Підвищення грамотності на уроках української мови та літератури

На кожному уроці словесник повідомляє, який мовний матеріал опрацьовуватиметься на наступному заняття, що треба повторити і як попрацювати кожному з допущеними помилками. Попередня підготовка до аналізу може урізноманітнюватися. Якщо планується повторити написання суфіксів, учні за завданням учителя вдома шукають у своїх роботах неправильно написані слова з цієї морфемою, складають словосполучення, речення, вводять їх у творчу роботу тощо, а в класі аргументують вибір написання. У 8-9-му класі домашню роботу можна ускладнити письмовим поясненням (краще у зошиті-довіднику).

По завершенні всієї роботи над помилками рекомендуємо писати словникові диктанти, включаючи до них опрацьовані слова, що дасть змогу переконатись, які правила недостатньо засвоєні, які треба повторити ще раз. У зошит-довідник варто рекомендувати самостійно вносити орфографічно складні слова, що зустрічалися в письмових роботах, а в класі їх відтворювати по пам'яті, підкреслюючи контрольні орфограми не з однієї, а з двох-трьох попередніх письмових робіт. На перевірку їх витрачається 5-7 хвилин уроку (це може бути на будь-якому етапі заняття), але для формування й удосконалення орфографічних навичок подібна форма роботи найбільш ефективна. Для заохочення деяким слід дозволяти виставляти самому собі оцінку, яку, звичайно, учитель пізніше переглядає. Це сприяє вихованню пильності, самокритичності й водночас створює атмосферу довір'я між учителем і учнем.

Організовують роботу й по-іншому (на 5-6 хв.) учні диктують один одному слова, у яких допущено помилки, а потім перевіряють. Той, хто і запам'ятовує їх написання. До зошита-довідника учні переважно звертаються кілька разів: виконуючи самостійну роботу, складаючи речення зв'язні тексти, пишучи навчальні диктанти, наводячи приклади. Отже, відбувається зорове сприймання слова як під час виконання класних, так і домашніх робіт. Наприкінці кожного навчального року бажано складати своєрідний орфографічний словничок із цих слів.

Отже, учитель у своїй роботі має навчити школярів самостійно працювати над помилками, готувати їх до цього, додержуючи власної системи виправлення помилок, з якою діти були б добре обізнані і яка не становила б для них труднощів.

У 3-4-х класах у реченнях, записаних на дошці, вже не позначаємо помилку. Учням потрібно самостійно її визначити і виправити.

«Особливі» речення виписуємо на змінний стенд «Страшне перо не в гусака». Деякі з них.

Заєць ганявся за морквою по полю

Вона ходила по сільських стріхах, навчаючи дітей.

Буря раптом тріснула його по голові.

Там до нього прискакав осавула.

Неподалік ріс пеньок.

Постійно виправляємо мовні недоліки і в усному мовленні. Крім того, на уроках мови є «посада» коректора, який протягом уроку слідкує за відповідями і виправляє їх.

Кілька учнів одержують завдання протягом 1-2 тижнів зібрати мовні недоліки, оформити їх і подати на розгляд класу гумористичне оповідання на теми: «У їдальні», «У роздягальні», «З бесіди друзів» тощо.

Коли таке повідомлення з'являється у шкільній пресі чи прозвучить на уроці або по радіо, «автори неологізмів», безперечно, впізнають себе. І нехай просто посміються, але висновок все ж таки зроблять. Не за цим разом, то за другим чи третім. Підвищенню грамотності сприяє також «логічний диктант». Учитель читає лексичне значення слів, що містять цікаві орфограми. Наприклад.

Пристрій, за допомогою якого можна говорити на відстані. (Телефон).

Спосіб проказування слів у супроводі кобзи чи бандури. (Речитатив).

Назви страви, яку готують і відварених і подрібнених овочів. (Вінегрет).

Підставка для нот. (Пюпітр).

Суржики з усного і писемного мовлення можна включати у мовні розминки.

Усі названі види роботи над помилками, сподіваюся, дадуть свої наслідки. Проте систематично проводячи цю роботу, слід уникати одноманітності, постійно шукати і впроваджувати нове. Лише за таких умов можна досягти успіхів у навчанні орфографії, підвищити грамотність учнів, відшукати шляхи усунення і попередження мовних і мовленнєвих помилок в учнівських писемних висловлюваннях.

Вивчення мови як предмета практично закінчується в 9-му класі. У 10-11-х класах проводиться поглиблення, систематизація й узагальнення знань з усіх вивчених розділів мови. Щоб виявити стан грамотності учнів 4-го класу, в перші дні навчального року проводжу контрольний диктант. Аналіз допущених помилок дає змогу спланувати програмовий матеріал і провести такі вправи й завдання, які запобігали б появі цих помилок в усіх видах письмових робіт.

ІІІ. Висновок

У боротьбі за високу грамотність важливо, щоб робота вчителів-словесників була підтримана всіма педагогами школи, щоб усі вчителі-предметники виробляли в учнів навички логічно, послідовно, чітко й грамотно висловлювати свої думки усно й на письмі, збагачувати мову учнів науковими термінами зі свого фаху. Для досягнення цієї мети вчитель повинен передовсім стежити за власною як усною, так і писемною мовою.

Слід зазначити, що грамотність учнів відчутно зросте, якщо проводитимуться декади української мови у школі, виставки кращих учнівських зошитів та творчих робіт учнів, активно працюватиме шкільна преса, діти відвідуватимуть театри, музеї з наступним їх обговоренням. Усі ці заходи разом збагатять лексичний запас учнів, зроблять їхню мову багатою і яскравішою.

IV. Література

грамотність українська мова орфографічний

Білецький А. Про мову і мовознавства. -К.: Вища школа, 1996.

Вихованець І. У світі граматики. -К.: Рад. школа, 1987.

3. Глущук С.В. Види вправ для самостійної роботи з удосконалення орфографічної грамотності учнів //Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. - Вип. 10. - Ізмаїл, 2001.

4. Завдання для кмітливих і допитливих / Упоряд. Л.В.Магда. -К.: Вища школа, 1995.

5. Коваль А.Слово про слово. -К.: Рад. школа, 1986.

6. Ніколаєнко І. Збірник вправ і завдань з української мови. -К.: Вища школа, 1997.

7. Русанівський В. Мова в нашому житті. -К.: Рад. школа, 1989.

8. Антонечко-Давидович Б. Як ми говоримо. -К.: КМ Академія, 1994.

9. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. -К.: Освіта, 1994.

10. Журнал «Дивослово», №3, 1998.

11. Журнал «Дивослово», №7, 1999.

12. Журнал «Початкова школа», №6, 2001.

13. Лук'яненко В.Г., Прищепа К.С. Словничок школярика. -К.: Грайлик, 1996.

14. Дорошенко С.І. Методика викладання української мови. -К.: Вища школа, 1989.

15. Бобчук О.Г. Перевір себе. -К.: А.С.К., 1998.

16. Журнал”Дивослово”,№12,2002.

17. Журнал”Українська мова і література в школі”,№3,2003.

18. Журнал”Вивчаємо Українську мову та літературу”,№11,2007.

19. Журнал”Вивчаємо Українську мову та літературу”,№15,2007.

Размещено на Allbest