Фортепіанна композиція "Балада" тв. 42 Сергія Борткевича: виконавський аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фортепіанна композиція «Балада» тв. 42 Сергія Борткевича: виконавський аспект

Уляна Молчко,

доцент кафедри музикознавства та фортепіано Навчально-наукового інституту музичного мистецтва Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (Дрогобич, Львівська область, Україна)

У дослідженні здійснено музично-естетичний та інтерпретаційний аналіз твору для фортепіано видатного композитора української діаспори Сергія Борткевича. Розкрито особистий творчий внесок митця у розбудову європейської культури. Висвітлено життєвий шлях С. Борткевича та піаністичну діяльність як в Україні, так і за кордоном. Охарактеризовано фортепіанний стиль композитора. Наведено видатних виконавців-піаністів, до репертуару яких увійшли твори українського культурно-освітнього діяча.

Проаналізовано «Баладу» тв. 42 С. Борткевича, яка є однією із популярних фортепіанних творів митця. Доведено, що вона є яскравою трансформацією жанрового виду творів композиторів романтичної епохи. Для передачі лірико-драматичних образних сфер митець застосовує незамкнуту художню форму, а саме синтетичну форму, в якій поєдналися сонатність, варіаційність, рондоподібність та тричастинність.

Підкреслено, що твору композитора властива опора на фольклор, а саме: застосовано народно-пісенну наспівність, яка проявляється в мелодизмі тематизму «Балади» С. Борткевича.

Осмислено виконавські особливості п'єси С. Борткевича, які грунтуються на заглибленні в лірико-психологічну тематично-образну основу композиції. Вона представлена синтетично-контрапунктичною фактурою. До засадничих інтерпретаційних аспектів належать усвідомлення піаністом ладогармонічної системи, агогіч- них, ритмічних, артикуляційних, фонічних, темброфонічних, фактурно-тембральних засобів, які відповідають оркестровому трактуванню фортепіано.

Констатовано, що «Балада» тв. 42 С. Борткевича є добрим дидактичним матеріалом для виховання у піаністів власної інтерпретаційної концепції, яка б базувалася на взаємодії композиторської та особистої виконавської сюжетно-образної моделі, що дозволить збільшити силу мистецького впливу.

Ключові слова: С. Борткевич, балада, романтична стилістика, інтерпретація, фортепіанна фактура, фортепіанна техніка.

PIANO COMPOSITION «BALADA» OP. 42 BY SERHII BORTKEVYCH: PERFORMING ASPECT

The research provides a musical-aesthetic and interpretive analysis of the work for piano of the Ukrainian diaspora outstanding composer Serhii Bortkevych. The personal creative contribution of the artist to the development of European culture is revealed. There are covered in the research the life of S. Bortkevych andpianistic activity both in Ukraine and abroad. The composer's piano style is described. The outstanding pianists, whose repertoire includes works by Ukrainian cultural and educational figure, are listed.

Key words: S. Bortkevych, ballad, romantic style, interpretation, piano texture, piano technique.

Постановка проблеми

твір для фортепіано борткевич балада

Входження України у європейський культурний простір самостійним суб'єктом забезпечує національну самобутність музично-освітніх явищ, а також акцентує значущість українського фортепіанного мистецтва як світового надбання. Формування піаніста-інтер- претатора на композиціях романтичного стильового напрямку, на його багатих жанрових різновидах є сьогодні суттєвим аспектом. Національний концертно-навчальний простір все більше наповнюється творами як українських митців, так і композиторів української діаспори. Особливий інтерес виконавці проявляють до жанру балади, яка йшла своїм шляхом трансформації понад сім століть. Серед численних фортепіанних зразків цього синтетичного виду у світовій музичній літературі та в українській чільне місце в учбових та виконавських програмах провідних піаністів посідає «Балада» тв. 42 Сергія Борткевича, тому визначення її інтерпретаційних особливостей є актуальним аспектом наукового розгляду.

