Весільні пісні Північного Сходу України у нотних і текстових публікаціях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

ВЕСІЛЬНІ ПІСНІ ПІВНІЧНОГО СХОДУ УКРАЇНИ У НОТНИХ І ТЕКСТОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Гончаренко Олена Віталіївна,

кандидат мистецтвознавства,

старша викладачка кафедри

музикознавства та культурології

Анотація

весільний пісня фольклорний регіональний

Cтаття має джерелознавчий характер: подано історичну ретроспективу публікацій весільних пісень, які походять із північносхідних теренів України (поселень у межах сучасної Сумської області з прилеглими територіями). Обраний регіон цікавий тим, що є стильовим пограниччям кількох історико-етнографічних масивів: Сіверського Полісся, окраїнних районів Наддніпрянщини, Слобідщини - їхні ареали сходяться у зоні нижнього Посейм'я. Авторка, займаючись дослідженням місцевих фольклорних традицій понад 30 років, установила, що місцеві весільні пісні (зафіксовані у нотно-текстових зібраннях та частково збережені у живій традиції на початок ХХІ століття) є унікальним джерелом для вивчення регіональних народнопісенних стилів. Цей жанр української народномузичної творчості є одним із найпродуктивніших у стильовому відношенні. Він прислужився й для порівняльних мелогеографічних та історико-генетичних студій. Мета статті - представити історію теренових досліджень, здійснених у названій частині української етнічної території у ХІХ-ХХІ століттях, дати інформаційно-аналітичний огляд оприлюднених у цей період видань весільних пісень. Методологія: у статті задіяні методи спостереження, комплексного аналізу, ретроспективний, порівняльно-історичний тощо. Наукова новизна розвідки полягає у тому, що в ній уперше комплексно досліджено процес накопичення фольклорних записів з окреслених теренів, розглянуто основні етапи їх публікації, здійснено систематизацію регіональних досліджень весільних пісень, охарактеризовано згромаджені матеріали. Висновки. Проаналізовані публікції весільних пісень у виданнях різних часів, виявили суттєву різнорідність підходів до фіксації, архівування та публікації фольклорних матеріалів залежно від завдань, що ставилися дослідниками на різних історичних етапах. Спостережено деякі недоліки окремих публікацій (головно ранніх), як то сумнівна достовірність паспортизації творів, застосування застарілих методик, погрішності у транскрибуванні тощо, Це вимагає критичності в оцінці наукової вартості опублікованих текстів і мелодій. отже для залучення певних зразків до наукового обігу потрібна їх аналітична реконструкція або ж додаткова географічна ідентифікація. Попри недосконалість чи недостатню інформативність давніх джерел, вони можуть суттєво доповнити дослідницьку базу, додати аргументації науковим висновкам, спонукати до постановки нових питань, виявлення нових аспектів у проблематиці досліджень, отже беззаперечно складають наукову цінність. Таким чином, здійснений аналітичний опис доступних друкованих та архівних зразків весільної пісенності може прислужитися при формуванні джерельної бази майбутніх етномузикологічних студій.

Ключові слова: український музичний фольклор, весільні пісні, нотні публікації, Сіверщина, Слобожанщина, подружжя Дубравіних.

Annotation

Olena Honcharenko, Candidate of Study of Art (Ph. D.), Senior Lecturer at Department of Musicology and Culturology, Sumy A.S. Makarenko State Pedagogical University.

Wedding Songs of the Northeast Ukraine in Music and Text Publications

The purpose of the work is to present the history of field research carried out in the named part of the Ukrainian ethnic territory in the 19th21st centuries, to provide an informational and analytical review of the notations of wedding melodies published in this period. Methodology: the article uses methods of observation, complex analysis, retrospective, comparative-historical, etc. The scientific novelty of the research lies in the fact that, for the first time, the process of accumulation and subsequent publication of folklore records from the defined areas was comprehensively investigated, its main stages were considered, regional studies of wedding songs were systematized, and the collected materials were characterized. Conclusions. The analysed array of wedding songs, presented in printed editions of different times, demonstrates a significant heterogeneity of approaches to the problem of recording, archiving and publishing folklore materials and, accordingly, the tasks faced by researchers at different historical stages. Sometimes we observe some defects, especially early publications, such as dubious authenticity or errors in the passporting of works or the use of outdated methods, mistakes made during their transcription, etc. This requires the modern researcher to be meticulous and critical in assessing the scientific value of the texts and melodies found in the publications, sometimes requiring the use of scientific reconstruction or geographical identification of certain samples before being included in scientific circulation. Despite a certain imperfection or lack of informativeness of ancient sources, they can still significantly supplement the research base, add arguments to scientific conclusions, sometimes encourage the posing of new questions, the discovery of new aspects in research problems, therefore, they are of undeniable scientific value. Thus, the analytical description of the available printed and archival samples of wedding songs can be useful in forming the analytical base of future ethnomusicological studies.

The key words: Ukrainian musical folklore, wedding songs, sheet music publications, Sivershchyna, Slobozhanshchyna, the Dubravin family.

Постановка проблеми

Вивчення регіональних народнопісенних стилів є одним із пріоритетних напрямків сучасної етномузикології. Особливу увагу дослідників привертають території культурних погранич, де відбуваються інтенсивні процеси «стильового синтезу», трансформації стильових уподобань носіїв локальних традицій у їх взаємодії з сусідами. Однією з таких контактних зон є північно-східний сектор (далі - ПСС) української етнічної території (УЕТ) - «культурне перехрестя» кількох великих історико-етнографічних масивів: земель історичної Сіверщини (Східне Полісся), окраїнних районів Середньої Наддніпрянщини та Слобідщини, що сходяться в зоні Посейм'я. За сучасним адміністративним устроєм - це Сумська область з прилеглими районами Чернігівської та Полтавської областей.

Запорукою проведення якісного наукового дослідження є формування представницької джерельної бази. Для вивчення регіональних традицій одним із найінформативніших джерел виявилися пісні весільного циклу - станом на початок ХХІ століття в окресленій місцевості вони виявилися найкраще збереженим жанром з-поміж обрядових пісень. Ще донедавна вони функціонували у фольклорному середовищі згідно свого призначення. Їх «консервацію» забезпечив обрядовий контекст: під охороною ритуалів традиційні пісні довго утримували свою структуру та стильову специфіку. Водночас у весільних мелодіях Лівобережжя було виявлено «здатність» до розвитку типових мелоформ, їх стильового збагачення, тому вони стали продуктивною основою мелогеографічних та мелогенетичних досліджень, на яких авторка зосереджувалась в останні десятиліття. Для вивчення регіональної стилістики пісень ПСС було сформовано потужну джерельну базу весільних пісень - як із власних польових записів авторки, так і з архівів, зібраних попередниками, та з друкованих видань різних часів. У цій статті будуть проаналізовані друковані джерела та їх специфіка.

