Світ музики Войцеха Кіляра

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Світ музики Войцеха Кіляра

Шейко Алла Олексіївна (Sheiko Alla),

кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України, керівник сектору практики Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського

Войцех Кіляр (1932-2013) - один із найавторитетніших представників польської музичної культури XX-XXI ст., один із засновників авангардистського напряму у польській композиторській школі, має світове ім'я, однак творчість митця досі не відома в Україні.

У творчій спадщині Войцеха Кіляра численні симфонічні, камерно- інструментальні, камерно-вокальні, фортепіанні твори. Цінною частиною спадщини майстра є хорові твори, у яких найповніше втілились його етичні ідеали, ставлення до питань буття, важливі аспекти релігійно- філософського світовідчуття. В історію світової музики Войцех Кіляр увійшов, як автор музики до фільмів. Композитор працював з такими видатними кінорежисерами, як Кшиштоф Зануссі, Роман Полянський, Френсіс Форд Коппола. Анджей Вайда, Кшиштоф Кесльовський. Його музика звучить у найвідоміших стрічках світового кінематографу, виконується кращими виконавцями світу - Філадельфійським, Клівлендським, Нью-Йоркським симфонічними оркестрами, прославленими європейськими колективами.

Войцех Кіляр львів'янин за походженням. За словами композитора, найяскравіші враження його дитинства пов'язані саме зі спогадами про неповторну красу рідного міста. Родинний будинок Войцеха Кіляра і нині міститься за адресою вулиця Леона Сапєґи, 59 (вулиця Степана Бандери). Батько композитора був відомим лікарем, а мама драматичною актрисою театру. В сім'ї панувала атмосфера великої любові та пошани до мистецтва. Як зазначає композитор, з раннього дитинства він осягнув велике значення і вагомість мистецтва у людському житті. Після примусового виселення родини зі Львова у другій половині 1940-х років Войцех Кіляр більше ніколи не повернувся до цього міста і більшу частину життя прожив на Силезії. Молоді роки композитора минали у галицьких містах Жешуві та Кракові.

Початкову музичну освіту Войцех Кіляр здобув у музичній школі міста Жешув, де його наставником став Казімєж Мирський - вихованець фортепіанної щколи Егона Петрі. Як згадує композитор, його вчитель залучав до педагогічного репертуару твори Мануеля де Фалья, композиторів імпресіоністів, музика яких захоплювала майбутнього музиканта. Великим відкриттям для Войцеха Кіляра стало знайомство з фортепіанними творами Кароля Шимановського, просякнутих гуральським духом, бурхливою стрімкістю, динамічностю, любов до яких він проніс через все життя.

У Кракові Войцех Кіляр навчався у композитора і піаніста Болеслава Войтовича (1899-1980). Спілкування з наставником мало велике значення в подальшому творчому становленні митця. Крім здібностей до композиції Болеслав Войтович помітив у молодого композитора яскравий виконавський талант і готував його до міжнародних конкурсів. Професійний шлях Войцех Кіляр розпочав як піаніст, і першими його опусами стали фортепіанні твори (останні залишилися неопублікованими). У 1959 році Войцех Кіляр стажувався у Наді Булане в Парижі. Його захоплювала творчість І. Стравінського, Д. Шостаковича. Сам композитор наголошує, що в той час його мистецькими орієнтирами були твори класики першої половини ХХ століття.

Великі зміни відбулися на рубежі 1960-х років. Переломним моментом стало стажування Войцеха Кіляра на міжнародних літніх курсах нової музики в Дармштадті (Internationale Ferienkurse fur Neue Musik), де він знайомиться з провідними композиторами-авангардистами Дармштадтської співдружності - Карлхайнцом Штокгаузеном, Бруно Мадерна, Луджі Ноно, Лучано Беріо. У творах 1960-х років «Riff-62» для симфонічного оркестру, «Дифтонги» («Diphtongos») для мішаного хору і оркестру, «Женерік» («Generique») для симфонічного оркестру формується його індивідуальний стиль, що відрізняється яскравістю фарб, стихійною пружністю ритму, майстерністю інструментовки, використанням новітніх прийомів композиції. Cенсаційні виконання творів Войцеха Кіляра, Кшиштофа Пендерецького, Миколи Гурецького в перших фестивалях «Варшавська осінь» заявили про народження нової польської школи сучасної композиції. Войцех Кіляр поряд з В. Лютославським, К. Пендерецьким, М. Гурецьким став визнаним одним із найяскравіших композиторів-сонористів.

З часом ставлення композитора до сонорики стало більш критичним. Подальший розвиток музичного стилю Войцеха Кіляра пов'язаний з усвідомленням значення національної традиції. Наслідуючи творчі принципи К. Шимановського, Б. Бартока, Войцех Кіляр створює симфонічну поему «Кшесани» (1974). Прем'єра твору відбулася на фестивалі «Варшавська осінь» у 1974 році. У поемі композитор органічно поєднав різноманітні елементи гуральського фольклору з новітніми засобами композиторської техніки. В ряду творів 1970-х років вагоме місце посідає симфонічна поема «Церковка - 1909», написана на честь 75-річчя Національної філармонії. Сюжетом твору послужила трагічна загибель польського композитора початку ХХ століття Мечислава Карловича (1876-- 1909) в Татрах. Використовуючи композиційні прийоми алюзії на стиль Мечислава Карловича і гуральський фольклор, композитор створює картину музичного пейзажу, на тлі якого розгортається історія людини і гір, їх взаємного тяжіння і драматичних взаємин. Стилістика творів «Кшесани», «Церковка -- 1909» стала домінуючою у подальшій творчості митця. Він майже відмовляється від авангардних технічних засобів, звертається до спрощеної музичної мови, максимально використовує широкий спектр динаміко-драматургійних музичних засобів. Незважаючи на великий успіх цих творів, композитор найбільш досконалим вважав «Орава» («Orava») для 15 струнних інструментів (1986), яка продовжила лінію симфонічної поеми «Кшесани». Композитор зазначає, що «Орава» єдиний твір, в якому він створив усе, до чого прагнув у своїй композиторській творчості.

Звертання до програмних сюжетів, особливості композиційних засобів виявило близькість мислення композитора до прийомів кіномистецтва. Яскрава образність і динамічність, рідкісне відчуття розвитку музичного сюжету привернуло увагу видатних кінорежисерів до творчості Войцеха Кіляра. Робота в кіно дала композитору нові ідеї і можливості, захопила оригінальними задумами і значно розширила географію його творчості. За сорок років було створено близько 150 фільмів з музикою Войцеха Кіляра.

Особливе місце у творчій спадщині композитора посідає хорова музика. Хорові твори найповніше розкривають релігійний світогляд митця. У хоровому доробку Войцеха Кіляра переважна більшість творів сакральних жанрів. Серед них: «Missa pro pace» для сопрано, альта, тенора, баса, мішаного хору і симфонічного оркестру (1999-2000), «Magnificat» для солістів, хору і оркестру (2006), «Реквієм для отця Кольбе» («Requiem dla Ojca Kolbe») для струнних инструментів, фортепіано, челести, арфи (1996-1997), твори маріанської тематики - «Богородиця» для мішаного хору і оркестру (1975), «Angelus» для сопрано, мішаного хору і симфонічного оркестру (1982-1984), «Te Deum» для солістів, хору і оркестру, «Lament» для мішаного хору a cappella (2003), «Пасхальний гімн» для мішаного хору (2008). Останній твір Войцеха Кіляра також хоровий. «Маленька Молитва Терези» (2013) на слова поета-священика Джорджа Сзіміка завершив духовний досвід великого майстра сучасності.

Натхненна творчість Войцеха Кіляра постійно знаходиться у фокусі уваги музикознавців та шанувальників мистецтва. У 2017 році в Україні відбулися знаменні події, присвячені пам'яті композитора. Третього травня в головній залі центру польської культури та європейського розвитку в Івано-Франківську відбувся показ фільму «Войцех Кіляр. Кредо», створеного Здіславом Словінським. Показ фільму проходив у рамках конференції міжнародного фестивалю «Sanctum non profanum».

Ще одна подія, присвячена творчості митця стала знаковою в українському музичному мистецтві. Першого жовтня 2017 року в рамках Міжнародного фестивалю «КиївМюзікФест» у Великому залі імені Героя України Василя Сліпака Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського відбулася українська прем'єра трьох оркестрово-хорових творів Войцеха Кіляра. Симфонічна поема «Exodus» для мішаного хору і оркестру, «Angelus» для сопрано, хору і оркестру, «Victoria» для мішаного хору і оркестру прозвучали у виконанні дитячо-юнацького хору «Pueri et Puellae Cantores Plocenses» (м. Плоцьк, Польща, диригенти Анна та Віктор Брамські) та Заслуженого академічного симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України (художній керівник Володимир Шейко). Натхненне виконання цих творів відкрило українським шанувальникам одні з кращих сторінок музики видатного майстра.

Використані джерела

1. Електронний ресурс. Режим доступу: https://Wikipedia.org>wiki>

2. Електронний ресурс. Режим доступу:https://www.usc.edu/dept

/polish_musik/composer/kilar.html

Размещено на Allbest.ru