Педагогічні умови підвищення ефективності трудового виховання учнів в мікрорайоні сільської школи

З метою дослідження шляхів підвищення ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні школи необхідно було вирішити ряд завдань, сформульованих нами раніше. В першу чергу, ми звертали увагу на те, що в зміст їх входить виявлення внутрішніх процесів механізму вдосконалення змісту трудового виховання учнів (потреби, інтереси, захоплення, традиції), умови переходи їх до зовнішнього прояву - дії, практичні справи, коли кожний компонент має специфічний спосіб зв'язку елементів, що входять до нього, тобто володіє своєю структурою. На нашу думку врахування цих механізмів має сприяти ефективності процесу трудового навчання учнів в мікрорайоні школи.

В процесі розв'язання виховних завдань потрібно сформувати в учнів суспільно ціннісне відношення до трудової діяльності, закласти основи соціально значущих потреб в ній, розвинути здібності до активної участі в праці в мікрорайоні школи.

Організація педагогічного експерименту передбачала систематичне спостереження за ходом роботи в експериментальних умовах, своєчасне корегування і врахування результатів досвіду.

Аналізувались зауваження, відгуки, пропозиції вчителів, вихователів.

Здійснення експерименту пропонувалось шляхом:

- розробки його критеріїв;

- якісної розробки експериментального матеріалу;

- систематичного контролю за ходом роботи;

- своєчасного теоретичного узагальнення і оформлення одержаних результатів.

У змісті трудового виховання учнів в мікрорайоні школи нами враховувались перспективи народного господарства Прикарпаття, національні і місцеві (регіональні) трудові традиції, переважаючий вплив сім'ї, складений досвід трудового виховання в мікрорайоні.

Специфіка виробничого оточення, як показало наше дослідження, сприяло вдосконаленню змісту праці, збагаченню трудового досвіду школярів. Разом з тим віддаленість місця проживання від центрів зосередження деяких видів трудової діяльності вносило труднощі у створення умов відповідності і задоволення інтересів і нахилів учнів, що вказувало на необхідність корегування програми з орієнтацією її на творчий підхід, прояви ініціативи в реалізації поставлених завдань. Переслідуючи загальну мету, в досліджуваному мікрорайоні ставились конкретні завдання. Тому навіть в нашому мікрорайоні з несприятливими умовами ми знаходили шляхи для організації трудового виховання учнів.

Ми прагнули подолати формалізм у роботі, який проявлявся в надзвичайному захоплені масовими заходами, в яких часто губились особистість окремої дитини з її інтересами і потребами, в прагненні дорослих підмінити дітей, невмінні організувати трудову діяльність учнів в мікрорайоні школи.

Проведений експеримент будували на систематичному включенні учнів у трудову діяльність в мікрорайоні школи; в структурі виховного процесу у відображали різні види трудової діяльності у відповідності з місцевим умовами, щоб учні могли закріпити одержані знання на практиці і співвіднести з ними свої інтереси, здібності, нахили.

В основі цих видів трудової діяльності були традиційні для даного регіону художньо-прикладні види праці, художня і технічна творчість. Для розкриття їх змісту використали такі форми і методи, як зустрічі, бесіди, розповіді, екскурсії, читання літератури, перегляд експозицій народних і художніх музеїв, свята, вечорниці, конкурси, практично-трудова діяльність учнів в мікрорайоні школи, спираючись при цьому на рекомендації обласної науково-практичної конференції:

- широко залучати до керівництва об'єднаннями, гуртками творчих працівників, народних умільців, ефективно використовуючи наявну матеріальну базу школи, школи-інтернату, професійно-технічного училища, підприємств;

- розширити у сільській місцевості з невеликим контингентом учнів можливості організації трудового виховання на зразках народних промислів, використовуючи індивідуальні, групові чи масові його форми;

- ширше практикувати творчі зустрічі, свята ремесел, виставки і конкурси декоративно-прикладного мистецтва, народної творчості;

- ширше використовувати у виховному процесі проникнення в трудову діяльність елементів традиційних художніх народних промислів.

Виховання національного характеру передбачало засвоєння школярами трудових традицій свого народу, а також вплив на цей процес основних засобів народної педагогіки з опорою на моральні ідеали і ритуали. Важлива роль тут належить сім'ї, в якій діють традиції національного виховання.

Розкриваючи використовувані засоби з метою реалізації компонентів трудового виховання в мікрорайоні школи, намагались показати, що в інтелектуальному компоненті ми прагнули змінити смислові установки особистості; систематизувати знання, уявлення про різні види праці в процесі „включення особистості школяра у важливу для нього діяльність”, організації і зміні таких видів діяльності, в яких здійснюється саморозвиток особистості (практичного залучення школярів до участі в них): знання про трудові традиції рідного краю, конкретні досягнення його кращих працівників, про ті зміни, які сталися в характері праці за останні роки.

Постановка інтелектуальних завдань, здавалося б, традиційна, їх вирішення багаторазово здійснювалось на практиці. Між іншим, в експериментальних умовах позашкільного середовища вирішення цієї проблеми набуло нового забарвлення. Ми вважаємо за доцільне виділити трудові традиції, спираючись на те, що в культурі існує глибокий зв'язок праці і моральної категорії „добра”, передачі досвіду. Виховання на народно-трудових традиціях допомагало зберегти те просте значення поняття „добра” як роботи, прекрасної на всіх етапах людського життя. Учні знайомились з традиціями, що історично склалися, з метою чого практикувалось вивчення історії місцевих підприємств, об'єднань і формувань аграрного сектору, історії сімейних династій, окремих сімей. В процесі цієї роботи учні дізнавались, що характерним для народних традицій було те, що навіть під час дозвілля організовувались цікаві, корисні справи, що мали моральний зміст: наприклад, молодь села об'єднувалась за віком на вечорниці (досвітки), які були формою відпочинку молоді в поєднанні з певною господарською працею: дівчата приходили з пряжею, шиттям, вишиванням, а разом, наприклад, чистили („лупили”) кукурудзу, складали листя тютюну в „папуші” і т.д. в процесі цієї роботи вивчались і співались старовинні і сучасні пісні, молодь обмінювалась прислів'ями, приказками про працю. Праця в супроводі традиційних „музик”, пісень, жартів ставала засобом збагачення знань і уявлень про трудові традиції свого краю, що передбачало розвиток у школярів інтересу до народних традицій і бажання застосовувати досвід старших поколінь на практиці.

