Українська народна пісня "Ішов козак долиною" в обробці М. Леонтовича

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти й науки України

НПУ ім. Драгоманова факультет мистецтв ім. Анатолія Авдієвського

Анотація

до української народної пісні «Ішов козак долиною» в обробці М. Леонтовича

студентки ІІІ курсу 32 мз групи

Тодорової Ольги

Викладач: доц. Чинчева Л.В.

2019-2020 н.р.



1. Відомості про авторів твору

Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній - пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя - при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято - пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа. Є давня легенда, пов'язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, допоможе людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава.

Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя.

У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки - прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні, як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів.

Леонтович Микола Дмитрович (1 грудня 1877, с. Монастирок, Брацлавський повіт, Подільська губернія, Російська імперія -- 23 січня 1921, с. Марківка, Гайсинський повіт, Подільська губернія, Українська Соціалістична Радянська Республіка) -- український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор широковідомих обробок українських народних пісень для хору «Щедрик», «Дударик», «Козаканесуть». Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як різдвяна колядка англ.«Carol of the Bells».

Народився в селі Монастирок Брацлавського повіту Подільської губернії в сім'ї сільського священика.

Раннє дитинство минуло у селі Шершнях Тиврівської волості Вінницького повіту.

Початкову музичну освіту Леонтович здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі та деякий час керував хором семінаристів. Мати навчила Миколу народних пісень.

У 1887 році Леонтович вступив до Немирівської гімназії. У 1888 році, через брак коштів, батько переводить його до Шаргородського початкового духовного училища, де вихованці утримувалися на повному пансіоні. В училищі він опанував спів по нотах і міг вільно читати складні партії в церковних хорових творах.

1892 року Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії в Кам'янці-Подільському, де вивчав теорію музики та хоровий спів, опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки М. Лисенка.

Перші творчі кроки

У червні 1899 року Леонтович, провчившись два роки в шостому класі, закінчив духовну семінарію й вирішив працювати вчителем у сільських школах і водночас самотужки удосконалювати свою музичну освіту. У селі Чукові Брацлавського повіту Подільської губернії (нині Немирівського району Вінницької області) він організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії та п'єси російських та українських композиторів. 1901 року він видав перший збірник пісень з Поділля. 1903 року вийшов другий збірник подільських пісень із посвятою Миколі Лисенкові.

Восени 1904 року покинув Поділля і переїхав на Донбас, де влаштувався викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Під час революції 1905 року Леонтович організував хор робітників, який виступав на мітингах. Діяльність Леонтовича привернула увагу поліції, й він змушений був повернутися на Поділля, у місто Тульчин, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священиків. З 1909 року Леонтович навчається під керівництвом відомого теоретика музики Болеслава Яворського, якого він періодично відвідує у Москві та Києві.

У той час створив багато хорових обробок, зокрема славнозвісний «Щедрик», а також «Піють півні», «Мала мати одну дочку», «Дударик», «Ой зійшла зоря» та ін. У Тульчині знайомиться з композитором Кирилом Стеценком. 1916 року із хором Київського університету виконує свою обробку «Щедрика», яка принесла йому великий успіх у київської публіки.

Після Жовтневої революції Леонтович піддавався політичним гонінням. 30 травня 1919 року, за рішенням Миколаївської ради робітничих депутатів, Леонтович разом з іншими особами був заарештований за звинуваченням у злочині з постачанням для потреб армії. 11 серпня 1919 року за № 526 у в'язницю прийшов папір з революційного трибуналу. У ній пропонувалося тов. начальнику тюрми «негайно звільнити з-під варти міститься у ввіреній вам в'язниці Миколи Павловича Леонтовича, про що зараз же повідомити Трибуналу». Міська легенда виводить сюжет пісні «По вулиці ходила велика крокодила» з одного з післяреволюційних арештів міського голови і одночасно директора миколаївського зоопарку; під час арешту із зоопарку нібито втік крокодил.

У 1930 році Леонтовича знизили з директорів в наукові співробітники, а в 1935 - взагалі звільнили. Леонтович влаштувався працювати касиром на будувалася тоді ТЕЦ.

28 липня 1937 року Леонтович був заарештований за звинуваченням у зв'язках з контрреволюційно налаштованої інтелігенцією та участі у військово-офіцерської організації. Точні дата і місце смерті невідомі.

