Авторитет вчителя - це перш за все засіб виховного впливу на учня. Авторитет учителя - це складний феномен, який якісно характеризує систему відносин учителя і учня. Відносини учнів до авторитетного педагога позитивно, емоційно забарвлені і насичені і чим вищий цей авторитет ніж важливіший для вихованців науки основи яких викладає вчитель тим справедливіше здаються його вимоги, зауваження тим вагоміше кожне його слово.

Проблему авторитету вчителя-вихователя займалися такі психологи як: Крупська, Макаренко, Самуйленко, Сухомлинський та інші.

Поняття "авторитет" буквально означає загально визначене значення людини, його вплив на людей, підтримку його ідеї та діяльності громадською думкою, прояв поваги, довіри до нього, навіть віри в нього: його розум, волю, моральність, здатність створити благо, віддати всі сили загальній справі.

Умовно можна виділити два головних компоненти педагогічного авторитету:

· Особистісні;

· Професійні.

Особистісний компонент педагогічного авторитету включає в себе такі якості вчителя, а саме: любов до дітей і педагогічної професії.

До професійного компоненту педагогічного авторитету належать такі якості:

· Професійні знання;

· Педагогічний такт;

· Стиль взаємодії вчителя-вихователя та учнів.

У вихованні у вчителів культури спостереження велике значення мають знання загальної та вікової психології, педагогіки, історії педагогіки та окремих методик. Ці науки допомагають розібратися в закономірностях процесу навчання і виховання і зробити його організованим і цілеспрямованим.

Педагогічна професія вимагає від учителя практичних умінь і навичок. Всебічність інтересів і знань вчителя є необхідною умовою його успішної шкільної та громадської роботи. Погано, якщо знання та загальний розвиток вчителя не виходить за рамки вузької предметної спеціальності, а ще гірше, якщо його знання вкладаються в обсяг підручника. Такий вчитель не користується авторитетом серед учнів і сам не отримує морального задоволення від своєї праці. При вирішенні виховних або навчальних питань вчитель не може користуватися рецептами, шаблонами, схемами, механічно запозиченим досвідом інших вчителів.

Проявом творчих здібностей вчителя у вирішенні навчально-виховних питань і є педагогічний такт. Він не можливий без знання вчителем свого предмета та педагогічної науки особливо вікової та педагогічної психології.

Керівник - це індивід на якого офіційно покладені функції управління та організації діяльності в групі.

Керівництво - це здійснюваний індивідом чи колективним суб'єктом соціально-психологічний вплив на інших людей з метою структурування дій та відносин у групі.

Кожному керівникові повинні бути притаманні такі якості як:

1) уміння розуміти людей: здатність швидко і адекватно оцінити їх психологічні особливості, сильні та слабкі сторони; розуміти їх настрій, думки, почуття; розподіляти доручення відповідно до інтересів і можливостей кожного;

2) морально-комунікативні якості: доброзичливість, повага до інших, емпатія, вміння помічати в людях позитивне, справедливість, такт, доступність, комунікабельність тощо;

3) лідерські якості: уміння переконувати, вести за собою, активність, самостійність, сміливість, підприємливість;

4) вміння спиратися на колектив: рахуватися з думкою колективу, прислухатися до людей, розвивати їх ініціативу, формулювати спільні завдання.

З феноменом керівництва пов'язаний феномен лідерства у групі. Ці феномени тотожні, а часом породжують у своїй взаємодії протистояння.

Лідерство - один з процесів організації управління малою соціальною групою, який сприяє досягненню групових цілей в оптимальний термін та з оптимальним ефектом. Його характеризує відношення домінування і підкорення впливу і наслідування в системі міжособистісних відносин у групі. Його ефективність залежить від наявності в соціальній групі авторитету лідера, визнаного всіма.

Список використаної літератури

1. Карамушка Л.М. Психологія управління: Навчальний посібник. - К.: Міленіум, 2003. - 344 с.

2. Занюк С. Психология мотивации. - К.: Эльга-Н; Ника-Центр, 2002. - 352 с.

3. Карамушка Л.М. Психологія управління: Навч. посібник. - К.: Міленіум, 2003. - 344 с.

4. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект). - К.: МАУП, 2000. - 286 с.

5. Менегетти А. Психология лидера. - М.: ННБФ „Онтопсихология”, 2002. - 208 с.

6. Авторитет учителя С.У. Гончаренко. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - С.14.

7. Богданов В.С. Авторитет як предмет соціально-філософського аналізу. Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. доктора філос. наук. - К., 1997.

8. Завірюха Л.А. Авторитет викладача ВНЗ як його професійна якість Педагогічна газета. - К., 2004. - № 8 (121).

9. Личность и авторитет преподавателя. Трудности в педагогической работе. Педагогическая психология преподавателей. - М., 1997. - С.6 - 27.

10. Поротова И.В. Авторитет воспитателя как результат его личностного влияния. - Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. психол. наук. - М., 1989

11. Энгельс Ф. Об авторитете К. Маркс, Ф. Енгельс. Соч.2-е изд. - Т.18. - М., 1961.

Запитання