Творчо-педагогічна діяльність Соломії Крушельницької

Размещено на http://allbest.ru

Творчо-педагогічна діяльність Соломії Крушельницької

Герасименко Яна Андріївна

Обставини творчого життя Соломії Крушельницької склались таким чином, що видатна українська співачка стала займатись педагогічною роботою у поважному віці. Поважний вік та життєві обставини, на жаль, змусили артистку покинути сцену, тож вона обрала єдину доступну форму спілкування з мистецтвом співу - педагогіку. У 1944 р. Львівська державна консерваторія імені М. Лисенка запросила 72-річну співачку на посаду професора кафедри сольного співу. Ініціатором запрошення великої співачки був Василь Барвінський, який після війни був ректором консерваторії.

Хоча педагогічна праця С. Крушельницької тривала недовго, їй вдалось зробити багато для розвитку української вокальної школи, тому цей нетривалий період у творчості Крушельницької вартує нашої уваги. За порівняно короткий період часу співачці вдалось передати свої професійні вміння багатьом талановитим співакам, серед яких О. Бандрівська, Т. Братківська, Н. Кузьміна, О. Білявська, М. Дувіряк, О. Шиффер, Б. Антоневич-Скрипничук, К. Чернет, Н. Богданова- Пелехата, А. Чікова, А. Дувіряк, Л. Єщенко.

При складанні своїх навчальних програм, видатна співачка враховувала характер голосу та індивідуальні психологічні якості кожного свого студента. Репертуар для кожного студента вона підбирала, зважаючи як на вокальну, так і художньо-виконавську зрілість учня. Такий індивідуальний підхід сприяв поступовому розвитку голосу, виконавської культури та майстерності співака-початківця. Поруч з оперними партіями С. Крушельницька приділяла значну увагу вивченню камерно-вокальної музики.

Основним методом творчо-викладацької роботи С. Крушельницької був емпіричний метод, характерний для вокальної педагогіки італійської школи. Основною формою цього методу була відсутність теоретичних пояснень при зауваженнях викладача, а натомість - надавання живих прикладів виконання того чи іншого музичного фрагменту власним голосом. Для виявлення та усвідомлення помилок Крушельницька спочатку показувала правильно, а після цього голосом імітувала помилки в співі студентів. За спогадами спадкоємиці школи Крушельницької О. Бандрівської такий метод «був надзвичайно переконливим, бо звичайно молоді вокалісти не вміють себе слухати самокритично» [1].

Часто С. Крушельницька застосовувала оригінальну форму проведення своїх занять у формі заняття-лекції. На них вона групі учнів показувала на прикладі свого співу загальні та часті помилки у співі студентів, своїм голосом виправляла найпоширеніші помилки своїх учнів. Співачка-педагог вважала цей спосіб навчання найбільш ефективним. За спогадами студентів С. Крушельницької, після закінчення кожного такого заняття-лекції співачка виконувала для своїх вихованців твори українських композиторів та обробки українських народних пісень. Цим вона і прививала любов до української музики, і одночасно використовувала як педагогічний метод впливу на слухацькі уявлення своїх студентів, виробляючи в них музичний смак.

Методика Крушельницької виховувала у студентів почуття міри виразності кожного окремого твору в залежності від його епохи, національної школи, стилю, характеру та змісту. Вона боролась із сірістю та байдужим формалізмом в інтерпретаціях своїх студентів. Крушельницька-педагог розвивала мислення та розум співаків, який, за її переконанням, потрібен і для правильної самостійної інтерпретації вокального твору, і для правильної власного голосу. Від студента вимагалось у кожну музичну фразу вкладати не тільки душу, а й власну оригінальну думку, адже від цього поєднання залежить вдала інтерпретація. Педагог вимагала глибокого розуміння художньої образності музики. При цьому Крушельницька не нав'язувала своїм студентам власний варіант інтерпретації та розуміння певного музичного твору. Студент мав сам визначити головне та виділити його самостійно знайденими виражальними і технічними засобами.

С. Крушельницька, як правило, робила мінімум словесних зауважень студентам. Це дозволяло сконцентруватись на занятті на конкретних технічних моментах голосоутворення. Проте, якщо словесні зауваження і робились, вони були влучними. Співачка-педагог ніколи не пропускала жодної неточності в тексті. Перед тим, як приступити до роботи над конкретним твором, студент мав вивчити текст, проаналізувати його логічні наголоси та вміти правильно продекламувати його. На заняттях С. Крушельницька аналізувала вокальні твори разом зі студентами, намагаючись направити їх на вірний шлях розуміння твору. Проте вона намагалась не нав'язувати свою манеру, а змушувала студентів наполегливо працювати над пошуком своєї власної інтерпретації. Вміння створювати власну інтерпретацію, на її думку, залежало передусім від рівня індивідуальної емпатії виконавця, адже в основі виконання твору лежить розкриття життєвої правди почуттів. Під емпатією вона розуміла здатність зануритись у глибину змісту твору, відчути найтонші відтінки почуттів, навіть якщо виконавцю в житті самому не доводилось їх переживати.

С. Крушельницька від усіх своїх учнів вимагала тієї ж щирої відданості музиці, якою повною мірою володіла сама. їй вдалось впровадити в систему вітчизняної вокальної освіти багато принципів італійської вокальної школи. А зараз колишні вихованці С. Крушельницької та вже їхні учні пропагують українське співацьке мистецтво по всьому світу.

український вокальний студент крушельницька

Список використаних джерел

1. Бандрівська О. Науково-методичні праці, статті, рецензії. Львів: Апріорі, 2002. 47 с.

2. Бандрівська О. Ще один спогад: [Про С. Крушельницьку]. Музика. 1973. № 4. С. 22.

Размещено на Allbest.ru