Ідеї апокаліпсизму в музиці Олів’є Мессіана

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ідеї апокаліпсизму в музиці Олів'є Мессіана

Сасько Максим Романович

Львівська національна музична академія ім. М. Лисенка Науковий керівник: Катрич Ольга Тарасівна, кандидат мистецтвознавства, професор, заслужений діяч мистецтв України, Львівська національна музична академія ім. М. Лисенка

Загальна секуляризація соціуму минулого століття спричинила те, що фабула Апокаліпсису, видозмінюючись упродовж епох, у минулому столітті розкрилась у якості поняття, тотожного катастрофі. Розглядаючи мистецтво ХХ століття крізь призму апокаліпсизму, легко помітити що дуже велика кількість композиторів не оминали цієї онтологічної теми, проте відображали її скоріш в контексті всіх тих страшних подій, які кров'ю людей були вписані на сторінки історії. Окремо в цьому випадку вирізняється особистість Олів'є Мессіана. В своїй творчості композитор, увібравши всі новітні для того часу досягнення музичного письма, все ж залишив загальну релігійну спрямованість, тим самим торкаючись теми біблійного Апокаліпсису, що в свою чергу і розглядається у цій статті крізь призму його власної біографії.

Ключові слова: Олів'є Мессіан, апокаліпсис, Друга світова війна, есхатологія, Квартет на кінець часу

ХХ століття принесло багато концептуальних змін у свідомості людини та навколишньому житті, які різко дисонували з життям суспільства ХІХ століття. У відповідь на це, деякі композитори повернулись до використання традиційних форм та виразових засобів, проте додаючи певні інновації у гармонічному, ритмічному, формотворчому планах тощо. Таким чином і з'явився новий стиль, який нам зараз відомий як неокласицизм. Проте, суть цього напряму у мистецтві полягала не лише у використанні певних композиційних прийомів, але й у відкиданні ідеалів романтизму. Низка композиторів, включаючи представників ново віденської школи чи учасників так званої «Le Six» («Французької шістки») та ін., перейняли цей напрям, оскільки він дозволяв повноцінно, на їх думку, віддзеркалити життя та потреби соціуму того часу, відмовляючись від естетики красивих, піднесених емоцій пізнього романтичного періоду.

Олів'є Мессіан навмисно відмовлявся від засад неокласицизму, оскільки вони унеможливлювали демонстрацію глибини католицької віри та присутності Бога у житті людини, що і було основною метою та суттю більшості його творів. Натомість, композитор винайшов свій новий, унікальний музичний стиль для того щоб відобразити символ віри в своїй музиці. апокаліпсизм музика олів'є мессіан

Олів'є Ежен Мессіан народився 10 грудня 1908 року в провінційному містечку Авіньйон. Батько майбутнього композитора П'єр Мессіан незадовго до народження сина отримав призначення на роботу в місцевий ліцей. Викладач англійської літератури, а згодом талановитий перекладач в Парижі, - він стає відомим у літературних кругах як автор перекладів та коментатор багатотомного видання збірки творів Шекспіра. Мати композитора - поетеса Сесіль Соваж писала чудові ліричні вірші (одна з її кращих книг - «L'ame еп bourgeon» - «Розцвітаюча душа»). В різних біографічних роботах про життя видатного композитора зазначається, що саме матір приділяла велику увагу сім'ї та вихованню двох синів. В телевізійній програмі BBC2, що вийшла в ефір на вісімдесятиріччя композитора, Олів'є сказав про неї що саме вона привила йому почуття артистичного смаку, посилаючись на вищезгадану збірку віршів, яка «безсумнівно вплинула на мене, не тільки на мою долю, але і на мій спосіб мислення» [2, с. 2]. Також, в різних інтерв'ю Мессіан цитував строки з віршів свої матері, які згодом стали пророцтвом: «я страждаю від невідомої, далекої музики» чи «мука таємниць мистецтва розвіється» [2, с. 2]. Як зазначив дослідник творчості Мессіана Христофор Дінгл: «композитор знаходив натхнення у поезії матері незалежно від періоду його життя, оскільки вона читала ці вірші вголос Мессіану, коли йому ледве виповнилось вісім років, щоразу наголошуючи що вони були написані нею для нього» [2, с. 2].

З початком Першої Світової війни, батько композитора приєднався до французької армії, тоді коли мати перевезла Олів'є та його молодшого брата, Алана, що народився у 1912 році, до бабці та дідуся у Гренобль, що знаходиться в регіоні Дофінських Альп. Це було місце, де Мессіан вперше закохався в красу передгір'я Французьких Альп і з того часу любов завжди впливатиме на нього упродовж всього його життя [6, с. 12-13].

