Хорове мистецтво Китаю другої половини ХХ століття: історико-стильовий екскурс

аспірантка Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка

Мета статті - висвітлити трансформацію стильових засад хорового мистецтва Китаю другої половини ХХ століття крізь призму соціально-політичних і національно-культурних зрушень часу. Методи дослідження. В якості основних у презентованій науковій статті застосовуються історико-порівняльний, інтонаційно-стильовий, структурно-системний методи аналізу хорової творчості Китаю другої половини ХХ століття. Акцентується на питаннях музичної образності творів, на розвитку хорової фактури як носія музичної виразності. Поряд з теоретичними, використовуються практичні методи: збиральний та описовий. Наукова новизна. Особливості та специфіка стильових змін у хоровій творчості в Китаї розглядаються у їх взаємозалежності із соціально-політичними зрушеннями в країні у другій половині ХХ століття. У такому аспекті, а саме - відображенні соціально-політичних зрушень як чинника зміни музичної стилістики хорових творів - заявлена тематика у зарубіжному та українському музикознавстві не висвітлювалась, що й становить новизну даної статті. Висновки. Констатовано, що розвиток хорового мистецтва Китаю весь час був пов'язаний і визначався соціально-політичними та національно-культурними умовами розвитку в цілому. Встановлено основні етапи та стильові особливості розвитку хорової справи в Китаї у другій половині ХХ століття: перше сімнадцятиріччя (1949 - 1966), період «культурної революції» (1966 - 1976), етап реформ і «відкритості» (1980 - 1990-ті роки). Відзначено, що трансформації у китайському політичному житті яскраво проявились у стильових тенденціях хорової творчості. Проаналізовано стильові особливості хорових творів, які мали значні відмінності в кожний період розвитку. Виявлено, що в окреслене півстоліття в хоровому мистецтві Китаю були максимально закумульовані всі основні напрямки його подальшого розвитку.

Ключові слова: музична культура Китаю, хорове мистецтво другої половини ХХ століття, історико-культурні етапи розвитку, соціально-політичні умови, стильові трансформації.

Liu Fan, aspirant Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko

Stakhevysh Halyna, сandidate of study of Art (Ph. D.), senior lecturer, department of choreography, musical and instrumental performance Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko

Choral art of China in the second half of the 20th century: a historical and stylistic digression

The purpose of the article is to highlight the transformation of the stylistic foundations of Chinese choral art in the second half of the 20th century through the prism of the socio-political and national-cultural changes of the era. Research methods. Historical-comparative, intonational-stylistic, structural-systemic methods of analysis of choral creativity in China in the second half of the 20th century are used as the main ones in the article. The emphasis is on the issues of musical figurativeness of the works, on the development of choral texture as a carrier of musical expressiveness. Together with theoretical methods, practical methods are used: collective and descriptive. Scientific novelty of the article. Features and specifics of stylistic changes in choral creativity in China are considered in their interdependence with socio-political shifts in the country in the second half of the 20th century. In this aspect - the display of socio-political shifts as a factor in the change of musical style - the declared topic in foreign and Ukrainian musicology has not been covered, which is the novelty of this article. Conclusions. It is stated that the development of choral art in China has always been connected and determined by the socio-political and national-cultural conditions of development in general. The main stages and stylistic features of the development of choral work in China in the second half of the 20th century are determined: the first seventeen years (1949 - 1966), the period of the „cultural revolution” (1966 - 1976), the stage of reforms and openness (1980 - 1990s). It is noted that the transformations in Chinese political life are clearly reflected in the stylistic trends of choral creativity. The stylistic features of choral works, which had significant differences in each period of development, are analyzed. It has been established that in the noted half of the century, all the main directions of its further development were accumulated in the choral art of China.

The key words: musical culture of China, choral art of the second half of the 20th century, historical and cultural stages of development, sociopolitical conditions, stylistic transformations.

Постановка проблеми

Порівняно із європейським, еволюція хорового мистецтва Китаю триває трохи понад ста років, проте це період надзвичайно стрімкого і змістовно місткого його розвитку. Особливо значного розвою цей вид мистецтва отримав у країні в другій половині ХХ століття - визначальному етапі як національного самоусвідомлення, так і усталення саме цієї галузі. Якщо від початку (у першій половині ХХ століття) китайське хорове мистецтво характеризувалось взаємопроникненням і синтезом національно - культурних і класичних європейських засад, то в другій половині століття на основі світового досвіду його розвиток спрямовувався в автономному русі.

У другій половині ХХ століття розвиток хорового мистецтва Китаю безпосередньо був пов'язаний і визначався соціально- політичними та національно-культурними умовами розвитку країни в цілому. Адже, починаючи із заснування Нового Китаю (1949), китайський народ, його культура і мистецтво пережили низку кардинально відмінних етапів: ентузіазм першого сімнадцятиріччя (1949 - 1966), трагічне десятиліття культурної революції (1966 - 1976), політику «відкритості» двох останніх десятиліть ХХ століття й згодом глобалізаційні віяння нового тисячоліття.

Отже, трансформації китайського хорового мистецтва великою мірою обумовлювались політичними подіями у країні і яскраво позначились на стильових тенденціях хорової творчості, що мали певні відмінності в кожний період розвитку. Таким чином, у зазначене півстоліття в хоровому мистецтві Китаю були закумульовані всі основні напрямки його подальшого розвитку.

Аналіз сучасних публікацій. Питання розвитку хорового мистецтва Китаю цікавили багатьох дослідників ще за радянські часи. Вагома роль в їх розкритті належить Г.О. Шнеєрсону: в дослідженнях вченого [21] і збірниках під його упорядкуванням [13] представлена широка панорама розвитку традиційних китайських вокальних форм. Але головною метою радянського музикознавства було висвітлення історико-політичного аспекту розвитку китайського мистецтва.

Тільки з кінця 1980-х років наукова тематика щодо вивчення хорової творчості в Китаї починає поступово розширюватись. Передусім, це відбувалось завдяки висвітленню взаємозв'язків китайського та європейського хорового мистецтва, коли європейський досвід засвоювався на ґрунті національної специфіки (Ван Юйхе [1], Чень Ін [18] та ін.).

З початку нового ХХІ століття зацікавленість музикознавців у розвитку китайського хорового мистецтва другої половини ХХ століття викликають питання його специфіки в музичній драмі (Лянь Лю [9], Чень Ін [20]), окремі аспекти хорової творчості (Жень Сюлей [4], Кайсен Ян [5], Сун Цунінь [14], Цяо Банлі [18]), не втрачає актуальності й інтерес до історичного ракурсу розвитку хорової культури і творчості Китаю, зокрема особливостей їх становлення на різних етапах (Дай Лон, Лежнева Т. М. [3], Мазуріна Н. Г., Чжан Цзин

Жун [12], Лю Янь [8], Ся Цзюньвей [15], Цао Шу Лі [16], Ц. Люй [17] та ін.). В українському музикознавстві проблеми історичного й стильового розвитку хорового мистецтва Китаю розкривались у працях Гуй Цзюньцзе [2], Лю Бінцян [6], Лю Ліхує [7], Лянь Лю [10] та ін. Окремий пласт досліджень становлять праці з композиторських і виконавських проблем хорової творчості Китаю, але тематики даної статті ці питання прямо не торкаються.

Матеріал більшості із зазначених досліджень, в яких вивчаються питання історичного формування та тенденції розвитку хорового співу в Китаї, має констатувальний характер. Особливості й специфіка стильових (а поряд з тим, жанрових, композиційних та ін.) видозмін хорової творчості у взаємозалежності із соціально-політичними зрушеннями у країні, в цих розвідках майже не порушуються.

Таким чином, стильовим тенденціям хорового мистецтва Китаю окресленого періоду в їх взаємозв'язку із соціально-політичним і національно-культурним розвитком країни, як окремій науковій проблемі, не приділено належної уваги дослідників, що визначає актуальність теми пропонованої розвідки.

Мета статті - висвітлити трансформацію стильових засад хорового мистецтва Китаю другої половини ХХ - початку ХХІ століть крізь призму соціально-політичних і національно-культурних зрушень часу.

Об' єкт дослідження - трансформації хорового мистецтва Китаю другої половини ХХ - початку ХХІ ст., а предмет - стильові особливості хорової творчості Китаю у їх взаємозв'язку із соціально- політичним та національно-культурним розвитком країни.

Виклад основного матеріалу

Після утворення Нового Китаю (1949) в країні настав час стрімкого розвитку хорової творчості. Одним з головних імпульсів активізації цього процесу був великий ентузіазм народу щодо розбудови держави та вивільнення почуттів національної гордості, ствердження національної ідентичності. Для вираження цих народних емоцій зі всіх видів мистецтва найвідповіднішими були колективний спів і хорова пісня.

Отже, розвиток хорової творчості отримав у цей час значну підтримку в політичному, соціальному та культурному середовищі країни. А нестримний розвиток різних регіонів і міст надавав багато матеріалу для хорової справи, як мистецтва, доступного й прийнятного для широкого загалу.

Як і в попередні періоди розвитку, хоровий спів у Китаї в цю добу був тісно пов'язаний із політикою і визначався бурхливим рухом китайської соціалістичної революції. Це виражалось у тому, що хорова творчість мала прикладний характер і призначалась в першу чергу для пропаганди партійної ідеології, її політичних гасел і настанов [10, 81]. Зважаючи на це, масова пісня та способи її відтворення виявились дійсно найвідповіднішими формами музичного мислення та виконавства окресленого періоду.

Зберігаючи масове пісенне мислення першої половини ХХ ст., хорова творчість «першого сімнадцятиріччя» (1949 - 1966) сміливо увібрала в себе притаманну добі революційність, реалізуючи це у простих і ясних формах та зрозумілій гармонічній і поліфонічній мові. Такий композиційний підхід і вибір виразних засобів безсумнівно обумовлювався тематикою творів, в основі якої були хвала і процвітання Батьківщини та оспівування радісного життя в соціалістичній країні. Логічним результатом цих процесів стало превалювання у хоровому мистецтві обробок народних пісень та нове музичне оформлення старовинних пісень, заснованих на використанні у хорових творах «оригінально природного» вокального співу на діалектах. Це також сприяло тому, що саме у хоровій музиці відбулось творче осмислення ліричного вільного стилю та композиційної техніки на національних основах [18, 10]. Зазначені пріоритети у розвитку хорової творчості цього періоду передвіщали в майбутньому появу інших, барвистіших хорових жанрів.

В добу «першого сімнадцятиріччя» Нового Китаю китайські композитори звертались до різних жанрів, передусім - це масові, народні, дитячі, художні пісні. Переважна кількість таких композицій були створені здебільшого у малих та середніх формах, що якнайкраще відповідало їх змісту. В розвитку цих форм дослідники відзначають певні кульмінаційні точки. Передусім це досягнення початку 1950-х та початку 1960-х років, які відповідно отримали назву: «Золотий вік» (1951 - 1956) та «Розквіт стійкого піднесення» (1963 - 1965) [18, 11].

Опрацьовуючи передусім «найдемократичніші» жанри хорової творчості, особливо успіху китайські митці досягли в галузі обробок народних пісень, опановуючи західні професійні методи адаптації народної пісні у хоровій творчості. Жанр хорової обробки народної пісні від початку був однією з визначних ланок у сфері створення малих і середніх хорів і відіграв важливу роль у розвитку сучасного хору. До найзначніших творів цього напрямку належать: «Гості здалеку, будь ласка, залишайтеся» (аранжування Май Дін), «Магазин на тридцяти милях», «Повернувся брат з Червоної армії» (аранжування Ван Фанлян), «Пасторальна пісня» (аранжування Цюй Сісянь), «Гао Літай» (аранжування Чжу Цзяньєр на основі народних пісень Дунмен), «Half Moon Climb Up» (аранжування Цай Юйвен, Ян Цзярен) тощо. Ці твори й дотепер є зразками для створення хорів малої та середньої форм у країні.

Значного розвитку «в перше сімнадцятиріччя» набув також жанр дитячої хорової пісні, яка від суто педагогічних завдань навчання співу за цей час набула естетичних і сценічних якостей. Небайдужі до дитячої музики митці створили багато дитячих хорових пісень, в яких відображався духовний світ дітей, які живуть у мирній та доброзичливій атмосфері Нового Китаю. Такі композиції допомагали дітям сформувати особистий світогляд та естетичні критерії, виховати певні моральні якості.

Зразками таких творів є: «Пісня про ранкову гімнастику», «Пісня дитячої варти», «Як ми щасливі» Чжен Лучена, «Наше поле» Чжан Венгана, «Щасливих свят» Лі Цюня, «Давай помахаємо веслами» Лю Чі, «Ми наступники комунізму» Цзи Міна, «Пісня молодих піонерів», «Пісня червоної зірки» Фу Генчена та інші дитячі хорові пісні. Веселий ритм, витончена лірична мелодія та невинний ідейний зміст є основними ознаками дитячого хору цього періоду. Відзначається, що ці чудові хори лаконічні за технікою письма, їх легко співати, вони свіжі за стилем, а мелодії й тексти відповідають психологічним особливостям та естетичним уподобанням дітей епохи Нового Китаю [18, 12].

Дух часу і новий стиль життя Батьківщини, голос народних мас і розбудова соціалізму знайшли яскраве відображення у масових хорових піснях. Низка хорових творів, які відповідали як політичним потребам, так і загальному настрою народу, виникла на основі мовчазного консенсусу між політичними вимогами, суспільною свідомістю та соціальними ідеологічними тенденціями. До них відносяться такі хори, як «Співаючи Батьківщину» Ван Сіня, «Ми йдемо дорогою» Лі Цзефу, «Одне серце людей світу» та «Пролетарії світу об'єднуються» Цюй Сісяня, «Гармата» Чжу Цзяньєра тощо.

У цих творах композитори спирались на провідну суспільно- популярну ідеологію, викликану новим способом життя. Деякі з композицій мають певну художню та естетичну цінність, виводячи хорове мистецтво Китаю на новий рівень. Основна їх ідея - створення ліричного хору на основі «націоналізації» мистецтва, тобто «інтеграції китайського і західного», впровадженої старшим поколінням митців. Щодо тематики хорових творів малих та середніх форм, то левову їх частку присвячено «великій епосі і великій народній армії» та «робочому класу, на який ми повинні покладатися» [18, 10]. В цьому безпосередньо позначився вплив тогочасного радянського досвіду.

Поряд з тим, творіння хорів малих і середніх форм у перші сімнадцять років мало певні негативні наслідки. В першу чергу це спрощення стандартів та оцінки цінностей творів, що було пов'язано з орієнтацією митців на розвиток «літератури і мистецтва, що слугує робітникам, селянам і солдатам» і «літератури та мистецтва, підпорядкованої політиці» [18, 11]. Ще одним негативним чинником у створенні хорів малої та середньої форми була згубна практика наслідування популярним творам попередників, характерна для творчості окремих композиторів. А деякі твори загалом мали недостатню естетичну цінність та художню вартість.

Особливо помітне негативне значення у відтворенні музичного образу та стилістики мав феномен «фальшивого, великого і порожнього». Такі твори могли навіть користуватись успіхом, але їм були притаманні тенденції формалізму, заангажованості та вульгаризації змісту. Це призводило до серйозної проблеми уніфікації мистецтва та ідеології. Виражаючи ідеологію часу, тематика таких творінь була спрямована насамперед на прославлення Батьківщини. У якості прикладів можна навести масові хори «Співаючи Батьківщину» (автор Ван Сінь), «Моя Батьківщина» та «Ода Батьківщині» (музика Лю Чі, слова Цяо Юй), визнані як шедеври сучасного масового хоротворення. З інших масових хорових пісень у тому ж плані написані «Одне серце людей світу» (музика Цюй Сісянь, слова Чжао Сі), «На землі миру на батьківщині» (музика Чжан Венгана, слова Гуанга Вейрана), «Герої долають річку Даду» (автори Ло Цзунсянь, Ши Лемен Сун, Вей Фен Ци) та ін. У свій час ці твори мали широкий вплив на розвиток хорової справи у Китаї.

Трагічна для китайського народу доба «культурної революції» (десятиліття між 1966 та 1976 роками) не оминула негативними наслідками навіть найпоширеніші в китайському мистецтві та найулюбленіші у виконавців і публіки хори малих і середніх форм.

Загальна кількість творів у це десятиліття суттєво зменшилася й опинилась на найнижчому щаблі розвитку в історії китайського хорового мистецтва. В історичному перебігу період «культурної революції» в хоровій творчості умовно поділяється на два етапи - до 1971 року і після.

Перший період (1966 - 1971) характеризується тим, що над створенням хорових композицій здійснювався абсолютний ідеологічний контроль. У результаті цього маніакальні настрої та спотворений класовий ентузіазм доби реалізувались у жанрі «пісень Богу» (екстремальна форма «похвали»). У другому періоді (1971 - 1976) спостерігається деяка оптимізація хорової творчості завдяки змінам у внутрішньополітичному русі та заохоченню прем'єра Чжоу Еньлая до створення музики [18, 65].

Великий вплив на хорову творчість у цей час справили культ особистості та обожнення образу Мао Цзедуна. Це проявилось як у формі, так і у змісті творів, зокрема у появі великої кількості хорових пісень гімнічного плану типу «похвали богів» (гранична форма звеличення будь-якої особи). Їх тексти рясніли зверненнями: «великий вождь», «великий керманич», «великий наставник» та метафорами: «червоне сонце», «великий рятівник» тощо. Прикметою доби став тип хорових «пісень-цитат», які складались із висловлювань зі статей або промов Мао Цзедуна. Такий стан вивів на пріоритетне місце в хоровому мистецтві масову пісню, яка і в суворих умовах тоталітарного режиму не втратила набутого рівню, а деякі композитори досягли навіть значних художніх успіхів у створенні хорової музики. Зокрема донині в Китаї не втратили популярності хорові композиції Чжена Лученга на вірші Мао Цзедуна [18, 97].

Постійні зміни в політичному середовищі та коливання політичних думок у Китаї після 1971 року позначились на відносно бурхливих злетах і падіннях розвитку хорової творчості. Скерованість на відображення культу особистості та радикально-маніакальних політичних настроїв у цей час у створенні масового хору вщухли. Зміст і тематичний діапазон хорових творів малих і середніх форм поступово розширились: у цей час з'являються твори, присвячені міському та сільському будівництву, життю простих громадян. Зважаючи на велику кількість етнічних угрупувань, виникає кілька музичних мовних стилів, заснованих на елементах народної музики, покращується рівень прийомів горотворення та урізноманітнюється застосування виразних засобів.

Однак через глибоко вкорінений тоталітарний дискурс у сфері музичної думки «оптимізація» хорів малих і середніх форм була нетривалою. Незабаром знов усталилась радикальна політика, і в русі щодо оновлення хорових творів малого та середнього обсягу (як і у інших жанрах) знову настала тиша. Ці зміни чітко відображує зміст хорових пісень з п'ятитомної збірки «Нові пісні на полі битви», опублікованої після 1971 року. Основними домінантами хорової творчості часів «культурної революції» залишились масовий хор (малої та середньої форми), «єдина лінія» мовного стильового позиціонування (що посилювало виконавський зміст), ідеї культу особистості та маніакальної політичної одержимості.

Хоча кількість хорових творів, створених у це десятиліття, є чималою, однак лише у деяких з них відзначається певний художній рівень та естетичну цінність. У надзвичайно суворих творчих умовах «культурної революції» тільки окремі композитори досягли певних успіхів у сфері створення художнього хору. Відмітним представником у цьому відношенні став згадуваний вище Чжен Лученг, автор «Довгої маршевої дороги» на вірші Мао Цзедуна. В малих та середніх творах Чжена Лученга органічно взаємопов'язані музичний і літературний образ, що поєднуються з глибокою художньою концепцією віршів Мао Цзедуна, їх відрізняє чудове хорове письмо та надзвичайне викладення. Про рівень художньої досконалості цих творів свідчить те, що вони не втратили популярності і донині, що звичайно велика рідкість для хорів періоду «культурної революції». Нині ці твори все більше цінуються та шануються публікою.

З кінця 1970-х років із завершенням періоду «культурної революції» китайське політичне, економічне та культурне життя увійшло в новий період реформ і відкритості. Для пришвидшення процесу культурного розвитку та створення здорового середовища розвитку мистецтва в Пекіні в 1979 році було проведено Четвертий національний культурний конгрес. На ньому було проголошено політику невтручання партії у творчі процеси в мистецтві, що відкрило нову сторінку в розвитку хорової справи. У результаті прийнятих рішень, кінець 1970 - початок 1980-х років стали періодом розквіту хорового мистецтва в Китаї.

Це час активізації творчості ветеранів, позбавлених прав на творче вираження під час «культурної революції» (Хе Лютін, Лі Хуанчжи, Цюй Сісянь, Лю Чі, Фу Генчен, Чжан Венган та ін.), та висування когорти молодих енергійних композиторів, здатних сучасно мислити та впроваджувати інновації (Ши Гуаннань, Гу Цзяньфень, Шан Дейі, Лу Заї, Ван Шигуан, Чжан Іда, Сю Пейдун та ін.). Молоді митці слідували двом творчим тенденціям - це були музика «нової хвилі» та популярна музика із «оновленням концепцій». Використані ними у хорах малих і середніх форм прийоми та виразні засоби апелюють до різноманітних музичних стилів та естетичних уподобань.

Як норма стали сприйматися композиторська індивідуальність і суб'єктивність творчості, а від задуму митця вимагалось новаторство прийомів і засобів створення. Це посприяло новій зміні стилю музичної мови в новій епосі, багато нового з'явилося у виразності і змісті творів. У результаті значно зросли лірико-художні якості хорових композицій, були удосконалені форми масової та народної пісні, художніх та дитячих хорів, відбулося оновлення тематики, стилю і музичного викладення масового хорового мистецтва тощо. Але для всіх жанрів хорової творчості Китаю «характерно збереження яскравого національного колориту, заснованого на традиційній народній пісні різних регіонів країни» [12, 269].

Розвиток хорової справи набуває у цей період дійсно масових форм: організуються різні концертні виступи, фестивалі та конкурси Так, три Пекінських хорових фестивалі, що відбулись відповідно в 1982, 1986 та 1991 роках демонструють значний прогрес розвитку хорового мистецтва в Китаї за ці десять років. Так, у Першому фестивалі взяло участь 40 професійних аматорських хорових колективів, у Другому - 63 професійних та аматорських хорових колективи (з 13 провінцій і міст зі всієї країни), а в Третьому було до 4000 учасників (61 хор з 21 провінції) [18, 98]. Крім того, з моменту реформи та впровадження політики відкритості в країні було проведено кілька хорових конкурсів різних специфікацій та рівнів.

Естетичні запити масової музичної культури нової доби позначились у помітних зміни в тематиці та стилі музичної мови в галузі створення масових хорів. У якості прикладу, можна назвати хор із двох частин «На полі надії» Ши Гуаннана (1982, для сопрано та змішаного хору), «Young Friends Come to Meet» Гу Цзяньфеня (1980), «Новий довгий марш, нова битва» Цюй Сісяня (1978), «Пісня про сучасний Китай» (слова Лі Юна) та інші твори, що викликають широке враження у масах.

У народних пісенних хорових творах нової доби поступово глибше розкривались культурні традиції та особливості різних національностей, серед них «Пісня про човни Усулі» (1977) Цюй Сісяня (на основі народних пісень Хечже) та «Династія Сун» (за мотивами народних пісень Цинхай). До цього пласта входять «У тому далекому місці» та «Чекаємо вас до світанку» Ду Мінсіня, адаптовані з казахських народних пісень, «Гелло, Літай» Чжан Іда, адаптовані з народних пісень Хубей, «Цуй Донцуй», адаптована з народних пісень Юньнань, «Плетіння кошиків з квітів», адаптована з народних пісень Хенань, які є видатними зразками хорової творчості періоду реформ та відкритості. У сфері художнього хору великим успіхом користувались твори Ши Гуаннана «Прем'єр Чжоу, де ти?» (1976), Лю Дуннаня «Спів у глибокому лісі» (1978), Цюй Сісяня «Take My Milk» (1980), «Летючі пелюстки» (1982), Шан Деї «Ніч у пустелі», Лу Цзаї «Батьківська доброта», «Мама» (за мотивами однойменної сольної пісні Чжан Хунсі), Ван Шигуана «Веселка після дощу» (1982), «Пісня про річку Янцзи» (1982) та ін. Всі вони належать до чудових творів із використанням традиційних методів. Проте «Бананове дерево - додавання слів і збирання шовковиці» Чень І та «Звуки міста» (1986) Лі Юцю та деякі інші створені вже у «нових тенденціях» мови музики в мюзиклі. Отже, саме останні десятиліття ХХ століття виявились найбільш плідними і цікавими щодо засвоєння новинок та їх сполучення із традиційними засадами. Ці процеси, характерні загалом розвитку хорового мистецтва Китаю на кожному з етапів, відбуваються у цей час найбільш інтенсивно і художньо повно.

Висновки

Від початку ХХ століття розвиток хорового мистецтва Китаю весь час був пов'язаний і визначався соціально-політичними та національно-культурними умовами розвитку. Особливо гостро в розвитку хорової справи цей взаємозв'язок виявився в другій половині ХХ століття. У цей час стильові особливості хорової творчості прямо обумовлювались тенденціями основних етапів політичного життя країни: першого сімнадцятиріччя (1949 - 1966), періоду «культурної революції» (1966 - 1976), етапу реформ і «відкритості» (1980 - 1990-ті роки). Аналіз стильових особливостей хорових творів китайських композиторів другої половини ХХ століття довів, що вони мали значні відмінності в кожний період розвитку.

В основі тематики хорів «першого сімнадцятиріччя» були хвала і процвітання Батьківщини та оспівування радісного життя в соціалістичній країні, що якнайкраще виражалось у жанрах дитячої, народної, масової й частково художньої пісні. Відповідними до змісту були прості, ясні форми, ритміка і мелодика хорових творів. В добу «культурної революції» хорова творчість потерпала певну кризу. У цей час в пріоритеті були так звані «похвали богам», яким якнайкраще відповідав жанр масової пісні. Характерними ознаками творів цього періоду стали звеличення культ особистості та обожнення образу Мао Цзедуна, що виражались через величний, гімнічний характер композицій. Національна хорова діяльність у Китаї в останні десятиліття ХХ століття, з одного боку, продемонструвала активний розвиток і рівень масової хорової справи в країні, а з іншого, - консолідувала здобуте творче середовище та сприяла створенню хорів малих і середніх форм на новому витку розвитку. Створення хорових творів малої та середньої форми в Китаї в цей період характеризується якнайбільшими змінами, коли, поряд із застосуванням інноваційних творчих прийомів і засобів, відбуваються також докорінні зміни у музичній мові, стилі, тематиці.

Перспективи подальшого вивчення. Результати і висновки пропонованої статті можуть бути використані у подальших наукових розвідках з аналогічною тематикою, в теоретичних і практичних навчальних курсах різного рівню закладів музичної освіти, а також в практичній діяльності хорових диригентів і співаків.

Список використаних джерел і літератури

1. Ван Юйхе. Хорова музика Китаю нового часу (1946 - 1976). Дослідження з музики. Пекін, 1989. № 2. С. 20-23 (китайською мовою).

2. Гуй Цзюньцзе. Еволюція хорової культури Шанхаю в аспекті взаємодії з традиціями європейського музичного мистецтва. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. 2020. Вип. 127. С. 137-147.

3. Дай Лона, Лежнева Т.М. Становление хорового искусства Китая в начале ХХ века. Педагогический журнал. Санкт-Петербург, 2022. В. 12, № 1A. С. 200-205.

4. Жень Сюлей «Дослідження китайської хорової творчості в ХХ столітті» //ійЈ2010^ 31Ш(Dissertation Ren Xiulei «Research on Chinese Choral Creation Thinking in the 20th Century» Beijing Central Conservatory of Music, 2010, 31).

5. Кайсень Ян. Європейські витоки хорового мистецтва Китаю. Культура України. 2019. № 63. С. 65-75.

6. Лю Бинцян. Музыкально-исторические параллели развития искусства Китая и Европы. Одесса: Астропринт, 2014. 440 с.

7. Лю Ліхує. Сучасна китайська художня пісня: історія розвитку і жанрові ознаки. Музикознавча думка Дніпропетровщини. Дніпро: Грані, 2021. Вип. 21 (2). С. 209-220.

8. Лю Янь. Хоровое образование Китая второй половины ХХ - начала ХХІ ст. БГУКИ. URL: http://www.rusnauka.com/19_NNM_2007/MusicaAndLife/23236.doc (дата звернення: 7.06.2022)

9. Лянь Лю. Китайская современная опера в контексте влияния европейских традиций. Вестник ТГУ. Томск, 2013. № 3 (11). С. 25-33.

10. Лянь Лю. Состояние и тенденции развития хорового искусства в Китае. Культура України. Харків, 2013. Вип. 42. С. 80-87.

11. Ма Гашун. Нові видання з мистецтва хорового співу. Шанхай: Шанхайське музичне видавництво, 2002. № 5. 50 с. (китайською мовою).

12. Мазурина Н. Г., Чжан Цзин Жун. Этапы развития жанров кантаты и оратории в историко-культурном пространстве Китая. УО «Белорусский государственный педагогический университет имени Максима Танка». Минск, 2014. С. 268-270.

13. О китайской музыке. Статьи китайських композиторов и музыковедов / Сост. и ред. Г. Шнеерсон. Перевод В.М. Пасенчука. Москва, 1958. 144 с.

14. Сун Цунінь. Довідник з хорового мистецтва. Шанхай: Шанхайське музичне видавництво, 2000. 709 с. (китайською мовою).

15. Ся Цзюньвей. Становление хоровой музики в Китае в первой половине ХХ века. Вестник КемГУКИ. Кемерово: Кемеровский государственный университет культуры и искусств, 2018. № 45. C. 126-133.

16. Цао Шу Ли. Развитие хоровой музыки Китая в первой половине ХХ столетия (1898 - 1949). БГУКИ. Минск, 2010. С. 297 - 304.

17. Ц. Люй. Хоровая культура в Китае в XX веке: основные вехи становлення. Humanity space International almanac. Vol. 10, № 5, 2021. С. 611-619.

18. Цяо Банлі. Дослідження сучасної китайської малої та середньої хорової

творчості //

Л 2010^ 10Ш( Dissert. Qiao Bangli, "Research on Chinese Contemporary Small

and Medium-Sized Chorus Creation", Nanjing Univ. of the Arts, Nanjing, 2010, 10).

19. Чэнь Ин. Адаптация европейских музыкальных традиций на примере «Школьной песни». Проблемы музыкальной науки. 2014. № 1 (14). С. 10-13.

20. Чэнь Ин. Китайская опера ХХ - начала ХХІ века: к проблеме освоения европейского опыта: дис. ... канд. иск.: спец. 17.00.02. Ростов н/Д, 2015. 175 с.

21. Шнеерсон Г. Музыкальная культура Китая. М.: Музгиз, 1952. 252 с.

References

1. Wang Yuihe. (1989). Choral music of modern China (1946 - 1976) [Horova muzika Kitayu novogo chasu (1946 - 1976)]. Studies in music. Beijing. Issue 2. P. 20-23 [in Chinese].

2. Gui Junjie. (2020). The evolution of choral culture in Shanghai in terms of interaction with the traditions of European musical art [Evolyuciya horovoi kufturi Shanhayu v aspekti vzaєmodiї z tradiciyami єvropejs'kogo muzichnogo mistectva]. Scientific heraldNMAUnamed Tchaikovsky. Issue 127. P. 137-147 [in Ukrainian].

3. Dai Lona, Lezhneva T. M. (2022). The formation of choral art in China at the beginning of the 20th century [Stanovlenie horovogo iskusstva Kitaya v nachale XX veka. Pedagogicheskij zhurnal]. Pedagogical journal. St. Petersburg. Vol. 12, № 1A. P. 200-205 [in Russian].

4. Ren Xiulei. (2010). Research on Chinese Choral Creation Thinking in the 20th Century. The dissertation for gaining the degree of the Candidate of Science. Beijing: Central Conservatory of Music [in Chinese].

5. Kaisen Yan. (2019). European origins of Chinese choral art [Yevropejs'ki vitoki horovogo mistectva Kitayu]. Culture of Ukraine. Kharkov. № 63. P. 65-75 [in Ukrainian].

6. Liu Bingqiang. (2014). Musical and historical parallels in the development of art in China and Europe [Muzykal'no-istoricheskie paralleli razvitiya iskusstva Kitaya i Evropy]. Odessa: Astroprint. 440 p. [in Russian].

7. Liu Lihue. (2021). Modern Chinese art song: history of development and genre characteristics [Suchasna kitajs'ka hudozhnya pisnya: istoriya rozvitku і zhanrovi oznaki]. Musicological Thought of Dnipropetrovsk region. Dnipro: Grani. Issue 21(2). P. 209-220 [in Ukrainian].

8. Liu Yan. Choral education in China in the second half of the 20th - early 21st centuries [Horovoe obrazovanie Kitaya vtoroj poloviny XX - nachala XXI st.]. BSUCA. URL: http://www.rusnauka.com/19_NNM_2007/MusicaAndLife/23236.doc [in Russian].

9. Lian Liu. (2013). Chinese modern opera in the context of the influence of European traditions [Kitajskaya sovremennaya opera v kontekste vliyaniya evropejskih tradicij]. Vestnik of the TSU. Tomsk. Issue 3 (11). P. 25-33 [in Russian].

10. Lian Liu. (2013). Status and development trends of choral art in China [Sostoyanie i tendencii razvitiya horovogo iskusstva v Kitae]. Culture of Ukraine. Kharkov. Issue 42. P. 80-87 [in Russian].

11. Ma Gashun. (2022). New publications on the art of choral singing [Novi vidannya z mistectva horovogo spivu]. Shanghai: Shanghai Music Publishing House. Issue 5. 50 [in Chinese].

12. Mazurina N.G., Zhang Jing Rong. (2014). Stages of development of the genres of cantata and oratorio in the historical and cultural space of China [Etapy razvitiya zhanrov kantaty i oratorii v istoriko-kul'turnom prostranstve Kitaya]. Minsk: BSPU named after Maxim Tank. P. 268-270 [in Russian].

13. About Chinese music [O kitajskoj muzyke]. (1958). Articles by Chinese composers and musicologists. Compiled and edited by G. Schneerson. Translation by V.M. Pasenchuk. Issue 1. 144 [in Russian].

14. Sun Cunin. (2000). Choral Art Handbook [Dovidnik z horovogo mistectva]. Shanghai: Shanghai Music Publishing House. 709 [in Chinese].

15. Xia Junwei. (2018). Formation of choral music in China in the first half of the 20th century [Stanovlenie horovoj muziki v Kitae v pervoj polovine XX veka]. Vestnik of the KemSUC&A. Kemerovo: KSUCA. Issue 45. P. 126-133 [in Russian].

16. Cao Shu Li. (2010). The Development of Chinese Choral Music in the First Half of the 20th Century (1898 - 1949) [Razvitie horovoj muzyki Kitaya v pervoj polovine HKH stoletiya (1898 - 1949)]. Minsk: BSUCA. P. 297-304 [in Russian].

17. Ts. Lu. (2021). Choral culture in China in the XX century: the main milestones of the formation [Horovaya kul'tura v Kitae v XX veke: osnovnye vekhi stanovlennya]. Humanity space International almanac. Vol. 10. № 5. P. 611-619 [in Russian].

18. Qiao Bangli. (2010). Research on Chinese Contemporary Small and Medium-Sized Chorus Creation. The dissertation for gaining the degree of the Candidate of Science. Nanjing University of the Arts. Nanjing [in Chinese].

19. Chen Ying. (2014). Adaptation of European musical traditions on the example of „School Song” [Adaptaciya evropejskih muzykal'nyh tradicij na primere «Shkol'noj pesni»]. Problems of musical science. Issue 1 (14). P. 10-13 [in Russian].

20. Chen Ying. (2015). Chinese opera of the 20th - early 21st century: to the problem of mastering the European experience [Kitajskaya opera HKH - nachala HKHI veka: k probleme osvoeniya evropejskogo opyta]. The dissertation for gaining the degree of the Candidate of Study of Art. Rostov-on-Don. 175 [in Russian].

21. Schneerson. G. (1952). Musical culture of China [Muzykal'naya kul'tura Kitaya]. Moscow: Muzgiz. 252 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru