного віку залишаються заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.).

Основним завданням трудового виховання дітей дошкільного віку, як складової морального становлення, є формування емоційної готовності до праці, елементарних умінь і навичок в різних видах праці, інтересу до світу праці дорослих людей. Важливим аспектом є індивідуальний та диференційований підходи до дитячої особистості (врахування інтересів, уподобань, здібностей, засвоєних умінь, особистісних симпатій при постановці трудових завдань, об'єднанні дітей в робочі підгрупи тощо) й моральна мотивація дитячої праці. Слід відмовитися від авторитарності, жорсткої регламентації трудової діяльності, частіше організовувати роботу з невеликими групами дітей в атмосфері відвертості, доброзичливості, взаємодопомоги, творчого пошуку.

Одним з важливих питань залишається виховання екологічної культури у дошкільників. Його розв'язання здійснюється у таких напрямках: формування реалістичних уявлень про явища природи, елементів екологічного світорозуміння, розвиток позитивного емоційно-ціннісного, дбайливого ставлення до природного довкілля, прищеплення практичних вмінь доцільного природокористування. Ознайомлюючи дітей з природою, враховувати, що кожен регіон України має специфічні природно-географічні особливості. Вихователі повинні розширювати і поглиблювати власні знання і знання дітей про природу, побут, культуру, етнічні традиції своєї місцевості.

Потребами сьогодення продиктована необхідність тісніше інтегрувати родинне і суспільне дошкільне виховання, зберегти пріоритет родинного виховання, активніше залучати родини до участі у навчально-виховному процесі дошкільного закладу, психолого-педагогічної і медичної самоосвіти. З цією метою проводяться батьківські збори, консультації, бесіди та дискусії, "круглі столи", тренінги, вікторини, дні відкритих дверей, перегляди батьками окремих форм роботи з дітьми, гуртки, "школи молодих батьків (бабусь, дідусів)", застосовуються засоби наочної пропаганди (інформаційні бюлетені, батьківські куточки, тематичні стенди, фотовиставки та ін.), залучаються батьки до проведення свят, розваг, походів, екскурсій та ін. При виборі форм роботи дошкільного навчального закладу з родинами вихованців враховуються життєва компетенція, соціальний і освітній рівень батьків, батьківський досвід, матеріальні статки сімей, кількість дітей в сім'ях та їхня стать, віковий склад і повнота родин, домінуюча роль матері чи батька та інші фактори. Батьки виступають не як експерти чи спостерігачі роботи педагогів, а в ролі їхніх рівноправних партнерів і союзників. Стосунки з ними будуються на засадах відвертості, взаєморозуміння, гуманності.

Відповідальність за організацію та забезпечення належного змісту навчально-виховного процесу покладається на керівника і кожного члена трудового колективу дошкільного навчального закладу в межах їхніх посадових обов'язків. Методичні служби всіх рівнів надають дієву допомогу на місцях, використовуючи різноманітні форми методичної роботи з педагогічними кадрами (конференції, семінари, семінари-практикуми, методичні об'єднання, тренінги, ділові ігри, конкурси, виставки, консультації, школи передового досвіду тощо).

2.2 Формування системи знань про природу в процесі організації екскурсій з дітьми старшого дошкільного віку

Організація взаємодії дошкільнят з об'єктами природи у довкіллі потребує аналізу й урахування основних закономірностей їхньої діяльності. Насамперед зауважимо, що діяльність не є самодостатнім утворенням, а похідна від діяча. Дитині змалечку притаманна активність, яка проявляється у рухових діях. Усі вони виникають під впливом конкретних подразників, що перебувають на близькій відстані й здійснюються без попереднього плану чи наміру. У перші роки життя малюка не мета спрямовує його дії, а самі дії підказують мету. Дитиною керують неусвідомлений потяг до чогось, прагнення зазнати приємного відчуття й уникнути неприємного, її рухові дії передують мисленню. Тобто вона спочатку діє, а вже потім намагається, збагнути те, що робить [23].

У три-чотирирічного дошкільняти ще недостатньо розвинута здатність контролювати себе. А позаяк нервові збудження гальмуються дуже повільно, йому важко спрямовувати свої почуття та дії певним чином і утримувати їх до отримання потрібного результату. На думку фахівців, за умови відповідного виховання лише 6-7-річна дитина може ставити перед собою певну мету й досягати її.

Здатність діяти послідовно й цілеспрямовано формується поступово й поетапно. Спочатку наслідуються дії та поведінка дорослих. Ця риса, яка ґрунтується на притаманній дошкільному віку навіюваності, є для педагога потужним виховним засобом. На наступному етапі діти вчаться виконувати нескладні й зрозумілі їм дії та доручення. У такий спосіб виявляється їхня природна активність, нагромаджується життєвий досвід, розвиваються вольові якості.

Після виконання окремих, не пов'язаних між собою дій, дитина має набути досвіду цілеспрямованої діяльності, коли ставиться певна мета, планується послідовність дій і досягається конкретний результат. Оскільки ж її рухи та вчинки ще слабко узгоджуються, дії непослідовні, обсяг знань та вмінь недостатній, то будь-яка її діяльність потребує цілеспрямованого впливу дорослого. Тут чимало важать схвалення проявів самостійності, наполегливості, прищеплення віри в себе, самоповаги, навчання самоконтролю та самооцінки.

