Рукописні ірмологіони Івана Югасевича-Склярського - важливе джерело досліджень церковно-співочих традицій Закарпаття XVIII-XIX століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рукописні ірмологіони Івана Югасевича-Склярського - важливе джерело досліджень церковно-співочих традицій Закарпаття XVIII-XIX століть

Задорожний І.З.

У статті розглядається структура, зміст рукописних ірмологіонів Івана Югасевича-Склярського, відзначається збереження жанрів та напівів ірмолойної традиції. Отримані дані доповнюють наші уявлення про функціонування сакральної монодії в Закарпатті XVIII-XIX століть.

Ключові слова: сакральна монодія, ірмологіон, бо- гослуження, Закарпаття

В статье рассматриваются структура, содержание рукописных ирмологионов Ивана Югасевича-Склярского, отмечается сохранение жанров и напевов ирмолойной традиции. Эти данные дополняют наши представления о функционировании сакральной монодии в Закарпатье XVIII-XIX веков.

Ключевые слова: сакральная монодия, ирмологион, богослужение, Закарпатье.

in XVIII-XIX centuries. A structure, maintenance of handwritten heirmologions by Ivan Yuhasevych-Skliarskyi is examined in the article, maintenance of genres is marked. Finding complement our ideas about functioning of sacral monophony in Transcarpathia in XVIII - XIX centuries.

Keywords: sacral monody, Heirmologion, church-service, Transcarpathia.

Постановка проблеми. Активні процеси відродження християнських духовних цінностей, помітні зрушення у вивченні давньої української музики, зокрема її важливої складової - сакральної монодії, та пошуки шляхів гуманізації освіти повинні носити системний характер, опиратися на нові наукові дослідження, враховувати освітній досвід минулих поколінь, регіональні народнопісенні і релігійні традиції, які виявляють вікову стійкість і становлять частину духовної культури народу.

Саме найдавнішу і найтривалішу верству музичної культури Закарпаття представляє церковна монодія, яка розвивалася протягом багатьох століть, починаючи з моменту прийняття християнства та його богослужбових форм аж до XX століття, коли були зредаговані та видані збірники Бокшая- Малинича, Хоми, о. С. Папа. Незважаючи на різні соціально-політичні і культурні обставини, церковна монодія складала важливі основи музичного професіоналізму, під її впливом формувалися стильові засади українського музичного мистецтва і загалом ментальність народу.

Одним із найяскравіших підтверджень цього є рукописні і друковані ірмологіони (ірмолої), [2] які представляють важливий джерельний матеріал вивчення церковного монодичного співу України, і практики Мукачівської єпархії XVII-XIX ст. зокрема.

Творцями рукописних ірмологіонів були дяко- учителі, регенти і церковні співці, священики та ченці, представники широкого кола інтелігенції і духовного сану.

У розвитку церковно-пісенної культури Закарпаття кінця XVIII - поч. XIX століть вагоме значення має знаний дяко-учитель, художник-графік Іван Югасевич Склярський (1741-1814), який відзначився широкими освітніми та художньо-мистецькими інтересами, займався літературною діяльністю, вивчав звичаї народу, усну народну творчість. Майстерно володіючи каліграфічним письмом, він створив прекрасні твори книжної графіки: Літургікон (1759), Типікон (1800), Псалтир (1804), Тріодь (1807), Пісенники, Календарі, нотні ірмолої (ірмо- логіони).

Мета. Збережені рукописні ірмолої І. Югасевича є важливими пам'ятками церковно-пісенних традицій краю. На сьогодні вони дають можливість простежити збереження та особливості змін давніх форм напівів, визначити репертуар жанрів церковного співу, глибше усвідомити їх музично-стиліе- тичні особливості. Зупинимось лише на деяких аспектах зазначеної проблематики.

Виклад основного матеріалу. З другої половини XVI століття в українській монодії простежуються активні процеси синтезу різних культурних традицій (руського ірмолойного співу, трансплантованої новогрецької та балканослов'янської монодії, що сприяло оновленню традиційного ірмолой- ного репертуару, зумовлювало появу нових варіантів напівів [4: 23]. Ці особливості певною мірою спостерігаємо і в рукописних ірмологіонах, що використовувались в богослужбовій практиці Мукачівської єпархії.

Один з Ірмологіонів Івана Югасевича

Так, у нотолінійних рукописних ірмолоях XVII- XVIII ст., які використовувались на парафіяльних осередках Мукачівської єпархії, збереглася низка вказівок на київський, болгарський, руський, грецький напіви. Наприклад, в ірмолої останньої чверті XVII ст. (за каталогом Ю. Ясіновського № 216) [3], який використовувався на парафіяльних осередках Закарпаття, Всеношне бденіє і Літургія мають вказівки на київський напів, а Бог Господь - на болгарський [3: 201]. Літургія київського напіву, полієлей Хвалітє імя Гоподнє та кондак Пресвятій Богородиці - руського напіву, зазначені в рукописному ірмолої кінця XVII - початку XVIII ст. (№ 397, належав жителю с. Шайопалфалва Михайлу Фекете) [3: 270]. У рукописі першої половини XVIII ст. (використовувався у с. Данилово, Тячівський район) Літургія та Бог Господь мають вказівки на київський на- пів, але нерідко трапляється паралельно ще й варіант болгарського напіву, наприклад, в ірмолої кінця XVII ст. [3: 271].

Досить часто у записах зазначалася належність кондака Пресвятій Богородиці («Взбранной воєводі») до київського напіву (рукопис № 479), а також до київського і болгарського (рукопис № 289). Поряд з цим, у рукописі позначено належність до болгарського напіву стихир у 5 неділю великого посту Міст царство божиє, Воскресни Божє, канону на В'ї- хання, подобних на Господи возвах [3: 233].

Вказівки на болгарські напіви, зокрема Воскресни Божє, знаходимо в рукописних Ірмолоях № 129 [с. 164], № 480 [с. 296], Бог Господь № 672 [3: 362], № 807 [3: 406], у збірнику № 219 зустрічається грецький напів Агіос о Теос (Святий Боже) [3: 202].

Слід відзначити, що в рукописних ірмологіонах Югасевича та в багатьох збірниках пізнішого походження не подавались вказівки на походження напі- вів, проте музичний матеріал засвідчує їх поширення у місцевій церковно-співочій практиці. Так, задостой- ник О Тебі радується болгарського, київського, острозького напівів, який виконується в Літургії Василія Великого, отримав значне поширення на загальноукраїнському просторі, а також відомий у різних мелодичних варіантах і на Закарпатті, наприклад, в рукописних ірмолоях Югасевича [1: 47-51].

Саме в ірмолоях Югасевича подається варіант задостойника О Тебі радується острозько-волинського напіву. Порівнюючи із зразками з рукописного ірмолоя 1634-1650 рр. (№ 29) [3: 114], у рукописах Югасевича мелоритміка зазнає певних змін і скорочень у розспівуванні тексту, та все ж у цьому напіві зберігаються основні особливості музичної лексики - широке мелодичне дихання, злиття фраз у суцільну наспівну течію [5: 87], водночас і збереження структури композиції музично-словесного тексту острозького зразка.

Більшість рукописів І. Югасевича належить до ка- лендарно-мінейного структурного типу, де вибрані святкові напіви, переважно ірмоси канонів та окремі стихири, впорядковано за церковним календарем. Календарно-мінейний структурний тип ір- молоїв переважно побутував на Лемківщині, Бой- ківщині та Закарпатті, у чому чітко простежується орієнтація на потреби дяківської практики. Це добре підтверджується і діяльністю І. Югасевича. Якщо його ранній рукописний ірмолой 1784-1785 років належав до грецького структурного типу, то наступні збірники він створював у відповідності до укладу календарно-мінейного типу.

Так, в ірмолої 1784-1785 року основний розділ складає Октоїх-Ірмолог, де ірмоси розташовані за канонами (арк. 2-256), подобні (арк. 257-268) та стихири на свята: на Різдво Христове, Воздвижен- ня, Покров Пресв. Богородиці, арх. Михаїлу, на Введення Пресв. Богородиці, полієлей На ріці Вавілонскей, два прокімни у великий піст Не отирати лица твоєго та Дал єси достояніє, літургія Преждеосвященна, задостойник О тебі радується, стихири у велику п'ятницю Тебе одіящагося світом, св. Духу Прийдіте людіє, Преображенню, Успінню пресв. Богородиці, на прокляття єретиків Іже образу твоєму (арк. 267 - зв. 281).

У рукописному ірмолої 1809 року, що належить до календарно-мінейного структурного типу, у перших двох коротких розділах подано воскресні ірмо- си октоїха та подобні. У центральному розділі - ір- моси та вибрані стихири на свята церковного року, починаючи з неділі перед Різдвом Христовим і включаючи піснеспіви Тріоді. Кількість ірмосів у кожному гласі та відповідні канони свят обох збірників в основному співпадають. Виняток становлять столпові ірмоси, які не зафіксовані у збірнику 1809 року, відсутні ірмоси канону Гр. Богослову (трьом святителям) у 1 гласі, ап. Андрею у 6 гласі. Водночас в ірмолої 1809 року І. Югасевич подає два канони на Зішестя у 4 і 7 гласах. ірмологіон християнський духовний югасевич

Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 200-літтю з дня смерті та 273-літтю з дня народження Івана Югасевича, 18 грудня 2014 року в Закарпатському художньому інституті в Ужгороді

Слід відзначити, що на формування репертуару певною мірою мав вплив і перелік так званих де- кретальних свят Мукачівської єпархії, затверджених австрійською імператрицею Марією Терезією у період правління єпископа Андрія Бачинського.

Проведений огляд змісту рукописних нотолі- нійних ірмолоїв XVII-XVIII ст. та рукописів Івана Югасевича-Склярського вказує на досить стабільний репертуар ірмосів канонів свят та пам'яті святим. В ірмологіонах І. Югасевича досить повно представлені піснеспіви Пісної Тріоді, наявні два канони Різдву Христовому, Богоявленню, Зішестю Св. Духа чи, наприклад, канона Трьом святителям, що не завжди виявляємо в інших рукописних збірниках. Водночас, слід відзначити, що загальна кількість ірмосів у рукописах XVIII ст. поступово зменшувалась.

Однією із особливостей формування жанрів у рукописах І. Югасевича було те, що він обов'язково подавав складні, масштабні композиції, як-от догматики з богородичними (виконуються на Вечірні), перед ірмосами канона Різдву Христовому записував піснеспів «Всяческая Денесь радосте», що виконується замість «Молитв ради», стихиру по Євангелії «Слава в вишних Богу». Серед додаткових співів у каноні Різдву Христовому після ірмоса 6 пісні подає кондак «Дівая десь», а також після 9 пісні канону світилен «ПосЬтил ны єсть свьішє Спас наш» та стихиру «Денєс Христос въ ВивлеємЬ вра- ждається», що в цілому засвідчує прагнення укладача повніше забезпечити необхідними піснеспіва- ми окремі святкові відправи.

Висновки і перспективи

Таким чином, рукописні ірмологіони І. Югасевича-Склярського представляють важливий джерельний матеріал досліджень особливостей церковно-співочих традицій, добре висвітлюють процес відбору репертуару, збереження та поширення варіантів давніх напівів у богослужбовій практиці Мукачівської єпархії XVIII- XIX століть.

Література

1. Задорожний І. Утвердження київської спадщини церковному співі Закарпаття // K<xA.090via: Наукови збірник з історії церковної монодії та гимнографії. - Львів: Видавництво УКУ, 2006. - С. 47-51.

2. Ясіновський Ю. Український нотолінійний Ірмолой як тип гимнографічного збірника: зміст, структура // Записки наукового товариства ім. Т. Шевченка. - Том CCXXVI. Праці Музикознавчої комісії. - Львів: НТШ, 1993. - С. 41-56.

3. Ясиновський Ю. Українські та білоруські нотолінійні Ірмолої 16-18 століть. - Львів: Видавництво отців василіян «Місіонер», 1996.

4. Цалай-Якименко О. Київська школа музики XVII століття. - Київ-Львів-Полтава: НТШ, 2002.

5. Цалай-Якименко О., Ю. Ясиновський. Музичне мистецтво давнього Острога // Острозька давнина. Дослідження і матеріали. Ч.1. - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1995.

Размещено на Allbest.ru