Стильове різноманіття сучасного вокально-пісенного виконавства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

Стильове різноманіття сучасного вокально-пісенного виконавства в Україні

Каплюк Альона Сергіївна, аспірантка

Мета статті - висвітлити особливості музичного естрадного мистецтва України, зокрема стильове різноманіття сучасного українського вокально-пісенного виконавства. У статті використано низку загальнонаукових методів: теоретичний - для точного використання термінології дослідження, історичний - для огляду соціокультурного феномену виникнення музичного мистецтва естради, аналітичний - для аналізу стильового різноманіття сучасного українського вокально-пісенного виконавства, системний - для вивчення історії розвитку та становлення різних музичних стилів у рамках вокального естрадного мистецтва. Наукова новизна статті полягає у виявленні основних музичних стилів сучасного естрадного вокально-пісенного виконавства в Україні. Висновки. У процесі становлення та розвитку вокально-пісенного естрадного мистецтва відзначається його провідна роль в соціокультурному житті України сьогодення. Активно еволюціонуючи як жанровий напрям, воно синтезувало у собі різні стильові якості та зайняло особливе місце у формуванні психологічного портрету сучасної особистості. Нині в українському музичному просторі творить низка талановитих виконавців та музичних гуртів, реалізовується багато музичних проєктів, проводяться численні фестивалі. Участь в них стимулює прагнення кожного виконавця до самовираження та унікальності, зумовлює до пошуку нових форм, синтезу різних стильових напрямів. У результаті українське мистецтво естради як якісне, самобутнє явище, відтворює на світовій музичній сцені рок- та поп- стилі у поєднанні з елементами національного мелосу та фольклору. Багатогранність їх прояву дозволяє співакам і музикантам виражати емоційний та образний стрій композицій у різних жанрах та стилях, привертаючи увагу та прихильність найрізноманітнішої аудиторії.

Ключові слова: естрадне мистецтво, українська музика, пісня, стиль, вокально-пісенне виконавство, гурт, співак, музикант.

Kapliuk Alona, postgraduate student of Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko

Stylistic diversity of modern Ukrainian vocal and song performance

The purpose of the research is driven by a scientific interest in the peculiarities of contemporary popular music art in Ukraine, particularly in its stylistic diversity within the realm of modern Ukrainian vocal and song performance. The scientific methods have been utilized: theoretical - for precise utilization of research terminology, historical - for an overview of the socio-cultural phenomenon of the emergence of popular music art, analytical - for the analysis of stylistic diversity within modern Ukrainian vocal and song performance, systemic - for the study of the history and formation of various musical styles within the scope of vocal popular music art. The novelty lies in identifying the primary musical styles within the framework of contemporary vocal and song performance in Ukraine. Conclusions. Throughout the process of emergence, formation, and development of vocal popular art, its pivotal role in the socio-cultural life of contemporary Ukraine becomes evident. Evolving actively as a genre, it has synthesized various stylistic qualities and has taken a distinctive place in shaping the psychological image of the modern individual. Currently, the music scene boasts numerous talented performers and musical bands, along with the creation of many music projects and festivals. The pursuit of selfexpression and uniqueness propels artists towards exploring new forms and synthesizing different stylistic directions. The prevailing rock and pop styles, combined with elements of national melos and folklore, showcase Ukrainian popular art on the global music stage as a qualitative and distinct phenomenon. Its multifaceted nature enables artists to express their creativity in diverse genres and styles, captivating the attention and favor of a diverse audience.

The key words: Pop music art, Ukrainian music, song, style, vocal and song performance, band, singer, musician.

