Теорія фуги Падре Мартіні у проєкції на творчість Максима Березовського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівська національна музична академія імені М.В. Лисенка

Теорія фуги Падре Мартіні у проєкції на творчість Максима Березовського

Шуміліна Ольга Анатоліївна,

доктор мистецтвознавства, професор, професор кафедри теорії музики

м. Львів

Анотація

мартіні фуга березовський

Досліджено основні положення другої частини теоретичного трактату «Esemplare, osiasaggiofondamentalepraticodicontrappuntofugato» («Взірець, або практичний фундаментальний нарис з фугованого контрапункту») Дж.Б. Мартіні - відомого італійського композитора і педагога, вчителя М. Березовського. Зазначено, що «Нарис з фугованого контрапункту» Дж.Б. Мартіні, опублікований у Болоньї у 1775 році, було написано як навчальний посібник на допомогу молодим композиторам у створенні хорової музики, із поясненням специфічних особливостей фугованого контрапункту та принципів його компонування, а також прокоментованими взірцями хорових фуг різної кількості голосів - від двох до восьми, по мірі їхнього зростання. Виявлено вплив основних теоретичних положень трактату падре Мартіні на компонування фінальних фуг у деяких віднайдених духовних концертах М. Березовського, на підставі чого уточнено час написання трьох двохорних концертів, стосовно яких існувала думка, що вони були скомпоновані в ранній період творчості під впливом традицій партесногобагатоголосся. У процесі аналізу основних положень трактату Дж.Б. Мартіні у їхній проєкції на особливості фінальних фуг у двохорних концертах М. Березовського основну увагу приділено дописам італійського педагога про тематизм фуги, методи контрапунктичної роботи з початковим матеріалом і способи утворення багатоголосся. Вказано на значення слухового сприйняття в атрибуції стилю двохорних концертів М. Березовського, які виявилися надзвичайно віддаленими від партесного багатоголосся, де цей виконавський склад мав надзвичайне поширення.

Ключові слова: теорія фуги Дж.Б. Мартіні, віднайдені духовні концерти М. Березовського, двохорність, фінальні фуги, слухове сприйняття.

Основна частина

Теоретичні погляди на фугу болонського вчителя Максима Березовського, відомого італійського композитора і педагога Дж.Б. Мартини викладено у трактаті «Esemplare, osiasaggiofondamentalepraticodicontrappuntofugato» [Martini, 1775] («Взірець, або практичний фундаментальний нарис з фугованого контрапункту», далі - «Нарис з фугованого контрапункту»). Цей трактат опубліковано 1775 року як другу частину монументальної праці з теорії контрапункту «Esemplare, ossia

Saggiofundamentalepraticodicontrappunto», де першою частиною є трактат «Esemplare, osiasaggiofondamentalepraticodicontrappuntosoprailcantofermo» («Взірець, або практичний фундаментальний нарис з контрапункту на cantusfirmus», 1774). У ньому систематизовано принципи викладання фугованого контрапункту, із правилами написання фуги («Regolepercomporrelafuga») та численними нотними прикладами, передусім великою кількістю ретельно підібраних фуг.

Усі ці матеріали призначалися композиторам-початківцям, були спрямовані на оволодіння навичками компонування хорової музики і складали сутність педагогічної системи падреМартіні, за якою відбувалися заняття з учнями, у тому числі і з М. Березовським. Відтак, екстраполяція основних положень трактату італійського педагога на духовно-музичну спадщину М. Березовського дає підстави для виявлення групи хорових концертів, які мають фуги, написані під впливом теоретичних положень навчального методу падре Мартіні, що може стати аргументованою підставою датування таких творів та уточнення періодизації творчості українського митця.

Аналіз публікацій. У науковій літературі питання впливів основних положень трактату з фугованого контрапункту Дж.Б. Мартіні на техніку контрапунктичного письма у духовних концертах М. Березовського практично не порушувалося. Автори неодноразово вказували на факт навчання М. Березовського у Дж.Б. Мартіні, однак обмежувалися або загальною його констатацією на основі документальних джерел (М. Рицарева [Рыцарева, 1983], М. Юрченко [Юрченко, 1989] та ін.), або висвітленням одного з аспектів вказаної проблеми - наприклад, загального погляду на педагогічну діяльність Дж.Б. Мартіні (Ю. Каплієнко-Ілюк [Каплієн - ко-Ілюк, 2013]), аналізу основних положень трактату з фугованого контрапункту Дж.Б. Мартіні (І. Приходько [Приходько, 2018], А. Козубова [Козубова, 2022]), вивчення фуг у віднайдених духовних концертах М. Березовського поза зв'язком із теорією падреМартіні (О. Шуміліна [Шумилина, 2010; Шуміліна, 2011b]) тощо. Слід констатувати, що останнім часом з'являються дослідження, дотичні до порушеної нами проблеми, зокрема, наукова стаття К. Діскіна «Концерт Максима Березовсько - го «Не отвержи мене» у дзеркалі вчення про фугу Йоганна Йозефа Фукса» [Дискин, 2022], що вказує на зростаючий дослідницький інтерес до методів навчання М. Березовського основам композиції та шляхів упровадження здобутих знань у творчий процес.

Мета статті - здійсніти огляд основних положень добре знаного в Італії й маловідомого науковцям України трактату Дж.Б. Мартіні з теорії фугованого контрапункту крізь призму їхньої рецепції у духовних творах М. Березовського. Матеріалом аналізу стали три віднайдені двохорні концерти - «Внемлите, людиє» (ре мажор), «Тебе Бога хвалим» (соль мажор) та «Всиязици» (до мажор) з київської рукописної збірки творів Б. Галуппі і М. Березовського ЦДАМЛМ України. Ф. 449. Од. зб. 907. Концерти № 16, 18, 26., кожен з яких завершується хоровою фугою. Наукова новизна полягає в уточненні питання стильової атрибуції двохорних концертів М. Березовського та визначенні часу їхнього написання на підставі виявлення в них впливу педагогічної методи Дж.Б. Мартіні.

Методологічне підґрунтя дослідження складають загальнонаукові методи: вивчення та узагальнення, абстрагування та формалізація, системний аналіз та синтез.

Результати дослідження. Наявність у творчий спадщині М. Березовського двохорних концертів прийнято пов'язувати із впливами традицій партесногобагатоголосся, для якого цей склад був нормативним, а восьмиголосі твори - надзвичайно поширеними. Одним з перших на це вказав П. Воротніков, на думку якого двохорні концерти були створені «під впливом давнини», а їхня форма «нагадує нам старовинні твори, написані у цьому роді нашими доморощеними композиторами, литовськими регентами» [Воротников, 1851, с. 112]. Так вважали і ми, і така позиція одержала відображення у наших публікаціях, де двохорні концерти М. Березовського на підставі наслідування формальних ознак восьмиголосих партесних концертів було віднесено до раннього етапу творчості, який тривав протягом першого петербурзького періоду [Шуміліна, 2011а]. Однак слухове сприйняття двохорних концертів М. Березовського, яке стало можливим завдяки нашій співпраці із камерним хором «Київ», надало підстави для спростування твердження про зв'язки цих творів зі стилістикою партесного багатоголосся. З'ясувалося, що внутрішня глибинна сутність цієї музики, яка приховується за зовнішніми ознаками, є принципово інакшою і має відчутний вплив ідей, властивих не бароковому, а класичному мисленню.

Пошуки джерела цих ідей і привели нас до теоретичних праць італійського вчителя М. Березовського Дж.Б. Мартіні.

«Нарис з фугованого контрапункту» Дж.Б. Мартіні було написано як навчальний посібник на допомогу молодим композиторам у створенні хорової музики [Козубова, 2022, с. 140]. У ньому пояснено специфічні особливості фугованого контрапункту та принципи його компонування, а також наведено і прокоментовано прикладихорових фуг різної кількості голосів - від двох до восьми, по мірі їхнього зростання. Тож восьмиголосі фуги є останньою, найвищою навчальною сходинкою процесу опанування композиторською майстерностю, до якої падреМартіні доводив своїх учнів. «Інтерпретуючи восьмиголосі композиції як найвищий етап оволодіння фугованим контрапунктом, Мартіні приділяє йому значну увагу, розбираючи головні та особливі прийоми, які є важливими для майстерного компонування» [Козубо - ва, 2022, с. 148]. Це означає, що свої восьмиголосі концерти із фінальними фугами М. Березовський написав не під впливом традицій партесного багатоголосся, а унаслідок засвоєння повного курсу фугованого контрапункту під керівництвом падреМартіні, включаючи восьмиголосся як його завершальний і найскладніший етап.

Щоб довести правомірність висунутого припущення або спростувати його, ми звернулись до вивчення основних положень трактату Дж.Б. Мартіні, намагаючись виявити їхній вплив на компонування двохорних концертів М. Березовського. Особливу увагу було приділено дописам італійського педагога про тематизм, контрапунктичну роботу з почаковим матеріалом і способи утворення багатоголосся.

Тематизм. У своєму трактаті про фугований контрапункт Дж.Б. Мартіні пише про три типи музичних тем, які можуть стати початковим матеріалом для компонування хорової фуги:

1) Soggetto, тобто власно тема;

2) Attacco (приєднання, прикріплення) - коротка тема (Soggettobreve);

3) Andamento (хід, рух, розвиток) - довга тема (Soggettolungo, приклад 1) [Martini, 1775, p. VIII].

Головною відмітною ознакою між ними, виходячи з пояснень падреМартіні, є тривалість: «Soggettoзазвичай буває середньої довжини, не менше півтора такти і не більше трьох тактів у TempoOrdinario (розмірі 4/4), тому що занадто довгий часто втомлює і замість Soggettoмає називатися Andamento; однак він не має бути занадто

Размещено на Allbest.ru