Курс "Історія світової музики" в контексті постколоніальних процесів у сучасній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Курс «Історія світової музики» в контексті постколоніальних процесів у сучасній Україні

Зосім Ольга, доктор мистецтвознавства, професор, професор кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Нормативний курс «Історія світової музики» або «Історія зарубіжної музики» є одним з центральних компонентів підготовки музикантів за бакалаврськими програмами. Його зміст є практично незмінним і зазвичай доповнюється або творчістю сучасних композиторів, які вже визнані класиками, або у випадках знаходження нових матеріалів, передусім з давньої музики, що проливають світ на розвиток музичного мистецтва у давні часи. Значно рідше відбуваються зміни, пов'язані з переосмисленням світового музично-історичного процесу, який має усталені та канонічні інтерпретації, передусім музики бароко, класицизму, романтизму і почасти ХХ століття, що є основою наративу підручників з відповідної дисципліни.

В Україні на сьогодні відсутній власний наратив історії світової музики, сформований відповідно україноцентричного погляду на світ. Якщо курс «Історія української музики» загалом склався, хоча й потребує видозмін, іноді суттєвих, то український наратив історії світового музичного мистецтва тільки формується. Однією з причин його відсутності - постколоніальна свідомість української музикознавчої еліти, яка виховувалася в Союзі Радянських Соціалістичнх Республік (СРСР) і засвоїла радянськоцентричний, а по суті - російськоцентричний, погляд на розвиток світової музики.

Які є основні вади нормативного курсу з історії світової музики в сучасній Україні? Передусім зазначимо, що за тридцять років незалежності він так і не позбавився радянськоцентричних концептуальних засад та наративних кліше, а саме - надмірної значимості російської музики в історії розвитку світової. Нагадаємо, що в Українській Радянській Соціалістичній Республіці (УРСР) викладалися три курси історії музики - зарубіжної, російської та української. Після проголошення незалежності України, з часом, російська стала вивчатися в курсах зарубіжної або світової музики, що цілком є коректним. Але, на жаль, у кількісному показнику вона продовжувала посідати привілейоване місце, вивчаючись не набагато менше, ніж італійська, німецька, французька, і незрівнянно менше ніж, наприклад, польська або чеська.

В деяких закладах освіти України до 24 лютого 2022 року російська музика навіть вивчалася окремим великим блоком. Наголосимо, що виокремлення і виділення для її вивчення значної кількості годин автоматично надає їй значимості, що є історично хибним, оскільки основні здобутки російської музики світового рівня відносяться до другої половини ХІХ століття, з яких більшість припадає взагалі на ХХ століття. Безумовно, російська музика є однією із самобутніх національних шкіл, що почали свій активний розвиток у ХІХ столітті, але, за значенням і художніми здобутками, вона мало чим відрізняється від інших шкіл країн Європи, таких як польська або чеська, для яких виділено достатньо мало годин в українських курсах історії світової музики. Тому на сьогодні першочерговим завданням оновлення змісту курсів з історії світової музики є вихід з постколоніального дискурсу, а саме гармонізація її частин з метою позиціонування реальної, а не удаваної, значимості російської музики у розвитку світової, відповідно до музикологічних та освітніх традицій, що склалися в країнах Європи, в США, Канаді, Австралії тощо.

Наразі вивчення російської музики як частини світової , в Україні призупинено через активну фазу російсько-української війни, але в подальшому її вивчати доцільно, проте в такому обсязі, щоб, наприклад, з насолодою послухати віртуозну гру інструменталістів, які в сучасному віртуальному просторі змагаються між собою за перемогу в найшвидшому виконанні «Політа джмеля» Миколи Римського-Корсакова. Або щоб включитися в інтелектуальну гру Маурісіо Кагеля у творі «Князь Ігор. Стравінський», де композитор у суто постмодерністському дусі поєднує постать композитора - космополіта українського походження Ігоря Стравінського та відому оперу російського композитора Олександра Бородіна «Князь Ігор», з якої М. Кагель взяв частину тексту арії князя Ігоря, створивши на її основі свою музику. Щодо зазначеної опери, то у майбутньому при її вивченні, необхідно акцентувати увагу на тому, що її сюжет не має жодного відношення до російської історії, натомість є частиною української. В цьому контексті важливо зазначити, що майже без винятку російська музика пронизана імперськими ідеологічними наративами, які були започатковані Михайлом Глінкою, про що писав ще у 2015 році український музикознавець Юрій Чекан [1], а тому при вивченні доробку російських композиторів необхідно наголошувати на цій її властивості. Не можна й повністю оминути творчість російського композитора-символіста Олександра Скрябіна, музика якого була орієнтиром для українських класиків Віктора Косенка, Бориса Лятошинського, Левка Ревуцького. Не можна обійти і постать Петра Чайковського, але при характеристиці важливо підкреслювати не українське коріння композитора, яке незначною мірою знайшло від ображення в його музиці, а вказувати на імперські наративи його творчості.

Отже, у навчальних курсах з історії світової музики, які викладатимуть після перемоги України у війні, необхідно розповідати про творчість російських композиторів відповідно їх внеску до скарбниці світової музики, в контексті реальних музично -історичних процесів, а не штучно створених імперсько-радянських наративів - не як найпотужнішу та найпрогресивнішу музичну традицію у світі, як це проголошувалося у СРСР, і не як особливим чином виокремлену та репрезентовану музичну культуру колишньої метрополії в контексті світової , як це вивчалося донедавна.

Українські наративи в історії світової музики мають оновитися якнайшвидше. Але для цього має бути музикознавчий консенсус і нестримне бажання якнайдалі дистанціюватися від країни, що вже триста років знищує нас і нашу самобутність. А наступним кроком деколонізації курсу історії світової музики має бути її узгодження з традиціями, що складися в інших країнах, відхід від оцінок творчості низки зарубіжних композиторів, яка склалася в радянські часи і досі не подолана.

Література

історія світова музика український наратив

Чекан Ю. «Життя за Царя» Міхаіла Ґлінки та імперська ідеологія. Критика. 2015. Рік XVIII. Число 9-10 (203-204). С. 23-26. URL: https://krytyka.com/ua/articles/zhyttya-za-tsarya-mikhaila-glinky-ta-imperska-ideolohiya (дата звернення: 20.04.2022).

Размещено на Allbest.ru