"Танок Анітри" Едварда Гріга

Характерні засоби виразності "Танку Анітри", який є частиною першої сюїти "Пер Гюнт", основний тональний план, що був доволі характерним для творчості композитора Е. Гріга. Характерні засоби виразності, інтонаційні та гармонічні звороти музичного твору.

Рубрика Музыка
Вид творческая работа
Язык украинский
Дата добавления 25.02.2023
Размер файла 19,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДОМОСТІ ПРО КОМПОЗИТОРА

Едвард Гріг - норвезький композитор, піаніст, диригент, музичний діяч, відомий представник норвезької композиторської школи. Його творчість зазнала впливу німецького романтизму, хоча й залишилась глибоко національною. Гріг є переважно композитором-мініатюристом, його майстерність яскраво втілилась в прикладах фортепіанної та вокальної музики. І хоча яскравий стиль та тонкий колорит зближують Гріга з імпресіоністами, його музика є втіленням душі саме норвезького народу. Низка творів змальовує образи народних легенд. Серед них фортепіанні п'єси «Хода гномів» та «Кобольд», деякі частини з сюїти «Пер Гюнт».

Під впливом норвезького фольклору склались характерні риси стилю композитора, серед яких: широке використання лідійського та дорійського ладів, національні танцювальні ритми. Пронизлива ліричність та інтимнсть мелодій є проявом власного таланту Гріга, його тонкої душевної організації.

Музика Едварда Гріга - це проникнення в надзвичайний світ тендітних почуттів, півтонів настроїв та мінливості почуттів, який характерний для епохи романтизму.

ОБРАЗНИЙ ЗМІСТ ТВОРУ

«Танок Анітри» є частиною першої сюїти «Пер Гюнт». На прохання норвезького драматурга Генріка Ібсена композитор написав музику до його спектаклю. «Робота просувається повільно. Це дуже складна тема, за виключенням небагатьох місць...» - пише композитор в листах. Це замовлення вимагало багатьох емоційних сил, але воно захоплювало - і Гріг продовжував писати. У квітні 1975 року партитуру було закінчено, а у лютому наступного року відбулась прем'єра. Пізніше Гріг створив з музики до спектаклю дві сюїти. Першу сюїту і прикрасив «Танок Анітри». Він змальовує фрагмент з насиченого життя Пера Гюнта, коли той відвідував Аравію під виглядом пророка, і його зваблювала чарівна дівчина.

«Танок» є третім номером сюїти. За принципом контрасту він йде після «Смерті Озе» і відтіняє бурхливе життя Пера, сповнене дивакуватих вчинків, необдуманих рішень та легковажних відносин. Його граціозність та легка насмішкуватість немов відволікає від сумних дум, навіяних попереднім номером, але це є оманливим, бо таким чином ще глибше відчувається невозвратність часу і - одинокість головного героя, який втратив найближчу в світі людину: мати...

Твір починається ледь чутним акордом у дерев'яних духових. Створюється відчуття легкого подиху повітря - ніби чиясь тонка рука відхилила полог шатру і ось-ось почнеться ддиво.

Цим дивом і є примхливий танок в темпі мазурки. За першим акордом вступають струнні інструменти штрихом піцикато - вони імітують звук щипкового східного інструменту, під який танцюють дівчата, розважаючи гостей.

Тридольний розмір, вибаглива і вишукна мелодія, чергування стакато та легато з переливчастими трелями, нисхідні хроматизми, знову піцикато струнних і - загадкова каденція першого речення майже зникає, щоб швидким крещендо наблизитись до яскравих акордів. В цьому відчувається невпинний рух молодого тіла, примхливі вигини, звабливі погляди та напівпосмішки, повільне віддалення та раптове наближення - все, що є характерним для східної жінки.

Середня частина «Танку» - це схвильована мелодія й загадкові кроки: мотив у виконанні скрипок, сповнений ніжності і відвертості, переривається обережними нисхідними рухами (ніби танцюристка затамувала подих, танцюючи на носочках), щоб відновитись у дещо вищій теситурі і знову перерватись тим самим обережним рухом. Музика зачаровує, занурює душу в тонку атмосферу, в якій панує томність і раптовість кохання. Тема середньої частини змінює ладове забарвлення і набуває насмішкуватості, вона стає вередливою і невловимою, але залишається примхливою і тендітною.

Кульмінаційний момент сповнений драматизму, суміші мольби і вимоги. Насиченими тембрами і півтоновими ходами відтворюються пристрасні почуття, які виражає в танку дівчина - вони стрімко сягають вищої точки накалу і так само стрімко вщухають (ніби, знітившись своєї відввертості, танцюристка віддаляється). Повертається перша тема: грайлива, загадкова і легка.

Закінчується танок тим самим прозорим акордом, що й на початку, і залишає по собі те саме відчуття подиху повітря. Водночас цей акорд ніби натякає на недійсність всього, що тільки що відбулося: його поява і філіровка звуку на довгій ферматі створюють іллюзію прекрасного сну, який минув.

ХАРАКТЕРНІ ЗАСОБИ ВИРАЗНОСТІ

Романтизм як стиль європейського мистецтва дев'ятнадцятого століття надав митцям можливості проявити свою самобутню особистість і неповторну майстерність, що вимагало, в свою чергу, від творця пошуку нових тем, прийомів і засобів виразності. Говорячи про «Танок Анітри» можна зауважити, що основний тональний план - мінор - був доволі характерним для творчості композиторів-романтиків. Мінор для романтиків - це безліч образів, сповнених смутку, міркувань, нерішучості... Їх палітра широко розкриває найменші відтінки настрою, від світлої печалі до бурхливого відчаю.

Гріг так само майстерно віикористав можливості мінору. Починаючи з першого акорду домінанти, він протиставляє його мінорному вступу. Це протиставлення є і ладовим, і образним (якщо можна казати, що один акорд може уособлювати образ чи його частину), оскільки акорд нагадує відблиск теми «Ранку» з тієї ж сюїти, і слухач настроюється на повільний, мякий і релаксуючий твір. Тим контрастніше звучить танцювальний вступ у мінорі (такти 3-6).

Протягом звучання головної теми вже в другій фразі ми чуємо відхилення, яке нівелюється відміною фа-дієзу і приводить нас до цілої низки відхилень, майстерно змальованих оркестровими тембрами. Говорячи про виразнвсть ладу, слід зазначити, що будь-які відхилення є більш виразними саме в мінорі, ажде цей лад схожий на приховану в тіні гладь води, яка виглядає холодною і глибокою, доки на неї не впадуть випадкові промені сонця і доки маленькі хвилі не почнуть гратися цими бліками.

Також яскраво виразним прийомом є проведення мотиву головної теми в середній частині з різними тональними відхиленнями: спочатку ре мажор (такт 57), який є субдомінантою основної тональності, потім - ре мінор, до мінор і наступна низка відхилень (такти 65-77) є основним прийомом для підсилення кульмінації, яка розвивається хвилеподібно і так само хвилеподібно спадає, щоб повернутись у основну тональність - ля мінор. Весь каскад інтонаційних змін, описаний вище, призначений для того, щоб наситити підхід до кульмінації і саму кульмінацію драматичними барвами, які виражають образ. Скажімо, той самий прийом в мажорі мав би менше впливу на слухача і, мабуть, ніс із собою інший образнийзміст.

Стосовно ритму, який також є засобом вирасзності, можна привести слова Б.Асаф'єва: «...мастер-гравёр в них - ритм, рождаемый не «глазной архиетктоникой», а интонируемый танцевальной поступью и жестом. До чего же прекрасен и увлекателен всегда ритм, составляющий единство с интонацией и пластикой (работой человечского тела), ритм - гений дисциплины человеческого труда, ритм - дыхание. И на нём смеліе и дерзкие узоры, особено трелевые…» «Танок Анітри» - це також приклад візерунчастого ритму, хоча здається, що ритмічна організація твору проста. Однак «всё гениальное - просто», і в цих стакатних вісімках, залігованих восьмих і чвертях з трелями прихована тонка грація і легкість, яка не має нічого спільного з важкою фізичною працею танцора. Цей танок - показник віртуозної майстерності як музиканта, що захоче його виконати, так і хореографа, який захоче його станцювати.

Протягом всього твору зберігається метро-ритмічна основа, виражена короткою фразоб на початку партитури «Tempo di mazurka», але «мазурочный» ритм, в якому дві перші долі умовно сильні, пом'якшується тим, що перша доля розбита на дві вісімки, а друга прикрашена треллю. Це створює відчуття, ніби танцюритска підстрибує майже невагомо.

АНАЛІЗ ФОРМИ ТВОРУ

Форма двочастинна репризна.

Перша частина має вступ, який складається з акорду домінанти і чотирьох тактів.

Матеріал викладено періодом з двох речень. Переше речення: такти 7-22, друге речення: такти 23-38. Кожне речення складається з трьох несиметричних фраз і має вигляд: a (4 такти), a' (4 такти), b (8 тактів). При першому погляді можна було б сказати, що речення з двох фраз, але за смислом видно, що перша фраза вміщує в собі матеріал, який розробляється наступним рухом мелодії: перший такт першої фрази є матеріалом, на якому побудоване друге речення (такти 7, 15-21).

А другий і третій такти розробляються і набувають глибшого змісту у другій фразі: такти 11-14.

Таким чином ми бачимо, що кількісно період складається з 16-ти тактів, а якісно - з трьох фраз.

Друга частина твору має два періоди і варійовану репризу. Перший період складається з двох речень (такти 39-54), які в свою чергу поділяються на чотири мотиви: такти 39-42 - перший мотив, такти 43-46 - другий мотив; 47-50 - третій мотив, 51-54 - четвертий мотив. Після чого ми чуємо три такти, що приводять до розробки матеріалу (другий період), показаного в першій частині (тати 58-73). На цю частину і припадає кульмінація (74-84): поступово з кожним проведенням мотив головної теми підвищується теситурно, що створює емоційний потенціал і призводить до розрядки - стрімкого динамічного спаду - і підводить до варійованої репризи (такти 85-104).

Друга частина твору «Танок Анітри» має загальну репризу і за другою вольтою закінчується витриманим на ферматі акордом, яким і починався твір.

композитор гріг танок

ВИСНОВКИ

В цьому творі Едвард Гріг змалював виразний характер танцюристки, що зваблювала Пре Гюнта в Аравії. Жінки сходу для європейської людини були завжди сповнені загадки, пристрасті, грайливості і небезбеки (варто згадати хоча б казку «Алі Баба і сорок розбійників», в якій танцюристка ховала в складках одягу смертоносні кинжали). Особливістю цього твору є його гнучка динаміка і примхливий ритм, завдяки якому іноді здається, що мелодія вийшла за межі тридольного метро-ритму, хоча насправді цього не відбулося. А неочікувані інтонаційні та гармонічні звороти стали виразником емоцій, притаманних образу танцюристки.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Асафьев Б. Григ, - Л. Музыка, 1984.

2. Мехеева Л. Эдвард Григ. - Л., Музыка, 1965.

3. Лук.А.Н. Мышление и творчество. М., Искусство, 1982.

4. Музыкальный энциклопедический словарь. /Гл.ред.Г.В.Келдыш, М.:Советская энциклопедия,1990.

5.Пясковский И.Б. Логика музыкального мышления. - К., Музична Україна, 1987.

6. Мазель Л. Вопросы анализа музыки. М.,1978.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.