Трудові традиції, до яких залучались учні, тісно зв'язані з середовищем і соціально ним зумовлені, бо в ньому знаходять своє відображення виробничі, сімейні, побутові трудові традиції, через них передається досвід попередніх поколінь, в яких сконцентрована народна мудрість і багатовіковий досвід народу. Залучення до трудових традицій краю передбачало закріплення основи розуміння школярами душі і таланту свого народжу, формування моральних якостей особистості і їх прояв у праці.

Використовуючи запропоновані педагогічні ситуації, ми ставили перед собою завдання шляхом залучення учнів до традиційної мудрості, до народної творчості привести їх до усвідомлення керівної ролі праці в житті людини і суспільства, розвинути інтерес до пізнання трудових традицій свого краю і загальнолюдського трудового досвіду, використовуючи в цьому процесі емоційно-ціннісний досвід праці. Це можна прослідкувати на прикладі втілення в практику виховного процесу народної мудрості під назвою „Запросіть Весну в гості”, де ми використовували і бесіду, і розповідь, а також елементи практичної праці.

Методика реалізації цієї трудової народної традиції полягала в тому, що ми внесли розроблений нами варіант у сценарій свята Весни в селі Витвиця Долинського району. Пропонуємо цей варіант:

„Оксанко, одягайся тепліше, підемо в сад”, - каже бабуся своїй онуці.

Оксанка здивовано закліпала оченятами, - а що тепер робити в саду, коли довкола сніг, холодно?

„Підемо до Весни, щоб вона скоріше прийшла до нас”, - посміхається бабуся. Дівчинка бере шубку, сани, рукавички, бабуся одягає теплу хустку і вони разом виходять.

„Давай назбираємо гілочок, яких наломив вітер, - каже бабуся. - Виберемо найкращі і поставимо їх у високу вазу. На кожній гілочці з кольорових ниток зав'яжемо стрічки. Вони прикрасять гілочки берези такими собі квіточками. В хаті тепло, і незабаром березова гілка вкриється маленькими листочками. Хто прийде до хати - здивовано погляне на букет: надворі зима, а в хаті - Весна!”

„На городі великий кущ форзиції, густий, - продовжує бабуся. - Зріжемо кілька гілочок, поставимо їх у воду, і зацвіте гілочка жовтенькими гілочками, ще до свята Весни зацвіте. І тоді можна подарувати гілочку мамі, вчительці, подружці. А ще придивись, дитино, до куща бузку. На верхніх гілочках є парні бруньки: гілочки з такими бруньками поставимо до хати у вазу. У вазу будемо доливати водиці, а гілочки оббризкувати нею ніби дощем. Букет буде у нас на весняні свята.” „А на мамин день народження, який буде в квітні?” - питає внучка.

„Поздоровити твою мамусю з днем народження ми зможемо, зрізавши перед тим кілька гілочок черешня, вишні, яблуні. Вибирати потрібно лише ті гілочки,, які і так би були зрізані весною під час чистки саду. У вазі гілочки не лише зазеленіють, але і зацвітуть: за вікном сніг, а в кімнаті - цвіт яблуні!”

„Бабусю, навіщо ти набираєш стільки піску?” - питає Оксанка.

„Пісок насиплемо в порожні горщики або в старі чашки, тоді посадимо цибулю, зрізавши вершки, щоб цибуля скоріше пустила пір'я. Поливати будемо не часто, бо цибуля не любить вологи. А коли виросте зелене пір'я, нащипаємо тобі його до бутерброду, до борщу. В горщик з піском посадимо корені петрушки і поставимо на вікно, щоб у нас була свіжа зелень. У кого є закрита веранда, той може посіяти у ящику кріп. Ось так, Оксанко. Ми і запросили до хати красуню Весну!”

Використання запропонованих виховних засобів - не просто залучення школярів до трудових традицій свого краю, а й залучення до національних надбань, що виражається в тому, що учні збагачують свої знання про працю, формують трудові вміння і навички. Це залучення до совісті і доброти людської, що, в свою чергу, формує прагнення до примноження трудових традицій свого народу, збагачення традицій інших народів і загальнолюдського трудового досвіду.

З метою систематизації знань і уявлень про трудові традиції ми використали матеріали і експозиції місцевого музею народної творчості, шкільного музею, де представлені предмети побуту, національні знаряддя праці, предмети образотворчого мистецтва, роботи народних умільців. Діти одержували знання про те, що всі предмети домашнього вжитку, національного одягу, знаряддя праці, - все це робилось вручну з великим старанням і любов'ю, щоб кожна річ була міцною і красивою. Кожен майстер дорожить своєю трудовою честю, своєю репутацією, думкою людей, серед яких він живе і працює, серед яких випало жити і працювати його внукам, правнукам.

Ми організовували зустрічі з народними умільцями, представниками трудових династій ткачів, гончарів. Різьбярів, вишивальниць, імена яких відомі не лише в краї, а й далеко за межами України. Демонстрували свою майстерність члени трудових династій Мізунських, Комарів.

Ми використали виховний потенціал народного музею, організованого при Будинку культури, в експозиціях якого розповідається про історію місцевих підприємств, сільськогосподарської артілі тощо. Це давало можливість учням систематизувати знання про трудові традиції свого народу, доповнюючи їх практичною участю в музейній справі в якості помічників директорів, екскурсоводів, гідів. Центром цієї роботи в нашому експерименті ми зробили Будинок культури в мікрорайоні села Пнів. Він став факультетом народного університету, яким керує директор місцевої школи Роман Мамчур.

Виховною ланкою стало відвідання школярами трудових об'єктів місцевих виробничих формувань, підприємств, народних художніх промислів. Тут вони дізналися багато цікавого про трудові традиції краю, села, а за бажанням - брали безпосередню участь в оформлені творчих виставок, організації конкурсів і ін.

Ефективність виховного процесу шляхом використання в ньому трудових традицій старших поколінь залежала, в основному, від тих впливів, які отримували учні з боку дорослих.

