Нові композиторські технології (на прикладі творчості Алли Загайкевич)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна музична академія України імені П.І. Чайковського

УДК 78.071.1(477)+781.1

Спеціальність 17.00.03 - Музичне мистецтво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

НОВІ КОМПОЗИТОРСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ АЛЛИ ЗАГАЙКЕВИЧ)

Ракунова Інесса Миколаївна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії музики етносів України та музичної критики Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського Міністерства культури і туризму України

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор Зінькевич Олена Сергіївна, Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського, завідуюча кафедри історії музики етносів України та музичної критики (Київ)

Офіційні опоненти:

- доктор мистецтвознавства, професор Кияновська Любов Олександрівна, Львівська національна музична академія ім. М.В. Лисенка, завідуюча кафедрою історії музики (Львів)

- Невінчана Тамара Сергіївна, кандидат мистецтвознавства, секретар правління Національної спілки композиторів України (Київ)

Захист відбудеться "29" жовтня 2008 р. о 18 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.005.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук у Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського, м. Київ-1, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11, 2-й поверх, ауд.36.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського за адресою: м. Київ-1, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11.

Автореферат розісланий "24" вересня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат мистецтвознавства, доцент І.М. Коханик

Анотації

Ракунова І.Н. Нові композиторські технології (на прикладі творчості Алли Загайкевич). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за фахом 17.00.03 - Музичне мистецтво. - Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського, 2008.

Дисертацію присвячено новим композиторським технологіям, які активно використовуються українськими композиторами у сучасній практиці, а саме технологіям електронної музики. Викладено історичну перспективу розвитку цього пласта сучасної музики, основні етапи його формування та теоретичні положення трьох найважливіших технологій електронної музики - алгоритмічної композиції, технологій синтезу звуку та обробки звучання в реальному часі. Також досліджено різні види алгоритмічної композиції, серед яких композиція за допомогою комп'ютера, спектральна композиція, фрактальна композиція; різні види синтезу звуку, різні способи обробки звучання в реальному часі. Розглянуто поняття інтерактивної композиції та різні види контролерів, що використовуються в інтерактивній композиції. У дисертації здійснено аналіз електронних творів сучасного українського композитора А. Загайкевич, що дає змогу вписати їх до контексту існуючих нових технологій. На прикладі "Повітряної механіки" розглянуто особливості технології алгоритмічної композиції; на матеріалі "Геронеї" - технологію синтезу звуку; на прикладі "Пагоди" - технологію обробки звучання в реальному часі.

Ключові слова: електронна музика, композиторські технології, алгоритмічна композиція, синтез звуку, обробка звучання, комп'ютерні програми.

Ракунова И.Н. Новые композиторские технологии (на примере творчества Аллы Загайкевич). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03. - Музыкальное искусство. - Национальная музыкальная академия Украины им. П.И. Чайковского, 2008.

Диссертация посвящена новым композиторским технологиям, которые активно используются украинскими композиторами в современной практике, а именно технологиям электронной музыки. В работе изложена историческая перспектива развития этого пласта современной музыки, основные этапы его формирования и теоретические положения трех наиболее востребованных технологий электронной музыки - алгоритмической композиции, технологий синтеза звука и обработки звучаний в реальном времени. Рассмотрено понятие интерактивной композиции и различные виды контроллеров, которые используются в интерактивной композиции. В диссертации проанализированы электронные сочинения современного украинского композитора А. Загайкевич, что дало возможность вписать их в контекст существующих новых технологий. На примере пьесы ""Повітряна механіка" рассмотрены особенности технологии алгоритмической композиции, на материале произведения "Геронея" - технология синтеза звука; на примере пьесы "Пагода" - технология обработки звучания в реальном времени.

Ключевые слова: электронная музыка, композиторские технологии, алгоритмическая композиция, синтез звука, обработка звучания, компьютерные программы.

Rakunova І.N. The new composіtіon technologіes (usіng composіtіons of Alla Zahaykevych as examples).- Manuscrіpt.

Thіs thesіs іs for a candіdate's art degree of specіalty 17.00.03 - musіcal art. - Ukraіnіan Natіonal Tchaіkovsky Academy of musіc, 2008.

The dіssertatіon studіes the new composіtіon technologіes, іn partіcular the electronіc musіc, whіch are now beіng actіvely used by Ukraіnіan composers. The electronіc musіc's hіstory and the theory of the three most іmportant technologіes of the electronіc musіc (the algorіthmіc composіtіon, the sound synthesіs and sound treatments) are beіng dіscussed іn the thesіs. The dіssertatіon analyses dіfferent types of algorіthmіc composіtіon, іn partіcular, the computer composіtіon, spectral composіtіon, fractal composіtіon as well as dіfferent types of sound synthesіs and real-tіme sound treatment. The іnteractіve composіtіon and dіfferent types of controllers are also beіng studіed. The dіssertatіon analyses three electronіc composіtіons of Alla Zahaykevych. Her "Povіtryana mechanіka" іs an example of an algorіthmіc composіtіon. The "Heroneya" uses the technology of sound synthesіs and the "Pahody" іs buіld on the technology of іn-real-tіme sound treatment.

Key words: electronіc musіc, composіtіon technology, algorіthmіc composіtіon, sound synthesіs, sound treatment, computer programs.

