Міні-ареал приспівок до новорічної "Кози" біля витоків Прип'яті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівненський державний гуманітарний університет, Львівська національна музична академія

Міні-ареал приспівок до новорічної "Кози" біля витоків Прип'яті

Юрій Рибак

На основі новоздобутих матеріалів досліджено зимові ігрові приспівки до локального обряду „Водіння Кози", що зберігся у пам'яті мешканців групи сіл Любомльського району Волинської області. Визначено три композиційні різновиди наспівів, а також прослідковано міждіалектні паралелі та висловлено припущення культурогенетичного й історичного характеру.

Ключові слова: зимовий цикл, верхня Прип'ять, обряд „Водіння Кози", ігрові приспівки.

МИНИ - АРЕАЛ ПРИПЕВОК К НОВОГОДНЕЙ "КОЗЕ" ВОЗЛЕ ИСТОКОВ ПРИПЯТИ

На основании недавно собранных материалов исследованы зимние игровые припевки к обряду "Вождения Козы", сохранившемуся в памяти жителей группы сел Любомльского района Волынской области. Определены три композиционные разновидности напевов, а также прослежены междиалектные параллели и высказаны предположения культурогенетичного и исторического характера.

Ключевые слова: зимний цикл, верхняя Припять, обряд "Вождение Козы", игровые припевки.

Yuriy Rybak (Rivne - L'viv)

MINI-AREA OF THE NEW YEAR RITE "KOZA" ("WALKING WITH THE GOAT") CHANTING NEAR THE PRIPYAT' LEAKAGE

Based on new field materials the winter game chanting by the "Walking with the Goat" rite was researched. This rite was preserved in the memory of the inhabitants of the group of villages by Lyuboml' district of the Volyn region. Three composite versions of tunes have been determined, interdialekt parallels have been observed and cultural- genetic and historical assumptions have been made.

Key words: winter cycle, the Upper Prypyat', "Walking with the Goat" rite, performance chanting.

Протягом 1996-2002 років на території північних районів Волинської області відбулися фронтальні експедиції, у яких, крім автора цих рядків брали участь співробітники Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології (далі ПНДЛМЕ) Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка (далі ЛНМА) Учасниками експедицій були: Ірина Федун, Лариса Лука-шенко, Ліна Добрянська, Антоній Поточняк і Василь Ко-валь. Обстеженню підлягали п'ять адміністративних райо-нів: повністю - Ратнівський, Камінь-Каширський, Любе- шівський; частково - Любомльський і Старовижівський.. Це здійснювалося у відповідності до реалізації наукової підпрограми ПНДЛМЕ „Верхньоприп'ятська низовина” та 2005 року знайшло певне результативне вирішення у кандидатській дисертації Ю. Рибака „Обрядові пісні Верхньоприп'ятської' низовини: мелотипологія - ме- лоареалогія - культурогенеза” [Рибак, 2005б].

2000 року, у рамках згаданої підпрограми, проходила експедиція вздовж Західного Бугу (правобережжя ріки у Любомльському р-ні), впродовж якої за п'ять днів було опрацьовано десять сіл: Вербівка, Вишнівка, Гороховище, Гуща, Забужжя, Локутки, Ново- угрузьке, Рівне, Рогові Смоляри, Столинські Смоляри. Послуговуючись тематичним питальником, на чолі з Ю. Рибаком у районі працювали І. Федун та В. Коваль. У підсумку було зафіксовано понад 500 на- родномузичних творів та чимало супровідної етнографічної інформації Усі ці матеріали задепоновані у фондах ПНДЛМЕ [Архів ПНДЛМЕ] під од. зб.: ЕК 181, 182, 183.. До цього зазначений осередок фольклористами фактично не обстежувався. Саме з цієї причини в експедиції трапилося чимало досі невідомої інформації, а також значна кількість локально зосереджених мелотипів більшості жанрів обрядового приурочення. Деяким із них, зокрема найбільш своєрідним весільним типам, було приділено окрему увагу у кількох спеціальних публікаціях [Рибак, 2004; 2005а; 2011] та науковій доповіді автора Доповідь на тему „Міні-ареал `білохорватського' весіль-.

У зимовому циклі досліджуваного осередку вдалося зафіксувати багато приспівок, що супроводжували обряд „Водіння Кози”. Інформація про це дійство неодноразово фіксувалася на всьому просторі Верхньоприп'ятської низовини, однак відповідний музичний супровід пригадати могли лише поодинокі виконавці. Натомість біля витоків Прип'яті у кожному з обстежених сіл без особливих труднощів виконавці наспівували більш чи менш цілісні сюжети приспівок, в основі яких лежать диямбічні за природою 5-складникиного типу біля витоків Прип'яті (за нарисом: 11112. За композиційною будовою ці приспівки можна поділити на три групи: одно-, дво- і чотирифразові.

Перший різновид виявлено в одиничному варіанті, і не в зоні межиріччя Західного Бугу та Прип'яті, а в центрі Верхньоприп'ятської низовини. Це - ости- натно повторювана фраза, що відповідає 5-складовій силабічній групі (нотація 1)В. Л. Гошовського «По следам одной свадебной песни славян»)” виголошена на ІІ-й Міжнародій науково- практичній конференції „Володимир Гошовський і За-карпаття”, 28-29 вересня 2017 р., м. Ужгород.. У цій міні-композиції мелодичний виклад відповідає наскрізному принципу, без внутрішніх зупинок, дарма що інколи складається враження їхньої наявності через кінцеву цезуру після 2-го щабля. Це цезурування має несистемний характер та не узгоджується із групуванням поетичного тексту, який сформовано з трьох логічних блоків.

Друга група приспівок відповідає формі мелодичного речення з інфінітивним (тобто неозначеним, рідше висхідним) та низхідним рухом у двох фразах (нот. 2, 3). Два рядки поетичного тексту виконуються на ту ж саму мелодію. Як і в попередньому прикладі, сюжет приспівки в прямій чи опосередкованій формі відображає сценарій дійства, про що йтиметься трохи нижче. З огляду на це, можна зробити висновок про наближене, фрагментарне відтворення текстів інформантами, оскільки приспівки звучать не більше 20-30 секунд, а це навряд чи відповідало реальним обставинам виконання при обходженні дворів, оскільки в кожній хаті дійство мало би тривати щонайменше кілька хвилин. Власне, сюжет жодного із зафіксованих у верхньоприп'ятських експедиціях текстів не розкрито до кінця.

Найчисленнішими у досліджуваному локусі та композиційно найрозвиненішими є наспіви третьої групи, де форма відповідає періоду із двох речень (нот. 4). Мелічна будова цих творів - <аР;уР>, тобто друга і четверта фрази є ідентичними. Характерна властивість третьої фрази - стрімкий висхідний рух від субкварти до четвертого щабля (верхньої тоніки в основному тетрахорді), після чого слідує поступене- вий низхідний рух до фінальної тоніки. Друге речення зазвичай буквально двічі повторювалося. Більшості зразкам властивий мажорний нахил, хоча трапився і мінорний варіант (нот. 5).

Очевидно, що поступова деградація театралізованого зимового дійства стала причиною не лише його забуття, а й позначилася на виникненні різного роду редукцій і навіть модифікацій. Зокрема, вже у наближеному до міні-ареалу селі Кримне, що у Ста- ровижівському р-ні, при спорідненому обряді „Водіння Коня” звучала пісня із тими ж 5-складниками, але виконувана поважно, неспішно, у характері церковних розспівів. Як це властиво для новішої культури, у мелодичному розвитку домінували терцієві паралелізми та непритаманний для архаїчного співу рух звуками тризвука (нот. 6).

Другий зразок із категорії модифікованих приспівок до „Кози"" зафіксовано у віддаленому селі Бу- заки Камінь-Каширського р-ну (нот. 7). Можливо, інформантка помилилася, виконавши приспівку на мелодію досить поширених у цій місцевості колядок, що за класифікацією В. Гошовського належать до типу А-2 [Гошовский, с. 90]. Відтак у композиції з'явився звичний для колядок 4-складовий рефрен у формі висхідного іоніка „Святий вечір"", що зовсім не властиво для приспівок до „Кози", в яких всі си- лабогрупи є 5-складовими. Проте на інших рівнях мелодико-ритмічного розвитку в обидвох випадках спостерігається спорідненість, що, очевидно, давало підстави виконавцям використовувати мелодію колядки при озвученні театралізованого дійства.

Щодо загальних етнографічних особливостей верхньоприп'ятської новорічної „Кози"", вдалося встановити наступне. Обходження дворів відбувалося 14-го січня. Учасниками були хлопці, один із яких перевдягався у Козу (накинутий вивернутий кожух, понад яким трималася палиця з дерев'яною головою кози), а інші називалися „Козаками"". З гуртом міг ходити і музикант. Протягом співу Козаків Коза пританцьовує, послідовно відтворюючи дії невеличкого сценарію: стрибання по хаті, падіння на підлогу, випрошування почастунку чи грошей - „півзолотого"", радість з приводу отриманої вигоди. Після Кози також танцювали і Козаки. Крім головного персонажа, у гурті могли бути Журавель, який робив різні збитки та міг красти, Дід і Баба, а подекуди і Кінь.

Аналогічний сценарій, але в значно краще збереженій формі, а також кілька зразків із приуроченого пісенного репертуару вміщено в одному з томів праць Оскара Кольберґа „Хелмске"" [КоІЬе^, 1890, 8. 121-124]. Ці записи датовані 1860-ми роками та стосуються суміжних теренів у складі Холмщини, що межує із верхньоприп'ятською територією вздовж Західного Бугу, тому для пропонованого дослідження вони становлять неабиякий інтерес. Отож, в опису О. Кольберґа також згадано таких дійових осіб: Козу, Козаків, музиканта, Діда, Бабу та Бузька. Після стрибання Кози козаки під скрипку танцювали козачка.

Щодо наведених О. Кольберґом трьох пісенних прикладів, усі вони містять 5-складовий вірш, схожий поетичний зміст (Коза випрошує в господаря півзолотого), однак ритмічно розспівуються по-різному.

Зокрема, у зразку, що походить із с. Савин (нот. 8), ритмосхема має пірихічну природу, де 4-складова в основі канва через додатковий поетичний склад розширюється способом дроблення другої складоноти: 2222^-21122. Такого роду наспіви не виявлені на правому березі Західного Бугу, однак вони часто трапляються в маланковому репертуарі Західного Поділля (нот. 11) Архів ПНДЛМЕ: Од. зб. ЕК 225. Записано 14 січня 2004 року у с. Худиківці Борщівського р-ну Тернопільської обл. безпосередньо під час обряду „Малакки"". Під спів чоловічого гурту, у відповідному ритмі хлопці попарно пританцьовували („плясали"') до дівчини в одній із сіль-ських хат. У транскрипції подано фрагмент тексту., також у різноманітних передкарпатських і карпатських „плєсах"" [КоІЬе^, 1882, № 23, 8. 117, с. Ясенів-Пільний]. Звертає на себе увагу об'ємний поетичний текст савинського зразка, який з-поміж усіх відомих у районі Надбужжя фіксованих приспівок до „Кози" виглядає найповнішим.

Значно спорідненіші за музично-ритмічними ознаками із верхньоприп'ятськими два наступні холмські зразки, які, на жаль, у О. Кольберґа подані лише з початковими фрагментами поетичного тексту. У приспівці із с. Дубенки (нот. 9) два рядки поетичної строфи відповідають одному мелодичному реченню, дарма що в наведених двох куплетах мелодія відрізняється. Нарешті, останній із наведених

О. Кольберґом прикладів походить десь з околиць Холма Докладніших відомостей фольклорист не подає. (нот. 10) та виявляє тісну спорідненість із поширеними біля верхів'я Прип'яті приспівками, а саме з третьої групи. У холмському варіанті також мелодика відповідає формі <аР;уР>, а поетичний текст починається стандартним зворотом „О-го-го, козо, козо-небого, дасть тобі Іван півзолотого"".

Встановлена в осередку сіл біля верхів'я Прип'яті музично-поетична картина та визначений міні-ареал приспівок до зимової Кози дають підстави зробити такі припущення культурогенетичного та історичного характеру.

З обидвох берегів Західного Бугу в досліджуваному осередку існувала однорідна діалектна спільнота, яка за певними елементами в музичній культурі демонструє споріднення з традицією карпатського регіону. Підставою для таких висновків служить не лише ареал зимових приспівок, а й визначені автором раніше паралелі на основі протолемківського або білохор- ватського (за В. Гошовським) весільного типу, а також весільних передладканок. Інший вектор культурних взаємозв'язків надбужанського діалекту простягається до центру Верхньоприп'ятської низовини, де визначено кілька ареалів споріднених типових форм обрядового приурочення, у тому числі зимових колядок та ігрових приспівок до «Кози». Хоча щодо останніх, точніше можна говорити про етнографічну відповідність обрядодійства, а не самих наспівів.

Певне підтвердження таким етнокультурним взаємозв'язкам можна отримати за результатами археологічних та історичних досліджень цих теренів.

Відомо, що у ІІ ст. н. е. носіїв пізньозарубинецької культури з цих теренів витіснили готи, які конфліктували з місцевим населенням. Нечисленні пам'ятки готів на Поліссі археологи віднайшли, зокрема, в районі витоків Прип'яті - біля села Гуща та міста Лю- бомля. У VI ст. на зміну готам приходять носії празької культури типу корчак, котрі згодом утворили дулібський союз або федерацію напівдержавного типу. Основні представники цього союзу - дуліби - відомі в історії також і під спорідненими, найімовірніше, послідовними назвами „бужани” та „волиня- ни”. Відомо також, що важливу роль у цій спільноті відіграли слов'яни-переселенці з Подністров'я, які тут з'явилися на межі V-VІ століть. Можливо, саме таким чином біля верхів'я Прип'яті поширилися, зокрема, схожі до подільського сценарій зимового театралізованого обрядодійства та відповідні приспівки. Але оскільки на Поділлі «Коза» мало відома як основний персонаж новорічної вистави, то елементи подністровського обряду могли поєднатися з розвиненими на Західному Поліссі дійствами „Водіння Кози” або ж „Коня”. Відповідно, розвинений у центрі Верхньоприп'ятської низовини звичай міг разом із певною частиною населення десь у VI ст. мігрувати на захід цієї території, дедо нього приєдналися привнесений з Подністров'я музичний супровід, деякі

персонажі та елементи драми.

У перспективі висловлені вище припущення потребують ретельного дослідження із залученням значно більшої кількості музично-етнографічної інформації, зокрема з недостатньо вивченої Холмщини.

зимовий ігровий приспівка

Список бібліографічних посилань

1. Архів ПНДЛМЕ ЛНМА ім. М. В. Лисенка

2. Гошовский В. Типы украинских колядок и их структурно-ритмические разновидности у славян // У истоков народной музыки славян: Очерки по музыкальному славяноведению. Москва: Советский композитор, 1971. С. 81-139. РибакЮ. Передладканка біля верхів'я Прип'яті [Тези] // Україна: географічні проблеми сталого розвитку: Зб. наук. пр. у 4-х т. Київ: ВГЛ “Обрії”, 2004. Т. 2. С. 308.

3. Рибак Ю. Весільні “передладканки” в традиції Надбужжя // Фольклористичні зошити / Гол. ред. В. Ф. Давидюк. Луцьк: Інститут культурної антропології, 2005. Вип. 8. С.55-57.

4. РибакЮ. Обрядові пісні Верхньоприп'ятської низовини: мелотипологія - мелоареалогія - культурогенеза: дис.

5. ... канд. мист.: 17.00.03 / Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка. Львів, 2005. 188 с.

6. Рибак Ю. Весільні передладканки на Західному Поліссі // Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство. Вип. 10. Львів, 2011. С. 148-154.

7. Kolberg O. Pokucie. Obraz etnograficzny. Т. І. Krakow, 1882. 360 s.

8. Kolberg O. Chelmskie: Obraz etnograficzny. T. 1. Krakow, 1890. 371 s.

9. Юрий Рыбак (Ривне-Львов)

Нотні приклади

Размещено на Allbest.ru