На школярів впливали різні за родом діяльності, за індивідуальними особливостями люди: батьки, старші брати і сестри, вчителі, учні-старшокласники. Кожен, спілкуючись з дітьми, виступав у ролі вихователя, в якості прикладу для наслідування. Ми давали школярам можливість зустрічатися і спілкуватися з різними поколіннями дорослих. Ті розповідали про своє трудове минуле по-різному, але, в основному, про трудові традиції свого краю, села, про трудову юність, про те, яку роль відіграє праця для кожного з них. В біографіях дорослих учні бачили відображення особливостей трудової біографії села, краю, регіону, на конкретних прикладах трудового життя близьких, знайомих і не знайомих людей прослідковувалось позитивне і негативне в розвитку народного господарства в умовах Прикарпаття з а багатовікову історію працелюбного і талановитого народу цього краю. Разом з тим, ми відчували незручність перед дітьми в тих випадках, коли серед дорослих були спроби змовчати про негативні моменти в цій історії або прикрасити, спотворити її.

Використання у виховному процесі зустрічей, знайомств можна прослідкувати на прикладі організації такої зустрічі в селі Витвиця Долинського району з жителем цього села Ярославом Вінтоняком, одним з тих, хто зосередив в собі найкращі якості господаря, трудівника, плодами якого славиться земля Прикарпаття, хто відстоював своє минуле, щоб наступило наше сьогодення і наше завтра.

Спостерігаючи за його працею в „домашній” майстерні, учнів охоплювало почуття поваги до майстерної людини, усвідомлювали значення так потрібних людям професій будівельника, столяра, якими тепер часто нехтує молодь. Учні стали частими гостями народного умільця, який, використовуючи в деяких столярних операціях „малу механізацію”, трудиться і тепер, допомагає порадою, практичною справою в побудові нового будинку, виготовленні чи ремонті предметів домашнього вжитку. До І. Мізунського ідуть за всім, чого раптом не вистачає в господарстві: зробити колесо до воза, поновити плуг, змайструвати діжку. Він столярує, мурує колодязі, вміє ланцюжок з бісеру робити, доріжки ткати. І тепер в хаті Мізунського знаходиться ткацький верстат, на якому працює господар, а дружина Людмила щоліта заготовляє сировину для ткацтва. Восени, після всіх польових робіт Мізунський іде по лозу, щоб взимку сплести кошики, якими у Витвиці користуються не лише дорослі, а й діти, підлітки.

Дуже важливим у виховному процесі було те, що учні дізнались: у батька і матері Мізунського виростало троє синів, і всі як один беручкі до роботи: що жати, що косити, молотити чи якою іншою справою зайнятися в господарстві. Їх покійна мати, котра теж не знала втоми в роботі, не могла натішитися працелюбними синами. Вони знали всі ремесла, не сиділи без роботи вечорами: робили решета, коновки, маснички, вила, граблі, сопілки і інші речі. Молодший син Михайло - відомий в селі коваль. Але він не тільки вміло орудує молотком і кувалдою, а й гарно вишиває рушники, якими прикрашений навіть місцевий Будинок культури. Допомагає Михайлу його дружина Ольга.

Діти наслідують працелюбність і майстерність обдарованих, талановитих земляків-односельчан. Їм була дана можливість щось змайструвати, зробити потрібну річ: вони з цікавістю розглядають і самі хочуть зробити якийсь предмет забутого ремесла.

Учні виражали своє ставлення до таких зустрічей висловлюваннями типу: „Я починаю розуміти значення трудових традицій свого народу” (Михайло М., 10 р.); „Як добре, що живуть на землі моїй такі славні, з золотими руками люди” (Ігор К., 10 р.).

Читання в шкільній, сільській бібліотеці допомагало розкривати красу і велич людини праці, тому при підборі літератури істотне значення мало врахування читацьких інтересів, рівня інтелектуального розвитку учнів, ступінь доступності для них всесторонніх, в тому числі соціальних, економічних, екологічних, естетичних і трудових проблем, висвітлених в книгах. Учні, в основному, орієнтувались на домашнє читання. Тому в ході експериментальної роботи ми рекомендували їм список літератури, в якій висвітлювались питання зі сфери праці, і популярні видання в області праці, техніки, газети і журнали, в яких були опубліковані матеріали про працю. Для найменших була запропонована дитяча література з ілюстраціями, загадками, прислів'ями, приказками про працю, як от: Джанні Родарі „Чим пахнуть ремесла?”, „Якого кольору ремесла?”, Петро Король „Лісовий експрес”, „Українські народні казки”, поезія прикарпатської поетеси, Члена Спілки письменників України, народної учительки Марійки Підгірянки; Д. Герасимчук, Я. Дорошенко „Страгора”, М.Міщенко „Чого земля квітне”, А.Шпиталь „Лана” та інші.

Для дітей 10 - 11 - віку була підібрана література, яка найбільше впливала на формування інтелектуальних і емоційних компонентів структури особистості школяра, наприклад: В. Качкан „Світло високого дня”, альбом „Юрій і Семен Корпанюки” тощо.

Щоб реалізувати задумані плани, задовольнити читацький попит і інтереси всіх учнів, молодші школярі відвідували бібліотеки, книжкові кутки, ігротеки в Народному домі разом з дорослими.

Ми залучали школярів до організації свят: свята першої борозни, Дня працівника лісу, „Виходу на полонини” і ін. При їх проведенні розроблялась і пропонувалась приблизна структура свята, як-от: інформування через інформаційні стенди, місцеве радіо про проведення заходу; підготовка до його проведення; складання сценарію; саме проведення свята; його завершення.

Шляхом інформування ми доводили до відома жителів мікрорайону назву свята, дату і місце його проведення. Дорослі і діти могли дізнатися про те, хто є ініціатором і організатором запропонованого заходу від громадських формувань мікрорайону, від виховних закладів, від дитячих об'єднань в мікрорайоні школи.

При підготовці свята школярі 5-6 класів ставали його учасниками: багато юних умільців мали честь провести першу борозну, а молодші школярі були, в основному, глядачами, гостями, але ми захід організовували так, щоб викликати інтерес, відчуття причетності до трудових справ старших, залучаючи до свята як найменших, так і дітей 10-11 років, розвиваючи ініціативу проведення даного дійства на території мікрорайону школи. Сценарій свята пропонується в додатку

В процесі залучення до трудових буднів і досягнень своїх односельців ми давали можливість школярам правильно осмислити такі поняття як творча праця, трудова дисципліна і ін.

Сучасність змісту і форм трудової діяльності було одним з принципових педагогічних вимог в нашому дослідженні, адже учні жили не лише минулим і нинішнім днем. Ми враховували те, що інтереси дітей спрямовані в особисте і суспільне майбутнє, що хлопчики і дівчатка є справжніми носіями нових поглядів, норм і оцінок, хоч нерідко в різкій формі. У трудовій діяльності в мікрорайоні школи школярі швидко реагували на все нове, цим самим виявляючи важливу вікову сутність дитини. Головну увагу в роботі з трудового виховання ми зосереджували на засвоєнні учнями нових економічних відносин, виробничих досягнень, нових напрямків в розвитку сфери матеріального виробництва, що в урбанізованому сільському поселенні передгірського мікрорайону ставало очевидним завдяки наявності підприємств промисловості, народних художніх промислів, аграрно-промислового комплексу.

Сприятливий вплив на школярів тут мав приклад дорослих, праця дорослого населення, що здійснювалась на очах. Була продумана структура цієї форми виховного впливу на особистість школяра:

- інформування дітей і дорослих про трудові справи в мікрорайоні;

- спільна праця дорослих і школярів на виробничих ділянках села, підприємства;

- організація конкурсів і ін.

Така структура дозволяла більш ефективно вирішувати завдання виховної роботи в мікрорайоні. Покажемо це на прикладі трудового виховання учнів в мікрорайоні, де розміщене господарство (селянська спілка) „Явірник”. Робота тут організовувалась так, щоб інформування про трудові справи з участю школярів закликали жителів мікрорайону брати участь у корисних, благочинних трудових акціях. Це давало позитивні результати: так, в напружені дні посівної і збиральної кампанії на поля господарства виходить все працездатне населення: працюють пенсіонери, студенти і учні вузів і училищ, технікумів, які приїхали на канікули додому або працюють у складі новітніх рудових формувань.

Позитивний виховний вплив на дітей в цих умовах мала атмосфера поваги, що оточує трудівників - майстрів своєї справи. Увагу до членів селянської спілки, трудових династій, членів виробничих і сімейних підрядів була наочним прикладом для школярів у тому, що добросовісна праця кожного одержувала належну оцінку і повагу.

В таких ситуаціях розвиток в учнів інтересу до праці набув особливого значення: мало було навчити молоду людину елементам майстерності, дуже важливо було навчити її дивитись на життя з точки зору людини-трудівника, людини-творця, яка живе за законами трудової честі.

Результати практики, спостереження, перший зріз вказували нам на необхідність збагачення процесу виховання більш конкретним змістом діяльнісно-практичного аспекту з тим, щоб виявити залежність і ефективність виховання від більш раннього включення учнів в практичну трудову діяльність в мікрорайоні школи. У цьому пошуку ми виходили з того, що людина розкривається не тоді, коли вона виступає в ролі пасивного глядача, слухача, спостерігача, „поглинача” інформації, а тоді, коли вона захоплена якоюсь справою, що потребує активності, самостійності, творчої фантазії.

Поглиблюючи і розширюючи виховний зміст даного компоненту, ми розглядали його так само як виявлення і розвиток індивідуальних здібностей учнів, повніше розкриття цих здібностей в процесі досягнення результатів праці, коли праця була засобом втілення в практику їх сокровенних задумів, що, в свою чергу, викликало у школярів бажання виконувати соціально значимі трудові справи, що приносять користь суспільству.

В основу цієї діяльності ми поклали педагогічну концепцію про те, що праця стає усвідомленою, відношення до неї стійким, що переходить в традиції лишень тоді, коли вони продиктовані свідомими поглядами і переконаннями.

З метою одержання бажаних результатів в планах роботи з трудового виховання школярів в експериментальних умовах ми накреслили такий підхід до організації трудової діяльності, який дозволив включити школярів у цілеспрямовану продуктивну працю, а найперспективніше планування такої роботи сприяло встановленню послідовності, постійне ускладнення трудових справ в мікрорайоні школи, що, властиво, давало можливість залучати до виховного процесу також учнів молодшого шкільного віку.

У розвитку цього аспекту увагу відводилось поєднанню особистих інтересів учнів. Багато учнів позитивно відносились до праці в мікрорайоні школи, бо вона мала суспільне значення, тобто приносила користь мікрорайону. Це було характерним навіть для тих учнів, які не „горіли” бажанням брати участь у суспільно-корисній продуктивній праці, що, як ми помітили, мало б глибоко перебудувати особистість, змінити її ціннісні орієнтації.

Виключне значення тут мала діяльна участь дітей в праці, яка здійснювалась в процесі конкретної творчої діяльності. Покажемо це на прикладі трудового виховання в мікрорайоні Вітвицької середньої школи Долинського району, на території якого розміщено 5 гірських сіл з присілками. Це створило несприятливі умови, що ускладнили організацію трудової діяльності школярів.

Завдяки творчому підходу, а саме, використанню запропонованих рекомендацій, ми тут успішно вирішили проблему трудового виховання учнів.

Передовий досвід і експериментальна робота вказували на те, що особливий виховний вплив тут мала оцінка праці школярів зі сторони громадськості, вплив суспільної думки в селі. Тому не випадково серед запропонованих форм роботи в процесі трудового виховання стало використання думки сільських сходів, обговорення особистої участі кожної дитини в праці. В сільських поселеннях, де жителі добре знають один одного, ця ситуація передбачала позитивні результати, що підвищувало ефективність трудового виховання в мікрорайоні школи.

Вчителі, вихователі, студенти-практиканти в особі дітей мали надійних помічників, а в деяких випадках - ініціаторів організації трудових справ в мікрорайоні школи.

Процес праці ми будували так, щоб учні жили інтересами батьків і інших категорій дорослого населення України та, зокрема, мікрорайону. З цією метою на кошти місцевої селянської спілки на території мікрорайону була збудована тваринницька ферма, де разом з дорослими працювали і учні. Праця була організована так, щоб у виховний процес обов'язково включати елементи, які пов'язані з використанням трудових традицій. Наприклад, учні, що проживали на території віддалених зон, працювали в господарстві помічниками пастухів, допомагаючи старшим готувати традиційний тут харчовий продукт - будз, який готується зі свіжого овечого сиру.

Ми помітили, що учні залюбки працювали з дорослими в тих випадках, коли їм надавалась можливість заволодіти цікавою технологією, тією працею, яка принесе задоволення і радість. Така організація трудового виховання давала позитивні результати. Ось що сказала Марійка П., учениця 2-го класу: „Я з радістю працюю з мамою, пізнаю таємниці цікавою і потрібної всім справи.”

В експериментальному мікрорайоні ми робили орієнтацію на залучення школярів до завдань розвитку місцевого лісового господарства, залучення їх до праці в місцевому лісництві. Працівники лісу залучали учнів до омолодження лісових смуг, лісонасаджень, що розміщені на території ярів, заготівлі пагонів і кущів, збору насіння лісових культур.

Участь у такій роботі давала можливість одержати відповіді на питання: „Як буде вести себе, наприклад, женьшень карпатський на їх дослідній ділянці, чи зуміє рости в місцевих кліматичних умовах, чи дасть урожай, враховуючи той фактор, що навіть в межах одного територіального району спостерігається коливання як в складі ґрунту, так і в температурі повітря. Завдяки трудовим зусиллям дослід вдався: спостереження показали, що при уважному догляді і в кліматичній зоні можна вирощувати різні рослини.

Участь в дослідницькій праці, оволодіння додатковими знаннями і уміннями щодо вирощування рослин стимулювало новий напрям цієї роботи: він виражався в тому, що діти, а особливо дівчатка, стали вирощувати гладіолуси, жоржики, троянди, які в умовах мікрорайону погано приживаються. Цибулини гладіолусів, розсаду інших квітів, яку вони навчились вирощувати з насіння, учні дарували дитячому садку, школі, жителям мікрорайону, любителям-квіткарям інших районів. Можливість працювати в мікрорайоні школи захопила учнів, про що говорили вони самі: „Ми гордимося тим, що ще в молодшому шкільному віці виростили цикламени, так як раніше ця екзотична рослина не росла в цьому районі, а зараз її можна побачити в будинках багатьох жителів мікрорайону, що стало можливим завдяки тому, що ми залучились до благородної і цікавої справи” (Юля Р.). „Ми дуже полюбили цю працю і не уявляємо тепер прожитого дня без участі в ній, насиченій творчими планами, що приносять радість залучення до прекрасного” (Світлана Н.).

Організація експериментальної роботи дозволяла не тільки впроваджувати в практику не використані раніше форми продуктивної праці, але і вдосконалювати, розвивати ті, що є. Щоб не нав'язувати учням думку дорослих, ми вирішили дати їм ініціативу в самостійному прийнятті рішень з організації праці в мікрорайоні школи. Так як школа була збудована на пустирі, то учням було до чого прикласти свої трудові зусилля в справі перетворення зони села в зразкову.

Для реалізації цього задуму використовувались різні форми і методи: наприклад, учням пропонували відповісти на питання: „Яким ти хочеш бачити свій мікрорайон?”, „Як зробити наш мікрорайон зразковим?”

В ході будівництва учні виступали в різних ролях: діставали пиломатеріали для спортмайданчиків; зичили у дорослих молотки, пили, сокири, відповідали за збереження і своєчасне повернення дорослим цих інструментів, звертались до будівельників, зварювальників, лісорубів, столярів з різними просьбами, вносили пропозиції; як краще організувати роботу і взяти безпосередню участь в праці. Вони розподіляли об'єм роботи таким чином, щоб молодшим школярам навантаження було посильним, а самі дбали про господарський інвентар, узгоджували фронт робіт, готували наочну агітацію. Чоловічу, „грубу” роботу подобалось виконувати хлопчикам, оберігали від неї дівчаток і молодших школярів. Учні висадили в зоні школи десятки дерев і кущів, розбили квітники і клумби, а коли було виголошено рішення будувати на території мікрорайону спеціальний двоповерховий будинок дошкільного закладу за оригінальним проектом, хлопчики взяли найактивнішу участь у його спорудженні. Проникаючись розумінням суспільного значення передбачуваної праці, вони вирішили, що кожен з них повинен відробити на будівництві визначену кількість годин. Щоб добре було видно результати праці , хід будівництва висвітлювався у місцевій пресі, радіопередачах, в екрані ведення якості трудових справ на території мікрорайону.

§ 2. Постанова творчих завдань і їх реалізація у процесі праці з техніки та декоративно-ужиткового мистецтва

Трудове виховання учнів у мікрорайоні школи ставало змістовним за умови залучення школярів до технічної творчості. Успіх досягався у тому випадку, коли постановка творчих завдань з метою виявлення творчих здібностей учнів і їх розвитку доповнювалась змістовною і цілеспрямованою творчою справою. При визначенні змісту цієї роботи в експериментальному варіанті ми керувались тим, щоб трудова діяльність була доступною для різних вікових груп як хлопчиків, так і дівчаток, була сучасною, мала тісний зв'язок з місцевим виробництвом. Враховувалась думка про необхідність відповідності тематики праці віковим особливостям учнів, наявність можливості для поглиблення і розширення знань, вдосконалення умінь і навичок, застосування їх на практиці, у трудовій діяльності. У процесі формування інтересу учнів до технічної творчості велике значення мали творчі можливості праці сільських механізаторів.

Виявленню у школярів творчості в праці сприяла і відповідна установка, коли дітям пропонували якнайбільше цікавих і оригінальних моделей, оголошувались змагання, чия модель буде найнезвичайнішою і найцікавішою, проводили розбір різних конструкцій, використовуючи в цьому процесі розповідь, коментарі учнів про те, як вони будували свої моделі.

У зв'язку з цим великого значення ми надавали створенню постійних і тимчасових виставок дитячих творчих робіт, де було представлено кращі творчі конструкторські рішення.

Заняття технічною творчістю, моделюванням показало вищий рівень в цих видах трудової діяльності школярів елементів новизни і оригінальності, ускладнення їх, удосконалення, успішний розвиток інтересу учнів до цього виду творчості.

Важливою структурною ланкою стала праця школярів по збереженню і відтворенню предметів народної творчості, старовинних виробів народних умільців, завдяки чому збагатилась матеріальна база шкільного і місцевого краєзнавчих музеїв, позакласних занять з праці, уроків праці, школярі залучились до традиційних трудових справ в мікрорайоні школи. У Пньові і інших мікрорайонах, у майстернях, хлопчики оволоділи новими прийомами художньої обробки деревини, а дівчатка в цей час пізнавали таємниці виготовлення килимових виробів. Учні з великим бажанням виготовляли сувеніри, самобутню атрибутику, одяг для художньої самодіяльності, використання якого в кінцевому результаті носили суспільно-корисну спрямованість.

Дуже важливим було залучення учнів до суспільно-корисної виробничої праці, наповненої змістом міжнаціональних зв'язків. У нашому народі завжди жила повага до людей праці незалежно від національності, існував і підкріплювався інтерес до трудових досягнень інших національностей, прагнення поділитися своїми трудовими досягненнями, прагнення до співпраці, цим самим проникаючи в проблеми розподілу праці і обміну її результатами з іншими регіонами і навіть країнами.

Такі факти солідарності були однією із форм прояву доброї волі нашого народу до інших народів. З покоління в покоління представники багатьох національностей жили і виховувались в умовах Прикарпаття, віками зберігаючи і надаючи данину поваги трудовим традиціям інших народів, звикли ділити з ними радість праці, трудових успіхів і досягнень.

Підсумки дослідно-експериментальної роботи по вдосконаленню змісту трудового виховання в мікрорайоні школи показали, що в цьому процесі вихідними стали аспекти інтелектуального, емоційного, діяльнісно-практичного змісту. Керівну роль займала праця.

Застосування запропонованих результатів істотно підвищило практичну віддачу, допомогло більш успішно зосередити резерви виховної роботи в умовах передгірського мікрорайону.

Аналіз результатів дослідження в експериментальних умовах показав, що дотримання вимог методичних рекомендацій сприяло цілеспрямованості процесу трудового виховання в мікрорайоні школи. Систематизувались наявні знання, інформація і уявлення про працю, підвищився інтелектуальний рівень дітей. Вони одержали можливість відчути радість успіху, почуття задоволення результатами особистої участі в трудових справах.

Емоційно-оцінні переживання, в свою чергу, активізували участь школярів у конкретній трудовій діяльності в мікрорайоні, підвищили рівень інтелектуальних суджень при виборі видів об'єктів праці. Паралельно з тим, що в процесі дослідження змісту трудового виховання в мікрорайоні школи ми прагнули до взаємозв'язку інтелектуального, емоційного, діяльнісно-практичного компонентів, виходячи з педагогічних концепцій про те, що трудове виховання передбачає цілеспрямований вплив на суб'єкт виховання всіх об'єктивних факторів суспільного розвитку, при дослідженні результатів проведеного досвіду ми все-таки намагались визначити, які з запропонованих нами, відомих з досвіду форм організації праці школярів в більшій чи меншій мірі працюють на інтелектуальний компонент, а які на емоційні і діяльнісно-практичні компоненти, акцентуючи на взаємозв'язок створення в експериментальних умовах педагогічних ситуацій.

Наші спостереження, зустрічі і бесіди з учнями, інтерв'ю анкетне опитування дали можливість зробити висновок, що з метою підвищення вираження показників інтелектуального компоненту в трудовому вихованню в мікрорайоні школи найбільш доцільним було знайомство і залучення школярів до трудових традицій свого народу, що історично склалися. Корисними в цих умовах були розповіді, бесіди, читання літератури про працю, трудові традиції, відвідання і практична участь в роботі народних і художніх музеїв, вивчення історії місцевих народних промислів. Це давало можливість розширити і систематизувати уявлення і знання школярів про працю, трудові традиції, допомогти їм усвідомити керівну роль праці в житті і розвитку особистості, в закріплені зв'язків трудових традицій свого краю з трудовими традиціями інших народів.

Використання запропонованих заходів, створення педагогічних ситуацій підвищило вираження емоційних показників, що проявлялось у повазі до людей праці, відповідальності за свій вклад в трудові справи, емоційно-позитивному відношенні до участі у трудових справах в мікрорайоні школи, які співвідносяться з емоційно-ціннісною орієнтацією на організаційний зв'язок людини-трудівника з природою, з традиціями попередніх поколінь, що впливало на естетичне, моральне і фізичне виховання учнів, але головне, сприяло їх інтелектуальному, діяльнісно-практичному розвитку і емоційному задоволенню.

Участь школярів у продуктивній праці, технічній творчості істотно підвищила вираження діяльнісно-практичних показників, які виражались в тому, що учні стали активніше і включатись в трудові справи мікрорайону, успішніше оволодівали уміннями і навичками цієї праці, елементами самоуправління і самоорганізації в процесі трудової діяльності.

Зміни особистих якостей учнів, що характеризують трудове виховання мікрорайоні школи, його ефективність, що складались поступово, накопичують за певний період, тому заміри динаміки цього процесу проводились нами протягом 1997-1998 років. Враховувались найрізноманітніші прояви інтересу до праці (усні і письмові висловлювання, емоційні реакції, конкретні вчинки при зайнятті трудовою діяльністю в мікрорайоні школи).

У 2002 році достовірно охарактеризували результати, одержані на експериментальному об'єкті до і після введення програми дослідження. Одержані нами дані порівнювались з попереднім періодом, що рівняється за часом і кількістю використання респондентів в експерименті.

Зосередження уваги на питаннях удосконалення змісту трудового виховання мікрорайоні школи, використання педагогічних ситуацій в умовах експерименту дозволило одержати прогнозовані результати, які виражались в тому, що ефективність трудового виховання школярів в мікрорайоні школи помітно підвищилась.

Показниками ефективності трудового виховання учнів в мікрорайоні школи стали: підвищення їх інтересу до різних видів продуктивної праці, технічної творчості, традиційних видів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва. Опитування 61 учнів в контрольних і експериментальних умовах показало, що до кінця 1997 року зросла кількість учнів, що володіють почуттям усвідомлення керівної ролі праці в житті і розвитку особистості; що проявляють інтерес до пізнання трудових традицій свого народу і їх зв'язку з загальнолюдським трудовим досвідом. Став помітним прояв до людей праці, почуття відповідальності школярів за свій вклад у трудові справи і їх емоційне-позитивне відношення до особистої участі в цих справах.

Удосконалення змісту трудового виховання в мікрорайоні школи стало діючим фактором підвищення ефективності цього процесу і було основою для організації співпраці учнів в мікрорайоні сільської школи.

Розділ ІІІ. Організація в мікрорайоні школи спільної трудової діяльності учнів різних вікових груп

§ 1. Роль сім'ї в організації спільної праці дітей і дорослих у мікрорайоні школи

Спостерігаючи за учнями в процесі праці, ми звернули увагу на те, що в одних випадках вони працюють активно, допомагають один одному, в інших - чомусь не бажають допомагати товаришеві. Ми зрозуміли, що це залежало не тільки від змісту праці, але й і форм організації самого процесу праці.

Підвищення ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні школи шляхом використання факторів впливу спільної трудової діяльності передбачало теоретичну і практичну цінність. Проблема спільної праці і особистості набула великої гостроти. На жаль, довгий час вона трактувалась односторонньо - лиш як підкорення особистості інтересам більшості. Тому необхідна дальша розробка - уже в нових умовах - цієї проблеми як основної і для трудового виховання школярів у умовах мікрорайону школи, бо в демократичному суспільстві - це „здатність до взаєморозуміння і творчого співробітництва” ( , 13).

Актуалізація і збагачення значення спільної праці учнів зумовлені процесом демократизації суспільства: закони про власність, про землю, оренду, кооперацію стверджують розмаїття форм організації праці, розкривають суспільну цінність зв'язків індивідуальної і спільної праці. В процесі дослідження нами вирішувались завдання визначення ефективності форм спільної праці школярів в мікрорайоні школи, у вирішенні яких ми виходили з наступних педагогічних умов:

- суспільна спрямованість, виробничий характер праці;

- розвиток самоорганізації, ініціативи, трудової активності школярів;

- опора на народні традиції, взаємодопомогу в праці;

- єдність засвоєння школярами народних трудових традицій;

- різновіковий склад учнівських трудових об'єднань.

Здійснюючи в цих умовах експериментальне дослідження умов підвищення трудового виховання учнів в мікрорайоні школи, ми прагнули активізувати процес самоорганізації трудових об'єднань. З них ми виділили три основні типи, що визначаються характером трудових процесів: включення учнів у виробничу працю; надання допомоги рідним і односельцям в самообслуговуванні і побутовій праці; заняття прикладними видами народної творчості: проведення оглядів дитячої творчості, заняття в трудових об'єднаннях за інтересами. Смислові домінанти самоорганізації школярів в таких об'єднаннях ми коротко охарактеризували наступним чином: праця - робота, праця - турбота, праця - дозвілля. Наша експериментальна методика включає залучення до всіх названих видів трудової діяльності шляхом створення відповідних організаційних структур в мікрорайоні школи.

Усвідомлюючи умовність нашого врахування трудових об'єднань школярів, ми вважали його достатньо конструктивним для нашого дослідження, так як це дозволило нам акцентувати смислові домінанти трудової самоорганізації школярів і відповідно визначити педагогічні засоби її стимулювання. Розглядаючи самоорганізацію як цілеспрямовану участь школярів у встановленні ділових зв'язків відповідної залежності трудового процесу, ми знайшли передумови такої самоорганізації у прагненні учнів до реалізації в праці своїх загальнолюдських прагнень і індивідуальних особливостей і до розширення взаємодії особистості з природою і соціальним середовищем. Для того, щоб процеси самоорганізації сприяли формуванню і розвитку міжособистісних відносин, ми зосередили увагу на усвідомленні учнями суспільного значення трудових традицій в мікрорайоні. У цьому питанні ми виходили з того, що, по-перше, у суспільній праці закладені невичерпні можливості організації і набуття зв'язків між дітьми; по-друге, при правильній організації суспільно корисної праці кожен учень стає активним співучасником всіх починань.

З цією метою ми застосували в експериментальній роботі наступні засоби педагогічного стимулювання:

для трудових об'єднань виробничого характеру - (праця - робота) - розкриття соціально-економічних, моральних і інтелектуальних основ діяльності кращих виробничих формувань мікрорайону;

для трудових об'єднань шефського характеру (праця - турбота) - пізнання школярами традицій благочинної роботи, дитячих трудових ініціатив, народних звичаїв взаємодопомоги;

для трудових об'єднань за інтересами у сфері дозвілля - проведення громадських оглядів творчих робіт.

Вказані засоби педагогічного стимулювання включали вчителі у виховну роботу. Ці засоби являють собою певну систему, так як мають спільну домінанту - стимулювання в різних проявах: приклад близького і далекого, минулого і теперішнього, приклад груповий і індивідуальний. Роль вчителя полягала у тому щоб звернути увагу дітей на явища і події, в яких розкривається сутність кращих зразків трудової діяльності, якості людини праці. Інтерес школярів до оточуючого їх життя, спроби усвідомлено співставити можливості свої і перспективи з долями різних людей спонукало учнів за межами школи включатися у навколишнє життя думками, оцінками, справами.

Слово вчить, приклад веде - за цим принципом ми будували взаємодію школи і позашкільного середовища в організації спільної трудової діяльності в мікрорайоні.

Духовним центром трудових об'єднань школярів, як показала наша дослідно-експериментальна робота, стала духовно багата особистість. Процеси самоорганізації учнів навколо такої людини або групи дорослих односельців ґрунтуються на прагненні школярів „порівняти” себе з реальним зразком, відчути свої здібності до праці у порівнянні з ровесниками і старшими. Встановивши ці особливості організаційних процесів в мікрорайоні, у своїй експериментальній роботі ми орієнтувались на перехід від індивідуальних форм праці до розвитку співробітництва, встановлення міжособистісних відношень на основі усвідомлення суспільної ролі праці. При цьому ми прагнули створити гнучкі структури цих зв'язків, коли учень в різних трудових об'єднаннях міг залучатись до виробничої, побутової трудової діяльності. У процесі реалізації цих вимог в умовах мікрорайону школи дітям необхідно було надати широкий простір для організації різного роду дитячих об'єднань як постійних, так і тимчасових. Дуже важливою ознакою була спільна спрямованість до мети трудової діяльності, що передбачало високий рівень свідомості членів об'єднання - не тільки єдність мети, але і єдність переживань і оцінок суджень учнів.

Враховуючи, що в мікрорайоні передгірського типу важливі зв'язки побутової, виробничої сфери і дозвілля зосереджуються в сім'ї, ми поставили в експериментальній роботі завдання зрозумілою зробити перед дітьми суспільну роль праці в сім'ї, розкрити сучасні соціальні функції сімейних форм виробничої праці. Ці питання вчителі висвітлювали у бесідах, на зустрічах з батьками, шляхом організації сімейних виставок у школі. Це сприяло накопиченню таких цінностей в сімейних трудових відносинах як почуття взаємодопомоги, взаємовиручки. Ми звично сприймали тезу: сім'я - частина суспільства, але не завжди реально нею керувались. Наші дослідження показали, що є сім'ї, які живуть тільки особистими прагненнями, відірваних від мікрорайону.

Соціальні зміни в сільських мікрорайонах, підвищення трудового фактору в цих змінах визначили важливість зіставляти вироблені в сім'ї установки і вимоги з суспільними, відчувати пульс життя суспільства, в якому живеш, ставити перед сім'єю спільну мету. Саме в сім'ї маленька людина одержує перший досвід, саме в колі близьких дорослих школяр оволодіває досвідом поваги, товариськості, взаємодопомоги, згуртованості.

Ми підвели підсумки зональних спостережень, внаслідок чого прийшли до висновку про те, що дітей в сім'ї треба вчити працювати з батьками. У процесі організації такої праці ми спирались на педагогічну концепцію про те, що активні починання кожної людини мають ґрунтуватись на свідомій солідарності з метою сім'ї. Кожна сім'я виробляє свої нормативи, за допомогою яких регулюється трудове життя учнів. До них ми віднесли: обов'язковість постійного руху вперед, наявність чіткої перспективи на сьогодні, на завтра. Трудове виховання включає постійне залучення учнів до самообслуговування, догляду за квітами, худобою, птахами. Праці на присадибній ділянці. Це складалось віками і має свої традиції. Ми спирались на прогресивні форми самоорганізації, які знайшли своє відображення в народній педагогіці і місцевих традиціях. Домашня робота є не тільки життєвою необхідністю, але й радістю, якщо в неї вносити елементи спільної праці, прагнення згуртувати сім'ю. З цією метою ми пропонували урізноманітнювати форми організації спільної праці в сім'ї. В одних випадках праця організовувалась так, що практично кожен член мав індивідуальне завдання, виконання якого було значним для дорослих і дітей. При цьому завжди виникала необхідність взаємодопомоги, тим більше, що уміння дітей і дорослих істотно різні.

Використовувалась і інша форма організації праці, що передбачала спільне завдання - одне для всіх. У цьому випадку особливо помітними були навіть невеликі „гріхи” в роботі кожного члена сім'ї, посилювалась взаємозалежність між працюючими. Досить було одному неякісно виконати свою частину роботи, як страждав загальний результат. В умовах такої організації праці діти скоріше привчались діяти узгоджено, відчували і пристосовувались до ритму роботи. Так підвищувалась відповідальність кожного за свою частину роботи і за загальний результат. У спільній праці діти засвоювали правила-вимоги: вірити один одному на слово, не підводити один одного, допомагати і т.д. Спільність праці в сім'ї допомагала збагаченню таких понять як сімейна гордість, сімейні традиції, честь сім'ї.

§ 2. Залучення учнів до різноманітних видів спільної праці на базі виробничих і громадських формувань у мікрорайоні школи

Враховуючи усе вищесказане, можна стверджувати, що сім'я є фундаментом, першоосновою у трудовій діяльності дітей, бо вчить їх працювати разом з дорослими, турбуватися про благоустрій своєї сім'ї.

Таким чином поступово у дітей вироблялась певна система роботи, що полягала в оптимальному поєднанні різних форм спільної праці дітей і батьків. Однією з основних її форм стала праця в сімейних, чоловічих, жіночих клубах, спрямованість діяльності яких була на скріплення сім'ї, завдання досвіду спільного ведення господарства, добросусідські відносини. Учні з великим інтересом стали займатися в гуртках в'язання, макраме, кулінарії, маючи на увазі перспективу підготовки до сімейного життя, прагнення володіти багатьма видами різної праці для ведення домашнього господарства.

Причому до таких видів праці залучались не лише дівчатка, а й хлопчики, які спочатку тяжіли до суто ”чоловічих” справ, а потім більша частина їх втягнулась саме до таких гуртків, де можна було поруч з дівчатами позмагатися у вправності.

Пропонуємо методику організації роботи домашнього гуртка в мікрорайоні Пнівської загальноосвітньої школи Надвірнянського району, ініціатором якого стала сім'я Галі К. Поштовхом для його організації стало бажання мами Галі запропонувати подругам дочки затишок і тепло свого дому, яких вони були позбавлені у своїх сім'ях.

Робота гуртка будувалась на тому, щоб:

- діти могли збиратися на заняття періодично, у вільний для всіх час;

- наставником і помічником в організації трудової діяльності був хто-небудь з дорослих членів сім'ї;

- робота будувалась на принципах добровільності, врахування інтересів дітей.

Практика роботи гуртка переконувала, що це, звичайно, не виробниче формування, але домашній гурток ставав передусім колом спілкування у спільній праці.

Особливою формою міжособистісних відносин ставала праця на основі сімейного підряду. Таким чином поле чи ферма ніби включались в систему сімейних відносин, а селянська спілка чи орендне підприємство набували рис великої селянської сім'ї, яка веде спільне господарство.

Якщо практика залучення учнів 11-12 років до сімейних підрядів ставала ознакою вкладу сучасної сім'ї в організацію спільної праці учнів, то участь їх в кооперативних об'єднаннях, використання більш тісних міжособистісних відносин в процесі праці свідчило про перспективи розвитку цих форм організації спільної праці школярів.

Спостереження показали, що у школярів, які працювали в об'єднаннях на кооперативних началах, навіть на перших етапах їх створення і функціонування, ставала більш престижною інтелектуальне спрямованість діяльності, одержання знань, а реальні показники праці і творчої ініціативи цього виробничого формування збагачували їх інтерес до праці.