Методологічні засади аналізу динаміки становлення індивідуального музичного стилю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологічні засади аналізу динаміки становлення індивідуального музичного стилю

Побережна Г.І.

Розглянуто динаміку становлення індивідуального музичного стилю із залученням нового методологічного підходу, згідно з яким особистість композитора, всі життєві й психофізіологічні фактори її формування становлять основу цього процесу. В методологічному сенсі, запропоновано апелювати до алгоритму живого, тобто до універсальної етапності проростання дерева як фізичного об'єкта і ДЕРЕВА як наскрізного Біблійного символу. Такий підхід визначено як сакрально-холістичний. Конкретизовано методику аналізу на різних етапах становлення індивідуального музичного стилю. Особливу увагу звернено на принцип синхронізму, на якому ґрунтується методологія астрології і який необхідно залучати до аналізу будь-чого. Усвідомлення зв'язку музики і космогонії -- це усвідомлення глобального зв'язку і взаємозалежності речей у світі, що розглядаються як явище синхронізації вібрацій (загалом -- космічний резонанс). Сутність творчої особистості, як джерела індивідуального музичного стилю, вписаної у вселенський процес Творення, неможливо в повноті збагнути, спираючись лише на традиційні наукові методи. Динаміка становлення індивідуального музичного стилю може бути науково осягненою лише в контексті революційних зрушень, що відбулись у науковій методології протягом минулого століття. Динаміка становлення індивідуального музичного стилю зумовлена авторською особистістю в її космічних (квантово-фізичних і сакрально-духовних) координатах, що дає підстави запропонувати сак- рально-холістичний підхід як методологічний, що відповідає найвищій на сьогодні мірі наукового узагальнення. Саме на таких методологічних засадах можна буде дослідити динаміку становлення індивідуального музичного стилю. Збагнути універсальний алгоритм саморуху будь-якої системи нинішня наука може, лише тісно взаємодіючи з езотеризмом (тобто внутрішнім -- відомим лише меншості фахівців -- колом знань в галузях релігії, філософії і мистецтва). Історія музики є, власне, історією вивільнення Духу пульсуючими проривами енергії життя окремих композиторських особистостей на поверхню буття. Вони, в конгломераті своєї причинності, і є джерелом індивідуального музичного стилю.

Ключові слова: індивідуальний музичний стиль, методи музичного аналізу, музично- космогонічні теорії, числовий символізм.

Постановка проблеми. Дослідження індивідуального музичного стилю, яких чи не найбільше в історії музичного мистецтва, досягли певної межі: назріла потреба узагальнити наукові результати і вивести їх на новий інформаційно- дослідницький рівень. Цього потребують кардинальні зміни в науковій методології, що відбулися синхронно в різних галузях знання протягом минулого століття. Та й перехід кількості у нову якість підтверджує дію одного з основних законів діалектики.

Аналіз останніх досліджень. У ХХ столітті стались концептуальні зрушення у всіх складових суспільної свідомості: у науці, релігії, філософії, мистецтві. Нагадаймо лише основні. У науці -- енерго-інформаційна теорія, новітня парадигма квантової фізики з її ідеєю мультивсесвіту і мультивідууму, теорія систем управління, теорія фракталів, дивовижні відкриття у біофізиці тощо. За кожним із цих напрямів -- безліч імен наукових подвижників. У філософії -- ідеї школи В. Шинкарука (аспект трансцендентального), діалектично-феноменологічний метод О. Лосєва, онтологія М. Гайдеггера і А. Менегетті, сучасна холістична теорія (ідеї цілісності, починаючи від сінархії В. Шмакова, концепції додатковості І. Пригожина, і завершуючи синергетичними ідеями сучасної науки) тощо. У мистецтві -- модерністські та пост- модерністські течії і школи, а також їх мистецтвознавчі осмислення (акустико- психофізіологічні дослідження й відкриття Н. Гарбузова, М. Блінової, Б. Теплова, Б. Асаф'єва, Г. Орлова, Є. Назайкінського, В. Медушевського) тощо. У релігії -- «тектонічні» зрушення в ритуально-конфесійній практиці, а також численні герменевти- чні новації (особливо цікаві числовий символізм Біблії та інших старовинних Священних Писань та їх тлумачників). Усі ці революційні зрушення відповідають духу нової епохи -- епохи Водолія, з її ідеями синергетизму й глобалізації.