Посмертно, 18 травня 1957 року народження, справа Леонтовича було переглянуто Президією Миколаївського обласного суду, скасовано та припинено.

Хорові обробки українських народних пісень

Понад 150, зокрема:

«Щедрик»

«Дударик»

«Пряля»

«Козака несуть»

«Мала мати одну дочку»

«Зашуміла ліщинонька»

«Ой з-за гори кам'яної»

«Із-за гори сніжок летить»

«За городом качки плинуть»

«Піють півні»

«Коза»

2. Загальна характеристика твору

Одним з яскравих прикладів усної народної творчості є козацькі пісні - пісні про життя рядових козаків, національних визволителів українського народу. Українців завжди хвилювала історія козацтва. До часів Запорозької Січі вони часто поверталися в думах чи піснях. Через це козацькі пісні донеслися крізь століттяя до нашого часу. В них оспівується боротьба за незалежність, мужність захисників батьківщини, збереження національної самобутності, туга за рідною землею та дорогими людьми. Найхарактернішою ознакою народних пісень є наявність постійних епітетів, уособлень, повторів, паралелізму, антитез та анафор. Звичайно, вживаються й інші художні засоби, але в меншій мірі.

Загальній характер твору: ліричний, душевний.

В творі розповідається про козака, який зустрівся зі звичайною дівчиною. Закохався в неї та вирішив забрати до себе у полон любові…

За жанром ця пісня лірико-побутова.

Композитор передав художній образ твору звучанням мішаного хору, тональною різноманітністю, використанням ладів народної музики, мішаною фактурою, темпом помірним з рухом, метричною свободою, яскравою динамікою, різноманітними ритмами, кантиленним звуковеденням.

3. Музично-теоретичний аналіз

1. Музична форма

Форма пісні куплетно-варіаційна. Форма куплета - одночастна(період) з 12-х тактів, що поділяється на два речення по два такти на єдиній тематичній основі.

«Ішов козак долиною»

Період Період Період

1,9 Куплет 3-8 Куплет 10-13 Куплет

(12т) (12т) (12т)

речення А В С А1 D C1 А2 B1 C2

фраза _{(4т) (4т) (4т) (4т) (4т) (4т) (4т) (4т) (4т)}

2. Ладо-тональний план

Загальна тональність хорового твору «Ішов козак долиною» e-moll.

Перший куплет ( як і всі наступні куплети) починається в основній тональності. У другому реченні звучить e-moll з VІ підвищеним ступенем - це дорійський лад, який в порівнянні з натуральним мінором, звучить світліше та легше.

Куплет закінчується в основной тональності е-moll з підвищеним VІ ступенем(дорійський лад). Ладо-тональне забарвлення пісні передає її загальний ліричний характер.

3. Фактура

«Ішов козак долиною» написаний для мішаного хору без супроводу

Склад письма - мішаний, тому що використані декілька різновидів фактури.

Фактура всіх куплетів гомофонно-гармонічна з елементами підголосної та імітаційної поліфонії.

4. Розмір та особливості ритму

Розмір твору- незмінний -3/4 -

3/4 - це простий розмір, де 1 доля сильна, 2 доля слабка, 3 доля слабка.

У творі використовуються рівномірний ритмічний малюнок:

Композитор використав в партитурі такі тривалості:

5. Характеристика гармонічної мови.

В творі «Ішов козак долиною» композитор використовує мажорні, мінорні тризвуки та септакорди з оберненнями. Фактура твору переважно поліфонічна, хорові партії вступають по черзі, або рухаються попарно, також присутні хорові унісони, тому гармонія виникає епізодично:

1,9 к. 5т.(e-moll):VII_5/3 , VII₆ ,II₆.

6т. (e-moll): t_4/3 , V_5/3.

7т. (e-moll): t_5/3.

8т. (e-moll): II_2(-5).

9т. (e-moll): III_5/3 .

10т. (e-moll):VII₆ , t_5/3 , VII₆.

11т. (e-moll):III_5/3 , IV_5/3, VI_4/3.

12т. (e-moll):II_5/3, t₃.

3-8 к. 3т. (e-moll): t_5/3 , V_6/4 .

5т. (e-moll): VII₆ III_5/3 , VII_5/3

6т. (e-moll): IV_5/3.

