Деякі аспекти семіотичного аналізу музичного тексту

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 781.5

ДЕЯКІ АСПЕКТИ СЕМІОТИЧНОГО АНАЛІЗУ МУЗИЧНОГО ТЕКСТУ

Ірина П'ятницька-Позднякова

Анотація

Деякі аспекти семіотичного аналізу музичного тексту

Ірина П'ятницька-Позднякова

Проаналізовано інтонаційно-лексичний шар музичного твору з позицій семіотичного підходу, в контексті якого аналіз спрямовується від структурно-композиційного до образно-змістовного рівня, завдяки чому відбувається його концептуалізація. У концертній п'єсі українського композитора Івана Карабиця "Музика" виявлено відкритість структурних елементів музичного мовлення, здатних накопичувати нові смисли і набувати значення елементів іншої художньої системи. Застосування різних рівнів аналізу дало можливість виявити глибинні структури музичного тексту, осягнути його ціннісні виміри, проаналізувати динамічний процес його означення. Цей твір є яскравим зразком нефольклористичної тенденції в українській музичній культурі другої половини ХХ ст., у ньому яскраво втілено семантику народного виконавства, що свідчить про виняткову відкритість творчої рефлексії композитора. Для п'єси характерні: яскравий інтонаційний простір із контрастами темпоритмів, фактури, ефектна риторика, енергійна моторика музичної тканини, виразна артикуляційність. Вони сприяли відтворенню радісного настрою від зустрічі з музичним світом українського мелосу. У цьому діалозі індивідуального бачення з узагальненим яскраво й рельєфно підкреслено національний колорит з його динамікою, контрастами і життєстверджуючим характером. Концертна п'єса І. Карабиця дає простір для досить широкого трактування мелодичних зворотів, поліфонічних прийомів, колористичної гармонії і пластичного контрапункту, сміливі поєднання яких переконливо репрезентують оригінальний композиторський почерк, в якому виразно проступають особливості українського пісенного мелосу.

Ключові слова: семіотичний підхід, синтаксичний та семантичний рівні аналізу, конотативна структура, музичний знак.

Аннотация

Некоторые аспекты семиотического анализа музыкального текста

Ирина Пятницкая-Позднякова

Проанализирован интонационно-лексический слой музыкального произведения с позиций семиотического подхода, в контексте которого анализ направлен от структурно-композиционного к образно-содержательному уровню, благодаря чему происходит его концептуализация. В концертной пьесе украинского композитора Ивана Карабица "Музыка" (импровизатор на скрипке) выявлена открытость структурных элементов музыкальной речи, способных накапливать новые смыслы и приобретать значение элементов другой художественной системы. Применение разных уровней анализа дало возможность выявить глубинные структуры музыкального текста, постичь его ценностные измерения, проанализировать динамический процесс его определения. Это произведение является ярким образцом неофольклористической тенденции в украинской музыкальной культуре второй половины ХХ века., в нем ярко воплощена семантика народного исполнительства, что свидетельствует об исключительной открытости творческой рефлексии композитора. Для пьесы характерны: яркий интонационный простор с контрастами темпоритмов, фактуры, эффектная риторика, энергичная моторика музыкальной ткани, выразительная артикуляционность. Они способствовали воспроизведению радостного настроения от встречи с музыкальным миром украинского мелоса. В этом диалоге индивидуального видения с обобщенным ярко и рельефно подчеркнут национальный колорит с его динамикой, контрастами и жизнеутверждающим характером. Концертная пьеса И. Карабица дает простор для достаточно широкой трактовки мелодических оборотов, полифонических приемов, колористической гармонии и пластического контрапункта, смелые сочетания которых убедительно представляют оригинальный композиторский почерк, в котором отчетливо проступают особенности украинского песенного мелоса.

Ключевые слова: семиотический подход, синтаксический и семантический уровни анализа, коннотативная структура, музыкальный знак.