Вступ

Постановка проблеми та її актуальність. Значний пласт української культури, а саме - вокально-пісенне виконавство - впродовж тривалого часу було найпопулярнішим видом музичної практики. Стосовно нього, у наукових розвідках вагоме місце посідали дослідження різних музично-виконавських аспектів, висуваючи питання про сутність вокально-пісенного виконавства як музичного і культурного феномену. Цей інтерес до проблеми не втратив актуальності й донині. Він поступово набуває чіткіших рис, оскільки сучасна музикознавча думка відходить від усталених шаблонів суто музикознавчої науки, спираючись на міждисциплінарні зв'язки, перехрещення різних галузей музичної науки і практики, спрямовуючись на розуміння інших, нераціональних способів існування людини у світі. І вокальне мистецтво займає тут особливе місце, у зв'язку із чим його вивчення, зокрема розвиток новітніх тенденцій, стає ключовим завданням сучасного музикознавства.

Аналіз сучасних публікацій. На сьогодні в українському музикознавстві не має фундаментального дослідження яке б повністю розкривало дану тематику. Серед ґрунтовних праць за суміжними напрямками можна виділити публікації Н. Дрожжиної, М. Мозгового, В. Овсяннікова, О. Шевченко та ін.

Як феномен сучасної культури аналізується явище музичної естради, зокрема пісенної, у розвідках Н. Дрожжиної. Дослідниця сформувала сукупність характеристик поняття «музичного мистецтва естради» тощо [1]. Структури та елементи естетичних ознак у вокально-естрадній музиці розглядаються у праці Т. Каблової та В. Тетері [2]. У посібнику О. Сапожнік відзначається, що популярна вокальна музика вирізняється мистецькими традиціями і новаторством [7]. У дослідженні М. Мозгового надається цілісна періодизація розвитку української естрадної пісні [4]. Н. Овсяннікова висвітлює жанрово-стильові новації, характерні творчості українських естрадних співаків уже після 2022 року [5]. Основним стильовим спрямуванням у сучасному українському вокально-пісенному виконавстві присвячені роботи О. Сапожнік [7] та О. Шевченко [9].

Об'єктом дослідження є музичне естрадно-вокальне мистецтво України, а предметом - стильові спрямування сучасного вокально- пісенного виконавства в Україні.

Мета дослідження - висвітлити особливості музичного естрадного мистецтва України, зокрема стильове різноманіття сучасного українського вокально-пісенного виконавства.

Виклад основного матеріалу

стильовий вокальний пісенний виконавство

Дослідження стильового різноманіття сучасного українського вокально-пісенного виконавства потребує звернутися до його витоків, а саме до формування музичного мистецтва естради як соціокультурного феномену. У своїй праці «Вокальне мистецтво естради: історія, теорія, практика» Наталя Дрожжина надає цьому феномену таку характеристику: «Вокальне виконавство в системі естради - явище надзвичайно динамічне і таке, що активно видозмінюється. Незважаючи на відносно недовгий шлях свого розвитку, воно оформилось у загальносвітовому контексті музично-виконавської творчості як унікальне мистецьке явище, відрізняючись від інших видів співу своєрідною стилістикою, естетикою і поетикою» [1, 7].

У кінці ХІХ - на початку ХХ століття термін «естрада» почав використовуватися у двох аспектах. З одного боку, він характеризував різноманітні жанрові професійні та самодіяльні виступи на сцені під час народних святкувань, а з іншого, стосувався розважальних програм вар'єте, кафе-шантанів та ін. Після Жовтневої революції 1917 року спостерігається помітне оновлення та модернізація застосування цього терміну. В цей час артисти виходили до публіки та змінювали спрямованість, суть і пафос цього мистецтва, надаючи йому нового змісту. В результаті входження жанрів публіцистики, народної хорової та музичної творчості, драматургії, зближення академічного та популярного мистецтва до 1930 - 1940-х років «межі естради розширювалися практично необмежено» [1, 14].

