Французькі серенати Антоніо Вівальді в контексті культурної дипломатії барокової доби

Дослідження серенати - одного з маловідомих жанрів барокової доби XVII-XVIII ст. Твори "з нагоди" - популярна аристократична розвага, сценічний подарунок адресату та невід’ємна ланка в мистецтві дипломатії. Барокові шедеври серенати Антоніо Вівальді.

Рубрика Музыка
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 28.04.2024
Размер файла 17,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Французькі серенати Антоніо Вівальді в контексті культурної дипломатії барокової доби

Табуліна О.Б., аспірантка

Антоніо Вівальді - один із найвідоміших, найплідніших та найбільш часто виконуваних композиторів доби бароко. Проте й досі багато творів з його величезного доробку виконують, на жаль, дуже рідко. До таких композицій належать так звані «французькі» серенати: La Gloria e Himeneo («Слава та Гіменей») та La Sena festeggiante («Святкуюча Сена») [1].

Жанр серенати був трендовим серед аристократії за часів А. Вівальді, і мало хто з композиторів не звертався до творів «з нагоди» хоча б раз. Серената була здебільшого плодом замовлення когось з вищих ешелонів суспільства для виконання з нагоди урочистої події - народження, іменини, весілля, вдалі військові кампанії, укладання мирних договорів, дипломатичні угоди тощо. Відповідно до специфіки, твори «з нагоди», або серенати, зазвичай виконували одноразово, що зовсім не заважало композиторам використовувати музичний матеріал із цих композицій для своїх інших робіт у майбутньому.

У 1723 році, після чотирнадцятирічної перерви в дипломатичних відносинах, французька монархія направила до Венеції нового посла - Жака-Венсана Ланге, графа Жержі. Дипломат щороку 25 серпня пишно відзначав свято Святого Людовика, вшановуючи так не лише покровителя своєї країни, а і її чинного монарха Людовика XV. Урочисті вечірки вимагали яскравого музичного супроводу, мабуть, тому один з найкращих маестро Венеції А. Вівальді отримав офіційне місце композитора при французькому посольстві.

Першим замовленням А. Вівальді від французького дипломата, про яке існують певні відомості, стала весільна серената La Gloria e Himeneo (RV687) [2], написана на честь укладення шлюбу між Людовиком XV та польською принцесою Марією Лещинською. Серената була виконана ввечері 12 вересня 1725 року в саду Французького палацу. Про розкішне дійство детально повідомляли в рукописному звіті італійською мовою, адресованому для розповсюдження серед друзів посла (свідчення, що спираються на листування римського кардинала Філіппо Антоніо Гуалтеріо, зберігаються у Британській бібліотеці в Лондоні) та в Mercure de France за жовтень 1725 року, де зазначено: «Після балу відбулася серената, відповідні події тексти якої отримали високу оцінку, музика ж була написана синьйором Вівальді, який є найкращим композитором у Венеції».

У партитурі серенати, яку Вівальді написав поспіхом, не вистачає вступної симфонії, при тому вона була необхідною складовою як для опери, так і для її «молодшої сестри» - серенати. Окрім того, що симфонії були приємним інструментальним вступом, вони також виконували важливу роль «вбивць шуму», сповіщаючи публіку про початок вистави. У наші часи при виконанні La Gloria e Himeneo прийнято використовувати будь-яку тричастинну симфонію А. Вівальді, враховуючи той факт, що маестро завжди уникав робити перший акорд вступного речитативу (у серенаті він у тональності Фа мажор) таким самим, як тонічний акорд попередньої симфонії. бароковий серената аристократичний сценічний вівальді

Весільна серената La Gloria e Himeneo написана для двох сольних жіночих голосів (у манускрипті - сопрано та альт) у супроводі струнних і basso continuo. Дві дійові особи цієї серенати - Гіменей (бог шлюбу) та Слава (атрибут французького монарха). Насправді як такої дії в цьому творі, як і в інших подібних, немає: два персонажі просто змагаються один з одним у нагромадженнях і похвалах молодої вінценосної пари. Починає цей марафон з поздоровлень Слава, яка спустилася з небес на землю. У своїй помпезній арії Alle amene franche arene вона запрошує Людовика привітати наречену. Далі естафету приймає Гіменей, який у своїй арії Tenero fanciulletto запрошує принцесу розділити шлюбне ложе з Людовиком та нагадує їй про обов'язки доброї дружини. Отже, поздоровлення з весіллям по черзі тривають впродовж усього твору, доки дві вболівальниці не об'єднують свої зусилля у жвавому дуеті Vedro sempre la pace. Далі йдуть ще дві арії, і, нарешті, лунає кульмінація у вигляді фінального речитативу. За традицією жанру серенати - це момент, у якому підсумовується радісна подія. Анонімний поет навіть встиг втиснути сюди данину поваги французькому дипломату за проведення свята: Слава запевняє, що завдяки графу ця подія назавжди залишиться в пам'яті людей. Серената завершується фінальним дуетом на адресу подружжя (In braccio de' contenti), музика якого запозичена А. Вівальді з його ж опери Giustino («Юстин»).

Іншим внеском А. Вівальді до жанру серенати та даниною добрим відносинам Франції з Венецією стала серената La Sena festeggiante (RV693) [3], прем'єра якої відбулася у 1726 році. На жаль, достовірно не відомо, з якої нагоди вона була написана. Однак, враховуючи прославлення Людовика вустами персонажів, не маємо сумнівів, що цей твір адресований французькому монарху. Дослідники припускають, що серената створена на честь сходження Людовика XV, дофіна Франції, на престол. Як і La Gloria e Himeneo, цей твір, скоріш за все, був замовлений у А. Вівальді та лібретиста Д. Лаллі французьким послом Жаком-Вінсентом де Ланге де Жержі. Є думка, що цю серенату, можливо, планували надіслати безпосередньо до Парижа. На це припущення вказує той факт, що А. Вівальді включив у цю свою роботу елементи французького стилю, а саме використав пунктирні ритми, більшу кількість ансамблів, дуетів та речитативів accompagniato, ніж у власних інших подібних композиціях. Цікавою є також участь блокфлейти та гобоя, які здебільшого грають colla parte зі струнними, як це було поширено у Франції.

Як і в La Gloria e Himeneo, лібрето La Sena Festeggiante не має розвиненої сюжетної дії. Щаслива подія, яка стала приводом для виконання такого твору, не потребувала надто драматичної історії з нещасливим коханням, ревнощами та помилковими ідентифікаціями. Тому типова для творів «з нагоди» історія має такий вигляд: двоє алегоричних персонажів L'Eta dell'oro (Золота доба) і La Virtu (Чеснота) шукають справжнього щастя. Вони радіють, що дісталися до прекрасних земель вздовж Сени та знайшли тут спокій і безтурботність. Разом з богом, уособленням річки Сени (La Sena), всі троє прославляють шляхетність і доброчинності юного государя, що зійшов на престол.

Серената складається з двох частин: у першій 11 номерів, в іншій - 8. Кожна частина серенати - це послідовність речитативів, арій, тріо та дуетів, кожна частина відкривається традиційною тричастинною симфонією. Якщо слухати цей твір, виникає питання, чому він не виконується частіше, адже і музична, і поетична складові цієї серенати дуже високої якості.

Барокова доба залишила нам джерело невичерпного натхнення. Завдяки неймовірній продуктивності майстрів XVII-XVIII століть, у сучасних виконавців і дослідників є змога зануритися в невичерпну магію барокових шедеврів. Серенати - один з маловідомих жанрів, який ще належить воскресити з майже трьохсотлітнього забуття. Твори «з нагоди» були не просто популярною аристократичною розвагою барокової доби та сценічним подарунком адресату, а важливою і навіть невід'ємною ланкою в мистецтві дипломатії. Завдяки серенатам відкривається куліса монументального захопливого театру під назвою «історія» та проливається світло на доленосні політичні події, огорнуті в дипломатичний антураж і музично-поетичні декорації.