Аналізуючи специфіку діяльності дітей дошкільного віку, ми спираємося на положення наукової психології про категорію діючого суб'єкта, який не лише виробляє матеріалізовані продукти (дошкільнят, ясна річ, це прямо не стосується), а й розвивається як особистість. Передумовою ж розвитку особистісних якостей є не будь-яка діяльність, а та, що відповідає певному ставленню до неї і дає змогу проявляти його.

Пізнавально спрямована діяльність дітей у природі

За даними екологічної психопедагогіки, у ставленні дошкільнят до природи переважає когнітивний компонент. Отож активність дитини доцільніше розвивати у пізнавальній діяльності. її основними видами є спостереження, пошукова робота, екологічне моделювання [23].

У науковій літературі спостереження трактується як діяльність, самостійно організовувана особою-спостерігачем. С Рубінштейн розглядав цей процес як результат усвідомленого сприймання об'єкта чи явища, в ході якого розвивається мислення дитини. Розвиненість і результативність здійснюваних спостережень можливі за умови, якщо дошкільнята здатні: приймати пізнавальне завдання; планувати послідовність дій; самостійно ставити короткочасну мету спостереження; фіксувати його результати у вигляді висловлювань, у художній творчості, в календарі спостережень; а також використовувати засвоєні засоби пізнання в нових умовах.

Уміння організовувати спостереження залежить від достатньої кількості систематизованих знань та їх усвідомлення дитиною. І саме спостереження є передумовою формування пізнавальної діяльності. За даними науковців, найбільш значущими в організації цього процесу є такі моменти:

зміст спостережень за живими істотами складають: їхній зовнішній вигляд; способи функціювання (поведінка); компоненти середовища існування та особливі ознаки, які допомагають пристосовуватися до нього; взаємодія з іншими живими істотами та людьми;

обсяг знань, які подаються дошкільнятам, розподіляється на "порції", що дає змогу поступово й ґрунтовно засвоювати їх;

спостереження з певної теми проводяться протягом одного-трьох місяців з невеликими інтервалами в часі, завдяки чому в дитини формуються пізнавальний інтерес, емоційний досвід.

У дитячій пошуковій діяльності експериментування є провідним упродовж усього дошкільного віку. Тут дитина - дослідник, який самостійно діє з предметами задля їх пізнання та оволодіння ними. Вже від самого малечку діти виконують й соціальні експерименти, випробовуючи на дорослих та однолітках різноманітні способи власної поведінки у пошуках найдоцільніших варіантів.

Структуру будь-якого досліду становлять: постановка проблеми; пошук способів її розв'язання та побудова гіпотез; вирішення завдання за допомогою практичних дій. У дослідницькій діяльності пошукове завдання виконується практично, що відповідає дійовому типу мислення дошкільнят. Більшість дослідів дають змогу відразу ж отримати результат, це стимулює цікавість дитини. А позаяк здатність бачити невідоме ґрунтується на попередньо набутому досвіді, тож успішна дослідницька діяльність можлива за наявності в дітей певних знань про світ природи.

Моделювання природних об'єктів та явищ

Психолого-педагогічними дослідженнями встановлено, що за допомогою просторових та графічних моделей у дитини досить легко формуються орієнтувальні вміння, інтелектуальні та практичні дії, розвиваються мисленні процеси; доведена й ефективність створення разом із дорослим екологічних моделей. Доцільність моделювання зумовлена розмаїттям природних явищ, змінністю і циклічністю сезонних ознак, прихованістю причинних зв'язків. Так звані конічні моделі (схожість образу з натурою) дають змогу показати дітям не лише особливості будови та поведінки тварин, а й пристосувальний зв'язок із середовищем існування, в основі якого - маскувальне й залякувальне забарвлення та відповідні форми поведінки. За допомогою моделей-шкал демонструють різні аспекти будови рослини: колір, розмір, характер поверхні, форму, кількість окремих частин. Це дає дітям змогу сприймати й характеризувати її за кількома ознаками водночас [23].

Розвиткові продуктивної та інтелектуальної діяльності дошкільнят сприяє графічне моделювання. Воно складає основу просторово-часових графічних моделей, які використовуються в еколого-виховній роботі для зображення об'єктів природи на різних етапах їх перетворення. На основі графічного моделювання розробляються й різного типу календарі спостережень за явищами природи. Спосіб фіксації спостережень і їх зміст залежать від віку дітей. Так, молодшим дошкільнятам, у яких переважає наочно-образна форма мислення, доцільно користуватися іконічним способом фіксації, який відображає взаємозв'язки у природі, умови життєдіяльності живих істот, просторові та часові параметри. Робота з календарем інтенсивно сприяє розвиткові образного мислення, актуалізує сприйняті образи, дає змогу матеріалізувати прояви активності дітей. Відтак пізнання стає цілеспрямованим і набуває характерних ознак діяльності.

Естетично спрямована діяльність дітей у природі

Перцептивно-афективний компонент ставлення дошкільнят до природи, порівняно з когнітивним, іще недостатньо розвинутий. Це пояснюється передусім специфікою дитячого сприймання, головна особливість якого - недиференційованість та емоційна насиченість (але не спрямованість). Сприйнятий об'єкт є цілісним сплавом загально-схематичного зовнішнього образу й емоційних відчуттів, про що свідчать висловлювання та малюнки дітей: у них відсутні характерні деталі цього об'єкта, а емоційні відчуття проявляються в інтонації голосу, міміці, у виборі певного кольору. Щоб сформувати в дитини чутливість до естетичних якостей природи, потрібне цілеспрямоване керівництво з боку дорослих, яке передбачає спілкування, спільні спостереження й екологізацію продуктивних та художніх видів діяльності, що є специфічно дитячими. Дошкільнята опановують технологію естетичної взаємодії, втілюючи свої враження у малюнках, конструкціях, аплікації, у пластичних рухах, літературній творчості, театралізуванні. Діяльність естетичного спрямування закладає підґрунтя для розвитку естетичних потреб, які стимулюють відповідну поведінку в природі. В розвинутому вигляді така поведінка можлива в юнацькому віці.

