Вплив фізкультури та спорту на всебічний розвиток дошкільників

Наприклад, у великій тематичній грі «Боцман і юнги» передбачені такі рухові ситуації:

«По трапу на корабель». Піднятися удвох по трапу; розійтися на трапі; піднятися з вантажем.

«Свистати усіх нагору». Лазіння різними способами по жорсткій вертикальній, напівжорстко закріпленій, похилій драбинах, по мотузяній драбині, канату, жердині; робота з тренажерами «Трап», «Підвісний місток», «Канатна дорога» та інші. Це лише кілька ігрових ситуацій, а тема моря, життя моряків підкаже їх безліч. Звичайно, за умови живої уяви, творчої фантазії.

З наведених вище прикладів видно, що кожна ситуація, міні-гра, в свою чергу, складається з кількох ігрових вправ, де в основі кожної лежить одна рухова дія. Таким чином, вже можна чітко уявити форми й структури ігрового методу фізичного виховання дошкільнят. Об'єднуючою є велика тематична гра. що охоплює все заняття з фізичного виховання або ряд занять; з часом вона ускладнюється й передбачає добірку різноманітних ситуаційних міні-ігор, які, в свою чергу, складаються з відповідних ігрових вправ, - на них і має базуватися руховий розвиток дошкільників.

У роботі з дітьми вихователь має урізноманітнювати й розширювати фізичний простір залу і майданчика за рахунок образного перетворення його в ігровий простір. Так, завдяки звичайним перестановкам гімнастичних лав відносно драбин можна створити образ корабельного трапа і навіть цілого корабля: кілька іграшок-атрибутів підсилять морську тему. І навіть по закінченню заняття і діти, і педагог продовжують ще жити у створеній ігровій атмосфері певний час, доки не ослабне і зовсім не зникне ігрове поле.

М. Єфименко вважає, що з дошкільниками необхідно розмовляти мовою гри. Основою кожного заняття має стати ігрове дійство, а вже у нього слід вплітати елементи навчання, розвитку, корекції, оздоровлення, виховання. На занятті, що проводиться у стилі «театру», діти навіть не помітять, чого і як саме їх навчав педагог, вирішуючи програмні завдання. Все мистецтво роботи у пропонованому стилі саме в тому й полягає, щоб дівчатка й хлопчики досхочу порухалися, погралися. Навчальний матеріал вони засвоюватимуть при цьому фактично підсвідомо. Отже, девіз такий: «Граючи - навчати, граючи - розвивати, граючи - виховувати».

На занятті ігрового характеру для вирішення завдань кожної його частини добираються ігри з відповідними рухами. Заняття цього типу проводяться переважно влітку, коли вже всі вправи вивчено і ставиться завдання - закріпляти рухові навички, розвивати фізичні якості, виявляти вміння у мінливій ситуації.

Заняття в сюжетній формі (у формі «рухового оповідання») проводяться для посилення інтересу до рухів під час закріплення навичок.

Добираються вправи відповідно до поставлених завдань, придумується сюжет («Поїздка у ліс, на дачу»). Наприклад, якщо вихователь вирішив закріпити навички ходьби по гімнастичній лаві і в стрибках у довжину з місця, він може обрати сюжет «Поїздка в ліс». Спочатку розповідає, як тепер гарно в лісі, пропонує всім піти на прогулянку. Діти шикуються в колону по одному й ідуть, зображуючи рух поїзда. «Поїзд» починає йти швидше, і «пасажири» переходять з ходьби на біг. «Поїзд» зупиняється, і всі виходять на галявинку. Тут вони збирають квіти, ловлять метеликів (виконуючи намічені за планом загальнорозвиткові вправи). Потім переходять «місток» (ходьба по гімнастичній лаві) та стрибають через «струмочок» (стрибки у довжину з місця). Далі усі йдуть на іншу галявину і там грають у рухливу гру «Ловітки». Після цього діти сідають у «поїзд» і їдуть додому (ходьба).

Добираючи ігри, слід враховувати підготовленість групи дітей. Так, на початку року (восени) доцільно проводити ігри з простішим змістом і сюжетом, з менш складними рухами.

Щоб закріплювати у дітей рухові навички і розвивати фізичні якості, корисно повторювати ігри протягом усього року і у певній послідовності, варіюючи відповідно до поставлених завдань, ускладнюючи рухи і правила гри, проводити її у різних умовах (на ділянці, галявині лісу, піщаному березі річки).

