Сонатна форма в інструментальних творах Максима Березовського

Размещено на http://www.allbest.ru//

Сонатна форма в інструментальних творах Максима Березовського

Шуміліна Ольга Анатоліївна

Розглянуто світські інструментальні твори видатного українського композитора другої половини XVIII століття М. Березовського. Визначено особливості будови перших частин Симфонії до мажор і Сонати для скрипки й чембало, що мають ознаки старовинної сонатної форми. Зазначено, що сонатну форму у М. Березовського ще не можна вважати класичною, але вона вже не є старовинною, і важлива тим, що в ній відбились процеси переходу від однієї структурної моделі до іншої: від барокової структурної моделі до класичної. Безумовним особистим проривом композитора у засвоєнні тогочасної сонатної форми є інтонаційно- тематичне наповнення структурного каркасу добре відомої композиційної схеми, воно вже не пов'язане з узагальненим поліфонічним викладом. В інтонаційній будові перших частин світських інструментальних творів відображено перехід до гомофонно-гармонічної манери письма з яскравою індивідуальністю провідного мелодичного голосу і помітним впливом жанрових витоків тематизму. Залучено основні положення наукової концепції Н. Г орюхіної щодо еволюції сонатної форми. Стосовно Симфонії М. Березовського, зазначено, що її перша частина за своєю стилістикою й оркестровкою, за наявністю в музичних темах численних інтонаційних утворень, за драматизацією музичних образів у розвитковому розділі, а також за інтенсивністю руху і яскравою театральністю надзвичайно нагадує початкові Allegro в інструментальних творах для оркестру В. А. Моцарта. Це можна пояснити і спільною школою -- і В. А. Моцарт, і М. Березовський одночасно перебували в Болоньї і брали уроки композиції у відомого італійського музиканта Дж. Б. Мартіні, і тісними зв'язками ранньокласичної симфонії з театральною музикою, зокрема з оперною увертюрою. Не виключено, що тричастинна Симфонія М. Березовського була увертюрою до опери «Демофонт», а не самостійним твором для оркестру.

Ключові слова: творчість Максима Березовського, світська інструментальна музика, ранньокласичний період, соната, симфонія, старовинна сонатна форма.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Творчу спадщину видатного українського композитора другої половини ХУШ століття Максима Березовського становить переважно духовна музика, однак він написав і кілька світських інструментальних творів, крім того, сонати і симфонії. Прижиттєві документальні джерела дають підстави стверджувати, що М. Березовський був і світським музикантом, його творче життя пов'язане з Придворним театром: спочатку -- оперний співак (1758-1765), потім -- музикант-інструменталіст оркестру (1766-1773), нарешті, -- театральний композитор (1774-1777)1. Тому світську інструментальну музику він добре знав як виконавець, до того ж, його службовим обов'язком на певних етапах творчої було її написання.

На сьогодні відомі два світські інструментальні твори М. Березовського: Симфонія до мажор і Соната для скрипки і чембало. У перших біографіях митця, опублікованих у ХІХ столітті, про ці твори не йшлося, а починаючи від 70-х років ХХ століття, дослідники дізналися про із різних джерел. соната скрипка березовський