Екологізація гри

Основна форма вияву активності дошкільняти - гра, яка водночас є для нього й головним способом пізнання зовнішнього світу. Дитину захоплює здебільшого сам ігровий процес; від трьох-чотирьох років з'являються епізодичні, а від п'яти-шести - систематичніші цільові задуми й планомірне їх виконання. Гра - емоційна діяльність дітей, і введення її в освітній процес створює емоційне тло й сприяє становленню екологічно мотивованої діяльності [23].

Для розв'язання освітніх завдань, виховання морально-вольових якостей у дітей використовують дидактичні ігри. Важливим моментом у їх організації є збереження структурних елементів гри: зосередження уваги на суто ігрових завданнях, дотримання ігрових правил, відсутність суворого контролю ігрових дій тощо. Порушення зазначених структурних елементів перетворює гру на систему вправ.

Екологізація сюжетно-рольової гри як самостійного виду дитячої діяльності вимагає дотримання певних умов. Передусім становлення самостійної гри передбачає керівництво з боку дорослого. Сюди входять набуття дошкільнятами знань про навколишню дійсність та оволодіння способами послуговування ними в іграх, що дає змогу використовувати сюжетно-рольову гру у процесі екологічного виховання. В екологічно спрямованій діяльності може бути задіяний будь-який структурний елемент цієї гри - уявна ситуація, роль, ігрові дії та атрибути [23].

Для створення ігрової мотивації та опосередкованого навчання дошкільнят використовуються й інші види ігор, зокрема, ігри з правилами - сюжетно-рухливі, рухливі, настільно-друковані, словесні, де носієм ігрових умінь є дорослий. Багаторазове повторення таких ігор розвиває самостійність дітей. Граючи, вони прагнуть отримати втіху, а тому орієнтуються загалом на правила та ігрові дії, тоді як для дорослого основним є дидактичне завдання.

Праця у природі

Праця у природі як самостійна діяльність дитини неоднозначно оцінюється в дошкільній педагогіці та психології. Догляд за живими істотами потребує певних знань про умови їхньої життєдіяльності та навичок виконання практичних дій. Недостатність або відсутність у дитини відповідних знань може заподіяти шкоду (нехай і ненавмисну) утримуваній істоті, а негативний наслідок спричинює знищення інтересу до цього виду діяльності. Слід також брати до уваги й те, що в догляді за рослинами і тваринами результат може бути віддаленим у часі, він не завжди має реально виражені й зрозумілі дітям ознаки. Турбота про живих істот потребує розвиненого почуття відповідальності, відчуття значущості своїх дій, їх систематичності. Мотив праці для дошкільняти має бути зрозумілим, відповідати його інтересам, можливостям та потребам. Примусове залучення всіх вихованців до чергування в куточку природи, до роботи на ділянках знижує педагогічну цінність цих заходів. Кожна дитина повинна сама обирати час, тривалість й зміст діяльності [23].

У дослідженнях останніх років порушується проблема врахування статевих особливостей у сприйнятті дитиною довкілля, мотивації її поведінки й, зокрема, ставлення до праці у природі. Вважається, що дівчатка більше схильні доглядати за рослинами, а хлопчики обирають динамічніший вид діяльності - догляд за тваринами. Важливим моментом організації праці дитини у природі є не її участь в окремих етапах трудового процесу, а можливість простежити наслідки своєї роботи від початку до кінця.

Поведінка як визначальний компонент екологічної культури

На жаль, практики не приділяють належної уваги поведінковому компонентові діяльності дошкільнят у природі. Це засвідчує принаймні два моменти: недооцінку вікових можливостей дітей та складність формування екологічно мотивованої поведінки у природному середовищі. Саме поведінковий компонент характеризує рівень активності особистості, спрямований на зміну її середовища, що відповідає власному, суб'єктивному, ставленню до природи. Основною складовою поведінки є вчинок, який об'єктивує це ставлення і є актом морального самовизначення. Кожний вчинок є практичною дією, але не кожна практична дія є вчинком. Поведінковий компонент, отже, концентрує в собі суб'єктивне ставлення до природного довкілля.

Щоб зрозуміти психологічні аспекти поведінки особистості в природі, слід визначитися з поняттям "учинок". Людина здатна керувати своїм життям притаманним лише їй способом -учинком. Ним вона виставляє себе суб'єктом власного життя, і водночас сама є моментом учинку. Вчинок зумовлений життєвим досвідом особистості, що й визначає її активність у ставленні до навколишнього світу. Під активністю розуміють властиву суб'єктові самостійну форму руху, яка відтворює його здатність діяти у довкіллі. Якісні особистісні зміни починаються з формування суб'єктивного ставлення до об'єктів і явищ дійсності. Вони є підґрунтям ціннісних орієнтацій, сфери мотивації та потреб і реалізуються у вчинках, що складають поведінку особистості. Психологічним механізмом поведінки є зміст мотивів, які спонукають до дії. Важливе особистісне новоутворення дошкільняти - супідрядність мотивів. У молодшому дошкільному віці дитина діє під впливом ситуативних почуттів і бажань, не усвідомлюючи їх. Старші дошкільники вже здатні пояснити свої дії [23].

