Сім’я і школа як основні засоби у формуванні здорового способу життя молодших школярів

Дуже важливо, допоможемо школяру організувати приготування домашніх завдань. Не секрет: навіть якщо офіційно домашні завдання не передбачені, це зовсім не означає, що додому нічого не зададуть... Дуже часто виконання завдань затягується на годину, а то і на дві: адже у маленького школяра не сформовані навики самостійної роботи. Крім того, батьки часто-густо вимагають багатократного переписування роботи з чернетки на чистовик, примушують зробити все в один присід. Але потрібно пам'ятати: максимальна тривалість роботи у молодших школярів не більше ЗО хвилин; а у деяких - значно менше: Та ще їм необхідні 15-хвилинні паузи для збереження працездатності... Має значення і час, коли дитина робить уроки. Дуже часто дорослі велять дочекатися мами: під її наглядом, мовляв, справа піде краще. А дочекатися - це означає до шести-семи вечора. Ось саме тоді заняття малоефективні і дуже втомлюють: це якраз час різкого зниження працездатності.

Кращий час для приготування уроків - 15-16 годин. Через кожних 25-30 хвилин - перерва, фізкультхвилинки під музику (вони відновлюють працездатність, віддаляють стомлення). Починати приготування уроків потрібно з менш складних, потім переходити до найважчих. Потрібно відзначити, що таке релаксуюча річ як телевізор може займати увагу молодшого школяра більше 40-45 хвилин в день. А дітям збудливим, ослабленим - краще скоротити і ще час. У жодному випадку не дивитися телевізор лежачи; а сидіти треба на відстані від 2 до 5,5 м від екрану; ззаду, дуже рекомендовано, встановити підсвічування, щоб понизити контрастність екрану. Особливо важливо для боротьби із втомою дотримання необхідної тривалості нічного сну. Молодшим школярам, а особливо першокласникам, необхідно спати 11, 5 години на добу, включаючи 1, 5 години денного сну.

Щоб сон був глибоким і спокійним, потрібно дотримуватися елементарних правил: перед сном не грати в галасливі, "заводні" ігри, не займатися спортом, не дивитися страшні фільми, не сварити дитину і так далі.

Дослідження показують: серед першокласників, на жаль, витримують необхідні нормативи нічного сну тільки 24 % дітей; останні ж недосипають від півгодини до півтора. А це мало-помалу впливає на погіршення пам'яті, уваги, працездатності. Зниження працездатності і підвищена стомлюваність можуть спостерігатися і при достатньому за часом, але неспокійному сні, частих пробудженнях, що нерідко буває, коли в кімнаті, де спить дитина, включений телевізор, радіо.

Найкраще на здоров'я дитини впливає рухливий відпочинок.

Як же виховати звичку до систематичних занять фізичними вправами? Дитина пішла в школу, з'явилися нові, незвичні навантаження, нові обов'язки, і рухатися він, на жаль, став значно менше... Навіть у ті дні, коли в школі проводиться урок фізичної культури, у молодших школярів дефіцит рухової активності складає 40 %. Доведено: для компенсації природній біологічній потребі в русі добовий об'єм активних рухів повинен бути не менше 2-х годин. Два види гігієнічної гімнастики повинні зайняти міцне місце розпорядку життя дитини: ранкова гімнастика і фізкультхвилинки під час підготовки до уроків. До ранкової гімнастики дитини потрібно привчати з 2-3 років. Якщо заняття проходять регулярно, кожен ранок, то до школи у нього виробляється тверда і самостійна звичка щоденної зарядки. Вірно, не дарма її називають зарядкою; вона на весь день заряджає дитину гарним настроєм, допомагає швидко усунути млявість, сонливість, підвищує працездатність.

Ранкова гімнастика проводиться в добре провітреному приміщенні, ще краще - на свіжому повітрі. Час для дітей 6-7-річного віку - 10-20 хвилин. У комплекс включаються не більше 8-10 вправ, кожне з яких повторюється 6-8 разів в бадьорому, але не дуже швидкому темпі. Спочатку між вправами можна робити 10-15-секундні паузи, надалі - виконувати вправи одна за іншою. Кількість вправ треба збільшувати поступово. Важливо, щоб вправи, підібрані в комплексі, послідовно давали роботу основним м'язовим групам плечового поясу і живота. Дуже корисно вводити в ранкову гімнастику вправи для формування правильної постави і зміцнення м'язів стопи.

Починають зазвичай зарядку з ходьби або легкої пробіжки, потім вправи в потягуванні, з глибоким диханням, нахили вперед, назад, в сторони, повороти і кругові рухи. Закінчуємо легким бігом протягом 15-30 секунд, або підстрибуванням на місці на двох ногах або по черзі на кожній нозі по 20-30 разів, А потім - ходьба з поступовим уповільненням темпу і дихальними вправами для заспокоєння.

Під час гімнастики потрібно стежити, щоб дитина виконувала вправи чітко, ритмічно, без напруги, стежити за поставою (положення плечей, голови, тулуба) і диханням (глибоке і ритмічне, вдих - носом, видих - ротом). Після гімнастики дитину залучити до водних процедур (обтирання, обливання або душ) і розтирати сухим рушником.

Фізкультхвилинки. їх необхідно проводити на уроках в школі і удома під час приготування домашніх завдань, читання, малювання, словом, під час всіх тих занять, коли довго доводиться сидіти за столом або партою. Фізкультпаузи проводяться у молодших школярів приблизно через 10-15 хвилин занять. Загальна тривалість їх - не більше трьох хвилин. Вправи (3-4) обумовлені характером попередніх учбових занять. Після письмової роботи - вправи для рук, енергійні стискання і розтиснення пальців, кистями і т. п.; після тривалого сидіння - присідання, потягування з глибоким диханням, повороти тулуба. Удома цілком стануть в нагоді вправи, які були розучені в класі.

Гартування. Парадокс цього питання полягає в тому, що всі в принципі згідні що воно потрібне, але ледве доходить до справи -- моментально з'являється боязнь нашкодити, застудити; і все відкладається до наступного тижня або і на роки. Без сумніву, гартування потрібно проводити поступово, систематично з раннього віку. Перед початком гартування обов'язково необхідно порадитись з лікарем, дізнатися, що найкраще застосувати для вашої дитини.

Найбільш поширений вид гартування - це повітряні ванни. Влітку повітряні ванни застосовуються переважно в ранкові години, в місцях, захищених від прямих сонячних променів і різкого вітру. Взимку - в закритих, заздалегідь добре провітрених приміщеннях з температурою повітря +14-16 °С. Оголяти тіло дитини слід поступово: спочатку ручки-ніжки, потім тулуб. Перші повітряні ванни треба починати в безвітряну погоду при температурі повітря не нижче +20° і тривалістю не більше 15 хвилин. Час збільшується поступово до 1,5-2 годин. У прохолодну погоду (при температурі не нижче +13+14 °С) під час прийому повітряних ванн дітям рекомендуються рухливі ігри. У жодному випадку не можна допускати охолодження: появи тремтіння, "гусяча шкіра", синюшності. Щодня після ранкової гімнастики - обтирання водою, температура якої (спершу) не нижча +33 °С. Потім, через кожних 2-3 дні температура знижується на 1-2° і поступово доводити до +18°. Коли дитина звикне до обтирання, починати умивання до поясу водою (температура для початківців +27 °С, потім поступово знижується до +16+17°). Для душу або загального обливання початкова температура води складає +34+35°, а кінцева +22°. Зниження температури проводять через 3-4 дні на 2°. Тривалість процедури - 15-35 секунд. Дуже корисні для дитини обливання ніг. Початкова температура води +30°; знижуємо її кожні 1-2 дні на 2° (для ослаблених дітей - кожні 7 днів), доводити потрібно до +16+14°. Вранці після сну, а також увечері перед сном, рекомендується полоскати горло кип'яченою водою кімнатної температури (1/3-1/2 стакана води). Полоскання горла - хороший гуртуючий засіб, воно попереджає ангіну, розростання аденоїдів і мигдалин.

Не потрібно забувати і про такий простий і ефективний спосіб гартування, як ходіння босоніж - влітку по траві, піску, а взимку по підлозі.

2.3 Вчитель початкових класів - організатор здорового способу життя

Сьогодні перед вчителем початкових класів стоїть проблема - зробити фізичне виховання процесом безперервної дії. І першим кроком до цього є закладання фундаменту особистої фізичної культури в молодшому шкільному віці. Тобто робота вчителя початкових класів у цьому напрямку передбачає розв'язання питання про фізичне виховання школярів як систему всезагального обов'язкового навчання основам здоров'я і гігієнічного виховання.

Перед вчителем у цьому ракурсі його діяльності постає ціла група завдань:

- залучення обдарованих дітей до спортивного вдосконалення;

- організація занять з відстаючими, ослабленими і тими, що мають відхилення у здоров'ї дітьми;

- побудова уроків у напрямку стимулювання до самовдосконалення;

- пов'язання інтересів дітей і батьків у питаннях фізичного виховання;

- раціональне використання різних форм занять фізичними вправами;

- організація фізичного виховання за місцем проживання;

- створення належної матеріальної бази;

- залучення до процесу фізичного виховання весь педагогічний колектив школи, медичних працівників і громадські організації.

Вирішення поставлених завдань може бути вирішене через:

1. Залучення всіх дітей до різноманітних форм занять.

2. Включення у цей процес все доросле оточення дитини (від батьків до вчителя музики).

3. Об'єднання зусиль всіх державних і громадських організацій, що займаються питаннями виховання, охорони здоров'я і захисту дітей.

Окрім цього потрібно щоб були виконані три умови:

- учень повинен хотіти займатись (треба розбудити це бажання);

- треба мати де займатись (створення матеріальної бази);

- повинен хтось займатись з учнями (кадрове забезпечення).

Просвітницька діяльність в системі фізичного виховання школярів молодшого шкільного віку.

Кінцева мета шкільного фізичного виховання - зробити фізичну культуру і спорт життєвою потребою кожної людини. Для досягнення названої мети має просвітницька діяльність, пропаганда фізичної культури в школі. При цьому об'єктом просвітницької діяльності повинні виступати не лише учні, а й батьки, педагоги, від яких, врешті-решт, залежить успіх у галузі фізичного виховання.

Просвітницька діяльність повинна бути конкретною. Вчитель не повинен агітувати за фізичну культуру взагалі. Доцільно рекомендувати конкретні форми фізичного виховання в залежності від конкретних потреб і бажань. При цьому просвітницьку роботу потрібно поєднувати з організаторською.

У просвітницькій роботі використовують велику кількість відповідних засобів, які можна розділити на три великі групи: усні, друковані, наочні.

Велике значення у просвітницькій роботі мають: шкільний музей спортивної слави та куток фізичної культури.

Створення матеріальної бази з фізичного виховання.

Важливою умовою функціонування системи фізичного виховання в школі є матеріальна база.

В основі створення нового обладнання, приладів, пристроїв завжди лежить потреба найбільш ефективно виконувати навчальну програму, надавати допомогу відстаючим, прискорювати процес засвоєння вправ, виховувати необхідні якості, тобто в основі лежить методична, а не технічна ідея. При цьому кожен вчитель повинен прагнути до оптимальної кількості обладнання.

Крім стандартного обладнання сьогодні в школі одержало широке розповсюдження нестандартне обладнання: багато пропускні прилади, саморобний інвентар, тренажерні пристрої, технічні засоби навчання та ін.

У процесі конструювання, створення і використання нестандартного обладнання слід дотримуватись ряду вимог:

1. Необхідність розвитку фізичних якостей і багатопрофільність використання.

2. Можливість фронтальної організації навчальної діяльності, швидкого встановлення і розбирання, безпеки і доступності виконання вправ.

3. Формування прикладних навичок.

4. Підвищення емоційного насичення занять.

5. Можливість використання в процесі самостійної роботи учнів.

Якщо дозволяє територія при школі можна створити "стежку здоров'я" довжиною 1,5-2 км (формі петлі). На дистанції розміщують контрольні пункти з пристроями для розвитку фізичних якостей. На старті встановлюють схему "стежку" з рекомендаціями і порадами для самостійних занять, лавки для одежі. Такі стежки можуть використовувати батьки і вчителі. Якщо школа має один спортивний зал то для молодших школярів обладнують спортивну кімнату. Спортивні майданчики також доцільно обладнати окремо для молодших і старших школярів.

Значно підвищить ефективність фізичного виховання учнів проведення занять у природних умовах де передбачається подолання різноманітних перешкод.

Для організаційної і методичної роботи при шкільних залах створюється методичний кабінет.

Роль педагогічного колективу у розв'язанні завдань фізичного виховання учнів.

