Хоровий концерт в українській музиці: від витоків до сьогодення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра музикознавства, композиції та виконавської майстерності

Дніпровської академії музики

Хоровий концерт в українській музиці: від витоків до сьогодення

Карась Віталій Миколайович, аспірант

Досліджено стильову динаміку розвитку жанру хорового концерту в українській професійній музичній культурі, в його історичній проекції, починаючи від другої половини ХVІІ століття до сьогодення. Метою дослідження є прослідкувати динаміку розвитку жанру хорового концерту і виявити спадковість традицій між його давніми і сучасним етапами. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму як основі наукового пізнання об'єктів культурної та мистецької діяльності, що належать до сфери гуманітарних знань. Провідним є системний метод, якому властиві пошуки взаємозв'язків і взаємодії окремих компонентів у рамках цілого; у нашому випадку це жанр хорового концерту та окремі етапи його розвитку, що розглядаються як складники єдиного, цілісного процесу. Для з'ясування процесів, що відбувалися в межах кожного етапу, також було залучено діалектичний метод. Наукова новизна основних положень статті полягає у визначенні рис спадковості та узгодженості різночасових і різностильових етапів розвитку жанру хорового концерту, у формуванні стрункої системи їхньої внутрішньожанрової взаємодії. Висновки. 1. Розвиток жанру хорового концерту в

українській музиці зазнав три етапи внутрішньожанрової еволюції - бароковий (друга половина XVII - середина XVIII ст.), класицистичний (друга половина XVIII - початок XIX ст.) і сучасний (від кінця XX століття до сьогодення). 2. Розвиток жанру хорового концерту в межах двох перших етапів відбувався відповідно другого закону діалектики щодо кількісного накопичення і якісного результату, переходу кількості в якість (Г. Гегель). 3. Розвитку жанру хорового концерту на сучасному етапі властиві множинність і різновекторність стильових тенденцій, тож він відповідає першому закону діалектики щодо єдності і боротьби протилежностей. 4. Розвиток жанру хорового концерту в українській музиці має характер пульсації.

Ключові слова: українська музика, жанр хорового концерту, бароко, класицизм, постмодернізм, стильова динаміка.

Karas Vitalii, Postgraduate student of the Department of musicology, composition and performing skills of Dnipro Academy of Music

Choral concert in Ukrainian music: from the origins to the present

The stylistic dynamics of the development of the choral concert genre in Ukrainian professional musical culture, in its historical projection, starting from the second half of the 17th century to the present day, have been studied. The purpose of the study is to follow the dynamics of the development of the choral concert genre and to reveal the heredity of traditions between its ancient and modern stages. The research methodology is based on the principles of historicism as the basis of scientific knowledge of objects of cultural and artistic activity belonging to the field of humanitarian knowledge. The leading one is the system method, which is characterized by the search for relationships and interactions of individual components within the framework of the whole; in our case, it is the genre of a choral concert and separate stages of its development, which are considered as components of a single, integral process. A dialectical method was also used to clarify the processes that occurred within each stage. The scientific novelty of the main provisions of the article lies in the determination of features of heredity and consistency of different temporal and different stylistic stages of the development of the choral concert genre, in the formation of a slender system of their intra-genre interaction. Conclusions. 1. The development of the choral concert genre in Ukrainian music has undergone three stages of intra-genre evolution - baroque (second half of the 17th - middle of the 18th century), classicist (second half of the 18th - beginning of the 19th century) and modern (from the end of the 20th century to the present). 2. The development of the choral concert genre within the first two stages took place in accordance with the second law of dialectics regarding quantitative accumulation and qualitative result, the transition of quantity into quality (H. Hegel). 3. The development of the choral concert genre at the modern stage is characterized by multiplicity and diversity of stylistic trends, so it corresponds to the first law of dialectics regarding the unity and struggle of opposites. 4. The development of the choral concert genre in Ukrainian music has the character of pulsation.