Рукопис скрипкової сонати (1772), написаної в італійському місті Піза, було виявлено в Музичному департаменті Національної бібліотеки Франції, де він зберігається і теперШуміліна О. А. Реконструкція біографічного сценарію життєтворчості Максима Березовського у світлі основних положень концепції вікового музикознавства Н. Савицької // Українська музика : наук. часопис / Львівська нац. муз. акад. ім. М. В. Лисенка. Львів, 2018. Число 3 (29). С. 21-28. Bibliothиque Nationale de France (BnF). D 11688.. Однак це не означає, що М. Березовський відвідував Францію і залишив там рукописну копію свого твору. Вона потрапила до французької столиці завдяки діям армії Наполеона Бонапарта, яка, захопивши Північ Італії, вивезла з цієї території багато культурних цінностей, зокрема й великі рукописні колекції. Про цей рукопис М. Березовського вперше повідомив український дослідник Василь Витви- цький у своїй книзі про життєтворчість композитораВитвицький В. Максим Березовський. Життя і творчість. Джерсі Сіті, 1974. 95 с., виданій на Заході 1974 року: до радянських читачів вона не дійшла. Зазначені В. Витвицьким місце зберігання і шифри дали змогу замовити копію цього рукопису, і 1983 року Сонату було видано в Києві за редакцією професора Михайла СтепаненкаБерезовський М. С. Соната для скрипки і чембало. Київ : Муз. Україна, 1983. 51 с.. У наш час Сонату вивчають студенти в межах навчальної дисципліни «Історія української музики»Корній Л. П. Історія української музики : у 3 ч. Ч. 2 : Друга половина XVIII століття. Київ ; Харків ; Нью-Йорк: Вид-во М. П .Коць, 1998. 387 с., її виконують у концертах старовинної і камерної музики.

Історія виявлення рукопису Симфонії до мажор М. Березовського, імовірно, також написаної в ІталіїНа титульному аркуші рукопису Симфонії вказано італійське прізвисько М. Березовського «Russo» («Del Signore Massimo Beresowskoj Russo»). Саме так М. Березовський називав себе в доку-ментах, поданих до Болонської філармонічної академії під час іспиту на звання академіка (Болонья, травень 1771). Той самий напис зазначений на титульних аркушах написаних в Італії Сонати для скрипки і чембало (Піза, 1772) та арій з опери «Демофонт» (Ліворно, 1773)., -- інша. Рукопис перебуває у приватному архіві родини італійських аристократів Доріо Памфілі в РиміBiblioteca privata e Archivio Doria Pamphili. Roma. RM 1306. 183/1.. Свого часу армія Наполеона, захопивши столицю сучасної Італії, вивезла багато творів мистецтва, однак рукописні пам'ятки з цього архіву не були переміщені. Про рукопис Симфонії вперше повідомила італійська дослідниця А. Латерца 1998 рокуДив.: Прянишникова М. Максим Березовский и его светские сочинения // Maxim Berezovsky. Secular music // Maxim Berezovsky (early 1740^s-1777). Secular Music. Pratum Integrum orchestra. Моск-ва, 2003. 1 электрон. опт. диск (CD-ROM).. Зацікавлені музиканти замовити його копію для виконавських потреб. Ноти дістав художній керівник барокового оркестру «Pratum integrum» Павло Сербін, а в серпні 2003 року Симфонію М. Березовського вперше було виконано на фестивалі «Шереметьєвські сезони в Ос- танкіно» (Москва). Разом з іншими світськими творами композитора її записали на диск «Maxim Berezovsky. Secular music»1. В Україні поширена версія відомого диригента Кирила Карабиця: «партитуру знайшов молодий американський диригент Сті- вен Фокс у Ватиканському архіві»Maxim Berezovsky (early 1740^s-1777). Secular Music. Pratum Integrum orchestra. Москва, 2003. 1 электрон. опт. диск (CD-ROM). Ракочі В. О. Рукописи не горять, або Симфонія До-мажор Максима Березовського // Студії мистецтвознавчі. 2018. Число 1. С. 45-54.. Її було вперше озвучено у відео сюжеті на каналі «1 + 1» (червень, 2016), від того часу незмінно повторюється українськими диригентами, музикантами, журналістами та усіма іншими, хто коментує цей твірУ Львові зазвучить симфонія Максима Березовського, яку відшукали в архівах Ватикану. Відеосюжет // Zaxid Net. 7 листопада 2017 р. URL: https://www.youtube.com/watch?v=GpCfHea_YzM (дата звернення: 25.12.2018).. Партитуру Симфонії досі не видано, але цей твір у редакції Кирила Карабиця (це зазначено в нотах) виконують кілька камерних оркестрів в Україні («Віртуози Львова», «K&K Philharmoniker» та ін.)У жовтні 2018 року Симфонія прозвучала у Львові у виконанні швейцарського барокового ансамблю «MUSICA FIORITA».. Щоразу це сприймається як сенсація. У навчальному процесі з «Історії української музики» цей твір поки що не вивчається, однак запропоновано додати його до теми «Формування української симфонічної музики»Така пропозиція прозвучала у доповіді викладача Лебединської дитячої музичної школи

імені Б. Р. Гмирі (м. Лебедин Сумської області) Олега Балабана на Сьомій міжнародній науково- творчій конференції:Балабан О. Г. Проблема впровадження першої української симфонії

М. Березовського в освітні програми мистецьких навчальних закладів // Художня культура і мистець-ка освіта: традиції і сучасність : мат-ли Сьомої міжнар. наук.-творч. конф. / Нац. акад. кер. кадрів культури і мистецтв. Київ, 20-21 листопада 2018 р. Київ, 2018. С. 236-239..

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сонату для скрипки і чембало аналізують М. СтепаненкоСтепаненко М. Б. Соната для скрипки і чембало Максима Березовського // Український му-зичний архів. Київ : Центрмузінформ, 1995. Вип. 1. С. 6-8. і Лідія КорнійКорній Л. П. Історія української музики : у 3 ч. Ч. 2 : Друга половина XVIII століття. Київ ; Харків ; Нью-Йорк : Вид-во М. П .Коць, 1998. 387 с., симфонію -- Маргарита АльошинаАлешина М. Н. Русско-итальянские стилевые диалоги в симфонии С-dur Максима Березов-ского // Вестник Кемеровского государственного университета культуры и искусств. 2015. № 33.

С.114-119. і Вадим РакочіРакочі В. О. Рукописи не горять, або Симфонія До-мажор Максима Березовського // Студії мистецтвознавчі. 2018. Число 1. С. 45-54.. Усі ці автори вважають М. Березовського церковним композитором, якому ледь не випадково довелося писати світську інструментальну музику. Однак нові відомості про життєтворчість М. Березовського переконують, що його Соната і Симфонія є вагомим аргументом на користь твердження, що М. Березовський був світським музикантом. Жоден із цих творів не був випадково написаним. Потрібен інший підхід до усвідомлення ролі й історичного значення світських інструментальних творів митця, до розуміння того, що вони є настільки ж вагомими, як і духовні концерти. У статті здійснено першу спробу довести правомірність такого погляду, що зумовлює її актуальність. Звернено увагу й на деякі неточності в аналізі й оцінюванні творів, які необхідно виправити і не повторювати надалі (насамперед це стосується Симфонії М. Березовського).

Мета статті -- визначити своєрідність сонатної форми у перших частинах світських інструментальних творів М. Березовського -- Симфонії до мажор і Сонати для скрипки й чембало.

Обидва ці твори мають циклічну структуру і складаються із трьох частин. Перша частина кожного з них написана у формі, яку автори статей і виконавці визначають сонатною й аналізують її як сонатне Allegro в інструментальних циклах віденських класиків. Однак сонатна форма у творах М. Березовського ще не є класичною, тому, на наш погляд, її не можна розглядати за класичними канонами, оскільки при цьому втрачається специфіка композиційної структури, яка сутність якої -- відмінність від класичних зразків, які на той час ще перебували у стані формування і не набули остаточного утвердження.

Початкова структурна модель сонатної форми, яку називаємо старовинною сонатною формою, процеси її еволюції ґрунтовно охарактеризовані в монографії Надії Олександрівни Горюхіної1. Її висновки враховано в аналізі сонатної форми у творчості М. Березовського. Наведемо кілька тез про сутність старовинної сонатної форми, залучимо їх до розгляду форми перших частин в інструментальних творах композитора.

Перша теза -- про ґенезу старовинної сонатної форми, її тісний зв'язок із старовинною двочастинною формою, що має два періоди розгортання, про поступове перетворення цих періодів на два розділи, які Н. О. Горюхіна називає експозицією і репризою. У розділах викладається той самий матеріал, але із дзеркальним тональним планом: від початкової тональності до домінантової у першому розділі і у зворотному порядку у другому. Нова тональність наприкінці першого розділу і початкова наприкінці другого закріплюються каденціями. Інших внутрішніх каденцій у розділах немає, оскільки їх не було у періодах розгортання старовинної двочастинної форми. При цьому у зразках старовинної сонатної форми значно тривалішим стає показ нового тонального центру і, як наслідок, розростається зона кадансування. Усе це відбувається в межах експозиції і далі повторюється у другому розділі в початковій тональності, а згодом стає сферою побічної партії.

Друга теза полягає в тому, що у старовинних сонатних формах, порівняно із старовинними двочастинними, поряд з тональним розвитком, починає формуватись логіка розвитку тематичного. Більш тривале перебування в новій тональності позначене появою нових тематичних елементів, а в початковій побудові другого розділу замість перевикладу головної теми в іншій тональності з'являються моменти розви- тковості, тональної нестійкості, тобто намічається виокремлення цієї побудови у самостійний розділ, якій називаємо розробкою і в якому відбуватимуться активні перетворення початкового матеріалу, з виявленням у ньому нової якості, що й становить сутність розвитку.

Остання теза проливає світло на співвідношення між двома розділами старовинної сонатної форми. Усе, стисло показане в експозиції, набуває більш детального викладу в репризі. І навпаки, «детальному протиставляється скорочене, експозиційному -- розробкове, а розвитковому -- завершальне»Горюхина Н. А. Эволюция сонатной формы. Киев : Муз. Україна, 1970. С. 7-33. Там само. С. 11.. Унаслідок цього початок репризно- го розділу, що містить виклад першої теми в іншій тональності, втрачає всі ознаки експозиційного викладу і набуває нових ознак -- тональної нестійкості, розмитості форми, відсутності чітких структурних меж і повного проведення початкової теми, посилення ознак розвитковості тощо. Друга тема, навпаки, викладається без змін і стає більш ємною і концентрованою, передусім через те, що звучить в основній тональності.

Усі ці ознаки властиві першим частинам в обох інструментальних творах М. Березовського, що свідчить про опанування і відображення структурних особливостей тогочасної сонатної форми, яка перебувала на півшляху до класичного інваріанта. Тому, аналізуючи скрипкову сонату чи Симфонію, не можна казати про «малесеньку розробку», як досить часто трапляється серед музикознавців, бо в цій сонатній формі немає розробки як самостійного розділу, а побудова, яку виконавці вважають «розробкою», розпочинає другий розділ форми, репризу, як визначено в теорії старовинного барокового формотворення.

Конкретизуємо кожну з наведених тез. По-перше, здійснений аналіз показав, що сонатна форма у М. Березовського має два періоди розгортання, які утворюють експозиційний і репризний розділи форми (таблиця 1). Ці розділи мають дзеркальний тональний план (від до мажору в тональність домінанти і навпаки), практично дорівнюють один одному за своїми масштабами (у скрипковій сонаті тактове співвідношення становить 40/41, у Симфонії -- 50/58).

Таблиця 1.

Схема сонатної форми в перших частинах інструментальних творів М. Березовського

обох розділах викладено той самий матеріал і в тій самій послідовності, тільки з різним тональним планом, закріпленим прикінцевими каденціями:

-- у першому розділі показ провідного тонального центру відбувається внаслідок експонування основної теми, а побічний тональний центр має розгорнуту зону кадансування (у Симфонії новий тональний центр закріплюється так званими «золотими ходами» валторн звуками тонічного тризвуку);

-- у другому розділі тональна послідовність віддзеркалюється у зворотному напрямі, тоді як послідовність музичного матеріалу лишається незмінною.

По-друге, у сонатних формах М. Березовського яскраво виявляється формування логіки тематичного розвитку, пов'язане з появою нових тематичних елементів під час тривалого перебування у новій тональності, на основі чого формується друга тема -- побічна партія, як у класичній сонатній формі. Скрипкову сонату можна вважати монотематичною, оскільки між темами, що проводяться в основній і домінантовій тональності, немає яскравого інтонаційного й емоційно-образного контрасту. Друга тема сприймається як продовження першої, вона має подібніі інтонації у дзеркальному відображенні, той самий характер руху і таку саму структуру з повторюваністю мотивів і фраз, що потребує динамічних зіставлень і виконавського варіювання.

На відміну від скрипкової сонати, у першій частині Симфонії відбувається інтенсивне інтонаційне оновлення, що починається вже в першій темі, і при цьому кожен наступний мотив є продовженням і доповненням мотиву попереднього (приклад 2).

Загалом в експозиції першої частини Симфонії утворюються дві багатоелементні теми, перша з них є активною, подієвою, а друга -- більш спокійною, ліричною(приклад 3). Поява в останній мотивів першої теми (с, а, Ь) повертає початковий характер, який утримується до кінця експозиції.

Приклад 1.

1а. М. Березовський. Соната для скрипки і чембало. Перша частина, перша тема

Приклад 2.

На початку другого розділу старовинної сонатної форми початковий матеріал експозиції мав би повторитись у новій тональності. Однак замість перевикладу першої теми з повним відтворенням її структурних ознак, в обох інструментальних творах М. Березовського з'являються музичні побудови, у яких увиразнено ознаки роз- витковості і тональної нестійкості. Ці побудови позбавлені чіткої структури, провідне значення надається секвенціям, які значно активізують виклад мотивів основної теми, а сама тема виникає ближче до кінця і викладається вже в основній тональності скорочено: у Симфонії від усієї 23-тактової теми залишається тільки шеститактовий мотив а (тт. 73-78), а в Сонаті початкові мотиви теми продовжені короткими фразами розвиткового характеру (тт. 53-61), унаслідок чого тема втрачає експозиційний вигляд. «Хід, розвиток, розробка -- ось новий зміст матеріалу головної партії в репризі», -- зазначала Н. Горюхіна1.

Уся ця побудова, пов'язана з розвитковим перевикладом першої теми, у класичній сонатні формі утворюватиме розробку і початок репризи, але поки що вона не становить самостійного розділу, а тільки розпочинає другий період старовинної сонатної форми. Після неї починається виклад другої теми, яка звучить в основній тональності і, порівняно з експозиційним проведенням, не має скорочень, розширень чи будь- яких інших змін, окрім зміни висотного положення. Цілісний виклад другої теми в репризному розділі пов'язаний з підсумковими функціями побудови, яку вона репрезентує. Зазначені функції полягають у відновленні і остаточному утвердженні початкової тональності, що становить типову ознаку старовинної сонатної формиГорюхина Н. А. Эволюция сонатной формы. Киев : Муз. Україна, 1970. С. 11. Зазначимо, що перша частина Симфонії М. Березовського завершується не тонікою, а акор-дом домінанти до тональності наступної частини (фа мажор). Такий зворот є фрігійською каденцією і доволі часто трапляється між частинами духовних концертів композитора..

По-третє, у сонатній формі М. Березовського наявне дзеркальне співвідношення між обома розділами, коли презентований в експозиції матеріал набуває більш деталізованого викладу у другому розділі, з посиленням розвиткових або реп- ризних ознак. Як наслідок, третя чверть форми втрачає ознаки повного, цілісного експозиційного викладу і здобуває тональну нестійкість та секвенційний розвиток, а перша тема з'являється не від початку, а ближче до кінця і скорочується до кількох тактів, однак проводиться вже в початковій тональності. Виклад другої теми у реп- ризному розділі є абсолютно протилежним: тема повністю зберігає свою початкову структуру і транспонуються в основну тональність, яка закріплюється тривалим ка- дансуванням, тому, порівняно з першою темою, вона виглядає цілісною, ємною і концентрованою.

Отже, розглянувши перші частини світських інструментальних творів М. Березовського, можна дійти висновку, що вони написані в сонатній формі, яка ще не стала класичною, але вже не є старовинною. Вона привертає увагу тим, що в ній відображено процеси переходу від барокової структурної моделі до класичної. Безумовним особистим проривом композитора у засвоєнні тогочасної сонатної форми є інтонаційно-тематичне наповнення структурного каркасу добре відомої композиційної схеми, воно вже не пов'язане з узагальненим поліфонічним викладом. В інтонаційній будові перших частин світських інструментальних творів відображено перехід до гомофонно-гармонічної манери письма з яскравою індивідуальністю провідного мелодичного голосу і помітним впливом жанрових витоків тематизму.

Висновки і перспективи подальших наукових розвідок

Завершуючи історичний екскурс в італійський період життєтворчості М. Березовського, надзвичайно плідний у створенні світської інструментальної музики, вкажемо на деякі стилістичні ознаки проаналізованих творів. Соната для скрипки і чембало написана як камерно-інструментальний твір і має вишукане, індивідуалізоване звучання сольних інструментів. Однак, на наш погляд, у розшифруванні партії чембало бракує ще одного інструмента -- віолончелі, яка в той час разом із клавесином належала до групи basso continuo1. Партію віолончелі слід грати за рукописним записом у басовому ключі, а партію клавесина варто розшифрувати по-іншому, урізноманітнити надто прозорий фактурний виклад. Однак це не стосується форми першої частини, яка лишається незмінною, незважаючи на виконавський склад.

Щодо Симфонії М. Березовського, зазначимо, що її перша частина за своєю стилістикою й оркестровкою, за наявністю в музичних темах значної кількості інтонаційних утворень, за драматизацією музичних образів у розвитковому розділі, а також за інтенсивністю руху і яскравою театральністю надзвичайно нагадує початкові Allegro в інструментальних творах для оркестру В. А. Моцарта. Це можна пояснити і спільною школою -- і В. А. Моцарт, і М. Березовський одночасно перебували в Болоньї і брали уроки композиції у відомого італійського музиканта Дж. Б. Мартіні, і тісними зв'язками ранньокласичної симфонії з театральною музикою, зокрема з оперною увертюрою. Не виключено, що тричастинна Симфонія М. Березовського була увертюрою до опери «Демофонт», а не самостійним твором для оркеструЦе питання порушила автор цієї статті у доповіді на Сьомій Міжнародній науково-творчій конференції: Шуміліна О. А. Соната для скрипки і чембало Максима Березовського: питання вико-навського складу // Художня культура і мистецька освіта: традиції і сучасність : мат-ли Сьомої між- нар. наук.-творч. конф. / Нац. акад. кер. кадрів культури і мистецтв. Київ, 20-21 листопада 2018 р. Київ, 2018. С. 73-75. Ці та інші питання порушено у доповіді на Всеукраїнській науково-практичній конференції: Шуміліна О. А. Симфонія для камерного оркестру Максима Березовського у контексті нового біог-рафічного сценарію життєтворчості митця // Камерний оркестр Львівщини: постаті та факти : тези Всеукраїнської наук.-практ. конф. / Львівська нац. муз. акад. ім. М. В. Лисенка. 25 квітня 2018 р. Львів, 2018. С. 34-35. Наукова стаття подана до друку у поточне число збірки «Музикознавчі студії» ЛНМА ім. М. В. Лисенка..

Отже, розглядаючи сонатну форму в інструментальних творах М. Березовського, слід враховувати специфіку формотворення епохи, коли ці твори були написані, не шукати в них ознак класичної сонатної форми, яка на той час ще не сформувалась. Тільки такий підхід надає можливість правильно оцінити твір. На жаль, автори статей обирають інший шлях, аналізуючи його як класичну сонатну форму В. А. Моцарта чи Л. Бетховена. Ідеться зокрема про статтю В. РакочіРакочі В. О. Рукописи не горять, або Симфонія До-мажор Максима Березовського // Студії мистецтвознавчі. 2018. Число 1. С. 45-54..

Отже, світські інструментальні твори М. Березовського слід розшукувати й надалі, адже в архівах зберігається багато цікавого.

Список використаної літератури

Алёшина М. Н. Русско-итальянские стилевые диалоги в симфонии С-dur Максима Березовского // Вестник Кемеровского государственного университета культуры и искусств. 2015. № 33. С. 114-119.

Березовський М. С. Соната для скрипки і чембало. Київ : Муз. Україна, 1983. 51 с.

Витвицький В. Максим Березовський. Життя і творчість. Джерсі Сіті, 1974. 95 с.

Горюхина Н. А. Эволюция сонатной формы. Киев : Муз. Україна, 1970. 316 с.

Зникла симфонія композитора Максима Березовського вперше прозвучить у Україні. Відеосюжет // Сніданок з 1+1. 2016 р. 15 червня. URL: https://tsn.ua/video/video- novini/znikla-simfoniya-kompozitora-maksima-berezovskogo-vpershe-prozvuchit-v-ukrayini.html (дата звернення: 25.12.2018).

Корній Л. П. Історія української музики : у 3 ч. Ч. 2:Друга половина

XVIII століття. Київ ; Харків ; Нью-Йорк : Вид-во М. П .Коць, 1998. 387 с.

Прянишникова М. Максим Березовский и его светские сочинения // Maxim Berezovsky. Secular music // Maxim Berezovsky (early 1740s-1777). Secular Music. Pratum Integrum orchestra : буклет диска. Москва, 2003.

Ракочі В. О. Рукописи не горять, або Симфонія До-мажор Максима Березовського // Студії мистецтвознавчі. 2018. Число 1. С. 45-54.

Степаненко М. Б. Соната для скрипки і чембало Максима Березовського // Український музичний архів. Київ : Центрмузінформ, 1995. Вип. 1. С. 6-8.

У Львові зазвучить симфонія Максима Березовського, яку відшукали в архівах Ватикану. Відеосюжет // Zaxid Net. 7 листопада 2017 р. URL: https://www.youtube.com/watch?v=GpCfHea_YzM (дата звернення: 25.12.2018).

Шуміліна О. А. Реконструкція біографічного сценарію життєтворчості Максима Березовського у світлі основних положень концепції вікового музикознавства Н. Савицької // Українська музика : наук. часопис / Львівська нац. муз. акад. ім. М. В. Лисенка. Львів, 2018. Число 3 (29). С. 21-28.

Шуміліна О. А. Симфонія для камерного оркестру Максима Березовського у контексті нового біографічного сценарію життєтворчості митця // Камерний оркестр Львівщини: постаті та факти : тези Всеукраїнської наук.-практ. конф. / Львівська нац. муз. акад. ім. М. В. Лисенка. 25 квітня 2018 р. Львів, 2018. С. 34-35.

Шуміліна О. А. Соната для скрипки і чембало Максима Березовського: питання виконавського складу // Художня культура і мистецька освіта: традиції і сучасність : мат-ли Сьомої міжнар. наук.-творч. конф. / Нац. акад. кер. кадрів культури і мистецтв. Київ, 2021 листопада 2018 р. Київ, 2018. С. 73-75.

Maxim Berezovsky (early 1740s-1777). Secular Music. Pratum Integrum orchestra. Москва, 2003. 1 электрон. опт. диск (CD-ROM).

Размещено на Allbest.ru