Історія дослідження профорієнтаційної роботи

Перехід 12-річної школи на профільне навчання забезпечує вибір старшокласниками певного профілю навчання відповідно до своїх інтересів, можливостей, професійних планів.

Технологічний напрям у профільному навчанні представлений великою різноманітністю профілів: виробничі технології, дизайн, транспорт, менеджмент, побутове обслуговування, народні ремесла тощо. Навчальні заклади, які мають відповідне навально-методичне, технічне і кадрове забезпечення можуть здійснювати початкову професійну підготовку.

У центрі змісту трудового навчання та креслення закладено процеси проектування і виготовлення. Такий зміст предметів дає можливість розвивати здібності учнів у галузі дизайну і технологій у процесі проектування і виготовлення виробів. Велика увага приділяється аналізу виробів. Знання застосовуються у процесі розробки ідеї, плануванні, виготовленні виробу і його оцінці.

Інваріантна частина змісту трудового навчання та креслення є однаковою для дівчат і хлопців, учнів сільської і міської школи.

Зміст трудового навчання в початковій, основній і старшій школі побудований на принципах культуровідповідності, особистісної орієнтації, фундаментальності, вікової періодизації, профілювання, диференціювання, креативності тощо. Ці принципи відображають вимоги до розроблення змісту освіти з трудового навчання та креслення і дозволяють конкретизувати його мету.

Зміст трудового навчання зосереджений рівною мірою на когнітивних і практичних навичках. Учні повинні самостійно знаходити необхідну інформацію, мислити, приймати рішення, проектувати і виготовляти вироби, працювати індивідуально та в групі.

Трудове навчання учнів старшої і основної школи забезпечує включення учнів у всі п'ять сфер соціально-трудової діяльності людини: людина-техніка, людина-людина, людина-знакова система, людина-природа, людина-художній образ. Це створює умови для формування у школярів цілісної системи уявлень про сучасну технологічну діяльність людини, а також сприятиме їх професійному самовизначенню.

Передбачені кілька варіантів реалізації змісту трудового навчання та креслення: “Техніка”, “Сімейно-побутова культура і домашня економіка”, “Сільськогосподарське виробництво і фермерство”, “Дизайн і художньо-декоративна творчість” тощо.

Навчально-виховний процес предметів трудове навчання і креслення будується на основі інваріантної і варіативних складових змісту цих предметів з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, застосування особистісно-зорієнтованих педагогічних систем, вибору оптимальних технологій навчання, комп'ютерної підтримки навчального процесу [62, с. 37].

Діяльність учнів у кабінетах, майстернях, на навчальних ділянках повинна бути організована так, щоб виключити негативний вплив на їх фізичне і психічне здоров'я. Режим навчальних занять визначається школою з урахуванням вимог Закону України “Про загальну середню освіту”, а також відповідно до Типового навчального плану.

Трудове навчання і креслення повинно здійснюватися на засадах особистісно-орієнтованого навчання. Сутнісними ознаками такого освітнього процесу є навчання і виховання особистості на засадах індивідуалізації, створення умов для саморозвитку і самонавчання, осмисленого визначення своїх можливостей і життєвих цілей. Значною мірою цьому сприятиме перехід трудового навчання і креслення на проектно-технологічну систему. На усіх етапах трудового навчання в основній і старшій школі є обов'язковим виконання проектів. Тобто, метод проектів складає переважну частину змісту трудового навчання.

Обов'язковим є щорічне виконання кожним учнем творчих проектів. Проектний метод навчання під час вивчення предметів трудове навчання і креслення забезпечить інтеграція знань учнів із основ наук, диференціація навчання з урахуванням індивідуальних особливостей школярів, проблемність навчально-виховного процесу, особистісну орієнтованість. У процесі роботи над проектом відбувається інтеграція навчальної, наукової і практичної діяльності.

Протягом усього періоду вивчення у школі трудового навчання основоположним принципом навчально-виховного процесу є диференціація та індивідуалізація.

У початковій школі варіативність навчання забезпечується шляхом вибору вчителем варіативних практичних робіт, а також вільного вибору учнями об'єктів праці, їх дизайну та способів технологічної обробки матеріалів тощо.

В основній школі варіативність трудового навчання забезпечується шляхом вибору учителем і учнями технологій обробки матеріалів, технік декоративно ужиткового мистецтва. Процес вибору здійснюється з урахуванням наявної матеріально-технічної бази, інтересу, можливостей і бажань учнів, регіональних особливостей, виробничого оточення школи, кадрового забезпечення. Під час виконання проектів учні вільно обирають об'єкт для проектування і виготовлення.

Учитель трудового навчання і креслення має певну автономність у виборі форм організації навчально-виховного процесу, методів і засобів реалізації змісту освіти. Збільшується питома вага індивідуалізованих форм роботи з учнем у процесі проектування і виготовлення виробів.

Використовуються також групові і колективні форми роботи.

Широкого використання у трудовому навчанні і кресленні набувають нові інформаційні технології.

На всіх етапах діяльності учнів застосовується офісна техніка: комп'ютери, принтери, сканери тощо. Особливо відчутною є потреба у цих засобах у зв'язку із запровадженням проектно-технологічного навчання. Комп'ютер стає незамінним у пошуках технічно-технологічної інформації, художньо-дизайнерських роботах, конструюванні і виготовленні виробів.

Контроль оцінювання навчальних досягнень учнів з трудового навчання і креслення учитель здійснює на підставі установлених критеріїв і норм оцінювання навчальної діяльності школярів з цих предметів. Обов'язковим є тематичний контроль результатів навчання, на проведення якого навчальними програмами відводиться необхідний час.

Реалізація змісту трудового навчання і креслення з 1-го по 12-й клас можлива за наявності відповідних дидактичних засобів навчання, технологічних засобів для здійснення учнями практичної діяльності. Необхідне забезпечення сировиною, матеріалами, інструментами, приміщеннями, для сільськогосподарських технологій - сільськогосподарськими ділянками, посівним матеріалом, технікою, молодняком тварин [62, с. 37].

Зміст трудового навчання у класах може бути реалізований на базі кабінетів праці старшої школи або безпосередньо в класних кімнатах за умови доукомплектування матеріалами, моделями, інструментами. Основу технологічних засобів у початковій школі складають поширені ручні неелектрофіковані інструменти і пристосування. Бажаним є куточок живої природи для виконання робіт з кімнатними і городніми рослинами, декоративними птахами, рибками.