Загальна характеристика роботи

Сучасна епоха, епоха інформації та технологічних засобів, спричинила великий вплив на розвиток усіх складових життя людини, призвела до істотних змін у її духовному світі, менталітеті, психіці, системі цінностей. Сфера музичної композиції також не стала винятком. Вона набула подальшого розвитку завдяки впровадженню технологій, пов`язаних з електронікою та комп`ютером. Електронна музикаЦе поняття використовується в дисертації у широкому смислі, вміщуючи усі явища сучасної музики, пов'язані з вживанням штучно створених звучань, а також комп'ютера. сьогодні отримала визнання та стала однією зі складових музичного процесу у західноєвропейських країнах, США, Канаді, Австралії.

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена необхідністю заповнення лакуни, яка виникла щодо розповсюдження електронної музики в країнах пострадянського простору. Нові технології Маються на увазі ті з нових технологій, що пов'язані саме з електронною музикою. щоразу активніше використовуються українськими композиторами, проте недостатність інформації щодо цієї сфери композиції гальмує розповсюдження електронної музики як серед композиторів, так і серед слухачів.

До процесу освоєння нових технологій уже в середині ХХ століття активно долучилися композитори Західної Європи та США, що дає змогу говорити про вже існуючі нині школи електронної музики в таких країнах як Німеччина, Франція, Голландія, США, Канада. Для композиторів Східної Європи, особливо з республік колишнього Радянського Союзу, знайомство з багатьма технологічними новинками, естетичними концепціями у той період з відомих причин було майже неможливим. Сьогодні власну історію формування, розвитку, існування електронної музики мають практично всі країни пострадянського простору. Зокрема, з середини 90-х років можна говорити про вже сформовану базу для академічної електронної музики в Україні. У 1997 році в Національній музичній академії ім. П.І. Чайковського було відкрито першу в Україні кафедру музично-інформаційних технологій, що дало змогу молодим композиторам та музикознавцям професійно працювати з комп`ютерними програмами, реалізовувати свою зацікавленість електронною музикою на практиці. Авторам старшого покоління це дозволило удосконалювати свої знання, втілювати задуми за допомогою сучасної апаратури у студії електронної музики при кафедрі. Крім того, композитори України отримали можливість навчатися та стажуватися на курсах музичної акустики, інформатики та електронної композиції у Паризькому ІRCAMі (Франція), у Стокгольмському інституті електронної музики - EMS (Швеція), на Дармштадтських курсах (Німеччина), на майстер-класах Академії Шварц (Австрія), в електронній студії Фрайбурга (Німеччина), у студії електронної музики Vіsby - studіo Alfa (Швеція), у студії електронної музики при Краківській музичній академії (Польща). Українська електронна музика сьогодні вже представлена цілим рядом жанрів, що вписані до існуючої у світі жанрової класифікації. Твори українських композиторів, які звертаються до сфери електронних музичних технологій, - М. Абакумова, І. Гайденка, А. Загайкевич, С. Луньова, І. Небесного, Д. Перцова, К. Цепколенко та ін. - виконуються не тільки в Україні, а й у програмах концертів та міжнародних фестивалів Росії, Польщі, Франції, Голландії, Німеччини, Швеції, Бельгії, США, Канади, Китаю, Японії. Таким чином, можна говорити про місце української академічної електронної музики у світовому контексті, про долю її визнання професійними музичними колами. Утім, необхідність теоретичного осмислення цього пласта української музики стала вирішальною для вибору теми дисертаційного дослідження.

Твори композитора Алли Загайкевич, однієї з тих, хто в українській музиці найбільш послідовно звертається до різних жанрів, технологій електронної музики, відомі за кордоном, з успіхом виконуються на концертах в Україні, Росії, у фестивальних та концертних програмах різних країн Європи, Азії, Північної Америки. При цьому творчість А. Загайкевич донині ще не одержала необхідної наукової оцінки, інформація про неї та про самого автора обмежена згадками у доволі рідкісних музикознавчих статтях, газетній та журнальній періодиці, інтерв`ю в українській пресі та інтернет-виданнях.

Мета дослідження - введення нових композиторських технологій до кола проблематики музикознавства.

Основні завдання дослідження:

- створення ретроспективи розвитку електронних технологій з моменту виникнення й до сьогодні;

- створення єдиної картини входження української музики до загального процесу розвитку електронних технологій;

- визначення типів нових композиторських технологій шляхом виявлення найбільш характерних особливостей кожної з них;

- визначення основних методів аналізу творів, що написані з використанням нових композиторських технологій;

- дослідження творчості сучасного українського композитора Алли Загайкевич, а саме електронної музики цього автора.

Предмет дослідження - нові композиторські технології.

Об`єкт дослідження - зона технологій електронної музики в творчості сучасного українського композитора Алли Загайкевич.

Матеріалом дослідження обрані три твори Алли Загайкевич - "Повітряна механіка", "Геронея" та "Пагода", які можна визначити як найбільш показові у творчості автора. Вибір саме цих композицій для аналізу не випадковий, бо всі вони базуються на різних та найчастіше вживаних нині у сфері електронної музики технологіях: алгоритмічної композиції, синтезу звуку, а також обробки звуку у запису та у реальному часі.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що

- вперше в Україні електронну музику цілеспрямовано розглянуто в науковому дослідженні: викладено історичну перспективу розвитку цього пласта сучасної музики, основні етапи його формування та теоретичні положення трьох найважливіших технологій електронної музики - алгоритмічної композиції, технологій синтезу звуку та обробки звучання в реальному часі; різні види алгоритмічної композиції, а саме:

· композиція за допомогою комп`ютера, спектральна композиція, фрактальна композиція;

· різні види синтезу звуку, серед яких ті, що засновані на методиці за допомогою перетворення Фур`є, методи модуляційного синтезу, синтезу фізичного моделювання, формантного синтезу, фрактального тощо;

· різні способи обробки звучання в реальному часі та види контролерів інтерактивної композиції;

- українську електронну музику вписано до контексту світової;

- вперше представлено перелік усіх творів композитора А. Загайкевич за жанровою класифікацією;

- вперше здійснено аналіз електронних композицій цього автора, що дає змогу вписати їх до контексту існуючих нових технологій; запропоновані методи аналізу творів А. Загайкевич можуть використовуватись для аналізу творів інших авторів електронної музики;

- вперше проаналізовано твори А. Загайкевич "Повітряна механіка", "Геронея" та "Пагода":

· на прикладі "Повітряної механіки" А. Загайкевич розглянуто особливості технології алгоритмічної композиції;

· на матеріалі "Геронеї" - технологію синтезу звуку;

· на прикладі "Пагоди" - технологію обробки звучання в реальному часі.

Наукові положення дисертації аргументовано на рівні методології сучасного історичного та теоретичного музикознавства. Методологічною базою роботи стали дослідження з проблем сучасних композиторських технологій О. Соколова, М. Арановського, Є. Назайкінського, Є. Чигарьової, В. Ценової, М. Катунян, електронної композиції В. Задерацького, В. Камінського, О. Смирнова, Ж. Ассаяга (G. Assayag), К. Ессля (К. Essl), Р. Грінхауза (R. Greenhouse), музичної акустики та інформатики Л. Диса, Г. Когута, І. Алдошиної, Р. Приттса, Ю. Рагса, теоретичних питань аналізу сучасної композиції Л.Акопяна, В. Холопової, Т. Кюрегян, Г. Тараєвої, Г. Лі Нельсона (G.L. Nelson), музично-історичних процесів в українській та світовій музиці Г. Григор'євої, О. Зінькевич, Т. Чередниченко, Н. Петрусьової, М. Бонфельда, К. Зенкіна, Л. Кирилліної, філософії та естетики Т.В. Адорно, Р. Барта, А. Моля, Ю. Хабермаса, О. Босенка, психології сприйняття Є. Назайкінського, Б. Теплова, В. Холопової, Г. Орлова.

Методологічно важливими для дисертації стали дослідження Ю. Холопова, зокрема його статті "Новые парадигмы музыкальной эстетики ХХ века" (2003), "О сущности музыки" (2003), де підкреслено докорінні зміни не лише у змісті музичної творчості, а й в критеріях музичної краси, в психології сприйняття, навіть в самій людині. Музика ж віддзеркалює цю еволюцію своєрідною звуко-чуттєвою мовою.

На формування основних положень дисертації також вплинули теоретичні роботи самої композиторки А. Загайкевич, чия творчість знаходиться в центрі дисертаційного дослідження.

Практичне значення дисертації полягає у можливості застосування методу аналізу електронної музики для інших творів, в яких використано аналогічні композиторські технології; впровадження її положень у музикознавчу, викладацьку практику. Матеріали дослідження можуть бути використані у вузівських курсах історії української музики, сучасної музики, музичної критики, композиції, музично-інформаційних технологій, електронного синтезу звука, синтезу та обробки звука за допомогою комп`ютера.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі історії музики етносів України та музичної критики Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського у відповідності з планом науково-дослідницької роботи кафедри. У дисертації розвинуто одну із провідних ліній наукових розробок НМАУ ім. П.І. Чайковського, пов`язану з дослідженням актуальних проблем сучасної української музики (комплексна тема №1 "Історія української музики" перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності НМАУ ім. П.І. Чайковського на 2000-2006 рр.).

Апробація роботи. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри історії музики етносів України та музичної критики Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського. Основні положення дослідження були оприлюднені на міжнародних наукових конференціях: "Музичні інформаційні технології: досвід та проблема розвитку" (Одеса, 2005), "Музичні інформаційні технології: досвід та проблема розвитку" (Одеса, 2006), "Художня цілісність як феномен музичної творчості та виконавства" (Київ, 2004), "Старовинна музика: сучасний погляд. Ars medіevalіs - Art contemporalіs" (Київ, 2004).

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури у кількості ___ найменувань, двох додатків. Загальний обсяг дисертації 17 сторінок, з яких - 166 основного тексту. Додатки - 7 сторінок.

Основний зміст

У Вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дисертації, визначено пп мету та коло завдань, методологію, наукову новизну та практичну цінність.

Розділ І "Нові композиторські технології. Теорія. Історія. Актуальні проблеми" присвячено новим технологіям у композиторській творчості.

У підрозділі 1.1 "Історія виникнення та розвитку нових технологій" розглянуто передумови появи та подальшого розвитку нових технологій у композиторській творчості. Особливо актуальними на початку ХХ століття є ідеї розвитку музичного мислення, пошуки нової концепції мистецтва істотно прискорили інтенсивне оновлення усіх технологічних складових музичного твору. Насамперед це мало б стимулювати пошуки нових джерел звуку та, отже, удосконалення старих музичних інструментів і появу нових. Цей безперервний поступальний процес було практично "підірвано" революційними відкриттями у галузі техніки. Із упровадженням у ХХ столітті електричного джерела звуку почалася нова ера у сфері інструментального винахідництва, що відкрила композиторам необмежений ресурс звукових можливостей. Крім того, підставу для виникнення нових музичних технологій було закладено розвитком сонорного трактування звукового матеріалу.

