"Піккардійська Терція": на шляху до визнання

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

«Піккардійська терція»: на шляху до визнання

Людмила Франківна Бурміцька,

заслужений діяч мистецтв України

У статті проаналізовано феномен творчості неординарної вітчизняної вокальної формації «Піккардійська Терція». Досліджено основні етапи її творчого становлення, репертуар, стильове та жанрове розмаїття. Констатовано непересічне значення колективу для репрезентації різножанрової спадщини національних та зарубіжних композиторів та поетів, української народної пісенності, а також для практичної реалізації кращих традицій українського вокального мистецтва.

Ключові слова: вокальна формація, музичне виконавство, репертуар, музичний жанр, а капела.

Людмила Франковна Бурмицкая,

заслуженный деятель искусств Украины, Национальная академия руководящих кадров культуры и искусств

«ПИККАРДИЙСКАЯ ТЕРЦИЯ»: НА ПУТИ К ПРИЗНАНИЮ

В статье проанализирован феномен творчества неординарной отечественной вокальной формации «Пиккардийская Терция». Исследованы основные этапы ее творческого становления, репертуар, стилевое и жанровое разнообразие. Констатировано непреходящее значение коллектива для репрезентации разножанрового наследия национальных и зарубежных композиторов и поэтов, украинской народной песни, а также для практической реализации лучших традиций украинского вокального искусства. піккардійська терція різножанровий вокальний

Ключевые слова: вокальная формация, творчество, музыкальное исполнительство, репертуар, музыкальный жанр, а капелла.

Ludmila Frankivna Burmitska,

Honored Artist of Ukraine, National Academy of Culture and Arts

«PYKKARDYYSKAYA TERTSYYA»: WAYS TO K RECOGNITION

This paper examines the phenomenon of extraordinary creativity of national vocal formations «Агє right». The basic stages of his artistic development, repertoire, stylistic and genre diversity. Ascertained, of great importance for the collective representation of different genres heritage of national and foreign composers and poets, Ukrainian folk songs, and thirdly, as well as practical implementation of the best traditions of Ukrainian vocal art.

Key words: vocal formations, Creativity, musical performance, repertoire, Musical genre and Capello.

«Гей, плине кача по Тисині, Ой, плине кача по Тисині. Мамко моя, не лай мені, Мамко моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину, Залаєш ми в злу годину.

Сам не знаю, де погину,

Сам не знаю, де погину»...

Важко сьогодні уявити українця та, мабуть, і будь-якого небайдужого до подій в Україні представника прогресивної світової спільноти, який не чув би цієї пісні.

Лемківська тужлива пісня - діалог між матір'ю та сином - у виконанні української вокальної формації «Піккардійська Терція» після звукового супроводу відеоряду, присвяченого загибелі «Небесної сотні» під час лютневих подій 2014 року у центрі Києва, стала неофіційним гімном українського героїзму початку ХХІ століття.

Уперше вона прозвучала на Євромайдані під час похорону його активіста - побратима з Білорусі Михайла Жизневського - на прохання його товариша.

І хоча цю пісню свого часу виконували і подружжя Оксана та Ігор Білозір, і Тарас Чубай, і колективи «Черемшина» та «Еней», саме «Гей, пливе кача...» у виконанні львівського вокального колективу «Піккардійська Терція», вперше презентована в 2002 році у альбомі «Ельдорадо», було обрано в 2014 році для прощання із загиблими героями Євромайдану. Переклад на ноти до останнього виконання цієї народної пісні здійснив І. Шульга, а соло веде, як і майже двадцять років тому, відомий львівський художник Ігор Павлюк. Щоправда, керівник колективу В. Якимець зазначає, що він лише дещо гармонізував аранжування [2].

Відтак, на наше переконання, вартує уваги феномен творчості цієї неординарної акапельної вокальної формації. Оскільки науковий інтерес до творчості гурту неможливий без з'ясування історії його створення, аналізу репертуару та стилю виконання, які призвели його до вершини пісенного Олімпу, визначимо останнє метою нашого дослідження.

Назву «Піккардійська Терція» пов'язують з творами відомих композиторів XVI-XVIII століть, які почали використовувати велику терцію замість малої у фіналі своїх творів. Так, піккардійську терцію використовували у своїх музичних творах Б. Тромбончино, К. Джезуальдо, К. де Роре, Л. Маренціо, Г. Гендель, Й.-С. Бах, А. Кос-Анатольський та інші композитори.

Хоча у відповідь на зауваженням щодо використання подвоєного «к» керівник колективу А. Якимець підкреслює, що спочатку назву писали як «ПікКардійська терція» [2], що навряд чи відсилає до однойменної провінції у Франції - Пікардії, а отже, пов'язує назву з відповідною фінальною каденцію.

Сама формація була створена у 1992 році у Львові. Після перших виступів колектив перетерпів перетворювання - від 12-голосного змішаного хору студентів Львівського державного музичного училища імені С. Людкевича та квартету до сучасного складу у вигляді секстету. Хоча варто відмітити творчу згуртованість колективу, в якому за стільки років існування лише один раз відбулася заміна. Цей факт свічить на користь того, що до складу колективу входять справжні професіонали і однодумці, для яких спільна справа стоїть понад особистими амбіціями та інтересами. Можливо, саме останнім зауваженням можна пояснити таку популярність формації. До речі, й використання поняття «формація» замість «гурт» у власній назві учасники колективу пояснюють небажанням асоціюватися зі стадом і отарою. Відтак, бажання бути справжньою професійною командою і визначає творче кредо колективу.

Прикметно, що учасники формації Б. Богач (бас), А. Капраль (тенор, сопрано), Я. Нудик (тенор), Р. Турянин (високий голос, тенор), А. Шавала (баритон), В. Якимець (художній керівник, тенор) - випускники одного курсу студентів спеціальності «диригент». Навіть важко уявити як професійні навички диригентів, які передбачають насамперед наявність неординарних лідерських якостей для вдалого керування музичним колективом, не завадили створенню і творчим перспективам формації як структурно-цілісного організму, в якому нерозривно поєднуються високий професійний рівень виконавства та неперервність музично-вокальних традицій, що дає змогу говорити про формування тих якостей, які можна вважати основними критеріями становлення нової виконавської школи.

Своїми ідейно-духовними натхненниками виконавці колективу вважають творчість групи «Queen». Саме з акапельного виконання пісні «We will rock you» гурту розпочинали свої репетиції студенти Львівського музичного училища. Таку прихильність до творчості «Queen» вокалісти формації пояснюють високим рівнем вокальної майстерності групи та аранжування взагалі. Також серед пріоритетів формування музичних смаків виконавці згадують шведські групи та «взагалі західну поп-музику», а серед українських виконавців-натхненників - колектив «Кобза». «Саме вони зі своїми традиціями й найвищою майстерністю були справжніми викладачами вокалу для нас» [1]. Однак колектив «Кобза» у своєму репертуарі має лише декілька акапельних творів, зокрема «Калина». Процес зву- коутворення, темброва рівність звучання, технічно-виконавські здібності, що передбачають, зокрема, неординарний розвиток вокального слуху, а також вдалий вибір відповідного репертуару - це, звичайно, вагомий крок вперед у творчості «Піккардійської Терції», у виконавських традиціях українських (та й низки західних) колективів - і не лише в акапельному виконанні.

Серед основних здобутків «Піккардійської Терції» Гран-Прі фестивалю «Доля» в Чернівцях (1994) та телефестивалю «Мелодія-95» (з піснею «Пустельник») виступ перед членами Європейської комісії в королівському палаці в Брюсселі (2006), спільний концерт «Піккардійської Терції», Руслани та Ал ді Меоли у супроводі симфонічного оркестру «Leopolis» (2007), неодноразове запрошення для виконання гімну України тощо.

Щодо репертуару формації, то тут варто відмітити різностильову і різножанрову наповненість. Як зазначають самі виконавці «Піккардійської Терції»: «Деякі відносять нас до джазу, але це досить сміливе й поверхове твердження. Взагалі маємо в своєму репертуарі широкий діапазон переспівів з популярних пісень. Так, наприклад, багато стилізацій на рок-н-рольні пісні, кантрі, безліч народних речей. Проте, за великим рахунком, ми відносимо свої пісні до жанру популярної музики» [1].

Про стильову різноспрямованість ансамблю свідчить, власне, і творчість колективу. Так, перший альбом колектив створив у 1994 році і дав йому однойменну назву «Піккардійська Терція». До альбому ввійшли українські народні пісні («Сумна я», «Горіла сосна»), серед яких і перша пісня, яку виконав ансамбль, - «Туман яром», а також ліричні пісні у стилі поп: «Талісман» на слова М. Вороного, «Там де» на слова Т. Угрин (авторство музики в обох випадках належить колективу «Піккардійської Терції»), «Старенький трамвай» та «Я поїду» О. Шевченко, а також попурі на популярні пісні («Богдан»).

Таку різноспрямованість творчих пошуків колектив демонструватиме і надалі в своїх альбомах, яких сьогодні вже нараховується близько 13, включаючи спільні проекти з Русланою Лижичко. Тобто колектив виконує різноманітну музику - фольклор, представлений обробками народних пісень («А у полі річка», «Йшли корови із діброви», «Гаю, гаю, зелений розмаю», «Ой, Марічко», «Червоненький бурячок» та ін.), класику («Неаполітанська пісня» та «Легенда» П. Чайковського, «Коли розлучаються двоє» Г. Гайне, «Ave Marija» Д. Качіні та інші), естраду тощо.

Показово, що, крім виконання, формації належить авторство музики і слів до низки композицій, зокрема, «Усе тобі (до Клімени, за Верленом)» - композиція з альбому «Я придумаю світ» (1999), слова (окрім музики) до композицій з альбому 2009 року «Етюди» «Заспіваємо ще хоч раз» та «Коломбіна», а також до композиції у стилі фолк «Я спитався» (альбом «Сад ангельських пісень»,1997).

Хоча самі виконавці наголошують, що вони не є професійними поетами, а тому власні поетичні пошуки не сприймаються ними серйозно. Більшість пісень колективу - на вірші відомих поетів. «В основному переклади: Генріха Гайне, Байрона. З іншого боку, в нас є дуже серйозні вимоги до текстів, які відбираємо для співу. Найперший фільтр й найяскравіший показник - то наші смаки» [1], - констатують виконавці «Піккардійської терції». Серед перекладів переважають класичні твори, серед улюблених авторів перекладів вокалісти відзначають українського мовознавця-поліглота М. Лукаша.

Низка пісень (музична партитура) належить авторству тенора колективу Я. Нудику: «Нехай і холод, і вітри» (слова Р. Бернса), «Ой, ходять пави», «Я в чужині дивлюся на небо» (слова народні), «Спомин» (слова Г. Аполінера).

Привертає увагу не лише цікавістю, а й мистецтвознавчим інтересом музичне авторство керівника колективу В. Якимця, зокрема до пісень: «Ельдорадо» (слова Ю. Покальчука, Е. По), «Дороги» (слова Р. Скиби), «Колискова для Аліси» (слова Л. Керолла), «Містичний вальс» та «Пустельник» (слова Дзвінка Сумарук), «Слова, слова, слова» (слова Л. Рубальської), «Ти ніколи» (слова В. Цибулька) тощо. Крім того, у репертуарі формації є пісні українських композиторів І. Білозіра та В. Івасюка. Текст «Пустельника» та ще декількох пісень належить непрофесійним поетам, а «Ти на землі - людина» - М. Симоненку. Виконавці наголошують, що досить активно вони співпрацюють з В. Цибулько.

Ми недарма звернули увагу на авторство слів і музики до творів «Піккардійської Терції». Формація активно співпрацює з вітчизняними і зарубіжними авторами і минулого, і сучасності, демонструючи при цьому власний високий творчий потенціал різноманітного ґатунку та різнобарв'я сценічно- виконавських форм з метою популяризації кращих національних та світових музичних творів. Саме широкий спектр стильових і жанрових уподобань та звернень до здобутків композиторів різних країн, можливо, і провокує попит на творчість колективу не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Про останнє, зокрема, свідчать гастролі в Італії, Польщі, Іспанії, Канаді, Німеччині, США, Франції. Загалом колектив виконує пісні 12 мовами.

Стиль виконання «Піккардійської Терції» - а капелла (італ. a cappella), тобто без інструментального супроводу. Акапельно можна виконувати пісні і соло, але зазвичай це стиль, який використовують у хоровому або ансамблевому виконавсті - і на побутовому, і на фольклорному, і на церковному, і на концертному рівнях.

Стиль а капела дуже поширений в нашій країні. Виконавці формації зазначають, що «українська вокальна традиція має досить старе коріння, тому сказати, що ми є піонерами у вокальному виконанні а капела не можна. Згадаємо плеяду кобзарів. Проте ми вважаємо себе авторами саме стилю «Піккардійської Терції», який є унікальним та справді автентичним. Й можемо стверджувати, що саме ми придумали бренд під назвою “Піккардійська Терція” [1].

Про популярність акапельного виконання в Україні свідчить велика кількість акапельних творів вокальної багатоголосної музики для хорів і ансамблів, а також низка колективів даного спрямування - близько 20: Гама, Джаз-хорал, Диво, Дюк-Тайм, Конкорд, Менестрелі, Нота-бене, Орфей, Сінай, Укранія, Фарби життя, Beauty Band, Ditem, JazzexBand, Lege Artis, Mansound, SunRise [5] тощо. Серед цих колективів є:

жіночі - Beauty Band (1992) (джазовий квінтет), «Україна» (2002) (народні пісні);

чоловічі - «Орфей» (2000) (октет); «ManSound» (1994) (джазовий секстет); «SunRise» (2008) (авторські пісні, обробки українських народних пісень, класика); «Конкорд» (2006) (фолк, поп, джаз, духовна музика);

змішані - «JazzexBand» (до 2005 року - «Джаз Експромт») (джаз, рок, класика, поп, фольклор); «Диво» (2004) (духовна музика, українські народні пісні, поп); «Менестрелі» (1997) (народні пісні, джаз), «Lege Artis» (1997) (церковний спів, госпел джаз, народні пісні) тощо.

До речі, творчість чоловічого джазового секстету «Men Sound» виконавці «Піккардійської терції» порівнюють зі своєю, хоча й не вважають їх своїми попередниками чи конкурентами: «Їх стилістика й взагалі внутрішній дух значно різняться від наших. Скоріше, ми знаходимось по один бік барикади» [1].

Жанрова наповненість репертуару сучасних вітчизняних акапельних гуртів досить широка. Неоднорідним є і склад їхніх учасників - і за кількістю, і за представниками. На жаль, дослідження цього стилю у музичному виконавстві потребує прискіпливого аналізу, а відтак не може вміститися в межі нашої статті. Принагідно лише констатуємо, що популярність цих гуртів не тільки не знижується, а й зростає з кожним роком. Це розширює їх визнання не лише у межах Батьківщини, а й на світовому рівні.

Прикметно, що «Піккардійська терція» серед сучасних українських виконавців у цьому стилі є чи не єдиним успішним чоловічим гуртом в українській поп-музиці. Тим більше, що її першість у рівні популярності сьогодні вже точно ні в кого не викликає сумнівів.

Варто також відмітити той факт, що формація постійно розширює горизонти свої творчих можливостей за рахунок використання барабанів, перкусії, супроводу на роялі, тому що так «.. .на концертах більш динамічно і більше енергетики. В нас у самих драйв з'явився, бо в певний момент почав пропадати. Ну і давно хотілося пограти з іншими музикантами» [2]. Вдалі експерименти з перкусією, барабанами, звуконаслідуванням різних інструментів, музичними метаморфозами та запрошенням до виконання інших співаків вже дали певні позитивні результати.

Як, наприклад, у випадку виконання композиції «Гей, пливе кача...», з якої ми й почали свою розвідку, так і випадку ще однієї відомої пісні «Переведи мене через майдан (Останнє прохання старого лірника)». Відома композиція на вірші В. Коротича вперше була виконана українською мовою «Піккардійською Терцією» та молодим талантом В'ячеславом Марчуком у 2005 році, а взимку 2013-2014 року стала неофіційним гімном Євромайдану.

І насамкінець, 29 березня у Концертному залі імені С. Людкевича Львівської філармонії відбувся концерт-реквієм «Слава Небесній Сотні». Серед учасників вечора пам'яті - всесвітньовідомі скрипалі Олег Криса та Анатолій Баженов, оркестр «INSO-Львів» і вокальна формація «Піккардійська Терція». Крім того, 3 квітня 2014 року на офіційному сайті формації з'явилося повідомлення про концертний тур «Піккардійської Терції» на Сході та Півдні України з 15 по 23 травня, включаючи найбільші міста цих регіонів нашої країни [3].

На сьогодні ні в кого не викликає сумнівів той факт, що творчі здобутки акапельної вокальної формації «Піккардійська Терція» можна вважати, по- перше, прикладом постійного мистецького самовдосконалення, пошуку нових цікавих репертуарних цензів тощо; по-друге, репрезентантом різножанрової спадщини національних та зарубіжних композиторів та поетів, української народної пісенності; по-третє, практичним виміром реалізації кращих традицій українського вокального мистецтва.

Окрім того, без сумніву, активна людська і громадянська позиція виконавців на довго закріплять за ними статус улюбленого колективу насамперед сучасної української молоді. Отже, спостереження за творчим зростанням колективу, а також дослідження всіх аспектів, з яких складається його талант та успіх, можна вважати перспективним напрямом подальших мистецтвознавчих розвідок.

Размещено на Allbest.ru