Мета статті -- обґрунтувати актуальність нового методологічного підходу до аналізу індивідуального музичного стилю як системної інтегральної цілісності; довести необхідність назвати цю нову методологію «сакрально-холістичною», яка відповідає найбільш можливій на сьогодні мірі наукового узагальнення і репрезентує модель універсальної космічної світобудови як результату еволюції творчої індивідуальності, що скеровується фактором цілісності.

Виклад основного матеріалу. Уточнимо категорії, залучені для викладу концепції, передусім -- музичний стиль. Найбільш прийнятним вважаємо визначення Н. Горюхіної: «Музичний стиль -- це система стійких ознак музичних явищ» Горюхина Н. А. Музыкальная форма и стиль : автореф. дисс. ... доктора искусств. Москва, 1974. С. 56.. Інші визначення феномена музичного стилю більш ускладнені і часом апелюють до неоднозначно трактованих понять і термінів -- «музичне мислення», «музична мова». У визначенні Н. Горюхіної також є неоднозначна складова -- «стійкі ознаки». Можливі запитання щодо меж цієї стійкості та їх ознак, але всі вони в цьому випадку «гасяться» використанням поняття «система». Тому в контексті цієї статті визначення Н. Горюхіної можна вважати найбільш коректним.

Логічно постає питання про екстраполяцію явища музичного стилю на певний феноменальний масштаб: особистість, школа, напрям, епоха (тобто стиль індивідуальний, історичний, національний, стильова епоха). Щодо індивідуального стилю, необхідно уточнити: стиль композитора, музиканта-виконавця та інших інтерпретаторів (музикознавців, педагогів, критиків, лекторів, музичних психологів тощо). Отже, поняття індивідуального музичного стилю в контексті цієї статті може бути актуальним в будь-якому з цих аспектів (як у працях С. Тишка, В. Москаленка та ін.).

Динаміка становлення привносить у будь-яке дослідження головний фактор -- ЧАС, тобто тривалість життя структури, яка викристалізувалась. Врешті-решт, саме час визначає динаміку становлення будь-якого феномена як цілісності. Можна визначити динаміку становлення індивідуального музичного стилю як енергетично- часовий вимір процесу, тобто енергетично-часовий вимір формування його головних якісних характеристик. Кількість змін у просторі, тобто в часі індивідуального життя творця стилю, свідчить про динаміку індивідуального музичного стилю. У когось стиль сформувався й не змінювався протягом усього життя (А. Лядов прожив 59 років), у когось -- шалено змінився стиль протягом значно меншого періоду (О. Скрябін -- 43 роки).

Динаміка становлення -- не лише поняття, а й реагент часу, який настає. А настає нова епоха -- епоха синтезу сакрально-космічних знань, вільного польоту думки, непереможного прагнення до свободи й прогресу. Такий час потребує нових наукових підходів, надто у сфері аналізу індивідуального музичного стилю, адже не завжди він був і не завжди буде. Таким чином, можна сформулювати головну тезу: в результаті революційних змін в наукових концепціях ХХ століття потребує перегляду й методологія аналізу індивідуального музичного стилю.

Аксіоматичний базис такого підходу має інтегральну природу і будується на перетині не тільки різних наук, а й різних форм суспільної свідомості: науки, релігії, філософії, мистецтва. Кожна з них, як уже зазначалося, зазнала протягом ХХ століття революційних зрушень. Можна сподіватись, що на сьогодні вже накопичена їх достатня кількість для методологічних новацій у дослідженні індивідуального музичного стилю. Але є ще одна важлива мотивація нашого головного постулату -- в розуміння того, що індивідуальний музичний стиль -- це феномен «живої» матерії, бо в ньому присутня авторська особистість як причинний шар. Утім, традиційна технологія будь-якого аналізу придатна лише до препарування матерії «мертвої». Адже аналіз розтинає ціле на окремі складові і препарує кожну з них, тоді як аналітик детально описує все, що виявляє й усвідомлює (класифікація як метод). В осягненні ж цілого аналіз безпомічний. Аналітичні методи зовсім не ефективні в роботі з живою матерією, якою і є індивідуальний музичний стиль.

Це нагадує ситуацію в біології: неможливо пізнати живий організм, розділяючи його на частини й досліджуючи кожну з них окремо, бо це призводить до умертвіння живого. Врешті-решт, анатомія, вивчаючи властивості окремих частин, здобуває знання не про живе, а про мертве. В образній формі цей аналітичний парадокс прокоментував ще Гете у «Фаусті»:

Во всём подслушать жизнь стремясь,

Спешат явленья обездушить,

Забыв, что если в них нарушить Одушевляющую связь,

То больше нечего и слушать¹.

