Аналіз твору "Садок вишневий коло хати"

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Короткі відомості про творчість і життєвий шлях композитора та автора

Західна України з 1722 року входила до складу Австро-Угорської монархії. Австрійський уряд проводив щодо українського населення політику гноблення та нещадної експлуатації, всіляко гальмував економічний та культурний розвиток краю.

Прагнучи зміцнити свою владу, австрійські поневолювачі робили все можливе, щоб загострити відносини між поляками і українцями. За цих обставин, в цей час творить плеяда таких композиторів старшого покоління, як Вербицький, Лаврівський, Нижанківський, Матюк, Топольницький , Анатоль Вахнянин.

Гідним продовжувачем пропаганди українського мистецтва став Богдан Вахнянин - небіж Анатоля Вахнянина.

Богдан Вахнянин, за фахом гімназійний учитель природознавства, композитор, автор хорових творів і солоспівів. Народився 16 листопада 1883 року в сім»ї гімназійного учителя Івана Вахнянина - брата Анатоля Вахнянина.

Навчався у Стрийській гімназії. В 1909 році закінчив Вищий музичний інститут імені М. Лисенка у Львові (клас ф-но м.Криницької), теорії музики і композиції - А.Вахнянина та С.Людкевича.

Працював учителем української і польської мов, співу та музики в Українській академії у Львові (1910-1912), та Перемишлянський (1912-1925) українських гімназіях, був педагогом і директором Перемишлянського музичного інституту (1924-1926), вів клас історії музики.

Диригент учнівського хору української гімназії та учительської семінарії у Перемишлі. У 1924-1925 р.р. - диригент Перемишлянського «Бояна». З цими хорами брав участь у вечорах - концертах, присвячених Т.Шевченка, М.Шашкевичу, І.Франку, Г.Цеглинському; в їх репертуарі твори Лисенка, Вербицького, Віткевича, Ф. Колесси, Січинського та написані ним власні твори.

З 1926р. Б.Вахнянин працював учителем гімназії та диригентом « Бояна» у Стрию, а з 1929 року знову в Українській академічній гімназії у Львові (до 1932р.), керував чоловічим хором «Бандурист».

Перші композиції - обробку народної пісні «Жучок» та для мішаного хору і ф-нні етюди - Б.Вахнянин написав у Стрию, будучи учнем шостого класу гімназії.

Твори: музичні картини на тексти уривків із поеми «Гайдамаки» Т.Шевченка «Титар » для чоловічого та мішаного хорів, соліста й оркестру «Лебедин» для мішаного хору з ф-но (1937). «Попелюшка» - оперета - казка на три дії (не завершена 1930-і р.); «Орися» - оперета на власне лібрето; «Український вертеп» (1933); «Буря на озері» - ораторія для двох чоловічих хорів і однорідного жіночого з оркестром або 2-х ф-но.

Хори : «Думка» для мішаного хору з ф-но з «Невольника» Т.Шевченка з присвятою А. Вахнянину; «У перетику ходила» для мішаного хору, сл.Т.Шевченка; «Садок вишневий» для мішаного хору, сл.Т.Шевченка; «Хор бурлаків» для чоловічого хору ( 1906), «Гей на бій!» для чоловічого хору, сл. Хр.Алчевської ( 1910); «Червоний банкет» для хору ( 1912 ); «Пісня життя» для мішаного хору з ф-но, сл. Н. Німентовської; «Рвіть усі хрести з землі» для мішаного хору.

Солоспіви: «Плач Яреми» для голосу для ф-но ( уривок із музичної картини «Титар» із «Гайдамаків» Т. Шевченка (1907); «Сирітка» і «Соловейко» сл. П.Грабовського ( 1921); «В мене серце для любові» для голосу з ф-но сл. В.Кушка (1928); «Ляля» для голосу з ф-но, сл. С.Чернецького; «Молитва» для баса з ф-но , сл. В.Масляка»; «Над колискою» для сопрано з ф-но; «Ридали всі струни» для голосу з ф-но; «Як тихо, глухо» для голосу з ф-но; Дует Оксани і Яреми з музичної картини «Гайдамаки» Т.Шевченка (1934).

Обробка народної пісні «Жучок» для мішаного хору.

Твори для фортепіано : «Веснівка»; «Думка і козак», «Козак» (1900); «Думка і коломийка» ( 1905) , «Marsche funebre» (1905).

Пісенники: «На Шевченкові роковини», для дитячого хору - аранжировка Б.Вахнянина (Львів, 1914р); «Закувала зозуленька» (Львів, 1938); «Танцювала риба з раком» (Львів, 1939); «Альбом стрілецьких пісень». Співанник для хорів мішаного, чоловічого і дитячого. Гармонізував і уклав Б.Вахнянин - (Львів , 1937 р); «Дітвора співає», сл. В.Щурата ( Львів, 1936р.).

Тарас Григорович Шевченко

Т.Г.Шевченко - центральна постань українського, літературного процесу ХІХ століття. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загально-людські демократичні цінності та піднявши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, проблем та ідей, які до нього ще не порушувались в українській літературі або порушувалися не сміливо й соціально обмежено.