У 1950-х роках цей органічний процес привів до створення нового «синтезуючого» терміну - «естрадне мистецтво», який вживався професійними радянськими мистецтвознавцями для опису його «феноменологічних» аспектів. Це поняття визначало жанр мистецтва, що синтезував у собі низку малих форм драматургії, драматичного та вокального виконавства, музики, хореографії, циркового мистецтва, акробатики та ін. Стосовно вищевказаного, Н. Дрожжина відзначає, що загальний термін «естрадне мистецтво» вказує на те, що твори, які належать до усіх зазначених вище жанрів мистецтва, повністю підкоряються специфічним законам і закономірностям, зокрема таким основним:

1) номер, як одиниця естрадного мистецтва, основу якого становить певна сценічна дія;

2) відсутність умовної «четвертої стіни», завдяки чому глядачі перетворюються з пасивних спостерігачів на партнерів артиста;

3) різножанровість;

4) самобутність артиста: не перевтілення в художній образ, а використання маски певного персонажа, створення образу відкритими прийомами на очах глядачів;

5) культ артистичної індивідуальності, особистої неповторності виконавця;

6) лаконізм і завершеність змісту всіх творів, які виконуються на естраді, зовнішнє оформлення виступу;

7) святковість;

8) імпровізаційний характер естрадних видовищ.

Саме сукупність даних закономірностей сформувала загальну художню концепцію музичного мистецтва ХХ століття. Отже, нещодавно у сучасній теоретичній рефлексії було введено поняття «музичне мистецтво естради» [1, 8].

Провідну роль у популяризації масової культури відіграло саме вокальне мистецтво естради. Пісня з давніх-давен у своїй повсякденній формі не вимагала спеціальних знань та навичок, і частіше слугувала засобом вираження емоцій людини, що були зрозумілими для більшості.

Інші науковці Т. Каблова та В. Тетеря у статті «Вокально- естрадне виконавство України кінця ХХ - початку ХХІ ст.» зазначають, що закономірності та особливості розвитку різних форм масової музичної культури мали вагомий вплив на формування естетичних рис вокальної естради. Серед них одними з основних є становлення й опора на певні стандарти, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, ідеалах, універсальності й збереженні традицій. Виступаючи важливими елементами і структурами у вокально-естрадній музиці, вони формують естетичні, творчі й мовно- виразові стереотипи суспільства [2, 85].

Дослідник О. Сапожнік вказує на той факт, що популярна вокальна музика вирізняється завдяки мистецьким традиціям і новаторству. Іншими словами, це музика, яка доступна та зрозуміла широкому колу слухачів і має визнання серед глядачів, незалежно від стилю та часу її створення [6, 19-20]. Найпопулярнішим жанром серед вокального мистецтва естради стала саме естрадна пісня. Такі українські дослідники як І. Калиниченко, М. Мозговий та ін., досліджуючи становлення та розвиток української естрадної пісні, виділяють кілька хронологічних періодів. Наприклад, М. Мозговий пропонує таку систему поділу:

* перший період (1962 - 1969) - становлення естрадної та біт- музики в Україні;

* другий період (1969 - кінець 1970-х років) - зростання професіоналізму естрадних музикантів, формування українських вокально-інструментальних ансамблів;

* третій період (1980 - 1986) - утворення перших рок-груп;

* четвертий період (1986 - 1990 роки) - формування української національної самобутньої естради;

* п'ятий період (з 1990 років - до наших днів) - перспективний розвиток української пісенної естради [4, 53].

Перший період характеризується творчістю таких визначних постатей, як О. Білаш, П. Майборода та І. Шамо. Водночас розпочинають свою творчу діяльність молоді композитори, такі як Б. Буєвський, А. Пашкевич, С. Сабадаш та ін. Виконання естрадних пісень у той час супроводжується оркестровим акомпанементом (естрадним, естрадно-симфонічним, народними інструментами). Зміст перших українських естрадних пісень пронизаний темами кохання до рідного краю, до матері, а також любовною лірикою. До найвідоміших пісень першого періоду української естради належать: «Пісня про рушник», «Два кольори», «Черемшина», «Чорнобривці», «Летять, ніби чайки», «Києве мій», «На долині туман», «Марічка», «Степом, степом» тощо. Представники виконавців першого періоду розвитку української естрадної пісні, зокрема Д. Гнатюк, Ю. Гуляєв, М. Кондратюк, А. Мокренко, К. Огнєвий, Д. Петриненко, О. Таранець та ін., поклали початок подальшому розвитку цього жанру.

Другий період розвитку української естрадної пісні характеризувався активним процесом індивідуалізації творчої манери композиторів, пошуком новаторських методів та засобів виразності, що позначилось на розширенні діапазону пісень та включенні нових жанрів, починаючи з обробок народних мелодій до створення оригінальних авторських хітів. Ключовою постаттю цього періоду є композитор В. Івасюк, а також І. Поклад та ін. Відомими і впливовими естрадними виконавцями цього часу були В. Зінкевич, С. Ротару, Н. Яремчук.

Особливостями третього періоду розвитку української естрадної пісні стали швидка комерціалізація концертної діяльності та зростання вимог до візуальної складової концертів. Це призвело до появи та широкого застосування нових видів електронних музичних інструментів, а також розширення фестивально-конкурсного руху в естрадній галузі. У цей період в естрадному жанрі популярними виконавцями естрадних пісень були В. Білоножко, І. Бобул, М. Гнатюк, А. Кудлай, Л. Сандулесу, В. Удовиченко. Поряд із цим, величезної популярності набули вокально-інструментальні ансамблі «Смерічка», «Кобза», «Водограй», «Світязь», «Арніка» та ін.

У четвертому періоді невпинного руху української естрадної пісні її головні жанри були сформовані залежно від різноманітних музично-естрадних стилів (таких, як рок у всіх його проявах, джазові композиції та аранжування, різних напрямів поп-музики, фольклорних обробок тощо). В українській естраді ці жанри втілені у шлягерному типі пісень, що органічно пов'язані із відповідними європейськими та українськими музичними традиціями (такими, як диско, рок-н-рол) та з популярною українською музикою. У цей період творять такі видатні митці, як О. Гавриш, М. Гаденко, П. Дворський, О. Злотник, В. Корепанов, М. Мозговий, Л. Попернацький, Г. Татарченко. Видатними виконавцями цього періоду були О. Білозір, І. Бобул, П. Дворський, П. Зібров, В. Зінкевич, Р. Кириченко, А. Кудлай, Л. Сандулеса, Н. Шестакова, Н. Шестак.

П'ятий період розвитку української естрадної пісні відзначається прагненням її виконавців максимально інтегруватися на світовому ринку шоу-бізнесу і мобільно адаптуватися до нових ринкових умов. Цей процес включає творчість авторів-аматорів та виконавців авторських пісень, створення клубів та театрів для молодих талантів, з яких у подальшому сформувалась нова хвиля обдарованих естрадних музикантів та поетів.

Особливо значущим є той факт, що українська естрадна пісня у контексті подій кінця ХХ століття здатна була не лише відображати образно-тематичні й структурно-функціональні зв'язки, а й впливати на суспільне сприйняття, сприяти формуванню національної гідності та свідомості українців, функціонувати як фактор розширення світоглядних горизонтів. Серед найпопулярніших виконавців сучасності можна назвати Джамалу, Т. Кароль, Н. Могилевську, Д. Монатіка, З. Огнєвич, О. Полякову, О. Пономарьова, SHUMEI та ін.

На сьогодні сучасне українське вокально-пісенне виконавство відрізняється великим розмаїттям стилів, які відображають культурне поле музичного життя української естради. Аналізуючи українську естрадну музику минулого століття, помічаємо, що її стилістика пройшла різні етапи змін. Починаючи із запозичення елементів творчості від західноєвропейських гуртів, вона розвивалася до створення вокально-інструментальних ансамблів, які виконували українські естрадні пісні. Подальший розвиток включав у себе появу рок-гуртів та адаптацію до сучасних музичних стилів.

Протягом 1980 - 1990-х років українська естрада пережила етап, коли репертуар українських естрадних виконавців складався переважно з англомовних пісень. Поступово виконавці почали розділятися на дві групи - українськомовних і російськомовних. Музичні артисти та гурти із західних областей успішно створювали українську музику, виконуючи пісні виключно українською мовою. У той самий час колективи зі східних регіонів включали російськомовний репертуар.