Трудове навчання у 5-9 класах здійснюється на базі шкільних кабінетів трудового навчання (обслуговуючі і технічні види праці), шкільних майстерень, які мають відповідне забезпечення для навчання проектуванню і виготовленню виробів з конструкційних матеріалів, текстильних матеріалів, харчових продуктів, ділянки для занять електротехнікою і електронікою. Навчання технологіям сільськогосподарського виробництва може здійснюватися на базі навчальних ділянок, шкільних теплиць, ферм, лісництв. Відповідно до видів технологій, які вивчаються, до складу технологічних засобів увійдуть відповідні машини, верстати, механізми, прилади, ручні інструменти, матеріали, напівфабрикати.

Зміст предмету “Технології” у старшій школі може бути реалізований на базі загальноосвітньої школи за умови відповідного матеріально-технічного і кадрового забезпечення. В іншому випадку його доцільно реалізовувати на навчальній базі міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, навчальних цехів, навчально-дослідних ділянок. Може бути використана також навчальна база професійно-технічних, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, навчальних центрів зайнятості, навчальних цехів. Сільські школи можуть здійснювати навчання безпосередньо на виробничій базі ферм, польових бригад, лісництв тощо.

Виконання графічних, проектних і технологічних робіт учнями на уроках трудового навчання і креслення вимагає забезпечення шкіл сучасними засобами інформаційних технологій: комп'ютерами, ксероксами, принтерами тощо.

Перехід до проектно-технологічної системи у трудовому навчанні і кресленні вимагає належного кадрового забезпечення навчального процесу кваліфікованими учителями, майстрами виробничого навчання, викладачами технічних дисциплін. Підготовка педагогічних кадрів повинна адекватно відображати мету і зміст трудового навчання і креслення.

Для кваліфікованого викладання трудового навчання у класах майбутні учителі початкового навчання, крім вивчення технологій обробки паперу, картону, текстильних матеріалів, глини тощо, повинні вивчати основи проектування.

Вчитель трудового навчання і креслення в основній школі, а також учителі “Технології” і креслення у старшій школі повинні мати вищу педагогічну освіту і спеціальну технологічну освіту, початкову підготовку в галузі дизайну, економіки, підприємництва, екології.

Викладачі і майстри виробничого навчання, які проводять заняття з “Технології” у класах технологічного профілю повинні мати вищу інженерно-педагогічну освіту і кваліфікаційний розряд із робітничої спеціальності, яка відповідає профілю навчання [62, с. 38].

2.2 Форми і методи профорієнтації на уроках трудового навчання з учнями

Відомо, що у профорієнтаційній роботі існує два підходи. Суть першого, адаптаційного, полягає у підборі професії для учня на підставі його наявних можливостей. Другий, розвиваючий, пропонує готувати учня до самостійного вибору спеціальностей. Сучасна школа орієнтується, здебільшого, на другий підхід і до певної міри проводить профорієнтаційну роботу, метою якої є професійне самовизначення учнів. При цьому школярі одержують допомогу у вивченні світу професій, виявленні і розвитку своїх здібностей, нахилів, реалізації професійного самовизначення [32, с. 427].

Для того, щоб професійна орієнтація в школі давала потрібні результати, вона повинна бути безперервним процесом і складатися з ряду взаємозв'язаних етапів: рання профорієнтація(1-4 класи), середня ланка (5-7), наступні етапи: Рання профорієнтація (I--IV класи), середня ланка (V--VII класи), наступні етапи 8-9 класи та 10-11 класи.

Рання профорієнтація (I--IV класи) полягає в підготовці дітей до трудової діяльності; ознайомленні їх (з урахуванням вікових особливостей) з професіями, світом праці; у формуванні у них потреби своєю працею приносити користь іншим. Досягти цього можна включенням дітей в посильну суспільно корисну працю, в різні види навчальної і ігрової діяльності. Досвід і знання вікової психології дозволяють сказати, що профорієнтацію можна починати в дитячому саду або в 1-4 класах, коли у дітей виникає інтерес до різних видів діяльності [16, с. 45].

Професійну орієнтацію можна розділити на етапи, відповідні розвитку школяра, причому вони обумовлені не тільки цілями професійної орієнтації, до яких об'єктивно прагне школа, але і динамікою професійної орієнтації самого школяра.

Васюк О. виділяє певні етапи організації професійної орієнтації, форми і методи її ефективного формування, які зазначені в рис 2.1.



Рис. 2.1. Схема етапів організації професійної орієнтації:

1.Емоційно-образний.

2.Пропедевтичний.

3.Пошуковий.

4.Розвиток професійної самосвідомості.

5. Спеціальна підготовка.

Перший етап характерний для дітей старшого шкільного віку. В цей період в особистості виробляється позитивне ставлення до професії та деякі уміння у певних видах діяльності, що формуються в ігровій діяльності.

Другий етап (9--11 класи) передбачає -- формування у старших школярів інтересу до професії, розуміння її ролі в житті людини та суспільства; залучення учнів до різних видів діяльності (пізнавальної, ігрової, суспільно корисної, трудової) для формування необхідних якостей особистості. При цьому застосовують такі форми й методи, як бесіди на уроках (про значення праці й вимогах до неї), і в позаурочній діяльності, зустрічі з видатними людьми різних професій, ветеранами, викладачами навчальних закладів; перегляд і обговорення кінофільмів на професійні теми; членство у клубах за інтересами [6, с. 25-26].

На цьому етапі доцільно почати знайомство школярів з широко поширеною класифікацією професій, запропонованою Е. А. Климовим за чотирма головними ознаками, а саме: 1) основні предмети праці; 2) цілі праці; 3) основні знаряддя і засоби праці; 4) умови праці [37,с. 15].

При цьому слід наголосити що виокремленні етапи професійної орієнтації існують у комплексі, витікають один із одного і тісно взаємопов'язані.

Зазначимо, що доцільна робота профорієнтації вчителя не може бути випадковою, хаотичною і безпричинною. Якщо врахувати, що система профорієнтації функціонує в часі, то відповідно до ступенів навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі говорять про профорієнтацію молодших, середніх і старших класів

Аналіз наукового фонду з проблеми дає можливість визначити основні функції професійної орієнтації: соціальна, економічна, психолого-педагогічна, медико-фізіологічна.

Соціальна функція професійної орієнтації передбачає засвоєння школярами певної системи знань, норм, цінностей, що дозволяють їм здійснювати свою соціально-професійну діяльність як повноправні члени суспільства і самоудосконалюватися у відповідності з державними, суспільними відносинами. Тому професійну орієнтацію учнів необхідно розглядати перш за все з позицій соціального замовлення суспільства, а також прогнозування підготовки майбутніх кадрів для країни, єдність формування у школярів особистих і суспільних ціннісних орієнтації [27,с. 178].

Економічна функція випливає з того, що у єдиній виховній системі загальноосвітньої школи професійна орієнтація школярів повинна сприяти формуванню у них економічного мислення, навиків сучасної культури праці, розумного споживання і головне -- сумлінного ставлення до праці, вибору професії і подальшого шляху продовження освіти з урахуванням необхідності оволодіння спеціальністю, що має першорядне значення для розвитку народного господарства даного економічного району.

Психолого-педагогічна функція спрямована на виявлення і формування інтересів, схильностей, здібностей школярів, надання їм допомоги в пошуку покликання, вибору такої професії, яка відповідала б індивідуальним особливостям особи, її потенційним можливостям, визначення шляху і умов ефективного управління професійним самовизначенням учнів.

Медико-фізіологічна функція профорієнтації -- це реалізація специфічних вимог до здоров'я і окремих фізіологічних якостей людини, необхідних для виконання тієї або іншої професійної діяльності. В умовах загальноосвітньої школи важливо своєчасно визначити наявні відхилення в стані здоров'я учнів, застерегти їх від вибору протипоказаної професії, у разі потреби скоректувати професійні плани школярів так, щоб вони максимально відповідали їх фізичним можливостям [59,с. 41-42].

Слід зазначити, що функції самі по собі, окремо від системи не існують. Вони визначають способи зв'язку і взаємодії компонентів системи, тобто відповідають на питання: заради якої мети створюється і діє система?

В даний час склалися і затвердили себе в практиці основні принципи профорієнтації. Харламов І.Ф. вважає, що в процесі профорієнтації варто дотримуватися таких принципів:

· виховуючого характеру профорієнтації;

· політехнічної спрямованості профорієнтації;

· формування професійних намірів вихованців згідно із економічними потребами держави з урахуванням особистих інтересів, психолого-фізіологічних можливостей;

· єдності виховного впливу школи, сім'ї та громадських чинників [57, с. 367].

За останні роки у педагогічній науці визначилися принципи професійної орієнтації школярів. Зміст яких подано у таблиці 1.2

Таблиця 2.1

Принципи професійної орієнтації школярів

Назва принципів	Зміст
1.Принцип свідомості.	Свідомість зумовлює хороше знання професії: що повинна людина знати і уміти по даній професії, які вона пред'являє психофізіологічні вимоги до нього, які умови праці, як оплачується праця цієї професії, де можна отримати цю професію, які перспективи професійного зростання в даній області праці, які житлово-побутові умови і т.д. При цьому людині бажано здійснити «пробу» своїх сил в області професії, що обирається, почитати відповідну літературу і зорієнтуватися, чи зможе він вибрати цю професію на довгі роки.
2.Принцип самостійнос-ті.	В процесі професійної орієнтації, заздалегідь виявивши інтереси, схильності і здібності учнів, слідує спільними зусиллями школи, сім'ї, професійних навчальних закладів, виробництва, громадськості рекомендувати кожному з школярів відповідну йому професію. Педагогічне керівництво і контроль повинні займати своє місце, проте остаточне право у виборі професії залишається за школярем.
3.Принцип свободи вибору професії	Зумовлений тим, що вибір професії відбувається з урахуванням потреб народного господарства і своїх індивідуально-психологічних особливостей, а також стану здоров'я. Наша держава кожному гарантує різний і вільний вибір професії з урахуванням інтересів суспільства. Питання про співвідношення особистого і суспільного у виборі професії неможливо розглядати поза проблемою особи і суспільства.

Формами професійної інформації вважаються ті заходи для школярів, під час яких вони знайомляться з професіями, з якостями особи, необхідними для успішної участі в певній діяльності [22, с. 20]. При виборі форм та методів роботи з учнями на уроці особливу увагу необхідно звертати на застосування засобів, що активізують самого учня: ділові, рольові ігри, аналіз конкретних виробничих ситуацій, проблемний виклад матеріалу та інші. Використовуючи ділові, рольові, та інші ігри як засіб розвитку творчої активності учнів, учитель вирішує ряд завдань:

цілеспрямовано знайомить школярів із змістом професії;

розкриває учням специфіку (психологічний зміст) професійної діяльності;

розвиває вміння співвіднести свої інтереси і здібності з вимогами професії;

досягає відповідності навчальних та пізнавальних інтересів з професійними;

формує активну позицію школярів в оволодінні професією, виховує потребу реалізувати свої інтереси в діяльності.

При цьому особливу увагу треба звертати на розвиток самостійності, творчих здібностей учнів, бо через творчість найбільш повно проявляються професійні інтереси і нахили людини [15, с. 5].

Найперша вимога до них-- заходи трудового й профорієнтаційного змісту мають спиратися на знання, вміння та навички, здобуті учнями на уроках різних предметів. Усі ці заходи можна класифікувати за різними параметрами і ознаками, зокрема:

а) за метою -- озброєння політехнічною й професійною інформацією, поглиблення навчального матеріалу, здобутого на уроках; поєднання розумової і фізичної праці; прилучення до суспільно корисної, продуктивної діяльності; прищеплення професійного інтересу; розвиток учнівського самоврядування тощо;

б) за змістом заходів-- заняття з певного виду праці, суспільно корисна робота, технічна творчість, профорієнтаційні екскурсії і т. ін.;

в) за формою -- навчальні, ігрові, спортивні, художні, а також індивідуальні, самостійні, колективні заходи;

г) за методом--роз'яснювально-ілюстративні, або словесно-споглядальні (бесіди, розповіді, повідомлення, диспути, зустрічі, тематичні вечори, конференції, обговорення кінофільмів, читання літератури), проблемно-пошукові (використання проблемних ситуацій трудового характеру, проведення дослідів), практично-дійові (виконання практичних завдань, участь у продуктивній праці);

д) за місцем здійснення заходів -- школа, міжшкільні майстерні, виробництво в домашніх умовах, за місцем проживання тощо.