Annotation

Some aspects of semiotic analysis of music text

Iryna Pyatnytska-Pozdnyakova

Intonation and lexical layer of a musical work are analyzed from the standpoint of semiotic analyze approach to the context; its analysis are directed to the structural composite imagecontent level, due to this there is its conceptualization. In concert piece by Ukrainian composer Ivan Karabyts "Music" is revealed with openness of the structural elements of musical language able to accumulate a new meaning and acquire other important elements of the art system. The use of different levels of analysis made possible to reveal the underlying structure of the musical text, to comprehend its value measurements, to analyze the dynamic process of definition. This work is a bright example of neofolklore trends in Ukrainian musical culture of the second half of the twentieth century. It clearly embodies the semantics of national performance, indicating the exceptional open creative reflection of the composer. The work recreates the joyful mood of the meeting with Ukrainian melodies musical world. In this dialog of personal vision with generalized aspects is brightly and clearly emphasized the national character with its dynamics, contrasts and life-affirming character. Concert composition by Karabyts gives space for a rather broad interpretation of melodic phrases, polyphonic techniques, color harmony and counterpoint plastic, bold combination; all these innovations represent the original composer handwriting, which clearly shows the peculiarities of Ukrainian song melodies.

Key words: semiotic approach, syntactic and semantic level of analysis, connotative structure, musical mark.

Вступ

Актуальність проблеми. Музичний континуум другої половини ХХ ст. сприяв формуванню нового погляду на музику як звуковий матеріал, в якому віддзеркалюється індивідуальне бачення музичних смислів. У такому контексті музичний твір стає своєрідним репрезентантом особистісного ментального досвіду і як дискретна одиниця зберігається "... в національній пам'яті носіїв мови" Вардзелашвили Ж. Концепт как лингвистическая категория - "конструктивная сущность" / Ж.А. Вардзелашвили [Електронный ресурс]. - Режим доступу: http://vjanetta.narod.ru (дата звернення 12.08.2016 р/). - Назва з екрана.. Звернення до українського народного мелосу надало можливість інспірувати появу цілком оригінальних за задумом і змістовних музичних творів, що набуло вияву в неофольклористичному спрямуванні.

Проявом особистісного світовідчуття українського мелосу, напрочуд яскравим прикладом нефольклорної течії, репрезентованої українською музичною культурою у другій половині ХХ ст., є концертна п'єса для скрипки соло "Музика" українського композитора Івана Карабиця. Віртуозний твір імпровізаційного характеру для скрипки соло вперше був інтерпретований видатним українським скрипалем Олегом Крисою. Багато років поспіль у своїх концертних виступах цей твір виконує інший уславлений український скрипаль, професор кафедри скрипки НМАУ ім. П.І. Чайковського Анатолій Баженов. Учні його класу неодноразово інтерпретували цей твір на міжнародних скрипкових конкурсах і фестивалях.

Твір має програмну спрямованість, актуалізація якої, за словами Л. Кияновської, сприяла появі неостилю, що вражає як розмаїттям тематики, так і несподіваними ракурсами інтерпретації Кияновська Л. Оновлення принципів програмності в музиці ХХ століття / Л.О. Кияновська // Українська музика. Традиції та сучасність. - Львів: Вищий державний музичний інститут імені М.В. Лисенка, 1993. - С. 37-57.. Осягнення особливостей музичного мовлення композитора, репрезентованого в одному з яскравих зразків неофольклористичної течії, наддасть можливість перейти від розуміння окремих елементів музичної мови до смислових концептів музичного тексту, що й сьогодні не втратило своєї актуальності. Такий підхід є не тільки виправданим, а й перспективним, оскільки сприяє виявленню глибинних структур музичного тексту, його ціннісних вимірів, а також аналізу динамічного процесу його означення.

Семіотичний напрям дослідження музичних текстів має досить широкий спектр і представлений працями різного спрямування. Теоретичні засади аналізу музичної мови ґрунтовно досліджені у працях українських музикознавців, зокрема Н. Герасимової-Персидської, М. Копиці, О. Козаренка, С. Шипа та багатьох інших. Теорію музичного змісту, в контексті якої аналізується семантичний рівень музичного тексту розглянуто у працях М. Арановського, Л. Акопяна, В. Медушевського, В. Холопової, Л. Шаймухаметової, А. Денисова, І. Стогній, Е. Тарасті, Ж.Ж. Наттьє, К. Агаву, Д. Кука та багатьох інших, у яких здійснено відхід від вербалізації музичного змісту до аналізу іманентних музичних структур. Складовою семіотичного підходу є розкриття багатошарової структури семантики музичного тексту, у якому важливу роль відіграють денотативний і конотативний смислові рівні. Денотативний рівень існує у понятійно-смисловому значенні, у той час як конотативний - у контекстуальному, пов'язаному із внутрішніми, глибинними проявами, які реалізуються в контексті сприйняття музики. У музикознавстві конотативний рівень семіозису є найбільш дискусійним, оскільки конотат знака перебуває поза структурою власне музичного твору, але є важливим у розумінні смислу, хоча й досить складно піддається виокремленню. Конотативні структури можуть утворюватися на різних рівнях (граматичному, лексичному, структурному тощо) та, крім власних, актуалізувати додаткові значення, асоціативно пов'язані з різними образами і почуттями. У контексті музичного мовлення конотати відіграють роль своєрідного смислового континууму, в якому денотативні характеристики набувають свого вираження.

Мета статті - виявити різні рівні аналізу музичного тексту.

Виклад основного матеріалу

Модус аналізу архітектоніки концертної п'єси "Музика" має вектор від структурно-композиційного рівня, який дає можливість виявити синтаксичні особливості музичного тексту, до концептуального. У контексті семіотичного підходу це дозволить осягнути музичну лексику твору і виявити як іманентні засоби музичної виразності у побудові сюжетно-фабульної конструкції (тональна логіка, метро-ритмічна архітектоніка, артикуляційна виразність, тембральна колористичність тощо), так і позатекстові, які сприяють розкриттю глибинних шарів на рівні концептуалізації музичного тексту. Загалом, система концептів У визначенні категорії "дискурс" ми апелюємо до його обґрунтування у монографії Г.В. Токарева "Дискурсивные лики концепта". - Тула: Изд-во Тул. Ун-та, 2004. - 325 с. є органічною складовою мовленнєвого дискурсу, в якому вони реалізуються на понятійному, образному та ціннісному рівнях. Власне, такі ж процеси відбуваються у процесі музичного висловлювання (інтерпретаційний рівень), у контексті якого розкривається ціннісний шар музичного твору.

Музичний матеріал концертного твору І. Карабиця "Музика" побудований виключно на оригінальних інтонаціях, просякнутих народним мелосом, що свідчить про глибоке відчуття композитором характеру народного музикування, яке вирізняється яскравими звуковими співвідношеннями, імпровізаційним метроритмом, специфікою звуковидобування (portamento, col legno, pizzicato, дубль-штрих тощо), своєрідною акцентуацією тощо. Композитор досить вдало використовує віртуозні можливості інструмента, що виявилося в акустичній легкості, тембральній виразності та інтонаційній прозорості музичного твору.

Тематизм першого розділу містить два елементи, які не контрастують, а доповнюють один одного. Інтонаційний абрис першого елементу теми представлений двома звуками [a-g], з яких композитор утворив оригінальний мотив. Про глибоке знання композитором особливостей техніки виконання на скрипці свідчить використання штриха pizzicato на струнах високого діапазону. Завдяки особливостям звучання самого інструмента цей прийом передбачає не тільки знання положення руки, а й уміння видобувати звук, який у високій теситурі на штриху pizzicato загалом звучить сухо (з'являється потріскування, яке превалює над інтонацією). Майстерність виконання полягає не тільки в умілому видобуванні високого звуку штрихом pizzicato, а в побудові інтонаційного абрису, який має тільки два звуки.

Другий елемент теми є мелодично виразним і виконується прийомом arco. Складову тематичного зерна утворюють висхідні пасажі імпровізаційного характеру, які за своєю образністю апелюють до народного музикування з його яскравою імпровізаційністю, динамізмом й артикуляційною виразністю. У цьому переконують застосування прийому гри на відкритих струнах і танцювальний ритм. Особливість цього інтонаційного звукового комплексу полягає в застосуванні відкритих струн скрипки, який аркою об'єднує початкову і заключну інтонації. Образний план такого виконання співвідноситься з народним музикуванням, у якому скрипка відігравала роль інструмента, який супроводжував народні танці з їх особливим метроритмом.