7т. (e-moll): VI₆ .

9т. (e-moll): t₆ .

10т. (e-moll):VII_6/4 , V_5/3.

11т. (e-moll): III₆, IV₆, VI_7(-5)

12т. (e-moll): VII_5/3, t₃.

10-13 к. 3т. (e-moll): t_2(-3) , t_4/3 , IV_5/3 .

4т. (e-moll): t₆

5т. (e-moll): V_5/3.

6т. (e-moll): IV₆ .

7т. (e-moll): II_6-ЗМЕН .

8т. (e-moll):VII_5/3 .

9т. (e-moll): t₇,

10т. (e-moll): IV₆, t₆, VII_4/3 .

11т. (e-moll): III₆, IV₆, III₆.

12т. (e-moll): II_6/5, t₃.

4. Вокально-хоровий аналіз

1. Тип, вид і склад хору.

Хоровий твір «Ішов козак долиною» призначений для мішаного чотирьохголосного хору у складі сопрано, альту, тенора і баса, без інструментального супроводу.

2. Діапазони хорових партій:

Сопрано 1

Альт

Тенор



Бас

Загально-хоровий діапазон:

Всі хорові партії знаходяться переважно в зручних теситурних умовах в межах робочого діапазону. Але партія тенорів у 7-8, 25-26, 35-36 тактах викладена у високій теситурі і тому звучить дещо напружено.

3. Вокально-хорові особливості

Хорове дихання - це один з моментів хорового співу, без засвоєння найважливіших елементів якого останній стає неможливим. Існує декілька видів дихання. Найкращим з них слід вважати мішане (грудо-черевне), при якому грудна клітина розширюється вперед. По суті воно природне, але більш активне та глибоке.

Для виконання хорового твору «Ішов козак долиною» необхідно скористатися по-фразним диханням. Повітря слід набирати не швидко, спокійно; також необхідно економити видих, щоб дихання вистачило до кінця фрази. Така техніка дає можливість співати гарним, повним звуком. Загально-хорове дихання відновлюється в моменти закінчення музичної думки, розділу, під час пауз.

Звуковедення залежить від характеру твору, від темпу, ритму і змісту літературного тексту. В творі «Ішов козак долиною» звуковедення одноманітне. Спів зі словами поетичного тексту виконується legato(іт. - зв'язно, злито). Мається на увазі плавний, рівний перехід від звука до звука, виразне, пластичне відтворення музичних структур.

В роботі з хором треба обов'язково добитися рівного звучання, голоси повинні добре зливатися, зберігаючи свої індивідуальні особливості. Це сприяє досягненню єдиного тембрового колориту для тієї чи іншої партії і, природно, хору в цілому.

Темброва забарвленість голосу тісно пов'язана з його насиченістю: у сопрано легкий, світлий, прозорий колорит; у альтів - густий, м'який, у тенорів дзвінкий, світлий, у басів «оксамитовий».

4. Аналіз мелодичного строю

Стрій - це вміння хору співати, чисто інтонуючи.

Чистий стрій забезпечується правильним інтонуванням своєї партії кожним співаком, кожною хоровою партією та хором вцілому. Мелодичний стрій (горизонтальний) - інтонування мелодичної лінії кожною партією.

Особливо важливий стрій при виконанні a cappella. При співі a cappella окремі неточності можуть відхилити хор від тональності.

Хорова практика виробила певні правила інтонування ступенів мажорного і мінорного ладу. Знання законів інтонування необхідні для того, щоб ми могли передбачати всі можливі труднощі та запобігали пониженню або підвищенню строю під час роботи з хором.

Розглянемо мелодичний стрій кожної партії на прикладах:

Приклад 1.Soprano: ( 9-12 т.). Тональність e-moll

Приклад починається з сьомого ступеня e-moll - d , за правилами інтонування ступенів мінору інтонується тупо (низько).

d-g - ч₄ вгору, як чистий інтервал, інтонуємо стійко;

g-h - в3 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук h інтонуємо гостро

h-d - м_3, вгору, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук d інтонуємо тупо.

d-e - в2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук e інтонуємо гостро

e-d - в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук d інтонуємо тупо.

d-h - м₃ вниз, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук h інтонуємо гостро.

h-g - в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук g інтонуємо тупо.

g-c ч₄ вгору, як чистий інтервал, інтонуємо стійко;

c-h - м2 вниз, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук h інтонуємо гостро.

h-a- в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук a інтонуємо тупо.

a-g- в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук g інтонуємо тупо.

Приклад 2. Alt: (25-28 т. ). Тональність e-moll

Приклад починається з п'ятого ступеня e-moll - h , за правилами інтонування ступенів мінору інтонується гостро (високо).

h-e - ч₄ вгору, як чистий інтервал, інтонуємо стійко;

e-g - м_3, вгору, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук g інтонуємо тупо.

g-fis - м2 вниз, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук fis інтонуємо гостро.

fis-e - в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук e інтонуємо тупо.

e-e - цей звук повторюється двічі, інтонується стійко з підтягуванням.

e-g - м_3, вгору, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук g інтонуємо тупо.

g-fis - м2 вниз, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук fis інтонуємо гостро.

Приклад 3.Tenor: (29-32 т.). Тональність e-moll.

Приклад починається з п'ятого ступеня e-moll - h , за правилами інтонування ступенів мінору інтонується гостро (високо).

h-a - в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук a інтонуємо тупо.

a-g - в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук g інтонуємо тупо.

g-fis - м2 вниз, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук fis інтонуємо гостро.

fis-e - в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук e інтонуємо тупо.

e-d - в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук d інтонуємо тупо.

d-d - ч8 вгору, як чистий інтервал, інтонуємо стійко;

d-cis - м2 вниз, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук cis інтонуємо гостро.

cis-h- в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук h інтонуємо тупо.

h-e - ч4 вгору, як чистий інтервал, інтонуємо стійко;

e-a - ч5 вниз, як чистий інтервал, інтонуємо стійко;

a-h - в2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук h інтонуємо гостро.

h-c м2 вгору, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук c інтонуємо тупо.

c-d - в2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук d інтонуємо гостро.

d-e - в2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук e інтонуємо гостро.

Приклад 4 Bass: (33-36 т.). Тональність e-moll.

Приклад починається з сьомого ступеня e-moll - d , за правилами інтонування ступенів мінору інтонується тупо (низько).

d-e - в2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук e інтонуємо гостро.

e-fis - в2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук fis інтонуємо гостро.

fis-g - м2 вгору, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук g інтонуємо тупо.

g-a - в2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук a інтонуємо гостро.

a-h - в2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук h інтонуємо гостро.

h-c - в2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук c інтонуємо гостро.

c-h - м2 вниз, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук h інтонуємо гостро.

h-a - в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук a інтонуємо тупо.

a-e - ч4 вниз, як чистий інтервал, інтонуємо стійко;



5. Аналіз гармонічного строю

Гармонічний стрій (вертикальний) - це правильне інтонування інтервалів і акордів в одночасному звучанні. Розглянемо особливості інтонування акордів.

Мажорний тризвук. Найпростіший вид акорду - мажорний тризвук. Кожен звук тризвуку має свою назву і особливості інтонування. Основний тон акорду - його фундамент - у мажорному тризвуці інтонується стійко, без напруження до підвищення чи пониження. Середній звук - терція акорду - «створює акорд», визначає лад і тому найменша неточність у інтонуванні спотворює і знижує весь акорд. Терцію мажорного тризвуку необхідно виконувати завжди з великим напруженням до підвищення. Квінта мажорного тризвуку складності для інтонування не має і співається стійко, як і основний тон.

Мінорний тризвук. Мінорний тризвук виконувати набагато важче, ніж мажорний. У кожному звуці мінорного тризвуку містяться інтонаційні складності. Основний тон має тенденцію до пониження. Під час виконання мінорного тризвуку основний тон треба співати стійко, але з деяким напруженням до підвищення. Терція мінорного тризвуку визначаю і встановлює лад, тому нечітке інтонування терції порушує хоровий стрій. У мінорному акорді перша терція мала й вимагає звуження інтервал, отже, співати слід з напруженням до пониження. Квінта мінорного тризвуку теж має тенденцію до пониження, як велика терція, і тому вимагає гострої, високої подачі. Під час виконання мінорного тризвуку квінту слід інтонувати стійко, але з деяким напруження до підвищення. В обертаннях принцип інтонування зберігається.

Зменшений тризвук - це акорд, який складається з малих терцій. Трапляється в ладу на сьомому ступені натурального мажору й гармонічного мінору, а також на другому ступені натурального мінору. В основному виді зменшений тризвук майже не спостерігається, зате у вигляді секстакорду - досить часто. Під час виконання цього акорду основний тон треба співати гостро вгору, терцію « тупо », вниз, квінту - теж « тупо ». Характер звучання зменшеного тризвуку суворий, має дещо напружене звучання.

6. Особливості загально-хорового ансамблю

Ансамбль хору - це художня єдність, повна узгодженість усіх компонентів звучання. Ансамблева техніка визначається поставленим художнім завданням, а здійснення художнього задуму не можливе без технічної досконалості ансамблю.

Частковий ансамбль стосується кожної хорової партії окремо і передбачає виняткову чистоту унісонного звучання.

Унісонний ансамбль. У хорі голоси партитури виконуються групами співаків, що складають хорові партії. Отже, хорова партія є унісонним ансамблем співаків, які мають майже однакові за тембром і діапазоном голоси - це повне злиття голосів за висотою, динамікою, темпом, метро-ритмом при єдиних вокальних і дикційних засобах.

Досягненню унісонного ансамблю однорідних партій сприяють приблизна однотембровість і сила голосів, правильно і однаково утворені голосні, чітка вимова приголосних, єдина вокальна манера, зручна теситура та природний нюанс.

Природний ансамбль утворюється при однакових теситурах, рівномірному використанні регістрів кожної з хорових партій. У ньому найбільш повно розкриваються характерні властивості абсолютно всіх голосів, партій, хору в цілому.

Необхідність штучного ансамблю виникає у тому випадку, коли поєднуються голоси, які перебувають у різних теситурних умовах. Вирівнювання таких незручних у теситурному відношенні акордів ускладнюється тим, що нюанс є єдиним для всіх голосів і обов'язковим для виконання, але в хоровій партитурі «Ой коли б той вечір» партії знаходяться переважно у зручних теситурних умовах, або спів у високій теситурі відбувається на гучній динаміці. Робота над природним та штучним ансамблем залежить не тільки від теситури, динаміки( використання динамічних нюансів, що відповідають натуральній природі звучання партій на даній висоті, зумовлює гарний ансамблевий ефект, і навпаки), а також від хорової фактури.

В роботі над поліфонічним ансамблем диригенту потрібно вимагати від хористів відносної рівноваги голосів в залежності від вагомості тематичного матеріалу. Кожна хорова партія має вміти виконати тему першим планом, потім гнучко переключитися на спів другим або третім планом. Це дуже важливий елемент техніки виконання поліфонічних творів.

В роботі над гармонічним ансамблем вірним слід вважати таке співвідношення, де забезпечена добра чутність мелодії і збережене компактне звучання всієї хорової фактури. Видобуванню гармонічного ансамблю сприяє опора на басову партію, яка є фундаментом акордів.

Виразність проведення музичної теми створюється не лише засобами динаміки, але і чіткістю вступу голосу, чіткою дикцією вимови тексту й іншими засобами.

Ритмічний ансамбль організовує і дисциплінує співаків, бо без ритмічності не може бути злагодженого співу, особливо у гармонічній фактурі, коли всі голоси рухаються в єдиному ритмі. Під час фрагментів, викладених у поліфонічній фактурі, ритмічний малюнок у партіях не співпадає. Необхідно працювати над загально-хоровим ансамблем ритму (прохлопування ритму, промовляння тексту в ритмі, тактування під час співу і т.д.). Слід також звернути увагу на вміння одночасно брати дихання, разом починати та закінчувати спів, утримувати єдиний темп на протязі всього твору. Під час неодночасних вступів партій, співаки повинні уважно слідкувати за показами диригента, який організує вступи відповідними ауфтактами.

Динамічний ансамбль - врівноваження звучання голосів у окремій партії за силою та узгодження гучності звучання хору в загальному ансамблі. Важливе вміння співаків гнучко змінювати силу звука відповідно до динамічного плану твору. Також слід знати що на динаміці р слід співати тихо, але на опорі, активно артикулюючи, щоб уникнути млявого співу, поганої дикції і нечистого інтонування. На гучній динаміці слід співати злагоджено, але уникати крикливості.

Дуже сильним засобом виразності, особливо важливим для відображення процесу розвитку є crescendo. Важливо, щоб зростання гучності виконувалося хористами поступово і рівномірно. Майстерність хористів проявляється в цьому випадку в спроможності стримувати себе якомога довше. Необхідно враховувати, що поступове збільшення, або зменшення сили звука, природне для вокалістів-майстрів, потребує від учасників хору відчуття міри і тренування дихання.

Дикційний ансамбль - в ньому поєдналися артикуляція голосних і чітка вимова приголосних, культура мовлення, фразування, логічні наголоси.

З дикційних складностей необхідно назвати неспівпадіння підтекстовки в партіях, яке пов'язано з поліфонічною фактурою, що потребує окремої роботи хормейстера та хористів. Слід підкреслити велику кількість свистячих приголосних, які треба озвучувати миттєво, уникаючи довгого промовляння; збіги двох і більше приголосних, розспіви.

Хоровий спів передбачає злиття індивідуальностей, вміння чути свою партію і хор вцілому, підпорядковуючи свій голос до загальної звучності, гнучко узгоджувати свої дії з діями інших співаків, - таким чином утворюється загально-хоровий ансамбль.



7. Виконавський аналіз

Динаміка та темп.

Динаміка - це сила звучання музики. Чим багатіша палітра динамічних забарвлень хору, тим більші його можливості в створенні різноманітних художніх образів (агогіка і статика, інертність і експресія, тривога і спокій - передаються відповідними динамічними нюансами). Хоровий спів завжди повинен зберігати повноту тембрових забарвлень та м'якість звучання голосів, помірність відтінків.

Позначення динамічних відтінків, що проставляють композитори у партитурі, є тим основним матеріалом, на основі якого необхідно аналізувати динамічну палітру твору.

Динаміка твору «Ішов козак долиною» середня: від mf до р, рухлива (crescendo та diminuendo), тісно пов'язана зі змістом і ретельно виписана автором, цілком відповідає ліричному характеру.

Твір «Ішов козак долиною» починається зі вступу Альтів в нюансі mf. Далі звучать тільки жіночі голоси, до яких приєднуються по черзі одразу T і В. У куплетах 2-8 починає спів чоловіча партія в унісон, до яких долучаються жіночі голоси. У куплетах 10-13 в унісон починають співати партії Альтів та Тенорів, у 3-му такті додається Сопрано, партія Баса відсутня. Композитор таким чином створює загадковий настрій. Кульмінацією пісні за змістом поетичного тексту є 9 куплет, в якому дівчина дає про себе знати : «Хіба б же я дурна була, щоб я цього не вгадала».

Важливим засобом музичної виразності є темп (швидкість виконання).

Під час виконання твору дуже важливо обрати правильний темп, бо не вірно взятий темп негативно відображається на всіх елементах виконання, яке втрачає свою природність, виразність, стає невпевненим. Творче усвідомлення темпо-ритмічного процесу та його змістовної сторони є основою виконавської інтерпретації. Швидкість виконання пов'язана з емоційним і психологічним станом виконавців, мірою їх творчого відчуття змісту партитури. Відображення голосом та словом художнього образу твору потребує від виконавців тонкого відчуття темпу. В пісні «Ішов козак долиною» темп - помірний, із рухом не змінюється до кінця твору, можливе уповільнення в останньому куплеті, щоб показати завершення розповіді.

Дикція

Хоровий спів - це мистецтво, що поєднує музику і поезію. Напрацювання ясної, чіткої вимови слів під час співу є важливим елементом роботи в хорі. Це сприяє формуванню важливих якостей співацького звуку, активізує дихання, допомагає формуванню звука в «високій позиції», досягненню близького звучання. Запорука успіху - правильна, природна вимова слів при вірних наголосах та акцентах. Однією з головних умов виразного співу є чітка вимова слів, що досягається за допомогою узгоджених рухів органів мови (рота, губ, зубів, язика, м'якого та твердого піднебіння).

«Ішов козак долиною» виконується українською мовою, особливості якої слід враховувати в роботі над дикцією.

Важлива умова доброї дикції в хорі - це збереження legato на голосних і миттєва, активна вимова приголосних. Голосні формуємо в єдиній академічній манері - прикрито, округло, уникаємо строкатості, прагнемо до чистого співу ненаголошених голосних. Виконуємо правило відкритого складу. Приклад: Ві-дга-да-є-шмо-я-бу-де-шне-вга-да-є-шду-рна-бу-де-ш.

Під час виконання розспівів важливо уникати перетікання зі звуку в звук з під`їздами. У такому випадку необхідно кожний звук заспівати активно, трохи акцентуючи його вокально.

Атака

Момент виникнення звуку називається атакою. В цей час здійснюється не тільки змикання зв'язок, але й швидкий перехід положення гортані від дихального до співацького стану. Однотипова атака в хорі обов'язкова, бо вади неодночасної атаки -- незібраність, шумові призвуки, «під'їзди» призводять до поганого інтонування.

М'яка атака: момент початку звука збігається з переходом зв'язок до голосового положення, причому останні змикаються не щільно. М'яка атака виявляється найбільш придатною та доцільною в хорі, оскільки вона пов'язана з природною узгодженістю роботи всіх органів звукоутворення.

В творі «Ішов козак долиною» використовується переважно м`яка атака.

Тверда атака: перед моментом початку звука голосові зв'язки щільно замкнуті, і натиск повітря, яке проходить крізь них, ніби розсуває їх. На початковій стадії навчання хоровому співу тверда атака найзручніша: з нею несумісні в'ялість, пухкість, невпевненість звучання. В даному разі форсування звука, звичайно, повинно бути виключене.

2. Роль диригента, характер диригентського жесту.

Диригування означає переклад звукового образу в зоровий з метою управління колективним виконанням. Музичні образи, які чує диригент внутрішнім слухом, він повинен передати виконавцям. Свої художні наміри він може донести до слухача тільки шляхом впливу на хоровий колектив через міміку та систему умовних жестів. Диригентові належить бачити та чути, володіти швидкою реакцією та бути рішучим. Крім того він повинен володіти особливим емоційно-вольовим обдаруванням, без якого не можливий зв`язок між ним і хористами.

До виконавського процесу входять дві взаємопов`язані дії: осмислення і передача. Донести до слухача ідейно-художній зміст твору можливо лише при глибокому розумінні його особливостей. Тільки за цієї умови диригент одержує право проявити свою індивідуальність у злитті композиторської та виконавської думок. Значну складність для диригента представляє собою показ різноманітної динаміки від mр( малим за амплітудою, легким жестом) до f (насиченим жестом більшої амплітуди). Постійна динаміка чергується з динамічними хвилями. Гучність в диригуванні природно передавати за допомогою збільшення або зменшення вертикалі тактування і замаху до долі, а також використанням диригентських планів(наближення рук до корпусу відповідає послабленню звуку, віддалення - це посилення). Диригентські покази повинні бути чіткими, зрозумілими, а головне - вчасними, організованими ауфтактами з попередньої долі. Керівник хору повинен вчасно показувати вступи і зняття повного складу хору та окремих хорових партій на різні долі такту, обов'язково зі зверненнями, з використанням диригентських площин.

Витримані звуки в творі припадають на 2 долю та рідше на 1. Диригент повинен володіти технікою legato - мяка точка, плавні рухи.

Доречним є і розширення в самому завершенні музичного матеріалу.

3. Характеристика складностей для хору

В роботі над твором «Ішов козак долиною» виявляються значні труднощі для хорового колективу. Найбільша складність - виконання твору a cappella. Безумовно працювати диригенту з хором над складними фрагментами слід у помірному темпі, добиватися вірного виконання, і тільки потім поступово вирішувати задачу прискорення темпу. Ускладнює виконання хору рухлива динаміка, поліфонічність фактури, неспівпадіння ритмічних малюнків у партіях.

Хористи повинні вміти брати одночасне по-фразне дихання, володіти технікою ланцюгового дихання. Окремої наполегливої роботи потребує точна передача складного ритмічного малюнку, дикція, артикуляція, і загально-хоровий ансамбль. У відношенні до динаміки слід застерегти хористів від крикливого співу на F.



Перелік використаної літератури

народний пісня музичний

1. Безбородова Л.А. «Диригування».

2. В. Соколов «Робота з хором».

3. Коломоєць О.М. «Хорознавство».

4. Інтернет-ресурси.

Размещено на Allbest.ru