Відродження музикознавчої і педагогічної спадщини Осипа Залеського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відродження музикознавчої і педагогічної спадщини Осипа Залеського

Анотація

У статті розглядається музикознавча і педагогічна спадщина сподвижника українського музичного мистецтва - Осипа Залеського. Здійснено репрезентацію його педагогічної діяльності, висвітлено та проаналізовано опубліковані праці, серед яких «Малаукраїнська музична енциклопедія». Зокрема, подано оцінку творчості О. Залеського, яка стала новаторською і послужила прикладом для тогочасних науковців і дослідників у створенні україномовних теоретичних підручників, словників, енциклопедій тощо в культурному житті України й української діаспори США. осип залеський музикознавець теоретик

Ключові слова: Осип Залеський, музикознавець, теоретик, музикознавча і педагогічна спадщина, теоретичні праці, історія музики.

Людина приходить у цей світ з життєвою місією, а Бог, даруючи їй великі скарби - душу, розум і різноманітні таланти, очікує від кожного з нас, проживаючих земне життя, їх вдосконалення і примноження. Композитор, музикознавець, видавець і теоретик Осип Залеський, народився в інтелігентній родині, яка не мала професійного співжиття з музикою і не спонукала своїх дітей до цього мистецтва. Однак, з дитячих років Осип з власної ініціативи почав залучати музику у своє життя, і цей душевний потяг переріс у фахову діяльність.

Навчаючись у Золочівській гімназії, О. Залеському вперше довелось запізнатися з академічною музикою. Він залюбки відвідував хор та клас вокалу Йосипа Райса. Творчі апетити зростали тож юнак вирішив опановувати інструментальну майстерність (фортепіано, скрипку). Однак, скрутне фінансове становище, яке спіткало сім'ю по смерті батька, змусило Осипа дещо переглянути свої мрії і він не вагаючись прийняв рішення вивчати теорію музики. Про цей період свого життя вже зрілий музикознавець згадував у монографії: «Залишалася ще інша можливість «співжиття» з музикою: вивчати теорію музики з підручників, які присилав мені брат Тадей зі Львова, де він студіював на філософському факультеті. Українських посібників було мало і важко було їх дістати та й не були добре опрацьовані» [1, 124]. Такий стан речей спонукав, тоді ще учня гімназії, до створення україномовного підручника з теорії музики: «Будучи в сьомій клясі, я такий посібник написав і післав його до Муз. Товариства ім. М. Лисенка у Львові на схвалення. Коли по закінченні гімназії я вписався до Муз. інст. у Львові і пізнав д-ра С. Людкевича, він пригадав собі моє прізвище і мій рукопис, який він переглядав та подав про нього свої завваги. На цьому моя перша «праця» закінчилася і мій рукопис лежить може й досі між паперами Муз. інституту» [1, 124]. Хоч ці напрацювання не були опубліковані, проте вони стали фундаментальною базою у подальшому професійному зростанні О. Залеського.

Постать і діяльність Осипа Залеського привертає до себе увагу сучасних науковців (І. Таран, Г. Карась, А. Житкевич, О. Костюк, Д. Воробкало), які у своїх дослідженнях згадують та частково розглядають теоретичні праці музикознавця.

Професорка, доктор мистецтвознавства Ганна Карась у своїй статті «Музикознавча спадщина Осипа Залеського» [4] вносить науковця до когорти зачинателів українського музикознавства, на основі якого виникла така дисципліна як історія української музики й стверджує: «Його «Погляд на історію української музики» (Львів, 1916) випередив першу «Історію української музики» М. Грінченка» [4, 31]. Саме так, в період першої половини ХХ століття попри репресії проти української мови, на хвилі всеукраїнської ідентифікації почали з'являтися україномовні музикознавчі праці. Приємно визнавати той факт, що саме Осип Залеський зумів розгледіти потребу у створенні україномовних підручників у результаті чого його «Погляд на історію української музики» став взірцевим для українських музикознавців.

Наступною вагомою працею Осипа Залеського був «Музичний словник» (виданий в Україні 1925 року), який відіграв важливу роль в упорядкуванні музичної термінології й став підґрунтям для укладу «Малої української музичної енциклопедії». Варто відзначити, що «Музичний словник» теж став новаторським, бо з різницею в п'ять років (1930) Українська академія наук (НАН України) видала друкований «Словник музичної термінології (проєкт)», який вважається одним із перших словників у музичній терміносфері. Згодом, у 1933 році, Зиновій Лисько видав «Музичний словник» в передмові якого акцентував на актуальності укладу україномовних словників та підручників, адже за впливом німецької, польської і російської мовами губилася наша українська ідентичність [6].

Значну кількість музично-педагогічних праць О. Залеський написав вже на американському континенті (1950 року емігрував до США, м. Баффало). В 1957 році він опублікував навчально-методичний підручник «Загальні основи музичного знання», надрукований видавництвом «Говерля» у Ню-Йорку, засновником і головним редактором якого був українець Микола Сидор - Чарторийський. Це підприємство публікувало чимало композицій українських

авторів, серед яких Д. Січинський, І. Левицький, Я. Степовий, Б. Кудрик, М. Гайворонський, Б. Фільц та інші [5]. Щодо теоретичної книжки Залеського «Загальні основи музичного знання», обсягом 64 сторінки, вона написана для початківців, які розпочинають своє знайомство з музикою. Зрозумілий виклад матеріалу з промовистими ілюстраціями полегшує процес вивчення теорії у природному поєднанні з виконавською майстерністю. На сторінках підручника автор дає пояснення тону, ладу, ключів, лінійної системи, інтервалів, акордів, подає коротенькі біографії відомих композиторів і базовий словничок з музичними термінами, тобто все, що учень зустрічає під час інструментальних занять. Видання сприймається як настільна книжка початкуючого музиканта, яка завжди стане в нагоді.

Станіслав Людкевич у 1921 році опублікував у Коломиї підручник «Загальні основи музики: (теорія музики)», написаний ще на початку 1910-х років, а в 1922 році Іван Левицький опублікував свою працю «Основи теорії музики», які за стилістикою та упорядкуванням споріднені з «Загальними основами музичного знання» О. Залеського. Ймовірно, Залеський надихався цими працями при написанні свого посібника.

У 1958 році Осип Залеський оприлюднив «Короткий начерк історії української музики» з допомогою видавництва «Америка» (Філадельфія). За спостереженнями автора саме ця книжка мала неабияку популярність серед української діаспори в Америці.

Праця «Музичний диктант» з'явилася друком у 1961 році. О. Залеський викладав теоретичні предмети у філії Музичного інституту в місті Баффало й дуже добре розумів, що розвиток музичного слуху це першочергове завдання педагога. Подібної україномовної літератури на американському континенті в цей час не було, тому Залеський взявся до упорядкування посібника з диктантами. З появою книжки всі бажаючі могли придбати її в бібліотеці часопису «Свобода». Ця праця посприяла довершеності музично-освітнього процесу та суттєво впливала на музичну грамотність учнів.

Значимим внеском Осипа Залеського в українське музикознавство стала публікація «Малої української музичної енциклопедії», яка користується великим попитом серед науковців й на сучасному етапі. Спершу вона почастинно була надрукована у журналі «Вісті. Herald» (1968 р.), а згодом, в 1971 році, як окрема книжка. У вступі автор висловлює свою подяку власнику видавництва «Дніпрова хвиля» Олексі Вінтоняку, який посприяв появі «Малої української музичної енциклопедії» [2]. Ця праця має довгу передісторію, адже щоб подібну книжку опублікувати Осип Залеський впродовж сімнадцяти років збирав матеріали про музичну діяльність українських емігрантів у світі. Ще в 1951 році на сторінках часопису «Свобода» він подав оголошення з проханням: «Усіх музиків-українців (творців і виконавців), що проживають у вільному світі, прохаю подати свій коротенький життєпис, відомості про дотеперішню музичну працю і творчість та свою адресу» [3, 4]. Безумовно, це дало великий поступ у створенні енциклопедії. В алфавітному порядку Осип Залеський висвітлює біографічні відомості як українських, так і світових композиторів, виконавців, диригентів, педагогів; українською мовою тлумачить музичну термінологію іншомовного походження (з англійської, латинської, грецької, італійської, німецької, французької); дає пояснення всім теоретичним поняттям, як от гармонія, лад, мензуральна нотація, аранжування, антифон, тощо; подає перелік музичних інструментів та висвітлює відомості про них [2]. З обсягу матеріалу видно, що музикознавець проробив величезну роботу, але зі скромності він визнавав що книжка не є довершеною, адже керувався виключно своїми знаннями й набутою інформацією, тому просив надсилати свої зауваги і доповнення.

Висновок

Музикознавчі і педагогічні праці Осипа Залеського були невід'ємним атрибутом в музично-освітньому просторі західної діаспори. Водночас він виступає новатором у формуванні україномовної музичної термінології («Музичний словник», «Мала українська музична енциклопедія») й взірцем для українських музикознавців, які продовжили ідею упорядкування навчально-педагогічних посібників, теоретичних праць, музичних збірок, енциклопедій і словників, щоб музично-освітній процес відбувався на належному рівні та сприяв фаховому музичному вихованню української молоді рідною мовою. На сучасному етапі варто відроджувати та перевидавати праці Осипа Залеського, оскільки в Україні вони є малознаними та вживаються доволі рідко. Все своє життя Осип Залеський присвятив музикознавству: він один з перших спромігся окреслити історію українського музичного мистецтва, надав значення формуванню музичної термінології в українській лексикографії, вбачав потребу в упорядкуванні музичних диктантів вибудованих на національному колориті. Через велику любов до музичного мистецтва репрезентував надбання українського народу та українських композиторів у світі, демонструючи і пропагуючи рідний народ, його багатовікову музичну історію та унікальний мелос.

Список використаних джерел:

[1] Залеський, О. (1985). З мого життя. Альманах Станиславівської землі: збірник

матеріалів до історії Станиславова і Станиславівщини. (Т. 2, с. 122-133).

Климишин, М. (ред.). Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто.

[2] Залеський, О. (1971). Мала українська музична енциклопедія. Мюнхен: Дніпрова хвиля.

[3] Залеський, О. (1951). Оголошення. Свобода, (177), 4.

[4] Карась, Г. В. (2014). Музикознавча спадщина Осипа Залеського. Мистецтвознавчі записки. (Вип. 25. с. 29-39).

[5] Каталог книгарні й видавництва «Говерля». (1976-1977). Вилучено із https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/15175/file.pdf

[6] Тимків, В. & Подручна, О. (2017). Словник музичних термінів. Київ: Вадим Карпенко.

Размещено на Allbest.ru