Артикуляція відіграє важливу роль у формуванні музичної фрази, яку під час виконання на скрипці не тільки чуєш, а й бачиш, оскільки смичок ніби візуалізує її. Артикуляційні прийоми відіграють важливу роль у досягненні об'ємності звучання, оскільки виразна артикуляційність не тільки пов'язується з мовленнєвою інтонацією, а є одним із способів розвитку тематизму. Особливість музичної артикуляції становить її зв'язок з народним виконавством, у якому скрипка, крім озвучення мелодії, виконувала функцію метричної пульсації в загальній драматургії дійства. Артикуляція й жест, "... закладені в самій природі інструменталізму як роду звукової діяльності", пов'язані з жестами-рухами, які трансформуються у "... власне музичні жести (сфорцандо, мартеле, стаккато, легато, зміну регістру, глісандо, вібрацію і т.д.). Звідси - суттєвий зв'язок інструментальної музики з моторикою"¹. Саме артикуляція народного інструментального музикування відіграє важливу роль у процесі формування звукових комплексів.

У процесі музикування мелодія не тільки звучить, а й набуває візуальних абрисів, народжується у процесі звучання-гри: "Одночасове, нерозривне, структурно і функціонально-цілісне слухання-бачення - нормативна умова існування інструментальної музичної комунікації"Мациевский И. Инструментальная музыка в межкультурном пространстве: проблемы артикуляции /И.В. Мациевский // Рефераты докладов и материалы Международной инструментоведческой конференции. - СПб.: Астерион, 2008. - С. 3. Там само. - С. 3.. Саме артикуляція, яка зумовлює змістовне наповнення інтонаційної складової, породжує музично-тембровий колорит у процесі виконавства. Виконавський жест, як наголошує І. Мацієвський, у процесі прочитання музичного твору стає зримим, набуваючи додаткової виразності, "... семантичної надбавки до звучання" і стає важливим "інгредієнтом цілісного художнього образу" Там само. - С. 5..

Отже, в основі першого розділу лежать інтонації, які набувають варіантного розвитку, ускладненого як динамічно, так і ритмічно. Стрімкі висхідні пасажі із застосуванням дубль-штриха завершуються динамічним каскадом, який луною тане у висхідних квартових інтонаціях.

Другий розділ твору - Andante recitando e rubato - побудований на зміні різних емоцій: від інтонації плачу (низхідний зворот малої секунди на фоні ладового устою "g", що кількаразово повторюється на нюансі p) до експресивних речитацій на ладовому устої, з метроритмом, який внаслідлк дроблення тривалостей у темповому відношенні прискорюється, динамічно підсилюється й інтервально змінюється. Завершуються речитації інтонаціями, які імітують нефіксоване звучання і за своєю образністю близькі до народних з їх тоновою невизначеністю. Їх змінює акордова вертикаль епізоду Tranguillo, який виконується штрихом pizzicato на нюансі р, має світле колористичне забарвлення й інтонаційно споріднена з основним тематичним зерном, яке проводиться поліфонічно. Проведення цього мелодичного епізоду змінюється контрастним звучанням стрімких висхідних пасажів, у якому також використано прийом прискорення завдяки подрібненню тривалостей і динамічного зростання. Поступово речитації звучать у більш високому регістрі, перетворюючись на каскадні висхідні пасажі дрібними тривалостями, які завершуються широким, октавним мелодичним викладенням, що приводить до кульмінаційного епізоду Maestoso на нюансі ff. Насичений звуковий простір кульмінаційного епізоду з широкою акордовою фактурою, підкресленою артикуляцією, тембро-регістровим зіставленням різних елементів теми завершує епізод Sostenuto, в якому повторено ритмічний малюнок з першої частини, але у стислому інтервальному викладі.