Добір, організація і проведення цих та інших заходів залежать передусім від наявних умов та виконавців, їхніх знань, умінь, творчих можливостей, а також від вікових та індивідуальних особливостей. Вони здійснюються в тісній логічній послідовності з вивченим на уроках спільними зусиллями педагогічних колективів, працівників, батьків, громадськості.

Найбільші можливості для організації зазначених заходів має, звичайно, школа, яка відповідно до завдань реформи повинна виробити струнку систему трудового виховання і професійної орієнтації, а також координувати й відповідним чином спрямовувати їх [21, с. 22].

Найбільш поширені форми професійної орієнтації учнів старшого шкільного віку:спеціальна спрямованість уроків,розповіді про професії, демонстрація кінофільмів, обговорення книг і розповідей, екскурсії на виробництво, зустрічі з новаторами і фахівцями, залучення до клубів юних техніків, юних натуралістів, організація діяльності клубів за інтересами, індивідуальна допомога у виборі виду занять і т.д. [41, с. 208].

В іншій класифікації автор ділить методи, якими досягаються завдання профорієнтації, на три групи: практичні, наочні, словесні.

Практичні методи - це лабораторні і практичні заняття, уроки праці, гурткове заняття. За допомогою цих методів відбувається знайомство з вельми невеликим довкола професій, проте отримані таким чином знання обов'язково поєднуються з практичними навиками і уміннями. Школярі тут дістають можливість спробувати свої сили і здібності. Ефективність практичних методів профорієнтації залежить перш за все від розуміння учнями завдань трудової діяльності, а також від різноманіття видів професійних дій. Не слід строго судити учня, якщо він змінив декілька гуртків, оскільки це може бути викликано різноманітністю інтересів. Якщо ж часта зміна видів діяльності відбувається через відсутність готовності трудитися, то необхідна робота з розвитку професійних інтересів.

До наочних відносяться: кінофільми, фотографії, картини, малюнки, макети, що відображають професійну діяльність; екскурсії; наочна агітація на користь тих або інших професій (стенди, вітрини, плакати).

Ефективність наочних методів підвищується, якщо їм передувати або супроводжувати роз'ясненням змісту.

При проведенні екскурсій необхідно враховувати їх призначення:

- оглядові це такі, що мають на меті ознайомити з підприємством і технологічним процесом в цілому,

- цільові екскурсії фіксують увагу на окремих трудових процесах, механізмах. Доцільно перед екскурсією дати учням певну установку: на що звернути увагу [10, с. 22]. Екскурсії на підприємства і в професійні учбові заклади як форма навчання широко поширені в практиці школи. Особливо велика їх роль в політехнізації навчання. Проте в практиці роботи шкіл при організації екскурсій класними керівниками ще не використовуються всі можливості для професійної орієнтації учнів, недостатньо звертається увага на особливості праці і життя фахівців. Необхідно намітити шляхи, які б сприяли ефективнішому використанню екскурсій в цілях профінформації.

Навчальна екскурсія надає можливість для формування професійної самоорієнтації учнів на всіх ступенях профінформації і створює сприятливі умови для поглибленого аналізу особливостей професійної праці, чим уроки або заняття в гуртках. На спеціальних профінформаційних екскурсіях треба розкривати зміст професій [5, с. 78].

Необхідно створювати в школі куточки профорієнтації, де повинна виставлятися література про різні професії, художні твори про життя видатних людей, довідники.

Перегляд і обговорення кінофільмів, телепередач використовуються в школах як ефективна форма профінформації. Демонструються не тільки науково-популярні, але і художні кінофільми. В результаті переглядів і обговорення фільмів учні набувають уявлень про спеціальність, про трудове життя, осмислюють значення праці. Не менш велика для профорієнтації роль телепередач. Спостерігаючи за життям країни, відвідуючи разом з кореспондентом заводи, сільськогосподарські підприємства, різні установи, школярі чують бесіди з представниками різних професій, усвідомлюють необхідність деяких з них для народного господарства свого краю.

Актив профорієнтації школи складає тижневу програму телепередач з профорієнтації, вивішує її на дошці оголошень і запрошує всіх учнів дивитися ці передачі. Після цього в школі проходить колективне обговорення переглянутих передач, яке ведуть класні керівники, організатори технічних або предметних гуртків.

Обговорення кінофільмів і телепередач обов'язково, оскільки воно створює умови для кращого осмислення найважливіших особливостей професійної праці, значущості його для суспільства і людини [12, с. 67].

Використання стінного друку в цілях профінформації. Стінний друк є не тільки джерелом інформації, але і дієвим виховним засобом. Він широко застосовується в профінформаційних цілях, включаючи: спеціальні стінгазети; розділи в загальношкільній газеті або стінгазетах наочних, технічних гуртків, стінгазети-оголошення, стенди.

У спеціальну профінформаційну стінгазету замітки пишуть вчителі і учні. Перші освітлюють соціально-психологічні питання вибору професії, другі діляться своїми мріями про професію, про майбутнє, про те, який їх досвід, наміри і мотиви. Стінгазета-журнал неперіодичне ілюстроване видання, що містить розповіді видатних людей про професії. У стінгазеті-оголошенні шкільний актив профорієнтації поміщає звернення до учнів, щоб допомогти їм у виборі професії [8, с. 56-57].

Виставки все ширше використовуються для огляду практичної праці учнів. Популярні політехнічні виставки, на яких експонуються роботи школярів, виконані на уроках праці і інших предметів.

Політехнічні виставки мають велике значення для професійної інформації. Тут учні наочно переконуються, яку користь приносить праця багатьох професій. Працюючи на навчально-дослідній ділянці і виготовляючи експонати для виставки, учні набувають досвіду роботи в сільському господарстві.

Практика показала, що проведення виставок доцільне під час різних масових заходів: конференцій профорієнтацій, зборів, зустрічей з видними представниками різних професій і т.п.

Словесні методи включають: бесіди, читання літератури про професії, твори, зустрічі з виробниками, теоретичні конференції, ігри-змагання про знання професій і т.д.

Найбільш ефективні для профосвіти бесіди про професії, оскільки в них міститься необхідна інформація, вони дають відповіді на різноманітні питання з темі, що цікавить, викликають інтерес до тієї або іншої роботи, формують установки на суспільно корисну діяльність. Бесіди можуть бути ознайомлювальними і орієнтуючими.

Ознайомлюючі бесіди дають уявлення про типові спеціальності якоїсь групи професій. Схема цих бесід може бути такій:

місце і значення даної професії в народному господарстві;

зміст праці, тобто основні робочі функції, предмет, засоби і продукт праці;

перелік знань, здібностей, умінь, необхідних професій;

умови праці;

5) потреби економічного району.

Орієнтуючі бесіди детально і конкретно знайомлять з професією. У них обов'язково зіставляються знання і здібності професій, що вчаться з вимогами, і указуються помилки, типові при виборі тієї або іншої спеціальності. Помилки ці можуть бути чотирьох видів: 1) перенесення відношення до певної людини на його професію; 2) захоплення зовнішньою стороною професії; 3) незнання своїх здібностей і протипоказань до даного виду діяльності; 4) вибір професії під впливом випадкових обставин.

Ознайомлюючі бесіди раціонально проводити з великим колективом учнів, орієнтуючі -- з невеликою групою учнів.

Бесіди, зустрічі з виробничниками, тематичні вечори -- пасивні форми профосвіти, коли учні тільки сприймають заздалегідь підготовлені для них і систематизовані відомості.

Диспути, твори, реферати, ігри-змагання -- активні форми, оскільки учні самі шукають і відбирають необхідні відомості про професії. [ 10,с. 10-12].

Досить ефективними є бесіди, які варто здійснювати диференційовано відповідно до набутих школярами знань, трудових умінь і навичок. В усіх випадках результативність бесіди залежить від ретельної підготовки до неї, від умілого використання ефективних прийомів її проведення, від знання вчителем чи спеціалістом предмета розмови, вміння захоплено подати інформацію, зацікавити нею учнів, встановити емоційні контакти з аудиторією.

Тематичні бесіди вимагають від тих, хто їх проводить, крім глибоких знань інформаційного матеріалу, також врахування індивідуальних особливостей школярів та рівня сформованості у них професійного інтересу.

Зустрічі із представниками різних професій зустрічі --насамперед базового підприємства, спеціалістами різних галузей народного господарства, відомими людьми, батьками, колишніми випускниками школи -- передовиками виробництва, учнями і працівниками профтехучилищ. Вони відбуваються на уроках, виховних годинах, політінформаціях, вечорах та ін. Ефективними є зустрічі з трудівниками на їхніх робочих місцях, коли школярі, зокрема під час екскурсій, не тільки слухають розповіді відомих людей про свою роботу, а й спостерігають за процесом її виконання.

У ході зустрічі фахівець висвітлює значення конкретної професії на яскравих прикладах трудової діяльності колективів праці, розкриває «секрети» своєї спеціальності, аналізує її з різних сторін: важливості й необхідності для суспільства, задоволення своїх потреб, здібностей та інтересів, можливостей творчого зростання, а також показує «тіньові» сторони професії, труднощі, особливо в роботі тих, хто обирає її без покликання і бажання, моральні й матеріальні збитки від цього.

У процесі зустрічі агітація за професію не повинна бути голослівною. Розмову слід вести ненав'язливо, але переконливо, емоційно, на належному кваліфікаційному рівні, так, щоб профінформація внутрішньо сприймалася учнями, викликала у них роздуми, переживання [21, с. 23].

Обговорення прочитаної літератури. Обговорення однієї або декількох книг за заздалегідь визначеній темі, диспути за матеріалами газет і журналів використовуються в школах для того, щоб допомогти школяру вибрати життєвий шлях. Популярна література дозволяє осягнути значення сучасних досягнень науки і техніки. Професійні газети і журнали знайомлять учнів з різними галузями виробництва і праці, із спеціальностями.

Зауважмо, що форми роботи із школярами часто класифікують залежно від кількості вихованців на:

> фронтальну або масову;

> групову або гурткову;

> індивідуальну роботу;

Така класифікація дає можливість враховувати ступінь або рівень узгодженості життєвих планів і професійних намірів школярів з потребами народного господарства і в залежності від цього визначати шляхи виховної роботи з ними.

Масові форми виховної роботи направлені на те, щоб сформувати у хлопців і дівчат позитивне відношення до праці, глибоке розуміння свого громадянського обов'язку, активізувати самопізнання і саморозвиток у зв'язку з вибором професійного шляху. Широке обговорення проблем вибору професії в школі розширює кругозір старшокласників про світ праці, про тенденції сучасного виробництва, про вимоги народного господарства і перспективи розвитку тієї або іншої професійної праці.

Вчителі початкових класів на уроках часто пропонують учням за картинками назвати різні професії або на дошці написати назва професій і спеціальностей. При цьому учні розповідають, що робить людина, маючи таку спеціальність (водій водить машину, вчитель вчить дітей, будівельник будує дома, фермер вирощує хліб і т. д.). З 1--4 класів вчителі та учні працюють над складанням словника професій. У такому словнику до кінця 4 класу перелік назв доходить до 70 професій. Відомості про професії школярі отримують на уроках читання. Словникова робота дає можливість дітям накопичувати знання з різних областей діяльності, сфер народного господарства, будить інтерес до трудового життя людей.[46, с. 40]

Варто зауважити, що сьогодні будь-яка діяльність, а профорієнтаційна тим паче, не уявляються без використання сучасної комп'ютерної техніки. Природно, погодитися із думкою Т. Паперової, що її застосування підніме на якісніший рівень здійснення професійної спрямованості учнів. Аналіз педагогічного досвіду та досліджень із загальних проблем використання комп'ютерної техніки в профорієнтаційній роботі дав змогу дослідниці виділити такі основні напрями її застосування:

надання профінформації й перевірка відповідних знань учнів;

проведення психофізіологічних досліджень та анкетування, опрацювання та упорядкування одержаної інформації, її зберігання;

використання як тренажера для розвитку певних якостей особистості;

здійснення професійних проб за допомогою ігрових або тренінгових програм.

Якісніший рівень здійснення професійної орієнтації, переконана Т. Паперова, відбувається за умови використання комп'ютерних телекомунікаційних систем, довідникових програмних засобів, мультимедійних систем, тренувальних, тестових програм, комп'ютерних опитувальників, розвивальних комп'ютерних ігор, імітаційно-моделюючих ігор, контролюючих програм якості.[6, с. 26]

У ряді шкіл добилися того, що кожен вчитель і класний керівник активно бере участь в організації і керуванні позакласними і позашкільними заняттями учнів. Адміністрація цих шкіл упорядкувала діяльність гуртків, секцій, факультативів, клубів за інтересами, визначила їх організаційну будову, порядок комплектування і час роботи. Найчастіше активній участі вчителів в організації позакласної і позашкільної роботи заважає неправильне відношення до неї як до додаткового і непотрібного заняття, що викликає перевантаження, але в школах, де раціонально використовуються сили і можливості вчителів, вони, як правило, ніякого перевантаження не відчувають.

Важливою умовою у підготовці школярів до свідомого вибору професії, розвитку творчих здібностей, формуванню інтересу до роботи у сфері матеріального виробництва, науці, техніці і т. є проведення позакласної і позашкільної робота. Глибокий внутрішній сенс позакласної і позашкільної виховної роботи у всіх її формах полягає в залученні школярів до активної участі в суспільно корисній діяльності, в стимулюванні їх ініціативи і самостійності, в розвитку індивідуальних інтересів, схильностей і здібностей. Складність педагогічного керівництва позакласною і позашкільною роботою з учнями полягає в тому, щоб навчитися впливати на життя і поведінку дітей не тільки безпосередньо, як це відбувається на уроках, але і опосередковано, через колектив, організації, різні позакласні і позашкільні заходи.

Отже, цілі, зміст, методи, форми, засоби і результати профорієнтаційної роботи завжди зливаються в єдиний навчально-виховний процес, складають змістовну, методичну і організаційну сторони діяльності вчителя і учнів та підпорядковані меті профорієнтації. Виходячи з конкретних цілей і завдань, вчителі визначають зміст і об'єм професійної інформації для учнів, методи, засоби і форми, за допомогою яких школярі вивчають і опановують її, а також той результат, який повинен бути досягнутий .

ВИСНОВКИ

Отже, проблема професійної орієнтації молоді в тому числі і учнів загальноосвітніх навчальних закладів різко поглиблюються Одним з головних кроків в житті кожної молодої людини є вибір професії. Від правильного вирішення питання «Ким бути?» - багато в чому залежить вся подальша доля людини. Якщо підліток вибирає професію випадково, то це потім викликає небажані наслідки для нього. Необґрунтований вибір професії може поставити людину перед фактом, що у неї відсутні передумови до виконання трудових функцій за обраною професією. Наслідком цього може бути низька продуктивність праці, помилки і брак в роботі. А це в свою чергу викликає незадоволення обраною професією і починає пригнічуючи діяти на людину, що може призвести до психічних розладів. Але невдалий вибір професії стосується не тільки самої особи - це має велике значення і для суспільства. Вимушена зміна професії через помилку при її виборі, необхідність у переучуванні та перекваліфікації потребують певних витрат та відволікають працездатну людину від участі у суспільному виробництві. Внаслідок цього суспільство зазнає відчутних матеріальних втрат.

За підрахунками зарубіжних вчених правильний і своєчасний вибір професії в шкільному віці в 2-2,5 разів зменшує плинність кадрів, на 10-15% збільшує продуктивність праці і в 1,5-2 рази знижує вартість підготовки кадрів.

Підготовка молодої людини до праці і вибору професії повинна бути відповідальною ланкою в плануванні її життєвого шляху. Ще у III віці до н.е. китайський філософ Гуан Ци сказав: «Якщо плануєш на один рік, тоді сій зерно. Плануєш на десять років - саджай дерева. Якщо ж плануєш на все життя, тоді навчай і наставляй людей!».

Праця в житті людини займає значне місце. Тільки в ній формується і розвивається повноцінна особистість, яка здатна принести користь суспільству, а зараз це об'єктивна потреба. Значну частину цього завдання розв'язує загальноосвітня школа, в якій підготовка до праці здійснюється, в основному, на уроках трудового навчання. Робота сучасної школи спрямована на формування інтересу дітей до тієї чи іншої професії, зміцнення їх умінь і навичок.

Ставлення до професії є такий психологічний фактор, який, з одного боку, породжується засвоєнням інформаційного матеріалу, а з іншого - регулює процес його засвоєння, перетворюючись на своєрідний психологічний фільтр, через який повинна проходити наявна професіографічна інформація. Звідси випливає, що формування ставлення потребує особливо уважного підходу в системі профорієнтаційної роботи, при якому обов'язково мають розкриватися творчі елементи діяльності, в різноманітних професіях і навіть у так званих “нетворчих” професіях.

Професійна орієнтація має завершуватися професійною адаптацією, тобто адаптацією особистості до умов і змісту професійної діяльності. Досвід показує, що підлітки, які вступають у виробничий колектив, потребують певної уваги. Так, велике психологічне значення має урочиста зустріч молодих робітників, шефство над ними досвідчених майстрів ,добре і тепле ставлення з боку колег. Це всиляє віру підлітка в свої сили, сприяє переконанню, що вибір професії зроблено правильно. Дуже важливо, щоб зв'язки з випускниками підтримувала школа.

Профорієнтаційна робота в школі дає можливість учням:

* подбати про майбутню професію;

* відчути «душу» підприємства, робочого місця;

* отримати уявлення, чим слід керуватись, обираючи професію;

* переконатися, що учасникам виробництва треба володіти

певними якостями особистості: пунктуальністю, старанністю, відповідальністю та ін.

Профорієнтаційну роботу в школі повинні проводити учителі всіх навчальних предметів, класні керівники, інші члени педагогічного колективу, фахівці різних галузей виробництва.

У навчальних програмах з предметів природничо-математичного циклу закладено можливості розкриття природничих основ праці, формування практичних навичок (вимірювальних, обчислювальних, лабораторних, графічних), необхідних для роботи на сучасному механізованому та автоматизованому виробництві. На уроках трудового навчання учні на політехнічній основі оволодівають системою техніко-технологічних та економічних знань, набувають умінь і навичок самостійної роботи з різними матеріалами, використовуючи з практичною метою інструменти, пристосування і прилади, в них формується сумлінне ставлення до процесу праці та її результатів. Усі ці якості мають безпосереднє значення для подальшої професійної орієнтації.

Основне завдання профорієнтаційної роботи є професійна просвіта та визначення здібностей і професійних намірів учнів.

