Розвиток зв’язного мовлення на уроках рідної мови

У початковій школі розпочинається робота над формуванням у школярів умінь писати твори.

Готуючи дітей до написання твору, їх треба вчити:

розуміти задану тему, визначати її зміст, обсяг, дотримуватись теми на всіх етапах підготовки й оформлення свого твору;

оцінювати матеріал і тему в цілому, висловлювати своє ставлення до того, про що пишемо, передати в творі свою власну позицію;

накопичувати матеріал: спостерігати, виділяти з власного досвіду головне - те, що стосується даної теми; осмислювати факти, описувати, передавати свої знання, почуття, наміри;

розташувати матеріал в належній послідовності, складати плані дотримуватися його під час відтворення тексту; за необхідністю змінювати послідовність;

добирати потрібні слова й інші засоби мови, будувати синтаксичні конструкції і зв'язний текст;

орфографічно й каліграфічно правильно записувати текст, ставити розділові знаки, ділити текст на абзаци, дотримуватись абзаців під час запису твору;

знаходити недоліки й помилки у власному творі, виправляти їх, удосконалювати написане [12, с. 53].

Наприклад, у 3 класі доцільно вчити школярів писати такі види творів, як:

розповідь про побачене, пережите, почуте, тобто твори на матеріалі праці, екскурсій, походів, спостережень та інших форм безпосереднього досвіду школярів;

твори за картиною, фільмом, прочитаною книжкою тощо;

твори на основі творчої уяви - за сюжетною картиною, за даним початком чи кінцем, імпровізація казок і т.д.

У процесі розвитку зв'язного писемного мовлення школярі проходять шлях від колективних робіт до самостійних, тобто зростає рівень самостійності учнів. Якщо в 2 класі проводилася переважно колективна підготовка тексту, призначеного для запису, й елементи індивідуальної творчості вводились у вигляді незначних заміток, повідомлень про себе, про свої дії, то в 3-4 класах школярі повинні вчитися працювати над твором самостійно. Їм доцільно пропонувати індивідуальні теми, наприклад: "Мій чотириногий друг", "Найцікавіший день канікул" тощо. А під час роботи над темами, призначеними для всього класу, постійно має зменшуватись підготовча робота для всього класу безпосередньо перед записом твору.

Діти люблять живі дії, їм доступніша розповідь, як жанр. У початкових класах розповідь у творах, як правило, переважає, а опис відіграє допоміжну роль. Однак роль опису й елементів міркування з роками навчання має зростати.

Дуже важливо, щоб написання творів захоплювало учнів, демонструвало їм величезні можливості мови й необхідність її ретельного вивчення заради вираження власних думок і почуттів.

Написання творів допомагає дітям глибше усвідомити свої почуття, привчає до послідовного мислення, підвищує самоповагу, розвиває інтерес до літературної творчості.

Дуже добре, коли підготовка до письмового твору розпочинається за кілька днів до його написання. Вона може проводитись на різних уроках, а також у позаурочний час. Дуже важливо, щоб школярі мали змогу декілька разів повернутися до теми майбутнього твору.

Структура уроку, присвяченого написанню твору, залежить від виду твору та рівня розвитку учнів. Наприклад, під час написання твору за картиною на уроці відводиться час на її розглядання й бесіду за змістом; твір про побачене під час екскурсії вимагає бесіди, яка відтворює в пам'яті учнів одержані на екскурсії відомості і перед твором про тривалість спостереження за природою діти самостійно аналізують календар погоди, узагальнюють зроблені власні записи.

Однак, незалежно від виду твору, завжди чітко виділяють три етапи підготовки до нього:

накопичення матеріалу (спостереження, екскурсії, походи, прогулянки, розглядання картин, читання художніх творів тощо);

відбір і систематизація матеріалу (обговорення, визначення головного, складання плану);

словесне, мовленнєве оформлення, тобто складання самого тексту, його запис, удосконалення, самоперевірка [15, с. 87].

Перший і другий етапи можуть виходити за межі уроку. Так, накопичення матеріалу для твору за екскурсією, за спостереженнями здійснюється задовго до письма. На уроці ж матеріал відновлюється в пам'яті школярів, систематизується й оформлюється.

Як свідчить практика, у молодших школярів існує бажання використовувати у своїх творах яскраві, емоційні образні слова та словосполучення, і вони це залюбки роблять, наскільки дозволяє їм власний словниковий запас. Тому завдання вчителя початкових класів полягає в тому, щоб збагатити дитячий словник, а також навчити вдало і доречно використовувати його у власному мовленні.

Висновки

Мовлення - найважливіший засіб комунікації. Опанування мови, правильного та образного мовлення - необхідна умова формування соціально активної особистості.

Робота з розвитку мови є одним з основних завдань навчання рідної мови в початкових класах. Мова і мислення нерозривно пов'язані між собою, а разом з тим впливають одне на одне. Навики з мови діти набувають, пізнаючи дійсність, оточуючи життя, природні і сумісні явища, разом з тим навики мови сприяють цьому пізнанню, бо без них неможливе оволодіння основами наук.

Уроки розвитку зв'язного мовлення, на яких формуються уміння складати тексти різних типів, стилів і напрямів мовлення, належать до комунікативного компонента нового змісту навчання. Тобто цей тип уроків має на меті формувати не тільки мовленнєві, а й комунікативні уміння.

Робота над розвитком зв'язного мовлення учнів початкових класів здійснюється на всіх уроках української мови. Крім того, згідно з базовою навчальною програмою один раз на два тижні проводяться окремі уроки розвитку мовлення. Їх мета полягає у збагаченні, узагальнені й застосуванні набутих на уроках мови знань та вмінь у процесі побудови зв'язних висловлювань.

Комунікативна лінія змісту програми з рідної мови для молодших класів передбачає формування у школярів чотирьох видів мовленнєвої діяльності - аудіювання, говоріння, читання і письма. Кожному з цих видів належить чільне місце в шкільній практиці.

З навчанням усного мовлення тісно пов'язане аудіювання - процес слухання і розуміння усних висловлювань. Аудіювання, як і інших видів мовлення, треба навчати спеціально, за окремою методикою. Як і говоріння, процес аудіювання передбачає наявність певних умов, включаючи достатнє володіння українською мовою, якою здійснюється передача змісту.

Перекази і твори - основні вправи з розвитку узагальнених умінь зв'язного мовлення.

Для стислого переказу доречно брати наукові тексти, бо у художніх у такому випадку страждає образність. Під час підготовчої роботи не слід перешкоджати висловленню учнями своїх почуттів, суб'єктивних уявлень та міркувань. Успішність виконання письмового переказу залежить від правильного алгоритму попередньої роботи та співрозмірної частини колективної та самостійної діяльності учнів. Творчі перекази - перехідний етап від переказу до твору.

Важливо, щоб написання творів захоплювало учнів, демонструвало їм величезні можливості мови щодо висловлення власних думок і почуттів.

Незалежно від твору, завжди виділяють три етапи підготовки до твору, причому перший і другий можуть виходити за межі уроку.

Твір з елементами опису часто ґрунтується на попередньому ознайомленні з готовими текстами та на власних спостереженнях. Твір - розповідь буде вдалим, якщо дитині є про що розповісти, тобто є власний досвід, набутий на екскурсії, в подорожі, при перегляді телепередачі, прочитанні книжки тощо.

Як говорив видатний педагог В.О.Сухомлинський, "про всі предмети дитина повинна говорити як про світ, що її оточує, про світ, у якому вона сама частина живої природи". Тобто дитина повинна бачити, чути, відчувати, торкатися - за цієї умови збільшується світ її вражень, думок, і, як наслідок, збагачується мовлення.

Список використаних джерел

Бадер В.І. Розвиток усного і писемного мовлення молодших школярів. - К.: Знання, 2000. - 254 с.

Біляєв О.М. Барвисте мовлення. Вправи для розвитку мовлення в період навчання грамоти: Посібник для вчителів. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. - 48 с.

Біляев О.М. Методика вивчення української мови в школі: Посібник для вчителя. - К.: Знання, 1997. - 251 с.

Большакова І. Ситуативна навчально-мовленнєва діяльність школярів на уроках української мови// Початкова школа. - 2002. - № 10. - С. 9-11.

Борисюк І.В. Роль тексту на шляху формування комунікативної компетенції учнів// Мовознавство. - 1998. - №1. - С. 54-60.

Варзацька Л.О. Методика розвитку зв'язного мовлення молодших школярів: Навч.-метод. посіб. для вчителів, студентів, методистів. - Кам'янець-Подільський: Абетка, 2001. - 203 с.

Вашуленко М.С. Навчання української мови в 2 класі// Початкова школа. - 2003. - №1. - С. 42-46.

Вашуленко М.С. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного початкового навчання// Початкова школа. - 2001. - №1. - С. 14.

Діяльнісний підхід до розвитку мовлення// Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія 3: Педагогіка і психологія. - 1997. - №1(3). - С. 140-142.

Донченко Т.К. Організація навчальної діяльності учнів на уроках рідної мови. - К.: Знання, 1999. - 251 с.

Дорошенко С.І. Основи культури і техніки усного мовлення. - Харків: ОВС, 2002. - 144 с.

Захарійчук М. Методика розвитку зв'язного мовлення молодших школярів. - К.: Знання, 2002. - 163 с.

Зимульдінова А.С. Розвиток зв'язного мовлення як об'єкт теоретичного аналізу// Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Підготовка майбутніх учителів початкових класів до педагогічної діяльності на основі змісту освіти і сучасних педагогічних технологій". - Дрогобич, 2004. - С. 15-20.

Каніщенко А.П. Українська мова з методикою навчання в початкових класах. - К.: Промінь, 2003. - 232 с.

Каніщенко А.П. Уроки розвитку зв'язного мовлення в початкових класах. - К.: Знання, 2000. - 258 с.

Лобчук О. Усний переказ як засіб розвитку зв'язного мовлення// Початкова школа. - 2002. - №2. - С. 23-25.

Львов М.Р. Методика развития речи младших школьников: Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1999. - 176 с.

Мазур О. Психологічні аспекти розвитку мовлення учнів// Педагогіка і психологія. - 2000. - №3. - С. 74.

Науменко В. Формування у дітей уміння говорити майстерно// Початкова школа. - 2002 - № 10. - С. 13-16.

Наумчук М.М. Дидактичний матеріал з української мови в 4 класі. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. - 80 с.

Онищук В.О. Дидактичні основи засвоєння учнями мовних навичок і вмінь// Укр. мова і літ. в школі. - 1999. - № 3. - С. 48-53.

Орап М.О. Комплексний підхід до розвитку мовлення першокласників у період навчання грамоти. - К.: Знання, 2000. - 20 с.

Пентилгок М.І. Аналіз тексту на уроках мови// Дивослово. - 1999. -№3. - С. 30-32.

Пентилгок М.І. Наукові засади комунікативної спрямованості у навчанні рідної мови// Укр. мова і літ. в школі. - 1999. - №3. - С. 8-10.

Прикладне застосування положень теорії мовленнєвої діяльності для вдосконалення методики розвитку мовлення// Актуальні проблеми менталінгвістики: Наук. зб. - К.: Брама, 1999. - С. 193-194.

Проць М. Зміст, структура, технології проведення практичних занять з методики викладання української мов. - Дрогобич: Вимір, 2003. - 263 с.

Рожило Л. П. Логічна основа методів теоретичного вивчення мови// Укр. мова і літ. в школі. - 1999. - № 11. - С. 53-60.

Розвиток мовлення в період навчання грамоти// Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія 1: Лінгводидактика. - 1998. - №2(1). - С. 15-18.

Стельмахович М.Г. Розвиток усного мовлення на уроках української мови. - К.: Знання, 1998. - 215 с.

Удосконалення мовленнєвого розвитку першокласників у період навчання грамоти// Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми і перспективи початкової освіти”. - Глухів, 1999. - С. 33-35.

Хорошковська О. Розвиток мовлення і підготовка до засвоєння грамоти// Початкова школа. - 2001. - №5. - С. 32-33.

Чуйко Г.А. Методика викладання української мови в початкових класах. - К.: Знання, 1999. - 236 с.

Размещено на Allbest.ru