Секундовими інтонаціями із затриманням тону на "є" та відтворенням на відкритих струнах з поступовим динамічним зростанням розпочинається музичний матеріал репризи. Секундові інтонації розгортаються у каскад пасажів, а використання досить складних штрихів (pizzicato, arco) свідчить про глибоке знання можливостей віртуозного виконання на скрипці, коли за допомогою штрихів формується яскравий художній образ.

Особливу роль відіграє тембровий колорит, який розкриває важливість колористичного засобу в народному виконавстві. Завдяки різнокольоровій тембровій палітрі, тонкому відчуттю нюансування створено яскравий образ скрипаля-музики. Композитор досить вдало використав можливості тембрового колориту, тому тематизм твору набуває додаткового тембрального об'єму. музичний текст семіотичний лексичний

Гра на відкритих струнах у поєднанні зі стрімкими пасажами й контрастним нюансуванням веде до коди твору (Vivace), також побудованої за принципом діалогічності. Два інтонаційних зерна, з яких складається тематизм концертної п'єси, ніби вступають у діалог, який має яскраво виражені мовленнєві інтонації. Яскравим завершенням стає поєднання речитації і низхідної секундової інтонації, які вже звучали у другому розділі п'єси. Акорд на відкритих струнах (на pizzicato), який завершує музичний твір, є своєрідним драматургічним зерном, пов'язуює різні розділи в одне смислове ціле. Акорди на відкритих струнах скрипки, які змінюються протягом твору як за характером звуковидобування (pizzicato, arco, col legno), так і інтервально (у коді твору звучать або в амбітусі ч 4, або ч 5), за своєю образністю апелюють до традиційного народного виконавства з розвиненою сюжетністю.

Принцип розвитку у концертній п'єсі "Музика" відіграє роль конотативної структури, вибудовуючи внутрішній художній простір, у якому з різних інтонаційних структур поступово кристалізується рельєф теми. У цьому процесі важливу роль відіграють різні складові музичного тексту, зокрема гармонічна вертикаль, рельєфність окремих метро-ритмічних структур, незвичні тональні сполучення, загальний вектор музичного розвитку, які набувають своєї рельєфності у заключному тематичному розвитку. Із початкового інтонаційного зерна кристалізується музична тканина твору, яка набуває своєї емоційно-експресивної виразності. Власне, сам процес тематичного розвитку може бути прочитаний як конотативна структура (за І. Стогній) і дає можливість асоціативним образам наповнювати смислову складову музичного твору, апелюючи до концепту "духовність" Апелюючи до концепту "духовність", ми вкладаємо у його поняття, крім секуляризованого, пов'язаного із суто релігійним значенням, і моральні, естетичні, які живляться витоками своєї культури, з її типом світовідчуття, ціннісними вимірами, що поєднують світоглядні орієнтири з особистісними смислами, внутрішніми відчуттями. У структурі концепту "духовність" є спектр його семантичних одиниць (хрест, соборність, спасіння, справедливість, чесноти тощо), які доповнюють і відкривають його смислові грані, його різні "шари" й мають як архетипічний, так і надособистісний вимір. Концепт є одиницею когнітив- ного рівня, тому органічно охоплює всі складові його значення. Водночас, концепт є культурним феноменом, тому має асоціативні рівні., виявляючись на рівні музичної лексики У цьому ми апелюємо до концепції Ю.С. Степанова, який розкриває смисл визначеного концепту і наголошує на його багатовимірній структурі й аксіологічній фундаментальності (цінності змісту).. Концепт розуміємо як ментальне утворення, яке має національну специфіку, відображає ціннісні характеристики світогляду особистості й реалізується в контексті мовленнєвого дискурсу. Концепт "духовність" має національно- культурну маркованість і включений в концептосферу національної музичної мови. У проекції на творчу практику композитора маємо органічний зв'язок індивідуального із загальнолюдським, що зумовлено їх діалогом, в якому митець втілює свій духовний потенціал у всевладній традиції пісенного мелосу. Такі засоби позбавлені прямої сюжетності, але завдяки їм відбувається контрапунктичний діалог особистісного із соціокультурним, своєрідне взаємопроникнення різних культурних парадигм на рівні емоційно-образного світу музичного тексту.

Ретельна побудова кожної інтонації в загальній драматургії тематизму відповідає жанровим особливостям мініатюри, яка характеризується виключною ємкістю, наповненістю музичного образу. Мініатюра, з точки зору Є. Назайкінського, це своєрідна "... мала художня модель великого, мікрокосм" Назайкинский Е. Поэтика музыкальной миниатюры / Е.В. На- зайкинский. - М., 1976 - С. 9., у якому в малій формі втілено масштабний задум.

У контексті прагматичної координати головним завданням інтерпретаційного прочитання твору є відтворення образної драматургії, при цьому необхідно вибудувати інтонаційний матеріал не в контрастному викладі, а в поєднанні різнотембрового і метроритмічного матеріалу в одну художню канву. Напрочуд глибоке відчуття народного мелосу у поєднанні з досить складною в технічному плані насиченою акордовою фактурою, вимагає високого професіоналізму у виконанні. Однією з таких яскравих інтерпретацій стало виконання твору скрипалькою українського походження Соломією ІвахівМузичного Інституту ім. Куртіса, навчалася у Джозефа Сільверстайна, Памели Френк та Рафаеля Друяна. По закінченні навчання була нагороджена Золотою медаллю імені Фріца Крайслера. 2010 року під керівництвом Памели Френк, Ані Кавафіан та Філіпа Сетцера Соломія здобула докторський ступінь в галузі музики в університеті Стоні Брук (Нью-Йорк). 2011 року Соломію Івахів обрали Артистичним Директором музичної серії МАТІ в Українському Інституті Америки в Нью-Йорку., яка напрочуд органічно відчула його особливий колорит. Вона неодноразово виконувала твір, який набув яскравого прочитання і став своєрідною концертною візитівкою Інформацію про виконання цього твору надала автору статті Соломія Івахів, яка зазначила, що виконала його в контексті різних творчих програм, зокрема: PM Music at the Institute Series at the Ukrainian Institute of America (February 7, 2015); Berkner Hall March 11, 2015; March 15, 2015 - Kiawah Art Series, SC; May 21, 2015 The Mezzanine Colorado Springs, CO; May 24, 2015 Grace Methodist Church, Denver CO; July 30, 2016 Roxbury Arts Group, NY; August 6, 2016 Kimberton Series, PA; October 2, 2016 Pickman Hall, Cambridge, MA; October 4, 2016 Lyceum-Arlington, VA; November 13, 2016 - Neighbrohood School - New Haven, CT; March 21, 2016 Jorgensen Center, CT.; April 9, 2016 CMOH, Philadelphia, PA.. У нотний текст твору надрукований у видавництві "Музична Україна" Твори українських радянських композиторів: Для скрипки соло: Репертуар для муз. училищ та консерваторій / упоряд. та ред. О.М. Горохова. - К.: Муз. Україна, 1976., виконавиця внесла смислові і редакційні правки, необхідні для більш глибокого втілення художнього образу твору. У виконанні Соломії Івахів велика концентрація експресії органічно поєднується з камерною інтимністю, що свідчить про глибоке відчуття стихії народного музикування.

Висновки

Концертна п'єса для скрипки соло "Музика" І. Карабиця є яскравим зразком неофольклористичної тенденції в українській музичній культурі другої половини ХХ ст., у якій яскраво втілено семантику народного виконавства і яка свідчить про виняткову відкритість творчої рефлексії композитора. Для п'єси характерні: яскравий інтонаційний простір із контрастами темпоритмів, фактури, ефектна риторика, енергійна моторика музичної тканини, виразна артикуляційність. Вони сприяли відтворенню радісного настрою від зустрічі з музичним світом українського мелосу. У цьому діалозі індивідуального бачення з узагальненим яскраво й рельєфно підкреслено національний колорит з його динамікою, контрастами і життєстверджуючим характером.

Палітра концертного твору І. Карабиця дає простір для досить широкого трактування мелодичних зворотів, поліфонічних прийомів, колористичної гармонії і пластичного контрапункту, сміливі поєднання яких переконливо репрезентують оригінальний композиторський почерк, в якому виразно проступають особливості українського пісенного мелосу.

Список використаної літератури

1. Арановский М. Мышление, язык, семантика / М. Г. Арановский // Проблемы музыкального мышления. - М.: Музыка, 1974. - С. 90-125.

2. Вардзелашвили Ж. Концепт как лингвистическая категория - "конструктивная сущность" / Ж.А. Вардзелашвили [Електронный ресурс]. - Режим доступу: http://vjanetta.narod.ru (дата звернення 12.08.2016 р.). - Назва з екрана.

3. Гаспаров Б. Некоторые дескриптивные проблемы музыкальной семантики / Б.М. Гаспаров // Ученые записки Тартуского государственного университета: вып. 411. Труды по знаковым системам: Т. 8. - Тарту, 1977. - С. 120-137.

4. Герасимова-Персидская Н. Музыка. Время. Пространство // Н.О. Герасимова-Персидская - К.: Дух і літера, 2012. - 408 с.

5. Кияновська Л. Оновлення принципів програмності в музиці ХХ ст. / Л.О. Кияновська // Українська музика. Традиції та сучасність. - Львів: Вищий державний музичний інститут імені М.В. Лисенка, 1993. - С. 37-57.

6. Копиця М. Дискурс маловідомого та невідомого в українській музичній історії крізь методологічне скло // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - Вип. 55: Маловідомі та забуті сторінки України: зб. наук. пр. - К., 2006. - С. 6-15.

7. Мальцев С. Семантика музыкального знака: автореф. дис.... канд. искусствоведения: 17.00.02 / С.М. Мальцев. - Л., 1980. - 23 с.

8. Мациевский И. Инструментальная музыка в межкультурном пространстве: проблемы артикуляции / И.В. Мациевский // Рефераты докладов и материалы Международной инсрументоведческой конференции. - СПб.: Астерион, 2008-272 с.

9. Назайкинский Е. Поэтика музыкальной миниатюры. / Е.В. Назайкинский. - М.: Музыка, 1976. - 205 с.

10. Твори українських радянських композиторів: Для скрипки соло: Репертуар для муз. училищ та консерваторій / упоряд. та ред. О.М. Горохова. - К.: Муз. Україна, 1976. - 48 с.

11. Токарев Г. "Дискурсивные лики концепта" / Г. В. Токарев. - Тула: Изд-во Тул. ун-та, 2004. - 325 с.

12. Степанов Ю. В мире семиотики / Ю.С. Степанов // Семиотика. - М.: Радуга, 1983. - 627 с.

13. Стогний И. Смысловая многомерность музыкального произведения / И.С. Стогний // Музыковедение. - 2012. - №10. - С 2-9.

14. Cooke Derick. The Language of Music / Derick Cooke. - London: Oxford University Press, 1959. - 289 р.

15. Kofi Agawu. Music as discourse: semiotic adventures in romantic music / Agawu Kofi. - New York: Oxford University Press, 2009. - 366 p.

16. Lidov David. Elements of Semiotics / David Lidov. - New York., 1999-184 p. - Режим достпу: https://books.google.com.tr/ books?id= 1KXKi2tCOzcC&printsec=frontcover&hl=ru#v=onepage&q &f=false (дата звернення 12.08.2016 р.). - Назва з екрана.

17. Nattiez Jean-Jacques. Music and discourse: toward a semiology of music / JeanJacques Nattiez; trans. Carolyn Abbate. - Princeton, New Jersey: Princeton University Press, 1990. - 272 p.

18. Tarasti Eero. Signs of music: A guide to music semiotics / Eero Tarasti. - Berlin; New York: Mouton de Gruyter, 2002. - Режим доступу: https://books.google.co.uk/books/about/Signs_of_Music.html?hl=ru&id=kgr1xjHP2UsC (дата звернення 12.08.2016 р.). - Назва з екрана.

19. Wilson Coker. Music and Meaning: A Theoretical Introduction to Musical Aesthetics / Coker Wilson. - New York, 1972. - 256 p.

Размещено на Allbest.ru