Провідна роль у цій роботі належить класному керівникові. Він упродовж тривалого часу спостерігає за учнями свого класу, вивчає їх індивідуальні особливості, інтереси, здібності й нахили, контактує з батьками, знає виховний потенціал кожної сім'ї. Це дає йому змогу організувати профорієнтаційну роботу на належному рівні.

Отже, профорієнтаційна робота, профорієнтаційні заходи спрямовані на розвиток здібностей і талантів учнів, дають змогу спостерігати за розвитком у школярів професійних інтересів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Балацька Н. Особливості та основні моделі реалізації професійно орієнтованої системи в школах Англії. // Початкова школа. - 2006р. - № 8.- С.71-72.

2. Баранова С.П. и друг. Педагогика: Учеб. пособие для пед. уч-щ. - 2-е изд., перераб.- М.: Просвищение, 1987. - С.267.

3. Бех І.Д. Праця - головний вихователь школярів. Психологічний аспект трудового виховання старшихшколярів - К.:Знання, 1983.-С. 13-14.

4. Бокова О.Г. Давні ремесла нашого народу. // Розкажи онуку. - 2002. -№ 9. - С. 76.

5. Боровский А.Б., Потапенко Т.М., Щекин Г.В. Система методов профес-сиональной ориентации. Кн. 1. Основьі профессиональной ориентации: Учеб.-метод. пособие. -К.: МЗУУП, 1993р.-С.78.

6. Васюк О. Організаційні етапи педагогічної орієнтації, форми та методи їх ефективного формування.//Вісник книжкової палати -2008.-№6.-С.25-26.

7. Вербинський В.Трудове виховання - шлях до формування особистості.// Рідна школа. - 2008.- №7-8.-С.7-8.

8. Витишын В.Ф. Реформа школы и профессиональная ориентация школьников: /Пед. наука-реформа школы. - М.: Педагогика, 1988.-С.39-57.

9. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. -- Львів, 1996. -- С. 159.

10. Воробьова Т.А.Профориентация в школе.- Л.:»Знание», 1973 р.- С.3-29.

11. Гладкова В.М. Профорієнтація: Навч. посіб.- Львів:Новий світ, 2007.- С. 9-31.

12. Голомшток А.Е. Выбор профессии и воспитание личности школьника.- М.: Педагогика, 1985.- С.67-91.

13. Григорєва М.В.Професійна орієнтація старшихшколярів.// Початкова школа. - 1985. - № 11. - С. 36-37.

14. Дмитриева М.А., Крьілов А.А., Нафтульев А.И. Психология труда иинженерная психология: Учебное пособие. -Л.:ЛГУ, 1979.-С.52-99.

15. Зайцева О. Творча діяльність як засіб розвитку професійних інтересів школярів у процесі трудового навчання.//Трудова підготовка в закладах освіти. - 1999.- №1.- С.5.

16. Захаров Н.Н., Симоненко В.Д.Профориентация школы.- М.: Просвищение, 1989.- С.45.

17. Зеєр З.Ф., Павлова А.М., Садовникова Н.О. Профориентология: Теория ипрактика: Учеб. пособие. - Москва-Екатеринбург, 2004.- С.35.

18. Зубенко С. У світі професій. Брейн-ринг.// Шкільний світ. -2009. - № 10. - С.20-23.

19. Ю.Іваньо. Підготовка школярів до майбутнього вибору професії у процесі взаємодії загальноосвітньої школи із вищими навчальними закладами.//Наукові записки ТНПУ Ім. В. Гнатюка. Серія: Педагогіка - 2007.- №8.- С. 124-125.

20. Іващенко Ф.І. Труд и развитие личности школьника: Кн. для учителя. - М.: Просвищение, 1977.- С.68-69.

21. Ігнатенко П.Р. Роль трудового виховання у виборі професії. - К.: Знання, 1989. -С. 20-25.

22. Йовайша Л.А. Проблемы профессиональной ориентации школьников.- М.:Педагогика, 1983.- С.12-15,19,20, 30-49.

23. Климов Е.А. Введение в психологию труда: Учеб. пособие для студ.вузов по спец. “Технология”.-М.:Изд-во МУ, 1988. - С. 101.

24. Кравецький В. Формування знань про світ професій в учнів старшого шкільного віку.//Початкова школа.- 2000.- №6. - С. 35-36.

25. Кришевські К. Початкова загально технічна освіта.//Трудова підготовка в закладах освіти. -1999. - №2.- С.38.

26. КузмінськийА.І.,ОмеляненкоВ.А.Педагогіка.Підручник.-2-е вид. - К.: Знання-Прес, 2004.- С. 287-295.

27. Кузмінський А.І., Омеляненко В.А.Педагогіка у запитаннях і відповідях: Навч. посіб. - К.:Знання, 2006. -С. 178-183.

28. Кулагин Б. В.Основьі профессиональной психодиагностики. -- Л.: Медицина, 1984. -С.14.

29. Куріпта В.І. Виховуємо особистість. Виховна година «Цікавий світ професій».//Початкове навчання та виховання. -2005. - № 28. -С. 14-19.

30. Куріпта В.І. Цікавий світ професій.// Розкажи онуку. - 2007. - № 5. - С. 116-121.

31. Макаренко А.С. Лекції про виховання дітей / Твори: В 7 т. -- Т. 4. -- К.: Рад. шк., 1954. -- С. 387.

32. Мойсеюк Н.Є.Педагогіка. Навч. посібник. 3-е вид. - Київ, 2001. - С. 424-427.

33. Наукові основи професійного самовизначення школярів.// Трудова підготовка в закладах освіти. -1999. - №2.- С.33-38.

34. Німець В.П. Прес-конференція. Рольова гра-зустріч з представниками різних професій.// Бібліотека вчителю початкових класів. - 2000. - № 11. - С. 56-58.

35. Осколок Л.С., Зубенко О.В. Методика проведення тижня трудового навчання у початковій школі. // Розкажіть онуку. - 2006.-№5-6. -С.134-143

36. Основы методики профориентации и профессиональнава обучения./ Кальней В.А., Капралова В.С., Поляков В.А./ Под ред. Полякова В.А. - М.: Просвищение, 1987.- С.19.

37. Павлютенко Е.М. Професиональная ориентация учащихся. - Київ: Рад. школа, 1983.- С. 15-83.

38. Павлютенко Е.М. Професійна орієнтація старшихшколярів.// Початкова школа. - 1982. - № 2. - С. 43-47.

39. Панков В.А.Трудовоє воспитаниє младших школьников: Кн. Для учителя. -М.: Просвищениє, 1984. - 385 c.

40. Пашукова Т.І., Допіра А.І. Практикум із загальної психології / Під ред.Т.І.Пашукової. -К.: Знання, 2000. -С.68-69.

41. Педагогика: Учеб. пособие./под. ред. Болотинои Л.Р. - М.: Просвищение, 1987. -- С.202-208.

42. Педагогіка./за ред. Ярмоленка Н.Д.- Київ: Вища школа, 1986.- С.398-400.

43. Підготовка учнів до професійного навчання і праці (психолого-педагогічні основи): Навч. - метод, посібник (За ред. Г.О.Балла, П.С.Перепелиці, В.В. Рибалки). -К.: Наукова думка, 2000. -280c.

44. Пригодній М. Початкове професійне навчання з електротехніки в загальноосвітній школі.//Трудова підготовка в закладах освіти. -1999. - №1.- С.12.

45. Подоляк В.Шляхи активізації профорієнтаційної роботи в загальноосвітній школі.// Трудова підготовка в закладах освіти. -1999. - №1.- С.32-33.

47. Пряжников Н. С. ІІрофсссиональное и личностное самоопределение. - М.:НПОМОДЗК: Воронеж, 1996. -С.40.

48. Сахаров В.Ф.Профессиональная ориентация школьников. -М.: Просвищениє, 1984. -С.44-139.

49.Степанова О.М., М.М. Фіцула. Основи психології і педагогіки. - Київ: Академія, 2003. -С. 416-421.

50. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа // Вибрані твори: У 5 томах. -- Т. 4. -- К.: Рад. шк„ 1976. -- С. 166.

51. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості // Вибрані твори: В 5 т. -- Т. 1. -- К.: Рад. шк., 1976. -- С. 166.

52. Топчан З.Л.Землю красить сонце, а людину - праця. Урок -КВК. 3(4) клас.// Рожкажіть онуку. - 2003. - № 25. - С. 16-20.

53.Туріщева Л.В. Практикум «Різноманіття світу професій»// Класному керівникові. -2009. -№ 3. - С. 27-28.

54. Ушинський К.Д. Праця в її психічному і виховному значенні // Вибрані педагогічні твори: В 2 т. -- Т. 1. -- К.: Рад. шк., 1983. -- С. 107.

55. Фіцула М.М.Педагогіка. - Київ: Академія, 2003. - С. 301-315

56. Фіцула М.М. Педагогіка. - Київ, 2002 р. -С. 274-284.

57. Харламов Н.Ф. Педагогика:Учеб. Пособие. 3-е узд, перераб. и допов.- М.: Юристь, 1997. -С.358-370.

58. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб.-6-е изд. - М.: Университетская, 2000.- С.405-406.

59. Чистякова С.Н.Професиональная ориентация школьников: организация и управление.- М.: Педагогика, 1987. -С. 17-82.

60. Чорна І.М. психологічні особливості організації профорієнтаційної роботи в школі. - Тернопіль:Збруч, 1996. -С.10-12.

61. Юшко В.І. Ярмарок професій. // Позакласний час. - 2006. - №1-2 - С. 59-60.

62. Яворська І.І. Я майбутнє твоє, Україно!// Позакласний час. - 2006. - № 6.- С. 35-38.

63. Ягупов В.В.Педагогіка:Навчальний посібник. - К.:Либідь, 2003. - 488 c.

ДОДАТОК А

Класифікація професій відповідно предметів і цілей діяльності (за Є.О. Климовим)

Класи професій Типи професій	Гностичні	Перетворюючі	Дослідницькі
Людина-природа	Обліковці та приймальники	Землероби, каменярі	Селекціонери
Людина- техніка	Контролери ВТК і працівники держприймання	Слюсарі, водії, механізатори	Конструктори
Людина-людипа	Інспектори, слідчі	Медичні сестри, продавці, менеджери усіх рівнів, педагоги	Працівники НОП
Людина-знакова система	Коректори	Набірники, оператори ЕОМ, бухгалтери	Програмісти
Людина- художній образ	Контролери- приймальники малярних робіт	Маляри, художники	Модельєри
Основні особистісні якості, що необхідні працівнику	Інтерес до властивостей певних об'єктів, чітка пізнавальна активність, стійкість уваги, спостережливість	Схильність до практичного впливу на середовище, інтерес до процесу та результату цього впливу, активність і працездатність	Інтерес до нового, здатність легко відмовитися від звичного способу мислення, шукати нові варіанти

ДОДАТОК В

Анкета для з'ясування знань учнів про професії

1. Пригадай до якої групи професій належить кожна з них «людина - природа», «людина-людина», «людина - знакова система», «людина - техніка», «людина - художні образ».

Назви професій: учитель, садівник, касир, співак, водій.

2. Розглянь уважно малюнок та назви знаряддя праці.

Лопата, садові граблі, вила, сапа, лійка, розпушувач землі, граблі для розрівнювання ґрунту.

3. Що спільного у роботі людей таких професій: доярка, телятниця, птахівниця, ветеринарний лікар?

Де працюють воно: в лісі, на полі, на фермі, в зоопарку, у ветеринарній лікарні?

4. Що ти знаєш про професію майстра художнього розпису?

Коротко її опиши.

5. Встанови відповідність між назвою професії та роботою, що вони виконують.

Продавець навчає учнів

Бібліотекар продає страви відвідувачам кофе

Учитель лікує хворих людей

Офіціант продає товари покупцям

Лікар видає книги читачам

Що потрібне у праці цих людей.

6. Одяг, яких професій зображено на малюнку? (кравця, сантехніка, футболіста, двірника, аптекаря, заправника машин).

7. Спробуй відгадати назву професії людини зображеної на малюнку.

Інженер, фермер, модельєр одягу, архітектор, лаборант.

Якими знаряддями праці вона користується?

8. Відгадай професію за описом.

Людина цієї професії добре знає та розуміє дітей, навчає їх правильно розмовляти, читати, лічити, як правильно поводити себе у громадських місцях, за столом, на ігровому майданчику. Готує дітей до навчання в школі.

9. Опиши коротко професію агронома, столяра.

10. На малюнку зображено людей різних професій, пов'язаних з різними інформаційними знаками. Спробуй їх відгадати. У разі необхідності скористайся підказкою.