Добираючи ігри на кожний день, треба продумати час їх проведення і місце у режимі дня, при цьому не треба забувати ні про минулу, ні про наступну діяльність дітей.

Вранці (ще до ранкової гімнастики), особливо навесні та влітку, рекомендуються ігри з фізкультурними посібниками та іграшками, які спонукають дітей до рухів (ігри в м'яча, кочення обруча, кільцекид, класи). Діти об'єднуються у невеликі групи та граються самостійно.

У перерві між організованими заняттями, особливо, якщо вони пов'язані з нерухливою позою (малювання, ліплення, розвиток мови та математичних уявлень), корисні ігри середньої та малої рухливості («Зроби фігуру», «Зроби як я» та ін.). Призначення цих ігор - активний відпочинок, тому вони повинні бути добре відомі дітям. Після фізкультурних та музичних занять також рекомендуються ігри середньої рухливості («Попади в обруч», «Збий м'яч»). Проводити їх слід усередині або в кінці прогулянки.

Треба заохочувати дітей до рухливих ігор, бажано, щоб діти самі організовували ігри.

Важливо також пам'ятати, що ігри рухливішого характеру доцільно проводити через 25-30 хв. після прийняття їжі, і ні в якому разі перед їжою. Незадовго до сну рекомендуються ігри малої рухливості, спокійні за характером.

Для городків потрібно вибрати місце, де б не було небезпечно для інших дітей, бо биткою (палицею) можна когось зачепити. Обладнують «городок» - доріжку 6 м завдовжки, поділену посередині (напівкін); далі - кін. З цурок (10-12 см. завдовжки і 3 см. завтовшки) роблять фігуру, а биткою кидають в неї з кону або напівкону рухом руки із замахом через сторону. Початківці можуть робити замах напівзігнутою рукою. Перемагає той, хто зіб'є найбільше городків при найменшій кількості ударів.

Дітей навчають перекидати м'яч одне одному обома руками кидком від себе. На відміну від гри дорослих у волейбол, діти не відбивають м'яч, а ловлять його, а потім відкидають. Для вивчення елементів техніки гри в теніс дітей вчать відбивати м'яч ракеткою. М'яч підвішують у сітці, діти б'ють по ньому ракеткою, виконуючи рух замаху назад-вниз-вперед. потім переходять до більш складних вправ. Вихователь стоячи навпроти гравця, кидає м'яч так, щоб його можна було відбити ударом ракеткою і спрямувати назад вихователю.

Дещо схожа з тенісом гра в бадмінтон. За правилами гри в бадмінтон кожний з гравців ударом ракетки спрямовує у бік партнера волан. Пересуваючись по майданчику, гравці перекидають його один одному, намагаючись відбити волан якомога точніше партнерові. Той у свою чергу відбиває його у зворотному напрямі.

Слід навчати дітей рухам руки ракеткою зверху, знизу, збоку з малим та широким замахом. Рука охоплює ракетку так, як тримають молоток, забиваючи цвяхи. Діти п'яти-шести років можуть самі вести рахунок вдалим та невдалим ударам.

У грі в настільний теніс вчать відбивати м'яч рукою так, щоб він, вдарившись об поверхню столу, перелетів через сітку і торкнувся половини стола партнера. Той після відскоку м'яча відбиває його у бік суперника. Очко дістає той, хто заставив партнера помилитись більшу кількість разів.

У загальній системі фізичного виховання дошкільників розваги, поряд з рухливими іграми та ранковою гімнастикою, є ефективним засобом активізації рухового режиму, тому що двох занять на тиждень з фізкультури замало, щоб забезпечити потрібну фізичну підготовку дітей. Можливість збільшити обсяг розваг під час щоденного перебування дітей на свіжому повітрі значно підвищує ефект фізичного виховання. Проте розваги можна включати до змісту виховної роботи вранці і ввечері.

Здебільшого розваги застосовують на прогулянці, тому підбирати їх треба з урахуванням пори року - влітку віддавати перевагу розвагам з елементарними прийомами спортивних ігор (кеглі, теніс, волейбол. баскетбол, бадмінтон), а взимку - катанню на санчатах, грі в сніжки, ковзанню на льодових доріжках, ходьбі на лижах.

Підбираючи розваги до того чи іншого режимного періоду, слід мати на увазі провідні завдання, які розв'язуються в цьому періоді, і стан дітей. Так використовуючи розваги вранці, важливо врахувати потребу створити у дітей бадьорий настрій, сприяти організованому включенню їх у режимні процеси. Отже, тут доцільні розваги обмеженої рухливості (з ходьбою по «'містку», коченням м'яча, підлізанням), а вже на першій прогулянці можна проводити розваги великої і середньої рухливості. Ввечері, коли працездатність відносно знижена, можна застосувати розваги обмеженої рухливості.

Улюбленими розвагами малят улітку є: катання на качелях, качалках, їзда на триколісному велосипеді, гра з м'ячем, біг з віжками, з вертушками. Діти п'яти-шести років вчаться їздити на двоколісному велосипеді, охоче включаються в розваги для малюків, намагаються накидати кільце на кільцекид, по різному використовують у розвагах м'яч. Старші дошкільники, крім того, захоплюються грою в серсо, кеглі, городки, бадмінтон, перекиданням м'яча через сітку, люблять влучати м'ячем у кільце, бігати наввипередки. Вихователь обов'язково керує розвагами, спостерігає за дітьми, щоб запобігти травмам.

Влітку старшим дошкільникам можна роздавати самокати. Для катання треба відштовхуватись однією ногою, другу ставити на самокат і триматися руками за кермо. Через деякий час ногу змінюють.

Цікавим засобом розважання дітей є атракціони. Здебільшого вони вимагають від учасників винахідливості, спритності, проте не завжди пов'язані з великою рухливістю. Ось чому атракціони вигідно використовувати під час прогулянки, коли потрібно змінити напружену діяльність легшою. При цьому виявлятимуть активність і ті, хто не бере участі в атракціоні, бо, як завжди, вони - зацікавлені «болільники». Для дошкільників середнього і старшого віку рекомендуються зокрема такі атракціони: «Хто швидше намотає шнур», «Хто більше збере з підлоги іграшок» (учасникам зав'язують очі), «Не розлий воду» (треба пронести її в ложці на певну відстань).

Взимку розваги на свіжому повітрі є ефективним засобом загартування дітей; вони і розширюють знання про сніг, лід, їх властивості. Малюки охоче граються в сніжки, ковзаються на льодових доріжках, катаються на санчатах. З чотирьох років можна починати навчання ходьби на лижах, а з п'яти - бігу на ковзанах.

На санчатах по рівнині катаються по прямій або звивистій доріжці. Старші діти можуть катати на санчатах одне одного, змагаючись у швидкості (відстань 5-6 м). З двох-трьох санчат утворюють «поїзд». Його везуть двоє чи троє. Ті, що сидять, допомагають, відштовхуючись ногами. Два «поїзди» теж можуть змагатися, хто швидше, на ту саму відстань.

Діти також на санчатах спускаються з гірки. Спускатися дозволяється тоді, коли попереду немає нікого, а з'їхавши потрібно відразу зійти в бік.

Старші дошкільники при цьому можуть виконувати додаткові завдання: схопити прапорець, який увіткнуто в сніг поряд з доріжкою, кинути сніжку в ящик біля доріжки; проїхати між прапорцями; торкнутися руками брязкальця, що висить на мотузці між жердинами.

Ходьба на лижах сприяє оздоровленню дітей подібно до інших фізичних вправ, що їх виконують взимку на свіжому повітрі. Щоб викликати інтерес до цих вправ, доцільно розглянути з дітьми ілюстрації, де зображено зимовий пейзаж з юними лижниками, які йдуть на лижах, а якщо можливо, то поспостерігати, як ходять на лижах школярі, дорослі на змаганнях.

Навчання бігу на ковзанах доцільно розпочинати із заходів, що сприяють підвищенню інтересу дітей до цього виду спорту. Вихователь може цікаво розповісти про ковзани, показати відповідні ілюстрації, організувати прогулянку до місць, де катаються на ковзанах.

Навчаючи бігати на ковзанах, треба привчати дітей доглядати за ними, витирати ганчіркою після користування і складати попарно.

Ті самі розваги можна використовувати певний період, недоцільно урізноманітнювати їх щодня. Як тільки вихователь помітить згасання інтересу до них, їх можна замінити на інші. Проте вправи, до яких бажано прищепити інтерес на майбутнє (їзда на велосипеді, ігри з м'ячем, ходьба на лижах, біг на ковзанах), застосовують протягом усього сезону.

3. Практична частина

Заводжу всіх дітей в спортзал і проводжу з дітьми коротку бесіду.

Діти, сьогодні є на дворі сонечко чи немає (немає). А може хтось з вас знає закличку, щоб сонечко вийшло (діти говорять закличку). Діти, ми вже з вами й закличку сказали, а сонечка і ще не видно. Що це з сонечком, а може з ним щось трапилось! Може якась біда! Зараз вже сонечко тепло гріє, і коли вийде, то нам всім стає весело. То ж давайте ми з вами помандруємо в гості до сонечка. Ви всі хочете піти в гості до сонечка? Але щоб піти, нам треба подолати багато перешкод. Ви вже всі великі, фізично здорові, ви готові вирушити в нашу мандрівку? То ж в добру путь вам всім!

Діти, перед нами стежина через великий ліс, нам треба пролізти (стати на четвереньки) щоб не розбудити ведмедя, бо він уже пробудився від зимової сплячки (діти пролазять певну відстань, в цей час уже звучить тиха, спокійна музика).

Діти, ми пролізли з вами по стежині, і перед нами річка, нам треба перепливти через цю річку (діти рухами руками і ніг імітують ніби вони пливуть по річці).

Діти, що це за хатинка на поляні? (показую дітям хатинку). Діти, це хатинка сонечка… А давайте ми з вами пройдемо за хатинку і побачимо, що там є (заздалегідь приготувала обручі, які лежать в два ряди, одні обручі сині - для хлопчиків, інші - червоні - для дівчаток).

Хлопчики пройдіть і сядьте кожен біля синього обруча, а дівчатка сядьте біля червоного обруча.

А зараз давайте ми всі уявимо, що всі ці обручі, це маленькі дітки сонечка, адже ці обручі дуже схожі на сонечко, вони теж такі круглі і маленькі. Ви хочете погратися з цими сонечками? То ж давайте ми з вами з ними пограємося.

I. В.п. - на спині, руки прямі тримають обруч. Потім повертаються на живіт, знову на спину.

II. Але щось сонечка залежались, а вже пора вставати, ручки і ніжки розминати В.п. - лежачи; 1 - підняти обруч перед собою, зігнути праву ногу в коліні; 2 - в.п.; 3 - те ж лівої ноги; 4 - в.п.

В. п. - лежачи повертатися то на живіт, то на спину.

В. п. - лежачи. Повернувшись на живіт, витягнулись сонечка: руки вперед, ноги назад.

В. п. - лежачи на животі. Стало сонечко привставати і оглянутися кругом: в одну сторону нахилитись, в іншу.

VI. І вирішило сонечко, що пора землю зігрівати. В.п. - лежачи на животі обруч вперед; 1 - прогнувшись у попереку, підняти обруч вгору, ноги вгору; 2 - в.п.

Діти, ось ми з вами і побували в гостях у сонечка, погралися з ним, але нам вже час повертатися додому, в нашу групу. А ми підемо іншою стежкою.

Перед нами річка, через яку покладений місток, але цей місток дуже старенький, весь хитається, по ньому не можна ніяк пройти, і нам треба пробратися на той берег річки, тому нам треба пролізти через нього (діти пролазять по лаві лежачи на животі підтягуючись руками). А в кінці річки розвалений місток - обрив прямо в річку, тому нам треба встати і перестрибнути в цей обруч, далі знову починається погана стежина, і нам знову треба пролізти цю стежину (на четвереньках). (Діти долізають до дверей).

- Ось ми з вами і подолали перешкоди назад. Ми знову вийшли на нашу знайому стежину.

Один із комплексів загальнорозвиваючих вправ «Танок дельфінів». Діти заходять в спортивний зал в колоні по трьох.

- Діти, давайте уявимо собі такий гарненький зелений острівець в морі, де пінисті океанські хвилі набігають на золотистий пісок, свіжий вітерець гойдає розлогі пальми. Спекотне сонце цілковито панує на блакитному небі, а ось і затишна милина, де зібралася зграйка дельфінів.

Давайте уявимо себе дельфінами. Дельфіни лежать на своїх круглих спинах відпочивають… Але ось дельфіни прокинулися, похитали голівками, порухали верхніми кінцівками (руками). Рухи плавні, повільні, хвилеподібні від плеча до ліктів і кистей (1). Дельфіни рухають нижніми плавцями (ногами). Спочатку обома одночасно а потім почергово згинають і розгинають то праву, то ліву ногу, роблять колові рухи в повітрі (2).

Легка тепла хвиля гойднула дельфінят і вони радо перекинулися із спинок на животики, продовжуючи рухати плавцями: рухи рухаються ніби гребуть у воді (3). Дельфіни підвели голівки - що там в далечині моряки? (4). Та ж там у далечині неподалік красивий і затишний острівець, де дельфінчики так люблять погратися. Нумо попливемо до нього (5).

Дельфіни знають дорогу і, не збочать з неї. Вони весело розгойдуються на хвилях, ніби птахи - чайки перевертаються, бовтаються ніби бочечки (6), хоч до острівця недалечко, але дельфіни втомилися трохи і знову перекинулися на спинки перепочити, тепер передні плавці (руки) перепочинуть (7). Скоро допливемо, бо вже видно верхівки високих пальм. Щоб краще їх розгледіти, дельфіни вище задирають голівки, опускають у морські хвилі, щоб освітитися. Поспішаючи, прогинають спинки, усіма плавцями працюють (8, 9). Ось і острівець! Як тут чарівно, як гарно навкруги. Дельфінчики вибираються на мілину, і починають бавитися хто якхоче (10).

Аж ось і друзі дельфінчиків - мавпочки злізли з пальм, щоб показати, на що вони здатні у своїх розвагах, і діти виконують мавп'ячі рухи (11, 12).

Захопилися дельфінчики, не помітили як сонечко опускатися почало. Час їм додому до мам і тат повертатися. Попрощалися вони з мавпочками і повернулися назад, озираються, змахують плавцями, ніби, «до побачення» кажуть (13).

Однак не тільки дельфіни люблять свій океан. Хто тут тільки не живе. Ось розпласталася наче млинець риба камбала (14). Он Акула - Каракула метнулася у глибині, як темна блискавка (15), повільний кальмар випнувся у воді. Поспішає серед кальмарів краб (16), розминає усі свої ноги восьминіг, виставляючи їх почергово в сторони. Розмаїтий підводний світ океану теж радіє сонечку, тягнеться до його теплих промінців, що пробиваються крізь океанські хвилі. Але скоро сонечко закотиться на спочинок… Доброї тобі ночі, сонечко! Ми чекаємо тебе завтра.

Висновки

Дошкільний вік - це найважливіший період для формування фізичного розвитку. Під впливом різних засобів фізичного виховання (гігієнічних факторів, сил природи, фізичних вправ) зміцнюється здоров'я, поліпшується фізичний розвиток, формуються рухові навички, розвиваються фізичні якості і створюються умови для всебічного розвитку дитини.

Очевидною є величезна роль, яку відіграє фізкультура, спорт і фізичне виховання у людському житті, житті суспільства, цілої країни.

Головною передумовою формування всебічно розвиненої, здорової дитини є достатній рівень рухової активності під час усіх форм організації фізичного виховання (ранкової гімнастики, фізкультурних занять, днів здоров'я, рухливих ігор, фізкультурних пауз і фізкультурних хвилин, спортивних свят і розваг). Це актуалізує необхідність комплексного використання фізичних вправ з метою створення умов для найбільшої рухової активності дитини, доцільної зміни моментів напруження і розслаблення, фізичного навантаження і відпочинку.

Завдання фізичного виховання:

· виховувати бажання систематично займатися фізкультурою, спортом, загартовуватися, дбати про своє здоров'я, дбайливо ставитися до свого тіла та організму;

· виховувати коректне ставлення до своїх ровесників, розвивати організованість і самостійність;

· уміти оцінювати якість виконання своїх рухів та рухів інших дітей, порівнюючи їх зі зразком, намагатися виправити помилки;

· виховувати бажання зберігати красиву рівну поставу, зміцнювати стопу;

· розвивати рухові якості: швидкість, спритність, загальну витривалість, гнучкість і силу, поліпшувати орієнтацію у просторі та відчуття рівноваги;

· виховувати дбайливе ставлення до фізкультурного обладнання та бажання доглядати за ним; підтримувати інтерес дітей до деяких подій фізкультурного життя в Україні.

На відміну від інших педагогічних наук, теорія фізичного виховання пізнає загальні закономірності, по яких в системі виховання відбувається управління фізичним розвитком людини і її фізичною освітою. Це і визначає специфіку предмету теорії фізичного виховання.

Узагальнюючи наукові і практичні дані, теорія фізичного виховання розкриває суть завдань, які повинні бути вирішені в процесі фізичного виховання, визначає принципові підходи, ефективні засоби і методи реалізації цих завдань, виявляє і розробляє оптимальні форми побудови процесу фізичного виховання стосовно основних етапів вікового розвитку людини і умов його життєдіяльності.

Чим швидше дитина усвідомлює необхідність свого безпосереднього залучення до багатств фізичної культури, тим швидше сформується у неї важлива потреба, що відображає позитивне відношення і інтерес до фізичної сторони свого життя.

Список використаної літератури

1. Безносиков И.Я. Физкультурно-оздоровительная работа с детьми дошкольного возраста. - Мн.: Четыре четверти, 1999. - 311 с.

2. Буцинская П.П. Общеразвивающие упражнения в детском саду. - М: Просвещение, 1999. - 354 с.

3. Быкова А.И. Развитие движений у детей в детском саду. - М.: Наука, 1999. - 368 с.

4. Вильчковский Э.С. Физическая культура детей дошкольного возраста. - К.: Здоров'я, 2001. - 299 с.

5. Вільчковський Е.С. Заняття з фізичної культури в дитячому садку. - К.: Знання, 2005. - 334 с.

6. Вільчковський Е.С. Критерії оцінювання стану здоров'я, фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей дошкільного віку. - К.: Знання, 1998. - 360 с.

7. Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. - Л.: Освіта, 1998. - 269 с.

8. Вільчковський Е.С. Форми виховання дітей у дошкільному закладі. - К.: Знання, 2001. - 227 с.

9. Глазырина Л.Д. Методика физического воспитания детей дошкольного возраста. - М.: Наука, 1999. - 330 с.

10. Гужаловский А.А. Основы методики и теории физической культуры. - М.: Физкультура и спорт, 1999. - 334 с.

11. Дмитренко Т.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей
раннього і дошкільного віку. - К.: Знання, 2001. - 269 с.

12. Єфименко М.М. Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільників. - К.: Знання, 2002. - 328 с.

13. Кенеман А.В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста. - М.: Наука, 2005. - 260 с.

14. Козлова С.А. Дошкольная педагогика. - М.: Наука, 2002. - 455 с.

15. Мартынов С.М. Здоровье ребенка - в ваших руках. - М.: Наука, 1999. - 311 с.

16. Матвеев А.П. Методика физического воспитания с основами теории. - М.: Наука, 2001. - 255 с.

17. Мащенко М.В. Физическая культура дошкольника. - Мн.: Ураджай, 2000. - 257 с.

18. Основы дошкольной педагогики/ Под ред. А.В. Запорожца, Т.А. Марковой. - М.: Наука, 2000. - 305 с.

19. Осокина Т.И. Физическая культура в детском саду. - М.: Наука, 2001. - 339 с.

20. Петрова А. Работа детского сада с семьей для оптимизации двигательной деятельности и физического развития детей // Вопросы физической культуры. - 1999. - №3. - С. 5-8.

21. Степаненкова Э.Я. Теория и методика физического воспитания и развития ребенка. - М.: Академия, 2001. - 283 с.

22. Холодов Ж.К. Теория и методика физического воспитания и спорта: учеб. пособ. для студентов вузов. - М.: Академия, 2000. - 338 с.

23. Хухлаєва Д.В. Теорія і методика фізичного виховання дітей
дошкільного віку. - К.: Знання, 1999. - 264 с.

24. Чабовская А.П. Гигиена детей раннего и дошкольного возраста. - М.: Наука, 1999. - 327 с.

25. Шебеко В.Н. Методика физического воспитания в дошкольных учреждениях. - Мн.: Университетское, 1998. - 334 с.

26. Шебеко В.Н. Физическое воспитание дошкольников. - М.: Наука, 1999. - 326 с.