Серената "La Sena festeggiante" Антоніо Вівальді як діалог музичних традицій Італії і Франції

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Серената «La Sena festeggiante» Антоніо Вівальді як діалог музичних традицій Італії і Франції

Табуліна О.Б.

Термін «серената» в музичній культурі бароко вказує на надзвичайно різноманітну за структурою та артикуляцією музичну композицію для співаків та оркестру, призначену для виконання на відкритому повітрі (етимологія слова походить від іт. «sereno» - ясний, чистий, безтурботний, а не «sera» - вечір, як часто вважалось). Серенати головним чином створювались і виконувались на честь високопоставлених та монарших осіб з приводу дня народження, весілля, дипломатичних союзів тощо.

Барокова серената близька до опери, але є меншою за формою (А. Страделла, наприклад, використовує у манускриптах деяких своїх серенат термін «оперета», тобто маленька опера) і не має розвиненої сюжетної лінії, а також на кантату, від якої відрізнялася місцем виконання (на відкритому повітрі або у залах палацу). Серената зазвичай виконувалась невеликим складом оркестру та кількома костюмованими співаками з мінімальною кількістю декорацій, її специфіка передбачала використання інструментів, які були б занадто гучними в невеликому приміщенні (наприклад, труби, ріжки, барабани). італійський французький музичний вокальний серената вівальді

Сюжети серенат часто носили алегоричний характер, вони обиралися з міфологічних та історичних джерел та трактувалися таким чином, щоб мати символічну схожість з обраною подією. Часто в окремих номерах серенат прославлялися визначні та заможні особи, які мали вплив на культуру. До жанру барокової серенати зверталися такі відомі композитори, як А. Страделла, А. Скарлатті, Д. Сарро, Б. Марчелло, А. Кальдара, Н. Порпора, Й. А. Хассе, Й.Д. Хайніхен, Г.Ф.Г ендель, А. Вівальді та багато інших.

Один з цікавих типових зразків цього жанру - серената «La Senna Festeggiante» А. Вівальді (RV693), присвячена французькому королю Людовіку XV. На жаль, до наших часів не дійшла повна інформація щодо події, якій твір був присвячений. Відповідно до досліджень відомих музикознавців М. Талбота та П. Еверетта, які єдиним джерелом використовували рукопис без автографу, що зберігається в Національній бібліотеці Туріну, спираючись на інформацію щодо датування цієї композиції між 1722 та 1725 роками, а також враховуючи, що персонажі святкують сходження Людовіка до престолу, можна припустити, що серената створювалась на честь монарха, щоб відсвяткувати відновлення добрих стосунків між Парижем та Венецією. Скоріш за все, твір був замовлений або меценатом кардиналом П'єтро Оттобоні, або французьким послом у Венеції Жаком-Вінсентом де Ланге де Жержі.

«La Senna festeggiante» написана на лібрето Доменіко Лаллі і рясніє лестощами й рішучою похвалою на честь французького монарха. Серенату створено для трьох співаків-солістів - сопрано, контральто та баса у супроводі струнних, флейти, гобоя, фагота, контінуо. Дві частини серенати мають 19 номерів (11 - у першій, 8 - у другій). Перша частина складається з симфонії, двох дуетів, двох тріо (coro), арій (по дві у кожного персонажа) та речитативів, які передують кожному вокальному номеру. Другу частину відкриває увертюра, далі йдуть дві арії (бас, контральто), дует, три арії (сопрано, контральто, сопрано) та фінальне тріо. За змістом, в першій частині два жіночих персонажа - Золотий вік (сопрано) та Чеснота (контральто) - прибули до берегів річки Сени (бас). Вони радіють, що добралися до прекрасних місць та знайшли спокій і безтурботність. У другій частині три головні герої прославляють шляхетність і доброчинності юного государя, що зійшов на престол.

Твір є стилістично різнорідним, арії дуже різноманітні за засобами виразності та інструментовкою. Поряд із суто вівальдіївським італійським стилем деякі номери написані на французький манер з очевидною прив'язкою до замовника (наприклад, останній номер нагадує чакону, а дует №8 - менует, увертюра до другої частини з повільним вступом та фугато схожа на стиль Ж.Б. Люллі). Найважливіші арії головного персонажу - Сени - потребують від виконавця широкого баса-баритонового діапазону.

А. Вівальді позначає свій твір як серената, і в цій композиції ми знаходимо усі риси цього барокового жанру, а саме: урочисту подію, алегоричне лібрето, відповідний склад виконавців, структуру твори, призначення для виконання на відкритому повітрі. При цьому серената «La Senna Festeggiante» була створена, щоб догодити французькому дипломатові та віддати данину поваги французькому монарху і одночасно принести задоволення високопоставленим венеціанцям, а тому є унікальним і неповторним випадком, де були органічно поєднані традиції італійської та французької культури.

Размещено на Allbest.Ru