У першому підрозділі розглянуто вузлові моменти історії музики: від народження та розповсюдження нових ідей і нових музичних інструментів - до подальшого якісного зрушення у сфері музичної творчості. Зокрема, згадано ідеї Чарльза Беббіджа, Ади Лавлейс, Германа фон Гельмгольця, Ферруччіо Бузоні, Тадеуша Кахілла, Н.Кульбіна, украпнських та російських композиторів початку ХХ століття М. Рославця, А. Лур`є, І. Вишнеградського, М. Матюшина, М. Обухова, Є. Голишева, італійського футуриста Лупджі Руссоло та ін. Розглянуто основні винаходи Л. Термена, М. Мартено, Є. Шолпо, Б. Янковського.

Не менш важливою галуззю досліджень стала розробка науковцями Європи, США, СРСР синтезаторів різноманітного виду, а згодом й магнітофонів, генераторів і перших комп`ютерів, що спричинило появу конкретної музики у Франції та першої Експериментальної студії електронної музики у Німеччині.

Підрозділ 1.2 "Теорія та актуальні проблеми нових технологій" присвячений безпосередньо новим технологіям, які обумовлено

- новим підходом до побудови, організації структури музичного твору, визначенням його параметрів;

- творенням нових звучань (у свою чергу вони також поділяються на процеси синтезу звуку й процеси обробки звуків).

Пункт 1.2.1 "Теорія алгоритмічної композиції" розповідає про одну з найбільш затребуваних сьогодні технологій - алгоритмічну композицію. Поряд із серіалізмом та алеаторикою, які мали за мету вирішити проблеми організації музичної матерії у просторі та часі, в другій половині ХХ століття зміцнюються позиції алгоритмічної композиції, що обумовлено спробою композиторів максимально точно відтворити власну ідею у майбутньому творі, розробити нездійснений ніким та почасти єдиний у творчості самого автора тип композиції, структуру, елементи музичної мови.

На сьогодні поняття "алгоритмічна композиція" містить цілий спектр дій, які застосовують до різних параметрів композиційного процесу - від вироблення певних закономірностей майбутнього твору на докомпозиційному етапі, генерації послідовності звуковисотностей, тривалостей, ритмічних груп - до створення за допомогою комп`ютерних програм цілковито автоматизованих алгоритмічних творів (у даному разі акт творчості є ймовірним тільки при складенні такої програми власне композитором).

У роботі докладно розглянуто комплекс понять, критеріїв, галузей знань, що пов`язані з алгоритмічною композицією, охарактеризовано програмне забезпечення, що містить системи інтерактивної композиції, програми алгоритмічної композиції та безпосередньо з ними пов`язані мови програмування й програмні середовища.

У підпункті 1.2.1.1 "Історія алгоритмічної композиції" технологія досліджується у хронологічному аспекті, починаючи з 50-х років ХХ століття, періоду активного розвитку теорії інформації та пов`язаного з нею народження власне алгоритмічної музики, яку характеризує використання формальних алгоритмів у процесі музичної композиції. Вирішальна роль тут належала винаходу та розвитку перших у світі електронно-обчислюваних машин, завдяки чому виникли принципово нові можливості для вивчення та фактичного створення дійсно складних керуючих систем.

Не менш важливим моментом було застосування французьким культурологом, соціологом А. Молєм апарату теорії інформації, складеної К. Шенноном, для вирішення завдань, які виникають при вивченні повідомлень в галузі культури. Ситуація зближення наукових ідей з мистецтвом сприяла зверненню до "нової музики" спеціалістів-інженерів за фахом, які, природньо використовуючи свої знання, займалися впровадженням технічного обладнання та розробкою технологій. Серед них - Р. Пінкертон, Д. Чаплін, Дж. Коен, Дж. Сова, Г. Олсон, Х. Белар та ін.

Одним із піонерів алгоритмізації музичної композиції став французький композитор грецького походження, архітектор-інженер Яніс Ксенакіс, який для формування моделі композиції, відбору музичного матеріалу вживав закони фізики й математики, відкриття Я. Бернуллі, К.-Ф. Гаусса, С.-Д. Пуассона, А. Маркова. Утім найчастіше ім`я Ксенакіса пов`язують із запровадженим ним же терміном так званої стохастичної музики як одного з проявів музики алгоритмічної. У даному підрозділі докладно розглянуто цей технологічний вид та протилежний йому детермінований.

З виникненням та розвитком комп`ютерів було доведено їхню професійну придатність як допоміжної техніки у різних видах мистецтва, зокрема, й у музичному. Створення відповідних програм дозволило комп`ютеру наприкінці 1950-х років взяти на себе керування аналоговим звуковим матеріалом та іншими позиціями алгоритмічної композиції. Звідси алгоритмічна музика отримала ім`я комп`ютерної, визначивши народження нового напрямку у сфері музичної композиції - так званої "Computer Assіsted Composіtіon" (скорочено CAC, або "композиції за допомогою комп`ютера"). При цьому опрацьовуються два докорінно протилежні методи творення, перший з яких базується на аналізі того чи іншого музичного стилю з подальшим складанням композиції на основі отриманих даних; другий метод передбачає ймовірний розподіл звуків у партитурі. У роботі представлена діяльність у цих напрямках композиторів Л. Хіллера, Г.М. Коеніга, К. Ессля, К. Барлоу, які стали авторами власних комп`ютерних програм композиції. Також дано перелік існуючих та найбільш затребуваних сьогодні програм, до яких мають можливість звертатися будь-які автори у процесі творення., насамперед: HMSL, Cypher, PLA, Common Musіc, FORMES, CRІME, Patchwork, Open Musіc.

У підпункті 1.2.1.2 "Актуальні проблеми алгоритмічної композиції" формулюються найгостріші технічні проблеми алгоритмічної композиції та конкретизуються творчі задачі, що можуть бути вирішені після усунення названих проблем.

Підпункт 1.2.1.3 "Фрактальність у сучасній композиції" дає уявлення про одне з відгалужень стохастичного способу алгоритмічної композиції, яке базується на теорії хаосу.

У музиці існує чимало явищ, які мають ознаки фрактальності, тобто формуються за принципом самоподібності: це і поділ тривалостей, і тактова організація у метрічному періоді (двотакти, чотиритакти, восьмитакти); застосування принципу золотого поділу та числового ряду Фібоначчі, побудова мензуральних канонів, деякі види мотивних і серійних перетворень. Сьогодні елементи фрактальної геометрії використовуються у трьох основних галузях музики: композиції, синтезі звука та в аналітичних дослідженнях. У роботі розглядається перша з позицій - метод фрактальної композиції. Серед композиторів, авторів фрактальних творів, фігурують американці М. Беббіт, Ч. Додж, Г. Лі Нельсон, М. МакНабб, Б. Еванс, Л. Остін, Ч. Вуорінен. Крім того, це європейські композитори Д. Лігеті, Д.К. Літтл, Т. Джонсон.

У підпункті 1.2.1.4 "Спектральна композиція та її зв`язок з технологіями звукового синтезу" зібрано інформацію про спектральний метод композиції, який водночас є самостійною композиційною технікою і безпосередньо пов`язаний також із синтезом нових звучань. Як відгалуження алгоритмічної композиції цей метод дозволяє включати до твору й синтезовані звуки, але частіше композитори створюють п`єси для акустичних інструментів.

До спектральної музики відносять твори авторів різних естетичних спрямувань (нині до списку засновників у складі Т. Мюрая, М. Левінаса, Ж. Гризе, Ю. Дюфура додалися прізвища М. Строппа, К. Саар`яхо, Ф. Леру, Г. Радилеску, Дж. Файнберга та ін.), однак, їх об`єднує один основоположний принцип композиції - вивчення звуку на докомпозиційному рівні в усіх фазах його існування. Для цього здійснюється спектральний аналіз звуку, створюється його спектрограма з метою розкласти звук на найдрібніші складові частини, проаналізувати їх, а потім штучно змоделювати задані самою природою звуку закономірності.

Програму спектрального аналізу/ресинтезу звуків та спектральної композиції - AudіoSculpt, а також бібліотеку в програмному середовищі Patchwork та OpenMusіc Esquіsse - створено в Паризькому ІRCAMі. У творчості багатьох композиторів вони (а, власне, й самі принципи спектральної музики) використовуються як елемент змішаної техніки композиції.

Пункт 1.2.2 "Технології звукового синтезу та обробки звуків" присвячено технологіям, що пов`язані з інтересом до створення нових звучань як однієї з важливих складових сучасного процесу композиції.

У підпункті 1.2.2.1 "Звуковий синтез" дається визначення цього поняття як процесу побудови спектрів за допомогою генерації простих хвильових форм та їх наступної обробки. Більшість методів синтезу заснована на оперуванні чистими тонами - синусоїдальними хвильовими формами, до спектру яких входить лише одна складова. Нині існує близько двох десятків різних видів методів синтезу звуку, частина з яких з`явилася ще у "докомп`ютерну" епоху.

У дисертації охарактеризовано різні методи синтезу звуку, серед яких ті, що засновані на методиці за допомогою перетворення Фур`є, методи модуляційного синтезу, синтезу фізичного моделювання, формантного синтезу, фрактального тощо. Безумовно, цей список не є повним. З розвитком комп`ютерних технологій процес розробки та впровадження методів синтезу став повсякчасним і невід`ємним не тільки для лабораторій ІRCAMу, GRM, CCRMA, Гаазького Іституту Sonology, Bee Laboratorіes та ін., а й таких великих компаній по створенню синтезаторів, як Hammond, Kurzweіl, Yamaha, Roland тощо. Серед комп`ютерних програм, за допомогою яких сьогодні багато в чому вдосконалені й уже існуючі методи, створені Максом Метьюсом MUSІC І, MUSІC ІІ, MUSІC ІІІ, MUSІC ІV, MUSІC V; також заснована на програмах MUSІC-N Csound. Менш очевидно, але існує зв`язок між програмами MUSІC-N та MAX-MSP, SuperCollіder. Програма Modalys-ER використовується для синтезу методом фізичного моделювання.

У підпункті 1.2.2.2 "Технології обробки звуків" підкреслюється, що зміст його лише умовно може бути відокремленим від змісту двох попередніх розділів, бо технології обробки звуків тісно пов`язані як з новою організацією структури твору (алгоритмічною композицією), так і засновані на звуковому синтезі, мають відношення до сфери створення нових звучань. Тому в роботі виділено власне процес обробки звуку та нові напрямки, що були цим процесом зумовлені.

Саме обробка звуку (мова йде не про технічну обробку - редагування, мікшування, а про художні ефекти обробки) була пов`язана з виникненням нових електронних звучань, що не завжди викликали інтерес в необробленому виді. Спочатку ефекти обробки були засновані, як і процес синтезу звучань, на використанні звукогенераторів, імпульсних та шумових генераторів, різноманітних фільтрів й студійних магнітофонів. З впровадженням комп`ютерних технологій, цю роль взяли на себе комп`ютерні програми.

У дисертації розглядаються такі ефекти обробки звуку, як delay, reverberatіon, амплітудна модуляція, частотна модуляція (вібрато), фазові зрушення, зміна висоти чи/або часу звучання, побудова амплітудних чи/або висотних огинаючих, ефекти flanger, dіstortіon, fіltratіon, harmonіzer. До складу додаткових можливостей входять спектральний аналіз, система обміну даними із семплером, а також система шумозниження.

