Патріотичне виховання молодших школярів

«Дитина є в собі м'яке створіння, серденько в неї легко приймаюче, або все приймаюче, і м'яке буває, як віск, котрий відбиває образ притиснутої до нього печатки», -- висловився про учнів початкової школи О.Духнович [44, 27]. Видатний український педагог Г.Ващенко звернув увагу на те, що високий темп розвитку учнів початкових класів вимагає якнайширшого залучення їх до активної навчальної й громадської діяльності. А тому початкова школа «мусить використовувати кожний момент своєї роботи не тільки для того, щоб дати учням знання, а й для того, щоб виховувати з них повновартісних, всебічно розвинутих людей і добрих громадян своєї Батьківщини» [44, 46].

За словами В.Сухомлинського, роки навчання у початкових класах є цілим періодом морального, інтелектуального, емоційного, фізичного розвитку, який буде реальною справою лише за умови, що дитина; живе багатим життям сьогодні, а не тільки готується до оволодіння знаннями завтра. Тому особливості виховання учнів початкових класів зумовлені відчутним впливом ряду визначальних факторів:

якісно новим способом життя та діяльності -- переходом до систематичного, психічного й розумового розвитку нервової системи, мислення, пам'яті, уваги, характеру, сили волі;

змістом навчальних планів, програм і підручників для 1-4 класів;

незаперечним авторитетом першого вчителя у житті дитини;

сильним впливом сім'ї і родини [42, 213-214].

У молодшому шкільному віці суттєво змінюється становище дитини серед навколишніх людей і характер її занять. Відбуваються кардинальні зміни всього її життя і стосунків. Провідною діяльністю стає учіння, міняється режим праці й відпочинку, з'являються нові обов'язки.

У вихованні молодших школярів великої уваги потребує формування патріотичних рис їхнього характеру: навичок поведінки, витривалості, чуйності, доброти й милосердя, вміння долати труднощі, вироблення цілеспрямованості й стійкості уваги, організованості, ощадності, хазяйновитості. У цьому ж руслі не менш важливе значення має вироблення духовно-моральних та вольових рис: патріотизму, працьовитості, розумної ініціативи, відповідальності, національної свідомості, рішучості й наполегливості, сумлінного ставлення до навчання, охайності, дисциплінованості, згуртованості, чесності, людської гідності, скромності, взаємної пошани й терпимості, осудливого ставлення до егоїзму, неробства.

Правильно організоване національно-патріотичне виховання формує повноцінну особистість, суверенну індивідуальність, яка цінує свою громадянську, національну й особисту гідність, совість і честь [72, 110].

Робота по вихованню патріотизму охоплює всі види діяльності школярів: навчальну, ігрову, трудову, художню, спортивну, громадську. Вчителем використовуються найрізноманітніші форми роботи. Передусім це навчальні заняття, на яких набуваються знання, що мають громадянське забарвлення. Великі можливості для формування громадянської культури мають екскурсії, походи "Козацькими шляхами", збирання краєзнавчих матеріалів, участь в експедиціях - археологічних, фольклорних, етнографічних, свята рідної мови, створення музеїв фольклору та етнографії, тематичні години про права людини, зустрічі з працівниками правоохоронних органів, ситуаційно-рольові ігри на громадянські й політичні теми ("Вибори", "Парламент", "Суд") та інші.

Вчитель виховує в учнів високу культуру виконання ручних операцій, домагаючись, щоб матеріальні результати трудових зусиль були яскравим доказом сили людського розуму. Для цього використовуються не тільки уроки трудового навчання, а й різноманітні види суспільно корисної діяльності школярів. Суспільно корисна праця учнів -- це педагогічно доцільна, суспільно необхідна діяльність, яка за характером і змістом відповідає розумовим і фізичним можливостям дитини, спрямована на виховання позитивного ставлення до праці [47, 152-153].

У початкових класах школи закладаються основи психологічної підготовки дітей до праці. Вона здійснюється на роках ручної праці і в результаті залучення учнів до інших, посильних для них видів суспільно корисної діяльності. Як показує практика шкіл, ручна праця учнів дає найбільшій виховний ефект тоді, коли вона різноманітна за своїм змістом, а її продукти мають суспільне значення. Вона позитивно впливає також на піднесення якості засвоєння знань тим, що сприяє успішному формуванню умінь та навичок навчальної діяльності.

На уроках ручної праці і формуються у дітей уміння аналізувати об'єкти та способи роботи з ними, контролювати свої дії (аналізуючи зразок і продукт праці), планувати свою роботу, виявляти в ній ініціативу і самостійність. Важливе значення в їх формуванні мають вказівки вчителя. Спочатку вони повинні бути розгорнуті, деталізовані, потім їх можна поступово скорочувати, а вже далі учнів треба привчати до дедалі більш самостійної постановки трудових завдань, самостійного їх планування й контролю за їх виконанням [67, 52].

Змістом трудової діяльності у патріотичному вихованні учнів є система практичних дій, що їх спрямовує дитина на досягнення якоїсь зрозумілої їй і бажаної мети. Ця мета завжди має певну суспільну цінність. Праця дітей -- серйозна і корисна справа, вона полегшує працю дорослих: накритий до обіду стіл, випрана білизна для ляльки, прибрані на місце іграшки. Навіть самостійне прибирання свого ліжка, шнурування черевиків або пришивання ґудзика, тобто всяке самообслуговування, є справжня праця, бо вона полегшує частково роботу дорослих. Звичайно, реальна цінність праці дитини, тим паче школяра, дуже невелика.

Потреба працювати -- одна з найбільш життєвих потреб сучасної людини. Крім того, трудова діяльність відповідає природній потребі дитини в активному розумовому діянні. Оскільки результат діяльності звичайно наочний, реальний, він є сам собою, зокрема в старших дошкільників, дуже привабливою метою. Привабливість праці посилює й переживання дітьми почуття радості від спільної з дорослими та іншими дітьми діяльності.

Мотиви трудової діяльності набувають у 6-10-річних дітей дедалі яскравішого суспільного значення. Діти працюють на ділянці, щоб їх дитячий садок добре підготувався до зустрічі батьків. Першокласники збирають макулатуру, щоб можна було приготувати багато зошитів для всіх дітей, щоб їх клас, їх школа були кращими в цій спільній корисній роботі. Учні 2-го класу, які взяли шефство над дитячим садком, почали керуватись високим суспільним мотивом «робити для малят», а отже, якомога краще, красивіше, зручніше [45, 24].

Досягнення реального результату праці породжує в дитини почуття величезного піднесення. Воно з'являється тому, що діти: їх зусилля витрачені не даремно (зроблені до свята прапорці, прибраний зал, вишита серветочка); б) починають усвідомлювати свої сили («от що я можу»); в) починають відчувати радість колективної роботи, їх захоплює сам процес праці; г) запалюються похвалою, схваленням дорослих [17, 7]. Позитивні переживання в процесі трудової діяльності розвивають у дітей працьовитість і впевненість у своїх силах.

Праця розвиває й удосконалює всі психічні якості дітей, зокрема, точність сприймання, спостережливість і чутливість до виконуваних рухів. Готуючись саджати овочі, 6-7-річні діти перебирають насіння, сортують його за величиною, формою, обмацують поверхню. Кидаючи у воду, стежать, які насінини спливають, а які падають на дно. Вишиваючи серветочки, вони навчаються визначати і порівнювати товщину і якість швів, оцінювати вибрану розцвітку візерунка, його розміщення [48, 54].

У праці дитина повинна всебічно використовувати свій досвід. Для того, щоб діти охоче працювали, треба дати їм зрозуміти значення праці людей, важливість її для суспільства. Особливе значення має праця для розвитку в дітей ручних навичок та інтелектуальних умінь. Дитина повинна володіти, проте, не тільки автоматизованими діями, тобто навичками, а й спеціальними інтелектуальними вміннями.

Праця неможлива без розумового і фізичного напруження, тобто без значних вольових зусиль, при цьому іноді протягом тривалого часу, бо на шляху до досягнення мети можуть бути зовнішні і внутрішні перешкоди. Як колективна діяльність, праця потребує від кожної дитини співучасті в спільній діяльності. Навіть тоді, коли діти працюють начебто нарізно, коли дитина для себе клеїть, пере або доглядає за своєю грядкою, вона завжди користується знаряддями, матеріалами, досягненнями інших людей. їх думки стають для дитини основним критерієм оцінки досягнутого нею результату.

Українська школа має багатий досвід включення учнів у продуктивну (творчу) працю. У нових умовах вона прагне зберегти і зміцнити традиційні форми організації продуктивної праці учнів та створити нові, що дозволяють здійснити трудове виховання на основі різних форм власності. Серед них: учнівські трудові об'єднання (рослинників, овочівників, садівників, квітникарів), народні художні промисли (гончарство, лозоплетіння, різьба по дереву, розпис та інші) [44, 27].

У 1 класі учнів вивчають тему «Знаки державної символіки (2 год) [55, 211]. У них формується уявлення про герб і прапор -- символи незалежності держави, про значення кольорів на прапорі. Практична робота учнів полягає у виготовленні паперових прапорців та колективному виготовленні з кольорового паперу державних символів.

При цьому в учнів формуються такі групи умінь:

1) мовленнєві: розуміє значення державної символіки, кольорів на прапорі нашої держави;

2) графічні: орієнтується у зображеннях знаків державної символіки в малюнках підручника;

3) практичні: володіє прийомами роботи з папером, виявляє активність у складі творчої групи.

Вивчаючи тему «Світ професій «Людина і художні образи» (1 год), учні ознайомлюються з творами декоративно-ужиткового мистецтва. Проводиться практична робота (на вибір учителя):

1. Виготовлення килимка в техніці плетіння з паперових смужок.

2. Шкільна зустріч з художниками побуту або екскурсія на їхні робочі місця.

При цьому в учнів формуються такі групи умінь:

1) мовленнєві: розрізняє твори декоративно-ужиткового мистецтва, називає окремі художні професії (художників декоративно-ужиткового мистецтва, дизайнерів з оформлення кімнат), розрізняє види і результати художньої творчості;

2) графічні: виокремлює представників професій типу "людина -- художні образи" за їхнім зовнішнім виглядом на фотографіях, слайдах, під час перегляду діафільмів, відеофільмів;

3) практичні: готує і прибирає робоче місце, дотримується правил безпечної праці при роботі з ножицями, в правильній послідовності виконує плетіння паперових смужок.

Під час вивчення теми «Макетування предметів хатнього інтер'єру» (3 год) в учнів формується уявлення про конструкційні особливості предметів хатнього вжитку.

Проводиться практична робота (на вибір учителя):

1. Макетування меблів із сірникових коробок або іншими способами.

2. Ліплення декоративного посуду.

3. Виготовлення настінних прикрас з різних матеріалів.

При цьому в учнів формуються такі групи умінь:

1) мовленнєві: орієнтується в конструктивних особливостях предметів хатнього вжитку;

2) графічні: зображує декоративний посуд, меблі, настінні прикраси і оздоблює їх орнаментальними візерунками;

3) практичні: організовує місце для художнього конструювання, використовує конструктивні особливості зразків предметів хатнього вжитку в процесі виготовлення виробів.

У 2 класі, вивчаючи тему «Художня вишивка в українському побуті» (2 год), учні вивчають види художніх швів, оздоблювальні шви на рушниках і серветках, а також традиційні художні образи місцевих вишивок.

Проводиться практична робота (на вибір творчих груп учнів);

1. Виготовлення серветок з бахромою і вишивкою. Шов «голку вперед».

Оздоблення краю серветки швом "через край".

Вишивання по контуру предметних малюнків швом "голку назад".

Вишивання декоративними швами на іграшкових рушниках.

При цьому в учнів формуються такі групи умінь:

1) мовленнєві: орієнтується в назвах декоративних швів правильно називає матеріали, інструменти і пристосування для вишивання, супроводить діалогічним мовленням графічні і художньо-трудові дії;

2) графічні: робить замальовки для декоративних вишивок. зображає декоративні шви, виконує варіанти візерунків традиційних місцевих вишивок на макетах серветки і рушника, колективно планує послідовність художньо-трудових дій за малюнками;

3) практичні: утворює бахрому на серветках способом висмикування ниток, вишиває декоративними швами "голку вперед", "через край", "голку назад" або іншими.

Вивчаючи тему «Художні техніки декоративно-ужиткового мистецтва» (3 год), учні 3 класу вивчають український етнодизайн, сучасні і традиційні види художньої праці, вишивання і в'язання як види української народної творчості.