Серед мотивів екологічно доцільної поведінки передусім варто виокремити прагнення дитини діяти так, як діє авторитетний для неї дорослий. Бажання заслужити його прихильність і схвалення спонукають дотримуватися узвичаєних правил поведінки. З ускладненням діяльності, з набуттям індивідуального досвіду активізуються пізнавальні, естетичні, морально-ціннісні мотиви, які й спрямовують поведінку дітей у природному довкіллі.

Ядром особистісного становлення є свідомість та самосвідомість. Поступове усвідомлення дитиною моральних правил поведінки у довкіллі, розуміння значення своїх дій для інших разом зі здатністю оцінювати свої особистісні якості, активізують її прагнення з власної ініціативи дбати про живу істоту.

За умови цілеспрямованого виховного впливу старші дошкільнята здатні контролювати свої емоційні прояви, дотримуватися моральних норм поведінки. У них переважає пізнавальне ставлення до природи, що реалізується у пізнавальних видах діяльності - у спостереженні, експериментуванні, моделюванні, грі та праці. Естетична діяльність - милування, художня та музична діяльність - сприяє формуванню естетичного ставлення дитини до природи. Організовуючи працю дошкільнят у природі, слід спиратися на усвідомлення ними її значущості, забезпечувати добровільність у виборі її видів, а також ураховувати статеві та індивідуальні особливості дітей. Працю у природі слід розглядати і як спільну діяльність дитини та дорослого.

У дошкільному віці екологічно мотивована поведінка у природному середовищі означає здатність до дії (вчинку) та самообмеження власних імпульсивних бажань задля нормального існування іншої живої істоти. Адже за своєю сутністю екологічна культура є своєрідним кодексом поведінки людини у довкіллі. У становленні екокультури слід орієнтуватися на програмну мету екологічного виховання, передусім на його гуманістичну складову: ставлення до природи є ставленням до самого себе, адже людина і природа якнайтісніше взаємопов'язані. Саме це дає повноцінне відчуття сенсу й неповторності життя.

2.3 Методичні поради щодо організації екскурсій в природу з дітьми дошкільного віку

З давніх-давен людина живе в природі, спостерігаючи за нею. Її вплив кожен із нас тією чи іншою мірою відчуває на собі й сприймає її як джерело перших знань і радісних переживань, що запам'ятовуються на все життя. Єдність людини і природи була і залишається непорушним законом. Неоціненна роль природи для дитини. Дерева, квіти, птахи, звірі - усе привертає увагу малюків, радує їх і живить увагу пізнання.

Саме тому ДНЗ повинні працювати над проблемним питанням екологічного виховання дітей. Педагоги переконані, що, по-перше, проблема оздоровлення довкілля сьогодні одна з найважливіших, а по-друге, краса природи не залишає малюка байдужим. Головним завданням дитячих садків є виховання у дітей любові до природи. Дітей вчать любити, доглядати за рослинам й розуміти, що значить - оберігати. У дошкільному закладі вихователі практикують різноманітні форми спілкування малят із тим, що їх оточує. Під час ознайомлення дітей з природою використовують ідеї С. Русової. Прилучають дітей до природи за допомогою різних методів: спостереження, нескладні досліди, гра (див. додаток 1), праця, розглядання картин, розповіді та бесіди, читання художніх творів. Щоб дошкільнята любили і розуміли природу, вихователі дотримуються таких рекомендацій видатного педагога: "Діти повинні стояти близько до природи і цінувати її", "Хай дитина сама п'є з природи".

У дошкільному закладі у кожній віковій групі треба влаштовувати куточок живої природи, де діти спостерігають зміни в розвитку й поведінці його мешканців, навчаються їх доглядати, дізнаються про те, як впливає на тваринний і рослинний світ людська праця. З дошкільнятами проводяться короткочасні та тривалі спостереження, прогулянки та екскурсії в парк, на луки, водойми (організовується праця на городі та в квітнику). Проводячи ігри, екскурсії, прогулянки, в дитячому садку ознайомлюють дошкільнят з особливостями охорони довколишнього середовища. Щоб зацікавити малят, вихователі підбирають тематичні добірки віршів, загадок, прислів'їв про тваринний та рослинний світ, пори року; ілюстровані оповідання, шаради, кросворди тощо.

Велика увага приділяється дослідницькій діяльності, використанню проблемних завдань-ситуацій, екологічне виховання дослідників тісно пов'язується з краєзнавством і народознавством. Вихователі збирають легенди, оповідки, народні ігри і, адаптуючи їх до дитячого сприймання, широко використовують у своїй роботі. Дітей намагаються змалку прилучити до добра, до народної мудрості. Зразки народної мудрості допомагають дітям глибше зрозуміти те чи інше явище, розвивають спостережливість, пам'ять. Під час тривалих спостережень вихователі вчать дітей робити самостійні висновки, прості узагальнення. Всі спостереження дітей фіксуються в календарях погоди, які оформляються на кожний місяць. Такі спостереження та бесіди зі старшими дошкільнятами змушують їх замислитися над станом природи, спонукають турбуватися про неї. Батьки розуміють і підтримують працівників дошкільного закладу, для них добирається цікава інформація: організація цікавих прогулянок до парку, лісу, екологічно чисте харчування дітей, збір та заготівля лікарських рослин. Результатом екологічного виховання в дошкільних закладах є розвинене емоційне сприйняття дітей, бажання активно включатись у роботу з охорони й захисту природи.

ВИСНОВКИ

Дослідивши психолого-педагогічні основи екологічного виховання у дітей дошкільного віку, можна зробити наступні висновки:

1. Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з природою.

2. Завдання екологічного виховання полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань, вихованні любові до природи, бажання берегти і приумножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Ці уміння учні набувають на уроках та в позаурочній діяльності. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності, запобігання нанесенню збитків природі [27].

3. Дошкільне дитинство - сенситивний період розвитку дитини, який відіграє важливу роль у формуванні моральних особистісних рис, що включають і екологічну культуру. Наступність у роботі дошкільної та початкової ланок освіти є важливою умовою неперервності та ефективності екологічного виховання дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Сформовані в дітей у дошкільному виховному закладі знання про природу, які складають основу екологічної культури, екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, повинні розширюватися і поглиблюватися школі.

4. Педагогічний експеримент спрямований на формування основ екологічної культури особистості дошкільника. Для здійснення цієї мети педагогічний колектив дошкільної установи творчо моделює необхідні педагогічні технології та їхні компоненти:

зміст екологічного виховання в дошкіллі (апробує ефективність різних виховних програм, визначає оптимальний варіант проекту Базового компонента дошкільної освіти з урахуванням специфіки дошкільного дитинства, коли пріоритетними є розвиток і виховання, залучення дитини до різних видів діяльності, де задіяні її фізичний, психологічний та соціальний потенціали, узгоджує робочу програму з кафедрою педагогіки, психології та методики навчання Обласного науково-методичного інституту післядипломної освіти, затверджує її в обласному управлінні освіти);

зміст та форми організації виховної роботи через реалізацію авторських програм;

на науковій основі залучає до природоохоронної роботи з дітьми батьків, громадські організації;

комплексний підхід, що передбачає розвиток чуттєвої сфери, спрямований на емоційно-ціннісне ставлення до природного довкілля;

експериментує методи і прийоми творчої діяльності вихователів, керівників гуртків, ґрунтуючись на принципах гуманізації, що орієнтують на виховання цілісної особистості, здатної до самовираження через позитивний діалог з природою.

5. Досліджуючи проблему наступності в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років в умовах діяльності навчально-виховного комплексу "школа-дитячий садок", було встановлено, що ефективність її реалізації є важливою умовою результативності формування в дітей емоційно-ціннісного ставлення до природи (позитивний емоційний відгук, інтерес, усвідомлення цінності компонентів природи), їхньої пізнавальної компетентності стосовно природи (обсяг, правильність і повнота, осмисленість, міцність та дієвість знань) та екологічно доцільної поведінки (навички бережливого ставлення до природи, уміння доглядати за рослинами та тваринами).

6. У дошкільних закладах екологічне виховання дітей доцільно розглядати насамперед у моральному аспекті, оскільки в основі ставлення людини до світу природи мають лежати гуманні почуття, тобто усвідомлення цінності будь-якого прояву життя, а отже - бажання захистити і зберегти його. Формуючи в дитини гуманний погляд на природу, педагог повинен допомогти їй зрозуміти: людина і природа тісно пов'язані між собою, тому турбота про довкілля є водночас турботою про людину, про її майбутнє, а отже, те, що завдає шкоди природі, шкодить і нам самим. Недбалі дії, внаслідок яких руйнується природа, є аморальними. Нищення довкілля є наслідком занепаду особистості і її моральних вартостей.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб пособ. - М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. - 624 с.

Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч. посіб. - 2-гевид., переробл. і допов. - К.: Вища шк., 2002. - 407 с.

Божович Л. Проблемы формирования личности. - М.: Педагогика, 1995. - 264 с.

Бондарчук Е.М., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. - К.: МАУП, 1999. - 168 с.

Возрастные возможности усвоения знаний / Под ред. Д.Б. Эльконина и В.В. Давыдова. - М.: Просвещение, 1966. - 442 с.

Воїнственний М.А. Стойко С.М. Охорона природи: Посібник для вчителів. - К.: Радянська школа, 1977. - 142 с.

Воспитание и развитие детей в процессе обучения природоведению: Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1981. - 152 с.

Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. - М.: Педагогика, 1991. - 479 с.

Деребо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика и психология. Ростов-на-Дону: Издательство "Феникс", 1996. - 480 с.

Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебы: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1991. - 192 с.

Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи. - Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Київ: Центр екологічної освіти та інформації, 2001. - 248 с.

Журнал "Дошкільне виховання" за 2003-2005 роки.

Заброцький M.М. Основи вікової психологи. Навчальний посібник. -Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. - 112 с.

Занюк С.С. Г Психологія мотивації та емоцій: Навч. посібник для студентів гуманіт. факультетів ВНЗ. - Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин, держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. - 180 с.

Карпенчук С. Теорія і методика виховання. - К.: Вища школа, 1997. - 261 с.

Конанко О. Соціально-емоційний розвиток особистості. - К.: Освіта, 1998. - 255 с.

Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии. - М.: Просвещение, 1972. - 255 с.

Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: Основні положення: Навч. посіб. - К.: Екс-об., 1999. - 304 с.

Нарочна Л.К. та ін. Методика викладання природознавства: Навч. посібник / Л.К. Нарочна, Г.В. Ковальчук, К.Д. Гончарова. - 2-е вид., перероб. і допов. К.: Вища школа, 1990. - 302 с.

Падалка О.С., Нісімчук А.С. Педагогічні технології. - К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1995. - 252 с.

Пакулева Л.Т. Методика преподавания природоведения. - М.: Просвещение, 1990. - 192 с.

Педагогика: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. Ю.К. Бабанского. - М.: Просвещение, 1983. - 608 с.

Плохій З. Формування екологічно мотивованої діяльності дошкільнят // Дошкільне виховання. - 2005. - № 7. - С. 19-21.

Реан А.А. Социальная педагогическая психология. - СПб: Питерком, 1999. - 416 с.

Стєльмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. - К.: ІСДО, 1996. - 228 с.

Український садочок: Читанка: У 3 кн. / Упоряд.: Д. Чередниченко, Г. Кирпа. - К.: Смолоскип, 1997. - 208 с Кн. 3: Метод, додаток до читанки для українського дошкілля.

Додаток 1

Гра, як відомо, найкраще сприяє засвоєнню дітьми чогось нового, тому в системі екологічного виховання пропонуємо кілька дидактичних ігор.

Дидактичні ігри

Квіти - чи не найпрекрасніше диво рослинного світу на всій планеті. Вони викликають захоплення досконалістю форм, різнобарв'ям, духмяністю. Малята бачать їх усюди: вдома, в садочку, на вулицях, під час прогулянок на природу. Яскраві голівки квітів збуджують інтерес малят, викликають бажання помилуватися ними, торкнутися їх ручками. Підтримуючи зацікавлення цими рослинами, дорослі мають змогу розвивати у дітей естетичний смак, виховувати любов до природи.

Доглядаючи кімнатні квіти, спостерігаючи за рослинами, які прикрашають територію садка під час занять з природознавства та безпеки життєдіяльності, дошкільнята більше дізнаються про наших зелених друзів.

Закріпити та розширити знання малят про рослини допоможуть дидактичні ігри.

Гра "Квітка, квітка, де твоя домівка?"

Матеріал: нагрудники із зображеннями квітів, сонця, хмарки; таблички-ілюстрації, на яких намальовані клумба, кімната, ліс, степ.

Мета: поглиблювати знання про місця поширення тих чи інших квітів; розвивати зв'язне мовлення, увагу, пам'ять; виховувати любов до природи, естетичний смак. Вихователь розставляє таблички (клумба, кімната, степ, ліс) у різних місцях приміщення, оздоблених відповідними декораціями. Дітям роздають нагрудники із зображеннями квітів і пропонують зайняти свої місця. Починається гра. Квіти "сплять" у своїх будиночках, а гравці Сонечко і Хмарка чекають трохи осторонь.

Вихователь.

Вранці прокинеться Сонечко,

Погляне на луки й поля,

До нас зазирне у віконечко,

Щоб квіточка кожна росла.

Сонечко підходить до кожної оселі, торкається квітів, вони прокидаються і вибігають на середину кімнати, беруться за руки і ведуть хоровод (рухаються в різні боки, роблять "пружинку" тощо). У центрі утвореного кола танцює Сонечко.

Сонечко

Прокиньтесь, любі квіти,

Я - Сонечко яскраве,

Я хочу звеселити

Дерева, луки, трави.

А нумо разом грати

І день новий вітати.

З'являється дитина-Хмарка, прикладає руку до вуха - прислухається до веселого гомону квітів і Сонця.

Вихователь

Та не сподобалося Хмарці, що навкруги все сяє, що квіточки кружляють у танці й Сонечко співає.

Хмарка заходить у коло, забирає Сонечко і відводить убік від інших дітей. Повертається до гурту малят, імітуючи дощик.

Хмарка

Спритний дощик, пустотливий

Від краплинок і до зливи,

Від хмаринок до калюж

Тут і там стриба чимдуж.

(В. Зорік)

Тим часом вихователь забирає картки із зображенням клумби, лісу, кімнати, степу. Вихователь

Дощик заплутав стежинки,

Змішалося все навкруги.

І квіти не знайдуть хатинки,

Бо змито було всі сліди.

Діти-квіти намагаються знайти свої будиночки.

Вихователь

Щоб доріжки всі знайти

Й до хатиночок дійти,

Треба відповіді знати

І загадки відгадати.

Вихователь називає по черзі ознаки певної місцевості, де знаходиться домівка тих чи інших квітів. Діти, які впізнали опис свого будиночка, піднімають руки, вихователь ставить на місце потрібну картку, а Хмарка відводить квіти за правильною адресою.

У садку біля паркану

Посадили квіти,

Щоб раділи

І дорослі,

І маленькі діти.

(Клумба).

Може, там колись бували,

Де ростуть високі трави.

Але річки не течуть

І дерева не ростуть.

Тоді часу ви не гайте,

Цю місцевість називайте.

(Степ)

Зима за вікнами лютує,

А у нас тут все квітує.

(Кімната).

Здогадайтеся, малята,

Де дерев росте багато.

Дикі звірі де живуть,

Ягоди й гриби ростуть.

(Ліс).

Гра "Посади квітку"

Матеріал: картки із зображеннями квітів (волошок, хризантем, айстр, лілій, півників або інших, на вибір); ігрове поле, на якому білі клітинки чергуються з уже заповненими; кубик, фішки за кількістю гравців.

Мета: розвивати зв'язне мовлення, увагу, уяву, логічне мислення; узагальнювати знання дітей про квіти, знайомити з творчістю українських поетів.

Вихователь роздає малятам картки порівну. Діти по черзі кидають кубик і відповідно до числа, яке випало, роблять потрібну кількість кроків фішкою. Якщо рахунок зупиняється на білій клітинці, дитина бере одну зі своїх карток, називає квіточку і розповідає про неї те, що їй відомо з власного досвіду або від дорослих, потім "саджає" її. Якщо фішка стала на клітинку, де вже є квітка, то гравець має сказати, як вона називається і де росте, а вихователь розповідає вірш або казку про цю рослину. Виграє той, хто перший "посадить" усі квіти.

Гра "Квітка до квітки"

Матеріал: картки із зображеннями найпоширеніших квітів для всіх дітей (кожний малюнок має бути у двох примірниках).

Мета: розвивати синтетичне мислення, зв'язне мовлення, логіку, увагу, спостережливість, пам'ять; учити складати розповіді за малюнками; виховувати шанобливе ставлення до природи.

Одну з карток кожної пари розрізати на нерівні частини, а цілі зображення повісити на дошці, пронумерувавши їх. Дитина отримує розрізану картку, складає з частин ціле. Після цього піднімає руку, називає свою рослину, а також номер картки на дошці, яка відповідає складеному малюнкові. Далі з допомогою вихователя розповідає про неї.

Вихователь добирає матеріал для гри на власний розсуд. Разом із запропонованими квітами можна розглянути й інші рослини.

Гра "Третій зайвий"

Матеріал: нагрудники із зображенням квітів (фізаліс, деревій, цикорій, барвінок, звіробій тощо).

Мета: поглиблювати знання про квіти (де ростуть, які на вигляд, ко-jjin цвітуть, для чого потрібні); розвивати зв'язне мовлення, пам'ять; виховувати любов до природи, естетичний смак.

Діти групуються по двоє, а потім ці пари дітей утворюють коло. Малятам роздають нагрудники. Роль ведучого спочатку виконує вихователь. Він ходить довкола дітей, потім зупиняється біля якоїсь групки і стає позаду однієї дитини. Отож у цій групці тепер не двоє, а троє гравців. Той, біля кого став ведучий, має вже іншу пару, а друга дитина стає "зайвою". Вона піднімає свою картку, називає квіточку, намальовану на ній, виходить у центр кола і розповідає про цю рослину. Після цього стає ведучим. Гра закінчується, коли всі діти розкажуть про свої квіти.

Розглядати треба квіти, які діти вже знають.

Гра "Пори року сперечалися: яка краще заквітчалася"

Матеріал: картки, зображення яких поділено навпіл: з одного боку намальовано квітку, а з другого - емблему певної пори року (наприклад, сніжинка для зими, сонце для літа).

Мета: поглиблювати знання про пори року та час цвітіння певних рослин; розвивати увагу, спостережливість, пам'ять, логічне мислення; виховувати бережливе ставлення до рослин.

Вихователь роздає дітям картки і пояснює, як співвідносяться квіти і позначки пір року на них. Наприклад, рослини, що цвітуть восени, намальовані поряд з пожовклим листочком, а ті, що розпускаються весною, подані разом із зображенням талого снігу.

Після цього малюки утворюють коло посередині кімнати. Вихователь стає в центрі і починає гру словами:

Пори року сперечалися: Яка краще заквітчалася.

Далі пропонує дітям відгадати загадки:

Сніг на полях,

Лід на річках,

Віхола грає, -

Коли це буває?

(Взимку).

Тане сніжок,

Квітне лужок,

День прибуває, -

Коли це буває?

(Навесні).

Сонце пече,

Липа цвіте,

Хліб достигає, -

Коли це буває?

(Влітку)

Голі поля,

Змокла земля,

Дощ поливає, -

Коли це буває?

(Восени).

Відгадавши загадку, діти, квіти яких належать до щойно названої пори року, піднімають свої картки і називають себе.

Далі вихователь називає у довільному порядку ознаки пір року, а діти мають швидко відреагувати: якщо називаються, наприклад, ознаки зими, то гравці - зимові квіти - мають присісти.

Зима:

1) падає сніг;

2) можна кататися на лижах і санчатах;

3) люди зустрічають Новий рік (присідають бальзаміни, алое, фікус тощо).

Весна:

1) на річках скресає крига;

2) птахи повертаються з вирію;

3) з'являється перша травичка (присідають пролісок, нарцис, конвалія, волошки та інші весняні квіти).

Літо:

1) можна ходити босоніж;

2) різні фрукти й овочі на столі;

3) люди купаються і засмагають (присідають мак, звіробій, лілея, ромашка і т. д).

Осінь:

1) збирають урожай;

2) відзначають День знань;

3) листя жовтіє (присідають хризантеми, айстри та інші осінні квіти).

Виграє та пора року, гравці-квіти якої були найуважнішими.

Додаток 2

Сліди на снігу

Заняття для старшої групи

Мета: продовжувати формувати уявлення про те, що взимку сніг утворюється з водяної пари і що під снігом тепліше, аніж на поверхні. Поглиблювати уявлення про різноманітність опадів узимку, про явища в природі (снігопад, хуртовина, заметіль). Вчити орієнтуватись у природному середовищі, виділяти найважливіші ознаки зими.