The key words: Ukrainian music, choral concert genre, baroque, classicism, postmodernism, stylistic dynamics.

Вступ

Постановка проблеми. Жанрова система сучасної української музики є надзвичайно різноманітною. Деякі жанри мають давню історію побутування і вкорінюються у національну специфіку розвитку української музики попередніх етапів, деякі були сприйняті як цілком сформоване цілісне утворення, деякі виникли у процесі еволюції у пізніший час. До числа жанрів, що були сформовані в межах національної музичної культури на основі багатовікових виконавських традицій та впливів тенденцій тогочасної західноєвропейської музики, належить жанр хорового концерту. Відомий з другої половини ХVІІ століття, він закріпився у музичній практиці української церкви і розвивався протягом наступних часів. Поступово залишивши лоно церковної традиції, жанр хорового концерту зазнав проявів у галузі світської музики і в такий спосіб дожив до сьогоднішнього дня.

Якщо окремі етапи розвитку жанру хорового концерту в український музиці ретельно вивчалися у численних працях українських науковців, то питання загальної еволюції цього жанру дотепер не ставали предметом спеціального дослідження. Однак така праця є потрібною в аспекті виявлення спадковості жанрових ознак, усвідомлення їхньої природи та розуміння сучасного стану функціонування даного жанру.

Тож, актуальність обраної теми пов'язана із вирішенням наукових та практичних завдань щодо визначення історичного коріння та спадковості традицій існування жанру хорового концерту, який на сучасному етапі, у творчості українських композиторів кінця ХХ - першої чверті ХХІ століття, переживає справжнє піднесення. Сплеск інтересу відбувається в контексті трансформації початкової жанрової моделі і різностильових проявів, що є характерним для естетики постмодернізму.

Аналіз сучасних публікацій. Жанр хорового концерту в українській музиці розглядався у великій кількості монографій, статей, у дисертаційних дослідженнях. Однією з перших, ще у 1970-ті роки, до його вивчення приступила відома українська вчена Ніна Герасимова-Персидська. Вона ретельно дослідила перший етап розвитку жанру - т. зв. партесний концерт кінця ХVІІ - першої половини XVIII століть [4]. Другий етап розвитку жанру, а саме хоровий концерт доби класицизму у той час вивчала Марина Рицарева [12]. Однією з перших робіт стосовно розвитку жанру на сучасному етапі стала дисертація Галини Батичко [1]. У подальшому публікувалися роботи по розвитку жанру хорового концерту у старовинній музиці (Тетяна Гусарчук [5], Ольга Шуміліна [14], Євгенія Ігнатенко [7], Андрій Кутасевич [10]) і у творчості сучасних українських композиторів (Вікторія Осипенко [11], Яна Кириленко [8; 9], Марина Варакута [2; 3] та ін.). Єдиною узагальнюючою працею, в якій досліджено етапність розвитку жанру хорового концерту в українській (а також російській) музиці, починаючи від другої половини XVII століття і до сьогодення, є стаття Лариси Рязанцевої [13], але ж одна вона не вичерпує усієї проблематики.

Мета статті - вивчити шляхи розвитку хорового концерту в українській музиці від витоків до сьогодення, прослідкувати динаміку розвитку жанру, виявити спадковість традицій між його давніми і сучасним етапами.

Об'єктом дослідження є жанр хорового концерту в творчості українських композиторів, а предметом - своєрідність етапності розвитку жанру, виявлення зв'язків між етапами та напрямками його еволюції.

Основний матеріал

Жанр хорового концерту в українській музиці має особливу історію побутування, переривчастий хід еволюції. Він вперше з'явився в другій половині XVII століття, потім переживав періоди підйомів і спадів, розквіту й забуття, а з кінця XX століття зазнав нову стадію відродження.

Такий характер еволюції жанру на початкових етапах був обумовлений його особливим положенням у системі жанрів церковної музики. Будучи вставним номером літургії, не пов'язаним зі строгими нормами проходження канону, хоровий концерт став способом творчого самовираження його численних авторів. «Жанр духовного концерту - художній результат нового ренесансно-гуманістичного світовідчуття людини, ідеали якої - розкриття індивідуального потенціалу особистості, самостійність творчого мислення, мистецький експеримент» [6, 63].

Словесною основою більшості концертів, що виконувались у службах, були тексти псалмів, у яких відображався багатовіковий релігійний духовний досвід. Зберігаючи основний зміст тексту псалма, композитори могли довільно вибирати з нього окремі рядки, компонувати їх з іншими, повторювати окремі слова, фрази, речення, розділи. «Створення власної версії словесного ряду концерту свідчить про дивовижний феномен, який виник в рамках культового мистецтва: творчий задум композитора визначає прийоми компонування літературного матеріалу та особистості його музичного втілення, він єдиний щодо музики та слова» [6, 65].

Вказаний чинник вплинув на музичну мову творів концертного жанру, зробив їх в більшій мірі фактом мистецтва, ніж обряду. «Формування авторської версії поетичної композиції на основі канонічного літературного джерела - Псалтирі - свідчить про нове ставлення до жанру духовного концерту як музично-поетичного твору, обидва складники якого - слово та музика - формують єдину художню цілісність» [6, 65].

Тривалий період побутування жанру хорового концерту в українській музиці віддзеркалив особливості його еволюції. Він пережив періоди підйомів і спадів, зберігаючи при цьому певний жанровий комплекс і здобуваючи нові риси. У кожну з епох у хорових концертах проявлялись основні жанрові ознаки, що відрізняють їх від хорових співів інших жанрів.

Протягом першого етапу (друга половина XVII - середина XVIII ст.), пов'язаного з виникненням і розвитком жанру хорового концерту в партесному багатоголоссі (передусім у творчості М. Дилецького, його сучасників та послідовників), він зазнав формування і стабілізації жанрових ознак, які стали константними в наступні періоди. Спираючись на дослідження Н. Герасимової-Персидської [4], можна окреслити жанрові риси, характерні для партесного концерту другої половини XVII - середини XVIII століть, розвиток якого становить перший етап еволюції жанру:

1. Багатоголосна а'капельна хорова фактура перемінного типу із її членуванням на окремі хори, а потім і темброві групи;

2. Зіставлення груп хору або tutti та ансамблів як прояв принципу концертування;

3. Акордово-гармонічний склад з поступовим виділенням з нього мелодичної лінії;

4. Фактурно-гармонічний тип тематизму, що увібрав у себе вплив широкого кола існуючих у той час жанрів (монодії, канта, народної пісні, ораторських прийомів);

5. Узгодженість часової організації голосів і періодичність (метричність) розгортання матеріалу;

6. Диференціація текстового та музичного рядів;

7. Повторність як принцип, що сприяє розгортанню музичної форми у часі;

8. Становлення тонального принципу, зменшення ролі модальності;

9. Піднесений характер змісту та особлива його спрямованість на слухача;

10. Яскравий прояв художньої функції, що робить концерт явищем мистецтва високого суспільного звучання, виводячи його за межі церкви.

Наступний етап піднесення жанру хорового концерту прийшовся на другу половину XVIII століття і був пов'язаний із творчістю українських композиторів доби класицизму М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя. Твори цього періоду призначалися для виконання в церковному обряді, але могли також виконуватися поза стінами храму. Вони зберегли деякі основні жанрові риси партесного концерту: узагальненість змісту, а'капельність складу, діалогічний характер фактурної організації. Але також з'явилися й нові особливості. Дослідниця жанру хорового концерту другої половини XVIII століття М. Рицарева [12] визначає наступні новітні риси, що виникають на цьому етапі:

1. Новий інтонаційно-жанровий сплав тематизму, що включив кант, народну пісню й танець, марш, західноєвропейські професійні жанри, побутову музику;

2. Циклічність побудови цілого, заснована на відносному темповому контрасті частин;

3. Панування тонально-гармонічної системи зі складними функціональними відносинами;

4. Значна роль поліфонії, що виявилася у введенні фугованих епізодів, які іноді займають цілу частина концерту;

5. Посилення ролі мелодії, як провідного голосу багатоголосної тканини, при збереженні гармонічного складу фактури;

6. Формування теми як конструктивної одиниці та більший ступінь розмаїтості її розвитку;

7. Введення партій солістів, їх значна конструктивна роль у формі в сполученні з ансамблем і звучанням усього хору.

Надалі у розвитку жанру наступив тривалий період занепаду. Він був пов'язаний із забороною співати по рукописних нотах і вимогою користуватися виключно нотними виданнями Придворної співацької капели. Тому протягом ХІХ століття у православних храмах України співали виключно концерти Д. Бортнянського, які були надруковані у прижиттєвому виданні 1817 - 1818 століть і кілька разів перевидавалися капелою, а у 1880-ті роки - видавництвом П. Юргенсона (у редакції П. Чайковського). Не маючи виходу на практику живого виконання, у ХІХ столітті жанр хорового концерту зазнав занепаду і забуття, залишаючись у застарілих (для того часу) формах.

Така сама практика стосовно існування жанру хорового концерту продовжувалася і в ХХ столітті, що було пов'язано із політикою заборони церковного життя. Лише в 70-ті роки ХХ століття в хоровій музиці композиторів України почали з'являтися твори, що носили жанрові визначення хорових концертів. На початку вони були надзвичайно далекими від своїх жанрових прототипів, мали світський характер, інший виконавський склад і суттєві впливи тенденцій нового музичного мислення. Одним з перших таких зразків в українській музиці став хоровий концерт Івана Карабиця на вірші Г. Сковороди зі збірника «Сад божественних пісень» для хору, солістів і симфонічного оркестру. Незважаючи на назву, цей твір практично немає нічого спільного із жанром хорового концерту, який існував в українській музиці протягом другої половини XVII - XVIII століть. Ймовірно, автор музики лише в загальних рисах був ознайомлений із давніми творами, що репрезентували жанр хорового концерту, оскільки вони відносилися до сфери забороненої в Україні церковної музики. Звертання композитора до загальнозначущих, глобальних тем (людина, природа, всесвіт, життя, смерть, доля людини на землі), своєрідність трактування художньо-образної концепції даного твору та виконавський склад за участі симфонічного оркестру відображають більше наближення цього твору до жанру хорової симфонії, ніж до жанру хорового концерту. Розуміння жанрових ознак хорового концерту в аспекті жанрового синтезу із симфонією стало наслідком процесів жанрових взаємодій, характерних для української музики другої половини ХХ століття, та намагання асоціативно відродити старовинний жанр через зв'язок з поезію Григорія Сковороди - одного з найяскравіших і найвідоміших представників українського просвітництва і культури ХУІІІ століття.

Це твір, а також ряд інших подібних творів віддзеркалили початок етапу відродження жанру хорового концерту в нових умовах, головною відмінністю якого у 70-80-ті роки ХХ століття стало їхнє побутування в галузі світської гілки музичного мистецтва, як особливого різновиду кантатно-ораторіального жанру, а основні жанрові ознаки стали визначатися не прикладними, а музично-іманентними закономірностями, пов'язаними з концертуванням. Зміни торкнулися і змістовної сфери, яка розширилася завдяки появі творів, у яких домінували ліричні, пейзажні, історико-героїчні, фольклорні та інші мотиви.

Але одночасно в нових хорових концертах збереглись і колишні постійні жанрові ознаки. Так, дослідниця цього етапу еволюції Галина Батичко відзначала, що «семантичне наповнення цього жанрового утворення залишається незмінним: як і в епоху бароко, провідними рисами хорового концерту на сучасному етапі залишаються концептуальність, репрезентативність („театральність”, „сценічність”), діалогічність в поєднанні з високим рівнем композиційної свободи» [1, 11].

Аналізуючи зразки жанру, створені в 70-80-ті роки ХХ століття, Г. Батичко запропонувала їхній розподіл на наступні групи: а) програмний; б) фольклорний (фольклоризований); в) меморіальний концерти; г) концерт-вокаліз.

Світська природа нових хорових концертів обумовила звернення композиторів до словесних текстів, не пов'язаних із церковними джерелами, а іноді й повну відмов від слова (у концертах-вокалізах). І хоча в багатьох зразках жанру зберігалася висока духовність змісту, у 70-80-ті роки ХХ століття власно канонічні тексти використані не були.

Упродовж трьох останніх десятиліть, від 1990-х років і до сьогодення, музичне життя України повернулося до духовної сфери, а жанр хорового концерту зазнав відродження у своїх духовних проявах. Різновекторні пошуки у цій жанровій сфері призвели до надзвичайно плідних результатів, що позначилися синкретизмом трьох стильових констант - світського компонента, збагаченого фольклорними джерелами і врівноваженого пошуками в галузі проявів духовного начала. Існування світського компонента йде від початкового імпульсу, наданого програмними концертами (за типологією Г. Батичко) 1970 - 1980-х років. Потужний фольклорний струмінь, пов'язаний із втіленням регіональних проявів фольклорних традицій (наприклад, карпатського регіону) став проявом власної ідентичності, творчою рефлексією українських митців на становлення української державності унаслідок проголошення незалежності 24 серпня 1991 року.

Щодо проявів духовного начала, слід відзначити, що кілька поколінь сучасних композиторів (Л. Дичко, В. Сильвестров, Є. Станкович, М. Скорик, Л. Колодуб, Ю. Алжнєв, В. Мужчиль, В. Степурко, В. Зубицький, В. Польова, І. Тараненко та ін.) відчували і відчувають потребу створювати таку музику, яка б втілила сучасний духовний досвід і дала органічне продовження тисячолітньої традиції православного мистецтва, яка була перервана в ХХ столітті.

Більшість сучасних духовних творів розрахована на концертне виконання, тому вибір текстів у них обумовлений лише власними бажаннями і перевагами автора. Сакральний богослужбовий текст стає вагомим знаком, символом духовного в індивідуальній авторській концепції. Але існує й інша авторська установка - на виконання в церковному середовищі. Її озвучив Є. Станкович в одному з інтерв'ю: «Як теологія зараз оперує останніми досягненнями точних наук, так і сучасна музика мусить увійти до храму. Але процес цей, звичайно, триватиме не один рік. До нововведень мусять звикнути і священики, і паства» Сікорська I. Ренесанс духовної музики: погляд творців і виконавців. Українська культура. 2000. № 1. С. 31.. Поки що твори подібного типу не з'явилися, але розпочатий процес відновлення музичної сторони церковного ритуалу може підсилитися завдяки більш активному залученню професійних композиторів до роботи в церкві й для неї.

Висновки

хоровий концерт

1. Розвиток жанру хорового концерту в українській музиці зазнав три етапи внутрішньожанрової еволюції - бароковий (друга половина XVII - середина XVIII ст.), класицистичний (друга половина XVIII - початок XIX ст.) і сучасний (від кінця XX століття до сьогодення).

2. Розвиток жанру хорового концерту в межах двох перших етапів відбувався відповідно другого закону діалектики щодо кількісного накопичення і якісного результату, переходу кількості в якість (Г. Гегель).

3. Розвитку жанру хорового концерту на сучасному етапі властиві множинність і різновекторність стильових тенденцій, тож він відповідає першому закону діалектики щодо єдності і боротьби протилежностей.

4. Розвиток жанру хорового концерту в українській музиці має характер пульсації.

Перспективи подальшого вивчення порушеного у статті питання спадковості полягають у залученні до аналізу великої кількості хорових концертів сучасних українських композиторів та створення на конкретних прикладах цілісної панорами стильової динаміки від давніх етапів розвитку жанру до сьогодення.

Список використаних джерел і літератури

1. Батичко Г. Хоровий концерт в контексті сучасної хорової культури: автореф. дис.... канд. мист.: Київ: КДК ім. П.І. Чайковського, 1993. 18 с.

2. Варакута М. Традиції жанру хорового концерту у псалмоспівах Г. Гаврилець. ВісникНАКККіМ. 2019. № 4. С. 89-93.

3. Варакута М. И. Хоровой концерт «Гори мої» В. Зубицкого: жанрово -стилевые аспекты трактовки жанра в современной украинской музыке. GESJ: Musicology and Cultural Science. 2014. №1 (10). С. 17-21.

4. Герасимова-Персидська Н. О. Хоровий концерт на Україні Х VII-XVIII ст. Київ: Музична Україна, 1978. 181 с.

5. Гусарчук Т. Дванадцять хорових концертів з автографа А. Веделя. Український музичний архів. Київ: Центрмузінформ, 1995. Вип. 1. С. 53-67.

6. [гнатенко Є. Авторське прочитання літургічного тексту у вітчизняних духовних концертах. Київське музикознавство. Вип. 8. Київ, 2002. С. 63-70.

7. Чнатенко Є.В. «Високий стиль» хорового концерту кінця XVII - XVIII ст.: до проблеми музично-поетичної цілісності: автореф. дис.... канд. мист.: Київ: НМАУ ім. П. I. Чайковського, 2005. 19 с.

8. Кириленко Я. «Концерт» (пам'яті Миколи Леонтовича) В. Степурка як втілення меморіально-неорелігійної моделі українського хорового концерту. Вісник НАКККіМ. 2019. № 1. С. 337-342.

9. Кириленко Я. О. Тенденції розвитку українського хорового концерту 1980 - 2010 років: автореф. дис.... канд. мист.: Харків: ХДГМ ім. I.n. Котляревського, 2012. 17 с.

10. Кутасевич А.В. А. Ведель. Концерт «Боже, Боже мой, вонми мі». Питання авторства. Часопис НМАУ ім. П. І. Чайковського. 2009. № 2 (3). С. 125-145.

11. Осипенко В. Структурно-семантичний інваріант хорового концерту (на матеріалі хорової творчості Ю. Алжнєва): автореф. дис.... канд. мист.: Харків: ХД!М ім. I.n. Котляревського, 2005. 20 с.

12. Рыцарева М.Г. Духовный концерт в России второй половины XVIII века. Санкт-Петербург: Композитор, 2006. 244 с.

13. Рязанцева Л. Про еволюцію жанру хорового концерту в російській та українській музиці XVII-ХХ століть. Музичне мистецтво. Донецьк: Юго- Восток, 2006. Вип. 6. С. 51-60.

14. Шуміліна О. Багаторозспівність у духовних концертах М. Березовського (до питання періодизації та стильової еволюції творчості композитора). Київське музикознавство. Київ, 2010. Вип. 32. С. 84-95.

References

1. Batychko, H. (1993). Khorovyy kontsert v konteksti suchasnoyi khorovoyi kul'tury [Choral concert in the context of modern choral culture]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv, 18 [in Ukrainian].

2. Varakuta, M. (2019). Tradytsiyi zhanru khorovoho kontsertu u psalmospivakh H. Havrylets' [Traditions of the choral concert genre in psalms by H. Havrylets]. Visnyk NAKKKiM, 4, 89-93 [in Ukrainian].

3. Varakuta, M. (2014). Khorovoy kontsert «Gori moi» V.Zubitskogo: zhanrovo- stilevyye aspekty traktovki zhanra v sovremennoy ukrainskoy muzyke [Choral concert „My Burn” by V. Zubitsky: genre and style aspects of the interpretation of the genre in modern Ukrainian music]. GESJ: Musicology and Cultural Science, 1 (10), 17-21 [in Russian].

4. Herasymova-Persyds'ka, N.O. (1978). Khorovyy kontsert na Ukrayini XVII-XVIII st. [Choral concert in Ukraine of the 17th-18th centuries]. Kyiv: Musical Ukraine, 181 [in Ukrainian].

5. Husarchuk, T. (1995), Dvanadtsyat' khorovykh kontsertiv z avtohrafa A. Vedelya. Ukrayins'kyy muzychnyy arkhiv [Twelve choral concerts from the autograph of A. Vedel. Ukrainian Music Archive], 1, 53-67 [in Ukrainian].

6. Ihnatenko, Y. (2002). Avtors'ke prochytannya liturhichnoho tekstu u vitchyznyanykh dukhovnykh kontsertakh [Author's reading of the liturgical text in national spiritual concerts]. Kyivs'ke muzykoznavstvo, 8, 63-70 [in Ukrainian].

7. Ihnatenko, Y.V. (2005). „Vysokyy styl” khorovoho kontsertu kintsya XVII - XVIII st.: do problemy muzychno-poetychnoyi tsilisnosti [„High style” of the choral concert of the end of the 17th - 18th centuries: to the problem of musical and poetic integrity]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv, 19 [in Ukrainian].

8. Kyrylenko, Y. (2019). „Kontsert” (pam'yati Mykoly Leontovycha) V. Stepurka yak vtilennya memorial'no-neorelihiynoyi modeli ukrayins'koho khorovoho kontsertu [„Concert” (in memory of Mykola Leontovych) by V. Stepurka as an embodiment of the memorial-neo-religious model of the Ukrainian choral concert]. Visnyk NAKKKiM, 1, 337-342 [in Ukrainian].

9. Kyrylenko, Y.O. (2012). Tendentsiyi rozvytku ukrayins'koho khorovoho kontsertu 1980 - 2010 rokiv [Trends in the development of the Ukrainian choral concert 1980 - 2010]. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv, 17 [in Ukrainian].

10. Kutasevych, A.V. (2009). A. Vedel'. Kontsert «Bozhe, Bozhe moy, vonmy mi». Pytannya avtorstva [A. Vedel. Concert „God, my God, wonmi mi”. The issue of authorship]. Chasopys NMAU imeni P. I. Chaykovs'koho: nauk. zhurn, 2 (3), 125-145 [in Ukrainian].

11. Osypenko, V. (2005). Strukturno-semantychnyy invariant khorovoho kontsertu (na materiali khorovoyi tvorchosti YU. Alzhnyeva) [Structural and semantic invariant of a choral concert (on the material of the choral work of Yu. Alzhnev)]. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv, 20 [in Ukrainian].

12. Rytsareva, M.G. (2006). Dukhovnyy kontsert v Rossii vtoroy poloviny XVIII veka [Sacred concert in Russia in the second half of the 18th century]. Sankt-Peterburg: Composer, 244 [in Russian].

13. Ryazantseva, L. (2006). Pro evolyutsiyu zhanru khorovoho kontsertu v rosiys'kiy ta ukrayins'kiy muzytsi XVII- ХХ stolit' [About the evolution of the choral concert genre in Russian and Ukrainian music of the 17th-20th centuries]. Muzychne mystetstvo, 6, 51-60 [in Ukrainian].

14. Shumilina. O. (2010). Bahatorozspivnist' u dukhovnykh kontsertakh M. Berezovs'koho (do pytannya periodyzatsiyi ta styl'ovoyi evolyutsiyi tvorchosti kompozytora) [Multi-singing in sacred concerts of M. Berezovsky (on the issue of periodization and stylistic evolution of the composer's work)]. Kyivs'ke muzykoznavstvo, 32, 84-95 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru