Класифікація та індекс майстерності музикантів-мультиінструменталістів

Класифікація та індекс майстерності музикантів-мультиінструменталістів

Вступ

Постановка проблеми. Мультиінструменталізм наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. став вагомим компонентом культури. Незважаючи на стрімкий розвиток цього явища у світі, досі науковцями не здійснено ґрунтовних наукових досліджень щодо сутности явища мультиінструменталізму, зокрема не проведена класифікація музикантів-мультиінструменталістів, яка дала б змогу визначати рівень їхнього професіоналізму.

Аналіз досліджень. Серед дослідників, які звертали увагу на явище мультиінструменталізму та розглядали його прояви серед різних музикантів, можна виділити Ю. Усова (Усов, 1989), І. Маці- євського (Мациевский, 2007), В. Біласа (Білас, 2017), С. Королевського (Королевський, 2019) та Б. Яремка (Яремко, 2020). Випускник Університету штату Нью-Йорк І. М. Бурґал у 2004 році захистив магістерську роботу на тему «Мульти- інструменталісти, альфасолісти та музичні полі- мати у студії звукозапису» (Bourgal Ian Matthew, 2004). Е. Джоффе досліджує явище мультиінстру- менталізму серед гравців на дерев'яних духових інструментах та написав книгу про подвоєння на кларнеті, саксофоні та флейті (Edward Joffe, 2020). Д. Саммер написав підручники для одночасного вивчення труби та флейти, а також випустив низку наукових робіт про авдіозапис у домашніх умовах (Doubler David Summer). Джазовий мультиінстру- менталіст К. Вадала поділився своїм досвідом гри на різних дерев'яних духових інструментах, видавши в січні 1991 року книгу «Improve Your Doubling. Advanced Studies For Doublers» (Chris Vadala, 1991). Ч. Піллов у 2013 році видав книгу «Woodwind Doubling for the Saxophone Player», де описано, як саксофоністу швидко та якісно оволодіти флейтою, кларнетом та гобоєм (Charles Pillow, 2013). М. Серра в 2015 році опублікував посібник із вивчення кількох (дерев'яних духових) інструментів одночасно «Doubling on Woodwinds: Integrating the Practice of Flute, Clarinet & Saxophone» (Mario Cerra, 2015). У 2016 році С. Гамельман написав працю «All by Myself: Essays on the Single-Artist Rock Album» про студійний мультиінструменталізм (Steve Hamelman, 2016). Але, незважаючи на дослідження питань мультиінструменталізму та їх практичної реалізації, серед перерахованих наукових праць жодним чином не розглядалася класифікація виконавців-мультиінструменталістів.

Мета статті полягає в тому, щоб визначити класифікацію мультиінструменталістів та запропонувати формулу для визначення індексу майстерності мультиінструменталіста.

Виклад основного матеріалу

Останнім часом музичний мультиінструменталізм здебільшого спостерігається серед музикантів, що виконують музику масових жанрів (джаз, поп, рок тощо). Характерною рисою подібного музичного мистецтва кінця ХХ - початку ХХІ ст. є простота сприйняття, елементарність, наявність видовищних форм, використання електронних музичних інструментів. Здебільшого до масової музики належать композиції, що не потребують високого професіоналізму музикантів у володінні музичними інструментами, хоча, звісно, є винятки (Сідлецька, 2013). Використання мультиінструменталізму в музиці масових жанрів як «видовища», де професійна сторона не відіграє важливу роль, породило серед класичних (академічних) мономузикантів негативний стереотип («гра на кількох інструментах - це несерйозно»), який, на жаль, часто помилково поширюється і на професійну гілку цього явища. Для вирішення цієї проблеми потрібно провести чітке розмежування професійного та непрофесійного мультиінструменталізму. Крім цього, важливо зазначити, що дослідження рівня професіоналізму гри на музичних інструментах мультиінструменталістів доцільно проводити на основі класичних (академічних) творів складности вище середньої, а не композиціях музики масових жанрів.

За кількістю інструментів музиканти можуть бути поділені на тих, хто володіє одним музичним інструментом (моноінструменталісти, моносолісти) та тих, хто двома і більше (мультиінструменталісти, полісолісти).

Зупинімося на мультиінструменталістах. Автор статті пропонує розглядати їх за трьома критеріями: за інструментальним напрямом, за кількістю музичних інструментів, якими вони володіють, та за їхньою якістю, цебто рівнем володіння гри на них. Розгляньмо кожен критерій нарізно. музичний мультиінструменталізм майстерність

1. Опис музиканта-мультиінструменталіста за інструментальним напрямом (рис. 1).

2. Опис мультиінструменталіста за кількістю інструментів (рис. 2).

Інструменти простих рухів (маракаси, шейкери, катеринки тощо) при підрахунку кількості інструментів, якими володіє музикант, не рахуються.

3. Опис за рівнем володіння музичним інструментом (якістю гри на інструменті).

Одним з елементів вимірювання рівня володіння музичним інструментом музиканта-муль- тиінструменталіста може бути рівень читки з аркуша.

Читка з аркуша (ЧА) - це відтворення тексту музичного твору в реальному часі. Цей показник, на нашу думку, є влучним інструментом для визначення «якісної сторони» мультиінструменталістів у професійній сфері їхньої діяльности - виконавстві (грі в симфонічному чи народному оркестрах тощо).

Можна виокремити п'ять рівнів читки з аркуша:

1. рівень - досконала читка: гра без суттєвих помилок із другого програвання партій (напр., симфонічного оркестру) складности вище середнього рівня;

2. рівень - добра читка: гра без суттєвих помилок із 3-5 програвання партій (напр., симфонічного оркестру) складности вище середньої;

3. рівень - задовільна читка: гра без суттєвих помилок із -6-14 програвання;

4. рівень - погана читка: гра із некатастрофіч- ними помилками із -6-14 програвання, потреба в окремому вивченні музикантом партії;

5. рівень - невиконання вимог 1-4 рівнів (все, що гірше за 4 рівень).

В аналізі мультиінструменталістів важлива не кількість інструментів, на яких музикант може видобувати деякі звуки, а кількість саме тих, де його рівень володіння інструментом розвинений до стану, коли він має змогу спокійно зосередити увагу на нотному тексті та водночас не втратити технічну та виразну складову частину музикування. Без якости кількість нічого не варта. Таким чином, наявність кращої читки з аркуша дає змогу музикантові якісно співпрацювати з найрізноманітнішими професійними музичними колективами.

Структуруймо мультиінструменталістів за рівнем їхнього володіння музичними інструментами та узгодьмо цю структуру опису з раніше згаданим поділом за кількістю інструментів. За «якістю гри» можна мультиінструменталістів розділити на групу початківців, групу студентів та групу професіоналів (рис. 3). Подібний поділ можна застосовувати й до моноінструменталістів. Групі початківців притаманна погана ЧА інструментів (на рівні 4), студентам - задовільна (на рівні 3), а професіоналам - ЧА рівнів 1 або 2.

Для широких (X) мультиінструменталістів (відповідно до класифікації за кількістю інстру- ментів) належність до тієї чи іншої групи визначаємо за середнім значенням рівнів ЧА другого, третього та четвертого інструментів, які за принципом звуковидобування та технікою гри відрізняються від першого та між собою. Номери інструментів музиканта - перший, другий, третій тощо - визначаються за якістю його володіння ними, де «перший» позначає інструмент, яким музикант володіє найкраще.

Рис. 1. Мультиінструменталісти за інструментальним напрямом

Рис. 2. Мультиінструменталісти за кількістю інструментів

Для середніх (M) мультиінструменталістів та дублерів, котрі грають більше ніж на двох інструментах (Md), належність до тієї чи іншої групи визначаємо за середнім значенням рівнів ЧА другого та третього інструментів, які за принципом звуковидобування та технікою гри відрізняються від першого та між собою.

Для вузьких (S) мультиінструменталістів та дублерів, які володіють лише двома інструментами (Sd), - за рівнем ЧА другого інструменту, який за принципом звуковидобування та технікою гри відрізняється від першого.

