Коріння музичної народності у камерно-інструментальних творах М.А. Скорульського

Roots musician nationality of chamber-instrumental music M.A. Skorulskoho

Folk Ukrainian music, is a national, cultural, spiritual and patriotic heritage that influences the formation of Ukrainian national consciousness of the modern generation. The theme of folk Ukrainian music is always relevant, reveals the powerful potential ofpossibilities and a combination ofsometimes incongruous, because it is based on historical memory, ethnic characteristics and freedom of spirit. Studying and preserving its national roots, deepening the study offolklore fundamentals, lighting and outlining Ukrainian culture gives impetus to the unification of creative imagination, which can be freshly and interestingly, fruitfully and innovatively combined with modern genres, trends, styles of the musical future. Ukrainian folk music impresses with its color and colorfulness, each village or town has its own songs, carols, music, its own history. Folklore is a living organism, with its scars and renewals. Folk Ukrainian in music, for every Ukrainian, is an expression ofpride and indestructibility, the desire for freedom and prosperity, an example of kindness and courage. An important and relevant direction of musical creativity, in the time of rapid informatization and technical development, is the focus of modern cultural society on the preservation of national heritage and the direction of strengthening Ukrainian national priorities, educating the younger generation in the spirit of freedom and independence. Permanent historical memory, its respect and study of bright patriotic events should be constantly heard for the future generation. In the study, through the socio-cultural combination of Ukrainian folk music, the significance of musical identity in Ukrainian society is analyzed.

Key words: folk Ukrainian music, chamber and instrumental music, folklore. Anthem of Ukraine.

Основна частина

Постановка та актуальність проблеми.

Одною із головних завдань сьогодення є збереження народності країни для майбутніх поколінь. Це може бути будь-яка область нашого історичного розвитку, але через культуру, творчість, мистецтво, музику можна показати велич українського народу і його багату історію. Сьогодення глобалізації та стрімкого розвитку диктує посилення народної української музики та перетворення камерно-інструментального звучання на сучасний лад, що є першочерговим завданням соціокультурного духовного музичного феномену.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Темі народності та народної музики науковці приділяють вагоме значення, ця тема актуальна і завжди на часі. Гуменюк Т.К. «Фольклоризм в культурі нового тисячоліття: сутність, категорії, тенденції дослідження» зосереджують увагу на значенні народності і фольклору в сучасній інтерпретації. Прослідковується вклад народної пісні в розвиток камерно-інструментальної музичної творчості, і Білозуб Л. в статті «Народна пісні в творчості українських композиторів» використовує базовий об'ємний матеріал українського співу. Зростаючий вклад в аналіз і розвиток теоретико-методологічний аналіз камерно-інструментального направлення вноситься і авторкою статті.

Мета статті і завдання дослідження. Метою статті є розкрити різноманітність камерно-інструментальної музики на основі народності, українських традицій, національної ідентичності, героїчної історії та її пам'яті. Українська музика і пісні сьогодні є символом славетності і наше завдання пронести з гордістю прапор свободи і передати новому поколінню.

Виклад основного матеріалу статті. Народна музика захоплює більше простору для розкриття потенціалу: релігійна та магічні направлення висвітлюють духовність та моменти невизначеної таємності, патріотичні пісні та музика закликали до бою, боротьбі за справедливість та свободу, яка актуальна на сьогоднішній день для кожного українця, правові (обрядові) займали важливе місце (весілля, поховання), соціально - організаційна, поширена в українському суспільстві (на полі, на святах), історична народна музика, в супроводі з піснею дає великий приклад кобзарства, традиційна народна музика має широкий різноманітний спектр застосування, яка передається із покоління до молодого покоління (колядки, заручини, іменини, тощо).

Фольклорна тема україніки займає особисту роль та значення в камерно-інструментальній музиці, стаючи, в більшості, началом основи розвитку, збагачуючи оркестрову палітру, ускладнюючи мелос, виділяючись особливим колоритом стає рідним і зрозумілим. Риси національного стилю послідовно зберігалися та відточувалися, які характерні тільки для народної музики, які і в області ладу та ритму домінує стереотипність. Ладова організація народної музики пов'язана з ритмічністю: поза ритмічної структури лад не виявляється. Складні взаємостосунки ритмічних та ладових стійких та нестійких звуків знаходяться в основі музичного інтонування як процесу і можуть бути розшифровані тільки в контексті стилістично конкретного мелодичного становлення. Кожна музична культура має свої стилістичні нормативні лади. Лад визначається не тільки по звукоряду, але і супідрядності ступенів, окремих для кожного ладу. Лад, через ритмічно-синтаксичний контекст, виявляється консистенцією музичної структури твору, і тим самим залежить не тільки від ритму, але і від багатоголосся (якщо воно є) а також тембру та манери виконання, в свою чергу виявляючи динаміку ладу. Значення ритму в народній музиці (фольклор) настільки велике, що помічається тенденція абсолютизувати його, висуваючи ритмо-формули в якості основи творчості. Величезну роль грають короткі ритмо-формули, затверджувані як простим повтором (обрядові та танцювальні мелодії) так і складною поліритмією різного складу. Ритмічні форми багатогранні, осмислюються вони тільки в зв'язку з жанрово - та стилістично-конкретними явищами.

Українська камерно-інструментальна музика увібрала всі стилістичні напрямки інших векторів музичної творчості і зростила велику плеяду українських композиторів, які внесли особистий, свій вклад у розвиток камерної музики України. Інструментальний доробок української музики визначений широким жанровим вектором різноманіття та багатства творчої прогресії та інтересів. Це і тяжіння до класичної опори, де структури та особисте пояснення відчуття у музиці здобувають глибинного трактування, сприяючи джерельні тематики своєрідною настановою, це і сучасне бачення музичних інтерпретацій.

Виконання соло або малим ансамблем, дуетом, тріо, квінтетом чи більшим складом, поєднуючи звуки скрипки, альта, віолончелі, фортепіано та флейти в єдине звучання насолоди, спокою та душевного збагачення. Перетворення, доробки музичних жанрів (мадригали, романси, інструментальні сонати, прелюдії, тріо, квартети, тощо) створили нові творіння ХХ століття, які стали стартом зародження фундаментальної теоретичної концепції «камерна музика».

Сучасна камерна музика відкриває багатовекторні можливості для розвитку не тільки внутрішнього, духовного стану людини так і інтелектуально-когнітивних здібностей, спрямовуючи на різноплановий розвиток особистості, розширюючи інтереси та направлення розвитку. Вокально-сольний напрямок, інструментально-оркестрові здібності, театрально-хорові вподобання є вагомим фундаментом сучасної камерної музики, яка пристосовується до сучасності, а нове покоління, в свою чергу зберігає коріння історичної музичної народності. Українська національна камерно - інструментальна музика на основі самих яскравих новітніх напрямків музичної творчості народила плеяду майстрів українського композиторства всесвітнього визнання, кожний із яких вніс свій вклад в розвиток камерної музики України. Великі майстри камерної творчості, засновники: Лятошинський Б.М., основоположник українського музичного експресіонізму та сучасного модернізму, Сильвестров В.В., відриваючись від соцреалізму, направляючи сучасну музичну техніку виконання на стиль постмодернізму, створюючи шедеври ХХ-ХХІ століть, («Майдан-Київ» твір для хору) визнаних українським і всесвітнім музичним суспільствами. Засновники та продовжувачі української народної камерно-інструментальної музики: Барвінський В., визначення української тематики (твори для скрипки, фортепіано, збірники українських пісень, колядок і щедрівок «Заколисана пісня», «Український танок», «Марш» та інші); Бортнянський Д., (10 двохорні концерти, 6 опер, камерно-інструментальні твори); Стеценко К. та Кошиць О., засновники Республіканської капели УНР; Людкевич С., створивши грандіозну кантату «Заповіт»; Березовський М., в творчості поєднував західноєвропейську музику з українським колоритом, народними українськими традиціями (перші українські симфонія та опера «Демофонт»); Гулак-Артемовський С., створив першу україномовну оперу «Запорожець за Дунаєм» (твори «Ой на горі та й женці жнуть», «Стоїть явір над водою»); Кос-Анатольський А., визначивши свою діяльність написанням хору «На горах Карпатах» та «Нова Верховина» (опера «Назустріч сонцю», балет «Хустка Довбуша); Станкович Є., має великий пласт музичної творчості, в цьому списку 5 балетів. 6 симфоній, опера та інструментальні концерти, тощо; Майборода Г., героїко-патріотичні мотиви червоною стрічкою пройшли скрізь творчість композитора (опери «Ярослав Мудрий», «Тарас Шевченко», поема - симфонія «Каменярі»); Данькевич К., показавши світу опери «Богдан Хмельницький», «Назар Сто - доля» та балет «Лілея»; Вербицький М., автор музики Державного Гімну України та Гімну Галичини «Мир вам, браття, всі приносим»; Козак Є., приділяв значну увагу обробкам народних пісень для хорового виконання («Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої, думи мої», «Садок вишневий коло хати»). Візитною карточкою національного українського балету є надзвичайно зворушливий балет «Лісова пісні» М. Скорульського за мотивами твору Лесі Українки.

Розквіт таланту М.А. Скорульського, його вершинні художні твори пов'язані з Києвом. В 1933 році композитор переїхав у великий культурній центр, де і почався новий період життя та творчості.

Загальне захоплення фольклором, організація різноманітних ансамблів народних інструментів та суттєва відсутність подібного матеріалу вплинула на створення «Інтермецо» для оркестру народних інструментів (1940 р.). За основу твору обрана народна пісня про антикріпосне повстання в XVIIIст. села Трубаі.

Перший квінтет мі-бемоль мінор на українські теми також одночастинний. Написано квінтет у 1920 році, але через десять років композитор його заново дідредагував. На творчому шляху М. Скорульського цей квінтет має неабияке значення, бо в ньому композитор уперше звернувся до українських народних пісень.

Цей твір звучав у всіх авторських концертах, що відбувалися у залах Житомирського кредитного товариства, музичного училища та 7-ої трудової школи.

В 1943 р. в Алма-Ати відкрилася консерваторія. В її організації прийняли участь відомі музиканти з Москви, Ленінграду, Києва. Сюди запросили на викладацьку посаду також Михайла Адамовича Скорульського - він користувався великим авторитетом як педагог та талановитий композитор.

Перебування М.А. Скорульського, відомого українського композитора, доцента Київської консерваторії в Алма-Аті, його плідний вклад в розвитокказахської музичної культури - одна з найважливіших сторінок славного літопису дружби казахського та українського народів. Ця щира дружба різних національностей - вірна запорука процвітання соціалістичної держави, його багатофункціональної культури. М.А. Скорульський писав обробки казахських народних пісень для Національної хорової капели Казахської РСР.

Звернувшись до джерел казахської народної пісні, композитор створив унікальний за своєю майстерністю і хистом Другий квінтет для двох скрипок, альта, віолончелі та фортепіано на теми Абая Кунанбаєва. Один з кращих зразків камерно-інструментальної музики на Україні є Другий квінтет. За своїм ідейно-художнім змістом квінтет пропагує велику ідею непорушної дружби народів Радянського Союзу. Мелодійною основою квінтету є теми геніального мелодиста, письменника, вченого, композитора, політичного діяча, вірного друга українського народу, глашатая дружби народів Ібрагіма Абая Кунанбаєва (1845-1904).

Абай Кунанбаєв - геніальний Казахський поет, 100-річчя з дня народження якого відмічає громадськість Казахстану, був також видатним ком - позитором-мелодистом. В квінтеті головна партія побудована цілком на одній з кращих мелодій Абая, в групі побічної та заключної партій використано лише окремі інтонаційні звороти мелодій Абая.

Композитор поставив перед собою надскладне завдання - втілити в жанрі одночастинного камерно-інструментального твору образ гарячого, пристрасного борця проти казахських феодалів та царських чиновників, співця трудового народу - Абая, який присвятив своє життя освітній роботі, пропагував ідею дружби між народами.

Композитор не мав наміру переповідати в квінтеті зміст якого-небудь з творів Абая. Він вирішив створити новий музичний образ схвильованого борця та просвітителя. Користуючись казахськими національними музичними образами, мелодіями Абая, використавши свої поліфонічні техніки та майстерність, М.А. Скорульський написав видатний, ідейно значний та технічно досконалий твір.

Висновок. Самобутність українського композиторства, незалежність та особливість музичного середовища, любов до України та українського народу, поєднує народну фольклорність через історичну пам'ять українського народу з сучасними зарубіжними тенденціями, європейською харизмою, виділяючи свою народну україніку. Продовжувачі музичної спадщини: Скорульський М., Іщенко Ю., Філіпенко А., Карабіца І., Дичко Л., Станкович Є., відкрили шлях до скарбниці камерного мистецтва. За багатолітню історію ставлення та розвитку музичної творчості нашої країни сформувалася плеяда музичних знавців та композиторів, які віддано присвячують себе та несуть у сучасність свої вміння та знання, заохочуючи композиторським хистом молоду хвилю нашого покоління.

Список використаних джерел