Бродвейські мюзикли Стівена Сондхайма

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бродвейські мюзикли Стівена Сондхайма

Steven Sondheim's Broadway musicals

Вінник Антоніна Іллівна (Vinnyk Antonina),

магістрантка студентка магістратури (Masters student) кафедри

академічного і естрадного вокалу та звукорежисури НАКККіМ

Науковий керівник: Зосім Ольга Леонідівна (Zosim Olga), доктор мистецтвознавства, професор, професор кафедри академічного і

естрадного вокалу та звукорежисури НАКККіМ (Doctor in Arts,

Professor, Professor of Academic and Pop Vocal and Sound Directors

Department of National Academy of Culture and Arts Management)

США є безперечним лідером в жанрі мюзиклу завдяки Бродвейському театру, який узагальненим поняттям комерційного музичного театрального мистецтва. Автори бродвейської класики - Леонард Бернштайн, Ендрю Ллойд Уеббер та Річард Роджерс - є відомі на весь світ. Серед класиків жанру не можна не згадати Стівена Джошуа Сондхайма, який помер 26 листопада 2021 року у віці 91 років, з відходом якого закінчилась ціла епоха класичних бродвейських мюзиклів.

Стівен Сондхайм народився у 1930 році у Нью-Йорку в єврейській сім'ї з німецьким та литовським корінням. З раннього віку він виявляв неабияку схильність до музики, підбирав мелодії на фортепіано та грав віртуозні п'єси у свої сім років [2, с. 35]. В десятирічному віці Стівену пощастило познайомитись з одним з найвидатніших ліриків і драматургів того часу - Оскаром Хаммерштайном ІІ, який на довгі роки став важливим наставником для майбутнього класика мюзиклів [1].

Свій шлях серед зірок музичного театру С. Сондхайм почав ще в коледжі, у свої 15 років створивши постановку «Клянусь Джоржем» («By George»). Згодом він показав матеріал Оскару Хаммерштайну ІІ і отримав від нього дуже детальну критику, про яку сам Сондхайм каже, що того дня він дізнався про написання пісень і музичний театр більше, ніж більшість людей дізнаються за все життя.

На початку 1950-х років С. Сондхайм пише сценарії для телесеріалу «Топпер» («Topper»), а по поверненню до Нью-Йорка - частину музики до «Ці дівчата з літа» («The Girls of Summer», 1956). Але успіх в музичному театрі розпочався з роботи «Вестсайдська історія» («West Side Story», 1957), для якого молодий Стівен пише тексти на музику Л. Бернштайна. Герої= мюзиклу - це класичні Ромео і Джульєтта, перенесені у Нью-Йорк і накладені на реалії тогочасних вулиць неспокійного міста та його банд. С. Сондхайм отримав цю роботу завдяки наставнику, коли пан Хаммерштайн ІІ порекомендував Бернштайну взяти молодого автора замість на той момент запрошених Бетті Комден і Адольфа Гріна, що були на той момент зайняті в інших проєктах.

Далі був успішний спектакль «Джипсі» («Gypsy», 1959), а в 1962 році - грандіозний успіх з мюзиклом «Веселий випадок трапився по дорозі на Форум» («A Funny Thing Happened on the Way to the Forum»). Але на творчому шляху автора траплялись різні за успіхом роботи: так, наприклад, мюзикл «Кожен може свистіти» («Anyone Can Whistle») було знято з прокату вже після кількох спектаклів. Так само і «Чи я чую вальс?» («Do I Hear a Waltz?») у співпраці з Річардом Роджерсом також не став культовою постановою. Проте у 1970 році С. Сондхайм мюзиклом «Компанія» («The Company») розпочинає новий його напрямок - концептуальний мюзикл.

Багато критиків та науковців, зокрема театральний критик Катерін Едні та театральний історик Джонатан Буш-Джонс не вважали, що такий вид музичного театру може бути занадто популярним та не заслуговує на такий «гучний» термін як «концептуальність». Хоча науковці і досі сперечаються, який твір треба зазначати як перший концептуальний мюзикл, усі сходяться на тому, що С. Сондхайм може вважатись якщо не творцем, то «хрещеним батьком» концептуального мюзиклу, бо після «The Company» цей термін закріпився, і ні в кого вже немає сумнівів у його існуванні.

1971 рік - вихід чергового концептуального мюзиклу «Безумства» («The Follies»), а за ним у 1973 році - «Музика маленької ночі» («A Little Night Music») за мотивами «Усмішок Літньої Ночі» Інгмара Бергмана. «Жаби» («The Frog») у 1974 році вперше представлені публіці у басейні Гімназії Йєльського університету. І одразу у 1974 році маємо від Сондхейма дивуючі «Тихоокеанські увертюри» («Pacific Overtures») - спектакль, виконаний з використанням елементів театру кабукі.

Наступна робота майстра - незрівнянний «Свіні Тодд: демон- перукар з Фліт Стріт» («Sweeney Todd: The Demon Barber of Fleet Street»). Цей спектакль не є концептуальним мюзиклом, оскільки має чітку сюжетну лінію і тримається розвитку подій досить лінійно, крім вступної частини, насиченої так званими флешбеками - відсилками до минулого.

Однак іноді прихильники і театральні критики знаходять елементи концептуального мюзиклу у бродвейській версії шоу, як, наприклад, підпорядкованість одній темі. Цього не можна сказати про кіноверсію мюзиклу, де завдяки засобам виразності ми хоча і можемо безпечно стрибати від теперішніх подій до минулих, проте, все ж таки, більше слідкуємо за розвитком сюжету та переживаннями героїв.

Наступна знакова робота С. Сондхайма вийшла у 1981 році. Це був мюзикл «Ми весело котимось» («Merrily We Roll Along»), який згодом провалився як шоу, але у 1994 році він знову був поставлений, а вистава у 2000 році отримала премію Лоуренса Олів'є. Далі 1984 рік і «Неділя у парку разом із Джорджем» («Sunday in the Park with George»), та, нарешті, у 1987 році - культовий мюзикл «У ліс» («Into The Woods»), де переплітаються сюжети кількох казок братів Грімм, досліджуються наслідки бажань і пошуків героїв. Далі - 1990 рік та «Вбивці» («Assassins») та 1994 рік з одноактним мюзиклом «Пристрасть» («Passion»). І остання робота - «Дорожнє шоу» («Road Show») 2001 року.

У своїх роботах С. Сондхайм використовував усі засоби музичної виразності для досягнення бажаного ефекту. Поліритмія та змінний розмір в головній темі спектаклю, блюзові гармонії, грецький античний хор, мелодекламація, наслідування Й. С. Баха та І. Стравінського, а також прискіпливість до власних текстів, тонкощі римування та підбір приголосних для поєднання з музичними інструментами - все це характеризує стиль творів С. Сондхайма.

Музикант був активним членом Гільдії драматургів Америки. У 1973 році він був обраний шістнадцятим президентом Гільдії і продовжував бути президентом цієї некомерційної організації до 1981 року. У 2010 році на честь С. Сондхайма було перейменовано театр у Вест-Енді (Лондон, Великобританія). Шість мюзиклів С. Сондхайма отримали театральну премію «Тоні» (Tony Award) за найкращу музику.

У 2008 році С. Сондхайм отримав цю премію за життєві досягнення. Він також отримав Пулітцерівську премію за мюзикл «Sunday in the park with George», премію «Оскар» за пісню «Рано чи пізно» («Sooner or Later») з фільму «Дік Трейсі» («Dick Tracy»), п'ять нагород Лоуренса Олів'є та Президентську медаль пошани.

На жаль, українська театральна сцена та шоу-бізнес не можуть похвалитись авторами такого рівня як Стівен Сондхайм. За останні десятиріччя в Україні було кілька спроб втілити цікаві історії у форму мюзиклу, проте найрозповсюдженими перепонами завжди є недостатнє фінансування та відсутність ініціативи бізнесу, оскільки інституції театрального і музичного мистецтва та бізнесу на наших теренах все ще не до кінця сформували між собою крос-індустріальні зв'язки.

Було втілено лише одиниці, як, наприклад, відеомюзикл «Ритм» Дмитра Монатіка, у якому взяли участь зірки української естради та було залучено кращу українську кліпмейкерку останніх років Таню Муіньо.

Однак широкий глядач не віднісся до цього твору як до повноцінного мюзиклу, оскільки робота включала не оригінальні твори, підпорядковані одній темі, а набір відомих композицій тих зірок естради, які стали учасниками шоу. При цьому якість хореографії, відеоряду та музичного продакшену відмічається як висока.

На театральній сцені в Україні також було кілька спроб розвинути жанр мюзиклу, проте треба розуміти, що для масового сучасного глядача похід до театру - непересічна подія, а мюзикл для багатьох є дивним спектаклем, де всі чомусь співають.

Тому в очікуванні майбутніх постановок мюзиклів С. Сондхайма в Україні наразі ми прагнемо привернути увагу до його музичного доробку своїм творчим проєктом «Геній Стівена Сондхайма», в якому прозвучать найкращі композиції митця.

Використані джерела

1. Gilbert S. Stephen Sondheim's Knotty Vision of Musical Theater. The Atlantic. 30 November 2021. URL: https://www.theatlantic.com/ culture/archive/2021/11/ Stephen - sondheim-death-musical-theater/620860/ (дата звернення: 09.09.2022).

2. Secrest M. Stephen Sondheim: A Life. New York: Vintage, 2011.480 p.

Размещено на Allbest.ru