Розвивати у дітей здатність встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між явищами. Сприяти розвиткові мовлення дітей: вчити знаходити слова, які описують властивості снігу: холодний, мокрий, білий, лапатий, пухкий, розсипчастий, іскристий. Виховувати бажання милуватися природою, берегти довкілля, піклуватися про птахів. Попередня робота: вивчення віршів, загадок, прислів'їв про зиму; підготовка досліду, проведення спостережень.

Матеріал: пляшки з водою, лопата, сніжинки.

Вихователь читає загадку:

- Хто наткав полотна аж від лісу до вікна? І сміється-задається:

- Ось така ширина! (Зима)

- Про яку пору року ця загадка? Правильно, про зиму. Подивіться, який іскристий сніг! Це чарівниця зима розсипала срібло по землі: ніби простелила килимок. Подарувала крижані діаманти берізкам, кленам, ялинкам. Скрізь встигає трудівниця зима. Все старається зробити вчасно. Не так і довго їй владарювати - всього три місяці.

- Хто назве зимові місяці? (Відповіді дітей).

- А хто хоче розповісти вірш про. зиму, який ми вивчили вчора?

Хтось із дітей читає вірш Н. Забіли. Зима

Одяглися люди в шуби,

Натопили тепло груби.

Білки гріються в дуплі,

Миші в норах у землі.

Сплять ведмеді

в теплих лігвах,

Сосни в інею застигли.

І під кригою на дні

Сплять у річці окуні.

А під снігом в підземеллі,

В земляній м'якій постелі,

Де немає світла дня,

Причаїлося зерня.

Там не холодно зернинці -

Спить вона, мов на перинці,

Й тихо снить хороші сни

Про веселі дні весни.

- Хто скаже, чому зернинці тепло? Адже зимою всім холодно. (Відповіді дітей).

- Зараз перевіримо, чи правильні ваші відповіді. Ви пам'ятаєте, який дослід ми виконували? Як ви гадаєте, що сталося з водою в пляшці, яку ми з вами закопали в сніг? (Відповіді дітей).

- Що ж, підійдімо і подивімося, чи справді вода замерзла. (Діти розглядають пляшку, аналізують).

- А як ви думаєте, що сталося з тією водою в пляшці, яку ми залишили на поверхні. (Відповіді дітей).

- Уважно подивімося. (Розглядають).

- Отже, доходимо висновку: під снігом тепліше, ніж на поверхні.

- Коли багато снігу, це добре чи ні? А чому? (Відповіді дітей).

- Правильно. Сніг, наче м'яка ковдра, зігріває землю, й сховані під шаром снігу рослини і насіння не замерзають навіть у найлютіші морози.

- Послухайте-но, як про трудівницю зиму сказала поетеса Марія Познанська.

Грудень

... Здорова будь, зима у білій шубі!

Ти нам також і дорога, і люба,

Як і весна, як літо, і як осінь.

Це ж ти полям постелиш сніжну постіль

І ковдрами із снігу пуховими

Укриєш від морозу всі озимі:

Де взимку буде снігу з головою -

Улітку вродить урожай горою!

- Діти, будь ласка, повторіть два останніх рядки. Як ви їх розумієте? (Відповіді дітей).

- Це так. Люди здавна спостерігали явища снігопаду і придумали багато прислів'їв. Ось і ми з вами також вивчали їх, давайте згадаємо.

1. Багато снігу - багато хліба.

2. Снігу багато - на добрий урожай.

3. Січень без снігу - літо без хліба.

4. Сніг, мов з рукава.

- А чи тане сніг взимку? (Тане).

- Так, у нашій місцевості інколи випадає багато снігу. Часто буває відлига. Приносять її теплі вітри з далекого Атлантичного океану.

- Що утворюється зі снігу? Куди зникає тала вода? (Відповіді дітей).

- Правильно, вона випаровується і підіймається в повітря, там охолоджується і перетворюється на крихітні кристалики льоду та на сніжинки. Сніг - це безліч крихіток-сніжинок. Вони можуть мати різні візерунки, розміри, але кожна з них має тільки шестигранну будову. На заняттях з малювання та аплікації ми вже розмовляли про це.

- Яким буває сніг? (Холодним, мокрим, пухким, білим, лапатим, легким, вологим, розсипчастим).

- Якщо ми візьмемо на долоню трохи снігу, що з ним станеться? (Він розтане).

- А чому? Візьміть його в руки. Спробуйте щось зліпити з нього. Коли найкраще він ліпиться? А коли не ліпиться? (Коли сильний мороз, він пухкий і не ліпиться. Найкраще ліпиться, якщо відлига).

- Але під час відлиги часто бувають снігопади. Великі снігопади, якщо сніг іде кілька днів поспіль, завдають чимало шкоди. Тоді кучугури з'являються на шляхах та вулицях. Зупиняється рух транспорту. Під вагою снігу ламаються гілки дерев, обриваються електричні дроти. У такі дні спеціальні машини розчищають дороги, залізничні колії.

- А коли сильний вітер зі снігом, як назвати це одним словом? (Заметіль, хуртовина).

- Ми з вами вивчили вірш Т. Коломієць "На возі" про хуртовину, згадаймо його.

Подивіться - по дорозі

Торохтить зима на возі,

Мотузяні віжки смиче,

Хуртовину в поміч кличе.

А тим часом хуртовині

Славно спиться на перині.

Нагулялась на весіллі

В молодої заметілі.

Нагулялась, натомилась,

Спать надовго завалилась.

Що тут вдієш? По дорозі

Торохтить зима на возі,

Мотузяні віжки смиче,

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены