Композитор і педагог Микола Вілінський (1888-1956 ). Життя. Спогади. Роздуми

вілінський консерваторія київський

Валентина Назаренко, Юрій Вілінський

Микола Вілінський належить до визначних українських музикантів, які заклали основи сучасної української музики. Це дослідження засноване на фактичному матеріалі, знайденому в архівних документах композитора, спогадах членів сім'ї, колишніх колег і студентів, поряд із розвідками авторів в різних архівах і бібліотеках в Україні та за кордоном. М. Вілінський народився в українській родині спадкових дворян, які жили в регіонах південної та центральної України на протязі століть. Його двоюрідні брат та сестра - Олександр Оссовський і Ксенія Держинська. Родина мала зв'язки з музичними знаменитостями, такими як Сергій Рахманінов і Олександр Зілоті.

М. Вілінський вивчав композицію під керівництвом видатного польського композитора і педагога Вітольда Малішевського, який також був учителем таких виняткових талантів, як Вітольд Лютославський і Анджей Пануфнік. Творчості митця притаманне глибинне розуміння українських музичних традицій та молдавської народної музики.

У статті наводиться документальний опис творчого шляху та педагогічної роботи М. Вілінського в Одеській, Ташкентській та Київській консерваторіях. Особливий інтерес являють спогади колег і учнів М. Вілінського. Серед них К. Данькевич, О. Білаш, С. Орфєєв, М. Старкова, О. Фельцман, А. Муха, Н. Герасимова-Персидська, В. Кирейко.

Робота націлена на виправлення деяких помилок та упущень в музикознавчих джерелах минулої епохи.

Ключові слова: школа композиції Миколи Вілінського, творчість Миколи Вілінського, українська музика, жанр фортепіанної балади, Київська консерваторія, Одеська консерваторія, школа композиції Вітольда Малішевського, неоромантична музична традиція, молдавська народна музика, польські композитори, архівні документи.

Валентина Назаренко, Юрий Вилинский. Композитор и педагог Николай Вилинский (1888-1956). Жизнь. Воспоминания. Размышления. Николай Вилинский принадлежит к значительным украинским музыкантам, которые заложили основы современной украинской музыки. Данное исследование основано на фактическом материале, найденном в архивных документах композитора, воспоминаниях членов семьи, бывших коллег и студентов, наряду с находками авторов в различных архивах и библиотеках в Украине и за рубежом. Н. Вилинский родился в украинской семье потомственных дворян, живших в регионах южной и центральной Украины на протяжении веков. Его двоюродные брат и сестра - Александр Оссовский и Ксения Держинская. Семья имела связи с музыкальными знаменитостями, такими как Сергей Рахманинов и Александр Зилоти.

Н. Вилинский изучал композицию под руководством выдающегося польского композитора и педагога Витольда Малишевс- кого, который также был учителем таких исключительных талантов, как Витольд Лютославский и Анджей Пануфник. Творчеству художника присуще глубинное понимание украинских музыкальных традиций и молдавской народной музыки.

В статье приводится документальное описание творческого пути и педагогической работы Н. Вилинского в Одесской, Ташкентской и Киевской консерваториях. Особый интерес представляют воспоминания коллег и учеников Н. Вилинского. Среди них К. Данькевич, А. Билаш, С. Орфеев, М. Старкова, А. Фельцман, А. Муха, Н. Герасимова-Персидская, В. Кирейко.

Работа нацелена на исправление некоторых ошибок и упущений в музыковедческих источниках ушедшей эпохи..

Ключевые слова: школа композиции Николая Вилинского, творчество Николая Вилинского, украинская музыка, жанр фортепианной баллады, Киевская консерватория, Одесская консерватория, школа композиции Витольда Малишевского, неоромантическая музыкальная традиция, молдавская народная музыка, польские композиторы, архивные документы.

Valentyna Nazarenko, Yuri Vilinsky. Composer and Teacher Mykola Vilinsky (1888-1956). Life. Reminiscences. Reflections. Mykola Vilinsky belongs among the ranks of major Ukrainian musicians who have laid the foundations of contemporary Ukrainian music. The research here is based on factual material found in the composer's archive documents, and recollections of family members, former colleagues and students, along with findings by the authors in different archives and libraries in Ukraine and abroad. M. Vilinsky was born into a famous Ukrainian family of hereditary nobles that lived in south and central Ukraine for centuries. His cousins were Alexander Ossovsky and

Ksenia Derzhinskaya. The family had connections with celebrated musical personalities such as Sergei Rachmaninov and Alexander Siloti.

M. Vilinsky studied composition under the guidance of the outstanding Polish composer and music teacher Witold Maliszewski, who was also a teacher of such exceptional talents and celebrities as Witold Lutoslawski and Andrzej Panufnik. M. Vilinsky's creative output is endowed with the Ukrainian musical tradition and the influence of Moldavian folk music. The narrative covers the timeline of Mykola Vilinsky' s pedagogical and creative work in the Odessa, Tashkent and Kiev Conservatories of Music, and touches upon the composer's creative output. Included are recollections of much interest written by M. Vilinsky's colleagues and students, such as K. Dankevich, O. Bilash, S. Orfyeyev, M. Starkova, O. Feltsman, A. Muha, N. Gerasimova-Persidskaya, and V. Kyreiko.

The work targets and corrects some errors and omissions in the musicological sources of the previous e poque.

Key words: Mykola Vilinsky's composition school, Mykola Vilinsky's creative output, Ukrainian music, Ballade genre, Kyiv Conservatory, Odesa Conservatory, Witold Maliszewski's composition school, neoromantic musical tradition, Moldavian folk music, Polish composers, archive documents.

Микола Миколайович Вілінський (1888-1956) - композитор, педагог, музично-громадський діяч, ім'я якого невіддільне від історії становлення й розвитку української музики першої половини XX століття. Серед його учнів - К. Данькевич, О. Білаш, О. Фельцман, С. Орфеєв, В. Фемеліді, А. Муха, Л. Гуров, Д. Гершфельд, М. Завалішина, А. Водовозов, Є. Зубцов, В. Кучеров та інші Муха А. Вілінський Микола Миколайович / А. Муха // Українська Музична Енциклопедія. - Т. 1. : А - Д - Київ, 2006. ; Vilinsky, Mykola Mykolayo- vych // The New Grove Dictionary of Music and Musicians / [Edited by Stenley Sadie]. - Second Edition. - Vol. 26. - London : Macmillan Publishers Limited, 2001.. Музичні твори М. Вілінського, добре відомі фахівцям і любителям музики, увійшли у скарбницю української музичної класики.

Видатний український композитор Б. Лятошинський так писав про свого колегу: «Микола Миколайович Вілінський був прекрасним музикантом і прекрасною людиною. На всіх його творах лежить печать справжнього таланту і всі вони показують тонкий смак і велику професійну майстерність автора. Що стосується Миколи Миколайовича як людини, то всі, хто хоч зрідка зустрічався з ним, не могли не пересвідчитися в його високих душевних якостях, що виявлялися протягом усього його життя» Автограф, архів Вілінських, також див.: Михайлов М. М. М. Вілінський / М. Михайлов - Київ : Советский композитор, 1962. - С. 6..

Микола Вілінський народився 20 квітня (2 травня за н. ст.) 1888 року У кількох виданнях і далі - у передрукуваннях в Інтернеті дати наведені невірно, цьому сприяла стаття за авторством «Н. Н. Сидоренко» з грубими помилками, приховуванням та перекрученнями фактів в Музичній енциклопедії, т.1, 1973 (ред. Ю. Келдиш). На превеликий жаль авторів, в Українській музичній енциклопедії (Київ, 2006) неправильно вказано, мабуть, за Ю. Келдишем, дату смерті композитора, є й інші неточності. у місті Голта Ананьївського повіту Херсонської губернії. Він належав до старовинного шляхетного роду українських дворян Вілінських. За документами середини XVIII століття, цей рід на території сучасної України походить від польського дворянина Фоми Вілінського (Tomasz Wilin- ski) Деякі польскі документи, можливо, відносять історію роду до першої половини XV століття.. Оригінал метричного свідоцтва діда М. Вілінського, дворянина Олександра Антоновича Вілінського (Alexandra Wilinski) (1816-1909), видане Могилевською Римсько-Католицькою Духовною Консисторією 16 березня 1832 року ще латинською мовою Правительственного Сената Герольдия. Дело о дворянстве Вилин- ских. Поступило 11 октября 1834 года // РГИА, ф. 1343, оп. 18, д. 2199 // Родинний архів Вілінських (копія).

Родина Вілінських представлена у дворянських книгах Київської та Подільскої губерній. Див.: Список Дворян Киевской Губернии. - Киев : Издание Киевского Дворянского Депутатского Собрания ; Типография 1-й Киевской Артели Печатного Дела, 1906. - С. 35.; Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Подольской губернии. - Каменец- Подольский : Изд. Подольского Дворянского Депутатского Собрания ; Типография Подольского Губернского Правления, 1897. - С. 14.. Батько композитора - Микола Олександрович Вілінський (1857-1910) - служив на посаді міського голови міста Ананьїва і користувався великою повагою і любов'ю місцевого населення. Одна з бабусь по лінії матері, Валентини Никифорівни (пом. 1918), - Олександра Максимівна Черкунова (дівоче прізвище - Залізняк, пом. 1907) [Повідомлення про смерть А. М. Черкунової] // Одесский листок. - 1907. - 1 августа. - нащадок роду Залізняків В архіві Вілінських збереглася її унікальна світлина середини XIX ст.. Її чоловік - відомий одеський архітектор та інженер Никифор Никифорович Черкунов (1817 - після 1870), дід композитора. За родинними переказами, з родом Вілінсь- ких пов'язана й українська письменниця Марія Олександрівна Марко Вовчок-Вілінська (1833-1907). Вілінські, їх предки й родинне оточенняМ. Ф. Наркевич в метрической книге портовой церкви Всех Святых и Св. Николая в Одессе на 1879 г. // ГАОО, ф. 37, оп. 12, д. 6, л. 313 об.-314.) відомі в історії міста Одеси. Так, про Олександра Антоновича Вілінського, діда композитора, згадується в мемуарах відомого громадського діяча Одеси й Одеського повіту Й. Й. Чижевича (1826-1898) у зв'язку з обстрілами міста англійським флотом 1855 року Чижевич розповідає, як О. А. Вілінський намагався вивезти свою родину з міста, на яке були спрямовані гармати британського флоту (Чижевич О. О. Город Одесса и одесское общество. Воспоминания одесского старожила // Из прошлого Одессы : сб. статей [сост. Л. М. де-Рибас]. - Одесса : 1894. - С. 54-55, 56..

Видатна співачка, «золоте сопрано» Большого театру Ксенія Георгіївна Держинська (1889-1951) Держинская К. Г. // Московская консерватория от истоков до наших дней. 1866-2006 : биографический энциклоп. словарь. - М., 2007. - С. 154, 155. - це двоюрідна сестра Миколи Вілінського, а видатний музикознавець Олександр Вячеславович Оссовський (1871-1957) Бронфин О. Александр Вячеславович Оссовский / Бронфин О. - Л. : Советский композитор, 1960. - 64 с.; Ossovsky, Aleksandr

Vyacheslavovovich // The New Grove. Dictionary of Music and Musicians. - Second Edition. - Vol. 18. - London : Macmillan Publishers Limited, 2001. - його двоюрідний брат. Обидва мають українські корені Бабуся О. В. Оссовського, К. Г. Держинської та М. М. Вілінського - згадана вище О. М. Залізняк..

О. Оссовський вивчав композицію в класі М. Римсько- го-Корсакова, був другом і колегою О. Глазунова, О. ЗілотіЗилоти А. И. Воспоминания и письма / А. И. Зилоти. - Л. : Советский композитор, 1963. - 468 с.; Назаренко В. І. Пам'яті Олександра Зілоті (до сімдесятиріччя з дня смерті видатного музиканта та співвітчизника) / В. Назаренко, Ю. Вілінський // День. - 2015. - № 224 (8 грудня). й С. Рахманінова, про якого написав спогади Оссовский А. В. Воспоминания. Исследования / А. Оссовский [общ. ред. и вступ. статья Кремлева Ю.]. - Л. : Музыка, 1968. - 438 с.. 1907 року він у співавторстві з визначним європейським музикознавцем М. Д. Кальвокорессі (1877-1944)цював у Парижі і Лондоні у першій половині ХХ століття. Товаришував з Мо- рісом Равелем та іншими французькими композиторами. Значну частину своєї кар'єри присвятив вивченню російської музики. Був пов'язаний із С. Дягілєвим у перші роки існування його балету. Роботи М. Д Кальвокорессі сприяли на Заході особливому зацікавленню музикою М. Мусоргського. Його монографії і статті публікувалися у Франції, Англії, Німеччині, Америці й Росії. видав у Франції книгу «Cinq concerts historiques russes» («П'ять історичних російських концертів») Ossovsky A. Cinq concerts historiques russes: donne s sous la patronage de la Societe des grandes auditions musicales de France / A. Ossovsky, M. D. Calvoco- ressi. - Paris : Academie nationale de musique, Theatre de l'opera, 1907. - 106 p., присвячену концертам, проведеним у травні 1907 року в Парижі з ініціативи й під керівництвом С. Дягілє- ва. Книгу тепло сприйняли в Європі Curzon H. de. Les Concerts Historiques Russes A Paris / H. de Curzon // Le Guide Musical. Revue Internationale de la Musique et des Theatres. - Paris-Brussels, 2 et 9 Juin 1907. - P. 418-421.. О. В. Оссовський, безумовно, сприяв початку музичної кар'єри молодого Сергія Прокоф'єва. Йому вдалося, після безуспішної спроби С. Та- нєєва, переконати Б. Юргенсона вперше надрукувати твори С. Прокоф'єва. О. Оссовський умовив більш консервативного О. Зілоті включити твори С. Прокоф'єва до репертуару щорічних «Концертів О. І. Зілоті», в організації і проведенні яких О. Оссовський брав активну участь Prokofiev Sergey. Diaries 1907-1914. Prodigious Youth / Sergey Prokofiev. - Ithaca, New York : Cornell University Press, 2006. - Pp. 193, 208, 209, 665, 667.. Саме на цих концертах С. Дягілєв уперше почув музику молодого І. Стравінського, що, з погляду багатьох спеціалістів, надалі суттєво вплинуло на розвиток світового балету Igor Stravinsky Foundation. The Russian Period: 1902-1914. [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.fondation-igor-stravinsky.org/web/en/biographie/sa- vie-son-uvre/-la-periode-mssen-1902-1914.html.