Під впливом тиші та гордої величі гір, Мессіан починає задумуватись над тайнами світу, буття, своїми думками часто звертаючись до біблійного бачення створення світу. Пролог становлення свого релігійного світосприйняття він сформує так: «Священне письмо потрясло мене з раннього дитинства» [8, с. 12].Звісно, що водночас із захопленням релігійним письмом, композитора цікавила велика кількість художніх творів. Серед них можна пригадати і балади Війона, і фантастику Едгара По, і казки мадам д-Онуа, і театральні твори Вільяма Шекспіра. Як пригадує Олів'є Мессіан: «З вісьми до п'ятнадцяти років я проковтнув близько чотирьох тисяч творів» [4, с. 10]. Паралельно Олів'є починає відкривати для себе й музику. Такі генії як Вольфганг Амадей Моцарт, Крістоф Глюк, Гектор Берліоз починають формувати з молодого Мессіана музиканта. Відтоді всі його думки та бажання спрямовувались в сторону музики: «Кожен рік, як і всі діти, я чекав коли наступить Різдво, що приносило з собою подарунки. Але мої подарунки - їх список я складав заздалегідь, - не були іграшками, розмальовками чи книгами. Це були ноти» [8, с. 122]. Ще до того моменту, як йому виповнилось вісім років, Олів'є почав випробовувати свої сили в композиції: перший з творів який зберігся, «Дама із Шарлотт» для фортепіано, датується саме 1917 роком.

Своєю наполегливістю майбутній композитор по став як музикант у очах близьких, таким чином і було вирішено почати систематичні заняття музикою. «Мене перевезли в Нант, де після війни мій батько отримав вакансію професора англійської мови. Тільки за шість місяців, що я прожив у цьому місті зі мною перезаймались багато викладачів: мадемуазелі Верон та Гонтран Аркуе по фортепіано, Жан де Жібон по гармонії» [8, с. 123-124]. До останнього композитор збереже повагу на все життя - адже провінційний викладач подарував 10-ти літньому хлопчику клавір «Паллеаса і Мелізанди» Клода Дебюссі, хоча і змушував займатись по канонам підручників Ребера та Дюбуа. «Цей клавір здався мені одкровенням, ударом грому; я його співав, грав та знову співав, і так без кінця. Вірогідно, це було одне з найсильніших вражень, які я будь - коли відчував»... [8, с. 124].

Виходячи з всього вищесказаного, очевидно припустити що такі сильні враження ранніх років беззаперечно матимуть вплив на подальше світосприйняття композитора та зможуть вималювати дивовижні лінії в його зрілій творчості. Відтак перші емоційні враження дитинства легко й природно відтворились у цілій низці ранніх пантеїстичних творів: «Пробудження птахів», «Екзотичні птахи», «Каталог птахів». Композиційні вправи («маленькі канони», як їх називав композитор) згодом перетворились в своєрідну систему специфічної концепції «техніки музичної мови». І, щонайважливіше, дитячі релігійні пошуки у свій час вибудують в свідомості композитора повноцінний храм католицького віросповідання.

Як говорив сам композитор: «Першу думку, яку я хотів висловити, думку найголовнішу, тому, що вона стоїть вище всього, це існування істин католицької віри <...>. Таким є перший аспект моєї творчості, найблагородніший, безперечно, найкорисніший, найцінніший та, мабуть, єдиний, про який я не буду шкодувати в час моєї смерті» [8, с. 14]. Відтакочевидним є факт того, що віра завжди була основою мистецтва композитора, і саме цим принципом Мессіан керувався упродовж всього свого життя.

В подальшому католицьке віросповідання обумовило таку характерну рису творчої особистості композитора як ігнорування ним жорстоких реалій того страшного століття. «Вихід» в сфери релігійного екстазу надали можливість Клоду Самуелю назвати Олів'є Мессіана «людиною, відірваною від своєї епохи» [8, с. 112]. В цьому постулаті спостерігається певна парадоксальність: виходячи з музичної мови та мислення - Мессіан єультрасучасним композитором, що має свій новаторський стиль таволодів новими методами формотворення та композиції, з іншої сторони, як релігійний католик - це людина, що знаходиться поза часом.

Духовна спрямованість в творчості композитора знаходила різноманітне втілення в його творчості та біографії. Одним з її проявів стало вивчення Мессіаном гри на органі. В консерваторії він був зарахований (окрім інших класів) в клас органа професора МарселяДюпре, таким чином реалізовуючи давнє бажання майбутнього композитора - орган стає для нього засобом молитовних роздумів [9, с. 43].

Після закінчення консерваторії в 1931 році О. Мессіан отримує пост органіста в церкві Святої Трійці в Парижі, де пропрацює більше шістдесяти років аж до останніх своїх днів життя, регулярно виконуючи свої

обов'язки. Робота в церкві, релігійний образ життя, дотримання християнських доктрин зробили композитора знавцем католицької служби, католицької меси, що професійно закріпилось в його творчості.

Переважна більшість творів композитора пов'язані саме з релігійною тематикою. На це вказують як назви творів так і їх програмне оформлення, подане композитором у вигляді коментарів чи у назвах частин: «Явлення предвічної церкви», «Вознесіння», «Народження Господнє», «Тіла нетлінні», «Преображення Господа нашого Ісуса Христа», «Двадцять поглядів на немовля Ісуса». Особливе місце серед них займає твір, в якому композитор у коментарях безпосередньо цитує рядки з Біблії, - це «Квартет на кінець Часу».

В 1940 році композитор був мобілізований в діючу армію та, невдовзі, в районі Нансі був взятий у полон. Після невдалої спроби втечі від був направлений в сілезький концентраційний табір для військовополонених Шталаг VIII А, поблизу Герліца. В цих складних умовах Мессіан не лише проявив стійкість духа, постійно підтримуючи своїх товаришів (всі, хто були поряд з ним говорять про щедрість його душі, моральну підтримку, про дивовижне відчуття братства [див. 4, с. 24]), але й знайшов в собі сили протистояти цій жахливій дійсності, «воюючи» свою професійною зброєю - музикою. За свідченням дослідників творчості Олів'є Мессіана, композитор випросив у одного німецького офіцера, поціновувача музики, нотний папір, - так і з'явився на світ твір світового масштабу: «Квартет на кінець Часу».

Причину та мотиви створення автор пояснював наступним чином: «Якщо я створив цей квартет, так для того, щоб піти від снігу, від війни, від полону та самого себе» [3, с. 72]. Однак такий католицький імпульс до примирення, очевидно, навряд повністю вичерпує всю глибину мужнього художнього акту композитора. Згідно до певних посилань, Мессіан непритомнів від голоду, водночас страждаючи від важких погодних умов, він «бачив яскраві кольорові сни, що нагадували йому такі ж яскраві, часто бурхливі образи Апокаліпсису, з обрамленими веселкою ангелами, що віщують про кінець часу» [2, с. 70-71]. Таким чином, знаходячись під впливом всіх цих факторів, Мессіан пише твір для ЕтенаПаск'єра (скрипка), АнріАкока (віолончель) та Жана леБулера (кларнет), називаючи його «Квартет на кінець часу». Саме ці музиканти і стали першими виконавцями квартету перед тисячами полонених французів, бельгійців, поляків. Написання музики було терапевтичним актом для композитора, про що свідчить епістолярна спадщина: «.. .посеред 30000 в'язнів, я напевне був єдиною людиною, яка не була одинока» [3 с. 72].

Квартет став одним з найбільш істотних та визначних творів того часу. З дозволу німецьких офіцерів, перше публічне виконання відбулося вечором 15го червня 1941 року та супроводжувалось великим успіхом. Ця неймовірна прем'єра відбулась при 30-градусному морозі, на несправних інструментах - розстроєному фортепіано, трьохструнній віолончелі з западаючими клапанами у кларнета. Мессіан пригадував, що «Ніколи мене не слухали з такою увагою та розумінням» [3, с. 63]. Також це виконання твору підняло мораль військовополонених, але, що більш важливо, старші офіцери, які слухали репетиції,ясно відчули що виконання виправдано заслуговує на винагороду: свободу для музикантів. Паск'єр пригадував пізніше, що капітан звернувся до Мессіана після однієї з репетицій, говорячи: «За декілька тижнів буде повернення полонених до Парижу. Не пропустіть потяг» [2, с. 74]. Вже до початку березня того року Мессіан був звільнений.

Зіткнення з настільки негативною та патологічною дійсністю військових років не могли не відобразитись на релігійно-художній концепції композитора. Рамки релігійної доктрини Мессіана розширюються, щоб прийняти в свій обмежений та замкнутий світ новий, раніше невідомий калейдоскоп образів. Виникає важливе розмежування: з однієї сторони - задум твору, що продиктований релігійними інспіраціями Мессіана - віруючого християнина, а з іншої сторони - його об'єктивне втілення, яке створене самим способом мислення Мессіана - художника, людини, громадянина.

Композитор у передмові до «Квартету на кінець Часу» зазначив, що твір інспірований рядками з останньої книги Нового Завіту - Апокаліпсису чи Об'явлення Івана Богослова, таким чином це й визначило концепцію та програмність твору: «І бачив я іншого потужного Ангола, що сходив із неба. Був одягнений в хмару, і над його головою веселка була, а обличчя його як стовпи огняні, і мав у руці своїй книжку розгорнену. І він поставив свою праву ногу на море, а ліву на землю. А Ангел, що я бачив його, як стояв він на морі й землі, зняв до неба правицю свою та й поклявся Живучим по вічні віки, який створив небо та те, що на ньому, і землю та те, що на ній, і море й що в нім, що вже часу не буде, а дня голосу сьомого Ангола, коли він засурмить, довершиться Божа таємниця, як Він благовістив був Своїм рабам пророкам.» [Об'явлення 10: 1-2, 5-7].

Однак складна композиція та концепція Квартету увібрала в себе не лише символи Апокаліпсису - водночас з прямим есхатологічними назвами частин («Вокаліз Ангела, який оголошує кінець Часу», «Танець ярості для семи труб» та «Хаос радуг для Ангела, що віщує кінець Часу) в ньому існують полярно протилежні, захоплено-екстатичні контрасти (Хвала вічності Ісуса та Хвала безсмертю Ісуса). Цим також не вичерпується сюжетно-образна сфера твору - вона включає в себе ще і картину тиші («Літургія кристалу»), спів птахів («Безодня Птахів») і навіть інколи зовсім приводить до не програмної музики («Інтермедія»).

Квартет складається із восьми частин, де кожна у передмові до партитури твору має пояснення від композитора. У в тексті, що пояснює бачення композитором п'ятої частини, він описує, як «чотири інструменти в унісон імітують гонги і труби (перші шість труб Апокаліпсису, а потім різні стихійні лиха; труба сьомого Ангела оголошує про завершення таїнств Бога» [5]. Натомість в останній, восьмій частині твору, Мессіан пригадує Ісуса, який став Чоловіком, ототожнюючи це з тим, що «слово, що стало тілом, безсмертно воскресло, щоб повідомити нам про своє життя. Це все Любов. Його повільне сходження до гострої крайності полягає у сходженні людини до свого Бога, до свого Отця, від обожненої істоти до Раю» [5]. Це все, в свою чергу, говорить про те, що Олів'є Мессіан, відтворюючи події, описані в Об'явленні Іоана Богослова, вибудовує історію, тотожну біблійному тлумаченню Апокаліпсису - історію «палінгенесії», тобто переродження чи регенерації.

Спроба композитора «привести слухача якомога ближче до вічності» було першочерговим завданням для Мессіана, так само як і відобразити Об'явлення в «музичній мові, що сама по собі є ефірною, духовною та католицькою» [7, с. 51]. Мессіан вибудував загальну структуру п'єси для того щоб висвітлити важливість вічності. Музикознавець Ентоні Попл зазначає, що пояснення, яке надає Мессіан у примітках дозволяє обґрунтувати розміщення першої («Літургія кристалу»), п'ятої («Хвала Вічності Ісуса») та восьмої частин («Хвала Безсмертю Ісуса») таким чином, що вони всі дозволяють «споглядати вічність», тим самим обрамлюючи весь твір ідеєю часу [1, с. 10].

Таким чином, Апокаліптичні мотиви, що проглядаються у творчості Мессіана, а особливо у «Квартеті на кінець Часу», апелюють не тільки до Бога, але і до людини водночас - як тієї, що створена по образу Господа. Страждання Ісуса символізують в цьому випадку страждання всього людства, мораль, свідомість та культура якого була винищена двома світовими війнами. Мессіан знаходить можливість відобразити боголюдину, в якій він синкретично демонструє всі печалі, радості та «страсті». Попри пряме релігійне представлення есхатологічних настроїв у цьому творі автором, цей квартет концентровано увібрав у себе всі жахи та катастрофи сучасності, однозначно асоціюючись з реальними подіями того часу.

Джерела

1. Anthony Pople. Messiaen: Quatuor pour la fin du Temps (NewYork: Cambridge University Press, 1998).

2. Christopher Dingle, The Life of Messiaen (New York: Cambridge University Press, 2007).

3. Golea A. Rencontres avec Olivier Messiaen. - Paris, 1960.

4. Mari P. Olivier Messiaen. - Paris, 1965.

5. Messiaen O. Quatuor pour la fin du temps [Електронний ресурс] / Olivier Messiaen // Editions DURAND. - 1941. - Режим доступу до ресурсу: https://qcpages.qc.cuny.edu/hhowe/music347/Messiaen_Quatour.pdf.

6. Peter Hill and Nigel Simeone, Messiaen (New Haven, CT: Yale University Press, 2005), 435 с.

7. Rebecca Rischin. For the End of Time: The Story of the Messiaen Quartet (Ithaca, NY: Cornell University Press, 2003).

8. Samuel С. Entretiens avec Olivier Messiaen. - Paris, 1967.

9. Жарких Т. В. «Poemes pour Mi» як втілення творчого універсуму О. Мессіана: Монографія. - Харків: Харкінвський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського, 2018.

Размещено на Allbest.ru