Отже, варта уваги думка багатьох науковців, що головним гальмом у пізнанні світу є змішування понять і законів, які належать до зовсім різних світів -- мертвого і живого. Що стосується нашої проблеми, то присутність світу авторської особистості -- «матерії живої» -- в аналізі художнього стилю є визначальною. Адже здавна відомо, що стиль -- це людина. Варто навести й думку В. Медушевського: «Зрозуміти будь- що і просвітитися можна лише на шляху сходження до причин і духовних засад» Гете И. В. Фауст / пер. Б. Пастернака. Ленинград : ГИХЛ, 1953. С. 113-114. ^{Медушевский В. В. О сущности музыки и задаче музыковедения // Методологическая функ-ция христианского мировоззрения в музыкознании. Москва ; Уфа, 2007. С. 11.}.

Такою духовною основою індивідуального музичного стилю і є авторська особистість, усі життєві й психофізіологічні чинники її формування. У методологічному сенсі, варто замислитись: що є індивідуальний музичний стиль -- цілісність чи складовий елемент, і що тут є більш визначальним. Відповісти на ці запитання можливо лише в контексті згаданих революційних зрушень.

Сьогодні в науці, завдяки квантовій площині, утверджується усвідомлення зовсім нового співвідношення цілого і його складових частин: ціле не є тотожним властивостям частин і принципово відмінне від них. Якщо у процесі класичного аналізу за частинами визначають характеристики цілого (властивості цілого зумовлюються властивостями частин), то тепер ситуація змінилась на протилежну: ціле визначає сенс частин. Тобто у пізнанні індивідуального музичного стилю треба звернутись до його цілісного джерела і максимально вичерпно дослідити його. Але ж сучасна квантова теорія ніколи не фокусується на речах, а завжди має справу з їх взаємодією, тобто з динамікою їх становлення. Отже, апелюємо до алгоритму живого -- а він єдиний, і символом динаміки становлення живої сутності є Біблійний символ -- дерево, що задає алгоритм Творення, сакральну «інтригу» на початку Біблії та її вирішення наприкінці (останні сторінки Апокаліпсису). індивідуальний музичний стиль

Екстраполюємо зазначений алгоритм на становлення індивідуального музичного стилю.

Універсальний алгоритм становлення індивідуального музичного стилю. Початок -- ЗЕРНИНА -- первинне нерозчленоване джерело майбутнього стилю як генетичний, психофізіологічний, енергетичний, творчий потенціал індивідуума, який ще має стати творчою (композиторською) особистістю. Це і є те джерело, з якого проросте стиль.

Друга ланка -- СТЕБЛО -- проростання потенціалу індивідуума і взаємодія його «випромінювання» із середовищем, «малим світом» (сім'я, навчання, оточення). Тут важливо, чим відповідає людині світ.

Третя ланка -- ЛИСТ -- первинна база, необхідна для творчості, отримана внаслідок бажання, устремління, навчання, тобто те, що вдається вибудувати шляхом особистого здійснення. Тут ще немає власного стилю, але вже є творчі продукти. Звісно, вони ще підкорені традиції, позбавлені справжньої оригінальності, але це вже результат процесу, тобто річ (продукт), яка й стане стимулом і причиною наступного етапу стильового становлення.

Четвертий етап -- КВІТКА -- як специфікація випромінювання «аромату особистості», яка входить в пору «цвітіння»: це взаємодія із професійним середовищем (виконавцями, публікою, критиками тощо). Тут творча особистість максимально активна, вона має своїм «ароматом» притягувати (як реальна квітка -- бджіл) тих, хто стане стимулятором для досягнення майбутнього головного результату. Це період пасіонарності. Не всім щастить досягти такого рівня, бо не всім вистачить енергії. І якщо енергетичний потенціал особистості недостатній («слабкий аромат»), то виходу до власного оригінального стилю може й не статися. Утім, такі композитори все одно виконують свою історичну роль, ставши тим «бульйоном», з якого, згідно з деякими астрофізичними теоріями, лише й може народитись життя.

П'ята стадія -- ПЛІД -- створення власного стилю. Симптоматично, що у кожної рослини свій плід -- оригінальний «на смак і вигляд». І тільки ті творці, які пройшли всі попередні стадії, спроможні виростити свій плід. Для більшості ж це кінець процесу становлення: адже індивідуальний стиль створено. Далі для таких особистостей можливе лише його тиражування, маніфестація у своїх творчих продуктах тощо. Це свого роду «поїдання плоду» (звісно, енергетичне: гонорарів, слава, емоційний допінг від захоплення, аплодисменти тощо). І лише меншість іде далі -- до шостого етапу: віднайдення своєї унікальної творчої сутності. Значна кількість цитат підтвердить думку: геній знає, що він геній... Це водночас і кристалізація творчої особистості, і виокремлення її у професійному середовищі (Бетховен, Чайковсь- кий, Сильвестров Побережна Г. І. Творча особистість кризової епохи (від Чайковського до Сильвестрова) // Духовність і художньо-естетична культура. Київ : НІІ «Проблеми людини», 1999. Т. 14. С. 535-540.). Лише після цього можливий сьомий етап -- вихід у новий стильовий простір: передбачення творчою особистістю у своїх творчих плодах тенденцій наступної епохи. Таким є універсальний алгоритм становлення будь-чого.

Щодо методології дослідження індивідуального музичного стилю, варто констатувати: описувати історію його становлення як лінійний поступ сьогодні вже неможливо. Навпаки, варто враховувати контекст, тобто взаємодію композиторського індивідуума з різними сутностями й аспектами буття, які мають свій вплив і свою окрему динаміку становлення. Щось народжується, а поряд щось помирає... Врешті- решт, світ -- це фуга. І принцип синхронізму, на якому він і вона стоять, підказує новітню методологію аналізу індивідуального стилю. Адже саме на принципі синхронізму базується методологія астрології. І без неї сутність джерела індивідуального музичного стилю як творчої особистості, вписаної у вселенський процес Творення, неможливо науково (тобто традиційними науковими методами) збагнути.

Показовим щодо цього є висновок А. Тойнбі щодо історичного розвитку: у ХХ столітті водночас існує 21 культура, і в кожної своя ідея, картина світу, свої методи його осягнення, своя ієрархія цінностей. Це, власне, є своєрідною предтечею відкритої пізніше мистецтвознавством, культурологією і філософією науки різоми постмодернізму. Але це і є, власне музичний принцип -- принцип фуги (синхронність різних етапів індивідуальних життів, які становлять на більш високому рівні гармонійну цілісність). Саме цей принцип синхронізму застосовано в астрологічній теорії. Тому з цими міркуваннями резонує думка сучасного вченого-астролога Б. Ізраітеля про роль астрологічного методу в науці майбутнього: «Астрологія цілком може виконати роль універсального пізнавального методу, а тим паче, універсального пояснювального методу»і.

Розглянемо сучасну традиційну методику аналізу на різних етапах становлення індивідуального музичного стилю. Перший етап -- трансцендентний, його аналізувати традиційними науковими методами немає сенсу; другий -- описовий і біографічний методи; третій -- музикознавчий аналіз, текстологічний аналіз; четвертий -- компаративний аналіз; п ятий -- герменевтичний, класифікація, контент- аналіз; шостий-сьомий -- синтез усіх попередніх методик. І це виправдано, бо це кінець, який знаменує початок нового історичного етапу.

Але серед усіх цих етапів особливим є другий: він визначає динаміку і власне долю феномена, що підлягає аналізу. Ідеться про індивідуальний музичний стиль: адже, як зазначалося, інтенсивність випромінювання вродженого індивідуального потенціалу залежить від кількості творчої енергії. Це вирішальний момент у динаміці становлення індивідуального музичного стилю, а саме: випробування, які здолає чи яких не здолає композитор на шляху до власного стилю. Традиційно, саме на другому етапі використовуються найбільш зовнішньо орієнтовані методи дослідження. Так, найбільш усталеним є біографічний метод, він торкається джерела стилю: чинників, які сприяли формуванню творчої особистості. І вони, справді, сприяли. Та це лише зовнішній шар, а причинний -- завжди у внутрішньому.

Внутрішню природу й енергетичний потенціал особистості вже на першому (трансцендентному) етапі надає можливість розкрити лише один вид аналізу -- астрологічний. Він може навіть прогнозувати умови реалізації творчого потенціалу особистості, його динаміку. Недарма (звернімося до біблійного символізму) назву зіркам давав Бог. До того ж, астрологічний аналіз має музичну природу, про що переконливо свідчать старовинні музично-космогонічні теорії, у викладі яких перетинаються музичні й астрологічні знаки. Своєрідне відродження цих дивовижних перетинів спостерігаємо в сучасній науці, яка здійснила сенсаційні відкриття щодо фізіології мозку. Виявилося, що він функціонує за музичними принципами. І навіть в описах результатів своїх досліджень нейрофізіологи, поряд із термінами квантової Израитель Б. З. Астрология человека. Москва : ВШКА, 2016. С. 158. механіки, використовують терміни «мажор» і «мінор», «мелодичний» і «гармонічний», «дієз» і «бемоль», навіть назви нот і нотний стан. Музикальність центральної нервової системи визнано універсальною. І це не поодинокий приклад. Згадаймо «струнну теорію» Всесвіту, яка математично підтвердила стародавню гіпотезу про музичну природу буття.

Так і музика у своєму історичному русі безпосередньо була пов'язана з розвитком математики (відкриття теорії диференціального обчислення зумовило народження рівномірної темперації). Принагідно згадаймо відомий вислів Г. Лейбніца: «...Музыка чарует нас, хотя красота ее состоит только в соотношениях чисел и счете ударов и колебаний звучащих тел, повторяющихся через известные промежутки, счете, который мы не замечаем и который, однако, душа наша непрестанно совершает»¹. Усе зазначене не є випадковим, бо лише дві сфери репрезентують числа в русі: музика і астрологія. Звісно, вони торкаються метафізичного, трансцендентального. Філософія вже скерувала свій шлях у напрямку дотичності цих сфер. Черга -- за музикознавством. Ще О. Лосєв геніально передбачив це, констатувавши, що логіка музики «зумовлюється сутністю часу і числа, а не формами повсякденних переживань людини»².

Так, основу музичної й астрологічної теорій становить універсальний числовий символізм як сакральне математичне знання. Його першовитоком є принцип тріадичності (дві протилежності й синергетична ланка між ними), який віднаходимо в основі обертональної структури музичного звуку (три перших обертони). Розгортання числового ряду охоплює 12-ричну цілісність, символізм якої має універсальні смисли, конкретизовані у відповідних системних елементах музики та астрології (таблиця 1 ).

Таблиця 1.

Числові паралелі музичної й астрологічної систем

Усвідомлення зв'язку всіх трьох іпостасей (числа-музики-астрології) -- це усвідомлення глобального взаємозв'язку речей у світі, а по суті, -- явище синхронізації вібрацій, загалом -- космічний резонанс, у який зараз входить людство планети Земля.

Розгляд феномена музики за допомогою астрологічного інструментарію -- звична практика, відбита у давніх трактатах і в символізмі Біблії. Показово, що ключ до багатьох стародавніх музично-космогонічних джерел в історії було втрачено саме через незатребуваність обох ключів, якими зачинялися сакральні знання: музичного й астрологічного. Саме цими двома ключами користувались у прадавнину, і лише застосування їх обох відкриває шлях до розкодування інформації, що ставить будь- яку наукову проблему в контекст законів всесвіту. Шкода, що фахівців, які володіють цими декодуючими методами, ще мало. Утім, суто музикознавчими методами вже прокладено шлях до розуміння відмінностей між «живим» (числа в русі) і «мертвим» (кристалізація, форма як схема, цілісна структура ) потоками музичного формотворення. Серед найновіших музикознавчих праць варто назвати монографію

В. Жаркової, у якій вона, апелюючи до думки М. Мамардашвілі про участь свідомості у сприйнятті художньої істини, наголошує на понятті «живого»: «Тільки «живий стан» здатен акумулювати смисли, які створюються витворами мистецтва, а саме воно й всіляко чинить спротив переводу в формат об'єктивно-наукової оцінки»¹.

Сьогодні вже не можна відкинути індивідуального суб'єктивного досвіду як джерела пізнання, навіть науково-експериментального досвіду, тим більше, -- художнього феномена. Смисл його може бути й нульовим для історії мистецтва, але еволюція в ній здійснюється тими ж двома руслами -- «живим» і «мертвим»: дух творить нові форми, в які «вливається» зміст, який був формою на попередньому історичному етапі. Загалом, відбувається алгоритмізований процес одухотворення «жи-

вим» духом «мертвої» матерії Жаркова В. Б. Десять взглядов на историю западноевропейскоймузики. Тайны и желания НотоМшісш: в 2 т. Т. 1. Киев : АйНш8, 2018. С. 33. Див.докладніше про це: Побережная Г. И. Числа в словах и делах Иисуса Христа. Киев : ДИА, 2017. 96 с..

Надалі в методологічній площині нашого дослідження закономірно постає проблема класифікації феномена індивідуального стильового становлення в аспекті його динаміки. Тобто, згідно з визначенням стилю, за Н. Горюхіною і С. Тишком, актуалізується проблема «стійких ознак». «Але це вже зовсім інша історія». Ми лише на переході до «епохи стійкості». Розберімось спочатку, з чим туди увійдемо.

Висновки

Динаміка становлення індивідуального музичного стилю може бути науково осягненою лише в контексті революційних зрушень, що відбулись у науковій методології протягом минулого століття. Динаміка становлення індивідуального музичного стилю зумовлена авторською особистістю в її космічних (квантово-фізичних і сакрально-духовних) координатах, що дає підстави запропонувати са- крально-холістичний підхід як методологічний, що відповідає найвищій на сьогодні мірі наукового узагальнення. Саме на таких методологічних засадах можна буде дослідити динаміку становлення індивідуального музичного стилю. Збагнути універсальний алгоритм саморуху будь-якої системи нинішня наука може, лише тісно взаємодіючи з езотеризмом (тобто внутрішнім -- відомим лише меншості фахівців -- колом знань у галузях релігії, філософії і мистецтва). Історія музики є, власне, історією вивільнення Духу пульсуючими проривами енергії життя окремих композиторських особистостей на поверхню буття. Вони, в конгломераті своєї причинності, і є джерелом індивідуального музичного стилю. Але водночас ця енергія увійшла в історію музики завдяки енергії інших творчих особистостей (виконавців, музикознавців, слухачів, критиків та ін.) і постійно оновлює, змінює свої форми. Особливо резонансним щодо запропонованої у статті методології наукового дослідження індивідуального музичного стилю вбачається визначення В. Москаленка: «Музичний стиль є психологічно (курсив мій -- Г.П.) зумовленою специфічністю музичного мислення, яка виражається відповідною системною організацією ресурсів музичного мовлення в процесі створення, інтерпретування та виконання музичного твору» Москаленко В. Г. Творчий аспект музичного стилю // Київське музикознавство. Київ, 1998. Вип. 1. С. 88..

Список використаної літератури

1. Гете И. В. Фауст / пер. Б. Пастернака. Ленинград:ГИХЛ, 1953. 266 с.

2. Горюхина Н. А. Музыкальная форма и стиль : автореф. дис. ... доктора искусств. Москва, 1974. 56 с.

3. Жаркова В. Б. Десять взглядов на историю западноевропейской музыки. Тайны и желания НотоМшісш: монография : в 2 т. Т. 1. Киев : ArtHuss, 2018. 344 с.

4. Израитель Б. З. Астрология человека. Москва : ВШКА, 2016. 640 с.

5. Лейбниц Г. В. Собрание сочинений : в 4 т. Т. 1. Москва : Мысль, 1982. 636 с.

6. Лосев А. Ф. Музыка как предмет логики. Москва : Директ-Медиа, 2008. 388 с.

7. Медушевский В. В. О сущности музыки и задаче музыковедения // Методологическая функция христианского мировоззрения в музыкознании. Москва ; Уфа, 2007. 218 с.

8. Москаленко В. Г. Творчий аспект музичного стилю // Київське музикознавство. Київ, 1998. Вип. 1. С. 87-93.

9. Побережна Г. І. Музично-логічні основи буття (коментар до музично- космогонічних теорій) // Ставропігійські філософські студії. Вип. 3. Львів : Ставропігіон, 2009. С. 9-44.

10. Побережна Г. І. Нетрадиційні джерела пізнання алгоритму буття // Ставропігійські філософські студії. Вип. 1. Львів : Ставропігіон, 2008. С. 36-48.

11. Побережна Г. І. Творча особистість кризової епохи (від Чайковського до Сильвес- трова) // Духовність і художньо-естетична культура. Київ : НІІ «Проблеми людини», 1999. Т. 14. С. 535-540.

12. Побережная Г. И. О феномене рекурсии в Библии и Музыке // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Вип. 4 : Музика і Біблія. Київ : Друкар, 1999. С. 20-30.

13. Побережная Г. И. Числа в словах и делах Иисуса Христа. Київ : ДИА, 2017. 96 с.

14. Тойнби А. Дж. Постижение истории. Пер. с англ. Москва: Прогресс, 1991. 736 с.

15. Тышко С. В. Национальный стиль русской оперы. Теория и эволюция : дис. ...

Размещено на Allbest.ru