Т.Г.Шевченко народився 9 березня 1914 в с. Моринці на Київщині в сім»ї селянина - кріпака. Залишившись в 11 років сиротою йде в найми. Зазнав тяжких поневірянь, шукаючи місця, де б притулити голівоньку. З 14 років його забирають до панського двору. У 1829 році він як козачок пана Енгельгарда потрапляє у м. Вільне, а в 1831р. - до Петербурга, де поміщик віддає його в науку до майстерні живописця Ширяєва. У Петербурзі Шевченко знайомиться з художником Гребінкою та митцем Сонечко. Вони зацікавилися талановитим земляком, познайомивши його з великим поетом Жуковським, митцем Венеціановим та Карлом Брюловим. Які згодом продавши з аукціону портрет Жуковського, намальований Брюловим, викупили Шевченкові волю 22 квітня 1838 року. Портрет купила царська родина.

По викуплені з кріпатства Тарас Григорович кинувся у вир життя і праці. Вступає до Академії мистецтв, вчиться у Брюлова. У 1840 році виходить перша збірка поезій «Кобзар». Роком після виходять «Гайдамаки». В 1846 році в Києві він вступає до Кирило-Мефодіївського товариства. Твори написані в цей час, входять до рукописної збірки «Три літа». У 1847 році розбите Кирило-Мефодіївське товариство, в якому був Т.Шевченко. Його заслано солдатом в Оренбурзькі степи з забороною писати та малювати. Але в непростих умовах заслання продовжував писати твори, в яких викривав гнобителів волі народу. Лише через 10 років його було звільнено.

У березні 1857 року Тарас Шевченко повертається до Петербурга. Із заслання повернувся поет старцем, знесиленим на тілі, втомленим на душі. Він ще встиг викупити рідню із кріпатства. Помер передчасно у Петербурзі 10 березня 1961р. У травні того ж року його прах було перевезено на Україну, і поховано на Чернечій горі в м. Каневі.

Протягом усього життя поет гаряче любив українську пісню . В його щоденнику та альбомах записано багато фольклорних зразків, самих різних напрямів, але більше всього там протесту та закликів до боротьби. Гаряче співчуття до тяжкої долі поневоленого народу, глибоке проникнення в настрої найширших народних мас, полумяних заклик до боротьби проти соціального гноблення. Ці теми, що так пристрасно прозвучали в поезії Тараса Шевченка. Були надзвичайно близькі трудовому народу. Тому не випадково перш ніж втілити поезію митця в музиці професійних композиторів, їх натхненно шліфував народ. Авторами пісень на Шевченкові слова ставали невідомі лірики, кобзарі. Імена деяких пісень, що з»явилися в першому двадцятиріччі, після смерті поета, дійшли до нас. Це знаменитий «Кобзар», « Думи мої».

Соціальна загостреність порушених Шевченком проблем - неповторна краса й мужність його віршів привернули увагу до його творів багатьох композиторів другої половини 19 століття. Відомими стали хори А.Вахнянина «Садок вишневий коло хати»,

І. Воробкевича «Минають літа», «Огні горять», М.Вербицького «Заповіт».Серед музичних інтерпретаторів поезії Шевченка слід виділити М.Лисенка. Його музика до «Кобзаря» складає майже 100 творів різних напрямів: пісні, дуети тріо, квартети, квінтети, поеми. Найбільш монументальними з його творів на тексти «Кобзаря» є кантата «Бють пороги», «На вічну память Котляревському», «Радуйся ниво неполитая». В них композитор використовує витончений словник українського етносу, специфіку багатоголосся, знаходить нові форми драматургії.

Глибоким змістом, художньою довершеністю та стрункістю форми визначається кантата - симфонія «Кавказ», кантата «Заповіт», хори «Сонце заходить», «Косарі» - С.Людкевича, кантата «Рано-вранці новобранці»- К.Стеценка, кантата поема «Хустина» - Л.Ревуцького, «Тече вода в синє море», «Із за гаєм сонце сходить» - Б.Лятошинського.

Та поряд з цими традиціями для музичної Шевченкіани, напрямками в українській музиці виникають нові поетичні образи геніального митця в моментальних розгорнутих музико-театральних і симфонічних полотнах. Це опери «Сотник», «Наймичка» - М.Вериківського, балет «Лілія» - К.Данькевича, «Відьма» - В.Кирейка.

Українські композитори не тільки пишуть музику на Шевченківський текст, а й прагнуть вивести в своїй творчості образ самого поета. Так зявляється опера Г.Майбороди - «Т.Шевченко», фортепіанна сюїта І.Шамо - «Тарасові думи», вокальний цикл - «Кобзарі» Ю.Мейтуса.

Тарас Шевченко виступив як поет - новатор, приніс з собою в українську літературу «слово нове», новий світ поезії, неповторні образи , картини і барви, небачене раніше багатство, щирість тем, ідей, мотивів, жанрових форм, вивів українську літературу на шлях реалізму, народності.

2. Партитурний запис твору

Твір «Садок вишневий коло хати» Б.Вахнянина написано для мішаного хору в супроводі фортепіано.

Хорова партитура викладена на чотирьох лініях нотного стану.

Б.Вахнянин дуже детально підійшов до викладу партитури, позначивши темпи твору за метрономом, чим і спрощує виконання, яке базується на конкретному виконавському задумі композитора.

Сon moto leggiero = ( з рухом, легко) розмір 12/8

Вступ; хор т.1, 7-8 ritenuto «f» рр.

Andante = 138 ( помірною, повільно ) розмір 12/8

Хор т.9 ( mf )

рр. соло ( 15-16т.) Animato (пожвавлено,

натхненно)

Largo = 60 розмір 6/8

хор tranguillo - спокійно (колисково)

affetuoso - дуже ніжно, мяко

rolletando, morendo ( соло т.26 ) завмираючи, сповільнюючи.

Allegro = 184 розмір 6/8 орк. Вступ poko a poko crescendo (мало-помалу посилюючи)

хор Con brio - блиском ( кульмінація твору -f)

ritenuto - традиція виконання

Як бачимо з наведеної схеми авторського викладу, композитор завдяки своїм детальним та конкретним вказівкам позначив темпи частин, місця агогічних сповільнень нюансування.

Динамікою намітив динамічно - виконавський план твору, створивши в уяві слухача ідеалістичну замальовку сімейного побуту українців.

Літературний текст

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім»я вечеря коло хати ,

Вечірня зіронька встає,

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

3. Музично-теоретичний аналіз

Твір «Садок вишневий коло хати» являє собою жанрову музичну картину, яка відображає побут щасливої української родини. Т.Г.Шевченка мріяв про заможну, вільну, щасливу та багату Україну, де він буде мати свій власний будинок з вишневим садом, у якому буде доживати свої роки з родиною в щасті та любові. На жаль це все залишилося у мріях, і саме вони надихали на створення багатьох ліричних віршів, окремих епізодів і надали натхнення та сюжет для написання багатьох акварелей, картин, на яких була зображена селянська хатка з квітучим вишневим садом. Світла, прозора поезія вірша дихає теплом весняного підвечірка, ароматом квітучих вишень, озвучена співом соловя…

Музика, її виражальні засоби в унісон, співзвучні цьому ласкавому, ніжному побутовому пейзажу.

За формою - це так звана контрастно-складова форма, яка є своєрідною перехідною ланкою між одночастинними і багато частинними циклічними композиціями. Ця форма містить у собі послідовність різних за образом і тематичних змістом частин. Всі складові її елементи виконуються без перерви, слідуючи один за одним, що утворює враження єдності музичної композиції.

Формальні ознаки складових частин в даному творі не перевищують період, крім ІІІ, кожен з них завершується половинною каденцією, чим створюється єдність розвитку музичної форми. Контрасти між частинами досягнуті за рахунок співставлення різнохарактерних епізодів за темпом, ладотональним планом, мелодикою, метро-ритмікою, розмірами, фактурою, динамікою, тобто за всім тим, що сприяє відтворенню різних поетичних настроїв засобами музичної виразності. Скріплюються ці фрагменти в єдиний музичний організм рядом факторів:

1. Тональною логікою С-dur І еп. -с- moll ІІ, ІІІ, ІV

т.1 т.9 т.17 т.29

2. Інтонаційними, ритмічними, образними та фактурними звязками на відстані частин:

а) за тактовими темпами

б) ілюстративним мотивом тьохкання соловейка

в) єдиною тонікою «До», яка стала основою тонального плану початку твору в С-dur, а останніх частин ( ІІ, ІІІ, ІV) в c-moll-одноіменній тональності, в якій композитор домігся створення контрастних образів за рахунок темпів, мелодизму, ритмів, розмірів, фактури, динаміки…

Крім того, обєднані всі ці частини в єдине ціле поетичним текстом та драматургічним розвитком сюжету жанрової побутової картини на фоні весняного вечірнього пейзажу.

Слід згадати вірш О.Пушкіна ; «Тиха украинская ночь,

Прозрачно небо, звезды блещут…»

Наводимо схему музичної форми твору:

Сon moto 12/8

1+7=8 тактів

Т.1-8-період

С - dur - с -moll-С-dur

Слова :

Садок вишневий коло хати, хрущі

над вишнями

гудуть,

Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. | Andante 12/8

8 тактів

Період

с -moll-G-dur

половинна каденція

Слова:

Сім»я вечеря коло хати,

вечірня зіронька встає, дочка вечерять подає,

а мати хоче научати, так соловейко не дає. | Largo

4+4+4

Період

с -moll

с -moll- С-dur

співставлення ладів

Слова :

Поклала мати коло хати , маленьких діточок своїх

Сама заснула коло

їх затихло все | Allegro сon brio 12/8

G-dur- с -moll

Тонічний

Завершений каданс

Слова :

Тільки дівчата,Та соловейко,та соловейко не дає.

Розпочинається твір рухливим мотивом оркестрового вступу (т.1), в якому відчувається постійне коливання, пульсація тріольного ритму ( ) в розмірі 12/8. Ніби коливається повітря та бринять хрущі.