Тільки спільними зусиллями всього педагогічного колективу школи, учнів, їхніх батьків, громадських організацій можна створити по-справжньому дійову систему фізичного виховання, значно легше розв'язувати різні організаційні питання, пожвавити позакласну спортивно-масову роботу, сформувати в учнів стійкий інтерес до систематичних занять фізичними вправами.

У цьому процесі виняткову роль відіграє директор школи. Від його поглядів на фізичне виховання залежить багато. Його основна функція - постійний контроль за фізичним вихованням учнів: відвідування уроків, спостереження за проведенням занять в режимі дня і позакласних.

Кожен учитель, який би предмет він не викладав, не може не думати про здоров'я своїх учнів, їх поставу і манери, рухи і пози. Навіть на заняттях технічною і художньою творчістю справжній педагог не може не думати про те, як стоять або сидять його вихованці, як пересуваються, тримають руки і тулуб під час малювання чи письма.

Особливі завдання у фізичному вихованні школярів молодшого шкільного віку покладаються на вчителів початкової школи, які добре знають кожного учня, піклуються про нього.

Важко переоцінити роль особистого прикладу педколективу в справі зміцнення авторитету предмету "Фізична культура". З великим інтересом діти стежать за заняттями педагогів у групах здоров'я, дивляться, як тренуються вчителі, готуючись до змагань вчительських команд. Учні з радістю приймають пропозиції вчителів тренуватись разом.

РОЗДІЛ 3. СПОРТИВНІ СЕКЦІЇ ЯК ОДНА З ПЕРЕДУМОВ ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ШКІДЛИВИХ звичок у молодших школярів

3.1Оцінка рівня сформованості позитивних звичок у молодших школярів

Не секрет з якою частотою та регулярністю коли відбуваються реформи у навчанні тай зокрема в галузі охорони здоров'я, ми вирішили перевірити, яка ж саме ситуація на сьогоднішній день є реальною щодо профілактики захворювань та шкідливих звичок у молодших школярів в місті Тернополі.

Свою увагу в даному дослідженні ми зосередили на відвідуванні спортивних секцій молодшими школярами.

Ми поставили собі за мету:

з'ясувати ставлення, а відповідно і бажання дітей займатись у
спортивних секціях для попередження захворювань та шкідливих
звичок;

ставлення до спортивних секцій безпосередньо батьків молодших
школярів, оскільки саме вони є головним важелем у формуванні
особистості їхнього чада;

визначити, з яких причин діти не відвідують спортивні секції;

теоретично і практично показати переваги відвідування спортивних
секцій дітям та їх батькам.

Причиною обрання нами даного способу профілактики, а саме відвідування спортивних секцій молодшими школярами дало саме вплив даних секцій на світогляд, свідомість індивіда, що лише формується, спроможність їх (секцій) уможливити ефективність використання енергійності дитячого організму в цілях запобігання формування шкідливих звичок, а також вони дають можливість попередити багато захворювань, які пов'язані не лише з малою рухливістю чи неправильною поставою, але й з роботою головного мозку та імунозахищеністю організму в цілому. Спортивні секції є чудовим каталізатором для усвідомлення необхідності ведення здорового способу життя як тепер так і у майбутньому.

Дослідження здійснювалось протягом кількох етапів.

На першому етапі було виявлено відсотковий еквівалент відвідуваності спортивних секцій молодшими школярами загальноосвітніх шкіл. Це дозволило об'єктивно оцінити результати, на основі яких базувалася подальша робота.

На другому етапі ми з'ясовували ставлення до спортивних секцій безпосередньо батьків молодших школярів, оскільки саме вони є головним важелем у формуванні особистості їхньої дитини.

На третьому етапі дослідження передбачалося віднайти причини з яких діти не відвідують секції.

На четвертому, заключному, етапі дослідження відбулася аналітико-синтетична обробка здобутих результатів, їх співставлення, осмислення, розкриття закономірних взаємозв'язків.

Як згадувалось у попередньому параграфі кінцевою метою шкільного фізичного виховання - зробити фізичну культуру і спорт життєвою потребою кожної людини.

Детальніше наше дослідження та його результати описано у наступному параграфі.

3.2 Організація та проведення дослідження

Дослідження з приводу з'ясування ефективності відвідування спортивних секцій та їх вплив на формування позитивних звичок та попередження захворювань у молодших школярів.

Дослідження проводилось у ЗОШ І-ІП ступенів №11 та №18 м. Тернополя.

Ми зовсім не випадково обрали ці школи. Вони знаходяться в різних сторонах міста і мають серйозні відмінності у спортивних досягненнях. Учні 18 школи регулярно займають призові місця у різноманітних спортивних змаганнях, на відміну від учнів 11 школи.

В нашому дослідженні ми провели опитування молодших школярів, їх батьків, для з'ясування їхнього ставлення щодо доречності відвідування спортивних секцій.

Зразок анкети для опитувань див. (Додаток 1-2).

Провівши необхідні нам опитування ми дійшли висновку, що ставлення вище згаданих респондентів до спортивних секцій та їх впливу на здоров'я молодшого школяра не суттєво різняться. Відрізняються лише показники відвідуваності спортивних секцій молодшими школярами та ставлення до спортивних секцій як таких їх та їхніх батьків. Наше опитування визначило, що 30% молодших учнів 11 школи відвідують спортивні секції, а відвідуваність спортивних секцій молодшими учнями 18 школи становить 58%.

Детальніше результати опитування (див. Додаток 3-4).

У 18 школі виявилось більше учнів, які відвідують спортивні секції, аніж вії школі. Перед нами постало питання, якщо ставлення до спортивних секцій у представників обох шкіл приблизно однакове, то чому ж у 18 школі більше дітей відвідують спортивні секції, аніж молодші школярі 11 школи?

Виявляється, вагомим фактором у даному питанні виступає наявність пропаганди відвідування спортивних секцій у школах. Якщо у 18 школі пропаганда ведеться на високому рівні, то в 11 вона, на нашу думку, є недостатньою. Тож ми вирішили провести низку виховних заходів з пропагування здорового способу життя і з'ясувати їх результати через 6 місяців.

Зразки таких виховних заходів (див. Додаток 5).

По закінченню 6 місяців нашої з учнями роботи по пропагуванню здорового способу життя серед учнів молодших класів в 11 школі, ми провели контрольне опитування учнів та їх батьків в обох школах повторно.

Дане опитування виявило, що зацікавленість та відвідуваність спортивних секцій молодшими школярами 11 школи суттєво зросла і становить вже 52%, а відвідуваність цих же секцій молодшими школярами 18 школи залишилась стабільно високою - 57%.

Результати опитувань (див. Додаток 6-7).

Отже, як показують результати проведеного нами дослідження, пропаганда здорового способу життя серед молодших школярів є ефективною і дає позитивні результати, сприяючи зацікавленості дітей та їхніх батьків фізичним вихованням та здоровим способом життя загалом, частково змінюючи їх світогляд.

ВИСНОВКИ

1.Правильне фізичне виховання в молодшому шкільному віці є необхідною умовою гармонійного розвитку особистості учня, дійовим фактором підвищення його розумової працездатності.

2. Раціонально організовані заходи з фізичного виховання у режимі дня розширюють функціональні можливості організму дитини, підвищують продуктивність розумової праці, зменшують втомлюваність.

3. Правильний розпорядок дня є попередженням захворювань та шкідливих звичок молодшого школяра.

4. Вирішенню завдань фізичного виховання молодших школярів у школі передбачено організацію щоденних занять учнів фізичною культурою (на уроках, гуртках фізичної культури, спортивних секціях, групах загальної фізичної підготовки тощо).

5. Сім'я і школа є основними чинниками у формуванні та розвитку молодшого школяра.

6. Важливим фактором у формуванні здоров'я молодших школярів виступають житлово-побутові умови, неорганізований режим дня, щоденне високе учбове навантаження, низька рухова активність, нераціональне харчування, короткий сон і пасивний відпочинок.

7. спортивні секції чудовий каталізатор для усвідомлення необхідності ведення здорового способу життя.

8. Пропаганда здорового способу життя серед молодших школярів є ефективною і дає позитивні результати та зацікавленість як дітей так і батьків фізичним вихованням.

Список використаної літератури

1. Аксьонова О.П. Формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання. Автор, дис... канд. пед. наук. 13.00.07 -- Теорія і методика виховання. -- Тернопіль, 2005. -- 20 с

Алексеев А.В. Факторы добра в спорте // Теория и практика физической культуры. -- 1998. --№10. --С. 5-1.

Алексєєнко. Т. Про нові підходи до сімейного виховання // Шлях освіти. --1997.--№2. --С 3-7.

Ареф'єв В.Г., Столітенко В.В. Фізичне виховання в школі: Навчальний посібник. -- К.: ІЗМН, 1997. -- 152 с

5. Бальсевич В.К., Запорожанов В.Н. Физическая активность человека. -- К.: Здоров'я, 1987. -- 224 с.

6. Бамбуркін О.П., Гасман М.І., Георгіца П.І. Фізичне виховання в сільській школі // Рідна школа. -- 1994. -- №-2. -- С. 3-9.

Бартенєва І.О. Професійна діяльність учителя у вихованні емоційно-позитивного ставлення підлітків до навчання: Автореф. дис. к.пед.н. - Одеса, 2000.- 18с.

Бахчанян Г.С. Мотивація інтересу до занять фізичною культурою і спортом // Педагогіка і психологія. -- 1997. -- №4. -- С 41.

9. Безверхняя Г.В. Возрастная динамика мотивационных приоритетов школьников к занятиям физической культурой и спортом // Педагогіка, психологія та мето дико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Збірник наукових праць. -- Харків, 2000. -- №22. -- С 2-2.

10. Белоусов С. Детские девиации: причины и следствия. -- С.-Петербург: Луч, 1998. -- 197 с.

11. Белухин Д.А. Психология здорового образа жизни. -- М: СТИ, 2000. --36 с.

12. Бех I. Духовш цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія. -- 1997.--№1. --С. 12-29.

Бех I.Д. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. - Кн.1.Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. видання. - К.: Либідь, 2003

Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. - К., 1998

Боберський І. Нові шляхи до тілесного виховання. -- Львів: накладом Сокола-Батька, 1911. -- 9 с.

Бордюг Н. Вивченя позитивного ставлення учнів основної та старшої школи до уроків фізичної культури. // Шкільний світ// Здоров'я та фізична культура. № 34, 2006.

Борисик В. Формування фізичних якостей учнів. //Шкільний світ//Здоров'я та фізична культура. № 13 - 14, 2006.

18. Боришевський М.І. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. -- 1997. -- №1. -- С 14-50.

19. Брагинский В. Что делать с вредными привычками? // Здоровье детей. -- 2001.--№16. --С. 1-1.

20. Василькевич Я. З., Рик С.М. Морально-психологічна ефективність фізичної культури // Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні. Матеріали першої республіканської конференції. -- Луцьк: Надстир'я, 1994. -- С 1-5.

21. Ващенко Г. Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру. --Мюнхен: "Авангард", 1956. -- 54 с

22. Ведмеденко Б.Ф. Методичні рекомендації по вихованню у школярів

звички до занять фізичною культурою. - К., 1984,- 64 с

23. Ведмеденко Б.Ф. Особливості педагогічної технології виховання інтересу в учнів до занять фізичною культурою. // Фізична культура в школі, 2004 - №3

24. Ведмеденко Б.Ф. Виховання інтересу: теорія, експеримент, методика занять / Монографія. - Чернівці, 2002

25. Веремій Л.Ф. У боротьбі за дитячі душі // Рідна школа. -- 1993. -- №11. --С 2-6.

26. Власюк Г. Формування у школярів прагнення до ведення здорового способу життя // Рідна школа. -- 2002. -- №4. -- С 5-2.

27. Гриценок Л.І. Формування навичок здорового способу життя у дітей та підлітків // Практична психологія і соціальна робота. -- 2002. -- №5. -- С 5-6.

28. Данилевич М.Ф. Фізичне виховання дітей -- турбота суспільства // III Міжнародна науково-практична конференція "Фізична культура, спорт та здоров'я нації". 2-4 жовтня 1998 р. Збірник наукових праць. Частина І. -- Київ-Вінниця, 1998. -- С 3-2.

29. Демчишин А.П. та ін. Рухливі та спортивні ігри в школі: Посібник для вчителя. --К.: Освіта, 1992. -- 175 с.

30. Дубогай О. Мотивація до занять фізичними вправами. Бібліотека шкільного світу. //Здоров'я та фізична культура. Бібліотека.// Фізкультура як складова здоров'я та успішного навчання дитини. К.: 2006.

31. Дубогай О., Очагегуєва І. Моніторинг оздоровчо-виховно процесу у молодших школярів // Тези допов. 4 Міжнар.наук.конф. „Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації і спортивної медицини та реабілітації". - К.,2000 - 365с.

32 . Жилюк В.П. Українські народні рухливі ігри як засіб підвищення рівня фізичної підготовленості молодших школярів // Роль фізичної культури в здоровому способі життя: Матеріали III Всеукраїнської конференції. -- Львів: ЛДМУ, 1997. -- С 3-3.

33. Журкіна Л. Формування навичок здорового способу життя засобами
фізично-оздоровчої роботи. // Шкільний світ// Здоров'я та фізична
культура. № 30, 2006.

34. Завацький В.І., Цьось А.В., Бичук О.І, Пономаренко Л.І. Козацькі забави. --Луцьк: Надстир'я, 1994. --110с.

35. Закревский В.П. Ваше здоровье -- в ваших руках. -- Донецк: Донеччина, 2001. -- 66 с.

36. Захаров А.И. Предупреждение отклонений в поведении ребенка. -- СПБ: Союз, 2000. -- 224 с.

37. Зварищук О. Авторитет учителя як запорука успіху у вихованні почуття відповідальності учнів за свій фізичний стан та шляхи його утвердження // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні. -- Рівне: Принт Хауз, 2001. -- С. 35-54.

38. Класний керівник у сучасній школі: Методичний посібник / Оржеховська В.М., Пилипенко О.І та ін. -- К.: ІЗМН, 1996. -- 156 с

39. Концепція національної системи фізичного виховання дітей, учнівської та студентської молоді // Початкова школа. -- 1994. -- №8. -- С 5-4.

40. Коваленко В. Особистісний підхід до навчання та виховання школярів засобами фізичної культури. // Шкільний світ// Здоров'я та фізична культура. № 36, 2006.

41. Козленко О. Формування мотивів фізичного вдосконалення у молодших школярів // Фізкультура в школі. - 1999. - №4. -30с.

42. Корнієнко С.М. Педагогічні основи фізичного виховання молодших школярів у системі "родина-школа". Автореф. дис. ... канд. пед. наук -- 13.00.07. -- Теорія і методика виховання. -- Тернопіль, 2001. -- 20 с

43. Короп Ю. Хибні звичаї та їх профілактика // Фіз. виховання в школі. -- 1996.--№2. --С 4-7.

44. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.М. Проколієнко. --К.: Радянська школа, 1989. --608 с

45. Леко Б.А., Чуйко В.Г. Роль психологічного фактору у фізичному вихованні та спорті // Фізична культура, спорт та здоров'я нації: Збірник наукових праць. -- Київ-Вінниця: УАННП, 1998. -- Ч. 1. -- С 27-75.

46. Лубышев Л.И. Современный ценностный потенциал физической культуры и спорта и пути его осовоения обществом и личностью// Теория и практика физической культуры. -- 1997. -- №5. -- С.1 - 4.

47. Ляхов А. Жодного дня без фізкультури та спорту. //Шкільний світ//

Здоров'я та фізична культура. № 10, 2006.

48. Матвіїшина Т. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках спортивних ігор. //Шкільний світ// Здоров'я та фізична культура. № 9, 2006.

49. Матвеев Л.П. Теория и методика физического воспитания. - М.: Фис,1976

50. Микитюк О.М., Данильченко СІ. Анатомо-фізіологічні особливостідітей молодшого шкільного віку. // Фізична культура в школі, 2003 - № 1 І 51. Мойсею Н.Є. Педагогіка. //Навчальний посібник// К.: 2003.

52. Остапенко О. Виховання у молодших школярів інтересу до фізкультури// Початкова школа, - 2000. - №6 - 56с.

53. Соколов В.А. Мотивация занятий физической и спортивной культурой школьников: Автореферат к.пед.н. - Минск, 1973. - 28с.

54. Сергієнко Л.П. Практикум з теорії та методики фізичного виховання. - Харків: Освіта. Виховання. Спорт., 2007

55. Тер-Ованесян А.А. Педагогические основы физического воспитания. -М.:ФиС, 1978

56. Хоменко Н.М. Виховання інтересу до уроків фізкультури // Початкова школа, -1992.- №3 - 4. - 29с.

57. Шалар О.Г. Мотиваційно-організаційний етап - важливий крок у підготовці підлітків до самостійних занять фізичною культурою. // Фізична культура в школі, 2003 - №2

58. Шестерова Л.Є. Шляхи вдосконалення змісту фізичної культури в загальноосвітній школі. // Фізична культура в школі, 2003 - №1.

59. Ярмаченко М.Д. Педагогіка К.: Вища школа. 1986.