Отже, об'єктом вивчення стали публікації весільних пісень з північно-східного регіону, які розглянуто з позицій історичної ретроспективи. Предмет дослідження - специфіка наукових підходів до проблем запису та публікації матеріалів на різних історичних етапах.

Мета роботи - представити історію теренових досліджень, здійснених у названій частині української етнічної території у ХІХХХІ століттях, дати інформаційно-аналітичний огляд оприлюднених у цей період видань весільних пісень.

Актуальність у взаємодії з науковими та практичними завданнями. Для повноцінного етномузикознавчого аналізу необхідні звукові фіксації пісенних зразків: окрім можливості визначити структуру пісень, вони дають уявлення ще й про параметри «фонетичного ряду» (тембрально-акустичні якості, експресію, дрібну мелізматику, мікроінтерваліку, інші виконавські прийоми). Сучасні якісно виконані нотні транскрипції звукозаписів фіксують максимум інформації графічними засобами, дають уявлення про особливості морфологічного устрою транскрибованих зразків. Деякі виконавсько - стильові особливості можуть бути передані лише через їх вербальні описи.

Нотації у збірках минулих років навряд чи виконувалися з дотриманням таких правил транскрипції, щоби вповні відповідати сучасним потребам. Тож друковані нотні записи старішого часу, особливо нотовані безпосередньо «з голосу», потребують критичної перевірки через співставлення з пізнішими звуковими записами з тих самих сіл. Крім того, у старших друкованих джерелах (також пізніших збірках популяризаторського спрямування) стикаємося із випадками подання обмеженої або помилкової супровідної інформації до презентованих творів (чи навіть з її відсутністю). Прикро, що неточно або недостовірно локалізовані зразки є непридатними для мелогеографічних студій (або ж вимагають тривалого процесу їх географічної ідентифікації). Водночас публікації пісенних текстів та друковані нотації суттєво доповнюють фонди фольклорних аудіозаписів та вносять корективи у наукові висновки. Тож вивчення «старших» нотацій є необхідним етапом історико-порівняльних, генетико-стильових досліджень.

Сучасні публікації за темою роботи. Відомо понад десяток розвідок різного типу, у яких вивчаються музично-фольклорні джерела з територій ПСС. Матеріали з історії розвитку регіональної фольклористичної думки (переважно в межах Сумської області) компактно викладені у навчальному посібнику сумського філолога й фольклориста Сергія П'ятаченка [36]. Перші спроби роботи з фонографом на теренах ПСС описує Ірина Довгалюк [16, 17].

Вивчення традиційної пісенності Слобожанщини розглянуто у статті Влади Русіної [38]. Історію музично-етнографічних досліджень сусідньої Чернігівщини висвітлено у статті Надії Ханіс [45]. Публікація Олени Гончаренко та Катерини Ільїної [13] презентує географічний покажчик (каталог), що узагальнює відомості з двох найоб'ємніших друкованих зібрань українських весільних пісень: антологій-двотомників «Весілля» [2; 3] та «Весільні пісні» [4; 5]. Зпоміж інших, ці антології містять зразки пісень з територій ПСС УЕТ. Стан дослідженості традиційної музики Сумської області (зокрема, весільних пісень) частково висвітлено й у кількох роботах авторки ([10]), підсумовано у дисертації [9].

У пропонованій статті виокремлено й деталізовано інформацію про кількість та якість віднайдених нотних і текстових публікацій весільних пісень, акцент зроблено на давніх виданнях, окреслено перспективи джерелознавчої роботи.

Виклад основного матеріалу

XVIII-XIX ст. Перші етнографічні описи та текстові публікації весільних пісень. Вивчення народної словесності та етнографії північно-східних земель України розпочалося з кінця XVIII ст. Тут працювали відомі етнографи, історики, літератори - як правило, місцеві уродженці. Окремі етнографічні відомості трапляються також в історичних джерелах, у літературних творах. З часом з'явилися самостійні розвідки етнографічного спрямування - описи історії, побуту, звичаїв.

Найдавніша з таких публікацій (1777) належить Григорію Калиновському (1758-1799?). У його праці «Описаніе свадебныхъ украинскихъ простонародныхъ обрядов...» [18] змальовано весільні традиції Кролевеччини: відомості про послідовність ритуалів, назви весільних чинів, убрання молодих, обрядову їжу. Робота не містить пісенних текстів, тож для етномузиколога вона є джерелом тільки контекстових відомостей.

Ціннішими для нас є праці, що публікують тексти народних пісень, коментують їхні сюжети, функції, лінгвістичні особливості. На жаль, у ті часи «переважна більшість збирачів народних пісень і видавців не цікавились мелодіями, ніби їх зовсім не існувало» (З. Кодай, цит. за [15, 193]). Тож зупинимося на роботах, що подають описи українського весілля з теренів ПСС та пісенні зразки із нотами або тільки з текстами. Такі видання з'являються із другої половини ХІХ століття. Більшу вагу матимуть ті, що дають точну локалізацію зразків - після аналітично-реконструктивних процедур вони можуть прислужитися для географічних досліджень.

1860 року Микола Маркевич (1804-1860) у книзі «Обычаи, повкрья, кухня и напитки малороссіянь» публікує етнографічні матеріали, які були «извлечено изъ нынТшняго народнаго быта». Знаходимо тут детальний опис весільних обрядів [27, 97-149], доповнений текстами весільних пісень (80 од.). Виданню бракує інформації про місце запису матеріалів. Знаючи, що дослідник народився в с. Дунаєць під Глуховом, можна припустити, що певні відомості та фольклорні зразки походять саме з його батьківщини. Окремі пісенні тексти з його книги збігаються з тими, що зафіксовані на Глухівщині іншими дослідниками. Припущення про їх локалізацію все ж потребують кропіткого порівняльного текстологічного аналізу. Прислужитися в цьому може така цінна особливість публікації, як прагнення автора зберегти місцеву говірку у пісенних текстах, діалогах, назвах обрядової амуніції тощо, попри те, що загальна мова викладення матеріалу - староросійська.

Серед найвизначніших робіт кінця ХІХ ст. назвемо етнографічний опис весільного обряду, зафіксованого в 1885 році Борисом Грінченком (1863-1910) у селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії (нині - Сумської обл.). Матеріали оприлюднено 1899 року у третьому томі збірника «Етнографічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях», разом із 86 текстами весільних пісень [перевидання: 2, 393-411].

Дослідження фольклористки та етнографині Пелагеї Литвинової-Бартош (1833-1904) не втратили свого значення й сьогодні. ЇЇ праця «Весільні обряди і звичаї у с. Землянці Глухівського повіту у Чернігівщині» [25], що 1900 р. вийшла друком у Львові (за редакцією Хв. Вовка), стала одним із фундаментальних описів класичного українського весілля. У ній подано багатий етнографічний матеріал, зібрано тексти 250 весільних пісень.

Етнографічний нарис фольклориста, археолога, публіциста Івана Абрамова (1874-1960) «Черниговскіе малороссы. Бытъ и птсни населенія Глуховскаго утзда Черниговской губерніи» побачив світ у журналі «Живая старина», а 1905 року вийшов окремим виданням [1]. Окрім відомостей про звичаї, обряди та пісенний репертуар річного циклу (із текстовими прикладами), подано докладний опис весільного обряду із текстами пісень (близько шести десятків) села Вороніж (нині Шосткинського району Сумської обл.). Як і в публікаціях М. Маркевича, П. Литвинової-Бартош, у пісенних текстах збережено особливості місцевої вимови, лексики.

Серед ранніх публікацій із сусідніх теренів назвемо видання матеріалів з Чернігівщини: фольклорні записи Олександра Малинки (1865-1941), опубліковані в журналі «Етнографическое обозрение» (1897 рік, №3) під назвою «Малорусское весилье» [26]. Праця увібрала весільні обряди й тексти пісень (179 од.), записані у містечку Мрин Ніжинського повіту. Тексти викладено зі збереженням діалектних особливостей. Наприкінці автор розміщує правила фіксації фонетики, в т. ч. дифтонгів.

Більшість опублікованих весільних текстів після проведення реконструкції ритмотипологічних моделей пісень можуть бути залучені до спеціальних мелотипологічних (частково й мелогеографічних) студій. Успішний досвід такої реконструкції описує Ірина Данилейко (за записами О. Малинки) [14].

ХХ століття. Нотні публікації. Польові дослідження епохи звукозапису.

Записи весільних мелодій з окресленого терену з'явилися на початку ХХ століття, але довгий час вони не були доступними для науковців.

Найраніші нотації мелодій (записи 1912 року) зустрічаємо в Матеріалах до української етнології Етнографічної Комісії НТШ, виданих у Львові 1919 року під назвою «Весілє в селі Прохорах Борзенського повіту Чернігівської губернії. Записав Петро Коломийченко, мелодії поклали на ноти В. М. Лащенко і В. Г. Дмитріїв» [22]. Публікація містить опис обряду (з приміткою, що таким чином відбувалося весілля і співалися пісні ще у 1880-х роках) та 68 весільних пісень із нотаціями, поданими окремо. У примітках зазначені окремі особливості вимови. Ці матеріали перевидано у 1970 році в антології «Весілля» [2, 355-392].

Першопроходцем збирацької роботи із застосуванням звукозаписувальної апаратури став один із основоположників української етномузикології, етнограф Осип Роздольський (18721945). Він уперше задіяв фонограф 1900 року для рекордування народних мелодій Галичини. За інформацією І. Довгалюк [17, 13, 23], у 1914-1915 роках збирач відвідав Наддніпрянську Україну та Східне Полісся, де в 10 селах Чернігівщини зафонографував понад 250 народних вокальних та інструментальних мелодій (на 111 валиках). Серед них були й весільні пісні - але саме ці записи постраждали при зберіганні, тому після оцифрування валків на поч. 2000-х років вони не увійшли до звукових публікацій на компакт-дисках [17, 26].

Слідом за О. Роздольським роботу з фонографом на територіях Лівобережної України практикував видатний етномузиколог Климент Квітка (1880-1953). У 1920-х роках вчений очолював Кабінет музичної етнографії Всеукраїнської Академії Наук, пріоритетним завдань якого був збір музично-етнографічного матеріалу та створення архіву звукових документів. Під час експедиції в Новгород-Сіверський округ К. Квітка записав весільні пісні у селах Хоробичі та Домотканів [16] (матеріали ще не опубліковано). Два весільні зразки з північно-східних областей, розміщені у відомій збірці «Українські народні мелодії» [43: №104, 667], вочевидь, були записані К. Квіткою «з голосу».

Одним із перших дослідників, який системно працював із фонографом на теренах ПСС, був учений-фольклорист Павло Гнідич (1884--1919): «На початку ХХ ст. він записував народні пісні та зразки усної словесності у Роменському повіті. Протягом двох літніх канікул 1912-го й 1913-го років, а також за осінь, зиму й весну 19131914 років дослідником було записано більше двох тисяч фольклорних текстів та їх варіантів» [35, 94]. У передмові до виданих матеріалів П. Гнідич пише: «Більша частина записів зроблена в селі Бацманах: хотілося дати, по можливості, вичерпний опис якої-небудь однієї місцевості. Але навіть ті 1500-1600 записів, які припадають на долю Бацманів, не вичерпують того, щоб там можна було записати. Тим більше це можна сказати про інші райони запису» [8, 7]. До ареалу дослідження залучені навколишні села Гаврилівка, Малі Бубни, Довгополівка, Лавірків Хутір, Сологубівка, Житне, Рогинці та Сміле. Описуючи свої приїзди до с. Рогинці навесні 1914 року, збирач згадує, що їхні зустрічі викликали у селян неабиякий ажіотаж і задоволення, перетворюючись на справжнісінькі сільські гуляння, під час яких пісня функціонувала у своєму природному середовищі: «мені довелось бути свідком того звичайного гуляння, яке звичайно буває в день храмового свята, або коли „наставляють мая, петрівку“. У цьому випадку гуляння було викликане моїм приїздом із фотографічним апаратом і фонографом» [8, 279].

Учений із ентузіазмом узявся до справи запису, маючи у планах публікацію зібраних матеріалів. Невдовзі Полтавська вчена архівна комісія, схвально оцінивши проєкт, включила його до видавничого плану. У звіті за 1915 рік читаємо: «Ці видання пісень ілюстровані чудовими, художньо виконаними знімками. Усіх збірників буде п'ять. Четвертий знаходиться в друці. Це великий доробок дійсного члена Комісії П. О. Гнідича, котрий прожив у Роменському повіті зі спеціальною метою зібрання цього етнографічного матеріалу» (цит. за [35, с. 95]). Протягом 1915-1917 рр. виходить збірник «Матеріали по народной словесности Полтавской губерній. Роменский уїзд» [8], перший випуск якого містить 495 текстів обрядових пісень із сіл Роменського повіту, з них 325 весільні. У передмові до випуску П. Гнідич дає розлогу характеристику особливостей місцевої говірки, використовуючи розроблену ним систему спеціальних позначок для передачі діалектної специфіки вимови тощо.

Збирач планував деякі пісні, записані на фонограф, згодом видати із нотами [8, 3]. На жаль, плани залишилися не здійсненими через трагічну загибель вченого у горнилі громадянської війни 1919 року (є припущення, що він був розстріляний). Подальша доля фономатеріалів невідома.

У другій половині 30-х років на Роменщині працює Григорій Нудьга (1913-1994) - письменник, фольклорист, літературознавець, згодом в'язень ГУЛАГу. Дослідник здійснив кілька експедицій слідами П. Гнідича по селах тодішнього Талалаївського (нині Роменського) району - Бацмани, Гаврилівка та ін. У статті С. П'ятаченка [35] наведено лист від Г. Нудьги, в якому той згадує, як у часи свого навчання в Київському університеті організував експедицію за географією записів свого попередника, щоби встановити, «як змінився побут людей цих сіл, як змінилися люди, від яких записував фольклор Гнідич, як змінився фольклор, що сталося з тими текстами пісень, які записав і опублікував 20 років тому Гнідич - словом, прослідкувати динаміку життя одних і тих же об'єктів побуту й фольклору». «Ми знайшли багатьох ще живих людей, з якими мав справи Гнідич, - згадує дослідник, - записали ті ж самі твори й нові, я робив фото (не всі вдалі). Записи, статті учасників експедиції друкувалися в тодішній пресі (і фото). У тому ж році, або через рік, я ще їздив туди два рази: один раз із фонографом, аби записати мелодії до записаних текстів. Велику частину записів я не розшифрував і не переписав “начисто”. З них частина в такому ж нерозшифрованому вигляді й досі десь лежать у мене...» (цит. за [35, 98]).

С. П'ятаченку не вдалося зустрітися із дослідником особисто чи з його рідними, як і віднайти записи Г. Нудьги у фондах державних архівів, тож доля рукописних матеріалів невідома. Найімовірніше, вони втрачені.

Згадаємо також фольклористичну діяльність Василя Ступницького (1879-1945), який працював із фонографом на Слобожанщині - переважно на Харківщині, також у Сумському й Лебединському повітах. Вони приваблювали вченого «як місця старого заселення Слобожанщини з чистішим етнографічним складом населення» [42, 12]. У збірці його фонографічних записів «Пісні

Слобідської України» (1929) немає весільних пісень із цих теренів, та в передмові висловлене важливе зауваження, що в селах під Лебедином процес асиміляції переселенців з Московії не зашкодив суттєво місцевій культурі, але привніс в неї оригінальні риси.

У 1920-х роках місцеві пісні записував на фонограф композитор і дослідник Олександр Стеблянко (1896-1977). Він обстежував переважно села рідного Лебединського району (найбільше - с. Бобрик, нині - Московський Бобрик), працював на Харківщині, Полтавщині. В архівах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського (далі - ІМФЕ) зберігається його рукопис «Сто народних пісень з мелодіями і без мелодій. Запис 1936р. в Харківській області» [41]. Опублікована збірка «Пісні Слобідської України. Записи з Лебединщини» містить лише 3 весільні зразки серед пісень різних жанрів (переважно ліричних) [32; 13, 14, 15].

Антології українських весільних пісень із нотами.

У другій половині ХХ ст. активізується збирацька та видавнича діяльність науковців ІМФЕ (цьому сприяло винайдення магнітних носіїв та способів звукозапису, що інтенсифікувало процес накопичення фольклорних фономатеріалів). У серії жанрових антологій з'являється публікація корпусу весільних пісень із мелодіями більшості регіонів України в академічних виданнях «Весілля» (1970) [2; 3] та «Весільні пісні» (1982) [4; 5]. У цих 4-х томах згромаджено матеріали з архівних рукописних джерел та розрізнених попередніх публікацій, починаючи з кінця XVIII ст.

Принципи укладання двох серій різні. Двотомник «Весілля» [2; 3] подає відомі на час публікації цілісні регіональні описи весільних ритуалів із включеними в обрядовий контекст пісенними зразками. Це унаочнює картину функціонування пісень, дає уявлення про типологію задіяних наспівів, показує статистику їх обрядового навантаження у співвідношенні з поетичними текстами.

У двотомнику «Весільні пісні» матеріали різних регіонів згруповано за узагальненими обрядовими блоками, розташованими по ходу розгортання весільної драми, а в межах блоків - за сюжетнотематичним принципом. Географія матеріалів врахована на макрорівні: перша книга охоплює українське Лівобережжя, друга - Правобережну Україну. Через це досліднику доводиться шукати наспіви й тексти, що походять з однієї локації, по всьому збірнику. Для полегшення пошуку авторка у співпраці з К. Ільїною уклала робочі таблиці, систематизувавши наспіви за географічними паспортами [13]. Адреси були уточнені за довідником адміністративного устрою України станом на 1987 рік (наближеним до часу публікації двотомника).

На жаль, обидві антології не дуже багаті на музичні зразки із північно-східних теренів. Крім згаданих вище перевидань старших матеріалів із Сумщини та Чернігівщини, у томі «Весільні пісні» оприлюднено тексти без мелодій з рукопису «Весільний обряд у с. Підлипному на Конотопщині Сумської обл. (до 30-х років ХХ ст.)», записані І. Лисим у 1972 р. від старожилів, розпорошені по різних розділах книги [4]. Також тут знаходимо 5 весільних пісень із мелодіями, які зафіксовано експедиціями ІМФЕ 1954 року в Лебединському та Охтирському районах [4, №№ 68, 280, 810, 827, 828]. Більше матеріалів походить із Чернігівщини: це три десятки пісень у записах Михайла Гайдая з с. Британи (нині с. Дуболугівка) та ще понад 80 - із різних архівних джерел (детальніше географія зразків із мелодіями відображена у таблиці [13, 187]).

Публікації матеріалів подружжя Дубравіних.

Повноцінна й послідовна робота з вивчення традиційної пісенної культури ПСС розпочалася у 60-70-х роках минулого століття у зв'язку з ініціативною діяльністю Валентина (1933-1995) й Валентини (нар. 1933 року) Дубравіних. Підготовка записаних ними матеріалів до оприлюднення потребувала чималих зусиль і часу, тож до друку вони потрапили значно пізніше.

Наприкінці 1980-х вийшли дві збірки народних пісень із нотами. До першої - «Пісні однієї родини»» [31], що презентувала репертуар сімейства Палунів (співучих родичів В. Г. Дубравіної) із с. Волошнівка Роменського р-ну, увійшли 107 пісень різних жанрів, серед яких 16 весільних. Слідом за нею з'явилася фольклорна збірка «Пісні Сумщини»» [33], що вміщує понад 300 пісенних зразків, у т. ч. 75 нотованих весільних наспівів.

На жаль, пісні опубліковано із нівелюванням діалектних ознак та приведенням текстів до норм української літературної мови. Та попри ці й деякі інші вади (вони стосуються нотної транскрипції та паспортизації пісень), видання тривалий час залишалося найповнішим зібранням музичного фольклору регіону.

По смерті Валентина Дубравіна справу оприлюднення зібраних фольклорних матеріалів, підготовку до видання чорнових рукописів продовжила його вдова. Вона випустила в світ ще чотири регіональні збірки пісень з Чернігівщини (2001), Вінниччини (2002), Черкащини (2005) та Сумщини (2005), запис яких здійснювався у селах цих областей упродовж 1960-1980-х років.

Збірник «Обрядові пісні Слобожанщини (Сумський регіон)»» [30] на сьогодні залишається найоб'ємнішим регіональним зібранням фольклорних мелодій. Видання містить 440 пісень календарного та родинного обрядових циклів (у т. ч. три десятки раритетних записів голосіння - ретельно транскрибовані надзвичайно рідкісні й цінні матеріали). Майже половину збірки складають весільні пісні (180 з них подані з мелодіями). Матеріали готувалися до публікації з урахуванням сучасних вимог до нотної транскрипції фольклорних наспівів, та особливості мовних діалектів все ж враховані не повною мірою.

До збірки «Народні пісні Чернігівщини у запису В.В. Дубравіна» [29] увійшли 314 пісенних зразків обрядового та звичайного циклів, 114 з них - весільні пісні. Як і в решті зібрань, матеріали систематизовано за жанрово-тематичним принципом.

Усього Дубравіними транскрибовано й підготовлено до друку 2369 народних мелодій.

Загалом за майже три десятиріччя експедиційно-польової роботи подружжя дослідників зуміло накопичити величезний масив звукових пам'яток фольклору, зафіксувавши на магнітну плівку голоси людей різних поколінь (серед співаків є ті, що народилися ще у ХІХ ст). Аудіофонд містить твори різних жанрів та етнографічну інформацію з багатьох регіонів України, але основу складають записи з ППС - із понад 15 тисяч одиниць близько 8,5 тисяч записів зроблені у селах Сумської області та понад 1,5 тисячі - на Чернігівщині. Це потужне зібрання надовго забезпечить дослідників матеріалом для осмислення, даючи ґрунт для нових наукових гіпотез та відкриттів.

Публікації останніх десятиліть.

Починаючи з 1990-х років спостерігається активізація роботи регіональних дослідницьких осередків. Пожвавлюється науково - просвітницька діяльність, видавнича активність відділів культури, навчальних закладів, науково-методичних центрів, зокрема, Сумського обласного центру народної творчості (зараз ОНМЦКіМ - обласний науково-методичний центр культури і мистецтва). З'являються публікації, присвячені традиційній культурі окремих районів Сумської області. Серед них є видання, що містять нотації весільних пісень із Серединобудського [40], Роменського [39], найбільше з Великописарівського [11] (24 зразки, з них вісім із мелодіями) та Кролевецького [12] (85 текстів, 20 нотацій) районів. Кілька збірок серії «Етнічна музика українців», супроводжені аудіодисками, оприлюднюють тексти пісень (всього близько сотні) та етнографічні матеріали з Липоводолинського, Роменського, Тростянецького й Краснопільського, Лебединського районів.

Особливо тішать успіхи молодих дослідників. Нещодавно з'явилися публікації Вікторії Гавриленко, де презентовано опис «свайби» з с. Ямне Великописарівського р-ну з 18 нотаціями й текстами весільних пісень [6; 7].

До переліку джерел додамо дипломні роботи випускниць кафедри фольклористики Національної музичної акдемії України імені П. Чайковського (далі НМАУ): Олени Клименко [21] та Ольги Котельникової [23], виконані за експедиційними та архівними матеріалів із теренів ППС: у додатках робіт містяться нотації весільних пісень (разом понад сотню зразків).

Близько сотні нотних транскрипцій весільних мелодій із різних архівних джерел, виконаних авторкою, розміщено у додатку дисертаційного дослідження, присвяченого вивченню діалектних стилів ПСС на підставі аналізу весільних пісень [9, 257].

Висновки та перспективи

Отже, було виявлено близько трьох десятків джерел, що містять публікації весільних пісень з територій ПСС - загалом близько 750 нотацій та понад 2000 текстів.

Перші десятиріччя ХХ століття стали початковим, але потужним етапом збирання й оприлюднення етнографічних матеріалів, фольклорних текстів і перших нотацій народних пісень з північно - східної частини УЕТ.

Пізніше, попри появу звукозаписуючої техніки (фонограф) та інтенсивну роботу дослідників у терені, бачимо різкий спад у публікуванні пісень, очевидно, в силу історико -політичних обставин. Переважна частина фонографічних записів, на превеликий жаль, була втрачена.

Новим сплеском експедиційної та видавничої активності відзначена остання третина століття. Цей період пов'язаний насамперед із фольклористичною діяльністю подружжя Дубравіних: у їхніх публікаціях сконцентровано половину всіх оприлюднених весільних мелодій із досліджуваних територій.

ХХІ століття відкриває етап сучасних публікацій, що оприлюднюють як нові експедиційні записи, так і матеріали, зібрані в архівних колекціях наукових, освітніх закладів, особистих фондах.

Проаналізовані видання весільних пісень різних часів виявили суттєву різнорідність підходів до фіксації, архівування й публікування фольклорних матеріалів залежно від завдань, що ставилися дослідниками на різних історичних етапах. Залучення опублікованих текстів і мелодій до наукового обігу вимагає критичності в оцінці їхньої наукової вартості, часом вони потребують аналітичної реконструкції або ж додаткової географічної ідентифікації. Попри недосконалість чи недостатню інформативність давніх джерел, вони все ж можуть суттєво доповнити дослідницьку базу, додати аргументації науковим висновкам, часом спонукати до постановки нових питань, виявлення нових аспектів у проблематиці досліджень, отже беззаперечно складають наукову цінність.

Таким чином, здійснений аналітичний опис доступних друкованих зразків весільної пісенності може прислужитися при формуванні джерельної бази майбутніх етномузикологічних студій. Але безперечно й те, що головні фольклорні публікації ще попереду, оскільки на сьогодні в архівах накопичено величезні обсяги звукових матеріалів, які чекають свого оприлюднення, наукового осмислення або й відновлення у нових життєвих реаліях.

Список використаних джерел і літератури

1. Абрамовъ И. Черниговскіе малороссы. Быть и пЪсни населенія Глуховскаго уЬзда Черниговской губерніи (Етнографическій очеркъ) [Life and songs of the population of the Glukhovsky district of the Chernihiv province (Ethnographic essay)]. Санкт-Петербургъ, 1905, 41 с. [in Old-Russian].

2. Весілля: [Weddings]. У 2-х кн. Кн. 1. Ред. М. Шубравська, О. Правдюк. Київ, 1970, 454 с. [in Ukrainian].

3. Весілля: [Weddings]y 2-х кн. Кн. 2. Ред. М. Шубравська, О. Правдюк. Київ, 1970. 480 с. [in Ukrainian].

4. Весільні пісні: [Wedding songs] У 2 -х кн. Кн. 1. Упоряд. М. Шубравська, А. Іваницький. Київ, 1982, 872 с. [in Ukrainian].

5. Весільні пісні: [Wedding songs] У 2 -х кн. Кн. 2. Упоряд. М. Шубравська, Н. Бучель. Київ, 1982, 680 с. [in Ukrainian].

6. Гавриленко В. Традиційне весілля Поворскля середини ХХ століття: від сватання до неділі (с. Ямне Великописарівського району Сумської області) [Traditional Povorsklia wedding of the middle of the 20th century: from matchmaking to Sunday (Yamne village, Velikopysariv district, Sumy region)] Народна творчість та етнологія [Folk creativity and ethnology], 2 (372), 2018, 98-109. [in Ukrainian].

7. Гавриленко В. Традиційне весілля Поворскля середини ХХ століття: неділя (с Ямне Великописарівського району Сумської області) [Traditional wedding of Povorsk region in the middle of the 20th century: Sunday (from Yamne, Velikopysariv district, Sumy region)]. Народна творчість та етнологія [Folk creativity and ethnology], 3 (373), 2018, 85-101. [in Ukrainian].

9. Гончаренко О. В. Мелоареалогічна вертикаль Полісся - Наддніпрянщина (за весільними мелотипами Сумщини) [The melo-area vertical of Polissia - Naddnipryanshchyna (according to the wedding melotypes of Sumyshchyna]: дис....канд. мист.: 17.00.03. Суми, 2021, 360 с. [in Ukrainian].

10. Гончаренко О. Фольклорний архів Дубравіних: дарунок нащадкам. «Глухів музичний: земля Березовського і Бортнянського» (за матеріалами Всеукраїнської конференції 25-26 лютого 2016 року) [The folklore archive of the Dubravin famil y: a gift for posterity. "Musical Hlukhiv: the land of Berezovsky and Bortnyansky" (based on the materials of the All-Ukrainian conference of February 25-26, 2016)]. Глухів, 2017, 17-29. [in Ukrainian].

11. Гончаренко О., Єфіменко Н. Дзвеніла пісня довкола Вольного міста. Народні традиції Великописарівщини (за матеріалами фольклорно-етнографічних досліджень) [A song rang out around the Free City. Folk traditions of the Velikopysarov region (based on folklore and ethnographic research materials)]. Суми, 2006. [in Ukrainian].

12. Гончаренко О., Єфіменко Н. «Просили батько і мати, і я прошу». Опис традиційного весільного обряду Кролевеччини (за матеріалами польових досліджень) [Description of the traditional wedding ceremony of Krolevechchyna (based on field research materials)]. Збірка, присвячена Г. І. Калиновському у зв'язку з 250-ми роковинами від дня народження [A collection dedicated to G.I. Kalinovsky in connection with the 250th anniversary of his birth]. Уклад. О. Холоєвський. Черкаси, 2008, 51-98. [in Ukrainian].

13. Гончаренко О., Ільїна К. До проекту «База даних обрядового мелосу українців» (матеріали антологій «Весілля» та «Весільні пісні»: локалізація) [To the project "Database of ceremonial melos of Ukrainians" (materials of the anthologies "Wedding" and "Wedding Songs": localization)]. Проблеми етномузикології, 8 (Слов'янська мелогеографія, 4) [Problems of ethnomusicology, 8 (Slavic melogeography, 4)]. Київ, 2013, 180-187. [in Ukrainian].

14. Данилейко І. Досвід реконструкції типових весільних мелодій за збіркою текстів кінця ХІХ століття з околиць Ніжина, записаних О. Малинкою [The experience of reconstructing typical wedding melodies based on a collection of texts from the end of the 19th century from the outskirts of Nizhyn, recorded by O. Malinka]. Проблеми етномузикології [Problems of ethnomusicology] 14. Київ, 2019, 96-117. [in Ukrainian].

15. Довгалюк І. Історичні типи публікацій народномузичних творів (до постановки питання) [Historical types of publications of folk music works (preparing the question)]. Вісник Львівського університету. Серія філологічна [Bulletin of Lviv University. Philological series], 31. Львів, 2003, 192-201. [in Ukrainian].

16. Довгалюк І. Перші фонографічні записи народної музики на Чернігівському Поліссі [The first phonographic recordings of folk music in Chernihiv Polissia]. Полісся: мова, культура, історія: Матеріали міжнародної наукової конференції [Polissia: language, culture, history: Materials of the international scientific conference]. Київ, 1996, 458-463. [in Ukrainian].

17. Довгалюк І. Початки звукового документування народної музики на Поліссі [Beginnings of sound documentation of folk music in Polissia]. Актуальні питання східноєвропейської етномузикології: збірник наукових статей [Current issues of East European ethnomusicology: a collection of scientific articles], 1. Дніпро: ЛІРА, 2018, 13-30. [in Ukrainian].

18. Калиновський Г. Описаниіе свадебныхъ украинскихъ простонародныхъ обрядов в Малой Россїи и въ Слободской Украинской Губернїи, такожъ в Великороссшскихъ Слободахъ, населенных Малороссїанами употребляемыхъ. Сочиненное Григориемъ Калиновскимъ... [Description of wedding rites of the Ukrainian common people in Malo-Russia and in the Slobodskaya Ukrainian Province, as well as in the Great Russian Slobodakh inhabited by Malo-Russians. Written by Grigory Kalinovsky...]. Санктпетербургъ, 1777, 27 с. [in Old-Russian].

19. Клименко І. В. Весільні пісні [Wedding songs]. Історія української музики: У 7 т. Т. 1. Кн. 1: Від найдавніших часів до XVIII століття. Народна музика [History of Ukrainian music: In 7 vols. Vol. 1. Book. 1: From the earliest times to the 18th century. folk music]. НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, редкол.: Г.А. Скрипник та ін. Київ, 2016, 146-159. [in Ukrainian].

20. Клименко І. Обрядові мелодії українців у контексті слов'яно-балтського раньотрадиційного меломасиву: Типологія і географія. Т.1: Монографія [Ritual melodies of Ukrainians in the context of Slavic-Baltic early traditional melodrama: Typology and geography. Volume 1: Monograph]. Київ, 2020, 360 с. [in Ukrainian].

21. Клименко О. Феномен гукання в українському лівобережному Поліссі: спроба реконструктивного аналізу [The phenomenon of humming in the Ukrainian left-bank Polissia: an attempt at a reconstructive analysis]: (Дипл. робота). НМАУ ім. П. І. Чайковського. Київ, 1999, 137 с. [in Ukrainian].

22. Коломийченко П. Весілля в селі Прохори Борзенського повіту Чернігівської губернії [A wedding in the village of Prokhory, Borzen district, Chernihiv province]. Матеріали до української етнології [Materials for Ukrainian ethnology]. Львів, 1919, 81-118. [in Ukrainian].

23. Котельнікова О. Шестидольна ритмоформула у весільних піснях українського Посейм'я [The six -part rhythmic formula in the wedding songs of the Ukrainian Poseymya]: (Дипл. робота). НМАУ ім. П. І. Чайковського. Київ, 2006, 46 с.; 70 нот. [in Ukrainian].

24. Кулик А. Етнографічна діяльність В. В. Дубравіна (на матеріалі фольклорних експедицій територією Північно-Східної та Центральної України) [Ethnographic activity of V. V. Dubravin (based on folklore expeditions in North-Eastern and Central Ukraine)]. Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв [Bulletin of the State Academy of Managerial Personnel of Culture and Arts], 3. Київ, 2010, 133-137. [in Ukrainian].

25. Литвинова-Бартош П. Весільні обряди і звичаї у селі Землянці Глухівського повіту в Чернігівщині [Wedding rites and customs in the village of Zemlyantsi, Glukhiv district, Chernihiv region]. Матеріали до українсько -руської етнольогії [Materials for Ukrainian-Russian ethnology], 3. Ред. Хведір Вовк. Львів: Друкарня НТШ, 1900, 70-173. [in Ukrainian].

26. Малинка А. Н. Малорусское весильле (свадебные обряды и песни, запис. в м. Мрине, Нежинскаго уез. Черниговской губ.). Этнографическое обозрение [Mal oRussian wedding (wedding rites and songs, recorded in the city of Mryn, Nezhinsk district, Chernihiv province). Ethnographic review]. Издание Этнографическаго Отдела Императорскаго Общества Любителей Естествознания, Антропологии и Этнографии [Edition of the Ethnographic Department of the Imperial Society of Lovers of Natural History, Anthropology and Ethnography], 3. Москва, 1897, 96-134. [in Old-Russian].

27. Маркевичъ Н. Обычаи, повТрья, кухня и напитки малороссіянь [Customs, beliefs, cuisine and drinks of the Malo-Russians]. Кіевь, въ типографіи И. и А. Давиденко, 1860. [in Old-Russian].

28. Маркович Я. Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях [Notes about Malo-Russia, its inhabitants and works]. С.-Петербург, 1798. [in Old Russian].

29. Народні пісні Чернігівщини у запису В. В. Дубравіна [Folk songs of Chernihiv region recorded by V. V. Dubravin]. Упоряд., записи В. В. Дубравін, В. Г. Дубравіна. Чернігів, 2001, 364 с. [in Ukrainian].

30. Обрядові пісні Слобожанщини (Сумський регіон) [Ritual son gs of Slobozhanshchyna (Sumy Region)]. Упоряд., записи В. Дубравін. Суми, 200 5, 448 с. [in Ukrainian].

31. Пісні однієї родини: Українські народні пісні села Волошнівка на Сумщині. Упоряд., запис В. Дубравін [Songs of one family: Ukrainian folk songs of t he village of Voloshnivka in Sumy Oblast. Edited by V. Dubravin]. Київ: Муз. Україна, 198 8, 143 с. [in Ukrainian].

32. Пісні Слобідської України. Записи з Лебединщини. (Збирацька робота, нотація О. Стеблянка) [Songs of Slobidska Ukraine. Records from Lebed inshchyna. (Collection work, notation by O. Steblyanka)]. Упор. Новикова Л. Харків: Майдан, 1998, 200 с. [in Ukrainian].

33. Пісні Сумщини. Українські народні пісні: Пісенник. Фольклорні записи В. В. Дубравіна [Songs of Sumshchyna. Ukrainian folk songs: So ngbook. Folklore records of V. V. Dubravin]. Ред. В. Дубравін. Київ: Музична Україна, 1989, 503 с. [in Ukrainian].

34. Путівник по особових фондах Архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України [Guide to the personal funds of the archival scientific funds of manuscripts and phonorecords of the Institute of Art History, Folklore and Ethnology named after M. Rylsky National Academy of Sciences of Ukraine]. ІМФЕ ім. М. Рильського. Відп. ред. Г. А. Скрипник, заг. ред. Г. В. Довженок. Київ, 200 5, 408 с. [in Ukrainian].

35. П'ятаченко С. В. Варіанти народних пісень із Роменщини в записах О. О. Потебні та П. О. Гнідича [Variants of folk songs from the Romanshchyna in the records of O. O. Potebny and P. O. Hnidych]. НТЕ №5, 2006, 93-98. [in Ukrainian].

36. П'ятаченко С. До народних джерел Сумщини (навч. посібник) [Concerning the folk sources of Sumy Oblast (educational manual)]. Суми, 2004. [i n Ukrainian].

37. П'ятаченко С. Фольклористична діяльність Павла Гнідича [Folklore activity of Pavlo Hnidych]. Суми, 2004. [in Ukrainian].

38. Русіна В. Традиційна пісенність Слобожанщини: історіографія та стан дослідженості [Traditional songs of Slobozhanshchyna: historiography and state of research]. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв [Bulletin of the Kharkiv State Academy of Design and Arts], 7, 2011, 209-212. [in Ukrainian].

39. Свята та обряди Роменського району [Feasts and ceremonies of the Romen district]. Коршак Т., Овчаренко Г. (Упор.). Суми, 2000. [in Ukrainian].

40. Свята та обряди Середино-Будського району [Holidays and ceremonies of the Middle-Bud district]. Коршак Т. (Упор.). Суми, 1992. [in Ukrainian].

41. Стеблянко О. Сто народних пісень з мелодіями і без мелодій. Запис 1936 р. в Харківській області. Рукопис [One hundred folk songs with and without melodies. Recorded in 1936 in the Kharkiv region. Manuscript]. Наукові архівні фонди рукописів і фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії ім. М. Т. Рильського НАН України [Scientific archival funds of manuscripts and phonorecords of the Institute of Art History, Folklore and Ethnography named after M. T. Rylsky National Academy of Sciences of Ukraine]. Ф8-4, од. зб. 369, 1936. [in Ukrainian].

42. Ступницький В. Пісні Слобідської України: Фонографічний запис [Пісні Слобідської України: Фонографічний запис]. Студії з фольклору та етнографії Слобожанщини [Studies on folklore and ethnography of Slobozhanshchyna], 1. Харків: Майдан, 2007. 52 с. Репринтне відтворення за вид.: В. Ступницький. Пісні Слобідської України. Харків, 1929, 43 с. [in Ukrainian].

43. Українські народні мелодії. Зібрав Климент Квітка [Ukrainian folk melodies. Collected by Klyment Kvitka]. (Етногр. збірн. Укр. наук. тов-ва в Києві, т. ІІ). Квитка К. (уклад.). Київ, 1922, 236 с. [in Ukrainian].

44. Українські народні пісні в записах Олександра Потебні. (Укр. нар. пісні в записах письменників) [Ukrainian folk songs in recordings by Oleksandr Potebny. (Ukrainian folk songs in writers' records)]. Упоряд. М. К. Дмитренко. Київ, 198 8, 311 с. [in Ukrainian].

45. Ханіс Н. Історія музично-етнографічних досліджень Чернігівщини [History of musical and ethnographic research of Chernihiv Region]. Перша конференція молодих дослідників народної музики: матеріали [The first conference of young researchers of folk music: materials]. Ред. І. Довгалюк. Львів, 2018, 18-21. [in Ukrainian].

References

1. Abramov" I. (1905). ChernigovsHe malorossy. Life and songs of the population of the Glukhovsky district of the Chernihiv province (Ethnographic essay). SanktPeterburg", 1905, 41 р. [in Old-Russian].

2. Weddings. (1970). In 2 books. №. 1. Red. M. Shubravsjka, O. Pravdjuk. Kyjiv. 1970, 454 p. [in Ukrainian].

3. Weddings. (1970). In 2 books. №. 2. Red. M. Shubravsjka, O. Pravdjuk. Kyjiv. 1970. 480 p. [in Ukrainian].

4. Wedding songs. (1982). In 2 books. №. 1. Uporjad. M. Shubravsjka, A. Ivanycjkyj. Kyjiv. 1982, 872 p. [in Ukrainian].

5. Wedding songs. (1982). In 2 books. №. 2. Uporjad. M. Shubravsjka, N. Buchelj. Kyjiv. 1982, 680 p. [in Ukrainian].

6. Ghavrylenko V. (2018). Traditional Povorsklia wedding of the middle of the 20th century: from matchmaking to Sunday (Yamne village, Velikopysariv district, Sumy region). Folk creativity and ethnology, Vol. 2 (372), 2018, P. 98 - 109. [in Ukrainian].

7. Ghavrylenko V. (2018). Traditional wedding of Povorsk region in the middle of the 20th century: Sunday (from Yamne, Velikopysariv district, Sumy region). Folk creativity and ethnology. Vol. 3 (373), 2018, P. 85 - 101. [in Ukrainian].

8. Ghn^dychb P. (1915). Materials on folk literature of the Poltava province. Romen district: Ritual songs. Poltava reghion. Vol. 1915, 151 p. [in Old Ukrainian].

9. Ghoncharenko O. V. (2021). The melo-area vertical of Polissia - Naddnipryanshchyna (according to the wedding melotypes of Sumyshchyna]: dissertation... cand. art.: 17.00.03. Musical art. Sumy, 2021, 360 p. [in Ukrainian language].

10. Ghoncharenko O. (2017). The folklore archive of the Dubravin family: a gift for posterity. "Musical Hlukhiv: the land of Berezovsky and Bortnyansky" (based on the investigative research materials of the All-Ukrainian scientifically practice conference of February 25-26, 2016). Ghlukhiv region, 2017, P. 17-29. [in Ukrainian language].

11. Ghoncharenko, O., Jefimenko, N. (2006). A song rang out around the Free City. Folk traditions of the Velikopysarov region (based on folklore and ethnographic research materials). Investigative research analytical work. Sumy region, 2006. [in Ukrainian].

12. Ghoncharenko, O., Jefimenko, N. (2008). «Prosyly batjko i maty, i ja proshu». Description of the traditional wedding ceremony of Krolevechchyna (based on field research materials). The investigative research analytical collection is dedicated to distinguished scientist G.I. Kalinovsky in connection with the 250th anniversary of his birth. Uklad. O. Kholojevsjkyj. Cherkasy region, 2008, P. 51-98. [in Ukrainian language].

13. Ghoncharenko, O., Iljjina, K. (2013). To the project "Database of ceremonial melos of Ukrainians" (materials of the anthologies "Wedding" and "Wedding Songs": localization). Problems of ethnomusicology, 8. (Slavic melogeography, 4). Investigative research analytical disquisition. Kyjiv region. 2013, P. 180 - 187. [in Ukrainian].

14. Danylejko, I. (2019). The experience of reconstructing typical wedding melodies based on a collection of texts from the end of the 19th century from the outskirts of Nizhyn, recorded by O. Malinka. Problems of ethnomusicology (compilation). Vol. 14. Investigative research analytical disquisition. Kyjiv region. 2019, P. 96 - 117. [in Ukrainian].