Перший інструмент, який зазвичай є основним у музиканта, має відповідати читці не нижче 2. Якщо ця умова не виконується, то конкурентна спроможність музиканта навіть як моноінструменталіста на професійному ринку праці під великим сумнівом. До того ж відсутність хоча б одного інструмента, яким мульти- інструменталіст володіє на рівні ЧА 1 або 2, дає підстави зарахувати цього музиканта до квазі- мультиінструменталістів. Іноді це може бути навіть початком для дискусії на тему: чи є підґрунтя таку людину вважати музикантом (хоча б моноінструменталістом) взагалі?

Квазімультиінструменталіст (або вільномуль- тиінструменталіст) - це мультиінструменталіст, який уміє грати лише на близько споріднених за принципом звуковидобування та технікою гри інструментах (напр., гітара, електрогітара; труба, корнет, труба піколо), також це музикант, котрий володіє грою на багатьох інструментах, але на низькому рівні читки з аркуша (4 або 5).

Подана вище класифікація музикантів-мультиінструменталістів дозволяє отримати загальну характеристику виконавців за згаданими трьома критеріями, але водночас вона не є безпосередньо інструментом, який дав би змогу порівняти рівень мультиінструменталізму кількох музикантів. Важливими складниками такого порівняння є врахування складности освоєння гри на окремих інструментах, спорідненість вивчених музикантом інструментів та рівень майстерности оволодіння кожним інструментом (ЧА інструментів). Розгляньмо всі ці складники в наступних абзацах для ознайомлення з термінологічною базою та визначення їх зв'язків між собою. Це дасть нам змогу сформулювати остаточний підхід до визначення рівня мультиінструменталізму музикантів, тобто вирахування індексу їхньої майстерности та порівняння на його основі кількох мультиінструменталістів.

Кожен інструмент має свою складність опанування, котра ґрунтується на поєднанні таких рис, як ступінь багатовекторности рухів людини, необхідних для взаємодії з інструментом при звуковидобуванні, та складність утримання інтонації, динаміки. Пропонуємо вживати для визначення складности опанування якогось інструменту, а також порівняння перебігу опанування кількох інструментів термін «бал інструмента». Таким чином, бал інструмента - це число, яке позначає складність опанування конкретного музичного інструмента щодо інших інструментів. Чим важчий для вивчення інструмент, тим вищий є його бал. Останній може варіюватися залежно від технічно-інструментального багажу мульти- інструменталіста, тобто в деяких випадках набуті музикантом навички гри на одному інструменті можуть сприяти легшому та швидшому оволодінню виконавством на іншому. Це стосується споріднених за принципом звуковидобування та технікою гри інструментів.

Рис. 3. Мультиінструменталісти за рівнем володіння інструментами

Складність опанування інструмента - це поєднання складности досягнення чистого інтонування, оволодіння різноманітними технічними прийомами, складности отримання рівномірного чистого звуку з гарним тембральним забарвленням, одночасного несиметричного використання різних кінцівок (рук, ніг) при здійсненні комплікаційно-технічних рухів. Всі ці фактори також впливають і на середньостатистичну кількість витрачених років для досягнення людиною першого рівня читки з аркуша.

Числовий розподіл балів музичних інструментів має полягати в послідовному врахуванні основних принципів оцінювання складности опанування (використання при звуковидобуванні «простих рухів» - натиск фортепіанної педалі тощо; заплутаність рухів рук, ніг, рівень їхньої асиметричности при грі; особливості втримання стабільної інтонації, гучности, тембру; потреба у специфічних фізичних особливостях, термінологічних знаннях і таке інше). Важливо зазначити, що ця стаття покликана лишень окреслити основні ідеї розподілу балів музичних інструментів у контексті класифікації мультиінструменталістів та не має на меті дати чітке визначення балу кожного окремого інструмента.

Залежно від складности опанування інструмент може мати бал від 0,5 до 1,5 із порогом рахунку в 0,25. Виняток - інструменти простих рухів, тобто ті, які не потребують кропіткої праці та спеціалізованого навчання людини для гри на них (наприклад, шейкер). Складність опанування подібних інструментів варто оцінювати у 0 балів позаяк фактично вона є відсутня. Прикладом інструмента з балом 1,5 можна вважати церковний духовий орган. Однією з причин максимальної оцінки складности опанування органа є активна асиметрична задіяність при грі всіх кінцівок людини - двох ніг та двох рук. До інструментів із порівняно середньою важкістю опанування можна зарахувати всі дерев'яні та мідні духові інструменти великого симфонічного оркестру.

Бал будь-якого музичного інструмента може зменшувати своє числове значення залежно від його близькости та споріднености (за необхідними з боку виконавця для музикування навичками) до раніше опанованих музикантом інструментів. Близькість двох інструментів межи собою можна розраховувати, наприклад, у відсотках, де 100% позначає повну ідентичність, а 0% - відсутність спільних рис. Ми пропонуємо виокремити три основні типи споріднености: близька, середня та далека. З огляду на відсоткову близькість двох інструментів, вони можуть бути зараховані до одного з трьох типів споріднености, які по-різному знецінюють бали інструментів (табл. 1). Визначення відсоткової близькости інструментів відповідно до подібности взаємодії людини з ними під час гри та детальний опис типів споріднености потребують подальших наукових досліджень.

Для більшости інструментів близька спорідненість зменшує «бал» на 100%, середня спорідненість - на 50%, далека спорідненість - на 25%.

В інструментах із підвищеною складністю опанування (тобто бали яких відповідають найвищому можливому значенню 1,5) спорідненість на знецінення балу впливає таким чином: близька спорідненість зменшує бал до 0,25, середня знецінює його до 1, а далека - до 1,25.

Однобічна спорідненість музичних інструментів - спорідненість, яка не є взаємооберненою та діє лише в одному напрямі. Спостерігається в парах інструментів, де необхідні для гри технічні навички одного інструмента, є складником гри на іншому, проте не навпаки.

У разі однобічної споріднености бал одного інструмента часто стає складником іншого.

Розгляньмо на прикладі такої пари інструментів: орган і фортепіано (табл. 2). У межах прикладу пропонуємо взяти за умову такий бальний розподіл цих інструментів: 1,5 бали за орган та 1,25 за фортепіано. Технічні навички рухів рук і ніг, що вимагаються при грі на органі, здебільшого покривають вимоги фортепіанних творів, але не навпаки. Навичок гри на фортепіано не вистачить для вільного музикування на органі через те, що органна техніка гри ногами не використовується при грі на цьому інструменті. Тому, якщо фортепіано є першим, пріоритетним інструментом (інструмент із кращою ЧА), то бал органа як другого інструмента - (1,5-1,25) = 0,25 (при цьому фортепіанний бал продовжує відповідати числу 1,25). Якщо ж пріоритетним інструментом є орган (його бал - 1,5), то за фортепіано бал не нараховується (оскільки технічні складнощі фортепіано є складником технічних складнощів органа). Слід зазначити, що в процесі порівняння цих інструментів до уваги бралася винятково спільність рухової взаємодії людини з ними.

Подібна ситуація спостерігається, приміром, з оркестровою педальною гарфою та леверсною (ноги в останній не задіяні, хоча руки при грі використовуються подібно). Необхідно також зазначити, що при однобічній споріднености інструменти відрізняються не набором унікально різних навичок, якими має оволодіти людина для гри, а відсутністю задіяности якоїсь кінцівки (або зведення її ролі до мінімуму) в одному з інструментів.

Нині, ознайомившись із сутністю таких понять, як складність опанування музичного інструмента (бал інструмента), спорідненість інструментів та рівень ЧА, ми можемо визначити кількісно-якісний рівень музикантів-мультиінструменталістів, підрахувавши індекс їхньої майстерности.

Індекс майстерности мультиінструменталіста - число, яке описує рівень мультиінструменталізму музиканта та дозволяє порівнювати мультиінструменталістів як професійних музикантів.

Для вирахування індексу майстерности мультиінструменталіста потрібно використовувати формулу, яка виглядає таким чином: (A«k1)+(B«k2)+..., де A та B - бали інструментів («кількість»), а k - це коефіцієнт читки з аркуша («якість»). Кожен рівень читки має свій коефіцієнт: 1 рівень - k = 2; 2 рівень k = 1; 3 рівень k = 0,5; 4 рівень k = 0,25; 5 рівень k = 0. Таким чином, кількість отриманих музикантом за формулою балів прямо залежна від кількости музичних інструментів, якими володіє він, та від рівня цього володіння.

Коефіцієнт читки з аркуша - це умовний кое- фіцієнт-множник, який корегує бал інструмента відповідно до рівня володіння музикантом гри на ньому, тим самим дає змогу визначити «якісну вагу» того чи іншого інструмента та більш справедливо вирахувати загальний рівень професій- ности музиканта. Чим нижча читка з аркуша на інструменті, тим є нижча його культурно-професійна цінність гри на цьому інструменті. Очевидно, що погане володіння інструментом обмежує можливості музиканта до реалізації себе при грі на ньому.

Числове значення коефіцієнта до кожного рівня читки з аркуша розраховується з міркувань заохочення музиканта до якнайкращого володіння інструментом: найвищий рівень читки з аркуша (k = 2) подвоює бал інструмента, найнижчий - відсутність технічних навичок гри на інструменті та достатнього розуміння процесу звуковидобування, навпаки, знецінює бал будь-якого інструмента до нуля (k = 0). Таким чином, митець, який володіє трьома музичними інструментами на високому рівні, матиме в будь-якому разі вище значення індексу майстерности мультиінструменталіста за людину, котра вміє грати на 10 інструментах, але на низькому рівні (уміє грати лише кілька акордів).

Таблиця 1 Залежність величини балів інструментів від типів споріднености

Таблиця 2 Приклад однобічної споріднености

Добуток балу інструмента на коефіцієнт його читки з аркуша якоюсь мірою відображає абстрактну кількість витрачених музикантом для досягнення чинного рівня гри сил, часу, калорій. Ми згадуємо вище саме абстрактну кількість через те, що вирахування точних чисел (скільки калорій тощо) потребує проведення окремих додаткових дослідів. Проте використання абстрактної кількости дає змогу порівнювати інструменти між собою на зразок «інструмент А із читкою Б ймовірно затребував у виконавця більше (чи менше) сил, ніж інструмент В із читкою Г».

Чим вищий є (розрахований за формулою) індекс майстерности, тим більш конкурентним є музикант у професійній сфері.

Розгляньмо на практиці підрахунок індексу майстерності. У межах наступного прикладу візьмімо фагот та контрафагот як близько споріднені інструменти та візьмімо за умову такий розподіл балів: фортепіано - 1,25; віолончель - 1,5; валторна, фагот та контрафагот - по 1. Музикант, який уміє грати на фортепіано (1,25), віолончелі (1,5) та фаготі (1) на рівні першої ЧА (k = 2) матиме такі підрахунки за кожен свій інструмент: фортепіано - 1,25^2 = 2,5; віолончель - 1,5x2 = 3; фагот - 1x2 = 2. Сума цих добутків (2,5+3+2) відповідає числу 7,5. Тобто індекс майстерности цього музиканта - 7,5. Якщо розглянутий вище музикант, окрім опанованих трьох інструментів, додатково навчився би грати, приміром, ще на валторні (бал цього інструмента - 1) та контрафаготі (1x0 = 0, пояснення нижче) з читкою 2, то він підвищив би значення свого індексу майстерности ((1х1) + (0х1) = 1) на один бал, до значення 8,5. Бал контрафагота дорівнює 1. Але через те, що контрафагот є близькоспорід- неним інструментом до одного з раніше вивчених музикантом інструментів (тобто фагота), його бал знецінюється на 100%: 1x0 = 0.

Висновки

Уперше введена в науковий обіг класифікація мультиінструменталістів дасть змогу музикантам робити порівняльний аналіз себе з іншими мультиінструменталістами. Запропонована формула для визначення індексу майстерності мультиінструменталіста дасть змогу музикантам швидко визначити свій ступінь корисности для професійної музичної спільноти (у скількох колективах музикант може грати і на скількох інструментах, кількість професійних послуг, які може запропонувати музикант, тощо). Виявлено залежність величини значення індексу майстерности мультиінструменталіста від наявних у нього професійних умінь та навичок. Чим вищий індекс майстерности мультиінструменталіста в музиканта, тим більша його конкурентоспроможність на ринку праці. Чим більш різносторонній мультиінструменталіст, тим сильніший вплив на розвиток мистецтва (при його прагненні) він може справити. Музикант із високим індексом майстерности мультиінструменталіста має більше важелів для самореалізації, більше можливостей для проведення рушійних та інноваційних (створення нових стилів, нових музичних інструментів) змін сучасного становища мистецтва. Результати наукового дослідження можуть бути корисними для теорії та практики музичного виконавства - для подальших досліджень музикантами свого рівня мультиінструменталізму, для керівників оркестрів при прийнятті на роботу професійних музикантів. Окрім цього, дослідження класифікації мультиінструменталістів відкрило необхідність подальшого вивчення таких питань: 1) розробка класифікації музичних інструментів за методом взаємодії людини з ними; 2) подальше дослідження розподілу балів музичних інструментів відповідно до складности їх опанування; 3) подальше вивчення нотної літератури, що може бути застосована для визначення професійности музикантів-мультиінструменталістів.

Список використаних джерел

1. Білас В. Явище мультиінструменталізму у творчості львівських виконавців-духовиків. Історія становлення та перспективи розвитку духової музики в контексті національної культури України та зарубіжжя. 2017. Випуск 9. С. 187-191.

2. Королевський С. Формування професійної компетентності майбутнього вчителя музики в процесі оволодіння різними видами музичних інструментів. URL: https://vseosvita.ua/library/statta-formuvanna-profesijnoi-kompetentnosti- majbutnogo-vcitela-muziki-v-procesi-ovolodinna-riznimi-vidami-muzicnih-instrumentiv-118995.html (дата звернення 17.04.2021).

3. Мациевский И. Народная инструментальная музыка как феномен культуры. Алматы: Дайк-Пресс, 2007. 520 с.

4. Сідлецька Т. Особливості масової музики як культурного й соціального феномена. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: збірник наукових праць. 2013. Випуск 19. Т 1. С. 113-117.

5. Усов Ю. История зарубежного исполнительства на духовых инструментах. Москва: Музыка, 1989. 105 с.

6. Яремко Б. «Пантеон» гуцульських скрипалів космацько-шепітської традиції. Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. 2020. Т 47. С. 201-228.

7. Bourgal Ian Matthew. Multi-instrumentalists, alphasoloists, and musical polymaths in the recording studio. URL: http://digital.auraria.edu/AA00006540/00001/1j (дата звернення 17.04.2021).

8. Charles Pillow. Woodwind Doubling for the Saxophone Player. Pennsauken, NJ: BookBaby, 2013. 112 p.

9. Chris Vadala. Improve Your Doubling. Advanced Studies For Doublers. Medfield, MA: Dorn Publications, 1991. URL: https://www.amazon.com/Improve-Your-Doubling-Chris-Vadala/dp/B0018HQGI4 (дата звернення 17.04.2021).

10. Doubler David Summer. URL: https://www.summersong.net/music-education-resources/instrumental-doubling/ (дата звернення 17.04.2021).

11. Edward Joffe. Woodwind Doubling for Saxophone, Clarinet & Flute. NYC: Joffe Woodwinds, 2020. 436 p. URL: http://joffewoodwinds.com/books/woodwind-doubling-saxophone-clarinet-flute/ (дата звернення 17.04.2021).

12. Mario Cerra. Doubling on Woodwinds: How to integrate the practice of flute, clarinet & saxophone. Scotts Valley, CA: CreateSpace Independent Publishing Platform, 2015. URL: https://www.amazon.com/Doubling-Woodwinds-integrate- practice-saxophone/dp/1518754937 (дата звернення 17.04.2021).

13. Steve Hamelman. All by Myself: Essays on the Single-Artist Rock Album. Lanham, MD: Rowman & Littlefield Publishers, 2016. 226 p.

References

1. Bilas V. I. Yavyshche multyinstrumentalizmu u tvorchosti lvivskykh vykonavtsiv-dukhovykiv. [The phenomenon of multi-instrumentalism in the work of Lviv wind performers]. Istoriia stanovlennia ta perspektyvy rozvytku dukhovoi muzyky v konteksti natsionalnoi kultury Ukrainy ta zarubizhzhia: Zbirnyk naukovykh prats. 2017. Vypusk 9. S. 187-191 [in Ukranian].

2. Korolevskyi S. Formuvannia profesiinoi kompetentnosti maibutnoho vchytelia muzyky v protsesi ovolodinnia riznymy vydamy muzychnykh instrumentiv. [Formation of professional competence of the future music teacher in the process of mastering different types of musical instruments]. URL: https://vseosvita.ua/library/statta-formuvanna-profesijnoi- kompetentnosti-majbutnogo-vcitela-muziki-v-procesi-ovolodinna-riznimi-vidami-muzicnih-instrumentiv-118995.html (Last accessed: 17.04.2021). [in Ukranian].

3. Matsyevskyi I. Narodnaia instrumentalnaya muzyka kak fenomen kultury. [Folk instrumental music as a cultural phenomenon]. Almaty: Daik Press, 2007. 520 s. [in Russian].

4. Sidletska T. Osoblyvosti masovoi muzyky yak kulturnoho i sotsialnoho fenomena. [Features of mass music as a cultural and social phenomenon]. Ukrainska kultura: mynule, suchasne, shliakhy rozvytku: naukovi zapysky Rivnenskoho derzhavnoho humanitarnoho universytetu. 2013. Vypusk 19. T. 1. S. 113-117. [in Ukranian].

5. Usov Yu. Istoriya zarubezhnogo ispolnitelstva na dukhovykh instrumentakh. [History of foreign performance on wind instruments]. M.: Muzyka, 1989. 105 s. [in Russian].

6. Yaremko B. «Panteon» hutsulskykh skrypaliv kosmatsko-shepitskoi tradytsii. [«Pantheon» of Hutsul violinists of Kos- mac-Shepit tradition]. Donetskyi visnykNaukovoho tovarystva im. Shevchenka. 2020. T. 47. S. 201-228. [in Ukranian].

7. Bourgal Ian Matthew. Multi-instrumentalists, alphasoloists, and musical polymaths in the recording studio. URL: http://digital.auraria.edu/AA00006540/00001/1j (Last accessed: 17.04.2021).

8. Charles Pillow. Woodwind Doubling for the Saxophone Player. Pennsauken, NJ: BookBaby, 2013. 112 p.

9. Chris Vadala. Improve Your Doubling. Advanced Studies For Doublers. Medfield, MA: Dorn Publications, 1991: website. URL: https://www.amazon.com/Improve-Your-Doubling-Chris-Vadala/dp/B0018HQGI4 (Last accessed: 17.04.2021).

10. Doubler David Summer. URL: https://www.summersong.net/music-education-resources/instrumental-doubling/ (Last accessed: 17.04.2021).

11. Edward Joffe. Woodwind Doubling for Saxophone, Clarinet & Flute. NYC: Joffe Woodwinds, 2020. 436 p. URL: http://joffewoodwinds.com/books/woodwind-doubling-saxophone-clarinet-flute/ (Last accessed: 17.04.2021).

12. Mario Cerra. Doubling on Woodwinds: How to integrate the practice of flute, clarinet & saxophone. Scotts Valley, CA: CreateSpace Independent Publishing Platform, 2015. URL: https://www.amazon.com/Doubling-Woodwinds-integrate- practice-saxophone/dp/1518754937 (Last accessed: 17.04.2021).

13. Steve Hamelman. All by Myself: Essays on the Single-Artist Rock Album. Lanham, MD: Rowman & Littlefield Publishers, 2016. 226 p.

Размещено на Allbest.ru