Література

1. Everett P., Talbot M. Antonio Vivaldi, Due Serenate. Milano: Ricordi, 1995. 332 р.

2. Vivaldi A. La Gloria e Himeneo [Manuscript n. d. (ca. 1725)].

3. Vivaldi A. La Sena festeggiante [Manuscript n. d. (ca. 1726)].

Размещено на Allbest.Ru


Подобные документы

  • Аналіз специфіки інтерпретації хорових творів доби бароко. Формування художнього задуму. Дослідження особливостей тембрального забарвлення, нюансування та функціонального навантаження. Використання композиторами риторичних фігур. Форми звуковідтворення.

    статья [15,3 K], добавлен 07.02.2018

  • Етапи становлення народного хорового виконавства в контексті діяльності Охматівського народного хору під керівництвом П. Демуцького. Особливості організації та функціонування Охматівського народного хору. Перехід співочих гуртів до хорового виконавства.

    статья [20,4 K], добавлен 24.04.2018

  • Різновиди французької пісні. Популярна французька музика. Специфічна ритміка французької мови. Виконавці шансону: Едіт Піаф, Джо Дассен, Шарль Азнавур. Вплив шансону на розвиток вокальних жанрів сучасного естрадного музичного мистецтва європейських країн.

    реферат [37,9 K], добавлен 28.12.2011

  • Политическое положение Италии в XVII веке, развитие оперы и вокального мастерства. Характеристика инструментальной музыки начала XVIII века: скрипичное искусство и ее школы, церковная соната, партита. Яркие представители инструментальной музыки.

    реферат [30,0 K], добавлен 24.07.2009

  • Молодіжна субкультура - невід’ємна складова розвитку підлітка. Поняття "субкультури". Молодіжна естрадна музика як яскравий приклад сучасного шоу-бізнесу. Провідні стилі сучасної естрадної музики. Молодіжні естрадні групи, що є "культовими" для підлітків.

    курсовая работа [24,6 K], добавлен 21.08.2002

  • Виховання навичок читання нот з листа–невід’ємна складова навчання учня-піаніста. Методичні розробки, прийоми викладання курсу читання нот в музичній школі. Необхідність й важливість систематичного тренування в цій галузі музикантів різного профілю.

    реферат [13,9 K], добавлен 25.11.2007

  • Характеристика особистостей в контексті формування культурної парадігми суспільства. Опис творчості видатного виконавця В. Бесфамільнова, аспекти його гастрольної, виконавської та просвітницької діяльності. Роль митця у розробці репертуару для баяну.

    статья [24,8 K], добавлен 07.02.2018

  • Історія відкриття у 1632 році Києво-Могилянської академії, де викладалися музичні предмети. Поширення у XVIII столітті пісень-романсів на вірші різних поетів. Створення з ініціативи гетьмана Данила Апостола в 1730 році Глухівської співочої школи.

    презентация [12,0 M], добавлен 18.01.2015

  • Дослідження місця і ролі музичного мистецтва у середньовічному західноєвропейському просторі. Погляди на музику як естетичну складову, розвиток нових жанрів та форм церковної, світської музики, театрального мистецтва, використання музичних інструментів.

    дипломная работа [1,0 M], добавлен 30.11.2010

  • Методичні підходи до проблеми розвитку співацьких відчуттів. Пріоритетні орієнтири розвитку співацького голосу. Трактування природи співацького голосу і його використання в оперному мистецтві. Стилістика вокального інтонування в оперному мистецтві.

    магистерская работа [753,1 K], добавлен 16.09.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.