"Messa-memoria" М. Попова: канонічне та неканонічне прочитання жанру

здобувач науково-творчого ступеня доктора мистецтва, викладач кафедри "Вокально-хорове мистецтво" Дніпропетровської академії музики імені Михайла Глінки (Дніпро, Україна)

Анотація

Candidate for the Degree of "Doctor of Arts", Lecturer at the Department of "Vocal and Choral Art" Mykola Glinka Dnipropetrovsk Academy of Music (Dnipro, Ukraine)

"MESSA-MEMORIA" BY M. POPOV: CANONICAL AND NON-CANONICAL READING OF THE GENRE

The scientific article is based on the methods of complex analysis when considering "Messa-memoria" by M. Popov, synthesis, deduction, on the historical approach to the studied material. A comparative method was used to reveal the work's belonging to the canonical traditions of vocal and choral spiritual genres and to reveal their new rethinking. All the applied methods allow us to comprehend the peculiarities of reading the established canons of the Mass as one of the spiritual genres of choral music.

The scientific novelty of the presented work lies in the appeal to the modern Ukrainian work of liturgical tradition, which is known among performers and is in the repertoire of many groups, known among performers, which is in the repertoire of many groups, but has not yet become the object of scientific research by musicologists. Work by M. Popov can be classified as a kind of requiem mass, "reflection-typeс mass", because it combines the features of the Ordinarium Missae with the requiem as a kind of funeral mass.

In spiritual music by M. Popov, in particular in the Mass, there is a combination of canonical and non-canonical approach, which leads to the creation of new compositional solutions. "Messa-memoria" by M. Popov represents these changes through the strengthening of the subjective principle, the reflection, which explains the changes made by the composer in relation to the traditional structure of the mass. Work by M. Popov organically combines canonical samples of spiritual genres with non-canonical ones, a certain sequence ofparts with the author's approach to composing sections of the work (the order of distribution ofparts of mass /requiem is not observed, nonverbal use of Latin texts, percussion group, a greater turn to the realm of subjective reflexive principle).

Key words: canonical, sacred music, genre, mass, requiem, sacred, choir.

Постановка проблеми. Меса протягом усієї історії свого існування зазнавала безперервних змін (від канонічного до неканонічного і навпаки, від "меси-ритуалу" до "месси-жанру", за визначенням А.Г. Єфіменко (Єфіменко, 2011: 1), у деяких випадках особливо радикальних (літургійна реформа Другого Ватиканського Собору). Меса набула сталих канонів і надалі зберегла свою сакральність та християнську ідентичність. Як жанр, що постійно оновлюється і трансформується, меса займає вагоме місце не тільки у Богослужінні (меса-ритуал-комунікація); у концертній практиці вона несе естетично-ідейне спрямування (меса-цикл). Актуальність вибраної теми полягає у виявленні ознак оновлення жанру духовної музики літургійної традиції та особливостей їх втілення в "Messa-memoria" Миколи Попова.

Аналіз досліджень. Меса, як жанр, що охоплює величезний період від доби Ренесансу до сьогодення і демонструє естетику, стиль епохи, авторський, етнічний стилі тощо, набула вагомих змін у Богослужінні. Тому закономірним є те, що вона є достатньо дослідженою багатьма музикознавцями. Результати цих досліджень становлять величезний масив інформації (публікації, монографії та дисертації з даної проблематики). Найбільш вагомим вкладом в українське музикознавство останніх років є наукові розвідки А.Г Єфіменко (Єфіменко, 2011: 1, 2), присвячені розгляду католицької меси та з'ясуванню шляхів її оновлення в ХХ столітті. Інтерес становить дисертаційне дослідження К. Загнітко (Загнітко, 2017: 3), в якому за вивченням григоріанського хоралу в науковому дискурсі розглядаються загальні тенденції інтересу до сакральної сфери у творчості західноєвропейських композиторів. Розкриттю феномена "нової сакральності" у західноєвропейській богослужбовій музиці присвячено роботу О.Л. Зосім (Зосім, 2015: 4). Звертаючись до зразка меси запорізького композитора Миколи Попова, ми звернули увагу на праці провідних дослідників регіональної культури Північного Приазов'я - монографічний нарис Т В. Мартинюк (Мартинюк 2003: 6)) і оглядово-аналітична стаття К. Палачової (Палачова, 2021: 7).

Мета статті - виявити жанрово-стильові особливості зразка сучасної меси в українській музичній творчості на прикладі "Messa-memoria" М. Попова.

Виклад основного матеріалу. Духовна хорова музика є одним із головних векторів у творчості провідних українських композиторів сьогодення: Г. Гаврилець, Л. Дичко, О. Козаренка, В. Польової, В. Сильвестрова, Є. Станковича, В. Степурка, М. Шуха, О. Польового, М. Попова; особливий інтерес вона становить у львівських композиторів В. Камінського, О. Козаренка, Б. Сегіна, Б. Фроляк, М. Скорика, М. Шведа.

Під узагальненим визначенням "духовна хорова музика" маємо на увазі "тематико-релігійну" та "сакральну музику" згідно з класифікацією О. Мануляка (Мануляк, 2009: 5).

До тематико-релігійної музики відносимо твори паралітургійних жанрів, де використовуються розділи, відсутні в канонічних зразках, або твори з поєднанням канонічних і неканонічних, авторських текстів. Пов'язані з духовним змістом, такі твори передбачають виконання за межами культового дійства не тільки за назвою та жанровим визначенням, але й за характером посилання. Вони включають різні виконавські склади, уникаючи тільки співу a cappella: А. Томльонова "Меса" для мішаного хору і фортепіано; Є. Станкович Каддиш-Реквієм "Бабин Яр" для тенора, баса, хору та оркестру на слова Д. Павличка, О. Щетинський "Реквієм" для мішаного хору і струнного оркестру.

Дослідниця К. Загнітко стверджує: "Можна спостерігати тяглість традиції звернення до сакральної сфери, що безумовно відіграє важливу роль у композиторській творчості" (Загнітко, 2017: 3, 28). В останній третині ХХ століття вибух інтересу композиторів до духовних жанрів отримав визначення "нової сакральності", яка, за словами О. Зосім, "є суто художнім явищем, самодостатнім у мистецькому відношенні, а нова сакральна музика не є складовою релігійної комунікації, що лежить в основі сакрального мистецтва" (Зосім, 2015: 4, 103).

До сакральної музики відносять твори, безпосередньо пов'язані з культовою практикою, що цілком відповідають сталим канонам. Втім існує ціла низка самодостатніх та завершених духовних творів, де використовуються лише окремі частини з літургійних жанрів. Серед них: "Сгейо"-симфонія № 3 В. Рунчака для баритона та оркестру, "Gloria in excelsis Deo" О. Мануляка для мішаного хору a cappella; "Kyrie eleison" та "Agnus Dei" Б. Фроляк для мішаного хору та оркестру. Окрім того, можливе компонування частин із різних видів меси. Підтвердженням цього є "Messа-memoria" Миколи Попова.

Микола Попов - значна постать у музичному середовищі сучасності. Заслужений діяч мистецтв України, член Національної Спілки композиторів України (факультет композиції Донецької консерваторії ім. С.С. Прокоф'єва, клас професора О.М. Рудянського), він виступає і як диригент (факультет хорового диригування Державного інституту мистецтв м. Уфа), і як педагог.

Тяжіння до хорового звучання пов'язує діяльність М. Попова як диригента хору "Запоріжжя" Запорізького музичного коледжу ім. П. Майбороди з композиторськими уподобаннями. Попри всю різнопланову палітру митця як автора музики до майже 70 театральних вистав, симфонічних, камерно-інструментальних творів, пріоритетною все ж сферою залишається хорова музика. Вона часто виконується відомими колективами в різних містах країни - Чернігові, Харкові, Києві, Луганську, Запоріжжі, Мелітополі.

• кантата "Миру торжествує реквієм" (сл. В. Маяковського) для хору, симфонічного оркестру, читця і дитячого голосу;

• поема "Плакали янголи" (сл. А. Матвейчука) для хору и симфонічного оркестру;

• "Величальна Україні" (сл. Г. Лютова) для хору, солістів, читця і симфонічного оркестру.

На сучасному етапі становлення української духовної музики вагомим є те, що композитори у своїх сакральних творах намагаються бути новими, цікавими сьогоднішньому слухачеві, відповідати запитам теперішньої аудиторії. Не винятком є меса "Messa-memoria" Миколи Попова для симфонічного оркестру, мішаного хору, сопрано та басу соло (2017).

До духовних жанрів автор звертався раніше: це і дві редакції "Господи, помилуй" (канонічний текст) для хору a cappella і хору із супроводом фортепіано; поема для мішаного хору "Плакали Ангели" (слова А. Матвійчука) тощо, але саме з жанром меси М. Попов працює вперше.

"Messa-memoria" є яскравим прикладом оновленої моделі жанру духовної літургічної традиції через призму авторського бачення сучасного композитора. Вона підтверджує той факт, що починаючи з ХХ століття католицька меса переосмислюється "відповідно до нових потреб і форм літургійної практики" (Єфіменко, 2011: 1, 3). Тобто, враховуючи, що "розвиток жанру меси у добу Ренесансу, Бароко, класицизму, романтизму демонструє неухильне розповсюдження естетичних, авторських, індивідуально характерних для кожної конкретної епохи жанрово-стильових модифікацій..." (Єфіменко, 2011: 1, 3), відзначимо авторське бачення жанру в "Messa-memoria", присвяченій пам'яті дружини М. Попова. Слово "memoria" ("пам'ять"), винесене в назву, "вказує на відверто-особистісний і лірико-сентиментальний стрій авторського висловлювання. Твір можна було б назвати "ліричною месою"" (Мартинюк, 2003: 6, 71).

Рефлексивним станом пояснюється і тональна драматургія "Messa-memoria", сконцентрована у сфері виключно мінорних тональностей (д-е-^-^-й-д-й), де виділено два тональних центра - g-moll (№№ 1, 5) i cis-moll (№№ 3, 4) як його тритонанти. Тональна спільність, забезпечена загальними характером і образністю "Kyrie eleison"-"Lacrimosa"-"Benedictus", підсилюється спільністю їхнього інтонаційного тезаурусу з опорою на мотив секундового коливання.

Уся композиція меси М. Попова обрамляється не тільки частинами спільного лірико-споглядального характеру, а й тональною логікою, за якою проступає наявне семантичне відчуття тональностей - "лірико-елегійного", "м'якого" і "сумного" д-mnll і "найтрагічнішого", "скорботного", "пасіонного" h-moll. При цьому виникає певна аналогія з тональною композицією крайніх розділів Високої меси Й. Баха ніби у віддзеркаленому вигляді:

Й. Бах - "Kyrie eleison" - h-moll; "Agnus Dei" - д-mnll;

М. Попов - "Kyrie eleison" - д-mnll; "Agnus Dei" - h-moll.

Більш суб'єктивне начало, властиве "Messamemoria", виявляється не тільки в загальній ліричній концепції, але й у більш вільному підході до розподілу її частин. Твір М. Попова може бути класифікований як різновид месиреквієму, "меси рефлексійного типу", оскільки поєднує ознаки Ordinarium Missae (ординарію меси) з реквіємом як різновидом заупокійної меси. Порівняємо структуру месу М. Попова із загальними схемами Ordinarium Missae і реквієму (Missa pro defunctis):

У духовній музиці М. Попова, зокрема в месі, простежується поєднання канонічного та неканонічного) підходу, що приводить до створення нових композиторських рішень. "Messa-memoria" М. Попова репрезентує ці зміни через підсилення суб'єктивного начала, рефлексію, чим і пояснюються зроблені композитором зміни стосовно традиційної структури меси. Твір М. Попова органічно поєднує канонічні зразки духовних жанрів з неканонічними, певну послідовність частин з авторським підходом до компонування розділів твору (не дотримано порядок розподілу частин меси/реквієму, недослівне використання латинських текстів, нетрадиційний для духовних жанрів виконавський склад (бас-гітара, розширена група ударних).

Підсумовуючи, можемо відзначити, що "Messa-memoria" М. Попова є зразком української сучасної меси і запитаною у широкого кола виконавців.

Список використаних джерел