Для учнів 3-ї типологічної групи, які мають високий темп навчання і не потребують великої кількості завдань відтворюючого характеру для вироблення навички, етап первинного засвоєння знань досить короткий, приблизно вдвічі коротший (за підрахунками Е.Старчара) порівняно з 1-ю групою. Етап закріплення знань теж коротший порівняно з 1-ю і 2-ю групами. Найдовшим є етап систематизації та узагальнення. Тому цим учням необхідно підготувати найбільшу кількість завдань евристичного або творчого характеру, використовувати цей час для виконання завдань олімпіадного рівня, які пов'язані з темою уроку, тощо.

Особливості керування навчальним процесом в умовах диференційованого навчання на цих етапах уроку полягають у загальній контрольованості результатів роботи кожної типологічної групи і кожного учня в її складі на кожному етапі уроку. Це досягається завдяки контрольному комплексу: КВ, СК, ВК, ВСК (контроль вчителя, самоконтроль, взаємоконтроль, внутрішній самоконтроль), а також розмежованості у часі завершення етапів роботи для кожної типологічної групи залежно від темпу навчання. До кожної типологічної групи учнів застосовується різна кількість видів контролю:

3-я група -- ВСК; ВК; СК; КВ.

2-а група -- ВК; СК; КВ.

1-а група -- КВ.

За результатами цього контролю та з урахуванням його результатів на інших етапах уроку та індивідуальних досягнень окремих учнів виставляються оцінки за урок.

Перевага такої організації диференційованої самостійної роботи в умовах уроку зі «зміщеними» відповідно до індивідуально-типологічних особливостей етапами уроку полягає і в тому, що вчитель має змогу здійснювати систематично і цілеспрямовано індивідуальний підхід до учнів на тлі класу, який працює самостійно. Тобто така організаційна структура уроку надає можливість для поєднання технології диференційованого та індивідуалізованого навчання. (Див. технологічну карту у року).

VIII. Контроль і систематизація

IX. Підведення підсумків уроку

X. Інформація про виконання домашнього завдання, інструктаж про виконання

Домашнє завдання обов'язково диференціюється відповідно до індивідуально-типологічних особливостей учнів. Вчитель повинен забезпечити розуміння мети домашнього завдання, змісту та способів його виконання, тобто повинен створити умови для його успішного виконання всіма учнями відповідно до їхньої «зони найближчого розвитку».

Як показали результати експериментальної перевірки ефективності запропонованої нами технології диференційованого навчання в умовах уроку зі «зміщеними» етапами, вона має позитивний вплив на якість знань, навичок та умінь учнів, сприяє активізації їхньої пізнавальної активності, формуванню позитивних мотивів навчання, гуманізує, оптимізує навчальний процес, надає можливість для розвитку творчих здібностей учнів.

Висновки

Кожний тип уроку має свою будову - структуру; їх є дві: макроструктура і мікроструктура.

Макроструктура - це більш-менш зовнішні постійні елементи (етапи) уроку.

Ці етапи створюють “рамки”, в яких відбувається процес навчання. Усі компоненти не просто формальні етапи, кожний із них визначає дидактичну ціль. Вона в свою чергу визначає систему об'єктивно необхідних, послідовних дидактичних підзадач (дидактичних підцілей у конкретних умовах), розв'язання яких веде до досягнення дидактичної цілі, а отже, до реалізації частини процесу навчання.

Мікроструктура є дуже мобільною. Вона може змінюватись навіть у межах одного етапу уроку залежно від конкретної ситуації і наявності наочності різних видів, технічних засобів навчання, підготовки учнів, їх уміння самостійно працювати над навчальним матеріалом. Мікроструктура дозволяє гнучкіше використовувати всю структуру того чи іншого типу уроку.

Макроструктура комбінованого уроку.

І. Організація класу.

ІІ. Перевірка засвоєних знань, умінь, навичок.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

IV. Постановка цілей і завдань уроку. Мотивація діяльності учнів.

V. Сприймання і усвідомлення знань (Засвоєння нових знань, умінь і навичок).

VІ. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.

VІІ. Застосування засвоєних знань, умінь і навичок.

VІІІ. Домашнє завдання.

ІХ. Підсумок уроку.

Література

1. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. - Минск, 1990.

2. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения: Общедидактический аспект. - М.,1977.

3. Дидактика современной школы / Под ред. В.А. Онищука. - К., 1987.

4. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. Навчальний посібник. - Тернопіль, 1996. - 436 с.

5. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навч. посібник. 3.є видання, доповнене. - К.,2001. - 608 с.

6. Оконь В. Введение в общую дидактику: Пер. с польск. Л.Г. Кашкуревича, Н.Г. Горина. - М.: Высш. шк., 1990. - 382 с.

7. Чайка В. Педагогіка (тестові завдання). Навчальний посібник для студ. вищих пед. закладів освіти. - Тернопіль: ТДПУ, 2000. - 168 с.

Додаток А