Початком відродження української культури став фестиваль «Червона рута». Цей мистецький захід змінив уявлення про те, що сучасна молодіжна музика обов'язково має бути виконана англійською або російською мовами. Цей період був важливим для зародження вітчизняних гуртів, таких як «Воплі Відоплясова», «Плач Єремії», «Брати Гадюкіни», «Скрябін», «Мертвий Півень», «Кому вниз», «Табула Раса» та ін. [6, 97].

Саме цей фестиваль став поштовхом до утворення нових жанрово-стилістичних напрямів, серед яких можна виділити такі, як рок, інді-поп, фолькрок, брит-поп, інді-рок, прогресивний металкор, грув-метал, дез-метал, хіп-хоп, реггі, фанк, дабстеп, фольк-рок, фольк- панк, панкрок, соул, панк, ска та багато інших.

У своїй класифікації популярної української музики за жанрами та стилями О. Шевченко розрізняє декілька основних видів. Зокрема, як основні, дослідниця виділяє поп-музику, джаз, рок-музику, авторську пісню та традиційну естрадну пісню [9, 8]. Із цим багато в чому є суголосною думка О. Сапожнік, що висвітлює декілька основних жанрів сучасної естрадної музики, включаючи джаз, авторську пісню, рок-музику, традиційну естрадну пісню, поп-музику та синкретичні жанри [7, 122]. Проте народний артист України, співак, композитор М. Мозговий вважає, що найбільш вдалими прикладами української музики є шлягери, які виникають в контексті європейських традицій, таких як диско, рок-н-рол, різновиди танців та українська популярна музика [4, 87].

На думку науковиці О. Шевченко, сьогодні найпопулярнішими стильовими напрямами українського вокально-пісенного виконавства є поп-, рок-, джаз та їх синтез. Багато українських виконавців опановують полістилістику. У цьому зв'язку Наталія Овсяннікова у статті «Жанрово-стильові новації у творчості українських естрадних співаків» [5] детально розглядає історію виникнення, специфіку та індивідуальні риси представників даних напрямів. Вважаємо за доцільне надати характеристику основних стильових спрямувань української пісенної естради сьогодення.

* Поп-музика. Цей стиль є домінуючим у сучасному музичному просторі України. Виникає з поєднання популярних музичних жанрів та стилів, що мають широкий вплив на масову аудиторію. Українська поп-музика охоплює широкий спектр стилів, таких як поп-рок, денс-поп, електро- поп, інді-поп та багато інших. Це дає можливість артистам якнайрізноманітніше виражати себе та залучати на свої виступи різні аудиторії. Українську поп-музику відрізняє мелодійність, легкість та відносна простота, що дозволяє здобувати успіх та популярність серед слухачів. Особливої популярності набули такі поп виконавці, як Софія Ротару, Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Вєрка Сердючка, Христина Соловій, Kazka, Kalush та ін.

* Рок-музика. Український рок є важливою складовою музичної культури України і має багато спільного зі світовим роком, але має також унікальні особливості, зумовлені культурною спадщиною та історією країни. Український рок розвивався та змінювався протягом десятиліть, відрізняючись різноманітними жанровими варіаціями та характерними впливами. Виникнення українського року припадає на 1950-ті роки, але з часом він набуває найрізноманітніших варіацій: від панк-року та важкого року до фолк-року, поп-року, рок-авангарду, електронного року, джаз-року, етно-року, рок-авангарду, арт-року та ін. Багато виконавців зверталися саме до жанру року, адже він орієнтований на активну молодь, котра тяжіє до активних живих виступів, характеризується близькістю виконавців до своїх прихильників, висвітленням гострих соціальних тем. Зараз український рок відображає події, що відбуваються в країні, політичну ситуацію, протести та настрої суспільства.

На сучасній українській музичній сцені в жанрі року активно творять гурти, які здійснюють вражаючі виступи та здобувають популярність. Серед них можна виділити «Океан Ельзи», «С.К.А.Й», «Крила», «Друга ріка», «Бумбокс», «Діти інженерів», «Паліндром», «Антитіла», «The Hardkiss», «Димна суміш», «Без обмежень», «Мандри», «Гайдамаки», «Vivienne Mort», «5 Vymir», «Kozak System», «Sad Novelist», «Хейтспіч». Також серед видатних сольних виконавців цього жанру можна згадати Марію Бурмаку, Дмитра Асафатова, дует «Марний» та багатьох інших.

Не можна не відзначити напрям етно-року, який є досить популярним в Україні. Він є унікальним жанром, який поєднує в собі елементи традиційної народної музики та енергію рок-музики. Цей жанр відзначається застосуванням традиційних мелодій, інструментів і ритмів у комбінації з роковим звучанням. Музиканти етно-року можуть використовувати народні інструменти, які багато в чому характерні для певного регіону чи культури, а також поєднувати їх з гітарою, барабанами та іншими рок-інструментами. Основою українського етно-року є фольклор: українські народні мелодії, інструменти та тексти. Гурти та виконавці цього жанру включають у свої композиції традиційні українські інструменти - бандуру, кобзу, трембіту, ліру та ін.

Український етно-рок існує у різних піднапрямах, від традиційного фольк-року з акцентом на народні тексти до більш експериментальних напрямів, де звучання електронних інструментів поєднується з українською музичною спадщиною. Цей жанр дозволяє зберегти та вдосконалити українську культурну спадщину, а також виразити сучасні погляди та емоції через злиття традицій і сучасності. Український етно-рок відіграє важливу роль в популяризації української музики як у країні, так і у світовому масштабі. Найвідомішими представниками даного стилю є такі гурти, як «Океан Ельзи», «Воплі Відоплясова», «ДахаБраха», «Гайдамаки» та ін.

* Джаз-музика. Цей напрям активно еволюціонує в умовах культурного сьогодення України. Хоча він ще не досяг рівня європейських стандартів, видатні українські співаки плідно працюють в даному напрямку. Відомі колективи, такі як «ManSound», «I.iok», «Freedom-jazz», «Shockolad», «Brio» та «Hyphen Dash», а також видатні співачки, включаючи Тіну Кароль, Лауру Марті, Тамару Лукашеву та Джамалу, яскраво представляють цей жанр на українській музичній арені. У розмаїтті різновидів джазу в Україні можна виділити джаз- рок, фрі-джаз та фолк-джаз, які знаходять популярність серед слухачів.

З. Рось у своїй дисертації «Розвиток джазово-фестивального руху в соціокультурному просторі України періоду незалежності» вказує на вагомий вплив фестивального руху стосовно розвитку та популяризації даного жанру в Україні. Серед таких фестивалів можна виділити «Jazz in Kiev» (з 2008 року), «Art Jazz Cooperation» (з 2007 року), «Jazz Bez» (з 2001 року), «Odessa Jazz Fest» (з 2001 року, раніше відомий як «Джаз-карнавал в Одесі»), «Jazz Koktebel», «Equi Jazz», «All Music is Jazz», «ДоДж» («Do#Dж»), «Chernihiv Jazz Open», «Гарячий Джем в Станіславові», «Alfa Jazz Fest» (з 2010 року), «Jazz colo» (з 2007 року) та ін. Проведення цих фестивалів надало змогу українській публіці особисто побачити і «наживо» послухати виступи світових джазових зірок, таких як Джордж Бенсон, Ел Джерро, Хербі Хенкок, Чік Коріа, Маркус Міллер, Уїнтон Марсаліс, Касандра Уїлсон, Джино Ваннеллі, Джон Маклафлін та багатьох інших [3, 98].

За період незалежності України було організовано понад сорока джазових фестивалів. На жаль, не всі проіснували тривалий час, але це дало змогу джазовій культурі охопити майже всі великі міста країни, і практично в кожному із них з'явилися власні фестивалі, що є необхідною складовою для розвитку виконавського мистецтва. На сьогоднішній день лідерами у розвитку джазової сцени в Україні можна вважати Київ, Львів та Одесу.

* Народна пісня. Жанр народної пісні є вагомим інструментом відродження української національної самобутності. Як носій народної пам'яті, саме народна пісня містить у собі функцію збереження та передачі досвіду, що накопичувався століттями. Саме тому використання виконавцями фольклорних елементів у вокально-пісенному виконавстві сприяє формування у слухачів національної ідентичності. До популярних виконавців сьогодення можна віднести такі гурти як «Go-A», «Kalush Orchestra», «Khayat», творчість яких пронизана автентичним звучанням у поєднанні зі звучанням сучасних інструментів, електронних бітів тощо. Саме звернення до першооснови сприяє ідентифікації української народної пісні та збереженню національної культури. На даний момент українська народна пісня активно вливається у світову музичну культуру [5, 99].

Висновки

У процесі виникнення, формування та розвитку вокального естрадного мистецтва можна вказати на його провідну роль у соціокультурному житті України сьогодення. Активно еволюціонуючи як жанровий напрям, воно синтезувало у собі різні стильові якості та зайняло особливе місце у формуванні психологічного образу сучасної особистості.

Слід виділити декілька ключових моментів:

* Розмаїття стилів: українське вокально-пісенне виконавство дуже різноманітне і має багато стилів та напрямів. Воно включає у себе популярні жанри, такі як поп-музика, рок, хіп- хоп, електронна музика, а також традиційні українські стилі виконавства та фольклорні впливи.

* Культурний контекст: стильове різноманіття українського вокально-пісенного виконавства відображає культурний контекст країни. Воно постає результатом взаємодії різних культурних та музичних традицій в Україні, відображенням їх впливу на суспільство.

* Розвиток і трансформація: українська музична сцена постійно розвивається і змінюється. Сучасні виконавці активно експериментують і змішують різні стилі, що приводить до появи нового й унікального звучання. Зараз на музичному поприщі творить низка талановитих виконавців та музичних гуртів, створюється багато музичних проєктів та фестивалів. Прагнення кожного до самовираження та унікальності, зумовлює виконавців до пошуку нових форм, синтезу різних стильових напрямів. Переважаючі рок- та поп стилі у поєднанні з елементами національного мелосу та фольклору, характеризують українське мистецтво естради на світовій музичній арені як якісне, самобутнє явище. Його багатогранність дозволяє артистам виражати свою творчість у різних жанрах та стилях, привертаючи увагу та прихильність різноманітної аудиторії.

* Популярність та вплив: багато українських вокальних виконавців завоювали популярність не лише в Україні, а й за її межами, склавши вагомий внесок у світову музичну сцену.

Отже, стильове різноманіття сучасного вокально-пісенного виконавства в Україні є неоціненим ресурсом, який сприяє розкриттю творчого потенціалу та популяризації української музики як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях.

Перспективи подальшого вивчення теми. Вивчення стильового різноманіття сучасного вокально-пісенного виконавства в Україні має великий потенціал і може сприяти розвитку як музикознавчих, так і культурологічних досліджень. Перспективи майбутніх досліджень можуть бути реалізовані у напрямках детальнішого аналізу стилів, вивченні аспектів культурної ідентичності, порівняльному аналізі між українським вокально- пісенним виконавством та музичними традиціями інших країн, впливу технологій на поширення та споживання української музики, функціонуванні музичної індустрії в Україні тощо. Ці напрямки досліджень можуть сприяти подальшому розвитку української музичної сцени, популяризації української музики у світі й розумінню її важливого місця в культурному житті країни.

Список використаних джерел і літератури

1. Дрожжина Н.В. Вокальне мистецтво естради: історія, теорія, практика: підручник. Харків: Естет-Принт, 2019. 336 с.

2. Каблова Т., Тетеря В. Вокально-естрадне виконавство України кінця ХХ - початку ХХІ ст. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. Мистецтвознавство. 2019. Вип. 32. С. 85-89.

3. Манько С.Б. Полістилістичність естрадного вокального мистецтва на початку ХХІ ст. (на прикладі українських сучасних артистів). Культура України. 2017. Вип. 57. С. 232-240.

4. Мозговий М.П. Становлення і тенденції розвитку української естрадної пісні: дис.... канд. мист.: 17.00.01 / КНУКіМ. Київ, 2007. 175 с.

5. Овсяннікова Н.Ю. Жанрово-стильові новації у творчості українських естрадних співаків. Мистецтвознавчі записки. 2022. Вип. 42. С. 96-100.

6. Рось З.П. Розвиток джазово-фестивального руху в соціокультурному просторі України періоду незалежності (1991-2012 рр.): дис.... канд. Музичне мист.: 26.00.01 / ПНУ ім. В. Стефаника. Івано-Франківськ, 2016. 322 с.

7. Сапожнік О.В. Антологія української популярної естрадної музики: навч. посіб. Київ: ДАКККіМ, 2003. Ч. 1. 165 с. Ч. 2. 152 с.

8. Тормахова В. Українська естрадна музика і фольклор: взаємопроникнення і синтез естради: автореф. дис.... канд. мист.: 17.00.03. Київ, 2007. 19 с

9. Шевченко О. Українська сучасна популярна музика: витоки та проблематика (1920 - 1990 рр.): автореф. дис.... канд. мист.: 26.00.01. Київ, 2010. 20 с.

10. Шершова Т.В. Народна пісня як зразок культурної пам'яті в контексті формування національної ідентичності. Міжнародний вісник: Культурологія. Філологія. Музикознавство. Київ: Міленіум, 2018. № 2 (11). С. 82-86.

References

1. Drozhyna, N.V. (2019). Vocal Art of the Stage: History, Theory, Practice: Textbook. Kharkiv: Estet-Print, 336 [in Ukrainian].

2. Kablova, T., Teteria, V. (2019). Vocal and Stage Performance in Ukraine at the End of the 20th - beginning of the 21st centuries. Ukrainian Culture: Past, Present, Development Paths. Art Studies, 32, 85-89 [in Ukrainian].

3. Manko, S.B. (2017). Poly-stylistics of Stage Vocal Art at the Beginning of the 21st Century (Based on Ukrainian Contemporary Artists). Culture of Ukraine, 57, 232-240 [in Ukrainian].

4. Mozgovyi, M.P. (2007). Formation and Trends in the Development of Ukrainian Pop Songs (Doctoral dissertation). Kyiv National University of Culture and Arts. 175 [in Ukrainian].

5. Ovsyannikova, N.Yu. (2022). Genre and Stylistic Innovations in the Work of Ukrainian Pop Singers. Art Studies Notes, 42, 96-100 [in Ukrainian].

6. Ros, Z.P. (2016). Development of Jazz Festival Movement in the Socio-Cultural Space of Ukraine during Independence Period (1991 -2012) (Doctoral dissertation). Vasyl Stefanyk Precarpathian National University. 322 [in Ukrainian].

7. Sapozhnik, O.V. (2003). Anthology of Ukrainian Popular Stage Music: A Teaching Aid. Kyiv: DAKKKiM. Part 1. 165. Part 2. 152 [in Ukrainian].

8. Tormakhova, V. (2007). Ukrainian Pop Music and Folklore: Interaction and Synthesis of Stage Music (Doctoral dissertation abstract). Kyiv. 19 [in Ukrainian].

9. Shevchenko, O. (2010). Ukrainian Contemporary Popular Music: Origins and Issues (1920-1990) (Doctoral dissertation abstract). Kyiv. 20 [in Ukrainian].

10. Shershova, T.V. (2018). Folk Song as a Cultural Memory Sample in the Context of National Identity Formation. International Bulletin: Cultural Studies. Philology. Musicology, 2 (11), 82-86 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru