Концерт для труби з оркестром Йозефа Гайдна як предмет музикознавчого дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка

Концерт для труби з оркестром Йозефа Гайдна як предмет музикознавчого дослідження

Чжан Цзіньцю,

аспірант

Починаючи з другої половини XVIII - до початку ХІХ століття, через зміну барокової стилістики на класичну особливої гостроти набув процес пошуку відповідних до нового стилю технічних і звукових якостей існуючого інструментарію. Насамперед це відбивалось у впровадженні конструкційних новацій у багатьох клавішних, струнних і духових інструментів. Захопив цей процес і трубу, обмежені технічні можливості барокового стилю кларіно якої у цей час вже не задовольняли виконавців та композиторів. Таким чином, у середині 1790-х років з'являється кілька нових модифікацій інструменту. Одним з них була клапанна труба (Klappentrompet), запропонована віденським придворним музикантом Антоном Вайдінгером (1766-1852).

Винахідливість, виконавська майстерність та амбіційність А. Вайдінгера продовжила існування труби як сольного інструменту в класичний період. Адже винахідник труби нової конструкції всіляко намагався її популяризувати та ініціював створення для Klappentrompet спеціального репертуару, в тому числі двох концертів: Й. Гайдна (Es-dur, 1796) та Й. Н. Гуммеля (в оригіналі в E-dur, 1803). Порівняно зі значною виконавською популярністю цих творів, що стали основою класичного репертуару в програмах сучасних трубачів, їх наукове осмислення знаходиться в певному «латентному» стані.

Особливо гостро це питання стосується концерту для труби Й. Гайдна. Унікальний твір, що є першим класичним концертом для труби, не часто згадується навіть у ґрунтовних працях дослідників. Таку ситуацію спричинив загальний парадоксальний стан щодо вивчення концертної творчості композитора, адже поряд із значною зацікавленістю його інструментальним доробком (сонатами, камерними ансамблями, симфоніями), концертний жанр Й. Гайдна залишається в затінку наукових інтересів музикознавців.

До жанру інструментального концерту Й. Гайдн звертався впродовж сорока років: у 1756 році у Відні був написаний перший його Концерт C-dur для органу (клавіру) з оркестром, а в 1796 році - останній, ним став Концерт для труби з оркестром. Звичайно в класичну добу жанр інструментального концерту займав посереднє місце між крупними симфонічними творіннями та більш «легкими» розважальними. Як і інші жанри інструментальної музики, у своїй основі концерт спирався на добутки оперного мистецтва. Це стосувалось як мелодичного боку та виразних прийомів творів, так і їх музичних структур. За цими чинниками численні інструментальні концерти «найстаршого» віденського класика органічно вписуються в контекст епохи та його власної творчості: з одного боку, вони продовжують традиції оркестрово-симфонічного письма, а з іншого, - дістають впливу популярної дивертисментної музики того часу. бароковий клавішний концерт труба

Багато чого у своїх концертах Й. Гайдн запозичив з барокової музики. Передусім це невеликий оркестровий склад з індивідуалізованими тембрами та виключною роллю кожного виконавця. Одним зі спадків барокового часу був принцип «соїіа parte», що передбачав можливу заміну інструментів, а отже, варіативність тембрального звучання твору. В цьому відношенні трубний концерт, в якому навіть тематизм просякнутий бароковим інтонуванням, становить непересічний інтерес для дослідників цієї музики.

Отже, все вищезазначене ставить перед дослідниками низку проблем, пов'язаних як із загальними питаннями дослідження концертного жанру в гайднівській творчості, так і з його останнім концертом, створеним для труби. Основними з них є питання, присвячені формуванню інструментальної складової концертів Й. Гайдна, обумовлені виконавською практикою того часу, оркестровий склад та ансамбль з сольним інструментом, встановлення звукового і тембрального балансу між ними, трактування та інструментальне викладення сольної партії тощо.

Размещено на Allbest.ru