Після революційних подій 1917 року О. Оссовський приїхав в Україну, на землю своїх предків, де на той час влада досить лояльно ставилася до інтелігенції. Протягом 19181921 років він викладав у Київській та Одеській консерваторіях, у Київському вищому музичному інституті ім. М. Лисенка.

Певний час був товаришем Міністра юстиції в уряді гетьмана Скоропадського, за що був репресований радянською владою, зокрема позбавлений виборчих прав, зазнав подальших переслідувань Гурова Я. Ю. Из личного дела А. В. Оссовского / Я. Ю. Гурова // Opera Musicologica. - 2009. - № 1. - С. 148, 149.. Зазначимо, що О. Оссовський добре відомий в Європі й Америці, його праці досить часто цитуються в англомовній літературі з музикознавства Bartlett R. Wagner and Russia (Cambridge Studies in Russian Literature) / Rosamund Bartlett. - Cambridge : University Press, 2007. - Pp. 83, 89, 316, 332, 383..

Киянки Ксенія і Тетяна Держинські часто гостювали в будинку-садибі Вілінських в Ананьїві, тут Ксенія співала в домашніх музичних концертах. Тамара Старша сестра М. М. Вілінського. і Микола Вілінські відвідували Держинських у Києві, в їхньому будинку в Залізничній колонії на Солом'янці. Як відомо, С. Рахманінов відіграв велику роль у становленні К. Держинської як професійної співачки, всіляко допомагаючи їй на початку оперної кар'єри Москалець О. В. Ксенія Держинська: від київських коренів до московських тріумфів / О. В. Москалець // Українська біографіс-тика : збірник наукових праць. - Київ, 2009. - № 5. - С. 84-91.. 1917 року К. Держинська співала з Ф. Шаляпіним в опері Дж. Верді «Дон Карлос» у постановці Большого театру. Відомий співак теж сприяв професійному становленню талановитої співачки. Варто додати, що С. Прокоф'єв досить тепло згадує у своєму так званому «радянському» щоденнику (1927) про зустрічі з Ксенією Держинською у Москві, зокрема вдома у видатного музиканта й музикознавця Болеслава Яворського. Prokofiev Sergei. Soviet Diary 1927 and Other Writings / Sergei Prokofiev. - London ; Boston : Faber and Faber, 1991. - Р. 42-44, 156.. У родинному архіві Вілінських зберігаються дореволюційні світлини молодих Миколи і Тамари Вілінсь- ких та Ксенії і Тетяни Держинських, а також листування композитора з К. Держинською.

Особливо варто відзначити, що музикантом стала і дочка Миколи Вілінського - Ірина Миколаївна Вілінська (1920-1986), відома як провідний український педагог-вокаліст, композитор, автор багатьох збірників вокалізів, обробок народних пісень, а також теоретичних праць, відомих як в Україні, так і далеко за її межами. За майже чотири десятиліття роботи в Київській консерваторії І. Вілінська підготувала кілька поколінь співаків-професіоналів, багато з яких стали лауреатами міжнародних і всесоюзних конкурсів, народними і заслуженими артистами України і тепер працюють музичними педагогами Назаренко В. І. Уроки музики Ірини Вілінської / Валентина Назаренко // День. - 2010. - № 160 (8 вересня)..

Микола Вілінський успадкував усе найкраще і благородне від дореволюційної інтелігенції. Мати і батько намагалися дати дітям ґрунтовну освіту, виховати в них почуття гідності, принциповості й відповідальності, нетерпимості до будь-якого гноблення і несправедливості. Вони вчили сина любити свою землю За спогадами дружини композитора, Олени Петрівни Вілінської (1892-1969), Микола Вілінський відмовився емігрувати у тяжкі пореволю- ційні часи, а пізніше - переїхати до Ленінграда на запрошення Олександра Оссовського. О. Оссовский: «Залиште дітей мамі (мати О. П. Вілінської), і їдемо в Ленінград. Тут Коля загине». Оссовський мав на увазі обстановку в Одеській консерваторії після від'їзду В. Малішевського. і віддавати свій талант людям. Молодий Микола Вілінський ділився зі своїм другом: «У музиці я відчуваю не лише красу, а й вбачаю її величезний вплив на людей. Я буду музикантом, бо хочу принести користь людям» Цит. за книгою: Михайлов М. М. М. М. Вілінський: нарис про життя і творчість / М. М. Михайлов - К. : Советский композитор, 1962. - C. 10.. Він вільно володів французькою і німецькою мовами, знав італійську і латину, румунську й молдавську. Зазначимо, що зацікавлення М. Вілінського молдавською музикою пов'язане з випадком, дуже показовим для традицій цієї родини. Батько, Микола Олександрович Вілінський, зустрів якось на ярмарку старого жебрака, який сидів на землі і співав молдавські пісні. Невідомо, як склалося б життя старого, якби М. О. Вілінський не надав йому прихистку. Дід Спиридон, як його називали у родині Вілінських, згодом став членом родини, він був, мабуть, першим джерелом фольклору для молодого Миколи, який згодом передав свої знання і зацікавлення молдавською музикою учням і колегам: Л. Гурову і Д. Гершфельду Обробки молдавських пісень Миколи Вілінського стали основою репертуару Капели «Дойна».. М. Вілінському належить фундаментальна праця з питань молдавської музики Вілінський М. М. Про особливості структури молдавської народної музики / Проф. М. М. Вілінський // Радянська Музика. - 1938. - № 4. - С. 27-40..

Усе, сказане тут про родину М. Вілінського, є кращим свідченням тієї унікальної атмосфери, культурного контексту, які протягом усього життя супроводжували його, і які, за словами Б. Лятошинського, створювали відповідну ауру, яку відчували всі, хто спілкуватися з ним.

М. Вілінський почав серйозно займатися музикою самостійно, навчаючись в Ананьївській гімназії, диригував церковним хором і організував шкільний оркестр народних інструментів. Для його початкового музичного становлення багато зусиль доклала мати, яка була гарною піаністкою. Проте, за наполяганням батька, М. Вілінський після закінчення гімназії 1906 року вступив на юридичний факультет Імператорського Новоросійського університету в Одесі, який успішно закінчив 1912 року. Деякий час працював в Одеському окружному суді, залишив службу 1917 року, щоб присвятити себе музиці. Навчаючись в університеті, М. Вілінський з 1907 року поєднував заняття в Одеському музучилищі Назва 1907 року: «Імператорські Музичні Класи в м. Одесі»., реорганізованому 1913 року на Одеську консерваторію. Тут він спільно зі своїм другом відомим музикознавцем-теоретиком Олександром Павленком (1882-1941) Одесская Консерватория: забытые имена, новые страницы / гл. редактор Н. Л. Огренич. - O. : ОГК им. А. В. Неждановой, 1994. - C. 8, 34, 35. починає з 1908 року навчатися композиції у видатного композитора і педагога Вітольда Йосиповича Малішевського (1873-1939) Назаренко В. І. Українська сторінка маестро Малішевського / Валентина Назаренко // День. - 2009. - № 143 (15 серпня). (польск.

Witold Maliszewski), учня М. Римського-Корсакова і О. Глазунова, засновника і першого ректора Одеської консерваторії (1913-1921) Paja-Stach Jadwiga. Maliszewski / Jadwiga Paja-Stach // Encyklopedia muzyczna. - W-wa : PWM, 1996. Автори вдячні видатному польському композитору й музикознавцю, учню Наді Буланже й Вітольда Лютослав- ського, професору Кшиштофу Мейеру (Krzysztof Meyer), який люб'язно надіслав копію цієї статті. Див. також: Maliszhewski, Witold // The New Grove Dictionary of Music and Musicians. - Second Edition, Vol. 15. - London : Macmillan Publishers Limited, 2001.; Vodarsky-Shiraeff A. Russian Composers and Musicians. A biographical dictionary / Compiled by Alexandria Vodarsky-Shiraeff. - New York : The H.W.Wilson Company, 1940.. Як відомо, В. Малішевський 1908 року очолив Музичне училище в Одесі Одесский листок. - 1908.- Октябрь.. Закінчивши училище, М. Вілінський продовжив навчання у класі композиції В. Малішевсько- го в Одеській консерваторії, яку закінчив 1919 року, хоч його навчання тут було перерване 1916 року призивом до армії.

Крім М. Вілінського і О. Павленка, учнями В. Малішевського в Одесі були такі відомі радянські музиканти, як О. Давиденко (1899-1934), К. Корчмарьов (1899-1958) і Б. Шехтер (1900-1961 ) О. Давиденко, К. Корчмарьов та Б. Шехтер брали участь у так званому пролетарському напрямку у радянській музиці. Див монографію: Edmunds Neil. The Soviet Proletarian Music Movement / Neil Edmunds. - Bern : Peter Lang AG, European Academic Publishers, 2000. - 407 p.. Цікаво, що у В. Малішевського певний час навчався контрапункту учень Р. Глієра В. Дукельський (1903-1969), у майбутньому визначний американський композитор Вернон Дюк, відомий своїм балетом «Зефір і Флора», написаним для С. Дягілева B. Дукельский згадує у своїх мемуарах: «У справі мого музичного навчання, Глієра тепер замінив Вітольд Малішевський. Гарний моложавий поляк, на той час директор Одеської консерваторії». Duke V. Passport to Paris / Vernon Duke. - Boston ; Toronto : Little, Brown and Company. - Р. 61.. У Варшаві учнями В. Малішевського були Вітольд Лютославський Stucky Steven. Lutoslawski and his music / Steven Stucky. - Cambridge : Cambridge University Press, 1981. - 252 p., один з найкрупніших музикантів ХХ століття і видатний диригент та композитор Анджей Пануфник (клас музичних форм) Видатний диригент і композитор світового значення сер Анджей Пануфник згадував, що вперше сказав студенту Пануфнику про його талант саме В. Малішевський: «У творчості, найголовніше, найбільш рідкісне з усіх є індивідуальність - і ви володієти нею. Тому не хвилюйтеся, мій дорогий пане» (Panufnik Andrzej. Composing Myself / Andrzej Pan- ufnik. - London : Methuen, 1987. - Р. 50, 51.), також відомі музиканти - Фелікс Лабунський, Болеслав Войтовський, Фелікс Рибицький та інші. У Варшаві В. Малішевського вважали одним з найповажніших діячів у польскій музиці того часу. Він очолював журі Першого міжнародного конкурсу імені Ф. Шопена у Варшаві (1927), обіймав посаду директора Варшавського музичного товариства, був одним із засновників Інституту Шопена. В. Малішевського вшановано польською «Нагородою Панською»(1931) Wrocki Edward. Witold Maliszewski / Edward Wrocki // Orkiestra. - 1932. - Rok. III. - No. 2 (17), Luty..

Стосунки професора і студента швидко переросли у міцну дружбу. В. Малішевський дуже цінував М. Вілінського і виділяв його серед своїх учнів. Збереглися спогади, що В. Малі- шевський змушений був назавжди залишити Одесу, боячись арешту і, можливо, загибелі у більшовицьких застінках, намагався забрати в еміграцію і свого улюбленого учня М. Вілінського з родиною О. П. Вілінська згадує, що, побоючись арешту, В. Малішевський теж переживав за подальшу долю свого учня і пропонував взяти на себе всі матеріальні витрати, пов'язані з еміграцією: «Я беру усі витрати на вашу родину на себе. Я не можу залишити Миколу Миколайовича, він талановитий, справжній музикант». (Рукопис. Родинний архів Вілінських).. Незважаючи на цензурні утиски в радянський час, листування між ними тривало й після того, як В. Ма- лішевський емігрував до Польщі. В одному з листів він пише, що отримав фортепіанні твори М. Вілінського і з задоволенням їх програє, закінчуючи словами: «Особливо приємна думка, що це написала людина, яка була найближчим моїм учнем»Лист В. Малішевського від 25. 10. 1934 // Родинний архів Вілінських. Також див.: Назаренко В. І. Українська сторінка маестро Малішевського / Валентина Назаренко // День. - 2009. - № 143 (15 серпня). Треба відзначити і можливий вплив М. Вілінського на свого вчителя і друга, зокрема йдеться про молдавські мотиви у третій частині Четвертої симфонії D-dur В. Малішевського Wrocki Edward. Witold Maliszewski / Edward Wrocki // Orkiestra. - 1932. - Rok. III. - No. 2 (17), Luty..

Творчий і педагогічний шлях М. Вілінського можна розподілити на два основних періоди - одеський (1920-1941) і київський (1944-1956), між ними відносно короткий - його робота в Ташкентській консерваторії (1941-1944).

Одеський період для М. Вілінського, як продовжувача справи В. Малішевського, характерний швидким розвитком таланту, набуттям майстерності, професійним зростанням і набуттям визнання. 1920 року М. Вілінський починав викладачем в Одеській консерваторії, а 1926 року його затвердили у званні професора. завідувача кафедри композиції (1931) Анісімов В. Композитор М. М. Вілінський (нарис про життя і діяльність) / Віктор Анісімов // Радянська Музика. - 1938. - № 1. - С. 43-46.. Пізніше (1935) він очолив Одеську обласну організацію Спілки композиторів України, а заступниками були його учні С. Орфєєв і Л. Гуров. Крім того, М. Вілінський був членом правління Спілки композиторів УРСР. Продовжуючи традиції О. Зілоті й О. Оссовського Протягом 1920-1921 років О. Оссовський був засновником культурно- освітнього осередку при Центроспілці в Одесі, одноосібним керівником камерних концертів, на які збиралася «вся Одесса» (Гурова Я. Ю. Из личного дела А. В. Оссовского / Я. Ю. Гурова // Opera Musicologica - 2009. - № 1. - С. 134- 153. Також: Одесская Консерватория: забытые имена, новые страницы / гл. редактор Н. Л. Огренич. - O. : ОГК им. А. В. Неждановой, 1994. - C. 15, 16.), М. Вілінський протягом 1925-1927 років «став душею музично-освітньої роботи, яку Одеська консерваторія проводила серед населення», організувавши цикли історичних концертів для широкого кола слухачів. До цієї роботи М. Вілін- ський залучив своїх колег, професорів консерваторії К. Пігрова і П. Столярського Михайлов М. М. М. М. Вілінський: нарис про життя і творчість / М. М. Михайлов - К. : Советский композитор, 1962. - C. 18, 19.. У 30-ті роки ХХ століття у його класі спеціальної гармонії навчалися Еміль і Ліза Гілельс Відомо, що Еміль Гілельс виконував Баладу у формі варіацій свого вчителя М. М. Вілінського (Баренбойм. Л. Эмиль Гилельс. Творческий портрет артиста / Л. А. Баренбойм. - М. : Советский композитор, 1990. - C. 55.)., Давид Ойстрах, Яків Зак, Марія Грінберг та інші видатні музиканти Михайлов М. М. М. М. Вілінський: нарис про життя і творчість / М. М. Михайлов - К. : Советский композитор, 1962. - C. 26, 27.. Професор Московської консерваторії Я. Зак згадував, що: «Вільне відвідування занять надавало можливість повною мірою удосконалювати свою спеціальність. Незважаючи на “вольную волю”, студенти із своїми друзями й родичами відвідували лекції Б. Тюнєєва Тюнєєв, Борис Дмитрович (1883-1934) - талановитий музикознавець, музичний критик, журналіст, історик, професор Одеської консерваторії, з якої був звільнений у часи так званих «пролетарських чисток». Друг родини Ріхтерів в Одесі та М. М. Вілінського. Про Б. Д. Тюнєєва див: Одесская Консерватория: забытые имена, новые страницы / гл. редактор Н. Л. Огре- нич. - O. : ОГК им. А. В. Неждановой, 1994. - C. 61-66.; Monsaingeon B. Richter. Ecrits, conversations / Bruno Monsaingeon. - Premiere edition. - Van de Velde / Arte Editions / Actes Sud, 1998. - C. 121, 122., О. Павленка, М. Вілінського, В. Золотарьова» Зак Я. Статьи, материалы, воспоминания / Яков Зак. - М. : Советский Композитор, 1980. - С. 125.. М. Грінберг так згадує про М. Вілінського: «Він був чудовим музикантом і чудовою, лагідною, милою людиною» Михайлов М. М. М. Вілінський / М. Михайлов - Київ : Радянський композитор, 1962. - C. 31., як і про свої композиторські спроби під його керівництвом та про виконання його творів у концертах Гринберг М. Статьи. Воспоминания. Материалы / Мария Гринберг. - M. : Советский Композитор, 1987. - С. 62, 63, 131..

Учень і асистент М. Вілінського ректор Одеської консерваторії (1951-1962) С. Орфєєв наголошує: «...Здається, не було в Одесі композитора, який би не консультувався з Миколою Миколайовичем з питань своєї творчості, його поради беззастережно сприймалися авторами... На творчих засіданнях у Спілці композиторів думка М. Вілінського була вирішальною, бо він мав щасливу здатність відразу бачити позитивне чи негативне у творі. Іноді за порадою Миколи Миколайовича автори тут же виправляли найістотніші недоліки своїх творів» Рукопис // Родинний архів Вілінських; Михайлов М. М. М. Вілінський / М. Михайлов - Київ : Рад. композитор, 1962. - C. 28-30..

Професор Одеської консерваторії М. Старкова пише про М. Вілінського: «Усі одержували він нього відповідь, ласку, увагу! Як часто, щоб не порушити інтересів товаришів, він втрачав те, що йому, безумовно, належало» Цит. за книгою: Михайлов М. М. М. Вілінський / М. Михайлов - Київ : Радянський композитор, 1962. - C. 30..

Зазначимо, що такі консультації відбувалися і в повоєнний час, коли відомі одеські композитори приїздили до М. Вілінського в Київ Лист К. Данькевича до М. М. Вілінського з проханням надати консультації для відомого одеського композитора Якова Самійловича Файнтуха (1892-1974), 23 серпня, 1955 р. // Родинний архів Вілінських. За спогадами І. М. Вілінської, Я.С.Файнтух, який навчався у М. Вілінського в Одесі, досить часто користувався його порадами..

Учень М. Вілінського К. Данькевич (1905-1984) так згадує про початок своїх занять: «Уже після перших наших зустрічей, бесід я відчув владну силу музичного таланту мого дорогого вчителя. Я згадую, як він майстерно поєднував студіювання науки про гармонію з широким показом, глибоким аналізом гармонії в багатьох музичних творах зарубіжної і вітчизняної класики... Вихований на класичних творах музичного реалістичного Стилістичний канон радянських часів. мистецтва світового значення, і насамперед на геніальних творах російської музичної класики - Глінки і Мусоргського, Римського-Корсакова і Бородіна, Чайковського, Глазунова, Танєева і Скрябіна, Микола Миколайович прищеплював нам не тільки велику любов, глибоку повагу до нашої дорогоцінної спадщини, до скарбів нетлінної музичної краси, але разом з тим глибоко послідовно і натхненно утверджував в нашій музичній свідомості вірність і відданість основам музичного реалізму, народності, високу правду гуманістичних ідей, благородних людських почуттів» Цит. за книгою: Михайлов М. Констянтин Данькевич / М. Михайлов. - 2-ге вид. - К : Музична Україна, 1974. - С. 9.. К. Данькевич виконував твори свого улюбленого вчителя М. Вілінського на випускному концерті Там само..

Видатний композитор Оскар Фельцман (1921-2013) вважає М. Вілінського своїм головним вчителем, він: «ніби взяв мене за руку і повів уперед: від азів до висот композиторської майстерності... У визначенні мого педагога з композиції усі були одностайні. Це повинен бути видатний педагог і композитор - професор Одеської консерваторії Микола Миколайович Вілінський. Його ім'я було відомо не тільки в Україні, а й в усьому Союзі. На той час (1930-ті роки) він виховав багатьох композиторів, твори яких звучали у філармоніях, на сценах оперних театрів. Миколу Миколайовича не забуваю ніколи, тому що він, і тільки він, заклав фундамент всієї моєї композиторської діяльності» Спогади Оскара Фельцмана, автограф // Родинний архів Вілінських. Також див.: Фельцман О. Ода маестро і вчителю. Спогади Оскара Фельцмана (1921-2013) / Оскар Фельцман // День. - 2013. - 2 травня..

Учень М. Вілінського видатний молдавський композитор і педагог Л. Гуров (1910-1993) згадує, як учні і колеги композитора збиралися вдома у свого педагога В Одесі Вілінські жили по вул. Спірідонівська, 28.: «гамірно, розтрощуючи все навколо себе, ораторствує Констянтин Великий [К. Ф. Данькевич]. Його урочистий тост закінчується несподіваним розіграшем Меркурія-Файнтуха [Я. Файнтух - В. Н., Ю. В.] <...> Заливається сльозами, здригається від сміху Серафим [С. Орфєєв - В. Н., Ю. В.]...». Далі сперечалися, О. П. Вілінська наголошувала, що «треба бути практик- ними<...> завершувався вечір ворожінням або грою у слова» З листа Л. С. Гурова до М. М. Вілінського, який він підписав: «По гроб жизни, Ваш Гуров», після 1945 р. // Родинниий архів Вілінських..

1941 року М. Вілінський з родиною евакуювався до Ташкента, як і Л. Ревуцький, працював професором Ташкентської консерваторії. Там же перебувала і родина Ксенії Дер- жинської. Син композитора, Сергій Миколайович Вілінський (1916-1999), пройшов усю війну, почавши в Бессарабії 1941 року, визволяв Кавказ і Крим, закінчивши її в Кенігсбергу 1945-го, був нагороджений багатьма бойовими орденами й медалями Вілінський Сергій Миколайович (1916-1999), син М. Вілінського. Народився в Одесі, після закінчення робфаку вступив до Одеського інженерно- будівельного інституту, який закінчив 1940 року, того ж року був признаний в армію. Учасник Другої світової війни, нагороджений орденами й медалями. У повоєнні роки професійний військовий, підполковник, брав участь у віднов- лювальних роботах: Кремль, ЗІЛ, Малий академічний театр, тощо. Протягом 1947-1948 років працював на будівництві об'єктів у м. Капустин Яр, звідки були здійснені запуски перших радянських балістичних ракет. Керував будівництвом військових об'єктів поблизу м. Чехов, Моск. область. Після демобілізації протягом 1963-1981 років працював головним спеціалістом в Держ- буді СРСР, а 1990-1994 років - головним редактором бюлетеня Спілки підприємців будівельно-промислового комплексу СРСР (СП БПК СРСР). Словниковою і термінологічною роботою займався з кінця 50-х років. Автор книг, статей, співавтор кількох словників, довідників, державних стандартів.. І. Вілінська згадувала, що Микола Миколайович міг звільнити сина від військової служби під час війни, як до цього вдавалися інші. Але не зробив це з етичних мотивів, хоча і дуже турбувався про нього.

М. Вілінський і його творчість були відомі й за кордоном, зокрема в Румунії. На жаль, румунській окупаційній владі вдалося вивезти з тимчасово окупованої Одеси значну частину архіву (твори, унікальні родинні документи), музичну бібліотеку композитора, які так і не були віднайдені у повоєнний час Смирнов В. А. Реквием ХХ века : в 5-ти ч. / В. А. Смирнов. - 2-е изд, доп. и испр. - Ч. 1. - Одесса : Астропринт, 2009. - C. 437, 442, 447, 448..

1944 року М. Вілінський повертається в Україну і очолює композиторський факультет Київської консерваторії. У цей час він у складі так званої групи «трьох Миколайовичів» належить до видатних майстрів української музичної культури. З 1944 року М. Вілінський професор, декан Теоретико-компо- зиторського факультету (до 1948 р.) і завідувач кафедри Теорії музики і композиції (з 1949 р.) Київської консерваторії.

Учень М. Вілінського Антон Іванович Муха (1928-2008) згадує: «В музичному середовищі - “зрілому” і студентському - М. М. Вілінський мав незаперечний авторитет, особливо на кафедрі композиції. Там, за моїми враженнями, панувала рідкісно дружня і творча атмосфера, породжена високою взаємоповагою між “трьома Миколайовичами” - Ре- вуцьким, Лятошинським, Вілінським. Взаємоповага попри чи завдяки відмінностям творчої натури кожного і незважаючи на несприятливі зовнішні обставини того часу. Це, до речі, благотворно впливало й на взаємини їх вихованців». Проте А. Муха відзначає: «Разом з тим, на мій погляд, М. М. Вілінський якось несправедливо замовчувався і за життя (хоч не був репресованим), і посмертно» Муха А. І. Слово про М.М.Вілінського (спогади учня) / Антон Муха // Музична україністика: сучасний вимір : зб. наук. праць. - K. : ІМФЕ ім.М.Рильського НАН України, 2009. - Вип. 3. - С. 54-б2..

На жаль, такого ж «замовчування», і навіть навмисного перекручування фактів за радянських часів зазнав і видатний вчитель М. Вілінського В. Малішевський, який здійснив такий багатий внесок у розвиток музичної культури в Одесі та Україні загалом, а також такі музиканти, як О. Зілоті, С. Рахманінов, С. Прокоф'єв, А. Пануфник У липні 1954 року провідний польський композитор і диригент Анджей Пануфник, не витримавши утисків партійних функціонерів та ідеологів, змушений був емігрувати до Англії, де йому був наданий політичний притулок. У цій досить небезпечній пригоді велику допомогу йому надав польський і швейцарський композитор, критик та орієнталіст Костянтин Регаме (Konstanty Regamey, 1907-1982), до речі, киянин, син відомих київських музикантів. Panufnik A. Composing Myself / Andrzej Panufnik. - London : Methuen, 1987. - C. 229-241., Т. Ріхтер Т. Д. Ріхтер (1872-1941) - батько Святослава Ріхтера, відомий викладач фортепіано, органіст та композитор, якого М. Вілінський добре знав., В. Дукельський та багато інших.

Слід зазначити, що діяльність так званих ідеологів від радянського музикознавства не тільки дезорієнтувала покоління радянських (українських і російських) музикознавців, а й ввела в оману багатьох західних спеціалістів Про руйнівну для мистецтва діяльність ідеологів радянського музикознавства див.: Власова Е. С. 1948 год в советской музыке : документированное исследование / Е. С. Власова. - М. : Классика-ХХ1, 2010. - 456 с.; Schwarz B. Music and Musical Life in Soviet Russia. 1917-1970 / Boris Schwarz. - Barrie & Jenkins Ltd., 1972. - 550 p.. Однак, далеко не всі музикознавці дотримувались ідеологічних установок, і в цьому переконує досить смілива для свого часу стаття І. Белзи (1904-1994), учня Б. Лятошинського, присвячена сторіччю В. Малішевського (1973) Бэлза И. Витольд Малишевский. К столетию с дня рождения / Игорь Бэлза // Музыкальная жизнь. - 1973. - № 15. - С. 22..