В світлому, радісному настрої, теплому звучанні розпочинається вокальна тема хору:

Переходимо в нижній регістр альтової звучності з «інтонаційними світлотінями» мажоро-мінору ( фа, мі , мі ) ця тема спокійно зупиняється на половині каденції ( акорд G-dur - т.8 )

ІІ-ий епізод змальовує домашню вечерю, де «згода в сімействі і лад, і тишина…» Мелодичний виклад тут змінюється. Лагідний затактовий стрибок дає поштовх для ліричної низхідної мелодії сопрано, яка підтримується почерговими інтонаціями тенора, баса та альта.

Імітація партії (т.11) тенора, баса та альта звучать як відлуння до основної теми сопрано, яка тепер поновлює свій рух, але вже у висхідному інтонаційному русі в тональність G-dur

Все дихає спокоєм та добротою.

Музичний виклад надзвичайно спокійний, характер глибоко ліричний. Видима спільність ритмічної будови мелодії І та ІІ епізоду. Останні фрази ІІ частини статистичного плану. Звучить хоральний виклад акордів («Дочка вечерять подає»). Все заспокоїлось…

Після психологічної цезури ( ) («А мати хоче научати» _, вривається у цей затишок «сміливе тьохкання соловейка»

На акорді G-dur ( половинна каденція ) завершується звучання темою сопранового соло на фоні соловейка (форшлаги). колискової розпочинається повільна частина Largo (т.17) з її плавною, надзвичайно поетичною, красивою, кантиленною мелодією.

Ритміка її в шестидольному розмірі укрупнена, відповідає жанровим ознакам колискової. В акопонементі звучать арпеджовані мякі акорди хорового викладу, дублюючи гармонію хорового акордового викладу:

( t, D; D, t; st, s K; D 9 D t)

c-moll Es - dur c-moll

т.17-18 т.18 т.19 т.20

Затихло все… Чергується звучання хору та соліста ( т 25-28 ) . Темп загальмовується , звучність зменшується до мінімуму («ррр»!) т.28 morento - завмираючи.

Тут цікавою знахідкою є гармонізація витриманих акордів, які створюють «колористичне» звучання DD 65 на протязі двох тактів з такою вражаючою несподіваною розвязкою в одноіменний мажор С- dur!

Після тиші (паузи т.28) розпочинається фінал швидкими трелями соловейка, які у своїй віртуозності набувають швидкого , яскравого руху, динамічного «ривка» до хорової кульмінації, що припадає на частину «Сon brio» :

Тут веселощі полонили і дівчат, і соловейка, які в динамічному ансамблі піднесено, весело, радісно завершують твір.

Всі засоби музичної виразності - мелодія, висока теситура «Ля ІІ», танцювальна ритміка, акордова фактура, « інтонація соловейка» в акомпанементі, обєднані швидким рухом та звичайним «f» для досягнення яскравої, блискучої кульмінації.

Гармонія твору не є складною, вона використовується композитором за канонами класичного підбору відповідних функціональних акордів, які би повністю відповідали характеру поетичного образу, викладу мелодії, фрази, мотиву і окремого складу. Вона не застосовується ізольовано, а є засобом музичної виразності, підсилюючи жанрові особливості:

1. Українського народного мелосу - терцові втори до мелодії

ІІ ч.т.9 сопрано, т.11 сопрано

2. Колискової - колористична гармонія, t, D (c-moll)

т.17-18

D T (Es - dur) s t ( т.21-23)

на органному басі «до»

октавні коливання т.25-28 - з кадансом D D 6 5 Т ( С- dur)

3. Унісонне звучання т.6

Причому всі ці сполучення гармонічних різновидів так плавно і образно змінюються на протязі фраз, речень, частин, що ми не помічаємо цього, а сприймаємо все звучання як суцільний , гармонійно сформований образ.

В метро-ритміці мелодій відчутно тридольність руху в усіх розмірах, чим досягається особлива плавність викладу та звучання, а у фіналі - танцювальність! (con brio)

Фактура твору є двох видів : акордова та імітаційна, про що вже було згадано в попередньому викладі.

аордова імітаційна унісони

т.2-3 т.4-5 т.6-7

т.8,13-14 т.9-12,13

т.17-25,33-36

Переклички-відлуння:

Затихло все .

Розмір твору - перемінний 12/8, 6/4,6/8. В залежності від темпів ці розміри відображають різні характери мелодій , від найспокійнішої колискової, до блискучого фіналу.

Твір « Садок вишневий коло хати» написаний для мішаного хору в супроводі фортепіано. В декількох словах проаналізуємо його виклад, який є творчо осмисленим та своїм звучанням динамізує, доповнює хорову партитуру колоритними, специфічними «домальовками», інструментальними додатками окремих ілюстрованих мотивів, без яких би не можливим, не повноцінним, блідим став би музичний виклад твору, його виконання. Тут є місця, фрази, які дублюють партитуру - унісони, октавні унісони ( 1 ч.), терцові втори (ІІ ч.), витримані акорди, на фоні яких чудове хоральне, і мяко звучить хор ( т.13-14), трелі соловейка, колористичне звучання форшлагів, арпеджіато у «Колисковій»…

Завершуючи виклад музично-теоретичного аналізу, ми ще раз підкреслюємо, що всі засоби музичної виразності талановито сполучені, обєднані в загальний комплекс, який надав можливість так творчо, емоційно, переконливо, до найменшої дрібниці, з ювелірною майстерністю відтворити поетичний текст в музиці.