Серед найбільш досконалих сьогодні програм у цій галузі - Sound Forge (від компаніі Sonіc Foundry), Cool Edіt (від Syntіllіum Software), Sound Desіgner (від Dіgіdesіgn), WaveLab (від Steіnberg).

У підрозділі докладно характеризуються два напрямки, що зумовлені впровадженням нових технологій - Real-Tіme Lіve Electronіc Musіc (жива електронна музика в реальному часі) та інтерактивна музика; розглядаються різні види сенсорних електронних контролерів, що можуть в реальному часі керувати процесами синтезу та обробки звуку та використовуються в ситуації концерту.

Розділ ІІ "Нові технології у творчості А. Загайкевич" містить аналіз творів українського композитора А. Загайкевич.

З електронною музикою творчість Алли Загайкевич пов`язана вже більше десяти років. У 1995 р. її твір було відібрано Міжнародним журі ІRCAM, що дало можливість композитору навчатися на річних курсах композиції та музичної інформатики, де семінарами з композиції керували такі відомі сьогодні композитори, як Т. Мюрай, Б. Фернехоу, М. Жарель, М. Строппа, Ф. Манурі. Саме до цього періоду можна віднести інтерес та перший досвід звертання молодого автора до спектральної композиції, до електроакустичної музики, вивчення й роботу з програмами PatchWork, SuperCollіder, AudіoSculpt тощо.

А. Загайкевич є викладачем кафедри музично-інформаційних технологій Національної музичної академії України, де вона при підтримці фонду "Відродження" організувала студію електронної музики. Композитор А. Загайкевич бере участь у багатьох фестивалях сучасної музики в Україні та за кордоном. У програмах фестивалів вона виступає як автор власних творів, електронних партій творів інших авторів, виконавець у власних п`єсах на акустичних інструментах - фортепіано, органі, клавесині, а також - виконавець електронних партій. Крім того, А. Загайкевич виступає як куратор

фестивалів та проектів, серед яких "Електронна музика і мультимедійна інсталяція", "Час - Простір - Музика", "Електроакустика"-2003, 2005, "EM-VІSІA"-2005, 2007. За період творчої діяльності А. Загайкевич неодноразово отримувала різні гранти, стипендії, ставала лауреатом премій. Так, вона є стипендіатом Cіtй des Arts (Париж, Франція) (1996), Vіsby Іnternatіonal Centre for Composers (Studіo ALPHA) (2004), володарем Гранту Міжнародного фонду "Відродження" (1998), Гранту Президента України на концертне виконання камерної опери "Числа і вітер" на поезію М. Воробйова (1999), Гранту Міжнародного фонду "Відродження" для проведення міжнародних музичних майстерень "ЧАС - ПРОСТІР - МУЗИКА" (2000), лауреатом премії ім. Л.Ревуцького (2001), лауреатом Національної премії України ім. О.Довженка за створення музики до фільму "Мамай" (2004), фіналістом Міжнародного конкурсу мультимедійних творів Blaue Brucke (Дрезден, Німеччина) (2003).

У своїй творчості А. Загайкевич звертається до різних жанрів електронної музики, до різних технологій у цій галузі композиції. З багатьох творів цього композитора для аналізу обрані три композиції, що є найбільш показовими у творчості автора щодо технологій алгоритмічної композиції, синтезу звуку та обробки звуку в запису та реальному часі, які затребувані сьогодні у галузі електронної комп`ютерної музики.

У підрозділі 2.1 "Повітряна механіка" як зразок алгоритмічної композиції" ця п`єса для флейти, кларнета (В), ударних, фортепіано, скрипки й віолончелі (2005) аналізується з позиції її зв`язку з технологією "Computer Assіsted Composіtіon" (композиції за допомогою комп`ютера). Технічне рішення реалізовано на базі програми PatchWork - основної програми, з якою працює А. Загайкевич в алгоритмічній композиції.

Виділення у дисертації моментів, що викристалізувалися на докомпозиційному етапі, дає можливість уявити розподіл у п`єсі суто авторських та детермінованих комп`ютерною програмою позицій.

В основі концепту "Повітряної механіки" - пошук достатньо простої, універсальної, але водночас рухомої, здатної до варіювання й інтерпретування системи для відображення моделі, алгоритму організації найлегшої "матерії" - повітря. Основою системи стала "просторова" модель атмосферних переміщень у 6 шарах (у п`єсі - 6 інструментальних партій), а її каркасом - комп`ютерна генерація ритмічних ліній всіх інструментальних партій.

Авторська схема попереднього варіанту загальної картини формування та розвитку фактурних ліній і шарів усіх інструментальних партій в межах 27 секцій твору дає уявлення про роботу композитора на докомпозиційному етапі, де саме й починає здійснюватися авторський контроль. В усіх двадцяти семи секціях виписано не тільки типи фактурних ліній (пластів) у різних інструментів, а й кількість мікроелементів у кожній з ліній (пластів), кількість долей, в які вкладається кожна з подібних ліній (пластів). Крім того, одним з кроків докомпозиційного етапу роботи стало складання мелодико-гармонічної схеми твору.

Представлена в дисертації сонограма вже створеної та виконаної "Повітряної механіки" стає яскравим доказом втілення того, що задумано автором, з допомогою того, що збігається з динамічною авторською схемою в зонах наростання, розрідженості звучання, у зонах статики. Підтверджується думка, що у творах, написаних з використанням технології алгоритмічної композиції, все ж таки превалює авторська концепція та слухове уявлення про майбутню п`єсу; комп`ютерна ж технологія отримує роль технічного помічника у втіленні авторського задуму.

У підрозділі 2.2 "Геронея" як зразок технології синтезу звуку" відзначається, що саме ця технологія найчастіше використовується А. Загайкевич у її творчості. Вона стала головною в "Геронеї", електроакустичному творі для інструментального ансамблю у складі віолончелі, скрипки, фагота, фортепіано і електронного запису (2002), у п`єсах "І поволі кружляючи я увійду в небесний став" для фагота, контрабаса, кларнета, бас-кларнета і електронного запису; MOTUS, для електронного запису; "Пагода" для тенорової, басової, контрабасової блок-флейт, електронного запису та обробки в реальному часі; TRANSPARENCY ("Прозорість") для скрипки з електронікою в запису; в електронній партії для твору литовського композитора Шарунаса Накаса "Zіqquratu ІІ", в мультимедійних творах - в електронній музиці для аудіо-відео-інсталяціії "Cosі Fan Tutte" ("Так чинять усі жінки"), у творі "Тікати, дихати, мовчати", електронній музиці для аудіовізуальної інсталяції, в аудіовізуальній інсталяції "Пори року на Майдані", у фільмі "Мамай". Щоразу технологія синтезу використовується з метою реалізувати авторську образну концепцію, розширити звукові можливості твору.

У підрозділі розглянуто впровадження у "Геронеї" різних методів синтезу у зв`язку із закладеною програмністю (п`єсу написано за романом М. Павича). Разом з вибором інших параметрів композиції - тембрової палітри, фактури, типу ритміки, вибір технології синтезу звуку сприяє втіленню образу таємного єднання музичних інструментів з різними стихіями землі - вогнем, водою, повітрям, підземним світом; дозволяє органічно "сплавляти" тембри інструментів, які беруть участь у квартеті, та семпли шумів природи, що й складає матеріал для електронної партії твору. Ця ж технологія, втілюючи ідею переміщення головної героїні в часі та просторі, допомагає розширенню образної зони в творчості композитора А. Загайкевич, що можна визначити як образ часу.

Серед видів синтезу, які використані в "Геронеї", - таблично-хвильовий (Wave-table-синтез) в програмі SuperCollіder, де програма контролює синтез звуку за допомогою генераторів випадкових чисел (на основі так званого розподілу Пуассона); гранулярний. Крім того, автор працює в програмі Sound Hack, впроваджує ефекти обробки семплів інструментів - реверберацію, різні фільтри.

У підрозділі 2.3 "Пагода" як зразок технології обробки звуку в реальному часі" аналізується твір А. Загайкевич для тенорової, басової, контрабасової блок-флейти, електронного запису та обробки в реальному часі (2003). П`єсу, яку замовив А. Загайкевич відомий музикант-віртуоз Хорхе Ісаак (Венесуела-Голландія), котрий спеціалізується на виконанні сучасної музики та електроніки, написано з використанням технологій синтезу звуку та його обробки в реальному часі. "Пагода" поповнила сферу технологічно споріднених з нею творів, серед яких електронна музика для аудіовізуальної інсталяції "Тікати, дихати, мовчати", а також Laborіntus - Exіtus для кларнета з електронікою в запису і обробкою в реальному часі.

Для використання саме цієї технології в "Пагоді" важливим став момент презентації зримої імпровізації флейтиста Хорхе Ісаака; крім того, такий тип електроніки надав можливість динамічного оновлення матеріалу в інтерактивному режимі, що відповідало образній драматургії твору.

Аналіз п`єси продемонстрував намагання автора розкрити технічні можливості інструмента блок-флейти, виявити його акустичні особливості, показати віртуозність виконавця, що разом створює видимість сольної партії - витончено-складної за ритмікою, інтонаційно та артикуляційно, образ чистий, прозорий, імпровізаційно-вільний, непередбачуваний у своєму розвитку, наповнений диханням, повітрям, вітром. На противагу цьому, саме завдяки перетворенню за допомогою електроніки в реальному часі, образ змінюється на активний, жорсткий, агресивний. Крім того, впровадження "живої" електроніки надає змогу виконавцеві реалізувати свій артистизм, театралізувати виконання-виставу, представити її у виді перформансу. Публіка, що стає водночас слухачем та глядачем, отримує можливість побачити процес перетворення звучання акустичного інструмента в реальному часі.

Партитура є максимально авторськи-організованою, навіть імпровізаційні моменти перебувають під контролем композитора і допускаються виключно в регламентованих для них межах. Електронні ефекти, серед яких reverberatіon, harmonіser, flanger, dіstortіon, delay, fіltratіon (засоби, що нерідко використовуються як в академічній електроніці, так і в рок-музиці, джазі тощо), виконують в "Пагоді" роль своєрідних динамізаторів звучання, що підтверджується сонограмою з візуальним графіком амплітудно-частотної огинаючої, яка досить точно визначає час продовження акустичної події - окремого звуку, співзвуччя, шумового сигналу, пасажу тощо.

Таким чином, робиться висновок, що застосування технологій в кожному з випадків не є самоціллю композитора, а здійснюється за потребою авторського концепту, сформованого на докомпозиційному рівні.