Провідний український музикознавець, професор, академік Ніна Олександрівна Герасимова-Персидська згадує: «Мабуть, більше всього виділялися в цьому середовищі педагогів Київської консерваторії три Миколайовича - три композитори: Борис Миколайович Лятошинський, Лев Миколайович Ревуцький та Микола Миколайович Вілінський. Можливо, що вони якось більше представляли саму кафедру композиції, а не кожний себе окремо, як це було з виконавцями, котрий кожен був солістом. Вони користувалися особливою повагою, якоюсь особливою вагомістю висоти <...> Микола Миколайович особливо був виразний на фоні консерваторських колег, студентів. Взагалі - на фоні консерваторського люду. У нього був чудовий профіль - такий південно-французський, провансальський, можливо, і полум'яні чорні очі. В ньому, можливо, щось було від іспанського гранда. Всі ми якось відчували підсвідомо його високу породистість, аристократизм. Микола Миколайович відрізнявся своєю стриманістю, доброзичливістю» Спогади Н. А. Герасимової-Персидської // Родинний архів Вілінських. Родичка Бориса Лятошинського, відомий українский педагог,

піаніст, музичний діяч Ія Сергіївна Царевич (1928-2010 ), що дружила з

сім'єю Вілінських, згадувала, що профіль М. М. Вілінського нагадував їй норвезького полярного дослідника Руаля Амундсена (1872-1928)..

М. Вілінський є автором симфонічних сюїт, кантати, фортепіанних і камерно-інструментальних творів, вокально-хорових обробок українських, російських і молдавських народних пісень, а також численних теоретичних праць і статей. У своїй творчості він дотримувався традицій неоромантичної школи М. Римського-Корсакова, О. Глазунова і А. Лядова. Серед західноєвропейських композиторів його приваблювали твори Й.-С. Баха, Р. Шумана, Е. Гріга, Ф. Шопена. М. Вілінському була особливо близькою творчість М. Лисенка і М. Леонтовича. Серед своїх сучасників він високо цінував С. Прокоф'єва. Як і його вчитель В. Малішевский, який звертається до польських національних мотивів, М. Вілінський широко залучав українські й молдавські мотиви, що індивідуалізувало його творчу палітру.

Уже в юнацькі роки композитор створив цикл оригінальних фортепіанних мініатюр в елегійному стилі з яскравим імпресіоністичним забарвленням. Романсам і обробкам народних пісень («Стоїть явір над водою», «Ой вербо вербо», «У вишневому садочку») М. Вілінського властива блискуча композиторська техніка в розкритті поетичних образів. У його варіаційних циклах приваблює вишуканість ритмічних деталей, різноманітність стилю, багатство тембрально-гармонійного нашарування і оригінальність прийомів, які походять від народного українського інструменталізму і пісенно- хорового мистецтва. До вокально-симфонічних і симфонічних творів М. Вілінського належать: «Заповіт» для хору та симфонічного оркестру на слова Тараса Шевченка ор. 39, «Балетна сюїта» в чотирьох частинах для симфонічного оркестру ор. 41, «Характеристичні танці», сюїта для симфонічного оркестру ор. 1 та інші твори.

Фортепіанні твори композитора багаті чистотою і ясністю голосоведення, тембральними відтінками, різноманітністю фактури. У 70-ті роки ХХ століття музикознавці писали: «Разом з Косенком, Ревуцьким, Лятошинським та іншими українськими майстрами Вілінський сприяв процесу кристалізації національних рис в українській фортепіанній культурі» Українська радянська фортепіанна музика : хрестоматія. - Том 1, Ч. 2. - Київ : Музична Україна, 1975. - С. 100..

М. Вілінський стояв біля джерел українського фортепіанного баладного жанру. Його Балада у формі варіацій для фортепіано на тему української народної пісні «Ой у полі жито копитами збито» ор. 4 є одним з видатних творів першої половини ХХ століття, який зберіг своє високе художнє значення і в наші дні Клин В. Л. Українська радянська фортепіанна музика / В. Л. Клин. - Київ : Наукова думка, 1980. - C. 66.

В. Клин вважав М. М. Вілінського засновником українського фортепіанного баладного жанру (Інтерв'ю з одним із авторів, травень 1988 р.).

Більш детальному розгляду творчої спадщини Миколи Вілінського присвячені декілька розділів у книзі: Михайлов М. М. М. Вілінський / М. М. Михайлов. - К. : Сов. композитор, 1962. Проте, на думку авторів, аналіз творчості композитора, який би відповідав сучасним вимогам, потребує окремого дослідження, яке виходить за рамки даної роботи..

На початку 1950-х років М. Вілінському було доручено редагувати повне видання фортепіанних творів М. Лисенка, багато творів він опублікував з чорнових рукописів, а деякі, незакінчені, завершив у стилі композитора Вілінський М. Від редакції / М. Вілінський // М. Лисенко. Зібрання творів : в двадцяти томах. - Том ХІІІ : Твори для фортепіано. - К. : Мистецтво, 1952. - 295 с.. Онука М. Лисенка, професор Рада Остапівна Лисенко, згадує про видатний внесок М. Вілінського у видання фортепіанної спадщини Миколи Віталійовича: «...в 1952-1953 р. моя мрія здійснилася. Було видано повні зібрання творів М. В. Лисенка в 20 томах, де в XIII і в XIV томах було вміщено всі фортепіанні твори, навіть рукописні, які ніколи не видавалися. Батько [Остап Миколайович Лисенко - В. Н., Ю. В.], мені повідомив, що фортепіанну редакцію творів доручено зробити талановитому теоретику, відомому музиканту і композитору

Миколі Миколайовичу Вілінському. Таким чином, нарешті, я отримала повну спадщину діда» Автограф // Родинний архів Вілінських..

М. Вілінський - видатний український музичний педагог. Його школа композиції, гармонії і поліфонії заклала основи професійної майстерності українських, російських і молдавських музикантів - композиторів, теоретиків та виконавців. Як педагог, він багато в чому успадкував від свого видатного вчителя В. Малішевського, який представляв кращі традиції не тільки російської (петербургської) - М. Римського- Корсакова, О. Глазунова, А. Лядова та інших, а й європейської музичної школи. Водночас, В. Малішевський вважав, що треба з належною увагою і без упередження сприймати різні інноваційні музичні ідеї: «Композитор не повинен закривати очі на сучасні твори, навіть на найяскравіші продукти модернізму, він повинен бути в змозі знайти в кожному творі хоч частку натхнення і нову художню правду, яка залишиться для майбутніх часів і увійде у твори інших митців» Paja-Stach Jadwiga. Maliszewski / Jadwiga Paja-Stach // Encyklopedia muzyczna. - W-wa : PWM, 1996..

Щодо методики підготовки композиторів, застосовуваної М. Вілінським, можна навести багато близьких та більш віддалених паралелей у спогадах його учнів і колег та у спогадах видатних учнів В. Малішевського (В. Лютославського, А. Пануфника Був учнем Малішевського у класі аналізу музичних форм. та інших) Спогади С. Орфєєва, О. Фельцмана, О. Білаша, А. Мухи, А. Водовозова та інших // Родинний архів Вілінських.; Stucky S. Lutoslawski and his music / Steven Stucky. - Cambridge : Cambridge University Press, 1981. - 252 p.. Це важливе спостереження заслуговує окремого розгляду.

Тонкий знавець поліфонії і гармонії, М. Вілінський поєднував свій композиторський талант з неабияким хистом вимогливого педагога, дуже чутливого до запитів студентів. Як згадує його учень С. Орфєєв: «Микола Миколайович особливо цінував бездоганно чисте, вишукане голосоведення, яке полонило його у творчості А. Лядова. З українських композиторів більше за інших йому був близький М. Леонтович, майстер хорового голосоведення. Перевіряючи задачі із спеціальної гармонії, Микола Миколайович блискавично виловлював будь-яке порушення правил голосоведення. Потім, для навчання, одну із задач сам розв'язував на дошці. До невпізнанності несподівано перетворювалась знайома задача під вправною рукою професора, який мав бездоганний музичний смак. В усіх голосах задачі виникали звукові узори, ніде не затінюючи гармонії, ніколи не порушуючи функціональної логіки. Власне кажучи, це була найсправжнісінька контрастна поліфонія на гармонійній основі. Коли професор програвав на фортепіано розв'язану ним задачу, вона звучала так красиво і водночас так природно, що ми мимоволі запитували один в одного: “Чому ж нам такі гармонічні послідовності і таке голосоведення не спадали на думку, коли ми самостійно пробували розв'язати задачу?” Маючи ідеальний музичний слух, Микола Миколайович дуже тонко і чуйно відчував тональні взаємовідношення і завжди заперечував схеми тональної спорідненості, вироблені традиційною гармонією. У нього були свої, суворо аргументовані схеми тональної спорідненості і дуже багатобарвні й цікаві плани модуляцій у далекі тональності» Рукопис // Родинний архів Вілінських. Також див.: Михайлов М. М М. М. Вілінський / М. М. Михайлов. - К. : Сов. комп., 1962. - C. 28, 29..

Учень Вілінського композитор і теоретик Л. С. Хейфец-Поляковський пише про свого вчителя так: «З перших кроків педагог вимагав від учнів ясності, продуманності, голосоведення. Він навчав стежити за лінією кожного голосу. Кожен звук, акорд, пауза - усе мало бути виправдане мелодичною лінією кожного голосу. Та і в його власних творах гармонійні голоси являли собою дуже розгорнуту, виразну мелодію. Учням педагог давав повну свободу, ніколи не нав'язував своєї думки, але часто намагався переконати нас численними прикладами з музичної літератури, які знав напам'ять. Уроки відбувались жваво, цікаво. Найчастіше на них звучала музика Чайковського, Рахманінова, Лядова, Скрябіна, Шумана, Про- коф'єва. У творчості Прокоф'єва М. Вілінський знаходив залізну логіку і на його творах показував, як найгостріше співзвуччя може бути виправдане природним і логічним голосо- веденням Зазначимо, що на той час багато творів С. Прокоф'єва зазнали жорсткої офіційної критики і звинувачень.. Пам'ять у Миколи Миколайовича була надзвичайна. Здавалося, немає такого твору, якого б він не міг процитувати напам'ять. Свої власні композиції М. М. показував дуже рідко, та й то після наполегливих прохань. Ці композиції були взірцем високого смаку, бездоганної композиторської техніки і філігранного шліфування всієї музичної тканини, аж до найдрібніших деталей. Часто Вілінський писав композиції з навчальною метою. Коли вивчалась варіаційна форма, він демонстрував свої варіації, які дуже допомогли студентам засвоїти цей розділ курсу. Видання збірника задач, які Вілінсь- кий давав студентам, було б дуже корисним і для майбутніх композиторів, і для теоретиків. Надзвичайно цінними були схеми спорідненості тональностей, розроблені Миколою Миколайовичем. Такі схеми не доводилося зустрічати в підруч- никах<...> Заняття наші часто тривали по кілька годин і продовжувались змістовними розмовами на найрізноманітніші теми - про музику, літературу, живопис і навіть про астрономію, яку наш педагог дуже любив і добре знав» Цит. за книгою: Михайлов М. М. М. Вілінський / М. Михайлов. - К. : Сов. композитор, 1962. - C. 32-34..

Варто згадати ще про одну, не досить приємну деталь роботи М. Вілінського в Київській консерваторії. З кінця 1940-х років розпочалася офіційна кампанія проти так званих космополітів, унаслідок якої було звільнено кількох педагогів і нав'язано обмеження приймати студентів-євреїв. За спогадами дочки композитора І. Вілінської, Миколі Миколайовичу, який очолював вступні іспити на композиторському факультеті, давали розпорядження персонально представники партійної організації консерваторії, занепокоєні відомим неприйняттям Вілінським будь-яких проявів антисемітизму. Однак він завжди ігнорував ці вказівки, вважаючи головним музичну обдарованість абітурієнта.

М. Вілінський приятелював з видатним композитором В. А. Золотарьовим (1873-1964), другом В. Малішевського під час їх спільного навчання в Петербурзі, який потім працював в роботи Одеській консерваторії уже в радянські часи Золотарев В. Воспоминания о моих великих учителях, друзьях и товарищах / В. Золотарев. - М. : Гос. муз. издательство, 1957. - С. 189, 190.. За спогадами О. П. Вілінської, В. Золотарьов дружив з Миколою Миколайовичем, бував вдома у Вілінських, це були важкі часи і для Вілінського і для Золотарьова. Дружні відносини Микола Миколайович мав і з одеським композитором П. І. Молчановим (1863-1945) Лист дружини композитора А. М. Молчанової до М. М. Вілінського від 20 травня 1946 р. // Родинний архів Вілінських.. Як згадує про М. Вілінського професор Одеської консерваторії М. Старкова: «Це була культурна, світла людина, тонкий музикант. Микола Миколайович сміливо виступав проти будь-яких недоброзичливих взаємовідносин між педагогами... Яке винятково коректне ставлення до всіх людей, чи то був студент, чи професор!» Цит. за книгою: Михайлов М. М. М. М. Вілінський / М. М. Михайлов. - К. : Советский композитор, 1962. - C. 30.. Н. О. Герасимова-Персидська писала про М. М. Вілінського: «Він був одним з тих, хто закладав основу композиторської школи вже радянського періоду, як і два інших його колеги [Лятошинський і Ревуцький - В. Н., Ю. В.]» Спогади Н. О. Герасимової-Персидської // Родинний архів Вілінських..