4. Вокально-хоровий аналіз

Твір написаний для мішаного 8-миголосого хору, бо є подвоєння в партіях сопрано, альтів і басів. Супроводжує звучання хору фортепіано і цей супровід відіграє різноманітну роль - то дублює хорову партитуру, в її прозорому звучанні, то відіграє ілюстративну роль. В фортепіанній фактурі відчувається звуки природи, теплого літнього підвечірку, то звуки - трелі соловейка, то широкі переливи - хвилі теплого, лагідного повітря огортають простір над колискою.

Діапазони партій твору такі:

Теситурні умови, в основному, зручні, особливо для альта і баритона, які звучать в природному регістрі та ансамблі. А сопрано І , тенор І, ІІ викладені здебільшого у високій теситурі, а тому є окремі акорди, де буде необхідне застосування штучного ансамблю, особливо це є необхідним у частині largo, де повільний темп на малій динаміці буде вимагати врівноваженого прозорого звучання, адже спів в повільному темпі як найбільше надає можливість контролю за звучанням.

В тактах 21- 25 необхідно зменшити звучання тенора і альта. В частині «Con brio» зручна теситура всіх голосів створить природній ансамбль, який буде відповідати звучанню у динаміці «f», проставленою композитором. Правда тут можна зменшити звучання І альта, бо його мелодія на «Соль І» буде звучати в зручному регістрі, у якому він буде звучати найголосніше від інших голосів.

Ансамбль - це врівноваженість в звучанні, і він, як і нюанси, є головним елементом хорової звучності.

1. Кожний співак хору повинен вслухатися в свою партію, щоб силою свого звуку злитись з нею. Точне виконання цього дає частковий ансамбль - ансамбль партії.

2. Кожна партія силою свого звучання повинна врівноважитись у звучанні загальної хорової звучності всього хору, що дає загальний ансамбль.

3. Кожен співак в хорі повинен бачити і розуміти диригента, реагувати на його вказівки і виконувати їх. Виконання цього дає хорові нюанси.

Робота диригента полягає в тому, що при роботі над ансамблевими проблемами перед хористами стояли конкретні завдання і кожне зауваження виконувалося.

Поняття ансамблевої роботи - це виконавські проблеми, які мають досягати позитивного вирішення, постійного вдосконалення і контролю, вони є взаємоповязані між собою, доповнюють, збагачують одне одного.

Так робота над тембровою врівноваженістю вимагає вірного звукоутворення, дикції, особливо при формуванні «голосних», різних нюансів, штучного ансамблю…

Ритмічний ансамбль тісно повязаний з синхронно взятим диханням, цезурою, дикцією, особливо артикуляцією приголосних, синхронним відтворенням ритмічної основи мелодії, співпадіння в часі звучання хору та супроводу.

Динамічний ансамбль не можливий без чистого інтонаційного строю, вірно розставлений цезур, вірно взятого та заощадливо розподіленого дихання, добре продуманого динамічного плану виконання та теоретично обґрунтованих нюансів, штрихів, дикції. Як бачимо жодна вимога виконавських проблем не існує відокремлено, все обєднано в єдину систему з метою вірного трактування твору.

Розглянемо тепер зокрема кожен вид ансамблевої роботи в даному творі.

Особливості гомофонного звучання, яке зустрічається в цьому творі (т.2-3, 6-8, 13-14, 17-28, 33-36) допускає відхилення в ансамблевій роботі у звязку з тим, що основна мелодія знаходиться у сопрано, а тому звучання інших партій зменшується, в частинах тактах імітаційно-поліфонічного викладу кожну перекличку партій необхідно підкреслити з вступом кожної партії, бо вони повторюють поетичний текст (т.4,5 альт, сопрано):

Почергові октавні імітації частини Andante (т.9), витриманих у поліфонічному викладі необхідно також виділити , підкреслюючи вступ кожної партії.

Сімя вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Часом в гомофонне звучання хору впроваджена подібність імітації, бо кінець фрази та її повторення накладається одне на друге.

В тактах, де вводиться незначне за розміром звучання солістки, але дуже важливе з боку виконавства, бо досягти ідеального ансамблю партією в цьому місці немає потреби, бо звучання «срібного» тембру солістки додасть звучанню хору відповідного забарвлення, яке утвориться від сполучення від його з «трелями соловейка» ( т.15-16): та прозорим звучанням колористичного , затихаючого акорду хору (т.27-28):

Дикція - це найважливіший момент виконання. Від її якості залежить емоційність та динамічна вимова відтворення поетичного слова.

Диригент повинен бути освіченою людиною, вміти проаналізувати поетичний текст та відтворити його за всіма правилами вірної вимови, з врахуванням артикуляції, нюансів, рухливої динаміки, штрихів, способу виконання. З першу хористи повинні зрозуміти слова, а потім вже нюанси. Дикція тісно повязана з відтворенням точної ритміки та синхронністю вимови приголосних, з їх точним співпадінням у часі.

Проаналізувавши поетичний текст, ми бачимо, що більшість складів у ньому є відкритими, що є особливістю поетичного складу вірша.

Відкриті склади - зручні для виконання, бо вони формуються на «голосних», які необхідно виконувати в «академічній» манері, однотипно, близько до «о», особливого заокруглення вимагають голосні «е» та «є» :

Вечеря, вишневий, вечерять, все, встає, подає…

Особливо слово «все» на довгих акордах т.25,27-28.

Приголосні «свистячі» (с, з) та «шиплячі» (ч, щ) необхідно приховувати, не розтягати при вимові:

Вечірня, хоче, спати, соловейко, затих, дочка, дочка, діточок, заснула…

Причому «р» необхідно перебільшити, ніби « потроїти» її вимову:

Вечеря, зіронька, вечерять…

Приголосні, які завершують склад, необхідно відносити до наступного складу, але вимовляти їх необхідно зрозуміло, коротко, по після довшого «відритого складу», який припадає на половину слова, необхідна чітка артикуляція приголосної:

А ма-ти хо-че научати, та-к солове -йко

По-кла-ла ма-ти коло хати мале-ньки - хдіточо -ксвоїх.

Особливо це необхідно в частині Largo (т.17).

В останній частині (Allegro con brio) посилюється роль та активність артикуляції, яка буде вимагати посиленої роботи вуст та перебільшеної вимови приголосних.

Особливості ритмічної будови мелодії ( ), розміру темпів, вказаних композиторів з метрономною точністю визначають їх відповідне відтворення. Адже темпи всіх частин крім останньої «Allegro» вимагає плавного переходу зі звуку на звук без поштовхів, з виспівуванням відкритих складів. Штрих виконання - «legato, con brio- non legato», з дуже чіткою артикуляцією приголосних.

До строю ми відносимо те, що є його основою: вірне інтонування інтервалів (горизонтальний стрій) і вірне звучання акордів (вертикальній стрій). По виконанні труднощів інтервали поділяються на такі групи:

Легкі: чисті, в яких виконуються стійко обидва звуки (кварта, квінта, октава)

Тяжкі: малі та великі, які вимагають стійкого основного тону та пониження висхідного (у малих) і низхідного (у великих) інтервалах, або підвищення висхідного у великих та низького у малих інтервалах (секунди, терції, сексти, септими).

Зменшених та збільшених інтервалів у творі немає.

Звернемось тепер до другого елементу строю - вертикально-гармонічного. В його основі лежить звучання акордів. Основні групи акордів - це мінорні, мажорні тризвуки та септакорди (з оберненням). Вони виконуються за принципом інтонування інтервалів - основний та квінта стійко, а терція та септима - високо або низько, в залежності від природи інтервалу.

Особливої уваги буде вимагати звучання акордів у повільному помірному темпах. Для прикладу ми подали найбільш небезпечні такти в інтонаційному відношенні. Особливо слідкуючи за звучанням «мінорної» терції хору не слід забувати за нюансування довгої ноти, бо філірування на ній повинно бути поступовим, темброво та динамічно злагодженим. В усіх мінорних тризвуках інтонація мінорної терції потребує пильної уваги, щоб не «сіла інтонація», яку необхідно інтонаційно ансамблю вати з акомпанементом, у якому звучить гармонія хору (т.17,18,20…) урізноманітнена арпеджованими акордами (подібні до «бандури», «арфи»). Інтонаційна будова мелодії складна, але вокально зручна бо плавні інтонації переважають а стрибків октав, секст, в творі є обмаль і всі вони мають затактову ритмічну основу вступів, чим облегшується їхнє виконання.

Подвоєння партії , як і складність досягнення інтонаційної злагодженості, як в партіях, так і в цілому хорі, особливо на довгих акордах на декілька тактів, потребують відповідного слухового контролю за цим відтворенням на протязі всього твору.

5. План художнього виконання твору

Твір розпочинається фортепіанним вступом з ледь помітним рухом, який ніби коливає повітря літнього вечора. Це найкраще підкреслю розмір 12/8, який має ознаки вальсового ритму :

12/8 - розпочинається перша частина.

Затакт початкової хорової теми виростає з оркестрової, непомітно продовжуючи її, як органічне єдине ціле. Поетичний «ямб» ( ) - наголошений другий склад створює ритмічний затакт, який притаманний майже всім темам твору (крім останньої).

Цим створюється наголоси на сильну та відносно сильну долю такту.

В поетичному син таксі наголос на ІІ склад , а при сполучення з метро-ритмікою не має потреби і не можна дробити фрази, наголошуючи кожну долю, що протирічить основам закону метро-ритміки, чергуванню сильних та слабких долей.

Темп першого епізоду Con moto (з рухом) = 184-диригується за чотиридольною схемою.

Цей рух повністю відповідає образному відтворенню І частини, яка змальовує світлу радісну картину побуту, коли щасливі люди повертаються з праці додому, співаючи пісні. Крім логічних наголосів на І та ІІІ долю фраза розривається за висотним принципом звуків мелодії, чи підкреслено застосування до вершини-кульмінації мі ІІ ( т.2-сопрано), ІІІ такт вимагає наголосу на tenuto на ІІ долі (нота «сі» І сопрано) з послідуючих

Яскраво, мужньо, активно звучить тема «Плугатарі йдуть» на динаміці «f», з наголосом ІІІ долі (найсильніше - мі ІІ). Після цього такту іде загальний динамічний спад з окремими нюансами,які пожвавлюють хорове звучання, хор зменшує звучність до «ррр» ( ), а в оркестрі необхідно зробити на акорди «f», вказане автором для колористичного звучання «мажор», підкреслюючи характер радості в цій частині та тонального ствердження мажору. В кінці частини - ritenuto.

Після пауз ( ) починається ІІ частина - епізод. Його тема розпочинається з затакту. Виконується Andante ( =138), тобто повільніше, ніж попередні «con moto». Картина дихає спокійною атмосферою сімейного затишку та вечірнього пейзажу.

Мяка лірична низхідна тема вимагає відповідних «світлих» акварельних фарб в динаміці «mf» з наступним затиханням до «рр.» ( т.13).

На акордах з «tenuto» (глибоко, протяжно), ніби закінчується картина в спокійних тонах. Але соловейко не дрімає, розпочинає свої трелі (animando) :

Нюанси цієї частини повязані з наголосами на І та ІІІ долю. В кінці епізоду - ritenuto та фермата «Соль» (т.16).

Розпочинається епізод « Колискової» ( 6/4) за тактовою , яка дорівнює в темпі Largo. Ця частина є найповільнішою і найповільнішою. Вона вимагає прикритого стриманого звуку на динаміці «ррр». Наголоси на І та ІV долю в розмірі 6/8 . В цьому випадку ріаnо справляє враження спокою, деякої врівноваженості. «р» в нижньому регістрі ( т.20-25 до соло) мяке, трохи приглушене, колористично змінює мінорне звучання на мажор - ( c-moll-C-dur).

А тому при виконанні акорду C-dur необхідно застосувати більш світлий тембр звучання. Rallentanto здійснювати протягом 25-28 тактів в поступовому русі. Динаміка закінчення «ррр» (затихло все…).

Дві паузи ( ) повинні створити особливе напруження тиші (т.28).

Частина - епізод Allegro ( = 184) «вривається» у звучання трелями соловейка, який не дає спати дівчатам, відспівуючи їм у їхній забаві.

В темпі супроводу ( т.20-32) необхідно яскраво відтворити швидкий рух «трелей», тьохкання соловейка за рахунок від «р» до «f» , чим буде створено фон для фінального звучання.

Темп в Allegro виписаний як і для Con moto, але початок може бути трохи спокійнішим (але не надто) з погляду на характер частини.

Частина «Con brio» ( з вогнем - блискуче ) - фінал, - яскравий, емоційно виразний, жвавий. Хор звучить на великій динаміці «f», підготовлений яскравим супроводом.

Мелодія у високій теситурі звучить танцювально переможно, з блиском, вогнем. Це є головна кульмінація твору.

Особливо цікавим викладом відзначаються два останні такти (35 та 36) з ritenuto , яке підводить до цезури, після якої «трелі соловейка», з хором на переходять в короткі активні восьмі, які рішуче, вольово завершують твір. Наголоси треба підкреслити на ІІ долю :

Тільки дівчата та соловейко

Та соловейко… не затих

Дихання - цезура в хорі беруться по фразах перед вступом партії в загальному звучанні або з імітаціями, в частині Largo необхідно примітити ланцюгове дихання ( поміж 18 і 19 тактами).

Диригується твір за чотиридольною схемою в розмірі 12/8 :

І ІІ

Con moto Andante

= 184 =138

ІІІ Largo за шестидольною схемою

= 60 в розмірі 6/4

ІV Allegro зо двохдольною схемою

= 184 в розмірі 6/8

Основні штрихи, які зустрічаються в творі - це legato та non legato. В І епізоді legato межує з non legato ( т.1) - легке, невагоме, точка долі в диригентській схемі є виразною. Жести , схеми стають більш вертикальними, незалежно від того, на яку долю вони припадають. Чим яскравіша динаміка, тим більш активними стають жести, використовується вся система виразних засобів щодо техніки диригування - яскравість, конкретність точки, позиція рук, амплітуда жестів, використання системою жестів рухомих та нерухомих нюансів , участі ведучої лівої руки, реагування всім єством диригента - поставою, мімікою, корпусом, очима - на загальний музичний розвиток сюжету від початку до кульмінації.

Частина «Largo» = 60 вимагає іншого підходу до оформлення жесту. Адже чим стає повільніший темп, тим славнішим стає жест диригента. Чим ближче жести до штриху «legato», а цій частині він застосовується, тим менше видно точку долі. Жест плавний, в диригуванні беруть участь кисті та лікті від плеча. В схемі переважають горизонтальні жести.

Диригенту потрібно памятати про те, що кожен диригентський жест повинен бути попереджений, як на початку вступу, так і на його закінченні.

В творі багато вступів з різних долей, як з основних, так і з затакту. Для чого необхідно застосувати так званий «дроблений вступ» ( за Колессою). В звязку з особливостями тематизму цей технічний прийом стає основним в цьому творі, тільки з тією різницею, що в різних темпах та динаміці він отримує різний характер (при «р» більш плавний, а при « f» - більш активний).

Р. Поклала мати коло хати,

Маленьких діточок своїх.

f. Тільки дівчата та соловейко

Не затих.

Не слід забувати про різні функції рук: правої - тактуючої, та лівої - самостійної, ведучої.

Ліва рука повинна конкретно переводити витримані тривалості в розмірі 6/4 на наступний склад четвертної попереджувальним жестом, а поміж 18 та 19 тактами протягнути звучання хору на ланцюговому диханні. Зняття звуків в кінці фраз повинно бути здійснено попереджувальним жестом зрозумілим для хористів, щоб всі вони зняли це звучання одночасно.

Це саме стосується і фермат, які у цьому творі як знімані, так і незнімані.

Знімана фермата - це фермата в кінці фрази, речення, твору, де після неї хористи повинні зробити «вдих» (т.16), або перед паузами ( т.28).

Для їх закінчення застосовують петлю або криву, подібну для зняття звучання взагалі. Це робиться так :Петлю або криву, за допомогою якої знімаємо фермату, починають повільно, поступово прискорюючим рухом, щоби закінчити її енергійно. При динаміці ррр, рр, р її роблять однією кистю (т.28) а при більш сильній динаміці- ліктем і кистю ( т.16):

Незнімна фермата (т.36) повинна втриматись лівою рукою (фермата хору), а правою показати попереджувальним жестом фермату для супроводу, після чого цю фермату необхідно витримати і перевести так само попереджувальним жестом на наступний склад: « за - тих» ( зняття).

Динаміка, її зміни відносяться до найбільш виразних засобів, якими композитор збагачує свій твір.

Тому диригент повинен вміти вірно відображати різні відтінки, поступові та раптові динамічні зміни, вказані композитором.

Щоб відобразити жестами динамічні відтінки в музичному творі, можна успішно використовувати і праву, тактуючу руку. Найголовнішу роль тут відіграє амплітуда та обєм жестів : сильну динаміку показують великими, довгими жестами, слабу - маленькими, короткими. При посиленні динаміки жести поступово збільшуються, а при послаблення - зменшуються. Чим сильніша динаміка, тим більше повинні напружуватися мязи рук, але це напруження не потрібно плутати зі скутістю.

Дуже важливими засобами для досягнення відповідних відтінків та нюансів, є постава диригента, положення його голови, обличчя та очей. Добре володіючи ними, диригент може посилити динамічні ефекти, яких в цьому творі є багато. Можна сміливо стверджувати, що велике посилення, відображення кульмінації і навпаки - послаблення звуку, не можливе без відповідного виразу обличчя. Слід відзначити і кивок головою, який необхідний при спілкування з хористами під час диригування. Диригент повинен системою своїх жестів відобразити до найменшої деталі весь сюжет твору, музичного викладу, не пропустивши найменшої дрібниці, підтвердити жестами все те, що він відкрив, вивчаючи твір в детальному аналізі. Своїми жестами він повинен донести до слухача емоційний заряд, який заложений в цьому чудовому творі. Диригент знайомить нас з неперевершеною перлиною зі спадщини видатного композитора нашої славної Галичини Богдана Вахнянина, який за своїм духом рідний великому Кобзарю - Т.Г.Шевченка, і саме з синтезу музики і слова виникло це творіння, яке вчить нас почуттю прекрасного, ознайомлює виконавців та слухачів з найкращими зразками вітчизняної класики.

Висновок

Даний твір «Садок вишневий коло хати» вимагає копіткої роботи диригента, який повинен бути професійно підготовленим, тому що в творі використано багато різних розмірів, темпів, ритмів, а також показ вступів на різних долях та певних агогічних змін у виконанні даного твору. Подолання певних вокально-технічних труднощів підвищує професійну майстерність співаків: хористи вчаться співати у високій позиції, чисто інтонувати, володіти різними голосовими регістрами, користуватися м'якою та твердою атаками звуку, ланцюговим диханням тощо. Вивчення та виконання даного твору збагачує духовно як слухачів, виконавців, так і диригента.

«Садок вишневий коло хати» Б. Вахнянина займає почесне місце в репертуарі як професійних, аматорських хорових колективів України, так і в звичайних, академічних, навчальних, студентських хорах музичних училищ, інститутів, консерваторій.

Твір може бути виконаний у програмах концертів присвячених роковинам Т.Г.Шевченка та Б.Вахнянина, а також в хорових концертах, конкурсах та фестивалях.

Використана література

музичний партитура вокальний хоровий

1. М Колесса. Основи техніки диригування. К.: Музична Україна, 1973.

2. В. Доронюк Курс техніки диригування. - Івано-Франківськ, 2004.

3. А. Мархлевський Практичні основи роботи в хоровому класі. -К.: Музична Україна, 1986.

4. К. Пігров Керування хором. - К.: Держвидав, 1956.

5. І. Разумний Посібник з диригування. - К.: Музична Україна, 1968.

6. Г. Дмитревський Хорознавство і керування хором. - К.: Держ-видав, 1961.

7. В. Краснощеков Вопросы хороиедсния. - М.: Музыка, 1969.

8. О.М.Коломоєць. Хорознавство Київ «Лебідь» 2001.

Размещено на Allbest.ru