Значення рок-опери у мистецтві кінця ХХ - початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Значення рок-опери у мистецтві кінця ХХ - початку ХХІ століття

Горова Віталія Олександрівна (Horova Vitaliya),

студент магістратури НАКККіМ (МРМ-18), кафедра сценічного та аудіовізуального мистецтва ІСМ

м. Київ, Україна

На сьогоднішній день рок-опера займає досить вагоме місце серед інших музично-драматичних жанрів. Можна назвати значну кількість дослідників, які працюють у цьому напрямі, але вагомих наукових досліджень на цю тему є обмаль. Однією зі значних наукових праць можна назвати дослідження І. І. Палкіної - «Жанроутворення у рок-мистецтві: міжвидові та внутрішньовидові взаємодії» [3]. Автор глибоко усвідомлює специфіку рок-культури, поєднує світовідчуття, притаманне рок-середовищу, має свій власний мистецтвознавчий науковий погляд на проблему.

Останнім часом рок-опера набула неабиякої популярності завдяки успішним проектам, які підкорили театральну сцену на початку ХХ століття: «Моцарт. Рок-опера» Дова Аттья та Альбера Коена, «Людина-павук: Загасити темряву» Стена Лі, «Нострадамус» Ніколи Коцева, «TODD» гурту «Король та Шут», «Майстер та Маргарита» Олександра Градського та інші.

Рок-опера - рід музично-драматичного твору, який поєднує в собі слово, сценічну дію та музику в жанрі року. На відміну від драматичного театру, де музика виконує допоміжну функцію, в рок-опері вона є основним носієм дії та головним виражальним засобом.

Зародилася рок-опера в 60-х роках ХХ ст. в США. Цьому слугував рок-фестиваль, після проведення якого відбулася велика молодіжна революція. Рок завжди асоціюється з протестом, бунтом, зміною пріоритетів, тому рок-музика є викликом для суспільства. Особливо це виражається тоді, коли рок-музиканти інтерпретують всім відомі, класичні, фольклорні музичні твори по-новому, з використанням незвичних для них музичних інструментів, елементів електронної музики. Бажання рок-активістів «йти проти системи» та «кидати виклик суспільству» призвело до виникнення численної кількості напрямів та різновидів рок-музики. Сучасні рок-виконавці продовжують шукати нові, незвичні для суспільства, напрями, в яких поєднають, на перший погляд, «непоєднувальне».

Рок-оперу називають «молодшою сестрою» мюзиклу, одного з найвагомішого та найпопулярнішого жанру музично-драматичної культури. Заперечити їхню схожість неможливо, проте між ними є низка досить вагомих відмінностей, які дозволяють глядачеві та слухачеві відрізнити ці два жанри один від одного.

По-перше, рок-музиканти, які забезпечують музичний супровід, можуть знаходитися на сцені разом з виконавцями ролей, проте не беруть участі у драматичній дії. рок опера музичний електронний

По-друге, на відміну від мюзиклу, рок-опера має статичні музичні номери. Тобто, під час виконання свого музичного номеру, герой призупиняє драматичну дію, на відміну від мюзиклу, в якому драматична дія продовжується під час виконання героями своїх музичних партій.

По-третє, обов'язковою для рок-опери є її літературна основа. Тобто сюжет має бути побудований на основі романів, оповідей, притч, казок, міфів. Також, обов'язковою характерною ознакою рок-опери є несподівані сюжетні повороти. В подачі всім відомого матеріалу повинен спрацювати ефект несподіванки, тобто осучасненість вищевказаної літературної основи.

Появою такого музичного жанру як рок-опера ми маємо завдячувати Піту Таундсену та його гурту «The Who», який в 1968 році випустив концептуальний альбом «Томмі» та використав для нього термін «рок- опера», саме тому він і вважається основоположником цього жанру. Збірка отримала світове визнання. В ній були підняті вічні теми - батьків та дітей, людини проти суспільства і, звичайно ж, тема кохання. Ця рок-опера була екранізована. У зйомках взяли участь зірки світової величі - Елтон Джон, Тіна Тернер, Джек Ніклсон, а головну роль зіграв соліст гурту «The Who» - Роджер Долтрі. Фільм режисера Кена Рассела здобув неабиякого успіху. Він був гострим, влучним. Екранізація рок-опери «Томмі» продемонструвала рок всьому світу з іншого боку, показала його нові грані.

На початку 1970-х Піт Таундсен став автором другої рок-опери, яка мала назву «Куадрофонія». Це вигадане слово, яке за думкою сучасних діячів музично-драматичного мистецтва означає стан трансу, екстазу, «кайфу». Сам Піт Таундсен характеризує свій твір такими словами: «Це історія моїх однолітків, які йшли марширувати проти бомб і в наступну мить вливали у свій мозок ЛСД. Це - історія парадоксів цілого покоління» [2, 211-212]. В цьому творі Таундсен знову піднімає вічні теми - кохання, один проти суспільства тощо.

Також на початку 1970-х років світу стають відомі інші імена у жанрі рок-опери - Тім Райс, який є відомим лібретистом, та Ендрю Ллойд Вебер - композитор, продюсер та автор багатьох всесвітньо відомих мюзиклів. Першою відомою Бродвейською постановкою у жанрі рок-опери став спектакль 1971 року «Ісус Христос - суперзірка», який створив вищевказаний дует.

До рок-опери «Ісус Христос - суперзірка» автори випустили постановку «Йосип та його дивовижний кольоровий плащ сновидінь», в основу якого лягли біблейські сюжети. Проте ця робота не досягла шаленого успіху і залишилася непоміченою. Не зважаючи на невдачу, автори продовжили працювати над новою роботою в жанрі рок-опери, яка пізніше стала взірцем для світової музично-драматичної культури, яка відома вже понад 50 років та яка принесла молодим авторам успіх та визнання. Рок-опера «Ісус Христос - суперзірка» була поставлена також на сцені музичного театру в Санкт- Петербурзі. Вона отримала благословення церкви та здобула свою популярність і серед радянських глядачів.

Якщо говорити про радянську сцену, то варто зазначити, що рок- опера не залишилася осторонь. Публіка тепло сприймала всі постановки у цьому жанрі, але найвідомішою та найуспішнішою радянською рок- оперою є «Орфей та Евридика», яка була показана понад 2000 разів. Ця рок-опера заклала міцний фундамент для розвитку радянського музично- драматичного мистецтва та розпалила чималу цікавість до цього жанру серед тогочасної публіки. Після «Орфея та Евридики» було поставлено значну кількість спектаклів, які були достатньо успішними. Серед них - «Юнона і Авось», «Робінзон Крузо», «Овід».

В українській культурі рок-опера починає свій розвиток у 80-90-х роках ХХ ст. Біля витоків цього жанру в Україні стоїть ім'я Сергія

Бедусенка, який у 1986 розі створив першу національну рок-оперу «Енеїда» за мотивами однойменної поеми Івана Котляревського. На той час доречніше було назвати виставу бурлеск-оперою, що підкреслило жартівливість та гумористичний підтекст твору, тим паче слово «рок» сприймалося як прояв ворожої культури. Вистава була просякнута українським менталітетом. До акторського складу увійшли найвідоміші члени колективу Київського Національного театру ім. Івана Франка - Богдан Ступка, Анатолій Хостікоєв, Богдан Бенюк, Наталя Сумська.

1990 року вітчизняна сцена поповнилася ще однією роботою у жанрі рок-опери, автором якої став теж Сергій Бедусенко. Це вистава «Суд», в основі якої лежить поема Бориса Олійника «Сім». Вистава мала більш публіцистичний характер, оскільки була присвячена чорнобильцям.

Після вищеназваних двох основоположних вистав на сцену українських театрів були випущені не менш цікаві рок-опери.

Якщо говорити про сьогоднішній день, то не варто оминати увагою і французьку постановку «Моцарт. Рок-опера», авторами якої є Дов Аттья та Альбер Коен. Цей твір вважається найуспішнішим серед тих постановок, які вийшли на сцену на початку ХХІ ст. На показ цієї рок- опери було продано понад 800 000 квитків. «Моцарт. Рок-опера» популярна не лише у Франції, а й у Бельгії, Швейцарії, Україні, Росії та багатьох країнах Азії. В цей час мюзикл офіційно поставлений в кількох країнах. Триває робота над версією для Бродвею. Молоді актори, які взяли участь у постановці, здобули світову популярність завдяки цій рок-опері.

Отже, рок-опера - це відносно молодий, але не менш популярний та значущий жанр музично-драматичного мистецтва. Він поєднує в собі майже весь широкий спектр різних жанрів мистецтва, які можуть задовольнити смаки найприскіпливішого глядача. Рок-опера одночасно може охопити інтереси різних прошарків суспільства - від нестримної молоді, яка прагне до постійної боротьби зі стереотипами до педантичних театральних критиків-любителів та професіоналів. Завдяки органічному поєднанню бунтарства та класики цей жанр достатньо швидко став одним з основних на світових театральних сценах. На думку різних діячів мистецтва, рок-опера ще не досягла свого піку, вона лише на етапі становлення, тому необхідно звернути увагу на цей жанр, оскільки він обов'язково дивуватиме публіку ще не один десяток років.

Література

1. Бідусенко С. Рок-опера: вперед і з піснею?! Ні, з музикою! Київ : Музика, 1993. № 3. С. 8-9.

2. Журбин А. Как это делалось в Америке. Москва : Захаров. 1999. С. 211-212.

3. Палкіна І. І. Жанроутворення у рок-мистецтві: міжвидові та внутрішньовидові взаємодії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 26.00.01; НАКККіМ. Київ, 2017. 16 с.

Размещено на Allbest.ru