Аналіз останніх досліджень. Джерельна базою стали наукові праці Г. Карась (Карась, 2012 : 10; 513),О. Чередниченка (Чередниченко, 2008 : 126-128), А. Резніка (Резнік, 2017 : 92), Є. Левкулича (Левкулич, 2016 : 229-240: 2018 : 88-103), М. Сукача (Сукач, 2018 : 136), А. Кале- ниченка (Калениченко, 2006 : 252), К. Лєбєдєвої (Лєбєдєва, 2005 : 42-52), С. Сімакової (Сімакова, 2020 : 67-71), С. Циганкова (Циганкова, 2001 : 4), Т. Якубова(Якубов, 2017 : 65-70).

Мета статті - здійснити музично-естетичний та інтерпретаційний аналіз «Балади» тв. 42 С. Борткевича.

Виклад основного матеріалу

Державотворчі та націотворчі процеси кінця ХХ-початку ХХІ століть сприяли поверненню до української музичної культури чималої кількості маловідомих сучасникам імен митців, які через складні суспільно-політичних події змушені були жити і працювати в чужоетнічному середовищі. Саме до таких постатей належить композитор українського походження, піаніст, педагог Сергій Борткевич (1877-1952). Здійснивши вартісний внесок у розбудову європейської культури, митець разом з плеядою представників нашої музичної еліти, «що силою обставин були відірвані від батьківщини, поставлені у дуже непрості соціально- культурні і суспільні умови»(Карась, 2012 : 10), сприяли утвердженню українського мистецтва у світовому просторі. Його зараховують до визначних композиторів другої міжвоєнної хвилі. Це підтверджує дослідниця Ганна Карась, наводячи їх перелік: «В. Балтарович, М. Бойченко, С. Борткевич, М. Букиник, М. Гайворонський, А. Гна- тишин, О.Дутко, Г. Дяченко, Ф. Євсевський, Ємець, О.Кізима, М. Колесса, О. Кошиць, Г. Лапшинський, З Лисько, В. Малішевський. П. Маценко, І. Мельник, Т. Микиша, Н. Нижан- ківський, О. Омельський, П. Печеніга-Углицький, Р. Придаткеивч, А. Рудницький, М. Рощахівський, Р. Сімович, О. Стратичук, С. Туркевич, М. Федорів, П. Щуровська-Россіневич, Ф. Якименко»(Карась, 2012 : 513).

Здобувши ґрунтовну професійну освіту в Санкт-Петербурзькій Імператорській Консерваторії, а згодом в Лейпцігській консерваторії, Борткевич повертається до Харкова, де займається педагогічною і виконавською діяльністю. Але розруха в державі виштовхнула його до чужого краю. У 1919 році він з дружиною Єлизаветою Гераклітовою від'їжджає до Константинополя (Туреччина). У 1922 році сім'я Борткевичів потрапляє до Відня (Австрія). Тут митець прожив до останніх своїх днів. Він багато років викладав у Віденській консерваторії, займався концертною діяльністю та композицією. У 1947 році засновано «Товариство Борткевича», яке, на жаль, швидко припинило свою діяльність.

Митець був високопрофесійним піаністом. «Активну концертно-виконавську діяльність С. Борткевич розпочав через кілька років після закінчення Лейпцизької консерваторії»(Левкулич, 2018 : 90), - зазначає Є. Левкулич. Інтерпретуючи твори світових композиторів, він представляє на сцені і свої власні п'єси, змінюючи творче обличчя «піаніста-віртуоза та інтерпретатора чужих творів до композитора-інтерпретатора та виконавця власної музики»(Левкулич, 2016 : 232). Перші згадки про його виступи знайшли відгуки на сторінках харківських газет «Южный край», «Утро». У 1908 році С. Борткевич блискуче виконує свій «Концерт для фортепіано з оркестром» h-moll тв. 1 в Харкові, а згодом (у 1910 році) частина концертної програми складалася з власних композицій. Рецензія з часопису «Южный край» вияскравлює виконавські риси С. Борткевича: «У нього гарний тон, відмінна техніка. Його гра вільна й різноманітна. В ній є й віртуозний блиск, й вишуканість, й задушевна співучість» (Чередниченко, 2008 : 245). Він також гастролює містами країн Європи: Німеччини, Австрії, Італії, Франції, Угорщини, а також Росії. Репертуар митця складався з творів Л. ван Бетовена, Ф. Шопена, Р. Шумана, Ф. Ліста, Ф. Шуберта, П. Чайковського, С. Рахманінова та інших композиторів романтичної епохи. Будучи на еміграції, С. Борткевич виступає на радіостанціях Відня, Берліна, Риги, Мюнхена.

Заглиблюючись у піаністичний репертуар харківського артиста та його тяжіння до згаданих вище музичних традицій, Є. Левкулич зазначає, що «фортепіанний стиль його творів базується на продовженні кращих виконавських традицій епохи романтизму, які гармонійно поєднували в собі віртуозний блиск та стихійну емоційність із лірично-інтимною проникливістю виконання твору»(Левкулич, 2016 : 238).

Фортепіанні твори увійшли до репертуару численних світових виконавців. До інтерпретаторів композицій С. Борткевича належать піаністи: Герман Гоппе, Марія Нойшеллер, Мадлен Кокореску, Етель Бонавія, Моріс Розенталь, Пауль Вітгенш- тейн, Гуго ван Дален, Поль де Конне.

Однією з відомих виконавців творів С. Борткевича була українська піаністка Любка Колесса. Перші згадки про презентацію нею творів митця з'являються в музично-критичній публікації «Музикознавча замітка про Сергія Борт- кевича» австрійської музикознавиці Ріа Фельдман» (Кашкадамова, Бобицька, 2011 : 84). У 1922 році європейський часопис «Neue Zeitschrift fur Musik» писав, що «Фортепіанний концерт in B живого композитора Борткевича (...) був настільки яскраво та переконливо виконаний молодою Любкою Колессою, що мав великий успіх. Вдячний композитор присвятив українській майстрині цикл із трьох вальсів ор. 27, що також свідчить про успішне виконання піаністкою твору митця»[Цитування за Є. Левкуличем](Лев- кулич, 2018 : 96).

Варто відзначити, що артистка блискуче відіграла Концерт для фортепіано з оркестром тв. 16, про що писав кьольнський часопис: «Концерт Борткевича грала вона (Л. Колесса. - У. М.) з такою віртуозністю і розмахом у виразі, що ввела цілу авдито- рію в подив і захоплення»(Кашкадамова, Бобицька, 2011 : 84). Зворушений її інтерпретацією, сам композитор написам подячні слова в альбомі піаністки у 1924 році»(Кашкадамова, Бобицька, 2011 : 84).

Фортепіанна спадщина С. Борткевича є численною. Заглиблюючись в його доробок, С. Сіма- кова наголошує: «Віддавши данину великим циклічним формам (соната, концерт), він головну увагу приділяє фортепіанній п'єсі. Серед жанрів переважають прелюдія, етюд, танцювальна п'єса; палітра останньої, де вальс, мазурка, полонез є суміжними з менуетом та гавотом, служить підтвердженням великого ареалу успадкованого музично-історичного досвіду. Разом з тим, є ноктюрн, капричіо, мелодія, романс, пісня без слів, елегія, епіталама, балада, скарга, розрада, експромт, роздуми, лірична п'єса, тобто практично весь набір найбільш поширених жанрів романтичної епохи»(Сімакова, 2020 : 70).

До фортепіанного надбання композитора належать: твори великої форми («Концерт № 1» для фортепіано з оркестром тв. 16 (1912 р.), «Концерт № 2» для фортепіано з оркестром тв. 28 (1924 р.), «Концерт № 3» для фортепіано з оркестром тв. 32 (1926 р.), «Російська рапсодія» для фортепіано з оркестром тв. 45 (1935 р.), «Соната» для фортепіано тв. 9 (1907 р.) і «Соната» для фортепіано тв. 60 (1941 р.); велика кількість композицій малої форми («Шість прелюдій» тв. 13 (1910 р.), «Десять етюдів» тв. 15, «Дванадцять етюдів» тв. 29 (1924 р.), «Чотири п'єси» для фортепіано тв. 3, «Три п'єси» для фортепіано тв. 6, «Чотири п'єси» для фортепіано тв. 10 та інші); чимало циклічної дитячої музики («Маленький мандрівник» тв. 21 (1922 р.), «Музичні картинки за казками Андерсена» тв. 30. (1925 р.), «Дитинство» тв. 39 (1930 р.) та інші.

Перше знайомство з музикою С. Борткевича на рідній землі відбулося 15 травня 2001 року на концерті в Колонному залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України. На цій імпрезі було проінтерпретовано лауреатом міжнародних конкурсів В'ячеславом Зубковим Перший концерт для фортепіано з оркестром, а Першу симфонію виконано під керівництвом диригента Миколи Сукача та Чернігівського симфонічного оркестру «Філармонія». Зазначений артпроєкт відбувся за сприяння заслуженого артиста України, піаніста Миколи Сука. З цього часу музика С. Борткевича міцно увійшла в культурно-освітній простір України.

Сьогодні творча спадщина митця повертається на Батьківщину. Його музика звучала під час мистецьких акцій, зокрема «Міжнародного музичного проекту «Борткевич в Україні» (25 грудня 2020 року), що проводився у соціальній мережі Facebook.

Одним з найпопулярніших інструментальних творів С. Борткевича є «Балада» (cis-moll) тв. 42. Відображення епосу у фортепіанній творчості митця української діаспори характерне глибоким спадкоємним зв'язком з традиціями світової академічної музики, а саме романтичного стилю. Власне до цього музичного виду належить «Балада», яка була створена композитором у 1931 році на еміграції і присвячена Селесті Чоп-Гроєвельт (Сукач, 2018 : 126). Композицію зараховують до творів великої форми С. Борткевича. А. Резнік пише, що «в цьому творі («Балада» тв. 42. - У. М.) вільно поєднуються ознаки різних класичних форм (сонатність, варіаційність, рондоподібність, тричастинність), як в однойменних творах Шопена»(переклад. - У. М.) (Резнік, 2017 : 92). У ній відчутно спорідненість з такими ж музичними прототипами Ф. Шопена, Ф. Ліста, Е. Гріга. О. Чередниченко наголошує на особливостях музичної форми, вказуючи на тяжіння твору до «рондальної композиції, побудованої за принципом перемикання різних планів дійств» (переклад. - У. М.) (Чередниченко, 2008 : 126). «Сюжетну» лінію творить героїко-драматична образна сфера, яка асоціюється з трагічними суспільно-політичними подіями батьківщини, котру автор змушений був покинути.

У «Баладі» С. Борткевича простежується органічне поєднання традиційних музичних форм, розуміння взаємодії яких дасть можливість піаністу проникливо вибудувати свою виконавську концепцію. Злиття різних принципів формоутворення започаткувало новий різновид - синтетичну одночастинність, що характеризує «поемний» жанр романтичної музики - баладу.

Драматична дієвість «Балади» тв. 42 спонукала композитора звернутися до сонатної форми. Головна партія, яка відкриває твір, проходить в основній тональності cis-moll. Тематичний матеріал вражає емоційною схвильованістю. Це досягається митцем шляхом ведення мелодичного розвитку, що опирається на мотивному нанизуванні. Октавний виклад поглиблює епічні риси. Тріольний супровід, що «клекоче» звуками низьких октав, поглиблює зростаючий динамізм музичного розвитку. Автор виписує густу педалізацію на цілий такт, чим вияскравлює бурхливий характер композиції. З 21 такту фортепіанний виклад змінюється. У розмірі 9/8 швидкобіжучі пасажі супроводу передають стихійність енергії руху, огортають мелодичні поспівки. Така фактурна варіаційність випливає з романтичних загальностильових засад. Імпульс безупинного руху тематичних проведень С. Борткевич доповнює ускладненими подвійними звуками підголосків. Піаніст повинен володіти майстерністю диференціації фактури та вияскравленням тематичних поспівок. О. Чередниченко характеризує вище окреслений тематичний матеріал як рефрен рондоподібної форми, мелодичній основі котрого властива пісенність «з її повторюваністю двотактових структур, тридольністю, інтонацією, що погойдується, «жіночим» закінченням, обігруван- ням мелодичного і натурального VI ступеня ладу, яке є праобразом колискової» (переклад. - У. М.) (Чередниченко, 2008 : 127). Тому перед виконавцем постає завдання вибору жанрового трактування аналізованого музичного епізоду.

Розгортання мелодії з лаконічного зерна, поступеневий розвиток, широта і плавність фраз сприяють накопиченню емоційної напруги. Емотивні хвилювання, що спалахнули, переходять у пульсуючі акордові послідовності, які підводять до початкового тематизму. Напружений тонус п'єси ґрунтується на усталеній загальній полі- ритмічній пульсації (накладання дуольності на тріольність). Тематична єдність, збереження рит- мофактурних одиниць руху та первісної образної характерності, монолітність загального потоку розгортання змісту та віртуозно-технічних виражальних засобів, стабілізують форми «Балади».

Початковий тематичний матеріал з 61 такту змінюється на однотипний фортепіанний виклад, якому властива тріольна організація музичного розвитку. Незважаючи на це, інтерпретатор має звернути увагу на авторську ремарку calmandosi (переклад з італійської мови - заспокоєння. - У. М. ), яке скеровує виконавця у більш ліричну сферу вислову. О. Чередниченко звертає увагу на альтеровану нестійкість епізоду, котра простежується у підголосках та супроводі. Ця хиткість огортає і ніби зачаровує звуковими лініями тематичні інтонації, а хроматичні ковзання надають йому «пряності»(переклад. - У. М.) (Чередниченко, 2008 : 128). Авторські виконавські зауваги dolce, diminuendo налаштовують піаніста на більш глибший вираз почуттів.

На зміну лірико-драматичній головній партії приходить B-dur розділ (Tempo I.), який можна трактувати як побічну партію. Панівний штрих staccato в тріольному русі додає їй ознак скерцоз- ності. З одноголосного викладу гротескний супровід переростає в октавний, надаючи цьому епізоду віртуозного начала. О. Чередниченко зазначає, що тут відчутні впливи музики російських композиторів М. Мусоргського. С. Рахманінова. «На тлі нехитрого народно-пісенного мотиву, що нагадує російську протяжну пісню «Інтонаційними прообразами можна назвати «Ой, да ты, калинушка, Ты река ли моя, реченька, Лучинушка» (Чередниченко, 2008 : 128) - за О. Чередниченко., але завуальованого ритмічною остинатністю, з'являється у збільшенні одноголосний спадний рух звуками фрігійського мінору. Його наполегливе поперемінне проведення в партіях обох рук, октавно-акордовий виклад, секвентні зрушення, що призводять до збільшення регістрового простору, несуть потужний заряд вільнодумних народних сцен Мусоргського»(переклад. - У. М.) (Чередниченко, 2008 : 128). Інтонаційні ходи на м. 3 асоціюються з дзвоновими мотивами, котрі були характерні для С. Рахманінова. Власне на цих мотивах автор будує кульмінаційну зону епізоду. Перехід на остинатний акомпанемент, котрий супроводжує низхідні мелодичні ходи в низькому регістрі, повертає настрій твору в драматичне русло, що нагадує шопенівські традиції.

З 111-го такту наступає розробковий розділ «Балади» cis-moll. Тематичний матеріал, що ґрунтується на початкових інтонаціях, підсилюється фактурним тріольним викладом. Власне він додає музиці епізоду динамічно-наступального характеру. Мелодичні повтори-нагнітання в партіях обох рук підвищують емоційний тонус композиції. З 133-го такту тематичні проведення переходять в середній регістр. Поліритмічні співвідношення сприяють драматичному розгортанню поетичних образів. Супровід, котрий насичений автором подвійними нотами, октавами відіграє допоміжну роль у створенні романтичної піднесеності. Ускладнення фактурного викладу мелодичної лінії, яку С. Борткевич відзначає ремаркою marcatissimo, підсилюється звучним супроводом. Цей кульмінаційний поліритмічний вир вливається в хроматизовані октавні пасажі, що рухаються в протилежних напрямках. Тактова фермата обриває поетично-драматичну чуттєву піднесеність.

З 168-го такту автор розпочинає репризу, яка побудована на побічній темі скерцозного характеру. Основна тональність cis-moll, гострий басовий звук на f підкреслений динамікоюff, обриває попередню чуттєву схвильованість. Subito p, гостре staccato, ремарка stretto переводять твір в контрастну образну сферу. Експресивна імпульсивність поглиблюється композитором шляхом уведення віртуозного октавно-акордового викладу. На тлі тріольних послідовностей супроводу проходять короткі двозвучні мотиви, роз'єднані емотивною паузою. Таке загострення виразності концентрує в заключному розділі п'єси вольову енергійність та напористість. Пульсація репетиційних співзвучь в партіях обох рук приводить до точки найвищого емоційного напруження. Швидкобіжучі, віртуозні пасажі, підфарбовані педалізацією, пролітають у низхідному русі, обриваючись на тонічному звуці sf, динамікою ff увиразнюють кульмінаційну зону. Оркестрове тремоло в партії лівої руки починає свій динамічний розвиток з p і виростає до fff. На його тлі з'являється лаконічний початковий мотив. Автор проводить цей тематизм у низьких октавах. Шляхом застосування митцем насиченого реґістрового забарвлення інтонаційний комплекс набуває суворого настрою. Для випуклої музичної інтерпретації піаніст повинен виконати авторські ремарки molto sostenuto, marcato, molto crescendo, щоб утвердити героїко-драматич- ний характер п'єси. На мить С. Борткевич знімає емоційну напругу висхідним пасажем, що, затихаючи на тлі терпких звукових комплексів, розчиняється в тонічному звуці. Застосовуючи густу, довготривалу педаль на три такти, автор підкреслює мрійливо-ностальгійні переживання. Цей момент чуттєвої експресії різко обривається секундовими співзвуччями в партіях обох рук. Кінцеві репліки в тріольному групуванні вливаються в тонічні акорди. Темп Vivo, гостра артикуляція доводять кульмінаційну екстатичність до утвердження тоніки, що асоціюється з життєствердною силою людської енергії.

Висновки

Загалом «Балада» тв. 42 насичена високо поетичними образами, в яких простежується багатогранна чуттєва палітра: від лірики до експресивної драматичності. Автор вияскравлює свій художньо-виконавський задум виразовими «театральними» засобами, а саме агогічними ремарками, контрастним динамічним планом, частим застосування фермат, характерною штриховою палітрою. С. Борткевич, сформований як митець на романтичних засадах, глибоко розуміє своєрідні можливості фортепіано, тому в «Баладі» домінує наспівний тип трактування клавішного інструменту. Музичний виклад має яскраві ознаки трипланової романтичної фактури, якою композитор передає характерну настроєвість, а також надає звучанню інструмента ознак просторовості, об'ємності та оркестровості. Він сміливо поширює матеріал на всі регістри, конструює музичний матеріал таким чином, що він захоплює якомога більше октав. Нормою стає широке розміщення гармоній, пов'язане з максимальним розтягом кисті піаніста. Невід'ємним виконавським засобом є педалізація, яка продовжує звук і затримує його, коли палець відпустив клавішу. Для «Балади» С. Борткевича властива фактурна педаль. Важливим інтерпретаційним аспектом є розуміння розвитку інтонаційного тематизму, у котрому відображено логіку драматичної оповідності, властивужанру балади. Представлення художніх образів за допомогою «бага- точисленних алюзій, що збагачують твір новими смисловими обертонами»(Чередниченко, 2008 : 129), вияскравлює романтичну стильову спадкоємність традицій, але переосмислену крізь історичну часову віддаль. Аналізований твір є добрим дидактичним матеріалом для виховання у піаністів власної інтерпретаційної концепції, яка б базувалася на взаємодії композиторської та особистої виконавської сюжетно-образної моделі, що дозволить збільшити силу мистецького впливу.

Список використаних джерел

твір для фортепіано борткевич балада

1. Калениченко А., Муха А. Борткевич Сергій Едуардович. Українська музична енциклопедія / ред. кол: Г Скрипник, А. Калениченко, І. Сікорська та інші. К. : Інститут мистецтвознавства фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2006. Т. 1. С. 252.

2. Карась Г. Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття : монографія. Івано- Франківськ : Тіповіт, 2012. 1164 с.

3. Левкулич Є. Творчий портрет Сергія Борткевича-піаніста. Наукові збірки Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка. № 38-39 : Музикознавчийуніверсум. Львів, 2016. С. 229-240.

4. Левкулич Є. Фортепіанна спадщина Сергія Борткевича у виконавському просторі першої половини ХХ століття. Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Київ : [б.в.], 2018. № 4 (41). С. 88-103.

5. Лебедева К. Творчість Сергія Борткевича в контексті історико-культурної епохи першої половини ХХ сторіччя. Українська та світова музична культура: Науковий вісник НМАУ К., 2005. Вип. 43. С. 42-52.

6. Любка Колесса, українська піаністка: Статті та матеріали / ред.-упор. : Н. Кашкадамова, В. Бобицька. Львів : Літопис, 2011. 460 с.

7. Резник А. Творческий путь и фортепианное наследие С. Э. Борткевича : дис. ... канд. искусствоведения : 17.00.02. Нижний-Новгород, 2017. 241 с.

8. Сімакова С. Фортепіанна творчість Сергія Борткевича. Наука, технології, інновації: тенденції розвитку в Україні та світі: матеріали міжнародної студентської наукової конференції, 17 квітня, 2020 рік. Харків, 2020. Т. 8. С. 67-71.

9. Сукач М. Сергій Борткевич: партитура життя. Художньо-документальна мозаїка. Чернігів: Десна Поліграф, 2018. 136 с.

10. Циганков С. Сергій Борткевич. Повернення в Україну. День. 2001. 15 травня. С. 4; 15 липня. С. 4.

11. Чередниченко О. Фортепіанна творчість С. Борткевича в світлі класико-романтичної традиції : автореферат дис. ... канд. мистецтвознавства: 17.00.03. Харків, 2008. 18 с.

12. Чередниченко О. Фортепіанна творчість С. Борткевича в світлі класико-романтичної традиції : дис. ... канд. мистецтвознавства : 17.00.03. Харків, 2008. 260 с.

13. Якубов Т А. Доля манускриптів Сергія Борткевича: втрачене та віднайдене. Українське музикознавство : наук.-метод. зб. Київ : НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2017. № 43. С. 65-80.

REFERENCES

1. Kalenychenko A., Mukha A. Bortkevych Serhii Eduardovych. [Bortkevich Sergey Eduardovich].Ukrainska muzychna entsyklopediia / red. kol: H. Skrypnyk, A. Kalenychenko, I. Sikorska ta inshi. K. : Instytut mystetstvoznavstva folklorystyky ta etnolohii im. M. T. Rylskoho NAN Ukrainy, 2006. T. 1. Р. 252. [in Ukrainian].

2. Karas H. Muzychna kultura ukrainskoi diaspory u svitovomu chasoprostori ХХ stolittia : monohrafiia. [Musical culture of the Ukrainian diaspora in the world time space of the XX century: monograph] Ivano-Frankivsk : Tipovit, 2012. 1164 s. [in Ukrainian].

3. Levkulych Ye. Tvorchyi portret Serhiia Bortkevycha-pianista. [Creative portrait of Sergei Bortkevich, pianist]. Naukovi zbirky Lvivskoi natsionalnoi muzychnoi akademii imeni M. V. Lysenka. № 38-39 : Muzykoznavchyi universum. Lviv, 2016. Р 229-240. [in Ukrainian].

4. Levkulych Ye. Fortepianna spadshchyna Serhiia Bortkevycha u vykonavskomu prostori pershoi polovyny ХХ stolittia. [Serhiy Bortkevych's piano legacy in the performing space of the first half of the 20th century]. Chasopys Natsionalnoi muzychnoi akademii Ukrainy imeni P. I. Chaikovskoho. Kyiv : [b.v.], 2018. № 4 (41). Р. 88-103. [in Ukrainian].

5. Liebiedieva K. Tvorchist Serhiia Bortkevycha v konteksti istoryko-kulturnoi epokhy pershoi polovyny ХХ storichchia. [Serhiy Bortkevych's works in the context of the historical and cultural epoch of the first half of the 20th century.]. Ukrainska ta svitova muzychna kultura: Naukovyi visnyk NMAU. K., 2005. Vyp. 43. Р 42-52. [in Ukrainian].

6. Liubka Kolessa, ukrainska pianistka: Statti ta materialy [Lyubka Kolessa, Ukrainian pianist: Articles and materials] / red.-upor. : N. Kashkadamova, V. Bobytska. Lviv : Litopys, 2011. 460 s. [in Ukrainian].

7. Reznik A. Tvorcheskiy put i fortepiannoe nasledie S. E. Bortkevicha : dis. ... kand. iskusstvovedeniya : 17.00.02. [Creative path and piano heritage S. E. Bortkevich]. Nizhniy-Novgorod, 2017. 241 s. [in Russian].

8. Simakova S. Fortepianna tvorchist Serhiia Bortkevycha. [Piano works by Serhiy Bortkevych]. Nauka, tekhnolohii, innovatsii: tendentsii rozvytku v Ukraini ta sviti: materialy mizhnarodnoi studentskoi naukovoi konferentsii, 17 kvitnia, 2020 rik. Kharkiv, 2020. T. 8. Р 67-71. [in Ukrainian].

9. Sukach M. Serhii Bortkevych: partytura zhyttia. Khudozhno-dokumentalna mozaika. [Serhiy Bortkevych: the score of life. Artistic and documentary mosaic]. Chernihiv: Desna Polihraf, 2018. 136 s. [in Ukrainian].

10. Tsyhankov S. Serhii Bortkevych. Povernennia v Ukrainu. [Sergey Bortkevich. Return to Ukraine]. Den. 2001. 15 travnia. Р 4; 15 lypnia. Р 4. [in Ukrainian].

11. Cherednychenko O. Fortepianna tvorchist S. Bortkevycha v svitli klasyko-romantychnoi tradytsii : avtoreferat dys. ... kand. mystetstvoznavstva: 17.00.03. [S. Bortkevich's piano works in the light of the classical-romantic tradition]. Kharkiv, 2008. 18 s. [in Ukrainian].

12. Cherednychenko O. Fortepianna tvorchist S. Bortkevycha v svitli klasyko-romantychnoi tradytsii : dys. ... kand. mystetstvoznavstva : 17.00.03. [S. Bortkevich's piano works in the light of the classical-romantic tradition]. Kharkiv, 2008. 260 s. [in Ukrainian].

13. Yakubov T. A. Dolia manuskryptiv Serhiia Bortkevycha: vtrachene ta vidnaidene. [The fate of Serhiy Bortkevych's manuscripts: lost and found]. Ukrainske muzykoznavstvo : nauk.-metod. zb. Kyiv : NMAU im. P I. Chaikovskoho, 2017. № 43. Р 65-80. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru