Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

Допомога батькам у розв'язанні різноманітних проблем сімейного виховання полягає у наданні їм допомоги у вирішенні складних питань родинної педагогіки: підготовка молодих батьків до народження дитини, соціально-психологічна, психолого-педагогічна допомога батькам у вихованні дітей різних вікових груп з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей кожної дитини, підготовка дитини до школи, застосування різних форм і методів сімейного виховання, вирішення складних проблем у взаємостосунках батьків та дітей, вирішення юридичних проблем цих взаємостосунків.

Соціальної допомоги потребують також неповнолітні та одинокі матері, благополучні сім'ї, сім'ї з дітьми-інвалідами, прийомними, усиновленими дітьми, вихователі дитячих будинків сімейного типу; сім'ї, в яких виховуються проблемні діти, а також обдаровані; сім'ї з нестандартними дітьми, де дитина зазнала різного виду насильства (фізичного, психічного, сексуального) та ін.

В процесі такої роботи надається також соціальна, психолого-педагогічна допомога вчителям, шкільним психологам, класним керівникам з питань організації їх взаємостосунків з батьками, класним колективом, вивчення особливостей окремих класних колективів та дітей, робота з окремими категоріями сімей та дітьми з таких сімей.

Реалізація центрами соціальних служб для молоді цих проблем здійснюється завдяки створенню школи молодої матері, школи батьківської підтримки, телефону довіри, консультативних пунктів при школах, ПТУ, соціальних служб для батьків, соціально-медичних курсів для молодих жінок, клубів молодих батьків та ін. Основні форми роботи: семінари, конференції, "круглі столи", індивідуальні консультації, тренінги, вивчення педагогічних ситуацій, педагогічні бліцтурніри, сімейні посилки, психодрама, кінолекторії тощо.

Питання сімейної психотерапії є найбільш складним у реалізації в діяльності соціальних педагогів. Робота у цьому напрямі передбачає соціальну реабілітацію-сімей з дисгармонією у сімейних взаємостосунках, наявністю конфліктних ситуацій, де члени сім'ї зловживають алкоголем, наркотичними речовинами, мають різні види нервових захворювань, що створює загрозу для стабільності сім'ї. Існують сім'ї, які потребують соціально-психологічної допомоги внаслідок тимчасових або затяжних труднощів (серйозні тривалі захворювання членів сім'ї, майнові втрати, нервово-психічні захворювання, різні акцентуації в характерах подружньої пари та ін.). Подружня психотерапія має в основному індивідуальний характер і зорієнтована лише на одну подружню пару та її проблеми, допомагає досягти гармонії у взаємостосунках та врегулюванні подружніх взаємин даної сім'ї.

Основні структури, що застосовуються, це консультаційні пункти, кабінети екстреної психологічної допомоги, телефон довіри, тренінгові центри. І саме завдяки їх функціонуванню проводяться тестування, анкетування, психоемоційні тренінги, бесіди-консультації та ін.

Така робота передбачає допомогти людям знайти душевну рівновагу, почуття безпеки, навчити їх долати стресові ситуації, труднощі, поважати і розуміти себе та близьких людей.

Чималу допомогу у цьому плані молодій сім'ї надається завдяки друку матеріалів у місцевій пресі, рекламуванню роботи, тематичних передач по телебаченню.

Отже, діяльність соціальних педагогів щодо надання допомоги молоді та реалізація такого напряму роботи, як соціальна підтримка молодої сім'ї, спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи. Звичайно, програма є досить динамічною, постійно удосконалюється, враховуючи інноваційні технології, які виробляються у процесі її реалізації.

ВИСНОВОК

Отже, у сучасних умовах сім'я стає одним із центральних об'єктів різних областей знання: соціальної педагогіки, соціальної роботи, охорони здоров'я, утворення й інших. Від дозволу проблем сім'ї багато в чому залежить майбутнє країни.

Сім'я має свої специфічні особливості й вимагає обліку всіх її характеристик, проблеми окремих членів сім'ї завжди є загальною проблемою для сім'ї як цілого; сім'я - система гомеостатична, тобто сформований у ній стійкий баланс відносин має тенденцію самовідновлюватися після яких-небудь порушень; сім'я - система закрита, не кожний соціальний педагог може туди ввійти; сім'я автономна у своїй життєдіяльності.

Соціальний педагог не може вирішити за сім'ю всі проблеми, він повинен лише активізувати її на рішення сімейних проблем, домогтися усвідомлення виниклої проблеми, створити умови для успішного рішення.

Соціально-педагогічна діяльність із сім'єю буде ефективна, якщо вона буде заснована на комплексному підході. Він припускає вивчення й використання даних демографії (вивчення народжуваності), соціології й соціальній психології (дослідження й аналіз задоволеності шлюбом і сімейними відносинами, причин сімейних конфліктів), педагогіки (виховна функція сім'ї); права; економіки (бюджет сім'ї); етнографії (побут, культурні особливості); історії й філософії (історичні форми сім'ї, шлюбу, проблеми сімейного щастя, боргу); релігії.

Для ефективного рішення проблем сім'ї необхідна постійна цілеспрямована діяльність по їхній підтримці з боку різних державних структур і, у першу чергу, органів виконавчої влади й керування всіх рівнів. Разом з тим держава покликана надавати підтримку діяльності суспільних об'єднань, благодійних фондів і інших організацій, прямим або непрямим образом сім'ї, що займаються проблемами. На рівні регіональних органів виконавчої влади й місцевого самоврядування важливо забезпечувати координацію діяльності всіх державних і суспільних структур, пов'язаних з рішенням питань сім'ї.

З огляду на той факт, що проблеми сім'ї мають комплексний, а тому й міжвідомчий характер, отже, потрібно підвищити статус виконавчих органів керування сімейною політикою, забезпечивши їхню діяльність необхідними ресурсами, а також зміцнити структурні підрозділи, що займаються питаннями реалізації соціальної політики відносно сім'ї.

ЛІТЕРАТУРА

1.Аксюченко В. Н. Розвиток пізнавальної активності в процесі формування загальних навчальних умінь у учнів. - М., 1987

2.Бабанский Ю. К. Педагогіка. - М.: Освіта, 1988

3.Вікові можливості засвоєння знань (молодші класи школи) / під ред. Ельконіна Д. Б., Давидова В. В. - М., 1996

4.Гуткина Л. Д. Планування й організація виховної роботи в школі. - М., 2002

5.Ільїна Т. А. Педагогіка. - М.: Освіта, 1984

6.Ковальов С. В. Психологія сучасної сім'ї. - М.: Освіта, 1988

7.Мудрік А. В. Соціальна педагогіка. - М., 1999

8. Макшева В. А. Робота з батьками: посібник для вчителя. - М., 1980

9 Немов Р. С. Психологія: Кн. 1: Загальні основи психології. - М., 2003

10.Навчання й розвиток / під. Ред. Занкова Л.В. - М., 1975

11.Подласий И. И. Педагогіка. - М., 1999

12.Петровський А. В. Вікова й педагогічна психологія. - М.: Педагогіка, 1975

13.Рубінштейн С. Л. Основи загальної психології. - М., 1946

14.Селиванов В. С. Основи загальної педагогіки. - М., 2000

15.Симонов В. П. Діагностика особистості й професійної майстерності викладача. - М.: Міжнародна педагогічна академія, 1995

16.Садикова Н. У. Формування пізнавального інтересу учнів в умовах спільної навчальної діяльності. - Волгоград, 1995

17.Спок Б. С. Розмова з матір'ю. - М.: Леніздат, 1992

18.Стефановська Г. А. Педагогіка: наука й мистецтво. - М., 1998

19.Сухомлинський В. А. Батьківська педагогіка// Вибрані педагогічні твори. тім 3 - М., 1981

20.Сухомлинський В. А. Про виховання. - М., 1979

21.Харламов И. Ф. Педагогіка. - Мінськ, 2000

22.Хрестоматія Історія педагогіки в Росії. - М., 2002

23.Щукіна Г. И. Педагогічні проблеми формування пізнавальних інтересів учнів. - М.: Педагогіка, 1988