Інструментальне виконавство глухівської школи "певчіхъ" XVІІІ століття

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія наук вищої освіти України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Інструментальне виконавство глухівської школи «п?вчіхъ» XVІІІ століття

Круль П.Ф., д-р мистецтв., професор

На підставі писемних джерел кінця ХУІІІ початку ХІХ століть та сучасних наукових досліджень дана стаття констатує беззаперечні історичні факти про те, що в українському побуті того періоду музика як вид мистецтва займала досить вагоме місце. А також безапеляційним є те, що осередком підготовки молодих музикантів у сфері інструментального виконавства були поміщицькі садиби, муніципальні капели, духовні школи, а також спеціалізовані осередки на шталт Глухівської школи п?вчіхь.

Розкриття даної проблеми базується на дослідженнях: Харламповича К., Єфименка П., історичних журналів «Киевская старина», Круля П.

Мета статті полягає у достовірному з'ясуванні історичних свідчень обопільних духовних та культурних взаємин України з Росією досліджуваного періоду.

Взірцем становлення й розвитку національної музичної культури стала спеціальна школа «п?вчіхъ» у Глухові, що на Сумщині. Школа повинна була готувати співаків для відправки на службу до імператорської придворної капели. Однак у структурі школи функціонували й інструментальні класи, в яких навчали грі на музичних інструментах, зокрема й на духових. Відомості про школу збереглися в деяких документах XVIII ст., в урядових постулатах, у справах Малоросійської колегії та деяких історичних працях. Часткові дослідження можна знайти в книзі К. Харламповича «Малороссийские влияния на великорусскую церковную жизнь» [1], де мова ведеться тільки про період, пов'язаний з відкриттям, а точніше з узаконенням уже заснованої школи, наказом Анни Іоанівни (1738 р.). Коли ж школа припинила своє існування, не з'ясовано. Безсумнівно однак, що школа поповнювала штат придворних співаків і музикантів протягом майже трьох десятиріч XVIII ст. (30-50 роки). Заснування Глухівської школи не було випадковістю.

Коли в 1728 році Катерина Іванівна зажадала, щоб гетьман Д. Апостол дав її служителеві універсал «для сыскания двух п?вчіхъ альцест», гетьман такого універсалу не дав, аргументуючи свою поведінку неправильною поведінкою царських чиновників. Необхідних «альцестів», а також двох дискантів, що їх вимагали, спровадили до двору не відразу, вирішивши спершу їх підучити.

Очевидно з цього почалася Глухівська школа. Бо вже тоді, тобто в 1728 році, почали у Глухові, в резиденції гетьмана, навчати, поряд з півчими, музикантів перед відправленням їх до Петербурга. Вимоги спровадити до двору півчих і музикантів стали частішими, через що гетьман Апостол надав цій справі більш організованого характеру. За його вказівкою архієреї українських міст змушені були надсилати всіх здібних до музики хлопчаків у Глухів, а вже звідти (очевидно після певного навчання) їх спроваджувано до Петербурга.

1738 року видано царський указ про започаткування в Глухові спеціальної школи підготовки придворних музикантів, визначено умови утримування й навчання учнів. Мабуть цей указ тільки узаконював школу, що вже існувала. Доказом є те, що й раніше, до 1738 року, на утримання школи виділялись державні кошти. П. Єфименко у статті наводить такі цифри: 1736 р. на школу було виділено 50 крб., 1737-го 100 крб., а 1728 року вже 250 крб. і всі кошти казенних малоросійських прибутків, з розрахунку по 3 копійки за день на утримання кожного з півчих, а також на витрати за одяг і взуття учнів та утримання регента [2].

У серпні 1738 року, за місяць до указу про створення школи, вибрали й відправили до двору Анни одинадцять кращих з дев'ятнадцяти оркестрантів, які навчалися в Глухові. З ними поїхав і їх вчитель, капельмейстер Федір Яворівський. Коли оркестранти прибули до Петербурга, їм було видано царський указ на ім'я майора лейб-гвардії Шипова, якому доручалась організація і упорядкування школи. З тексту указу зрозуміло, що йдеться про її реорганізацію, про налагодження всієї справи.

В указі зазначається, що «из оставшихся за отсылкою сюда игрецов, и оставить одного регента, который бы в пънии четверогласном и партесном был совершенно искусен, и учредить небольшую школу, в которую набирать по всей Малой России из церковников, также из казачьих и мещанских детей и протчих и содержать всегда в той школе до двадцати человек, выбирая, чтобы самые лучшие игрецы были, а при том, сыскав искусных мастеров из иностранных и из Малороссии, велеть из оных же учеников обучать и стройной музыке, а именно: на трубе, на флейтах, дабы могли на оных инструментах с нот игратьщ которые п?нию, также и на духовой музыке обучены будут, и с тех во вся годы лучших присилать ко двору ея императорского величества человек по десять, а на те места паки вновь набирать, и пока те учителя в школе обучать будут, давать им надлежащее жалованье, а ученикам определить на пропитание и платье, и обувь сколько потребно по рассуждению его, майора Шипова, из малороссийских доходов» [3]. духовний культурний певчій інструментальний глухів

У царському указі були визначені тільки загальні настанови: про певну кількість учнів і про кількість тих, кого направляють до двору на навчання співові та інструментальній музиці, про державне утримання школи. На основі указу в канцелярії міністерського управління малоросійськими справами визначено конкретні умови утримування школи:

1. У Глухові вибудувати для школи спеціальний будинок «две горницы с комнаты да пекарню»; для роботи на кухні тримати «двух баб и одного мужика».

2. Для навчання знайти умілого регента, «человека доброго в п?нии и в составлении нот искусного».

