Етапи становлення українського скрипкового мистецтва

Размещено на http://allbest.ru

Академія мистецтв ім. С. С. Прокоф'єва

Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського

Етапи становлення українського скрипкового мистецтва

Глазунов Олександр, кандидат мистецтвознавства, доцент,

старший викладач кафедри музичного мистецтва

Ми вважаємо, що світове скрипкове мистецтво можна уявити собі як єдиний простір, на зразок океану, що вічно поповнюється багатьма джерелами. Так, світове скрипкове виконавське мистецтво сторіччями поповнюється значною кількістю джерел, серед яких важливе місце належить українському виконавському мистецтву. Видатні українські скрипалі-виконавці, педагоги, науковці з історії та методики скрипкового мистецтва та всі, хто становлять українську скрипкову школу, - ось те визнане у світі потужне джерело.

Існують докази того, що скрипка в Україні з давніх часів посідала досить помітне місце в житті народу. До речі, скрипка в Україні - інструмент народний, на відміну багатьох країн, включаючи Італію.

Тільки згодом скрипка із Заходу України та Польщі потрапила в руки геніальних італійських майстрів, які створили досі неперевершені зразки інструментів. професійний музичний скрипковий которович

Українська скрипка завжди була невід'ємною атрибуцією інструментальних ансамблів, традиційні народні свята та гуляння неможливо уявити собі без ансамблю народних музик, в яких скрипка, завдяки яскравому звучанню, посідала провідне місце. Тобто скрипка була найулюбленішим музичним інструментом українського народу, її оспівували в піснях. Крім того, імовірно, більшість дітей Заходу України мали можливість спробувати пограти на скрипці.

З огляду на історію професійного скрипкового мистецтва України, спостерігаємо дивовижну властивість музики та музикантів інтегруватися у світовий культурний простір без втрати своєї національної специфіки. У будь-якій країні музичне мистецтво, зокрема виконавське, не могло ні з'явитися, ні існувати у відриві від загальних культурних процесів. Так, на початку професійного становлення української скрипкової школи було скрипкове мистецтво Європи.

Одним із засновників Київської скрипкової школи був випускник Варшавської консерваторії Іван Водольський, який працював викладачем музичного училища протягом 1863-1875 років. Серед його численних учнів були такі відомі музиканти, як А. Колаковський, Й. Котек та ін.

Потужне прискорення розвитку української скрипкової школи надав відомий чеський скрипаль та педагог Отакар Шевчик, який у Київському музичному училищі (тоді при РМТ) виховав низку найталановитіших скрипалів, серед яких були М. Сікард, М. Ерденко, Д. Пекарський і, зокрема, Р. Глієр. Зауважимо, що життя кожного із зазначених тут і далі музикантів, враховуючи їх внесок у світове скрипкове мистецтво, - теми окремих монографій.

У першій половині ХХ століття у досить короткі терміни київська скрипкова школа набула світової слави і популярності. Велике значення у цьому процесі відіграла діяльність професора Д. Бертьє, який був концертмейстером Державного симфонічного оркестру та очільником струнного квартету. Учнями великого музиканта були О. Пархоменко, В. Стеценко, О. Кравчук (згодом очолив Квартет імені М. Лисенка). Також одним з тих, хто тоді виховував скрипалів, оркестрантів, камерних музикантів у Київській консерваторії, був професор Я. Магазинер.

Новий імпульс скрипкових класів Києва пов'язаний з творчістю педагогів О. Манілова, П. Макаренка, О. Пархоменко. Завдяки їхнім творчим зусиллям українське та світове скрипкове мистецтво поповнюється славними іменами лауреатів та дипломантів міжнародних конкурсів - А. Мельникова, А. Винокурова, З. Зелінського, В. Бродського, Т. Печеного та ін. З 1957 року на кафедрі скрипки Київської консерваторії розпочав плідну педагогічну, виконавську та науково - методичну роботу видатний скрипаль, професор О. Горохов, який виховав плеяду видатних скрипалів і педагогів, серед який - В. Козін, І. Андрієвський, Г. Коновалов та ін. Нова хвиля досягнень Київської консерваторії пов'язана з іменем видатного скрипаля та диригента, професора, народного артиста України Богодара Которовича. Інтенсивність його особистої виконавської, педагогічної, організаційної та суспільної діяльності вражає.

Становлення музичної освіти в Одесі тісно пов'язане з діяльністю видатного громадського діяча та композитора П. Сокальського. Завдяки його зусиллям у місті у 1886 році було відкрито перші безкоштовні музичні класи Школи любителів музики, яка стала фундаментом славетної одеської школи. У 1897 році музичні класи були перетворені на музичне училище. Завдяки високому художньо-освітньому рівню підготовки учнів Одеського музичного училища стало можливим відкриття Одеської консерваторії.

Особливе місце в дореволюційній українській скрипковій педагогіці посіла школа П. Столярського. Його особиста практика стала важливим методом для організації освітнього процесу багатьох навчальних закладів України. Педагогічний досвід П. Столярського дав блискучі результати, його учні, зокрема Д. Ойстрах, принесли одеській скрипковій школі світову славу.

Слід зазначити особливу продуктивність у роботі Одеської консерваторії у цей період. Період 20-30-х років ХХ століття був часом справжнього розквіту діяльності Одеської консерваторії. Найбільш успішною виявилася робота П. Столярського, з класу якого вийшла значна кількість першокласних скрипалів. Найбільш відомими з них були Д. Ойстрах, Є. Гілельс, Н. Мільштейн, М. Фіхтенгольц, Б. Гольдштейн, В. Пікайзен, З. Брон, С. Кравченко та багато інших. Також слід зазначити плідну роботу професорів М. Грінберга, З. Мордковича, Л. Лемберського та багатьох ін.

Історія львівської скрипкової школи поринає в далеке минуле. Адже тут працював видатний скрипаль-віртуоз та композитор Кароль Ліпінський, який змагався у скрипковій майстерності з Н.Паганіні, виступав у квартеті з Л. Шпором, грав в ансамблях із Р. Шуманом та Ф. Лістом. Першою українською професійною скрипалькою та педагогом була учениця Л. Ауера й О. Шевчика Єлизавета Щедрович-Ганькевичева. Вона викладала у Музичному інституті ім. М. Лисенка.

Серед видатних імен - учень О. Шевчика у Віденській консерваторії, педагог та виконавець Євген Перфецький. Також одним з фундаторів Львівської скрипкової школи є професор Осип Москвичів, з класу якого вийшла низка видатних скрипалів, таких як О. Деркач, Ю. Крих, Д. Колбін, В. Стеценко, Д Леґкер, Б Каськів та ін.

Ще одним важливим осередком української скрипкової школи є Харків. Кафедра струнних інструментів, тоді Харківської консерваторії, а зараз - Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського, була започаткована у 1917 році у поєднанні з іншими оркестровими інструментами, самостійною стала у 1921 році. Тут завжди працювали славетні скрипалі-педагоги. Це низка імен - гордість мистецтва України: М. Гольфельд, О. Гольдберг, І.Добржинець, Л. Тимошенко а також єдиний в Україні учень К. Флеша - А. Ліщинський. Вони виховали плеяду видатних учнів, які посіли значні позиції як на рідній кафедрі, так і в багатьох країнах світу.

Серед відносно молодих закладів вищої музичної освіти України слід назвати Донецьку консерваторію, що нині перейменована на Донецьку державну музичну академію імені С. С. Прокоф'єва і була організована у 1965 році. Із самого початку її існування почали працювати молоді випускники та авторитетні професори провідних консерваторій СРСР. Це - В. Тітков, В. Жук, А. Каравацький, Д. Шейнін, С. Євдокимов, О. Глазунов, Є Лебедєв, Г. Хачбабян, М. Синельников, А. Запольський, М. Очосальський та ін. Їм вдалося випустити плеяду скрипалів, які посіли провідні позиції на вітчизняних і світових кафедрах.

Відтоді, особливо вже у новому тисячолітті, з'явились нові музичні заклади вищої освіти, що плідно працюють на виховання нових поколінь освічених і талановитих українських скрипалів та світовий авторитет української скрипкової школи .

Література

1. Лапсюк В. М. Джерела української скрипкової культури Музика. Київ, 1981. № 6. С. 25-26.

2. Лисенко М. Народні музичні інструменти на Україні. Передмова М. Щоголя. Київ : Мистецтво 1955. 124 с.

3. Швець Н. Нові імена у виконавстві. Музика. 1998. №2. С. 14.

Размещено на Allbest.ru