Феномен камерного ансамблю у просторі і часі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Феномен камерного ансамблю у просторі і часі

Корзун Вікторія Іванівна

Рівень культурної обізнаності людей у всі часи визначався багатьма сталими чинниками, серед яких: освіта, виховання, до якого входить закладання моральних і етичних принципів, соціально-політичне становище країни, саморозвиток тощо. Неможливо виділити основний із них, проте можна стверджувати, що кожен вагомо впливає на можливості людини займатися творчою діяльністю.

Важливим чинником культурної обізнаності людей є музичне виховання і освіта. «Музичний вплив іноді виглядає суцільним чародійством», - зауважує С. Садовенко в своїх дослідженнях [1, с. 163]. Науковець справедливо відзначує, що «музика здатна встановлювати загальний настрій, причому емоційне забарвлення образів, що виникають при її сприйнятті, різне, в залежності від індивідуальних особливостей музичного сприйняття, ступеня музичної підготовки, інтелектуальних особливостей слухача» [1, с. 164]. Висока гуманістична спрямованість, філософського-етична значущість, занурення у глибини людської психології дозволяють музиці камерного ансамблю як виду музичного мистецтва посісти особливе місце в культурному просторі. Елітарна, а значить високо духовна і інтелектуальна, музика знаходитиме свого слухача в усі часи, що і актуалізує підняту в дослідженні проблему.

Культура кожної країни відрізняється своїми етнографічними особливостями та ментальністю, проте культурний простір, що охоплює усі сфери творчої діяльності, дозволяє знаходити і відмінності, і в той же час об'єднує мистецтво різних країн, націй і унеможливлює факт поділу на добре і погане у професійному вимірі значення слова мистецтво як досконалого вміння в певній справі, а підтверджує, знаходить однодумців чи критиків на вияв людської творчості в тому чи іншому виді мистецтва.

Камерний ансамбль - єдина жанрова система, що охоплює різні сфери взаємодії музикантів як індивідуальних суб'єктів творчості, призначена для особливої публіки, здатної осягнути всю глибоку психологічність та її інтелектуальне осмислення. Це феномен замкненого творчого спілкування в процесі спільного рівноправного виконавства декількох (від двох до десяти) музикантів, передусім, інструменталістів.

Від часів Пізнього Середньовіччя та Відродження відбувається процес становлення камерного ансамблю. У зв'язку з тим, що не було чітко встановлених його характеристик, ні в кількісному складі, ні в затвердженні музичного стилю, на ранньому етапі переважав принцип вільного формування виконавського складу і репертуару. Згодом жанрова революція камерного ансамблю буде пов'язана із формуванням інструментального ансамблю, що розпочалася в епоху Бароко (XVII - перша половина XVIII ст.).

Кристалізація усталеної системи основних жанрів і форм камерного ансамблю та його естетики відбулася в епоху Віденського класицизму (друга половина XVIII - поч. XIX ст.). У цю добу було закладено загальні принципи камерно-ансамблевого мистецтва, пов'язаного із жанровою типізацією й семантизацією його видів. Класичний доробок у сфері камерного ансамблю отримав подальший розвиток у ХІХ ст. У цей період удосконалювалися класичні жанрові особливості камерно- інструментального ансамблю, пов'язані із типізацією змісту та форми композиторських творів і комунікативно-рольової структури ансамблевого виконавства, зануренням у глибини людської психології та прагненням до духовних філософських і етичних узагальнень.

В українській музиці жанрове становлення камерного ансамблю започатковане у ХІХ ст., набуло значного розвитку у ХХ ст. Формування української камерно-інструментальної ансамблевої класики зумовлено композиторською діяльністю М. Лисенка, В. Косенка, Б. Лятошин- ського, М. Скорульського, інших знаних композиторів.

Упродовж ХІХ - ХХ ст. в українській музичній культурі склалася власна висока професійна школа камерно-ансамблевого виконавства, яка узагальнює європейські та національні мистецькі традиції, віддзеркалює відповідні творчі здобутки провідних культурних регіонів країни. Значні виконавські традиції вітчизняного камерного ансамблю формувалися, насамперед, через концертну діяльність багатьох камерно-ансамблевих колективів. Серед найстаріших і найвідоміших українських камерних ансамблів ХХ ст. - Квартети ім. М. Леонтовича, ім. М. Лисенка, вагомий доробок таких ансамблів як Львівський струнний квартет, квартети «Київські смички», «Львівські смички», ансамбль камерної музики «Київська камерата» та низка струнних і фортепіанних тріо.

Таким чином, вказуючи на феномен камерного ансамблю, можна впевнено говорити про неабияку його особливість, неповторність та вражаючу індивідуальність, зокрема кожного музиканта і камерного ансамблю загалом, що дозволяє зробити музику загадково інтелектуальною, здатною наштовхнути на роздуми та дозволяє отримати катарсис. Сакральне творче спілкування через елітарну музику камерного ансамблю говорить про її багатогранність та вічність. Така музика актуальна завжди, бо не прив'язана до жодних соціально-економічних і часових вимірів. Будь-коли можна звернутися до неї, вона не підпорядковується канонам якогось часу і у певний період історії має свого слухача. Камерний ансамбль як особлива форма музичної комунікації часто властива для невеликої кількості слухачів, але має своє стале місце у великому загальноєвропейському культурному просторі світу.

Використані джерела

камерний ансамбль українська музика

1. Садовенко С. М. Музика як дієвий механізм лікувального і регулятивного впливу на емоційно-психологічний стан людини // Діяльність продюсера в культурно- мистецькому просторі ХХІ століття: дослідницькі практики, динаміка розвитку, сфери реалізації: зб. наукових праць / Упоряд., наук.ред. С. Садовенко. Київ: НАКККіМ, 2019. С. 163-171.

Размещено на Allbest.ru