Основи вокального дихання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут сучасного мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

ОСНОВИ ВОКАЛЬНОГО ДИХАННЯ

Приймак Павло Іванович,

старший викладач кафедри академічного

і естрадного вокалу та звукорежисури

заслужений артист України

м. Київ

Правильна постановка дихання - це вміння володіти голосом.

Спів - це складний психофізіологічний процес, в основі складної координованої роботи всього організму від якого залежить діяльність кори головного мозку і підкірки разом із периферійною нервовою системою. Голосовий апарат можна поділити на групи:

- Звукоутворення (гортань з голосовими зв'язками);

- Дихання (трахея, бронхи, легені, грудна клітина, діафрагма);

- Артикуляційні органи (язик, губи, зуби, нижня щелепа).

Тож, роль у навчанні співу відіграють правильно сформовані співацьких навичок. Як відомо, навички - це закріпленні автоматизовані прийоми і способи роботи, що є складовими моментами в складній, свідомій діяльності, які набуті у великій праці між учнем та його викладачем.

Вокальними навичками є і співоча постава, дихання, звукоутворення та звуковедення, дикція і чистота інтонації. Під час співу важливе значення має дихання. Уміння або не вміння дихати позначається на якості звуку, чистоті інтонування й на інших характеристиках вокального співу.

Для класичного співака є основою

- нижньореберно-діфрагматичне дихання.

Питання дихання у вокальній методиці має чимале значення оскільки дихання є основною силою, яка приводить в дію голос. Великий співак Карузо говорив: «Неможливо художньо співати, не володіючи досконало контролем диханням». Також загально відома класична фраза: «Мистецтво співу є мистецтво дихання».

Керує диханням нервова система людини, автоматично (мимоволі), коли йдеться про подих, як про фізіологічний процес організму, і певної міри все проходить мимовільно. Ця відносна мимовільність виявляється в управлінні рухами зовнішньої (кістякової) мускулатури грудної клітини, і черевними м'язами.

Що ж до діафрагми і всієї внутрішньої, так званої м'якої, мускулатури дихального апарату, то їх робота не піддається управлінню й відбувається також автоматично, як і за звичайному фізіологічному подиху.

Мануель Гареєв - син (винахідник ларингоскопа 1 - гортанного дзеркала) у своїй методичній праці «Повний трактат про мистецтво співу», вперше у 1847 р., потім у 1856 р., пише: «Не можна зробити майстерним співаком, не оволодівши мистецтвом управління диханням».

У роботі голосового апарату можна розрізнити дві функції: функцію утворення звуку голосу, що виконується комплексом, гортань-дихання, і функцію трансформації цього звуку, що виконується артикуляційним апаратом. Гортань і дихання в результаті своєї роботи утворюють звук співочого голосу, звук певної висоти, сили і частоти тембру. Тут народжуються основні відмінні якості співочого голосу, його вібрато, його металевий, дзвінкий відтінок - висока співоча позиція голосу.

Тому, говорячи про роботу дихання у співі, ми завжди при цьому матимемо на увазі, роботу гортані, так само як, говорячи про роботу гортані в співі, думатимемо про взаємозв'язану з нею роботу дихання.

Усі органи, які беруть участь у голосовому утворенні вокаліста, у сукупності утворюють так званий голосовий апарат. До його складу входять: носова і ротова порожнини, голосові складки, трахея, легені, бронхи, грудна клітка з дихальними м'язами та діафрагмою, м'язи черевної порожнини. У голосовому утворенні вокаліста бере участь і нервова система: відповідні нервові центри в головному мозку з рухливими і чутливими нервами, які об'єднують ці центри з усіма вокальними органами.

З мозку по рухливих нервах до цих органів ідуть накази, імпульси (еферентний зв'язок), а по чутливих нервах надходять відомості про стан працюючих органів (аферентний зв'язок).

Органи, які беруть участь у голосовому утворенні, є технічними виконавцями імпульсів, які надходять з (центральної нервової системи) в результаті її складної діяльності при співі. Роботу органів звукоутворення не можна розглядати без зв'язку з центральною нервовою системою, яка організовує їхні функції у єдиний цілісний співочий процес.

«Головне для співака - вокальна техніка, вміння володіти голосом у будьякому стані» (Є. Є. Нестеренко). Стан співака в роботі у класі та публічному виступі при співі має бути на активному піднебінні. В усій його постановці повинна відчуватися внутрішня енергія, що ґрунтується на цілковитій свободі й невимушеності, та еластичності всіх м'язів.

Тому, говорячи про роботу дихання в співі, ми завжди при цьому матимемо на увазі роботу гортані, так само як, говорячи про роботу гортані в співі, думатимемо про взаємозв'язану з нею роботу дихання.

Якщо правильно навчитись вокального дихання, це вісімдесят відсотків успіху вокаліста. спів голосовий вокальний співацький

Размещено на Allbest.ru