Проводиться практична робота (на вибір учителя й учнів):

1. Тренувальні вправи з вишивання на клаптиках тканини та канві.

2. Створення геометричних орнаментів для вишивок, перенесення малюнків на тканину.

3. Виготовлення ковдри у техніці "клаптикової графіки".

При цьому в учнів формуються такі групи умінь:

1) мовленнєві: наводить приклади сучасних і традиційних видів художньої праці;

2) графічні: планує послідовність технік вишивання і в'язання;

3) практичні: вишиває серветку маніжки, пояси швами "ланцюжок", "змійка "хрестик", "низинка" (на вибір), в'яже найпростіші вироби: ланцюжок, круги, квадрати; обв'язує серветки, хустини; дотримується безпечних і правильних прийомів роботи з голкою і гачком.

Вивчаючи у 4 класі тему «Художні техніки декоративно-ужиткового мистецтва» (3 год), учні вивчають види декоративно-ужиткового мистецтва: художня вишивка, макраме, ткацтво, бісерне низання. Також вивчають ритм як засіб композиційної виразності у творах декоративно-ужиткового мистецтва.

Проводиться практична робота (на вибір учителя й учнів):

1. Вишивання в різних техніках: "хрестиком", "низинкою", "гладдю" або іншими.

2. Техніка виконання вузликового ланцюжка (макраме).

При цьому в учнів формуються такі групи умінь:

1) мовленнєві: розповідає про рушник як народний символ українців, називає оздоблювальні шви, вузли макраме, знає лексичне значення слова ґердан;

2) графічні: пояснює символічні візерунки на зображеннях рушників ("життєва доля" і "життєві стежини", "дерево життя"), розрізняє в зображеннях знаряддя для прядіння, ткацтва, прасування (терниця, гребінь, рубель, качалка, ткацький верстат);

3) практичні: порівнює міцність ниток різного походження, класифікує нитки з опорою на інструкції, вишиває за традиційними місцевими узорами "хрестиком", "низинкою", "гладдю", дотримується безпечних прийомів роботи голкою, уміє в'язати вузликовий ланцюжок, складає найпростіші ґердани з бісеру.

Але в сучасних програмах з трудового навчання, як підкреслено в низці педагогічних досліджень, недостатньо розкрито цілісне бачення виробничої діяльності як засобу патріотичного виховання учнів. Дуже слабкий зв'язок трудового навчання з іншими навчальними дисциплінами. Не знайдено ще правильного сполучення вивчення технологічних процесів з виконанням трудових операцій при виготовленні вмотивованих, естетично привабливих виробів, які б викликали зацікавленість молодшого школяра трудовим процесом як творчою діяльністю [70, 61].

Не забезпечується єдність розумових та практичних дій при виконанні трудових завдань, які б сприяли розвитку, вдосконаленню та виникненню нових типів мислення. Тому учні оволодівають лише виконавськими навичками без достатнього їх осмислення. У результаті учні: а) не бачать суспільної оцінки наслідків власної праці; б) часто не мають можливості творчо працювати, займатись винахідництвом; в) не сприймають завдання як бажане, не відчувають необхідності в його виконанні.

Таким чином, педагогічно організована праця дітей має величезні можливості для їх громадянсько-патріотичного виховання. У трудовій діяльності створюються великі можливості для розвитку в дітей цілеспрямованості, наполегливості, волі, вищих людських почуттів і кращих моральних якостей. Проте цілком очевидно, що ці можливості можна використати по-різному, залежно від того, наскільки педагог знає розвиваючі можливості праці і володіє вміннями реалізувати їх у повсякденній педагогічній роботі.

Розділ 2. Експериментально-дослідницька робота у патріотичному вихованні молодших школярів

2.1 Методика організації експерименту

Розвивальний характер трудової політехнічної підготовки в навчально-виховному процесі школи передбачає розвиток патріотизму молодших школярів, їх національне виховання у праці. Такий комплексний підхід до визначення мети трудового навчання вимагає від учителя під час підготовки і проведення кожного заняття чітко усвідомити, в чому буде виявлятися ріст кожного учня в національному розвитку і які загальнолюдські якості діти здобудуть або закріплять у процесі і результаті трудової діяльності.

Предметно-практична діяльність, покладена в основу трудового навчання, у своєму психолого-педагогічному механізмі має найбільш помітний серед інших дисциплін розвивальний потенціал стосовно дітей молодшого шкільного віку. Саме практична діяльність дозволяє дитині «перекладати» складні абстрактні дії із внутрішнього (невідомого) плану в зовнішній (видимий), роблячи їх більш зрозумілими. Звичайно, подібне значення не може бути притаманне будь-якій ручній праці. Якщо на перший план ставиться оволодіння тільки практичними прийомами і технологіями, то результатом буде засвоєння навичок, а не розвиток особистості. Ручні уміння та навички, хоча і займають важливе місце в трудовому навчанні, можуть виступати як засоби, а не як основна мета навчання, особливо, у молодшому шкільному віці. Ручна конструктивна праця є передусім засобом розвитку сфери відчуттів, розуму, творчих сил, естетичного смаку, а також патріотичних якостей особистості молодшого школяра.

До форм організації навчально-трудової діяльності у процесі реалізації завдань патріотичного виховання належали:

а) форми спільної пізнавальної діяльності (колективно-фронтальна, кооперативно-групова, диференційовано-групова, індивідуальна, парна);

б) форми моральної діяльності (пошук та вибір рішення у моральних ситуаціях, практична гуманістична діяльність);

в) форми спілкування (ділове, особисте, в парі, між парами, групове, міжгрупове).

Дослідження здійснювалося у три взаємопов'язані етапи:

На першому етапі (І семестр 2007-2008 навч. рр.) - проаналізовано психолого-педагогічну та методичну літературу з обраної проблеми. Визначено вихідні теоретичні положення, об'єкт, предмет мету, сформульовано гіпотезу дослідження, конкретизовано завдання.

На другому етапі (ІІ семестр 2007-2008 навч. рр.) - проведено констатуючий експеримент, розроблено критерії патріотичної вихованості та проведено педагогічну діагностику рівнів патріотичної вихованості молодших школярів; розроблено та обґрунтовано педагогічні умови патріотичного виховання учнів початкових класів. Опрацьовано результати педагогічного експерименту, проаналізовано та узагальнено емпіричний матеріал, сформульовано висновки, розроблено рекомендації, які втілено у практику трудового навчання молодших школярів.