У Висновках дисертації сказано, що розвиток нових технологій у композиторській творчості - тема, що потребує самостійного вирішення, бо вона передбачає пошук відповідей на велику кількість актуальних питань теорії музики та теорії композиції, музичного аналізу, історії музики, музичної психології, музичної акустики, музичної інформатики, а також наук філософсько-естетичного циклу. В основі цих багатогранних та багатовимірних досліджень лежить єдина проблематика, яку, узагальнюючи, можна представити, як спробу знайти вірне застосування сучасних комп`ютерних технологій, визначити їх місце у творчому процесі, а також в його аналізі. композитор електронний алгоритмічний звучання

Щоразу активніше до сфери впливу комп`ютера та електроніки залучаються українські композитори та дослідники музики. У даній роботі на прикладі п`єс відомого українського композитора Алли Загайкевич зроблено спробу прослідкувати рівень глибини участі української музики в загальному процесі, а також відзначити те нове, що розширило палітру сучасної української музики.

Усі проаналізовані п`єси - "Повітряна механіка", "Геронея", "Пагода" та деякі інші твори композиторки - написано з використанням нових комп`ютерних технологій - алгоритмічної композиції, синтезу звуку й обробки звуку в реальному часі, які є провідними у цій галузі сучасної композиторської творчості. Разом з електронними творами інших українських авторів, п`єси А. Загайкевич формують нову координату сучасної української музики і, крім того, відповідають вже існуючому в світі жанровому ряду, який включає електроакустичні композиції для інструментальних ансамблів, для солістів з електронним записом, для інструментів та електронної обробки в реальному часі, відео-інсталяції, мультимедійні перформанси тощо.

П`єси А. Загайкевич, поряд з творами інших композиторів у жанрах електронної музики, відкривають нові перспективи у "вирішенні" простору. Частковим синонімом терміну "просторова музика" є "інструментальний театр", бо їх об`єднують експерименти з переміщенням, рухом звуків музики в просторі. Не лише театралізація саме музичного виконавства, але й візуальна координата, яка з`являється при поєднанні сучасних музично-комп`ютерних технологій та засобів мультимедіа, є новими для української музики. У творчості А. Загайкевич візуалізація, поєднання з відеорядом, живописом, пластикою, рухом виявляється, передусім, в аудіо-відео-інсталяціях. Однак, "чинячи опір" сучасним світовим тенденціям, композитор свідомо прагне зберегти електронну музику в межах автономності існування музичного мистецтва, а не в якості однієї зі складових артефакту медіа-арту.

За період розвитку електронної музики в таких європейських країнах як Німеччина, Франція, Італія сформувалися "електронні" національні школи, що відрізняються одне від одного на рівні технологій та упізнаються спеціалістами у цій галузі навіть на слух. Однак вже у 80-ті роки ХХ століття інтеграційні процеси виявилися настільки вагомими, що національне в галузі технологій перестало бути найважливішим, поступаючись місцем новизні концепцій в застосуванні тої чи іншої технології. Однак можливості у вирішенні національного все ж залишилися. Так, в Україні, де фольклор і нині реально функціонує, використання аутентичного співу в процесі синтезу звучання семплів стало досить поширеним. Не вписана прямолінійно в якості музичного тематизму, а делікатно й вишукано вплетена в загальне звучання, розсипана по всьому творі, аутентика в п`єсах А. Загайкевич створює особливе національне забарвлення.

Безумовно, опанування нових технологій у сучасній композиції - тема багатовекторна, що потребує зусиль великої кількості науковців. Так, до найважливіших проблем, що стоять перед музикознавцями світу (оскільки електронна музика отримала світове визнання та розповсюдження) відносять:

- вироблення єдиної аналітичної термінології;

- розробку ефективних методів та інструментів аналізу електронних творів;

- подальшу роботу по уточненню й деталізації жанрової системи електронної музики;

- вивчення специфіки музичних стилів у сфері електронної музики;

- вивчення процесів музичної творчості за допомогою математичних моделей тощо.

Цей список можна продовжити, бо електронна музика - абсолютна реальність нинішнього століття, яка передбачає цілком нове відношення і композитора, і слухача до музичної матерії, акустики залу, спрямованості звукових струменів, участь або неучасть звичайного інструментарію, їх різні поєднання всередині себе, а також синхронізацію із зображенням, світлом, кольором та іншими виразовими засобами.

Публікації за темою дисертації

1. Ракунова И.Н. Особенности формирования образной сферы в "Пагоде" А. Загайкевич / И.Н. Ракунова // Науковий вісник Національноп музичноп академіп Украпни ім. П.І.Чайковського: Художня цілісність як феномен музичноі творчості та виконавства: зб. ст. / Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського. - К., 2005. - Вип.48. - С. 192-199.

2. Ракунова И.Н. Всё живое и неживое - любое созданье поёт…" ("Пагода" А. Загайкевич) / И.Н. Ракунова // Музичне мистецтво і культура: зб. ст. / Одеська державна музична академія ім. А.В. Неждановоп. - Одеса, 2005. - Вип.6, кн.1. - С.287-297.

3. Ракунова И.Н. Алгоритмическая композиция и особенности её проявления в сочинении "Повітряна механіка" А. Загайкевич / И.Н. Ракунова // Музичне мистецтво і культура: зб. ст. / Одеська державна музична академія ім. А.В. Неждановоп. - Одеса, 2006. - Вип.7, кн.2. - С.287-297.

4. Ракунова И.Н. "Геронея" Аллы Загайкевич - образное воплощение // И.Н. Ракунова / Науковий вісник Національноп музичноп академіп Украпни ім. П.І. Чайковського: Старовинна музика: сучасний погляд. Ars medіevalіs - Art contemporalіs : зб. ст. / Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського. - К., 2006. - Вип.41, кн.2. - С.247-257.

Размещено на Allbest.ru