3. Знайти 20 учнів, вибрати їх із церковних хорів (через Чернігівську консисторію та архієпископів Київського та Переяславського) і з Ніжинського та Чернігівського полків. Коли ж буде знайдено учнів та регента, влаштувати відбір: «Из тех хлопцев выбрав, оставить угодных в Глухове при школе, а именно регента одного, хлопцев лучших голосов семнадцать да для играния на духовой музыке приискать мастеров духовых артистов из малороссиян, умеющих играть на флейте, чтобы на оных инструментах из показанных хлопцев семь человек обучали духовой музыке по ноте» (отже, увесь штат школи з 20 душ: 17 учнів, 1 регент, 2 навчителі-інструменталісти).

4. Для утримання школи асигнувалось по 100 карбованців на рік з розрахунку: регентові-50, басистові одному 5 крб., усім учням (беручи до уваги того ж таки басиста) на взуття, шапки тощо по 2 карбованці. За добре навчання видавати, як заохочення, по 10 копійок на місяць кожному. Платня педагогам, гобоїсту і флейтисту по 20 крб. на рік. На свічки для школи по 5 карбованців. На харчування всіх разом з учителями по копійці на день та борошна по півосьминній на місяць, крупів по 2 гарнці.

5. Для дотримання порядку в школі виділити з глухівського гарнізону унтер-офіцера «к смотрению оной и чтобы ученики не своеволили и не гуляли». Справою організації школи клопотався управитель Малоросії Румянцев.Він відрядив глухівського капельмейстера й чотирьох музикантів, які залишились у школі, до всіх полків для набору хлопців. Вибраних музикантів наказувалось спровадити до нього в Переяслав для апробації [4].

Було набрано близько вісімдесяти душ, з них придатними визнано тридцять трьох: двох басистів, п'ятьох гобоїстів, шістьох трубачів, чотирьох флейтистів, шістнадцять зарахували до півчих [5]. Незабаром музикантів направили до Глухова (мабуть це пов'язано з переїздом туди Румянцева).

Немає більш чи менш певних і систематизованих даних про діяльність школи в наступні роки. Поза сумнівом, вона існувала протягом кількох десятків років, бо збереглись свідчення про музикантів, які направлялись зі школи до Петербурга. Придворна капела протягом 40-х 50-х років поповнювалась за усталеним порядком: щорічно з глухівської школи привозили до Петербурга групу музикантів, до того ж добирались хлопчики з гарними голосами з різних міст і сіл України. Систематично провадились поїздки досвідчених музикантів капели за пошуками нових талантів. Духовні й світські власті повинні були всіляко сприяти пошукам добрих музикантів. Система таких відряджень за українськими музикантами зберігалась дуже довго. З такою місією прибув до України і М.І. Глінка, який у 1838 році привіз до Петербурга з відібраними ним музикантами і С. Гулака-Артемовського.

У XVIII столітті дорослих музикантів відправляли до Петербурга, а підлітків до Глухівської школи. Збереглось свідчення 1758 року, коли до України відряджено півчого Степана Андріївського. Він відправив до Петербурга музикантів Івана Середу, Івана Новомлинського, одного флейтиста, а набраних 13 хлопчиків відрядив до Глухова, у школу [6].

Немає даних, які дозволили б мати повне уявлення про цю школу. Не можна з точністю сказати, кого саме з півчих було привезено з Глухівської школи, хто потрапив до неї за звичайним набором. Про Бортнянського, наприклад, відомо, що він вчився в Глухівській школі, однак чи так було насправді це документально нічим не засвідчується. Бортнянський народився у Глухові, звідки (1758 р.) семирічним хлоп'ям його привезено до Петербурзької капели. Можливо, що якийсь час він навчався у Глухівській школі. Нема також точних свідчень і про Марка Полторацького, директора придворної капели, який приїхав до Петербурга з України в другій половині XVIII ст. Нічого ми не знаємо і про вчителів школи. Можна лише припускати, що протягом кількох років там регентом працював Федір Яворівський [6].

Варте, на наш погляд, уваги життя музикантів у Петербурзі. Якщо у ХАШ столітті півчі та музиканти перебували у скрутному становищі, стосовно побутових умов життя, то у Петербурзі придворні півчі та музиканти жили безтурботно. Вони мешкали при царському палаці, мали гарний казенний одяг і харч. Видатним майстрам призначалась досить велика платня (до 500 крб. на рік).

Таким чином, доля самої школи і на сьогодні поки що залишається невідомою. Після 1758 року про неї вже ніхто не пише. Відомо тільки, що набори музикантів в Україні продовжувались, але Глухів втратив свою попередню місію. Так у 1880-90 роках центром набору музикантів уже названо Новгород-Сіверський. Проте й Глухівська школа зберегла свої традиції, особливо в доборі хлопчиків і тривалому навчанні співаків, які після закінчення могли зараховуватись до професійного, з багатими традиціями хору, якою була Петербурзька придворна півча капела.

Незаперечне значення Глухівської школи в розвитку музичної освіти в Україні. Уявлення про систему навчання в Глухівській школі, про педагогічні методи в їх зв'язку з попередніми українськими традиціями і, нарешті, про те нове, що вело до подальшого розвитку музичної педагогіки є об'єктом дослідження.

Джерела

1. Ефименко П. Школа обучения п?вчіхъ, назначившихся ко двору.

2. Киевская старина. 1883. Т. VI. Май. С. 169-174.

3. Киевская старина.1888. Т. 25.С. 437.

4. Киевская старина.1888. Т. 25.С. 439.

5. Киевская старина.1888. Т. 25.С. 447.

6. Киевская старина.1891. Т. 32.С. 233.

7. Харлампович К. Малороссийские влияния на великорусскую церковную жизнь. Т. 1. Казань, 1914. С. 368.

Размещено на Allbest.Ru