З метою реалізації завдань патріотичного виховання молодших школярів ми пропонували учням експериментального 4-го класу систему взаємопов'язаних (за національно-патріотичною спрямованістю) навчальних занять, де на матеріалі народно-цінних видів діяльності чи об'єктів праці здійснювалося виховання національної свідомості учнів та формування відповідних трудових навичок.

Покажемо це на прикладах.

При вивченні теми «Знаки державної символіки» учні дізнаються, що національною символікою є герб і прапор. Герб -- це стилізований знак. В Україні цей знак у вигляді тризуба. Це зображення відоме ще з печаток київських князів (рис. 1, а). З найдавніших часів тризуб шанується як магічний знак, свого роду оберіг. Він символізує поділ світу на небесне, земне й потойбічне, а також уособлення трьох природних стихій -- повітря, води й землі. Існує декілька версій про походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо).

Рис. 1. Тризуб на печатках київських князів

Після створення Української Народної Республіки тризуб прийнято в якості державного герба (рис. 1, б).

У радянській Україні тризуб піддавався офіційній дискредитації, так як вважався символом національно-визвольного руху.

19 лютого 1992 року Верховною Радого було затверджено тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. Зображення герба вмішується на печатках, штампах органів державної влади і державного управління, грошових знаках, службових посвідченнях, бланках державних установ.

У першому класі кожен учень має змогу взяти участь у створенні зображення герба своєї країни. Зображується герб з однакових паперових квіток синього і жовтого кольорів.

Спочатку з паперу вирізують квадрат 5x5 клітинок (рис. 2, а). Використовуючи його як шаблон, розмічають і вирізують квадрати з кольорового паперу (б). Для визначення середини перегинають квадрати навпіл, в одній половині квадрата роблять надрізи (в).

На стержні від кулькової ручки склеюють трубочки (г) і розпушують надрізані частинки у вигляді пелюсток квітки (ґ).

Основою герба може бути картон або пінопласт з рівною поверхнею. Намазуючи торець трубочок густим клеєм ПВА, прикріплюють їх до основи (д). До компонування зображення герба бажано залучити здібних учнів і проводити роботу з допомогою вчителя. Особливу увагу слід звернути на компонування трубочок-квіток жовтого кольору.

За бажанням можна створити зображення герба більш насиченим, якщо вже на склеєній трубочці склеїти ще одну. Тоді прорізи між нижніми пелюстками перекриваються верхнього квіткою (є).

Учні четвертого класу в змозі виготовити зображення герба, наприклад, з дротинок. Тло краще зобразити у вигляді прапора з двох смужок синього і жовтого кольорів (рис. 3, а), наклеєних на картон (б). Синій і жовтий кольори на прапорі України -- це символи миру і достатку (синє мирне небо та жовте пшеничне поле).

На зображення прапора наносять олівцем контури герба (б). Вигинають згідно з контурами товстіші дротинки і приклеюють до основи густим клеєм. Тонкі мідні дротинки нарізають на короткі .відрізки і заклеюють поверхню між контурами герба (в). За відсутності тонких дротинок можна поверхню зафарбувати.

Бесіди про національну символіку та участь молодших школярів у її виготовленні сприятимуть патріотичному вихованню підростаючого покоління.

Працюючи над об'єктом праці «Карта України у вигляді квіткового килима», ставилася така мета: виготовити карту України у вигляді квіткового килима; розвивати вміння дивитися на знайомі речі під новим кутом зору; милуватися красою довкілля.

На початку уроку звучить пісня "Україна" -- Т. Петриненко.

Бесіда вчителя.

Рідна мати і рідна Україна -- два крила любові, що несуть українську душу через віки і не в'януть у вічному польоті, бо тримає їх на світі любов.

Образ України постає з калинових степів і глибинної чорноземної скиби, зоріє із зажури поліських озер, виростає небосяжно на повен зріст із карпатських верховин.

Є на Україні святе місце, де чисту сповідь перед Матір'ю виповідає душа. Є на Україні Чернеча гора, яку знає весь світ і з якої видно весь світ. Є зелена круча над Дніпром у Каневі, освячена "Заповітом", що вернувся до народу із тяжкого застійного забуття, і найменша грудка цієї землі священна для кожного українця.

Дуже хочеться, щоб ви, діти, уявили собі квітковий килим України. Побачили під новим кутом зору. Милуйтеся красою довкілля. Саме сьогодні ми помандруємо "суцвіттями" наших областей.

Далі учні розглядають зразок "Квітковий килим України".

Контури яких областей України нагадують квіточки?

Які з областей схожі на листочки?

Розповідаючи технологію виготовлення виробу, учитель повідомляє:

Виготовіть схему "Україноцвіття". Перенесіть зображення областей на папір. Перетворіть області на квіти або листочки. Як?! За власним вибором. Вам допоможуть вірші про суцвіття областей. Виріжте їх, а потім попробуйте знову скласти, відповідно до карти України. Фантазуйте! Кожну область обведіть червоним фломастером.

Щоб опанувати топографією областей, розбийтеся на 7 груп. Кожна з груп за власним задумом оформляє області. Удачі!

Працюючи над об'єктом праці «Карта-саморобка України», ставилася така мета: ознайомити із поняттям "топографія"; виготовити карту-саморобку України; виховувати любов до своєї держави.

Учитель повідомляє, що на минулому уроці ми робили квітковий килим України, а сьогодні ми виготовимо карту-саморобку. Для цього ознайомимося з поняттями "топографія", "топоніміка".

Топографія -- (з грецької topos -- місце і grapho --пишу) вивчення місцевості шляхом проведення робіт (наземних, з повітря), створення на їх основі топографічної карти.

Топографічні карти детальні та єдині за змістом та оформленням. Вони відображають основні природні і соціально-економічні об'єкти (рослинний і тваринний світ, населені пункти, дороги тощо).

Топоніміка -- (від грецького topos -- місце, ім'я, назва) назви міст, сіл, областей, рік і т. д.

Далі учні розглядають зразки та ознайомлюються із технологією виготовлення виробу.

Для виготовлення карти-саморобки поділіться на три групи.

І група "Житниця".

ІІ група "Корисні копалини".

ІІІ група "Топоніміка". (Можна придумати свої назви груп.)

Група "Житниця ".

Користуйтесь атласом! Намалюйте контури карти України. Нанесіть на них клей (бажано ПВА). Зверху насипте зерно (найкраще рис, бо білий), упорядкуйте його за допомогою сірника. Коли висохне -- розфарбуйте карту. Подивіться на карту природних зон і зробіть так само. Дерзайте!

Світло-зелений колір -- мішані ліси;

темно-зелений колір -- широколисті;

салатовий -- лісостеп;

жовтий -- степ;

коричневий -- гори.

Група "Корисні копалини ".

Користуючись картою (атласом), наклейте умовні знаки (виріжте з кольорового паперу) корисних копалин на кожну з областей.

ІІІ група "Топоніміка ".

Намалюйте контури карти України. Чорним фломастером наведіть кожну з областей. Синім (або чорним) фломастером напишіть назви найбільших міст або назви областей держави.

Працюючи над об'єктом праці «Національний жіночий костюм для ляльки», ставилася така мета: поглибити і розширити знання учнів про національний жіночий костюм та його різновиди в різних регіонах України; вчити вирізати і шити елементи жіночого національного одягу з тканини за шаблоном (чи викрійкою) для ляльки, правильно користуючись ножицями і голкою; виховувати любов до рідного краю, вчити берегти свою національну культуру.

Вчитель повідомляв, що національні костюми завжди вважали національною святинею, однією з форм народної індивідуальності.

Український народний костюм складається з довгої сорочки, запаски чи плахти, віночка або стрічки на волосся у дівчат, намітки або хустки у заміжніх жінок.

Вже у XIV І XV ст. на Україні одягались у вишиті сорочки. Плахти і спідниці, підтички і запаски (фартухи) у різних регіонах України не були однаковими. На півночі України їх частіше виготовляли з полотна, а на Галичині ткали з вовни на верстатах. Але всюди їх зі смаком прикрашали вишиттям чи аплікацією тих кольорів і візерунків, які здавна побутували у кожній місцевості. При цьому обов'язково зберігали особливості кольорів та візерунків, притаманні вишивці даного регіону.

Сорочка була і залишається головним одягом людини, про що свідчать українські приповідки і повір'я.

Своя сорочка ближче до тіла.

Щасливий, бо в сорочці народився.

На Галичині сорочку називали подекуди "кошуля", а на Гуцульщині -- "смалянка". Вважалося, що сорочка є провідником магічної сили, прихованої у людині. Шиючи сорочку, треба було враховувати наступне:

жіночу сорочку починати шити в жіночий день, краще у середу, щоб у житті мати добру пару;

під час пошиття обов'язково слід зав'язувати всі вузли, щоб не впустити через пропущене місце злі сили.

Запаска відрізняється від плахти тим, що вона виготовлена не з суцільної тканини, обмотаної навколо стану, а з двох полотнищ, які скріплюються зав'язками так, щоб з боків виглядали білі смужки сорочки.

На сьогоднішньому уроці ми виготовимо національний жіночий костюм для ляльки.

Далі учні розглядають зразки виробу та ознайомлюються із технологією виготовлення виробу.

Спочатку виготовляють з цупкого паперу викрійки окремих деталей. Розмічають на білій тканині і вирізують дві деталі сорочки (перед і спинку). Зшивають їх та прикрашають з лицьового боку раніше вишитою стрічкою або кольоровою тасьмою. Вишиттям прикрашають рукава, горловину і край подолу.

Для запаски вирізають з кольорової тканини дві деталі прямокутної форми, пришивають з мотузочків зав'язки до прошитого на тканині пояса. Якщо замість запаски буде плахта, то необхідно мати стрічку, яка імітуватиме крайку (пояс). На ляльку спочатку одягають сорочку, потім запаску. Голову обв'язують яскравою стрічкою.

Працюючи над композицією "Без верби і калини нема України", ставилася така мета: ознайомити з поняттями "барельєф"; навчити поєднувати способи "витягування" з цілого шматка пластиліну (глини) і "примазування" деталей до основи.

У вступній бесіді вчитель повідомляв, що Берегиня, обереги -- наші давні і добрі символи. їхнє генетичне коріння сягає глибини століть. Маючи такі прекрасні символи, народ зумів уберегти від забуття нашу пісню й думу, нашу історію і родовідну пам'ять, волелюбний дух.

Мамина пісня, батькова хата, дідусевий тин, бабусина вишиванка, добре слово, незамулена криниця, верба й калина -- все це наша родовідна пам'ять, наша Історія. Не вивітрити з пам'яті, зберегти пі символи людського духу від забуття і байдужості, зробити набутком для вас, діти, -- саме це й символізує Берегиня.

Сьогодні на уроці ми попрацюємо над композицією " Без верби і калини нема України". За допомогою барельєфа створимо український тин.

Далі проводилася словникова робота.

Барельєф -- скульптурне зображення, або орнамент, що виступає на плоскій поверхні менш ніж на половину об'єму зображеного предмета. Тин -- огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля, пліт.

Під час розгляду зразка виробу вчитель задавав запитання:

Які елементи з народного ви бачите?

Що вони символізують?

Далі учні ознайомлювалися із технологією виготовлення виробу.

1. На картон нанесіть з пластиліну способом "скачування" та "витягування" коричневі смужки. "Примазуйте" деталі до картону.

На прямокутнику із пластиліну намітьте контури кленового листка.

Виріжте стекою намальований листок.

4.Зробіть різні червоні кульки калини. Способом "примазування" прикріпіть їх до картону. Зробіть тоненькі стебельця до ягід.

5. На невеликому прямокутнику із пластиліну стекою намітьте контури глечика та виріжте його. Способом "примазування" прикріпіть до картону.

На прямокутнику із пластиліну стекою намітьте гілочку верби. Виріжте її та способом "примазування" прикріпіть до картону.

Завершіть композицію, прикрасивши її квітами.

Працюватимемо у майстерні "Україночка". В ній є три цехи народних умільців.

-- Думайте, фантазуйте! Підтримуйте традиції українського народу.

Реалізація форм організації трудової діяльності школярів сприяє створенню під час роботи нової виховної ситуації, що інтенсифікує розвиток морально цілісної гуманної особистості. У навчально-виховній роботі створюється оптимальна база для позитивних змін у пізнавальній, емоційній та поведінковій сфері учня, що забезпечує патріотичне виховання молодших школярів.

2.2 Основні експериментальні гіпотези і результати експерименту

На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, а також власних спостережень за навчально-виховним процесом трудового навчання у початковій школі нами виявлено, що загальний недолік багатьох варіантів сучасних навчальних програм і педагогічної практики - недостатня спрямованість на патріотичне виховання молодшого школяра. З метою перевірки стану вихованості у молодших школярів патріотичних якостей нами здійснено педагогічну діагностику даних якостей в учнів початкової школи; розроблено, впроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти, а також перевірено ефективність запропонованих форм, методів і засобів патріотичного виховання молодших школярів засобами трудового навчання.

У перебігу констатуючого етапу експерименту вивчався стан патріотичної вихованості молодших школярів засобами трудового навчання. Оцінка результатів констатуючого експерименту здійснювалася за допомогою таких критеріїв:

Емоційний критерій позначається наявністю таких особистісних якостей учня, як відчуття краси народного мистецтва, переживання радості, захоплення, милування від його сприймання і здатність на цій основі емоційно відгукуватися на різноманітні вияви народного на уроках трудового навчання і в позаурочний період.

Мотиваційний критерій характеризується наявністю інтересу дитини до практичної діяльності у сфері народного мистецтва, самовира-женні у виготовленні виробів народного мистецтва.

Когнітивний критерій показує активність пізнання молодшого школяра у галузі створення і конструювання виробів народного мистецтва, розуміння суті і призначення цих виробів, дієвість уяви, фантазії у галузі різноманітних форм, образів та символів народного мистецтва.

До діяльнісного критерію у контексті виготовлення творів народного мистецтва належить здатність у виробі відображати основні конструктивні особливості форми об'єкта; уміння у виробі відтворювати зовнішні контури натури; адекватність відтворення відношень цілого і частин; уміння знаходити гармонійні співвідношення кольору, тону і пропорцій відтворюваного об'єкта; здатність оригінально компонувати і творчо реалізовувати художньо-образне рішення виробу, а також ступінь самостійної діяльності учня (шляхом копіювання; за часткової допомоги вчителя; абсолютно самостійно).

На основі виділених нами критеріїв здійснено констатуючий експериментальний зріз, на підставі якого визначено рівні патріотичної вихованості молодших школярів засобами трудового навчання: низький середній і високий.

Низький рівень відображає слабку емоційність, яка характеризується байдужістю учнів до об'єктів народного мистецтва, пасивність у відтворенні художніх образів, у висловленні своїх суджень з приводу побаченого, у вираженні свої почуттів засобами міміки. Домінування мотивів бажання отримати гарні оцінки та похвал щодо практичної діяльності. Репродуктивний характер роботи, відсутність бажання експериментувати матеріалами, формою і т. ін. Участь у творчій і пошуковій діяльності можлива лише за участю вчителя.

Середній рівень характеризується зацікавленістю учнями деякими об'єктами народного мистецтва, намаганням імітувати художні образи, стереотипним висловлюванням естетичних суджень з приводу побаченого. У цих дітей за часткової стимуляції вчителя спостерігається уявно-фантазійні прояви у створенні виробу.

Високий рівень творчого розвитку молодшого школяра характеризується такими особистісними якостями учня, як відчуття захоплення, милування при сприйманні виробу народного мистецтва. Для цих школярів властивий стійкий інтерес до практичної діяльності у галузі народного мистецтва, потреба у самовираженні засобами трудового навчання.

Порівняння даних констатуючого етапу в експериментальному і контрольному класах показує незначну різницю у показниках по кожному із рівнів і критеріїв патріотичної вихованості учнів засобами народного мистецтва. Це дало підставу стверджувати, що досліджувана кількість школярів має однаковий потенціал до патріотичного виховання.

Оскільки найбільша кількість учнів відноситься до низького і середнього рівня патріотичної вихованості, то можна стверджувати про малу ефективність традиційних педагогічних умов трудового навчання молодших школярів. Щоб підвищити її, необхідно оновлення й розробку змісту, форм і методів навчання у початковій школі спрямувати на розвиток патріотизму.

Експериментальне дослідження педагогічних умов патріотичного виховання учнів початкової школи засобами трудового навчання показало, що внаслідок поетапного включення дітей до використання та відтворення форм народного мистецтва напрямок формування патріотизму як якості особистості відчувався від елементарних проявів національної свідомості до самостійного творчого пошуку в галузі народного мистецтва (таблиця).

Таблиця 1. Підсумковий зріз рівнів сформованості патріотизму у молодших школярів засобами трудового навчання (у %)

№ п/п	Уміння	Контрольний клас, (%)	Експериментальний клас (%)
1	Розрізняти твори народного декоративно-ужтиткового мистецтва	75	81
2	Орієнтуватися в термінології народного мистецтва	70	76
3	Володіти основними техніками народного декоративно-ужиткового мистецтва	73	78
4	Створювати нестандартні зображення творів народного мистецтва	69	74
5	Застосовувати нетипове поєднання матеріалів, технік і т. ін., запозичене із народного мистецтва	70	76
6	Складати композиції за власним задумом, користуючись зразками народного мистецтва	68	73

Зіставивши дані експериментального і контрольного класів, наведені у таблиці, слід відмітити значну різницю у показниках по кожному із рівнів і критеріїв сформованості патріотизму учнів засобами трудового навчання. Ця різниця показує, що кількість учнів експериментального класу, які підвищили свій рівень патріотичної вихованості внаслідок експериментального навчання, зросла порівняно з даними констатуючого етапу дослідження, а кількість учнів контрольного класу, які підвищили рівень вихованості власних патріотичних якостей внаслідок традиційного навчання, хоча й зросла, однак несуттєво.

Так, у 16% учнів експериментального класу і 28% учнів контрольного класу має низький рівень сформованості патріотизму як якості особистості. До середнього рівня відноситься 45% учнів експериментального класу і 53% - учнів контрольного.

Високого рівня сформованості патріотизму досягли 39% учнів експериментального класу і лише 19% учнів контрольного класу.

Наприкінці експериментального дослідження стало очевидно: у процесі використання розробленої нами експериментальної методики формування патріотизму на уроках трудового навчання в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку відповідних практичних умінь і навичок. Це свідчить про ефективність застосовуваного напрямку роботи.

Результати проведеного аналізу підтверджують відповідність розроблених нами педагогічних умов формування патріотизму реальному навчально-виховному процесу початкової школи. Нами доведено, що впровадження їх у практику керування навчально-виховним процесом при вивчення навчальної дисципліни «Трудове навчання» сприяє збагаченню емоційної, мотиваційної, когнітивної сфер, що стимулює самовираження у практичній творчій діяльності.

2.3 Обґрунтування ефективних шляхів і засобів патріотичного виховання молодших школярів

У процесі всебічного гармонійного розвитку особистості чільне місце займає патріотичне виховання, що здійснюється в навчально-трудовій діяльності молодших школярів. Одне з основних завдань, що стоїть перед учителем - на основі народних трудових традицій виховувати в учнів позитивне ставлення до праці, домагатися, щоб воно стало для них першою життєвою необхідністю, джерелом радості.

Аналіз трудового досвіду і дані наукових досліджень дозволяють визначити, за яких умов праця стає радістю і в дітей формується свідоме ставлення до праці.

Основною формою виявлення активності дітей є гра. Тому виготовлення виробів, які можна використати у грі, або трудовий процес у формі гри є благодатним засобом виховання позитивного ставлення до праці. З часом елементи гри у праці відійдуть, але збережеться насолода працею.

Позитивний вплив на емоційний стан учнів має колективна праця. Колективізм як риса особистості формується з перших років навчання дитини в школі. Сприяють формуванню колективізму такі властивості особистості, як трудова активність, почуття обов'язку і відповідальності, взаємодопомоги, вимогливості до себе і до інших.

Одним із завдань учителя є виховання в дітей поваги до людей праці. Вчитель повинен не тільки ознайомлювати дітей з окремими професіями, а й формувати в них установку на працю, на свідому діяльність як одну з вищих цінностей людського життя. Майстерність і мистецтво виховання в тому й полягають, щоб дати цю незрівнянну радість кожній людині ще в той час, коли вона, як говорить народна мудрість, лежить поперек лавки».

Важливе місце у системі трудового навчання посідає утвердження загальнолюдських моральних цінностей: правди, любові, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших чеснот. При цьому важить не тільки і не стільки просвітницька діяльність, скільки перетворення моральних знань у переконання, стійкі моральні почуття і вчинки вихованців [1, 12]. Ефективність трудового виховання значно зростає, коли воно спирається на народну мораль, традиції, звичаї, обряди, які у собі містять високі моральні зразки, ідеї, ідеали, погляди, поведінкові норми, збагачені тисячолітнім досвідом мудрості народу, несуть могутній моральний потенціал, спрямований на виховання особистості громадянина України.

Цілісний процес трудового виховання передбачає естетичну освіченість і вихованість. Виховуючи естетичні погляди, смаки, які ґрунтуються на народній естетиці та на кращих надбаннях цивілізації, національне виховання передбачає вироблення умінь примножувати культурно-мистецькі надбання народу, відчувати й відтворювати прекрасне в повсякденному житті.

Особливості виховання учнів початкових класів зумовлені відчутним впливом ряду визначальних факторів:

якісно новим способом життя та діяльності -- переходом до систематичного, психічного й розумового розвитку нервової системи, мислення, пам'яті, уваги, характеру, сили волі;

змістом навчальних планів, програм і підручників для 1-4 класів;

незаперечним авторитетом першого вчителя у житті дитини.

У молодшому шкільному віці суттєво змінюється становище дитини серед навколишніх людей і характер її занять. Відбуваються кардинальні зміни всього її життя і стосунків. Провідною діяльністю стає учіння, міняється режим праці й відпочинку, з'являються нові обов'язки.

Важливою складовою змісту громадянського виховання є розвиток трудової активності школярів. Зміст виховання забезпечує розуміння економічних законів і проблем суспільства та шляхів їх розв'язання; розвиває мотивацію до праці, усвідомлення життєвої потреби трудової активності, ініціативи, підприємництва, здатність до соціальної творчості як умови соціальної адаптації, конкурентоспроможності й самореалізації особистості в ринкових відносинах.

У своїй практичній діяльності при виборі методів виховання учителі переважно керуються його метою, змістом і призначенням. Виходячи з конкретного педагогічного завдання, вчитель сам вирішує, які методи слід застосовувати. Вмілий, вдалий вибір методів виховання з його високими наслідками -- надзвичайно важливий показник педмайстерності вчителя.

У вихованні почуття національної гідності на уроках трудового навчання велике значення має правдиве висвітлення історії культури та освіти народу, повернення до культурних надбань минулого, відкриття невідомих сторінок нашої спадщини.

Уже в початкових класах вчителі на уроках трудового навчання формують у дітей загальне уявлення про широкі простори і багаті надра української землі, родючі чорноземи і чарівну природу, промисловий і енергетичний потенціал, використовуючи багатий фактичний матеріал із різних засобів масової інформації, досвіду вчителів і батьків, таким чином формуючи почуття цінності рідної землі.

Саме в цьому контексті педагог розкриває опорне поняття «Любов до Батьківщини» - глибоке і стійке моральне почуття, що виявляється у внутрішній пристрасній самовіддачі, сердечній прив'язаності до рідної землі, де народився, виріс і вийшов у люди. Таке почуття виникає на основі глибокого внутрішнього переживання за долю своєї Вітчизни, переживання, що передає наше ставлення до того, що діється в Україні тепер, яке місце і яку роль вона займає у співдружності інших націй.

Засвоєння, зберігання і розвиток дітьми традицій і звичаїв українців та інших народів є важливим засобом зміцнення національної свідомості, згуртування і єдності всієї нашої нації і великої родини. У формуванні цінностей молодших школярів використовуються і засоби народного мистецтва та творчості. Саме з творів народної поезії розпочинається залучення дітей до словесного мистецтва, разом з чим здійснюються перші кроки розуміння найістотніших зв'язків та закономірностей людського буття, уявлення про красу. Тому з метою духовного розвитку школярів у процесі роботи над живим словом учителі на уроках трудового навчання використовують матеріал українського фольклору.

Український фольклор багатий на дитячі промови, віншування, побажання. Саме вони можуть стають цікавим і корисним матеріалом на уроках народознавства. Наприклад:

Здоровенькі будьте,

Як бджілка у весну,

Що в поле летить -- гуде,

А з поля летить -- грає,

Як мак процвітає.

-- Що зичили діти цим побажанням? (Бути працьовитими, йти на роботу з натхненням, закінчувати працю з радістю, бути гарною людиною внутрішньо і зовні).

Подібні вправи акумулюють і демонструють традиційні цінності українців: добросовісна праця, повага до старших, здоров'я і добробут родини тощо. Школярі із задоволенням заучують побажання, віншування напам'ять, щоб здоровити ними рідних та знайомих у дні свят.

Формування патріотичних почуттів включає позаурочну виховну роботу з відродження українських національних традицій поваги та милосердя; фольклорно-етнографічні групи та експедиції школярів; створення народознавчих куточків, кімнат «Світлиця»; організацію клубів та гуртків («Берегиня», «Сім криниць людяності»: криниця пам'яті, криниця-трудівниця, криниця народної мудрості, доброти, зелена криниця, криниця радості, богатирська; людинознавства, мистецтвознавства -- «Джерело», «Духовність»), а також родинознавче виховання та благодійну діяльність.

У позакласній виховній роботі вчителі працюють за напрямами, визначеними у змісті патріотичного виховання. Це насамперед ознайомлення з історією рідного краю, вивчення усної народної творчості, вивчення та практичне застосування народних ігор, ознайомлення, дотримання обрядовості свого народу: вивчення календаря народних свят, звичаїв, традицій, обрядів; ознайомлення з народними ремеслами; навчання готувати українські страви, складати меню правильного харчування в сім'ї тощо.

Практика показує неспроможність ізольованого підходу, за яким слід проводити спеціальні заходи по кожному напряму. Життя підтвердило доцільність інтегративного підходу, що реалізує всі чи більшість напрямів виховання через будь-яку правильно інструментовану справу. Тому позакласну роботу слід будувати комплексно, її напрями інтегрувати.

У програмі трудового навчання основний аспект в області патріотичного розвитку дитини зроблений на формування національних цінностей. З цією метою вчитель систематично роз'яснює особливості красивих і доцільних форм народних виробів, способів їх одержання, знайомить дітей з елементами технічної естетики, з використанням у деяких виробах народних елементів.

Виділяючи елементи естетики в змісті навчального матеріалу, вчитель повинен мати на увазі, що зміст навчання не обмежується лише знаннями. Значне місце займають уміння й навички, а також досвід творчої діяльності. Важливо, щоб учні розуміли: від того як вони оволодіють уміннями й навичками, технічними прийомами залежить краса і витонченість самого процесу праці. Така праця приносить естетичну насолоду як самому учневі, так і тим, хто має можливість спостерігати за ним. Естетичне виховання молодших школярів, яке спрямовує на формування в них культури трудових дій, допомагає учням не лише відчувати красу процесу праці дорослих, але й глибше цінувати прояви вміння у своїй праці.

В патріотичному розвитку дитини не менш важливим є створення оптимальних умов навчально-трудової діяльності школярів. Тому гарно обладнана і оформлена робоча кімната, значною мірою, сприяє формуванню в учнів естетичного смаку.

Важливу роль у вихованні естетичного смаку учнів відіграють зразки виробів, технічні рисунки, технологічні картки. Ці наочні навчальні посібники мають бути виконані з урахуванням вимог державного стандарту і технічної естетики.

Отже, в процесі трудового навчання вчитель має розкривати перед учнями естетичні властивості праці, вчити в трудовій діяльності створювати красу, виховувати погляди на працю як на творчість.

Одним із завдань патріотичного навчання в початкових класах є виховання в дітей бережного ставлення до інструментів і обладнання, економного витрачання матеріалу, тобто до продукту людської праці. Виготовляючи вироби суспільно корисної спрямованості, учні під керівництвом учителя мають усвідомити, що створення «продукту праці» потребує значних затрат часу і ресурсів. Економічне виховання молодших школярів має здійснюватись не епізодично, а під час вивчення майже кожної теми програмового матеріалу, а також на позаурочних заняттях і заходах.

Наголошуючи на першому занятті про виконання трудових операцій на підкладних дощечках, учитель роз'яснює, що недотримання цієї вимоги веде до псування столів і буде наругою над працею столярів. Якщо ж учні дотримуватимуться культури праці, то ці столи довго будуть зберігатися. Заощаджуються тоді деревина і кошти, необхідні для придбання нових столів.

Виконуючи прийоми розмічання, вчитель з'ясовує з учнями, як економно розмістити на заготовці деталі виробів (силуети грибочків, моркви, трикутників); як розмістити викрійки на тканині, щоб менше залишалось відрізків тощо.

Під час вирізування деталей з різних матеріалів залишається багато відрізків. Якщо не звернути на це увагу, то учні можуть їх викинути. Тому вчитель рекомендує використати ці відрізки для інших виробів, наприклад: відрізки паперу, картону - для дидактичного роздаткового матеріалу; кольоровий папір, тканину - для аплікаційних робіт; з відрізків фольги виготовити трубочки різних розмірів для конструювання ялинкових прикрас тощо.

Виготовлення виробів із використаної продукції, ремонт одягу, оновлення іграшок, «лікування» книг - всі ці трудові завдання мають безпосередній вплив на розвиток громадянського світогляду молодших школярів.

Під впливом учителя школярі мають усвідомити, що зберігаючи насадження дерев, кущів, вони не тільки заощаджують запаси деревини, а й безпосередньо беруть участь в охороні природи рідного краю. Виготовляючи годівниці та інші суспільно корисні вироби з використаної пластмасової тари, яка не перетліває і забруднює навколишнє середовище, молодші школярі не тільки заощаджують матеріали, а й беруть участь в екологічному процесі.

Результатом патріотичного виховання мають стати розвинене емоційне сприймання, бажання активно включатись у роботу з охорони й захисту об'єктів природи.

На уроках з трудового навчання бажано давати учням завдання екологічної тематики. Так, у посібнику «Трудове навчання» (3 клас) автора І.М. Веремійчика пропонується третьокласникам розв'язати проблему Із збереження дерев і мурашників. Діти мають відобразити свої ідеї композиційно, зображуючи різні варіанти з природного матеріалу та паперу. Теоретичні завдання мають поєднуватися з практичними.